День перемоги



Скачати 123.63 Kb.
Дата конвертації06.03.2016
Розмір123.63 Kb.

Календар знаменних дат Додаток 8

День перемоги




День перемоги — свято перемоги радянського народу над фашистською Німеччиною в роки Великої Вітчизняної війни 19411945 років. Спочатку відзначалося в СРСР і країнах Варшавського договору. Після розвалу Радянського Союзу відзначається в Україні, Росії та низці інших країн колишнього СРСР.


Історія

Останні дні війни


У квітні 1945 року радянські війська впритул підійшли до меж Берліна. Німецькі війська займали оборону уздовж західних берегів рік Одер й Нейсе. Поблизу Берліна й у самому місті було зосереджено угруповання військ, що мало у своєму складі 62 дивізії (у тому числі 48 піхотних, 4 танкові й 10 моторизованих), 37 окремих піхотних полків і близько 100-та окремих піхотних батальйонів, а також значну кількість артилерійських частин і підрозділів. Це угруповання нараховувало біля мільйона чоловік, 1500 танків, 10400 артилерійських систем і мінометів, 3300 бойових літаків.

Сам Берлін також був перетворений у найсильніший укріплений район і підготовлений до ведення вуличних боїв. Навколо Берліна було створено три оборонних кільця, усередині міста споруджено більше 400 залізобетонних довгострокових вогневих точок з гарнізонами до тисячі чоловік. Сам берлінський гарнізон нараховував у своєму складі близько двохсот тисяч чоловік.



Радянські війська до початку операції нараховували 149 стрілецьких й 12 кавалерійських дивізій, 13 танкових й 7 механізованих корпусів, 15 окремих танкових і самохідних бригад, загальною чисельністю більше 1900000 чоловік. В операції брали участь 1-ша й 2-га армії Війська Польського, що нараховували 10 піхотних та 1 танкову дивізію, а також 1 окрему кавалерійську бригаду, загальною чисельністю 155900 чоловік.

Взяття Рейхстагу


29 квітня почалися бої за Рейхстаг, який обороняли біля тисячі воїнів. Після декількох атак підрозділам 171- та 150-ї стрілецьких дивізій удалося зайняти будинок уже вночі. 30 квітня о 14:25 лейтенант О. Берест та сержанти М. Єгоров і М. Кантарія підняли над Рейхстагом Прапор перемоги. Проте в офіційній радянській історіографії Прапор перемоги вважався встановленим лише М. Єгоровим і М. Кантарією, а прізвище О. Береста несправедливо замовчувалось.

Підписання капітуляції


1 травня о 3:50 на командний пункт 8-ї гвардійської армії був доставлений начальник генерального штабу сухопутних сил (Вермахту) генерал піхоти Кребс, що заявив, що він уповноважений вести переговори про перемир’я. Однак Й. Сталін розпорядився не вести ніяких інших переговорів, крім як про беззастережну капітуляції. Німецькому командуванню було поставлено ультиматум: якщо до 10:00 не буде дана згода на беззастережну капітуляцію, радянські війська нанесуть нищівного удару. Не одержавши відповіді, радянські війська о 10:40 відкрили ураганний вогонь по залишкам оборони в центрі Берліна. До 18:00 стало відомо, що вимоги щодо капітуляції були відхилені. Після цього почався останній штурм центральної частини міста, де перебувала імперська канцелярія. Усю ніч, з 1 на 2 травня тривали бої за канцелярію. До ранку всі приміщення зайняли радянські солдати.

220px-wilhelm_keitel_kapitulation
Вільгельм Кейтель підписує Акт беззастережної капітуляції Німеччини
Уночі 2 травня о 1:50 по радіо було прийнято таке повідомлення: «Висилаємо своїх парламентерів на міст Бісмарк-штрассе. Припиняємо воєнні дії». Пізніше заступник міністра пропаганди доктор Фриче звернувся до радянського командування з проханням про дозвіл виступити по радіо зі зверненням до німецьких військ берлінського гарнізону про припинення опору. До 15:00 залишки берлінського гарнізону (більше 134-х тисяч чоловік) здалися в полон.

7 травня о 2:41 у Реймсі був підписаний Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини. Від імені союзників Акт про капітуляцію підписали: генерал Волтер Беделл Сміт, генерал І. Суслопаров (як свідок) від СРСР і генерал Франсуа Севез від Франції. Від Німеччини його підписали адмірал Фрідебург і генерал Йодль.

8 травня о 22:43 за центральноєвропейським часом (9 травня о 0:43 за московським часом) генерал-фельдмаршал Вільгельм Кейтель, а також представники німецьких ВМС, що отримали відповідні повноваження від Деніца, підписали Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини, що ознаменувало закінчення Великої Вітчизняної війни.

За узгодженням між урядами СРСР, США й Великобританії була досягнута домовленість уважати процедуру в Реймсі попередньою. Проте в західній історіографії підписання капітуляції німецьких збройних сил, як правило, пов’язується з процедурою в Реймсі, а підписання Акта про капітуляцію в Берліні йменується його «ратифікацією».

Прийнявши капітуляцію, Радянський Союз не підписав мир із Німеччиною. Війна з Німеччиною була закінчена 21 січня 1955 року прийняттям Президією Верховної Ради СРСР відповідного рішення. Проте під власне Великою Вітчизняною війною розуміють лише частину війни з Німеччиною до 8 травня 1945 року включно.

Берлінська операція


Загалом у Берлінській операції, що тривала з 16 квітня до 8 травня були задіяні понад 2,5 мільйонів солдатів й офіцерів, 6250 танків і самохідних установок, 7500 літаків.

Втрати виявилися величезними: за добу Червона Армія загубила, за офіційним даними, більше 15-ти тисяч солдатів та офіцерів. Усього радянські війська в Берлінській операції втратили 352 тисячі чоловік (з них — 78 тисяч чоловік загиблих).

У ході операції широко використалися танки в місті. У подібних умовах вони не могли застосувати широкий маневр і ставали зручною мішенню для протитанкових засобів німців. Це також привело до великих втрат: за два тижні боїв Червона Армія втратила третину танків, що використовувались у Берлінській операції, і САУ, що склало 1997 одиниць. Також було загублено 2108 артилерійських систем і мінометів, 917 бойових літаків.

У результаті радянські війська повністю знищили 70 піхотних, 12 танкових і 11 моторизованих дивізій противника, взяли в полон близько 480-ти тисяч чоловік.

Парад перемоги на Червоній площі


9 травня на Центральний аеродром імені Фрунзе приземлився літак «ІЛ-2» з екіпажем О. І. Семенкова, що доставив у Москву Акт про капітуляцію Німеччини.

24 червня на Червоній площі відбувся Парад перемоги. Командував парадом К.К. Рокосовський, приймав парад — Г.К. Жуков.

На параді урочистим маршем пройшли зведені полки фронтів у такому порядку: Карельського, Ленінградського, 1-го Прибалтійського, 3-го, 2-го і 1-го Білоруських, 1-го, 4-го, 2-го і 3-го Українських, зведений полк військово-морського флоту. У складі полку 1-го Білоруського фронту особливою колоною пройшли представники Війська Польського. Попереду зведених полків фронтів йшли командувачі фронтами й арміями, Герої Радянського Союзу несли прапори частин і з’єднань.

Парад завершився маршем двохсот прапороносців, що кидали прапори переможених німецьких військ на поміст біля підніжжя Мавзолею.

Установлення свята


Пізно ввечері 8 травня 1945 року в передмісті Берліна Акт про повну і беззастережну капітуляцію Німеччини підписав генерал-фельдмаршал Вільгельм Кейтель, пізніше повішений за вироком міжнародного трибуналу. На той момент Гітлер уже покінчив життя самогубством, деякі нацистські ватажки, зокрема Гіммлер, тікали на Захід, щоб здатися в полон англо-американським військам. З боку Червоної Армії документ про капітуляцію Німеччини був підписаний без згоди ставки Сталіна. Тож Сталін започаткував святкування Дня перемоги в СРСР 9 травня, на день пізніше ніж святкування Дня перемоги в решті країн антигітлерівської коаліції. 8 травня 1945 року вийшов Указ Президії Верховної ради СРСР, де сказано, що 9 травня — «Свято перемоги» та неробочий день. Відповідні декрети видали також уряди інших комуністичних країн Східної Європи.

Наприкінці 1940-х Сталін скасував святкування цього дня. З огляду на перемогу у війні весь народ, особливо фронтовики, очікували на пом’якшення сталінського режиму, чого Сталін робити не збирався. Відновили ж його святкування лише після того, коли за часи хрущовської відлиги народ дихнув трохи вільніше і зажив заможніше, уже в часи раннього Брежнєва.

2004 року Генеральна Асамблея ООН проголосила 8 та 9 травня Днями пам’яті та примирення.

Святкування

В Україні

У Радянському Союзі (і, відповідно, на теренах Української РСР) День перемоги був оголошеним неробочим днем Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 квітня 1965 року як «Свято перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.».У 1991 році до статті 73 Кодексу законів про працю Української РСР були внесені зміни, і в переліку святкових днів 9 травня було зазначено як «День перемоги». Пізніше в цю статтю вносилися зміни у 1992, 1996 та 2000 роках, однак ці зміни не стосувалися Дня перемоги.


Відповідно до опитування, що було проведено 2007 року Центром політичних і економічних досліджень імені Олександра Разумкова, 72,5% громадян України вважають День перемоги великим святом, 21,8% опитаних вважають цей день звичайним святом і 4,8% — не вважають День перемоги святом. Найбільшим святом цей день є для людей від 60-ти років (82%), у віковій групі 1829 років День перемоги справді великим святом вважають 59,2% опитаних.

Серед регіонів України виділяється Західний регіон, де День перемоги великим святом вважають 43,3% опитаних, а майже кожний пятий (19,3%) не вважає цей день святом.

69,8% опитаних схильні називати війну проти нацизму Великою Вітчизняною війною і 23,3% — Другою світовою. Інші відповіді дали 3,2% респондентів, решта — вагалися з відповіддю. У порівнянні з квітнем 2003 року майже на 8% зросла чисельність тих, хто погоджується з назвою «Велика Вітчизняна війна» і на 3,6% скоротилася кількість прихильників назви «Друга світова війна».

У 2011 році в Україні було прийнято законопроект 8157, який зобовязує всі державні органи та органи місцевого самоврядування здійснювати «офіційний підйом у День Перемоги копій Прапора Перемоги на будинках (щоглах, флагштоках) поряд з Державним прапором України», однак законопроект був визнаний неконституційним, оскільки червоний прапор відсутній у переліку державних символів, що міститься в Конституції. Спроба зобовязати використовувати червоний прапор викликала найгострішу реакцію у Львові та Івано-Франківську, де відзначення Дня перемоги у 2011 році супроводжувалися зіткненнями між прихильниками використання червоного прапора в Україні як символіки Свята перемоги, з одного боку, та представниками ВО «Свобода» і неформальних молодіжних угрупувань з іншого.

У світі


День перемоги святкують 9 травня також у багатьох країнах:

  • пострадянського простору, зокрема в Білорусі, Росії, Молдові, Вірменії, Казахстані;

  • країнах колишньої Югославії: Сербії, Боснії і Герцеговині;

  • Польщі.

У ряді країн Європи (Чехії, Словаччині, Норвегії) День перемоги над фашизмом відзначають як День пам’яті — 8 травня. У Нідерландах визволення від німецьких загарбників святкують 5 травня. У США це свято називається V-E Day, або Victory in Europe Day («День перемоги в Європі»).

Неоднозначне відношення до Дня перемоги над нацизмом в країнах Балтії, Молдові, Україні. Зокрема голова сейму Литви Вікторас Мунтянас зазначив: «Для нас 8 травня є днем перемоги над фашизмом, а 9 травня — днем початку радянської окупації».

Цікаві інтернет-ресурси


  • Встановлення Прапора Перемоги над Рейхстагом [Електронний ресурс] // Вікіпедія. — Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Встановлення_Прапора_Перемоги_над_Рейхстагом. — Назва з екрана. — (Дата звернення 20.02.2013).

  • Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років. 20.04.2000 (№ 1684-III) [Електронний ресурс] : закон України. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1684-14. — Назва з екрана. — (Дата звернення 20.02.2013).

  • В’ятрович, В. Велика нічия [Електронний ресурс] // Українська правда. — Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/articles/2009/11/4/4289586/. — Назва з екрана. — (Дата звернення 29 01.2013).

  • Заборін, Д. Великая ничья [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://versii.com/news/192442/. — Назва з екрана. — (Дата звернення 29 01.2013).

  • День перемоги в Європі [Електронний ресурс] // Вікіпедія. — Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/День_Перемоги_в_Європі. — Назва з екрана. — (Дата звернення 29 01.2013).

  • Велика Вітчизняна війна. День перемоги [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://svatovo.ws/stati_uk/war_victory.html. — Назва з екрана. — (Дата звернення 29.01.2013).

  • Сценарій Дня Перемоги: «День пам’яті та надії» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.uroki.net/scenar/ukr_scenar31.htm. — Назва з екрана. — (Дата звернення 20.02.2013).

  • Вінграновський, М. С. День перемоги [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://ukrlit.org/Vinhranovskyi_Mykola_Stepanovych/Den_Peremohy/. — Назва з екрана. — (Дата звернення 29 01.2013).

  • Маловідомі факти про День Перемоги [Електронний ресурс] // Енциклопедія корисного. — Режим доступу: http://korysne.co.ua/malovidomi-fakty-pro-den-peremohy. — Назва з екрана. — (Дата звернення 20.02.2013).

  • Сценарій до Дня Перемоги [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://ua.coolreferat.com/Сценарій_до_Дня_Перемоги. — Назва з екрана. — (Дата звернення 20.02.2013).

  • «Тобі Перемого!» [Електронний ресурс] : електрон. кн. виставка для молоді // Бібліотека ім. С. Олійника Деснянської ЦБС м. Києва. — Режим доступу:

  • http://desnabib.kiev.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1483:2010-11-15-14-10-54&catid=84:2011-12-29-15-08-49&Itemid=117. — Назва з екрана. — (Дата звернення 18.03.2013).

Рекомендована література


  1. Бабійчук, Т. Війна постукала у двері [Текст] : [сценарій вечора, присвяченого 60-річчю Перемоги, з використанням відеозаписів] / Т. Бабійчук // Українська література в загальноосвітній школі. — 2005. — № 5. — С. 6–14.

  2. Байло, Л. В. Вічна слава героям! Ми низько вклоняємось Вам! [Текст] : [виховна година] / Л. В. Байло // Позакласний час. — 2001. — № 13. — С. 47.

  3. Вірші до Свята : до 60-річчя Великої Перемоги [Текст] // Позакласний час. — 2005. — № 7/8. – С. 31–34.

  4. Воронова, Л. М. «За мир у всьому світі, це значить — за життя...» [Текст]: [виховний захід у 4 кл] / Л. М. Воронова // Початкове навчання та виховання. — 2006. — № 10. — С. 21–23.

  5. Девев’янків, Т. Велика Вітчизняна війна: витоки, ресурси і зброя Перемоги [Текст] / Т. Девев’янків // Економіка України. — 2010. — № 5. — С. 30–46.

  6. Іванов, В. М. Вклонімося величним тим рокам [Текст] : [сценарій] / В. М. Іванов, Р. П. Засядьвовк // Позакласний час. — 2011. — № 4. — С. 10–17.

  7. Красоткіна, Н. Вже мирних літ немало відшуміло... : свято до Дня Перемоги [Текст] : [сценарій] / Н. Красоткіна // Шкільний світ. — 2005. — № 25/28. — С. 73–76.

  8. Міхеєнко В. «А зорі тут тихі...» : за повістю Бориса Васильєва [Текст] : [сценарій проведення музично-літературної композиції, присвяченої 60-річчю Перемоги] / В. Міхеєнко // Зарубіжна література. — 2005. — № 15. — С. 6–10.

  9. Найважливіші події Великої Вітчизняної війни: 1941–1945 [Текст] // Шкільна бібліотека. — № 1. — С. 63–64.

  10. Притика, І. Україна в огні [Текст] : [урок пам’яті в 11 кл. : до Дня визволення України від фашистських окупантів] / І. Притика // Шкільна бібліотека плюс. — 2005. — № 13/14. — С. 40–42.

  11. Приходько, Г. І. Перемога, свята перемога — свято миру, свободи, весни [Текст] : [сценарій виховної години у 4 кл] / Г. І. Приходько // Початкове навчання та виховання. — 2005. — № 11/12. — С. 46–47.

  12. Хизниченко, К. Заради майбутнього [Текст] : [урок пам’яті до Дня Перемоги] / К. Хизниченко // Позашкілля. — 2010. — № 4. — С. 13–17.

  13. Ярош, Н. А пам’ять священна... [Текст] : [до 60-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників : сценарій] / Н. Ярош // Історія України. — 2004. — № 19. — С. 22–24.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка