Департамент освіти і науки молоді та спорту Хмельницької облдержадміністрації Хмельницький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Відділ освіти



Скачати 406.51 Kb.
Сторінка2/2
Дата конвертації09.03.2016
Розмір406.51 Kb.
1   2
тематично – об’єднана(тематично однакова діяльність дошкільників, але з різними програмовими завданнями для вікових підгруп, що може час від часу переплітатися);

  • за Белл-Ланкастерською системою(показ, пояснення чи зразок якоїсь дії подає молодшим старша дитина, яка діє найправильніше).

    Перелік запропонованих форм організації педагогічної роботи не виключає їх комбінування, доповнення на розсуд вихователя.

    Під час організації навчально-пізнавальної діяльності дітей у різновікових групах проводяться як спільні заняття для дітей всіх вікових підгруп, так і окремі заняття з кожною віковою підгрупою, що дасть можливість вихователю звернути увагу на дітей старшого дошкільного віку. Радимо використовувати наступні способи організації навчально-пізнавальної діяльності дітей:

    1. Спільні заняття для кожної вікової підгрупи: єдині сфери життєдіяльності та лінії розвитку, але різні програмові завдання (молодша підгрупа – малює один овоч за вибором, середня – овочі в корзині, старша – збір овочів на городі).

    2. Спільні заняття для кожної вікової підгрупи: різні сфери життєдіяльності та лінії розвитку, різні програмові завдання (молодша – малювання, старша – математика).

    3. Окремі заняття з кожною віковою підгрупою: вибір сфер життєдіяльності та ліній розвитку здійснюється педагогом відповідно до перспективного плану роботи.

    Заняття першого типу є досить розповсюдженими серед практиків, але педагоги не завжди дотримуються дидактичних вимог щодо організації таких занять. Спостерігається невміння вихователів передбачити і забезпечувати протягом заняття активність всіх дітей. Головною умовою подолання цих недоліків є продумування не лише спільної сфери життєдіяльності та лінії розвитку, але і його дидактичного змісту. На таких заняттях можуть бути різними теми, навіть різні види діяльності (малювання, ліплення, аплікація) але основне навчальне завдання має бути спільним. Наприклад, діти молодшої групи – малюють дощик, середньої – хустинку, старшої – будинок. Спільним завданням буде: вчити проводити прямі лінії в різних напрямах.

    Плануючи спільні заняття за однаковими сферами життєдіяльності та змістовими лініями, слід дотримуватися певних вимог і рекомендацій:


    • одночасно з усіма підгрупами проводять лише такі заняття, на яких можна забезпечити дотримання організаційних та методичних вимог до педагогічного процесу;

    • бажано уникати ситуацій, коли складний для сприймання матеріал подається для всіх вікових підгруп. Важливо правильно визначити програмовий матеріал з погляду його сумісності, максимально наблизити вид діяльності (малювання, ліплення);

    • матеріал, підготовлений до заняття, має містити спільні елементи для дітей усіх підгруп, що дає змогу об’єднати вихованців у проведенні ігор, відгадуванні загадок, виконанні певних завдань;

    • одна з головних умов проведення спільного заняття – його чітке планування, регламентація кожного етапу;

    • поетапна робота з дітьми різних вікових підгруп неможлива без організації їхньої самостійної діяльності на кожному занятті. Коли в одній групі подаються і закріплюються нові знання, вихованці інших груп можуть працювати самостійно;

    • самостійні завдання продумуються та готуються педагогом заздалегідь і мають відповідати таким вимогам: активізувати розумову діяльність дітей; розвивати ініціативу; бути посильними для дітей і спиратися на раніше набуті знання; забезпечувати реалізацію принципу поступового ускладнення; враховувати особливості групи в цілому й окремих вихованців; бути різноманітними за формою і змістом; містити елементи новизни; мати відповідний ступінь труднощів для дітей кожного віку; достатня кількість роздаткового матеріалу з кожного розділу програми.

    Багато залежить від того, як розпочинається заняття: одночасно з усіма дітьми або поетапно з підгрупами. Відразу з усіма дітьми доречно розпочинати заняття на спільну тему (розгляд картин, читання художніх творів, ліплення за сюжетом казки тощо), тоді закінчення заняття буде поетапним.

    На відміну від спільних занять з однієї життєвої сфери та змістової лінії, де можна об’єднувати і три підгрупи, спільні заняття за різними сферами життєдіяльності та змістовими лініями проводяться лише з двома підгрупами, навіть якщо вікових підгруп більше. У такому випадку дітей ділять за суміжністю на дві підгрупи. Продумуючи поєднання роботи двох підгруп, потрібно враховувати характер діяльності дітей, щоб виконання завдань дітьми однієї підгрупи не відволікало дітей другої (наприклад: читання старшим дітям цікавої казки – молодших дітей буде відволікати від ліплення; дітей старшої підгрупи можуть відволікати цікаві дидактичні ігри з малятами тощо). Плануючи заняття цього типу, слід враховувати і характер діяльності вихователя. Адже він не може одночасно проводити два заняття за його безпосередньою участю: бесіда з однією підгрупою і фізкультура – з іншою. Хоча може бути так: молодші – вивчають вірш, а старші – ліплять. Старші діти знають вірш і відволікатися не будуть, крім цього в них вже є навички ліплення, тому діти будуть працювати самостійно.

    Позитивним у таких заняттях є те, що вихователю вдається вкластися в передбачений час, серйозно позайматися з малюками. Але зловживати, розраховуючи на самостійність старших дітей, не потрібно.
    V. Організація ефективної взаємодії в продуктивних видах діяльності
    Об’єднання в одній групі дітей різного віку потребує від вихователя особливої уваги до організації їхньої взаємодії. Характер взаємодії малят виявляється в особливостях їхнього спілкування між собою, здатності узгоджувати свої дії в спільній діяльності.

    Взаємодія, що ґрунтується на співпраці, симпатії та прихильності,не тільки робить діяльність ефективною, але й сприяє особистісному зростанню кожної дитини в групі, тоді як навіть окремі вияви зверхності, домінування, недоброзичливості, агресивності,заздрості суттєво порушують атмосферу спілкування, роблять її тривожною й незатишною. Якщо педагог ігнорує особливості взаємин малюків у процесі різноманітної спільної діяльності, то значно знижується ефективність виховного впливу, він стає формальним, позбавленим індивідуальної спрямованості.

    Важливо зрозуміти, що взаємодія між дошкільниками різного віку є ефективною за умови поважного, гідного ставлення до дитини, глибокого усвідомлення педагогом високої ціннісної значущості кожної дитини незалежно від її віку, статі, особистих успіхів. Заявлений підхід можна найкраще реалізувати через особистісно зорієнтовану модель виховання, яка ґрунтується на розумінні, визнанні та прийнятті кожної дитини.

    Особливої уваги педагога потребує виховання в малят поваги одне до одного й уміння бути партнерами в спільній діяльності. Доцільно працювати з дітьми у двох напрямах: освітньому — дати уявлення про те, що означає «поважати одне одного» і в чому переваги партнерських стосунків, і поведінковому — навчити практично будувати взаємини як із ровесниками, так і з молодшими чи старшими дітьми.

    В освітньому напрямі слід насамперед практикувати бесіди з малятами. Ми не схильні вважати, що тільки фронтально організовані заняття-бесіди є ефективними. Бесіди з окремими дітьми, з підгрупою завдяки їхній неформальності здатні суттєво змінити осмислення малюками того чи іншого явища.

    Намагаючись сприяти виробленню партнерських стосунків у діяльності, вихователь має зважати на такі моменти.

    1. Об’єднуючи дітей для спільної діяльності, слід перш за все орієнтуватися на їхні бажання. Разом із тим, щоб урізноманітнити дитячі гурти, поглибити інтерес одне до одного, інколи доцільно об’єднувати малюків у підгрупи випадково (за номерами, певними ознаками або результатами лічилки).

    2. Необхідно допомогти визначитися з тим внеском у спільну справу, що його має зробити кожна дитина, якщо підгрупа дошкільників різного віку виконує якесь одне завдання (це є особливо важливим для дітей молодшого віку). Приміром, у ході виготовлення колажу доцільно, щоб кожний малюк по черзі сказав, яким він бачить колаж, а потім, наприклад, старші діти вирізатимуть, а молодші — наклеюватимуть вирізане.

    3. Обговорюючи з малятами результати роботи, варто підкреслювати, що успіх став можливим завдяки спільним зусиллям усіх членів команди. Можна провести «хвилинку подяки» — висловити вдячність партнерам за добру спільну працю.

    4. Як дуже результативна зарекомендувала себе робота дітей у парі «молодший — старший». Так діти можуть виконувати різноманітні трудові доручення, гратися, навчатися. При цьому важливо брати до уваги психологічну сумісність членів пари: тип темпераменту, характер, основні інтереси.

    Отже, під час організації ефективної взаємодії дітей різного віку доцільно звертатися передусім до внутрішньої мотивації кожного малюка, зважаючи на його потреби, зацікавлення, емоції.

    VІ. Організація режиму дня в групі короткотривалого перебування

    Під час укладання орієнтовного розподілу занять на тиждень слід дотримуватись вироблених дошкільною дидактикою правил, як-от:



    • не планувати на початку і в кінці тижня занять, що потребують значних інтелектуальних зусиль і пов’язані з відчутними навантаженнями на дитячу увагу, пам'ять, мислення;

    • не планувати на понеділок та п’ятницю максимально можливу кількість занять на день;

    • плануючи послідовність занять протягом дня, враховувати раціональне чергування фізичних і психічних, статичних і динамічних навантажень різних видів діяльності тощо.

    Робота короткотривалої групи у навчально-виховних комплексах «ЗОШ –дошкільний заклад» району переважно організовується на протязі трьох годин в першу половину дня. Освітній процес розпочинається 1 вересня та закінчується 25 травня.

    Орієнтовний режим дня дошкільної групи.

    9.00. – 9.10. Ранкова зустріч дітей . Ранкова гімнастика.

    9.10. -10.40. Організована навчальна діяльність (два заняття або

    одне інтегроване заняття, міні-заняття)



    10.40 –12.00 Підготовка до прогулянки, прогулянка,

    індивідуальна робота, самостійні ігри дітей,

    повернення додому.

    Враховуючи вимоги програми, організована навчальна діяльність триває півтори години, в яку входить проведення двох або одного інтегрованого заняття. відповідно по навантаженню розприділивши їх так на протязі тижня:




    Розділи програми

    К-сть занять

    Мовленнєвий розвиток ( мовленнєве, граматика+письмо екологічний розвиток та ознайомлення з довкіллям)

    Розвиток математичних уявлень, логічне мислення.

    Фізичний розвиток.

    Художньо-естетичний розвиток(образотворча діяльність, музична діяльність)



    3
    2

    2*

    3



    Всього:

    10

    *проводяться в спортивній кімнаті

    Орієнтовний розклад занять на тиждень.

    Понеділок: 1. Мовленнєвий розвиток

    2. Художньо-естетичний розвиток(музична діяльність).

    3.Фізкультура на повітрі(рухливі ігри).

    Вівторок: 1. Математика + логіка.

    2.Фізичний розвиток.



    Середа: 1. Мовленнєвий розвиток (грамота + письмо).

    2. Зображувальна діяльність(малювання.)

    3.Фізкультура на повітрі(піший перехід)

    Четвер: 1. Математика + логіка.

    2. Фізичний розвиток.



    П’ятниця: 1 Мовленнєвий розвиток (екологічний розвиток /ознайомлення з

    довкіллям).

    2. Зображувальна діяльність(ліплення – аплікація)

    3. Фізкультура на повітрі( основні вправи або комплекс загально

    розвиваючих вправ).

    Критерії оцінювання дошкільної зрілості

    В умовах глобалізаційних змін на часі модерніза­ція змісту дошкільної освіти, гуманізація її цілей та принципів, переорієнтація на розвиток особистос­ті дитини як основний ресурс, що визначає посту­пальний рух суспільства.

    Дошкільна освіта є самостійною системою, обов'язковою складовою освіти в Україні, яка гар­монійно поєднує сімейне та суспільне виховання. Найпершим суспільним середовищем для дитини стає дошкільний навчальний заклад, метою якого є забезпечення гармонійного розвитку особис­тості дитини, її фізичного і психічного здоров'я, виховання ціннісного ставлення до природного й соціального довкілля, до самої себе, формування механізмів соціальної адаптації та творчого втілен­ня в умовах життя в товаристві незнайомих дітей і дорослих. Дошкільна освіта як перша самоцінна ланка має гнучко реагувати на сучасні соціокультурні запити, збагачувати знання дитини необхід­ною якісною інформацією, допомагати їй реалізу­вати свій природний потенціал, орієнтуватися на загальнолюдські й національні цінності, і

    Базовий компонент дошкільної освіти — це Державний стандарт дошкільної освіти Укра­їни, який реалізується програмами та нав­чально-методичним забезпеченням, що за­тверджуються Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України.

    Базовий компонент дошкільної освіти України ґрунтується на основних положеннях Міжнародної конвенції ООН про права дитини, Законах України "Про освіту", "Про дошкільну освіту", "Про охоро­ну дитинства", інших нормативних актах стосовно дитинства.

    У ньому зведено норми і положення, що визначають державні ви­моги до рівня освіченості, розвиненості та вихова­ності дитини 6 (7) років; сумарний кінцевий показ­ник набутих дитиною компетенції перед її вступом до школи.

    Базовий компонент дошкільної освіти передба­чає засвоєння її змісту, розрахованого на весь пе­ріод дошкільного дитинства, як завершений етап: сформованість мінімально достатнього та необ­хідного рівня освітніх компетенції дитини перших 6 (7) років життя, що забезпечує її повноцінний психофізичний та особистісний розвиток і психо­логічну готовність до навчання у школі. Визначені Базовим компонентом дошкільної освіти вимоги до обсягу необхідної інформації, життєво важли­вих умінь і навичок, системи ціннісних ставлень до світу та самої себе є обов'язковими для виконання всіма учасниками освітнього процесу в дошкільних закладах незалежно від їх підпорядкування, типу і форми власності.

    Зміст Базового компонента дошкільної освіти по­будовано відповідно до вікових можливостей дітей на основі компетентнісного підходу, тобто спрямо­ваності навчально-виховного процесу на досягнення соціально закріпленого результату (заданої норми, вимог до розвиненості, навченості та вихованості дитини), що зумовлює необхідність чіткого визна­чення рівня засвоєння дитиною змісту освітніх ліній (знає, обізнана, розуміє, вміє, усвідомлює, здатна, дотримується, застосовує, проявляє ставлення, оці­нює), орієнтує освітян на цілісний і загальний роз­виток дитини, підкреслює важливість закладення в дошкільному віці фундаменту для набуття у подаль­шому спеціальних знань та вмінь. Увага педагога має спрямовуватися на головні лінії розвитку фізич­ного, психічного та морально-духовного здоров'я, формування особистісних цінностей як своєрідного внутрішнього стрижня, ціннісної етичної орієнтації, емоційної сприйнятливості, формування навичок практичного життя та сприяння розвитку індивіду­альності дитини.

    Набуття різних видів компетенції дитиною до­шкільного віку відбувається в різних видах діяльнос­ті (ігровій - провідній для дітей дошкільного віку; руховій; природничій; предметній; образотворчій, музичній, театральній, літературній; сенсорно-пізнавальній і математичній; мовленнєвій; соціокультурній та інших) і вимагає практичного засво­єння дитиною системи елементарних (доступних) знань про себе та довкілля, моральних цінностей, уміння доречно застосовувати набуту інформацію. Життєво компетентний дошкільник поводиться са­мостійно і конструктивно в різних соціальних і жит­тєвих ситуаціях.

    Базовий компонент дошкільної освіти спрямовує зусилля батьків, педагогів, психологів на розвиток творчого потенціалу дитини, що має свої особли­вості у дошкільному дитинстві, на своєчасне під­тримання досягнень індивідуальної своєрідності неповторного життєвого шляху дитини, забезпе­чення психолого-педагогічного супроводу розвит­ку дитини у дошкільні роки.

    Подальший індивідуальний шлях розвитку осо­бистості дитини продовжується в початковій шко­лі. Підготовка дітей до школи має відповідати ви­могам та критеріям оцінки дошкільної зрілості дитини. Така підготовка передбачає фізичний, емоційний, пізнавальний і особистісний розвиток дитини, її готовність до взаємодії з довколишнім світом, розвиток специфічних видів діяльності, фундаментальних для дошкільного дитинства, які визначають і забезпечують адаптацію дитини до нового соціального статусу - статусу школяра. Сформованість самосвідомості, адекватної іден­тифікації себе зі своїм "Я", уміння співвідносити власні бажання, можливості та прагнення до здій­снення мети діяльності, здатність уявляти себе в минулому, теперішньому, майбутньому часі, орі­єнтуватись у своїх основних правах і обов'язках характеризує дошкільну зрілість дитини та її пси­хологічну готовність до систематичного навчання у школі.

    Організація життєдіяльності дітей з урахуванням освітніх ліній, що включені до інваріантної та варіативної складових Базового компоненту, дає змогу забезпечити належний рівень соціально-особистісного розвитку дітей дошкільного віку в структурі неперервної освіти. Кожна освітня лінія Базового компонента дошкільної освіти завершується узагальненим визначенням результату освітньої роботи ― сформованістю таких видів компетенцій:

    -здоров’язбережувальної (обізнаність із будовою свого тіла, гігієнічними навичками за його доглядом; належністю до певної статі; продуктами харчування; основними показниками власного здоров’я, цінністю здоров’я для людини. Уміння виконувати основні рухи та гімнастичні вправи; застосовувати здобуті знання, вміння і навички щодо збереження здоров’я, не зашкоджуючи як власному, так і здоров’ю інших людей. Дотримання правил безпеки життєдіяльності);



    - особистісно-оцінної(обізнаність дитини з образом самої себе, своїм «Я», її місцем у системі людської життєдіяльності (у сім’ї, групі однолітків, соціально-комунікативному просторі, в різних видах діяльності). Здатність до самооцінки, довільної регуляції власної поведінки в різних життєвих ситуаціях, позитивного ставлення до власного внутрішнього світу (мотиви, ціннісні орієнтації, бажання і мрії, почуття тощо), оптимістичного світовідчуття щодо свого сьогодення і майбутнього);

    - родинно-побутової (обізнаність із нормами та правилами сімейного (родинного) співжиття; здатність їх дотримуватися; уміння підтримувати доброзичливі, дружні, довірливі стосунки в родинному колі, виявляти турботу і любов до рідних та близьких членів родини);

    - соціально-комунікативної (обізнаність із різними соціальними ролями людей (знайомі, незнайомі, свої, чужі, діти, дорослі, жінки, чоловіки, дівчатка, хлопчики, молоді, літні тощо); з елементарними соціальними та морально-етичними нормами міжособистісних взаємин; уміння дотримуватись їх під час спілкування. Здатність взаємодіяти з людьми, які її оточують: узгоджувати свої дії, поведінку з іншими; усвідомлювати своє місце в соціальному середовищі; позитивно сприймати себе. Вміння співпереживати, співчувати, допомагати іншим, обирати відповідні способи спілкування в різних життєвих ситуаціях);

    - природничо-екологічної (обізнаність з природним середовищем планети Земля та Всесвітом як цілісним організмом, у якому взаємодіють повітря, вода, грунт, рослини, тварини, люди, Сонце, Місяць тощо; усвідомлює їх значення для діяльності людини, для себе. Сприймає природу як цінність, виокремлює позитивний і негативний вплив людської діяльності на стан природи, довільно регулює власну поведінку в природі. Усвідомлює себе частиною великого світу природи; знає про залежність власного здоров’я, настрою, активності від стану природи, її розмаїття і краси; виявляє інтерес, бажання та посильні уміння щодо природоохоронних дій. Знає про необхідність дотримання людиною правил доцільного природокористування, чистоти природного довкілля, заощадливого використання природних багатств, використання води, електричної та теплової енергії в побуті; прикладає домірні зусилля зі збереження, догляду та захисту природного довкілля.);

    - предметно-практичної (обізнана із предметним світом, його особливостями в межах житла (предмети побуту, вжитку) і поза ним (транспорт, споруди закладів соціального і громадського призначення тощо), виготовленням предметів довкілля. Орієнтується у предметному середовищі за місцем проживання, дотримується елементарних правил поведінки на вулицях і дорогах. Користується побутовими предметами за призначенням. Обізнана з працею дорослих, виявляє інтерес і повагу до професій, бере участь у спільній праці з дорослими, дітьми; творчо виявляє себе у самостійній предметно-практичній діяльності. Застосовує елементарні економічні поняття; ощадливо ставиться до речей, грошових коштів);

    - художньо-продуктивної (сприймає мистецький твір з позиції краси, вирізняє його як естетичний. Виявляє себе емоційно сприйнятливим та естетично чуйним цінителем, слухачем, глядачем, виконавцем; емоційно-ціннісно ставиться до проявів естетичного в житті. Реалізує здатність насолоджуватись мистецтвом, пізнавати образну специфічність мистецтва і дотичну інформацію. Переймає духовний потенціал мистецького твору у власний досвід, виховує в собі риси улюблених персонажів. Володіє комунікативними навичками спілкування з приводу змісту і краси твору, його засобів. Із задоволенням наслідує мистецькі зразки ― образотворчі, музичні, танцювальні, театральні, літературні. Охоче інтегрує в творчих завданнях власні інтереси, уподобання, цінності, набутий мистецький досвід діяльності сприйняття і відтворення прекрасного (уміння, навички). Випромінює благополуччя під час мистецької творчої діяльності; має навички рефлексії стосовно власного мистецького досвіду; виявляє художню активність як складову особистісної культури)

    - ігрової (обізнаність із різними видами іграшок; здатність їх використовувати в самостійних іграх; організовувати різні види ігор (рухливі, народні, ігри з правилами, сюжетно-рольові тощо) відповідно до їх структури (уявлювана ігрова ситуація, ігрова роль, ігрові правила); реалізовувати власні ігрові задуми; дотримуватись ігрового партнерства та рольових способів поведінки, норм та етикету спілкування у процесі гри);

    - сенсорно-пізнавальної (виявляє пізнавальну активність, спостережливість, винахідливість у довкіллі; вирізняється позитивною пізнавальною мотивацією; моделює, експериментує у довкіллі за допомогою вихователя і самостійно, використовуючи умовно-символічні зображення, схеми. Орієнтується в сенсорних еталонах (колір, форма, величина), їх видах, ознаках, властивостях; у часі і просторі; оволодіває прийомами узагальнення, класифікації, порівняння і зіставлення

    - математичної (виявляє інтерес до математичних понять, усвідомлює і запам’ятовує їх; розуміє відношення між числами і цифрами, склад числа з одиниць і двох менших (у межах 10); обізнана зі структурою арифметичної задачі; вміє розв’язувати задачі та приклади на додавання і віднімання в межах 10);

    - лексичної (оперує узагальненими словами різного порядку, стійкими загальновживаними словосполученнями; мовлення дітей набуває образності; за кількісною та якісною характеристикою словник дитини сягає такого рівня, що вона може легко спілкуватися з дорослими і дітьми, підтримувати розмову на будь-яку тему в межах свого розуміння);

    - граматичної (вживає (неусвідомлено) граматичні форми рідної мови згідно із законами і нормами граматики (рід, число, відмінок, дієвідміна, клична форма тощо), має розвинене чуття граматичної форми; наявні корекційні навички щодо правильності вживання граматичних форм та порядку слів у реченні);

    - діалогічної (ініціює і підтримує розпочату розмову в різних ситуаціях спілкування, відповідає на запитання співрозмовника і звертається із запитаннями, орієнтується в ситуації спілкування, вживає відповідні мовні і немовні засоби для вирішення комунікативних завдань; дотримується правил мовленнєвої поведінки та мовленнєвого етикету і коректно виявляє власне емоційне ставлення до предмета розмови і співрозмовника та коригує його залежно від ситуації спілкування);

    - монологічної (володіє навичками розгорнутого, послідовного, логічного, зв’язного мовлення; складає різного типу розповіді, імпровізує, розмірковує про предмети, явища, події, друзів; доходить елементарних узагальнень, висновків; висловлює зв’язні самостійні оцінні судження стосовно різних явищ, подій, поведінки людей, героїв художніх творів; виявляє словесну творчість у різних видах мовленнєвої діяльності);

    - мовленнєвої (інтегроване вміння адекватно й доречно спілкуватись рідною мовою в різних життєвих ситуаціях (висловлювати свої думки, наміри, бажання, прохання), розповідати, пояснювати, розмірковувати, оцінювати, використовувати як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності, форми ввічливості (мовленнєвий етикет); спостерігати за своїм мовленням та мовленням інших, виправляти помилки, дотримуючись загальної культури мовлення, прагне творчо самореалізуватися.

    Мовленнєва компетенція передбачає сформованість фонетичної, лексичної, граматичної, діалогічної та монологічної компетенцій);



    • комунікативної (комплексне застосування мовних і немовних засобів з метою комунікації, спілкування в конкретних соціально-побутових ситуаціях, уміння орієнтуватися в ситуації спілкування, ініціативність спілкування, стриманість у спілкуванні; культура мовленнєвої комунікації.

    Комунікативна компетенція передбачає сформованість усіх видів мовленнєвої компетенції)

    Література

    1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні(нова редакція), 2012 р.

    2. Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт».- Київ, 2010 - 47с.

    3. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля», 2011 р., 264 с.

  • 1   2


    База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка