День Перемоги Починає звучати мелодія



Скачати 270.55 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір270.55 Kb.
День Перемоги

http://te.zavantag.com/tw_files2/urls_4/12/d-11960/11960_html_m13b2b6a5.png

Починає звучати мелодія
Учні починають декламувати вірші:

Весна іде, і переможним кроком
В тюльпановому вічному вогні
Йде травень крізь хвилини, дні і роки,
Несе нащадкам спогади свої.

Весна іде квітчасто, гордо, юно,


Як втілення найчарівніших снів.
О весно красна, ти ще не забула
В історії своїх жахливих днів?!

Із року в рік часопис віддаляє


Своїх нащадків далі від війни.
Та травень знов і знову нагадає,
Як із життя ішли його сини.

Буяють мирно квіти на могилах,


До сонця красного метелики летять,
А ті, кому війна зламала крила,
-Священним вічним сном в могилах сплять.
(Звучить фрагмент із пісні Є. Аграновича «Офіцери»)
Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941 – 1945 років.

Можна по-різному ставитися до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати – Великою Вітчизняною, Другою Світовою, але хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя заради щастя інших.


(Звучить пісня____________________)

Ніхто не забутий,


На попіл ніхто не згорів:
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть,
І доки є пам’ять в людей,
І доки живуть матері,
Доти й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.

Їх прийняла війна,


Лишивши списки загиблих у праведнім бою,
Застигли в тузі обеліски,
В гранітнім кам’янім строю.

Пам’ятайте, друзі, цих людей довіку,


Тих, хто повернувся й хто поліг в боях.
Тож вклонімось всі ми низько до землі їм,
Й квітами устелим їх тернистий шлях.


(Починає звучати мелодія вальсу, кілька пар танцює вальс, а в цей час учень розповідає)

22 червня 1941 року… Догорав рожевий світанок в обіймах спраглої ночі, він пив теплу росу із трав і замріяно слухав мелодію шкільного вальсу…



(мелодія вальсу переривається повідомленням Левітана про війну)
Так, двадцять друге червня 1941 року – це перший день Великої Вітчизняної війни. Саме з нього бере Друга світова війна свій відлік довжиною у одну тисячу чотириста вісімнадцять кривавих днів і ночей…
(Звучить пісня «Три танкиста, три веселых друга» )
Спинись проклятий, супостате,
На світ востаннє подивись:
За тіло матері розіп’яте
Сини на битву піднялись!
У бій пішли за наші ниви,
За ясний сміх дитячий,
За юний спів щасливий,
За славний труд гарячий.
Вперед ідіть, полки суворі ,
Під прапором свободи,
За наші ясні зорі,
За наші тихі води.
(Звучить пісня ___________________________)
Сонце палило нестерпно,
Гнулось у саду гілля:
Падали яблука в серпень,
Глухо стогнала земля.
Рвали снаряди їй груди,
Всюди гриміла війна,
Падали скошені люди,
Їх не щадила вона.

Бій розгортався лютий,


Кулі, неначе град,
Тихо, вітри і люди,
Тихо, вітри і люди,
Впав у траву солдат.

Вдарило хлопця в груди,


Вибухнув поруч снаряд,
Тихо, вітри і люди,
Тихо, вітри і люди,
Вмер молодий солдат.

Мати довіку буде


Сина свого виглядать.
Тихо, вітри і люди,
Тихо, вітри і люди,
Син її – той солдат.
(Звучить пісня «Рідна мати моя»).

Одержала звістку матуся,


Що син її впав за Дністром,
Поїхала мати до сина
В далекі світи із села
І білу пшеничну хлібину,
І вишитий рушник привезла.
(Виконується 1 куплет із приспівом пісні «Рідна мати моя»)

Спинилась вона над водою,


На скелі Дністровій крутій:
Могила його під горою
І камінь гранітний на ній.
Заплакала: «Сину, мій сину,
Як довго до тебе я йшла…»
Могилу, неначе дитину,
Руками вона обняла…
(Виконується 2 куплет із приспівом пісні «Рідна мати моя»)

А річка шуміла невпинно,


І тихо шуміла трава,
І тільки червона калина
Тремтіла, неначе жива.
А мати стоїть на колінах,
І пальці торкають граніт,
А поруч уся Україна
В скорботі із нею стоїть…
( Продовжує звучати фонограмма пісні)
Страшні сліди залишила ця війна у всьому світі… Лише на території України в руїни та згарища німці перетворили сто чотирнадцять міст і двадцять вісім тисяч сіл…
Чотири роки… Тридцять чотири тисячі годин… Дві тисячі шістсот кілометрів від Москви до Берліна…
Так мало?!

Дійсно, якщо літаком – то всього-на-всього три години польоту, а перебіжками, по-пластунськи – аж чотири роки… Довгих тяжких чотири роки…


(Звучить пісня «Катюша»)
Тисячами обелісків і братських могил нагадує і донині про себе Велика Вітчизняна війна. Вони – святиня нашої пам’яті.
(Звучить пісня із кінофільму «17 мгновений весны», починає звучати «Реквієм» Моцарта )

Кривавим сном одкорчилась війна,


Літа зарубцювали давні рани,
Під кулями ворожими сповна
За тишу заплатили ветерани.

В атаки йшли вони не ради нагород,


Поранені страждали в медсанбатах…
За цвіт життя завдячує народ
Полеглим і посивілим солдатам.

(Звучить пісня «Стежина добра»)

Поклонімося ж тим, хто поліг у бою,


Хто покрив землю рідну собою,
Поклонімося всім, хто впав у бою,
Хто відстояв нашу свободу.
Це потрібно не мертвим,
Це потрібно живим.

Хвилина мовчання…


Вона більше нам розкаже,
Ніж тисячі, а чи мільйони слів…

Про подвиг безіменний всього не вимовить словами,


Лиш тільки серце може розказати про нього,
Але воно, на жаль, не має мови,
Лиш має біль, тому я прошу всіх вшанувати пам’ять полеглих співвітчизників хвилиною мовчання.
(Хвилина мовчання (дзвін-набат або стукіт серця)
Рідна Україна – найвища вершина щастя і муки, честі й любові.
Маєш Вітчизну – значить, ти маєш землю і сонце, небо й повітря.
Розкинув простори край наш чудесний,
Тож хай ніколи в світі не буде війни,
Хай співає колос і криниці голос,
Хай цвітуть у небі святкові салюти,
Хай навіки світиться людям мир, любов, добро!
(Пісня «Перемога»)
(Звучить мелодія пісні «День Перемоги»)

«Ніхто не забутий, ніщо не забуте...»

(Стук серця, на його фоні – голос декламатора. У кінці вірша, поступово наростаючи, звучить мелодія)

Диктор:
Ніхто не забутий... На попіл ніхто не згорів!
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть...
І доки є пам’ять в людей і серця в матерів,
Доти й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.
(п а у з а )
Ніхто не забутий! На попіл ніхто не згорів!

Виходять ведучі.

Ведуча
Минають роки, відлітаючи у вічність... Все далі і далі відходять від нас грізні і важкі роки Другої світової війни, але не згасає пам’ять про тих, хто ціною власного життя захистив нашу країну від гітлерівської агресії. «Ніхто не забутий, і ніщо не забуте!..»

Ведучий:
Минули дні і роки пролетіли,


А дня того забуть ніхто не міг.
Тут навіть сосни з горя посивіли,
Тут навіть камінь плаче край доріг.

Ведуча:
Хіба ж забудеш, як палили хати?


Гойдались мертві у страшній петлі,
І на шляху валялися хлоп’ята,
Багнетами прибиті до землі.

Ведучий:
Хіба ж забудеш, як сліпого діда


В звірячій злобі витягли крізь дим.
До танків прив’язали людоїди
І розірвали надвоє живим.

Ведуча:
Травень... Це місяць буяння садів, місяць по-літньому теплих ночей і нескінченних солов’їних пісень... А ще це місяць, коли змовкли останні постріли гармат, настала тиша і прийшов довгожданий, вистражданий, оплачений дорогою ціною мир. «Ніхто не забутий, і ніщо не забуте!..»

Ведучий:
Сьогодні ми усі віддаємо дань пам’яті тим, хто загинув на фронтах Другої світової війни та приносимо слова вдячності тим, хто залишився живим. «Ніхто не забутий, і ніщо не забуте!..»

Пісня______________

Ведуча:
Поклонімося ж тим, хто поліг у бою,
Хто покрив землю рідну собою,
Поклонімося всім, хто впав у бою,
Хто відстояв нашу свободу.

Р А З О М:


Це потрібно не мертвим,
Це потрібно живим.

Ведучий:
Хвилина мовчання…


Вона більше нам розкаже,
Ніж тисячі, а чи мільйони слів…

Ведуча:
Про подвиг безіменний всього не вимовить словами,


Лиш тільки серце може розказати ,
Але воно, на жаль, не має мови,
Лиш має біль, тому я прошу всіх вшанувати пам’ять полеглих співвітчизників хвилиною мовчання.

(Звучить хронометр).

Ведучий:
Вже весни не вперше травою прикрили
Відмітки війни, навіть цятки малі.
Лиш братські могили, лиш братські могили
Болять, не стихаючи, рідній землі.

Ведуча:
Когось не діждались, хто рідний і милий,


І в пам’ять обпалену біль заповза,
Воєнні могили, високі могили –
Завжди біля вас материнська сльоза.

Ведуча:
Ота сльоза ніколи не зітреться,


Що в правді нашій і чужій вині...
Лишила Батьківщина біля серця
Своїх синів, загиблих на війні.

Ведучий :


Сльоза зорі стоїть над обеліском,
Сховавши клопоти людські і сни.
Сьогодні треба поклонитись низько
Усім, усім, хто не прийшов з війни.

Пісня__________

Ведуча:
Чимало свят дарує нам весна,
Як в рідний дім повернення з дороги.
Та є найбільш хвилюючим для нас
Дев’яте травня – свято Перемоги.

Ведучий:
Це свято не затьмариться в віках.


В цей день нестимуть люди завжди квіти,
Не обміліє пам’яті ріка –
В серцях нащадків завжди буде жити!

Ведуча :
Дрогі наші ветерани Великої Вітчизняної війни!


Так довго ви чекали перемоги,
Бажаючи угледіть край війни,
Але в диму губилися дороги,
І додалося у Вас на скронях сивини.

Ведучий :


У водовороті смерті дні і ночі довгі
Із ворогом ви сходились в штики,
Від гнівної засніженої Волги,
Від Сталінграда – шлях був нелегкий.

Пісня___________


Псарьов Андрій декламує вірш «Мій дідусь»

Ведуча:
Любі наші ветерани!


Та ви пройшли... Здригалися колони
Похмурого рейхстагу в димній млі.
Коли над ним злетів наш стяг червоний –
Ясніш одразу стало на землі!

Ведуча:
Пам’ятаймо , друзі, цих людей довіку,


Тих, хто повернувся і хто поліг в боях.
Тож поклонімось низько до землі їм,
І квітами устелимо їхній тернистий шлях.

( Учні вручають квіти ветеранам. «Талісман» виконує танок ___________)



День Перемоги – 9 травня
В1 65 років відділяє нас від буремних воєнних років. Для історії це небагато, а для людини – це майже все життя. 

В2 Та люди самі творять історію. А тих, хто поліг у горнилі боїв, хто кров’ю своєю скропив землю, тим, хто пройшов крізь бої, лихо, голод і холод, хто вижив у тій смертельній війні, всім мертвим і живим присвячується… 

В1 І знову земля зустрічає весну!

В2 Вже небо пахне голубим
Міняє кору сині сосни,
Казково світяться бруньки,
І з них виплескують листки.

В1 Весна настала, сонце сяє,
Своє проміння посилає
Трава у полі шовковиста,
Виблискує, немов намисто.
Уже до рідної землі
Летять у небі журавлі.

В2 Над землею рідною увись
Гори міцні підвелись.
Усе немовби сон…
А пам’ятаєте у 41 колись…

В1 На нас напали серед ночі,
І почали палить, вбивать,
Топтали наші ниви,
Вогнем і кров’ю поливать
Наш рідний край щасливий.

В2 41 – найтяжчий. Гіркі шляхи відступу, згарища на місці сіл, чорні руїни там де зовсім нещодавно вирувало щасливе життя.

В1 41 – рік небаченої людської мужності. Неповторна повість людської стійкості. До останнього патрона , до останнього подиху.

Солдат День 9 травня 1945 року знає весь світ. Ми йшли до тебе, перемого, довгих чотири роки. І коли прийшли – то здивувались. Тихо! Як тихо стало на землі! Лише співають солов’ї, до світла тягнеться крізь руїни трава! Швидше додому! Прощавайте ті, хто не дожив до Перемоги. Ми пам’ятатимемо Вас!

В2 Право відкрити мітинг, приурочений 65-річниці з Дня Перемоги, надається начальнику управління освіти, депутату міської ради Нелі Йосипівні Бунечко 
Виступ. 
Гімн. 
В1 Ми прийшли всі сьогодні на мітинг
Де і радість і сум у серцях,
Не злічити життів всіх солдатів,
Що забрала проклята війна.

В2 Немає в нас сім’ї на Україні 
Якої б не торкнулася війна
Де б не вбивала, крала чи палила
Фашиста-нелюда загарбницька рука. 

В1 вже стільки літ минуло,
Як постріли скінчились,
А в пам’яті й сьогодні
Страшні й сумні картини.

В2 До слова запрошується свідок тих страшних подій, ветеран ВВВ __________________________
В1 Не щезне з пам’яті людської великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашистами.

В2 Ідуть роки, але війна не забувається. Знову і знову озивається вона й свідомості поколінь, тривожить уяву, змушує замислюватися над подіями. Хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав життя заради щастя інших! 
Зачитується авторський вірш 
До слова запрошується директор ЗОШ №4 Чілій Світлана Анатоліївна
В1 Ніхто не забутий, на попіл ніхто не згорів, 
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть,
І доки є пам'ять людей і живуть матері
Допоки сини, що спіткнулись об кулі живуть.

В2 Вони не повернулися з війни.
Мені привиділось, немов солдати,
Які не полягли, а залишились жити,
Перетворившись в білих журавлів.


В1 Стоять, замислившись, тополі,
Бійців нагадують мені,
Отих, полеглих в травах, в полі,
В кривавих січах на війні.

В2 Не тільки зграйно журавлями
В небесній синяві летять,
Вони в гаях, поміж полями
В степах тополями стоять.

В1 Торкнутись силяться зеніту
Немов з легенди, мов живі,
Вони, здається, всього світу,
Усього людства вартові.
Пісня «Журавлі» 
Вручення квітів ветеранам.

Дівчинка 
Ми вклоняємся вам, ветерани,
В цей перемоги світлий день,
Нехай не болять ваші рани,
А спокій, здоров’я і радість прийде.
В2 Не дочекалася з війни свого сина матір, не дочекалася сестра свого брата, не дочекалася дівчина свого коханого…

В1 Бо вони віддали своє життя за свободу Батьківщини, за мужність
В2 За відвагу і любов
В1 За мирне небо, за пролиту кров
В2 За щастя матері, за сміх дзвінкий дитини.
Пісня «П’є журавка воду» 

Виходить мати
О, скільки літ оплакувала я 
Своїх синочків, рідних, дорогих
Не вірила, що більше не побачу
Надіялась зустріти їх живих.

Щодня виглядала в віконце,
Лягала й вставала в журбі,
Сини не вертались до мене,
Внучата лиш снились мені.

В1 І почула голос сина над житами,


То зітхала мати, то вогонь палав.
«Я прийшов до тебе, я вернувся , мамо
Я своєю смертю смерті потоптав.
На моїй могилі нині квітів море,
Ти в думках до мене линеш з далини.
І твоє невтішне материнське горе,
То прокляття вічне паліям війни » 

Мати
Та хто ж віддасть свій рідний край 


Убивцям на поталу?
На бій проти фашистських зграй,
Мої синочки встали.

В2 Страшні сліди залишила війна. Тільки на території України в руїни і згарища було перетворено 714 міст і 28 тисяч сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами

В1 1418 днів і ночей йшли воїни вогненними дорогами війни. Кожен день, як рік, кожен рік, як століття , але все витримали і перемогли. 

В2 Перемогли тому, що вели війну Вітчизняну, справедливу. Перемогли тому, що відстоювали свою Батьківщину, відстоювали право на життя, на щастя.


З словами вітань до дня Перемоги до вас звертається учениця ЗОШ №4 
Костюкевич Дар’я 
В1 В цю годину грізну
Всю по краплі кров,
За свою вітчизну
Я віддать готов

Щоб сади шуміли,


Що сіяли дні,
Щоб пісні дзвеніли,
В рідній стороні.
Пісня ________________________________________________________
В2 Схиляємо в скорботі голови перед пам’яттю загиблих за нашу незалежність і мирне сьогодення, хто ціною власного життя наближав історичний день перемоги.
Перед трагічною хвилиною мовчання
Словами говорити неможливо.
Оця хвилина більше там розкаже,
Ніж тисячі, а чи мільйони слів.
Солдатів подвиг, про який сьогодні
Дізнались ми, не вимовить словами,
А тільки серцем можна це сказати,
Але воно, нажаль, не має мови,
Лиш має біль. І тому я прошу
Солдатів пам’ять вшанувати мовчанням.
Метроном. Хвилина мовчання 

В1 Право покласти квіти до танка на площу слави надається військовослужбовцям 5-го містечка, представникам організацій, учням та гостям мітингу.


Пісня «Степом, степом»

Виступ дітей


Ми, що родилися в мирі
Не чули останніх залпів,
Любимо ніжно й щиро
Роси весняних ранків.

Йде по світу весна без війни.


Без наляканих ночей і очей
Тільки хвиля сивини
Вулицями міста нашого пливе.

Йде по світі весна без війни,


Як чекали святкову весну!
Ветеранам сняться сни 
Про далеку ту війну

Шумлять вітри в знаменах синьо-жовтих


Сміється щиро небо голубе
В святкових, пишних, радісних обновах
Ще більш люблю, місто, я тебе.

Мій рідний край – батьків тривожна юність,


Буремний плин сучасних наших днів,
Вінком для тебе, кучеряві руна
Весняних Шепетівських парків і садів

Вінком для тебе перемоги слава


І чисте небо, мирне, голубе,
Квітуй, рости в труді, моя державо,
Ми ще не раз прославимо тебе. 
Виходить Перемога 
Я прийшла, Перемога,
Як свято із свят.
Я вклоняюсь тобі,
Перемоги солдат.
Я прийшла із опалених літ,
Я принесла з собою
Весняний цей цвіт.
А я іду і переможним кроком,
В тюльпановому вічному вогні,
Йду з травнем крізь хвилини, дні і роки,
Несу нащадкам спогади свої.
Буяють мирно квіти на могилах,
До сонця красного метелики летять,
А ті, кому війна зламала крила,
Священним, вічним сном в могилах сплять.
Роздає квіти

В1 Благословенна будь земля Хмельницька,


Овіяна легендами століть,
Понад тобою зірка Перемоги,
На п’єдесталі як пам'ять стоїть.

В2 Вишита колоссям і калиною


Вигойдана співом солов’я,
Звешся величаво – Шепетівкою,
Земле зачарована моя.

В1 Нині свято нашого народу,


Свято Перемоги роду,
Ще пройти доріг нам слід багато,
Свято майбуття – нації свято 

СЦЕНАРІЙ ДНЯ ПЕРЕМОГИ:
"ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ТА НАДІЇ"

Весна така, аж серце завмирає! 
Земля квітує та звучать пісні.
І свято Перемоги йде до краю,
Найкраще наше свято навесні.
Воно прийшло до нас у сорок п’ятім,
Через пожежі, смерть, через війну,
В тяжкій борні із ворогом проклятим,
Щоб зустрічати радісно весну.
І жити в мирі, щасті і любові,
Щоб окриляла мрія осяйна.
Вже мирних літ немало одшуміло
Відтоді, як закінчилась війна.
Воєнні дії, печалі і тривоги
Минулися, а думка не вмира…
Вітаю всіх зі святом Перемоги!
Народна пам’ять вічна і жива.

Ведучий Доброго дня, шановні односельчани! Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945рр. Не щезне в пам’яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставитися до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших.

Ведучий День Перемоги!... Цей день назавжди залишиться для нас затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, яким було важко в ті вогненні літа і яким найважче сьогодні.

Ведучий У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через горнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Усе менше їх залишається у життєвому строю. Даються в знаки й опалена війною молодість, і сирі окопи, холод і холод, хвороби і рани. Їх груди вкриті медалями, на скронях – сивина. Але вони пам’ятають ті страшні часи, хоча намагаються забути про них.

Ведучий Згадаймо всіх полеглих, хто кожну літеру у слові «мир» освячував і ранами, і втратами, і життями своїх побратимів… Згадаймо всіх, кого у нас відібрала така страшна війна…

 Ведучий Давайте вшануємо загиблих воїнів хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання.

Ведучий Слово надається сільському голові Шевченко Володимиру Олексійовичу.

 Виступ сільського голови.

Ведучий Мільйонам людей запам’ятався перший день Великої Вітчизняної війни. Чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалився він на нас. І враз неділя 22 червня 1941 року, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.

Ведучий Протягом майже чотирьох років тривала неослабна війна з ворогом. Шлях до перемоги був довгим і важким. Битва за Москву, Сталінінград, на берегах Дніпра, оборона Одеси і Севастополя… У цих жорстоких кровопролитних боях наші солдати виявили безприкладні зразки мужності і героїзму, що згодом забезпечило перемогу над ворогом. 

Це на світанку сталося колись:
Стривожений, із муками і жалем
Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь,
Неначе розпанаханий кинджалом.
Війна назустріч молодому дню
Із гуркотом, із брязкотом котилась,
Лавиною металу і вогню
На нашу землю й долю навалилась.
І хоч сходи країну з краю в край,
Усі роздоли, всі її простори, -
Навряд чи знайдеться десь двір,
Куди не внадилося б ненависне горе.

Воєнні дії. Печалі і тривоги
Минулося, а думка не вмирає,
Вітаємо всіх зі Святом Перемоги!
Народна пам'ять вічна і жива.
Рядок з листа, а за рядком тим доля…

Минуть літа, засіють й скосять поле,
Лише рядок, якщо його не спалять,
Він знову повернеться назад у пам'ять.
Дитинство й юність винесли страждання.
Крізь сльози й крик у розпачі гучнім.
Пліч-о-пліч з старістю, крізь всі поневіряння
Пройшли похід жорстокий і страшний.

А юність вабила... Та фронтові дороги
Ламали долі людям знов і знов.
І рятівним ставав , крім віри в Бога , 
Надії промінь і палка любов .
В атаку йшли не ради нагород ,
Поранені страждали в медсанбатах.
За цвіт життя завдячує народ
Полеглим і посивілим солдатам.
Вернулися живі з полків і рот,
І мир подарували рідним хатам.
За цвіт життя завдячує народ 
Полеглим і посивілим солдатам.

Ведучий Схилимо голови низько, 
Щоб шану загиблим віддать,
Внесемо квіти пам’яті до обеліска,
Де вічним сном солдати сплять.

Ведучий Право покласти квіти до обеліска надається кращим учням школи 

_________________________________________________________________.

У тиші урочистій до пам’яті йдемо,
Що в серці відлунює грізно.
У святому мовчанні над вічним вогнем
Схиляється наша Вітчизна.

Слава тих років не вмерла
Живе вона у бронзі і в граніті
Живе у кожнім чеснім серці
Лунає скрізь на білім світі

Уклонимось тим, хто поліг у бою, 
Хто покрив землю рідну собою.
Усіх поіменно, хто впав у бою,
Хто відстояв нашу свободу.

Згадаємо всіх поіменно,
Серцем згадаєм своїм.
Це потрібно не мертвим,
Це потрібно живим.

11.Ота сльоза ніколи не зітреться,
Що в правді нашій і чужій вині...
Лишила Батьківщина біля серця
Своїх синів, загиблих на війні.

Сльоза зорі стоїть над обеліском,
Сховавши клопоти людські і сили.
Сьогодні треба поклонитись низько
Усім, усім, хто не прийшов з війни.

Ведучий У війне не жіноче обличчя… Але скільки жінок, юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу ворога.

Ведучий Матері виховували своїх синів, щоб ті рясно засівали ниву, плекали хліб та трудилися на землі. Не судилося – більшість із них не повернулися з фронтових доріг. Проте мамине серце крізь роки пронесло надію і віру в те, що хоробрі воїни все ж таки повернуться до рідної оселі.

Давно минула вже війна,
А мати все в тривозі. 
За хвіртку, вийшовши, вона
Стоїть на порозі. 
Огляне поглядом смутним

Весняні далі сині:
Живуть надії в ній, як сни,
Живуть іще понині.
Пожовклу карточку вона

Погладить в самотині
І ні сльозинки на очах –
Згоріли у журбині.
Знудилось серце і душа – 
Життя не вернеш знову,
Нема до кого поспішать,
Ні з ким вести розмову,

Надія матері – сини –
Не повернулись з бою.
Тож скільки років од війни
Живе вже самотою.
І все виходить на поріг
В журбі, в плачі німому,
Чекає серцем із доріг
Синів своїх додому.

Ведучий На фронті гарна задушевна пісня для мільйонів бійців стала гімном мужності, патріотизму, віри в перемогу. Тож слухаймо, співаймо, пригадуймо…

Пісня

Ведучий Ця війна була особливою. Вона називалася Великою Вітчизняною, адже вся країна боролася з ворогом. Свою частку в перемогу вклали діти. У роки війни вони боролися на фронті, у діючій армії, підпіллях, партизанських загонах.

Ведучий Час невблаганний. Усе більше йде з життя сивочолих ветеранів, обпалених вогнем війни. Ми повинні ставитися до них з більшою вдячністю, любов’ю, карбуючи в пам’яті кожне їх слово. Давно вже заліковані рани, завдані війною нашій землі. Але, тим, хто захищав нашу країну, хто виборював мир, важко забути часи лихоліття. Просимо до слова наших ветеранів.

_________________________________________________________________
_________________________________________________________________

 Виступ ветеранів.

Ведучий До світлого і радісного дня 9 Травня – свята Перемоги – було багато важких боїв. Кожне визволене від фашистів місто і село ставало кроком до остаточного розгрому ворога, до перемоги. 

Ведучий Тому ми сьогодні прийшли, щоб поклонитися і сказати: «Сердечне спасибі всім ветеранам за те, що вони відвоювали для нас мир і свободу. Нам сьогодні так спокійно живеться – затишно, мирно, щасливо.»

Через війну вели усі дороги,
Через біду, печаль, пекельний страх,
Щоб квітло сонцем свято Перемоги
І радістю світилося в очах.

Знаєм добре, ми іще малі,
Тільки вчитись ходимо до школи.
За те, щоб мир був на землі,
Щоб війни не знати ніколи.
Про бої оті жорсткі, злі
Розказали нам дідусь і тато.
За те, щоб мир був на землі,
Щоб троянд в саду цвіло багато.

Хай літають завжди журавлі,
Колоски видзвонюють налиті.
Ми за те, щоб мир був на землі,
Для усіх малят на цілім світі!

Вітаємо зі святом всіх вас щиро!
Живіть здорові в щасті і теплі!
Бажаємо любові, світла, миру
На нашій рідній і святій землі!

Уклін вам, ветерани, до землі
За щастя жити, мріяти, рости
У мирі й злагоді, любові і теплі,
І пишним цвітом на землі цвісти.

В Україні буяє весна,
Зустрічаючи День Перемоги.
Ветеранам ще сниться війна,
І жорстокі воєнні дороги.

Ми сердечно вітаємо вас,
Ветерани війни світової,
Ви Європу творили для нас
З мирним небом над головою.

Перемога! Ясна Перемога!
Свято Миру, свободи, Весни…
Ми доземно вклоняємось нині
Всім героям, звитяжцям війни!

Ведучий Низький уклін вам, ветерани! Вам, кому ми зобов’язані нашим теперішнім і майбутнім!

Ведучий Щастя вам, здоров’я, довгих років життя! Ваші імена, ваш подвиг живе у віках!

Ведучий Шановні ветерани! Прийміть від нас квіти в дарунок як символ радості життя, як символ його безкінечності!


Вручення квітів ветеранам.

Ведучий Наостанок прийміть від нас подарунок, який підготували наші учні.

Танець.

Ведучий Мітинг, присвячений Дню Перемоги, оголошується закритим! 

Театралізований вечір пам'яті 
«Мрію, щоб світ був з війною не знайомий!»

На сцені на імітованому кургані каска та плащ-намет, свічки та квіти.


1 ведучий: Стій! Час замри і озирнися в минуле. Озирнися на тих, кого зараз немає, хто з каменя дивиться на нас з висоти своїх пам'ятників. Стій! Зупинись! Ніколи не проходь байдуже повз гранітної стіни, на якій визолоченими буквами вписані імена тих, що полягли на полі бою, закатованих у фашистських концтаборах, спалених, повішених, знищених, але не скорених. Зупинись — постій мовчки — згадай...


2 ведучий: Пам'ять... Вона не має початку і не має кінця. Ще й досі чекають запізнілих листів з фронту матері, що не повірили похоронці, наречені, сестри, дружини, а сини стали старшими від своїх батьків. Тіла солдат, полеглих у землю давно стали землею і завдяки одному серцю, яке перестало битися тоді, сьогодні на нашій землі б'ються тисячі сердець!
3 ведучий: Війна, що прийшла на українську землю червневим ранком 1941 року, увірвалася до кожної сім'ї, до кожної оселі, відібрала мільйони молодих життів, спотворила нашу чудову природу, перетворила у руїни тисяч міст і сіл.
Проте наш народ залишився незламним у титанічній битві, якої ще не знала історія. Він боровся за свободу і переміг. Серед тисяч солдатських автографів на стінах Рейхстагу чимало українських імен.http://www.odb.te.ua/userfiles/2(31).jpg

На сцені гасне світло. Лунає музика вальсу.

Голос за сценою: Тієї пам'ятної червневої пори, як і завжди, догоряв рожевий світанок в обіймах спраглої ночі, замріяно лунали останні звуки шкільного вальсу... Випускники 41-го кружляють парами, вони ще не знають, що через декілька хвилин о 4 годині ранку вони закружляють у кривавому танку війни...



Повільно вмикається світло. Юнаки та дівчата танцюють. З 'являється юнак з фотоапаратом. Всі підбігають до нього, стають для фотографування.

Фотограф: Увага! Увага! Знімаю!


Десятикласник: Історичний момент, запам'ятаймо 21 червня 1941 року, 1 школа Києва, наш 10-А.
Десятикласниця: Нас 35. Десятикласник: 17 дівчаток, 18 хлопців.
Десятикласниця: Через 5 років з нашого класу вийдуть 5 лікарів, 6 вчителів, 9 інженерів, 10 військових, 3 актори, 2 журналісти.

Знов лунає вальс. Раптом гасне світло, лунає голос Левітана «От советского информбюро...». На сцені дівчатка у випускних сукнях та хлопці у гімнастерках..

1 дівчинка: Ну, здрастуй, Війна... Навіщо ти нам потрібна?! Дай відповідь. В чому привабливість забирати з сімей ні в чому не винних людей. Що тобі це дає? Чи може ти так граєш? Заради втіхи віднімаєш? Гуркіт гармат, річки крові, гори мерців... коли це закінчиться? Невже ти думаєш, що неподоланна? Та ні! Адже після зустрічі з тобою бійці повертаються, вони тебе перемагають! Проти тебе можна знайти зброю — це безстрашність та воля до Перемоги. Ні — зрадництву! Ні — страху! Стій, Війна, тебе ніхто не любить, ти — ніхто! Йди і не повертайся! Прощавай! Йди на віки!

2 дівчинка: Війна, навіщо ти почалась? Скільки безневинних життів ти забрала! Скількох дітей ти залишила сиротами! Скількох людей скалічила! Ти забираєш юнаків, багато з яких ніколи не повернуться додому. їхні батьки назавжди залишаться без своїх, може єдиних, дітей. Їхні наречені, 9 дружини, будуть довіку чекати їх з фронтів. Навіщо ти несеш крамолу в міста і села, країни та континенти, навіщо залишаєш в пам'яті людській жахи, які будуть передаватися з покоління в покоління. Ти ніколи не знайдеш співчуття в очах тих, душі чиїх близьких ти забрала і віддала небу. Геть! І ніколи не приходь до нас!http://www.odb.te.ua/userfiles/image_3.png

3 дівчинка:                                                          Я про війну багато прочитала,

З глибоким сумом оглядала
Сторінки страшної історії Землі,
Що принесли у світ жахливий час війни.
Лилася кров, текли струмки печалі.
І небосхил був чорний від журби.
Йшла смерть за смертю...
Мати проводжала
На боротьбу своїх ріднесеньких синів.
Там сліз було немов дощу із неба.
Стогнала від жорстокості душа.
І суще затуманшося тінню, —
Бо Мати Божа сльози пролила.
Хоч лихоліття ті перетерпіли люди,
Та біль і досі души їх ятрить
І коли б тільки не герої мужні,
То зараз в мирі не змогли б ми жить!

Звучить музика. Дівчата йдуть зі сцени. Включається світло, на сцені кілька акторів у лахмітті.

Ведучий 1: Мільйони людей в усьому світі знають про звіряче обличчя фашизму з книг, документальних та художніх фільмів. Все менше залишається тих, хто пам'ятає злочини фашистів зі свого трагічного досвіду. 


Ведучий 2: На окупованій території гітлерівці знущалися над мирним населенням та військовополоненими. Вони масово розстрілювали жителів міст і сіл, не жаліючи ні старих, ні малих, піддавали нелюдським тортурам полонених солдат та офіцерів, партизан, підпільників, тисячами примусово вивозили працездатних громадян на каторжні роботи до Німеччини. Ідеологи фашизму проповідували надуману расову теорію про вищість арійської раси — раси господарів, покликаних керувати іншими народами.
Ведучий 3: Техніка знищення населення окупованих країн була садистською, сягнула небачених розмірів. Гітлерівці вкрили Європу павутиною похмурих катівень, організували жахливі «фабрики смерті». Кров холоне в жилах при згадці про таки табори смерті як Дахау, Освенцим, Майданек, Бухенвальд, Заксенхаузен та подібні їм, в яких по-звірячому закатовано й знищено декілька мільйонів чоловік.

Звучить музика.... Фігури на сцені завмирають.
Голос:                                                                       —Хто ти, жінко з дитятком малим?

Для чого встаєш ти над містом німим?


Кого ти кличеш сама в ночі?
До кого звертаєшся, плачучи?
— Ні, не жива я —
То тінь моя.
Свого убивцю шукаю я!
Розтанув сніг на могилі сухій.
Заплакав син новороджений мій.
Бо він передчасно побачив світ.
В дорозі, де кров 'ю змила я слід.
В путі, по якій на смерть нас вели,
Де синові вперше крикнуть дали...
І, вбивши мене, закопали з ним,
З моїм немовлям,Із сином живим...
Я вмерти не можу в сирій землі,
Я бачу його рученята малі,
Як сильно пручався він тільцем слабким,
Як брили землі нависали над ним!

 

Хлопчик з нар: Для відбору німці ставили планку на висоті 120 сантиметрів. Всі діти, які могли пройти під цією планкою, відправлялися до крематорію. Знаючи про це, діти витягувалися як тільки могли, піднімали вгору голови, намагаючись потрапити до групи тих, кого залишають в живих...



Дівчинка з нар: «Березень, 12, Ліозно, 1943 рік. Дорогий, добрий татусю! Пишу я тобі листа з німецької неволі. Коли ти, татусю, будеш читати цього листа, мене в живих не буде. І моє прохання до тебе, батьку: покарай німецьких кровопивць. Це заповіт твоєї помираючої доні. Кілька слів про маму. Коли повернешся, маму не шукай — її розстріляли німці. Коли допитувалися про тебе, офіцер бив її нагайкою по обличчю. Мама не витерпіла і гордо сказала: «Ви не злякаєте мене побоями. Я впевнена, що чоловік повернеться назад і викине вас, підлих загарбників, звідси геть». І офіцер вистрелив мамі в обличчя... Татусю, мені сьогодні виповнилося 15 років, і якщо б зараз ти зустрів мене, то не впізнав би свою доню. Я стала дуже худенька, мої очі запали, коси мені постригли наголо, руки висохли, схожі на граблі. Коли я кашляю, з рота йде кров — мені відбили легені. ... Я рабиня німецького барона, працюю у німця Шарлена прачкою, перу білизну, мию підлогу. Працюю дуже багато, а їм два рази на день в кориті разом з свинями. Живу я в сараї де дрова, в кімнату мені заходити не можна. Два рази я втікала від господарів, але мене знаходив їхній двірник. Тоді сам барон зривав з мене сукню і бив ногами. Я втрачала свідомість. Потім на мене виливали відро води і кидали в підвал. Тільки смерть врятує мене від жорстоких побоїв. Не хочу більше мучитися рабинею у проклятих, жорстоких німців... тату, відомсти за маму і за мене. Прощавай, добрий татусю, йду помирати... Твоя доня»
Ведучий 1: Війна від Москви до Берліну — це 26 тисяч кілометрів і 27 мільйонів загиблих радянських людей. Це значить 10800 вбитих на кілометр, 22 людини на кожні 2 метри землі!
Ведучий 2: 27 мільйонів загиблих за 1418 днів. Це значить 19 тисяч вбитих щоденно, 800 людей на годину, 13 чоловік кожної хвилини! Вдумайтесь! Кожний шостий мешканець нашої країни загинув під час війни!
Ведучий 3: Травень сорок п'ятого був щедрим на тепло, буйно квітучий бузок, величні пахучі оберемки якого кидали солдатам, що поверталися в рідні краї з важких воєнних доріг. На них чекали! Чекали чоловіка, батька, коханого ... Але повернулися не всі — чорні хустини печалі ще довго покривали передчасно посивілі голови солдатських вдів. Скільки ж їх — молодих, вродливих, убитих горем — залишилося жити самотньо. Такої сумної статистики тоді не вів ніхто. Кажуть, що у війни не жіноче обличчя — у неї обличчя вдови.
Ведучий 1: Чим виміряти невимовний біль вдовиного серця, невичерпний смуток її очей, коли й донині пам'ятає, як у домівку прилетіла страшна звістка: «Ваш чоловік загинув смертю хоробрих». Відразу ж обірвалися всі надії. Чимало незгод випало на їхню долю. Тому на їх обличчях передчасно з'явилися глибокі зморшки, голови покрилися інеєм сивини.
Ведучий 2: Якби вітром зірвало чорні хустки з голів матерів та дружин, вони б закрили небо скорботними птахами... Біль і туга не мають національності, материнське горе висловлюється всіма мовами пронизливо і глибоко. За скорботу матерів, які, мов сиві журавки, виглядають загиблих синочків немає прощення війні.
http://www.odb.te.ua/userfiles/11(17).jpghttp://www.odb.te.ua/userfiles/9_maya_b(1).jpg

Ведучий 3:                                                                            Ніхто не забутий,

                                                          На попіл ніхто не згорів...
Солдатські портрети
На вишитих крилах пливуть.
їдоки є пам 'ять людей
І живуть матері, доти й сини,
Що спіткнулись об кулі, живуть. 

Учасники вечора виносять портрети солдат, з'являються журавлики.
Звучать дзвони.

Ведучий 1: Крізь дощі і сніги, крізь роки і лихоліття говорять з нами ті, хто не посміхнеться сьогодні, не зустріне цю весну. Вклонімось їм низько!


Ведучий 2: Оголошується хвилина мовчання на пам'ять про полеглих в ту страшну війну.


Хвилина мовчання.

Ведучий 3: Наш земний уклін усім, хто виніс роки окупації та пекло концтаборів, хто піднімав з руїн і відроджував Батьківщину.


Дорогі ветерани! Ваша мужність, життєва мудрість, ставлення до ратного і громадянського обов'язку — це високий приклад для наслідування. Наш обов'язок — бути гідними вашого життєвого подвигу, утверджуючи мир, злагоду та суспільну гармонію на українській землі.

Вручення квітів ветеранам.
http://www.odb.te.ua/userfiles/lenta_3.png


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка