Державний професійно технічний навчальний заклад



Скачати 232.69 Kb.
Дата конвертації16.03.2016
Розмір232.69 Kb.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ

ДЕРЖАВНИЙ ПРОФЕСІЙНО – ТЕХНІЧНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ЛІЦЕЙ»


Проблемна тема

"Використання активних форм і методи роботи на уроках  історії та правознавства"
 

Опис досвіду роботи

викладача

Павленко

Влади Владиславівни


Біла Церква

2015

Актуальність теми

Становлення України як правової, демократичної соціальної  держави передбачає високий рівень правової культури кожного громадянина і суспільства в цілому, яка тісно пов’язана із загальною культурою суспільства, ґрунтується на її засадах, слугує відображенням її розвитку. Разом з політичною, моральною, естетичною культурою вона складає єдине ціле – соціальну культуру суспільства. Правова культура є складовою частиною і найважливішою засадою демократії.

В умовах розбудови незалежної демократичної правової держави все більшого значення набуває правова освіта молоді. Перед вчителем стоїть завдання не повідомити матеріал і перевірити знання, а виявити досвід учнів щодо викладеної вчителями інформації. Змінилася режисура уроку. Учні співпрацюють у діалозі з вчителем, висловлюють свої думки, діляться інформацією, обговорюють те, що пропонують однокласники, відбирають під керівництвом вчителя той матеріал, що закріплений науковими знаннями.

Тому одним з найважливіших завдань курсу правознавство є підготовка учнів до життя, набуття ними навичок правомірної поведінки, пошуку шляхів вирішення життєвих ситуацій відповідно до норм права. Реалізувати ці завдання, з огляду на складність курсу, я вважаю, можливо, лише максимально наблизивши уроки правознавства до життя, спонукаючи учнів бути не спостерігачами, а активними учасниками тих процесів, відносин, які лягли в основу викладення предмета, залучаючи їх до спільної діяльності в процесі пізнавального пошуку.

Ще Я.А.Каменський зазначав: «Якщо навчання дається дитині важко, то в цьому передусім винні методи, якими її навчають». Це твердження не втратило своєї актуальності і сьогодні.

Ефективність процесу навчання значною мірою зумовлена методами його реалізації. Оскільки головною метою навчання демократії у школі є вироблення в учнів навичок брати участь у суспільному житті та впливати на його хід, то значною мірою воно повинно відходити від традиційної форми викладання. Тому, поряд із традиційними методами викладання, доцільно використовувати новітні — що ґрунтуються на таких засадах:

·        Формування у процесі навчання цінностей громадянського суспільства та позитивного ставлення учнів до них.

         Забезпечення взаємозв'язку між методами викладання i практикою громадянознавства через створення мікроклімату у школі, який ґрунтується на принципах співробітництва, справедливості, демократичності, дотримання прав людини тощо.

·   Поглиблення розвитку кооперації в умовах навчально-виховного процесу на рівнях «учень — учень», «учень — учитель».

·     Використання активних та інтерактивних методів навчання, що забезпечує залучення учнів до постановки питань, дослідження проблем, процесу формулювання рішень.

·        Вивчення суперечливих питань за допомогою критичного аналізу різних поглядів.

·        Залучення учнів до процесу розв'язання суспільних проблем через зміну особистої поведінки, активної участі у громадському житті на місцевому piвнi.

Вирішальне значення у розумовому розвитку дитини відіграє цілеспрямоване навчання учнів, у ході якого вони оволодівають знаннями, вміннями та навичками. Для розумового розвитку учнів важливо не тільки формування фонду знань, але й своєрідних розумових прийомів, операцій, добре відпрацьованих та закріплених, які можна віднести до розряду інтелектуальних умінь.

Найголовніше завдання вчителя в будь-якій ситуації - створити в класі творчу атмосферу, більше того, педагог повинен розуміти психологічну сутність цього процесу. Це насамперед не насильне навчання, а заохочення до пізнання, повага інтелектуальної сили дитини.

Я давно усвідомила, що викладання правознавства в школі сьогодні вимагає від учителя творчого підходу, особливо у виборі методичних прийомів і засобів наочного матеріалу, перенесення акценту викладання на цілеспрямоване навчання, тобто на визначення структури і змісту навально – пізнавальної діяльності учня.

Досвід моєї роботи показує, що монологічні підходи у висвітлені правознавчого матеріалу уже не стимулюють учнів до активного сприйняття понятійного апарату, не розвивають мислення та уяву, не прищеплюють навички роботи з додатковою літературою.

Сьогоднішнім учням потрібен зовсім інший темп викладання: потрібні ділові і рольові ігри, проблемні групи, різні активні форми навчання, які вже давно успішно застосовуються в багатьох країнах світу. Ці завдання повною мірою вирішують активні форми і методи навчання, які мають ряд переваг серед інших методів.  Учитель правознавства основну мету своєї роботи з учнями повинен вбачати в тому, щоб не тільки ознайомити їх з основами теорії  державно правових явищ, а й розвивати  критичне мислення, вміння спілкуватися, брати участь у суспільному житті.

Основна ідея досвіду – залучення учнів до самостійного пошуку розв’язання правових проблем на основі отриманих знань для усвідомлення ними сутності і соціальної значущості правових явищ, що сприятиме формуванню правової культури.
http://1.bp.blogspot.com/-igxa9vq75wk/vkpwqaa5jri/aaaaaaaaauw/cdugrlwkkqs/s1600/screenshot_9.png
Науково – теоретичне обґрунтування досвіду.

Впровадження в навчальний процес методів активного навчання розглянуто Є.Голантом, А.Вербицьким, М.Новиком, Т.Ремех, А.Смолкіним, О.Пометун, Ю.Ємельяновим, Ю.Бабанський, І.Лернером, А Матюшкіним, М. Махмутовим, В. Рибальським, П.Щербанем. За І.Лернером, до активних методів відносяться частково пошуковий  чи евристичний, проблемний і дослідницький. Хоча учні в цьому випадку більш активні, основною формою діяльності часто залишається монолог. Спочатку педагог у монологічній формі здійснює передачу знань учням, а потім останні повертають йому ці знання, шляхом монологічних відповідей. Інколи навчання відбувається у діалозі вчителя і учня, шляхом бесіди, однак викладач виступає як своєрідний полюс, навколо якого концентрується вся комунікація учасників процесу навчання.

У дослідженнях Х.Є.Майхнера зазначається, що людина в процесі пасивного сприйняття запам’ятовує 10% того, що прочитала, 20% того, що почула, 30% того, що побачила, 50% побаченого та почутого. А при активному сприйняті в пам’яті зберігається 80% того, що говорить сама, і 90% того, що виконує або створює самостійно. Отже, активні методи навчання значно поліпшують запам’ятовування матеріалу, сприяють його ідентифікації та цілеспрямованій практичній реалізації. Саме вони дозволяють зробити навчальний процес більш результативним.

Вивчення наукової та методичної літератури з проблеми дозволило мені зробити висновок про те, що технологія активного навчання – це така організація навчального процесу, при якій неможлива неучасть в пізнавальному процесі: кожен учень або має певні рольові завдання, в яких він повинен публічно прозвітувати, або від його діяльності залежить якість виконання поставленої перед групою пізнавальної задачі.

Така технологія включає в себе методи, що стимулюють пізнавальну діяльність учнів, утягують кожного з них у розмову і поведінкову активність і спрямована на усвідомлення, відпрацювання, збагачення і особистісне прийняття наявного знання кожним учнем.

 Технологія реалізації науково – методичної теми.

Активна модель навчання, для мене, передбачає застосування методів, які стимулюють пізнавальну діяльність i самостійність учнів. Учень виступає суб'єктом навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем та іншими учнями. Такий спосіб навчання сприяє сприйняттю та усвідомленню учнями нового матеріалу на відтворювальному i частково перетворювальному piвнi, що забезпечується  в пpoцeci виконання ними пізнавальних завдань відповідного типу: «Доведітъ...», «Дайте визначення...», «Розв’яжіть…», «Проаналізуйте», «Назвіть...», «Пояснітъ...», «Обгрунтуйте...», «Порівняйте...». 

При використанні подібних завдань помічаю, як в учнів виробляється певне ставлення до процесу пізнання. Учні переживають пізнання як позитивне явище, якщо забезпечується задоволенням їхньої пізнавальної потреби й розвивається субособистість: «Я — знавець». Внаслідок цього школярі прагнуть до нових знань i сприймають пізнавальну діяльність як спосіб самореалізації, розвивається їх пошукова активність. Розвиток пошукової активності як якості особистості дуже важливий, оскільки сприяє адаптації людини до життя, допомагає ефективно долати труднощі.

Якщо учні систематично переживають на уроках прагнення до пошуку, то в них закріплюється й розвивається пошукове ставлення до дійсності, сутністю якого є активна дія на ситуацію інтелектуального ускладнення: «хочу розв'язати, знайти, порівняти, визначити, узагальнити...». У процeci роботи діти розвивають уміння шукати й приймати рішення, а це є головним завданням творчо-пошукової та дослідницької діяльності на уроках. 

У своїй роботі я спираюсь на три рівні активності:

1.Активність відтворення – характеризується прагненням учня зрозуміти, запам’ятати, відтворити знання, оволодіти способами застосування за зразком.

2. Активність інтерпретації пов’язана з прагненням учня збагнути сенс досліджуваного, встановити зв’язки, оволодіти способами застосування знань у змінених умовах.

   3. Творча активність – припускає спрямованість учня до теоретичного осмислення знань, самостійний пошук вирішення проблем, інтенсивний прояв пізнавальних інтересів.

Особливості активних методів навчання полягають у тому, що в їх основі закладено спонукання до практичної та розумової діяльності, без якої немає руху вперед в оволодіванні знаннями.

Використовуючи активні методи, перед навчанням ставлю нові завдання: не тільки дати учням знання, а й забезпечити формування та розвиток пізнавальних інтересів і здібностей, творчого мислення, умінь і навичок самостійної розумової праці. Виникнення нових завдань обумовлено бурхливим розвитком інформації. Якщо раніше знання, отримані в школі, могли служити людині довго, іноді протягом  усього його трудового життя, то  в століття інформаційного буму їх необхідно постійно обновлювати, що може бути досягнуто головним чином шляхом самоосвіти, а це вимагає від людини пізнавальної активності та самостійності.

Під пізнавальною самостійністю розумію прагнення і вміння самостійно мислити, здатність орієнтуватися в новій ситуації, знаходити свій підхід до вирішення завдання, бажання не тільки зрозуміти засвоювану навчальну інформацію, а й способи добування знань; критичний підхід до суджень інших, незалежність власних суджень. (

Технологія активного навчання включає в себе методи, що стимулюють пізнавальну діяльність учнів, утягують кожного з них у розумову і поведінкову активність, і спрямована на усвідомлення, відпрацювання, збагачення і особистісне прийняття наявного значення кожним учнем. Тому широко застосовую проблемні ситуації, навчання через діяльність, дослідницькі методи, групову і парну роботу, ділові ігри, драматизацію, театралізацію, творчу гру «Діалог», «Мозковий штурм», метод проектів, «Круглий стіл», «Обговорення в колі», «Гранування» дискусію, методи подиву, милування, впевненості, успіху, діалогу, метод евристичних питань, ігрове проектування, імітаційний тренінг, організаційно – ділові ігри, організаційно – розумові ігри, дискусія та інші.

        Робота в групах проводиться на різних етапах уроку. Особливо вона ефективна під час аналізу нормативних документів. При цьому учні вільно спілкуються один з одним, інформація доповнюється, уточнюється. 

        Наприклад, вивчення теми «Конституційні основи України» передбачає широкі можливості для використання нестандартних форм і методів навчання. Розглядаючи питання про класифікацію прав людини (тема уроку «Конституційні права і свободи людини») організовую роботу в групах. Для вивчення цього питання учнів об’єдную у 3 групи і вони, працюючи з текстом Конституції України розглядають відповідні статті (попередньо вчитель повідомляє на які групи можна поділити права людини):

1 група – статті, які визначають громадянські права людини;

2 група – статті, які декларують політичні права людини;

3 група – статті, які визначають соціально-економічні й культурні права.

Після закінчення роботи доповідачі звітують про роботу, записуючи результати у відповідні колонки таблиці на дошці:

Громадянські права

Політичні права

Соціально-економічні та культурні права

        Підводячи підсумок, учитель підкреслює, що визначені групи прав людини конкретизовані і закріплені міжнародними правовими актами: Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права.

Використання активних форм і методів при вивченні суспільних предметів буде мати тільки тоді результат, коли їх буде продумано і відібрано не для одного уроку, а для цілого розділу або теми. Тому, готуючись до уроків, вивчаю в першу чергу вимоги програми, зміст параграфів, розділу. Такий підхід дозволяє відібрати головне, визначити основні поняття, факти, хронологію.

  Після того, як був ретельно відібраний матеріал, приступаю до вибору методів його вивчення на уроці. Досвід показує, що вони мають відповідати таким принципам:

1.     Вчитель є рівноцінним партнером спілкування.

2.     Учні є такими ж рівноцінними партнерами.

Планую уроки так, щоб учні мали можливість самостійного пошуку у набутті нових знань. А за допомогою інноваційних методів вони формують уміння та навички класифікувати й узагальнювати матеріал, робити висновки.

 Сприяють активному засвоєнню знань уроки – семінари, уроки – рольові ігри, уроки – подорожі, уроки – ігри «Що? Де? Коли?», уроки –брейн  – ринги, уроки – вікторини, уроки –КВК, міні – вистави та інше. Такі уроки  я  часто використовую у своїй роботі.

Як зазначав педагог – дослідник А.М. Алексюк, шлях до необхідного  рівня мислення є запровадження в практику вчителя права системи логічних завдань. У кожного учня є свої природні задатки і свої можливості для  творчого розвитку. Тому прагну, щоб кожен учень досягав при навчанні максимум для нього можливого. У цьому велику роль відіграють логічні завдання, які я впроваджую через рольові ігри, нетрадиційні уроки і т.д. 

Організовуючи творчу пошукову діяльність учнів на  уроці, я враховую поточні результати, щоб відстежити кількість успішних рішень кожної дитини. Чому це важливо? При негативних наслідках пошуку, накопиченні негативного досвіду, пов'язаного з переживанням своєї неспроможності й нездатності, дитина все більше переконується у власній безпорадності, що в майбутньому  призводить до відмови від пошуку тавирішення складної ситуації, яка вимагає інтелектуальних зусиль. Щоб уберегти учнів від формування негативного образу «Я», намагаюсь розробляти систему диференційованих проблемних завдань, які б уможливили конструювання ситуації ycпixy для дітей iз piзним рівнем інтелектуального розвитку. 

Активна модель навчання сприяє самостійному розв'язанню учнями навчальних проблем. Учні максимально активні й самостійні, самі формулюють проблему, висувають гіпотезу та обґрунтовують її доведення фактами, підібраними з різноманітних джерел. Щоб учні в розв'язанні проблеми вийшли на рівень успіху, необхідно багаторазово організовувати творчу пошукову діяльність до кожного типу завдань.

Вci типи проблемних завдань передбачаю для створення проблемної ситуації, за якої в учнів актуалізується природна потреба пошуку, активізується творче мислення, концентрується увага, а наявні знання застосовуються на різних етапах уроку як засоби мотивації, осмислення вивченого, узагальнення та систематизації матеріалу.

Проблемне навчання – один з методів активного навчання – така форма, в якій процес пізнання учнів наближається до пошукової, дослідницької діяльності. Успішність проблемного навчання забезпечується спільними зусиллями викладача і учнів. Моє основне завдання – не стільки передати інформацію, скільки долучити слухачів до об’єктивних суперечностей розвитку наукового знання і способів його дозволу. У співпраці  учні відкривають для себе нові знання,  осягають теоретичні особливості окремої науки.

Логіка проблемного навчання принципово відмінна від логіки інформаційного навчання. Якщо в інформаційному навчанні зміст вноситься як відомий, підлягає лише для запам’ятовування матеріал, то при проблемному навчанні нові знання вводяться як невідоме для учнів. Функція учнів – не просто переробити інформацію, а активно включитися у відкриття невідомого для себе знання. Основний дидактичний прийом «включення» мислення учнів при проблемному навчанні – створення проблемної ситуації, що має форму пізнавальної задачі, що фіксує деяку суперечність в її умовах і завершується питанням, який це протиріччя об’єктивує.

Ставлячи перед учнями проблемні завдання, які сприяють розвитку логічного мислення, націлюю школярів на те, щоб вони не тільки просто розв’язували їх, а обов’язково доказували своє рішення. Якщо з умови виходить декілька висновків, то кожен з них необхідно доводити. Наприклад, вивчаючи питання “Особливості відповідальності неповнолітніх”, пропоную дев’ятикласникам таку проблемну ситуацію: “Два хлопчики стояли біля глибокої канави і заглядали в неї.  Старшому  Колі було 15 років, молодшому, Володі – 12. Пустуючи, Коля штовхнув

Володю в канаву. І на все життя Володя залишився калікою через травму спинного мозку.

-         Хто повинен нести відповідальність за те, що сталося?”

 Розв’язуючи це завдання методом “Мікрофон”, учні міркували так: Коля є неповнолітній, тому відповідальність за те, що сталося, повинні нести його батьки.  

              Проте ця відповідь неповна, бо в умові йдеться, що травма у Володі залишилася на все життя. Значить, за допомогою вчителя учні роблять висновок про відповідальність Колі за те, що сталося, з моменту його повноліття. Окремі учні визначали, до речі, що необхідно ще вияснити походження канави, в яку впав Володя. Якщо, наприклад, канава була залишена в результаті будівництва, то відповідальність за травму Володі повинні нести будівельники, які не забезпечили безпеку перехожих.



Розв’язання таких проблемних завдань загострює увагу старшокласників, їхнє мислення, а також має на них певних виховний вплив.

На уроках намагаюся створити ситуації, на яких учень зможе:

–  захищати свою думку, наводити на її захист аргументи, докази, користуватися набутими знаннями;

– ставити питання вчителю, товаришам, з’ясовувати незрозуміле, поглиблювати процес пізнання;

–     рецензувати відповіді товаришів, інші види роботи, вносити корективи;

– допомагати товаришам у виконанні колективних та індивідуальних творчих робіт.



Аналіз конкретних ситуацій – один з найбільш ефективних і поширених методів організації активної пізнавальної діяльності учнів. Метод аналізу конкретних ситуацій розвиває здатність до аналізу нерафінованих життєвих і виробничих завдань. 

Сьогодні дуже часто педагоги використовують метод проектів. На уроках діти самі обирають собі по темі матеріал та вид проекту. Я прийшла до висновку, що в учнів виробилося правильне ставлення до навчальної діяльності потрібно саму навчальну діяльність будувати особливим чином, тобто систематично і цілеспрямовано орієнтувати школярів на активне мотивоване оволодівання системою знань і способів діяльності. Так, наприклад, при вивченні теми «Що таке права і свободи людини» учні складають проекти «Права людини», «Мої свободи», «Права, якими я користуюся», «Конституційні обов’язки», «Конвенція ООН про права дитини» та ін..  Використання елементів грипідвищує пізнавальні інтереси учнів, розвиває самостійність, колективізм, активізує пасивних. Дослідження, пов’язані з розробкою і впровадженням нових технологій, в основу яких покладено застосування ігор, свідчать про наявність у них значних можливостей щодо підвищення ефективності навчання. Бажання грати, прагнення до діяльності властиві кожному учневі. В грі діти вчаться логічно висловлювати свої думки, послідовно діяти, бути спостережливими тощо. Гра – певним чином організоване заняття, як потребує напруження емоційних і розумових сил. Вона завжди передбачає прийняття рішення – як діяти, що сказати, як виграти? Бажання відповісти на ці запитання стимулює розумову діяльність гравців. 

Як свідчить особистий досвід, найефективніше перевірити знання фактів, понять, термінів, вдається на уроці  типу «Брейн -ринг». За результатами гри можна зробити висновок, щодо рівня підготовки учнів з даної теми, їхнього вміння логічно мислити, швидко приймати рішення. Такі уроки цікаві тим, що дають можливість всебічно розглянути проблему, знайти найбільш вдале рішення. Вони активізують пізнавальні можливості школярів, виховують почуття колективізму, розвивають допитливість, вчать самостійності. Рольова гра допомагає учням здійснити перехід від засвоєння матеріалу на репродуктивному рівні до репродукування ідей. Рольова гра та інсценізація виховує потребу знати, щоб не опинитися поза грою.  

Отже, як бачимо, ігри вже зайняли своє місце в методиці викладання суспільних предметів. Використання ігрових моментів може бути складовою якогось етапу уроку, або самостійним етапом, або окремим уроком. Досвід показує, що з великим зацікавленням учні розв’язують і складають  історичні кросворди, чайнворди, ребуси, головоломки, вікторини.

Цікавою формою роботи на уроках Основ правознавства є розігрування правової ситуації по роляхВивчаючи тему “Сімейне право”, пропоную учням «Справи про ...», в яких учні в ролях “судді”, “адвоката”, “потерпілих” розв’язують проблемні правові ситуації. Наприклад, «Справа про ...»

Громадянка Павленко Марина має двоє синів 35 і 27 років, які виховувались бабусею, тому, що їхня мама була позбавлена батьківських прав. Зараз Марина хвора, їй 65 років. Не маючи засобів до існування, громадянка Павленко Марина звернулася до суду із заявою, в якій просить призначити аліменти зі своїх дітей у зв’язку з тяжким матеріальним становищем”.



Завдання: проаналізуйте випадок з громадянкою Павленко Мариною.

- Чи вважаєте ви справедливим призначення аліментів матері, якби були синами Марини Павленко?

- Які аргументи новели б ви на захист громадянки Марини Павленко, якщо би були її адвокатом?

- Яке рішення ви винесли б у цій справі, якщо би були суддею?

З великою цікавістю учні розв’язують правові ситуації, які розвивають правове мислення, активізують пізнавальні можливості учнів, поглиблюють знання з основ правознавства. Наприклад, така ситуація:  “На уроці фізики учні Бабенко і Діденко не слухали пояснення вчителя, розмовляли, і, нарешті, затіяли бійку між собою. Розгнівавшись, вчитель обізвав їх ідіотами і вигнав з класу.



- Дайте оцінку діям учнів і вчителя.

- Чи є тут порушення прав людини?”

  Такі правові ситуації учні розв’язують методом групового інтерактивного навчання, адже досвід показує, що учням буває психологічно складно звертатись за поясненням до вчителя, і набагато простіше – до ровесників. 

З методом рольових ігор добре поєднується метод аналізу життєвих ситуацій. Цим методом я користуюсь на кожному уроці правознавства при вивченні галузей права: трудового, сімейного, адміністративного, карного, житлового. Я ілюструю життєвими ситуаціями (своїми, колег, знайомих, запропонованими самими дітьми) основні статі кодексів. Дуже часто діти самі задають питання з проханням пояснити ту або іншу життєву ситуацію з точки зору Закону.

              Підготовка доповідей та повідомлень входить до переліку основних вмінь школярів. Однак не секрет, що такі виступи викликають певні труднощі в учнів, вимагають від них великої пошукової роботи. Протягом уроку – семінару, на якому в основному і використовуються доповіді і повідомлення, учні вчаться точно формулювати свою точку зору, логічно розмірковувати, добирати докази, керувати своїми емоціями, бути толерантними до позицій інших. 

Цікавими для учнів є заочні подорожі, творчі роботи, виконання яких пов’язане не тільки з виступом, а й показам результатів дослідження. Популярним останнім часом став інтерактивний вид роботи евристична бесіда в результаті проблемної ситуації або, як її тепер називають «Мозковий штурм». 

Цей діалог між учителем та учнями активізує творчі здібності учасників бесіди під час колективних висувань ідей та формувань контрідей.

Кожна із форм і методів навчання має як і свої переваги, так і недоліки. Проте добре їх поєднання створює сприятливі умови для активізації пізнавальних можливостей учнів.

Для глибшого засвоєння навчального матеріалу використовую таку форму роботи, як інтерв’ю. Вивчаючи певні теми, даю завдання взяти інтерв’ю у певних осіб.

Для глибшого засвоєння навчального матеріалу використовую таку форму роботи як інтерв’юВивчаючи тему “Трудове право”, даю учням завдання: взяти у своїх батьків або родичів інтерв’ю з таких питань:

- Коли ваші батьки почали свою трудову діяльність?

- Яка їх професія, спеціальність, кваліфікація?

- Де вони набули свою професію?

- Як відбувається прийом на роботу?

- Де працюють ваші батьки?

- Які відомості заносяться в трудову книжку?

- Коли і ким вона видається? Де зберігається?

- Які нагороди мають батьки за свою працю?

 - Як повинен поступити працівник, який бажає змінити місце роботи?

Обговорення відповідей поглиблює знання учнів з основ правознавства, викликає зацікавлення предметом, активізує їхні пізнавальні можливості. Норми трудового права вивчаються на конкретних прикладах з  життя та досвіду батьків учнів. 

У ході вивчення нових тем на уроках правознавства я намагаюся використовувати таблиці та опорно – логічні схеми, що дають змогу покращити процес засвоєння нових знань учнями.

Досвід показав, що їх ефективність залежить від цілей і завдань конкретного заняття, особливостей змісту навчального матеріалу, рівня сформованості навчальної діяльності учнів.

Висновки

З досвіду роботи, я прийшла до висновку: активне мотивоване оволодівання учнями системою знань і способів діяльності визначається значною мірою тим, як вчитель організовує їх навчальну діяльність, які її структура і характер.

Серед форм i методів активної моделі навчання, на мою думку,  найбільш продуктивними є: дискусія, складання тез, відкриті завдання з розгорнутою відповіддю, написання наукових робіт, рольові ігри, розв’язання проблемних ситуацій, конспектування, повідомлення. 

Перевага всіх розглянутих мною методів технології активного навчання очевидні. Розумне і доцільне використання цих методів значно підвищує розвиваючий ефект навчання, створює атмосферу напруженого пошуку, викликає в учнів і вчителя масу позитивних емоцій і переживань.

Технологія активного навчання – це навчання, відповідне силам і можливостям школярів. Переслідуючи освітні цілі, активні методи навчання впливають в комплексі на особистість дитини, впливають на розумовий розвиток.

Апробація ділових, дидактичних ігор «круглого столу», методів подиву, успіху та інших показала ефективний вплив активних методів навчання на розвиток і виховання школярів.

Активні методи сприяли кращому засвоєнню знань з розвитку зв’язного мовлення, ознайомлення з оточуючим, розвитку математичних уявлень. Діти розвивали увагу, вміння швидко зметикувати, виконати завдання, точно відповісти, проявити кмітливість.

Отже, можна сформулювати найважливіші аспекти використання  активних методів навчання:

·  використовувати активні методи навчання і виховання в педагогічному процесі; 

     включати в навчальні заняття проблемність;

· керувати формуванням і розвитком індивідуально –психологічних особливостей учнів;

·  залучити учнів у постійну діяльність: відповідають,  аналізують, міркують, оцінюють, виділяють головне;

·        організовувати співпрацю і кооперацію;

·        організовувати колективну взаємодію;  

·  змінити модель вчителя: співорганізатор, партнер, інтер-претатор, консультант (традиційно –організатор, інформатор, консультант);

·   дотримуватися єдності і узгодженості вимог до поведінки учнів в організації їх навчальної діяльності.

Отже, використання активних форм і методів навчальної роботи активізує розумову діяльність школярів, сприяє зацікавленню навчальним предметом, розвиває історичне мислення, вміння та навички, допомагає проявити особисте «Я».

Застосовуючи на уроках активні методи навчання, потрібно прагнути підготувати дітей до участі у громадському житті. Виховуючи в них почуття впевненості у собі, у своїх діях і, разом з тим, критичне ставлення до своєї особистості, намагатися формувати у них повагу, толерантне ставлення до людей.

Реалізація проблемного підходу в процесі вивчення правознавства є, на мою думку, одним із засобів, який забезпечує засвоєння програмного матеріалу на належному рівня, сприяє поглибленню предметних компетентностей, стимулює учнів до пошукової і дослідницької  діяльності і таким чином сприяє формуванню творчої особистості, її активної громадської позиції в житті українського суспільства, а це є одним з головних завдань, які стоять перед загальноосвітньою школою.

Результативність роботи.

 Робота над даною темою ефективна і результативна.  Вона розвиває інтелектуальну й духовну сфери особистості; сприяє створенню на уроці комфортного освітнього середовища; підвищує мотивацію до навчання; посилює творчу активність та ініціативність учня на уроці; виховує самостійність; дає можливість учню самореалізуватися та самоутвердитися; убезпечує навчання від механічності.


Бібліографія

1.  Активні та інтерактивні технології навчання [Текст] // Віхи століть.  – 2004. – № 4. – С. 48-74.

2.  Баханов К.О. Традиції та інновації в навчанні історії в школі. Дидактичний словник-довідник. — Запоріжжя, 2002.

3.  Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології. – К.: Академвидав, 2004.

4.     Кожем’яка О. Навчатися і творити граючи// Історія України.– 2002.-№9

5.   Котюк І. „Основи правознавства” – це не складно, але за умови системно-структурного підходу // Історія України. - 2002. - №8.

6.   Крамаренко, С. Г. Інтерактивні техніки навчання як засіб розвитку творчого потенціалу учнів [Текст] / С. Г. Крамаренко // Відкритий урок. – 2002. – № 5-6.

7.   Левітас, Ф. Л. Методика викладання історії [Текст] : практикум для вчителя / Ф. Л. Левітас, О.О. Салата. – Харків : Основа, 2007.

8.  Майданик О.Формування пізнавального інтересу учнів до правознав-ства в умовах закладів нового типу // Історія України. - 2002. - № 28.

9. Михальчук В. Дидактична гра з правознавства // Історія України. – 2003. - №14

10. Мокрогуз, О. П. Інноваційні технології на уроках історії / О. П. Мокрогуз. – Харків.  Основа, 2007

11.  Нестеренко Т., Богданова О. Методика інтерактивного навчання на уроках правознавства і історії України // Історія України. – 2003. - №13.- квітень.

12.Павлова Т.А. Методи активного соціально-психологічного навчання [Текст]: Учеб.пособие. / Т.А. Павлова, Н.В. Мтяш. - М.: Академія, 2007.

13. Поліщук Л. Рольова гра на уроках історії та права // Історія України. – 2003. - №2.

14.Пометун О. Методика навчання історії в школі / О.І. Пометун, Г.О. Фрейман. – К.: Генеза, 2006.  

15. Пометун О, Пироженко Л. В. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. –К., 2002.

16.Рудик М. Інноваційні технології навчання як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів // Історія України. – 2003. - №9

17. Софій Н. Інноваційні методи навчання та викладання: теоретичне підґрунтя та методика використання. – К.: Проект «Рівний доступ до якісної освіти", 2007.



18. Труфанова О. Організація групової роботи на уроках правознавства


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка