Дидактична гра це цікава для її учасників навчальна



Сторінка10/20
Дата конвертації21.02.2016
Розмір5.51 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   20
Тема. Воєнно-політичні події 1652—1653 рр.

Мета: визначати, завдяки чому українська армія здобула пере­моги в Батозькій битві та Жванецькій облозі; пояснювати, чому і як були здійснені молдавські походи Б. Хмельниць­кого; характеризувати внутрішньо- і зовнішньополітичне становище Гетьманщини наприкінці 1653 р.; визначати за картою напрямки воєнних походів української армії та міс­ця найважливіших битв у 16Б0—1653 рр.; удосконалювати вміння і навички самостійної роботи; виховувати у школярів навички позитивного розв'язання суперечливих питань. Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний матеріал. Основні поняття й терміни: молдавські походи.

Основні дати: 1650, 1652 і 1653 рр. — Молдавські походи; 22—23 трав­ня 1652 р. — битва під Батогом; 11 жовтня — 5 грудня 1653 р. — Жванецька облога.

ХІД уроку



І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ вввШввввШВяввШ^

Бесіда за запитаннями

1) -Як відбувалася Берестецька битва?

2) Порівняйте умови Зборівської та Білоцерківської угод.

3) Чому мирні договори козаків із поляками фактично ставали перемир'ями?

пі. вивчення нового матеріалу «■■юшшншннштвшмнаш^»

і варіант

Навчальний тест*

1) Скільки молдавських походів здійснили козаки в 1650— 1653 рр.?

2) Яка мета молдавських походів козаків?

3) Коли загинув Т. Хмельницький?

4) Що спричинило Батозьку битву?

5) Коли відбулася Батозька битва?

6) Який результат Батозької битви?

7) Коли відбувалася Жванецька облога?

8) Чому татари уклали угоду з поляками під час Жванецької об­логи? Який її зміст?

9) Який результат Жванецької облоги?

136

10) Яким було становище козацької держави на 1653 р.?



11) Чим було зумовлене таке становище?

12) Які варіанти виходу з кризи були в Б. Хмельницького?



ii варіант

1. Молдавські походи. Розповідь учителя

У роки Національно-визвольної війни Б. Хмельницький та його ин Тиміш в 1650, 1652 і 1653 рр. здійснювала походи до Молдав-ького князівства, яке було союзником Речі Посполитої. Метою по-одів було завадити намірам поляків використати територію Молдо-и як плацдарм для наступу на українські землі та домогтися якомога ільшої політичної ізоляції Речі Посполитої. При цьому він намагав-: схилити Молдавське князівство до встановлення добросусідських 'дносин із Гетьманщиною і зміцнити її становище. У серпні—вересні 1660 р. відбувся перший молдавський похід, олюваний Б. Хмельницьким і татарським калга-султаном Крим-реєм. Українсько-татарське військо (60 тис. козаків і 30 тис. татар) олоділо столицею Молдови — містом Ясси. Молдавський господар силь Лупу уклав договір, за яким вступав у союз із Хмельницьким пообіцяв не допомагати Речі Посполитій. Гарантією цього союзу мав ати шлюб його доньки Розанди й сина гетьмана Тимоша. Після поразки українського війська в битві під Берестечком В. Лупу зірвав угоду 1650 р. Унаслідок цього в липні—серпні 1652 р., після ремоги в Батозькій битві, Т. Хмельницький на чолі 35-тисячного ко-ько-татарського війська вирушив до Ясс. Українсько-молдовський юз було поновлено, відбулося вінчання Тимоша і Розанди Лупу. У квітні 1653 р. В. Лупу, унаслідок державного перевороту, втратив естол і звернувся по допомогу до Б. Хмельницького. До Молдови ьман направив 8-тисячний загін козаків на чолі з Т. Хмельницьким. *сля повернення влади В. Лупу підштовхнув Тимоша до Походу проти ахії. Похід завершився поразкою і став приводом до створення ан-країнської коаліції Речі Посполитої, Валахії і Трансільванії. У липні 1653 р. В. Лупу знову втратив владу, і до антиукраїнської аліції приєдналося Молдавське князівство. Останній молдовський охід відбувся в серпні—вересні 1653 р. За наказом гетьмана Тиміш ІЬвів 6-тисячнйй козацький загін на допомогу В. Лупу. Однак похід «вершився поразкою. Козаки опинилися в облозі в Сучаській фор-ці. Тиміш був смертельно поранений і через кілька днів помер. За мовами почесної капітуляції, козаки припинили опір, залишили іаву й повернулися додому.

Завдання

1) Яку мету переслідували козаки під час молдавських походів?

2) Поразка молдавських походів козаків була випадковістю чи закономірністю?

Ж 2. Батозька битва. Розповідь учителя

Поразка української армії під Берестечком, як вам відомо, спричи­нила спробу молдовського господаря В. Лупу відмовитися від союзу з Хмельницьким. Гетьман направив свого сина Тимоша з військом, щоб відновити його. Оскільки це не відповідало інтересам Речі Пос­политої, польний гетьман М. Калиновський вирішив перешкодити цьому походу. У районі с. Батіг, поблизу Ладижина, на шляху ук­раїнського війська Калиновський розташував укріплений табір із військами. Хмельницький у доволі іронічній формі запропонував йому не перешкоджати походу.

Робота з документом Із листа В. Хмельницького до польного гетьмана Мартина Калиновського

... Не хочу таїти від вашої милості, що зухвалий мій син, Тиміш, зібрав кілька тисяч війська для того, щоб змусити до шлюбу дочку молдавського господаря. Застерігаю вас, ваша милість, аби ви відступили з військом до польського кордону і звільнили волоське прикордоння, яке займаєте; син мій за характером запальний і на вашій особі може зробити першу пробу свого воєнного щастя.

Запитання до документа

1) Про що повідомляв польному гетьману Б. Хмельницький?

2) Чому, на вашу думку, М. Калиновський вважав зміст листа об­разою його гідності?

Розповідь учителя

Запальний за характером, Калиновський сприйняв це як виклик. Йому, діячу з великим воєнним досвідом, головний ворог Польщі по­грожував юнаком, що був до того ж суперником сина Калиновського в домаганні руки Розанди. Калиновський вирішив провчити знахаб­нілих « хлопів ».

У середині травня 1652 р. Хмельницький зі своїм сином Тимошем ви­рушив із Корсуня в напрямку Батога. Його військо складалося із 15 тис. козаків та 20 тис. татарської кінноти. В армії Калиновського налічува­лося 35 тис. осіб, із яких лише 20 тис. були вояки, а решта — слуги.

Уранці 22 травня, прибувши під Батіг та оцінивши ситуацію, Хмель­ницький з'ясував, що розміри польського табору значно перевищують кількість війська Калиновського. Він наказав атакувати табір з усіх боків, оскільки у противника не було можливості захищати весь табір одночасно. Атаки козаків ітатар на табір тривали впродовж 22—23 трав­ня й завершилися повним розгромом польської армії. У битві загинуло близько 10 тис. польських вояків і сам М. Калиновський.

Звістка про загибель польської армії під Батогом приголомшила уряд Речі Посполитої. Хмельницький після здобутої перемоги став вимагати від Варшави поновлення Зборівської угоди.

138


Ш 3. Жванецька облога.

і Коментоване читання відповідного пункту параграфа

Додатковий матеріал

і У 1653 р., відновивши сили після поразки під Батогом, поляки продов­жили боротьбу проти Гетьманщини. У лютому на Брацлавщину вторглася 2—14-тисячна польська армія під проводом Стефана Чернецького. Вона цустошувала міста й села, залишаючи за собою згарища і смерть. Ворог дій-юв до Умані. Однак тут підрозділи Чарнецького зазнали дошкульної пораа-И від козацьких загонів І. Богуна й залишили межі Брацлавщини. ' У травні 1653 р. Хмельницький із 30 тис. козаків та\12—15 тис. татар крушив з Умані в новий похід проти поляків. Однак гостра нестача про­довольства і фуражу, наростання'невдоволення козаків грабунками татар, рЦстка про провал четвертого молдавського походу спричинили виступ Коза-Ів проти гетьмана в червні 1653 р. Як наслідок, уперше за роки війни похід мельницького був зірваний.

, Тим часом польська армія, очолювана королем Яном Казимиром, просува-(чись українськими землями, восени 1653 р. дійшла до Жванецького замку, [О був поряд із Хотином, й зупинилася там в укріпленому таборі. її кількість ізом зі слугами становила 60 тис. осіб.



11 жовтня після того, як сюди дісталися війська Хмельницького та хана уіам-Гірея, розпочалися бойові дії. У підпорядкуванні гетьмана було близь­ко ЗО—40 тис. козаків і приблизно такою ж була кількість татарської кін-оти. Від середини жовтня розпочалася облога україно-татарською армією ольського табору. На початок грудня в кільці облоги від голоду, холоду хвороб загинуло близько 10 тис. осіб. Під тиском обставин поляки розпо-вли переговори про мир. Також у цей час дійшли відомості про рішення емського собору в Москві, що остання вступає у війну проти Польщі. , Посередником у переговорах між козаками й поляками знову виступив Крим -ький хан. 5 грудня 1653 р. під Кам'янцем-ПодДльським хан Іслам-Гірей та Ян Еазимир уклали в усній формі кримсько-польський договір. Його умови перед-|ічали припинення воєнних дій та згоду поляків виплатити кримському хану икуп у 100 тис. злотих (так звані «поминки»), і на підставі таємного договору >зволив протягом 40 днів грабувати населення і брати ясир на Волині. Після ього війська розійшлися. Хмельницький вирушив до Переяслава, де 8 січня 154 р. був укладений союзницький договір із Московською державою.

Щодо визначення в договорі правового статусу Гетьманщини, однозначної вформації немає. Одні джерела стверджують, що умови Зборівського догово-у відновлювалися, а інші — козаки залишаються лише при своїх давніх (до очатку війни) правах і привілеях.



; Хмельницький, який не брав участі в укладенні договору, дізнавшись про ¡oro зміст, зібрав старшинську раду. Проінформувавши про Кам'янецьку (■оду, гетьман заявив про необхідність повного розриву з Річчю Посполитою.

І 4. Внутрішньо- і зовнішньополітичне становище Гетьманщини на-I прикінці 1653 р.

І Самостійна робота за підручником

Додатковий матеріал

На кінець 1653 р. становище Гетьманщини стало критичним. Цілі райони Правобережжя, де відбувалися воєнні дії, були спустошені. Десятки тисяч людей потрапили в полон до татар, загинули в боях, померли від голоду, епі­демій холери й чуми 1650—1653 рр. За період 1648 — кінця 1653 р. кількість населення України зменшилася на ЗО—40 %. Розгорталося масове пересе­лення українців з охоплених війною територій на Лівобережжя, Слобожан­щину, до Московської держави та Молдови.

Поглиблювався занепад сільського господарства, ремесел, промислів і торгівлі, що унеможливлювало подальше ведення війни. У 1653 р. вперше від початку боротьби Хмельницький не зміг набрати заплановану кількість вояків до своєї армії й зіткнувся з виступами незадоволених козаків. В ук­раїнському суспільстві натхнення й піднесення перших років війни посту­палися місцем зневірі й розчаруванню.

Помітно погіршилося також зовнішньополітичне становище Гетьманщи­ни. Зокрема, воно ускладнилося через помилки, допущені гетьманом в оцін­ці співвідношення сил у Швденно-Східній Європі. Спроби Хмельницького встановити династичні зв'язки з Молдавським князівством урешті-решт призвели до появи антиукраїнської коаліції Речі Посполитої, Валахії, Тран сильванії та Молдови.

Уряд Речі Посполитої не вважав війну з Гетьманщиною завершеною й го­тувався до її продовження. Внутрішньополітичні проблеми робили очевид­ним той факт, що перемогти в ній Україна зможе лише за допомогою сильних союзників. При цьому турецький султан і московський цар'висловлювали принципову згоду надати захист і покровительство Гетьманщині.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ ШШШШЯШШШШШШШШШШШі

Бесіда за запитаннями

1) Скільки походів до Молдови було здійснено українськими вій -ськами?

2) Якими були причини Батозької битви?

3) Укладенням якого договору завершилася Жванецька облога?

4) Як змінилася кількість населення українських земель за роки Національно-визвольної війни?

5) Які держави пропонували надати захист Гетьманщині у її війні проти Речі Посполитої?

Блискуча перемога, здобута гетьманом у битві під Батогом, засвід­чила, що він урахував досвід Берестецької битви. Сучасники небез­підставно порівнювали перемогу Хмельницького в ній із перемогою карфагенського полководця Ганнібала над римлянами при Каннах у 216 р. дон, е.

Завдяки Молдавським походам Хмельницький прагнув зміцнити становище своєї держави в тогочасній Європі.

140

На кінець 1653 р. в Гетьманщині загострилися кризові явища, причинені тривалою війною. Вони ставили під сумнів можливість іодальшої успішної боротьби з Річчю Посполитою і примушували Хмельницького шукати допомоги в турецького султана й москов-ького царя.



. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний параграф підручника.



Тема. Українська гетьманська держава в системі міжнародних відносин.

Мета: пояснювати, яким було місце Гетьманщини в міжнародних відносинах тогочасної Європи; визначати особливості зовнішньої політики Гетьманщини; характеризувати роз­виток відносин між Українською державою й Московією в роки війни; аналізувати основні положення україно-московського договору 1654 р.; удосконалювати навички аналізу й порівняння історичних подій; виховувати почут­тя національної гідності на прикладах національної Історії. Тип уроку: комбінований.

мбладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний матеріал.

їновні поняття й терміни: україно-московський договір 1654 р., про­текторат, нунцій.

їновнідати: 8 січня 1654 р. — Переяславська рада; 27 березня 1654 р. — укладання україно-московської міждержавної угоди (Березневі статті).

ХІД УРОКУ





ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Дидактична гра «Снігова куля» Правила гри див. на с. ЗО.

і. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ШШ



Актуалізація знань учнів учнів

1) Якими були особливості міжнародних відносин у Західній Єв­ропі на середину XVII ст.?

2) Схарактеризуйте релігійну ситуацію в тогочасній Європі.

3) Назвіть європейські країни, які належали до католицького і протестантського таборів.



Ш 1. Місце Гетьманщини в міжнародних відносинах тогочасної Європи.

I ВАРІАНТ



Коментоване читання відповідного пункту параграфа

II ВАРІАНТ



Розповідь учителя

Події, які з 1648 р. розгорталися на українських землях у складі Речі Посполитої, викликали велику зацікавленість урядів тогочас­них країн Західної і Центральної Європи. Проте у Європі, де в рік початку Національно-визвольної війни українського народу завер­шилася перша загальноєвропейська Тридцятилітня війна, залишав­ся визначальним релігійний чинник. Саме тому ставлення до подій в Україні суттєво різнилося, залежно від приналежності держав до католицького або протестантського таборів.

Більшість держав католицького табору — Франція, Іспанське ко­ролівство, австрійські Габсбурґи, Папська держава, князівства Південної Німеччини — одразу зайняли негативну позицію щодо національно-визвольної боротьби українського народу й підтримали свого союзника Річ Посполиту. Особливо активно висловлювали своє несприйняття подій в Україні представники папського Риму. Так, папській нунцій Іоанн Торрес у 1648—1652 рр., повідомляючи Рим про події в Україні й характеризуючи дії польських військ, писав, що це «наші перемоги» або «наші невдачі», а справу, за яку веде боротьбу на цих землях король Речі Посполитої, вважав справою католицької церкви.

Робота з термінами та поняттями

Нунцій — представник Папи Римського при уряді якої-небудь дер­жави.



Розповідь учителя

Папа Римський Іннокентій X закликав католицькі держави на­дати допомогу Речі Посполитій у боротьбі з українськими козаками й застерігав польський уряд від найменших поступок козакам. Так, Іннокентій X надіслав королю й сейму Речі Посполитої такий різкий протест проти укладення Зборівської угоди, що Ян Казимир не нава­жувався оголосити цей документ сейму. Пала заспокоївся лише тоді, коли польський уряд пояснив йому, що Зборівська угода є вимуше­ним кроком і дотримуватися її Річ Посполита не збирається.

Австрійські Габсбурґи, ослаблені Тридцятилітньою війною і про­тистоянням із протестантською Швецією, не мали можливості надати збройну допомогу Речі Посполитій, але дозволили їй набирати воя-ків-найманців у своїх володіннях.

Серед католицьких держав позитивним було ставлення до подій в Україні Венеціанської республіки, яка вбачала в українському ко­зацтві вагому й корисну для себе антитурецьку силу. Після укладен-

142

Зборівської угоди венеціанці спробували створити антитурецький із козаками. Улітку 1650 р. із цією пропозицією до Хмельни-кого прибуло венеціанське посольство Альберто Віміні. Однак огочасній ситуації виступ козаків проти турецького султана був самогубством, і гетьман відмовився.



Серед держав протестантського табору — Швеції, Англії, Гол-ядії та князівств Північної Німеччини — переважало позитивне явлення до боротьби українців проти Речі Посполитої. Вони були тікавлені в ослабленні останньої як однієї з найбільших католиць-: країн. Швеція внаслідок перемоги у Тридцятилітній війні набула кого впливу на європейську політику. Саме позиція Швеції пе-кодила австрійським Габсбурґам надати збройну допомогу Речі сполитій. Шведський уряд уважно стежив за подіями в Україні -ягував війська до польського кордону, розраховуючи вторгнутися їлаблену війною країну. У1655 р. Швеція розпочала війну з Річчю сполитою, більшість армії якої була зайнята в Україні. Скористатися послабленням Речі Посполитої зумів курфюрст Бран--бурзький Фрідріх-Вільгельм, який у цей час правив об'єднаною гнденбурзько-Прусською державою. Пруссія була васалом короля і Посполитої. Він відмовився виконувати свої васальні обов'язки, пати на боці короля у війнах і домігся звільнення Пруссії з-під „ьської залежності. Найбільш приязне ставлення серед протестантських держав до Подій 'країні спостерігалося в Англії. Лідер Англійської революції Олівер мвель убачав у визвольній війні «козацького генерала» Б. Хмель-;ького проти католицької Речі Посполитої важливу ділянку загаль--вропейської боротьби з «латинниками» й «папістами».

Цікаво знати

Зберігся лист, написаний представниками англійського уряду В. Хмель-~ькому в роки Національно-визвольної війни. Дехто з дослідників вважає, його автором був О. Кромвель. У ньому гетьман титулувався як «гене-ісімус війська і стародавньої грецької релігії і церкви, володар всіх запо-ьких козаків, страх і знищувач польської шляхти, завойовник фортець, орінювач римських священиків, переслідувач язичників». Кромвель висував ідею створення «великої антиримської, антигабсбур-ої, антиконтрреформаційної коаліції» європейських країн, до якої, крім глії, повинні були увійти Швеція, Московська держава й Гетьманщина.

2. Зовнішня політика Гетьманщини.

Розповідь учителя (супроводжується демонстрацією карти, роботою зі схемою) і У роки Національно-визвольної війни Б. Хмельницький здійсню-і активну зовнішньополітичну діяльність — листувався з урядами их країн, відправляв послів до інших держав, приймав іноземні

посольства тощо. Головне завдання зовнішньої політики гетьмана полягало в створенні умов для успішного завершення війни з Річчю Посполитою і зміцненні становища Гетьманщини. При цьому Хмель­ницькому необхідно було враховувати ситуацію навколо українських земель на середину XVII ст. Річ Посполита, Московська держава й Ос­манська імперія не були зацікавлені у виникненні Гетьманщини, вва­жаючи, що це порушить рівновагу сил між ними, і одночасно мали власні претензії на українські землі.

Зовнішньополітичні зв'язки Гетьманщини за часів Б. Хмельницького

Кримське ханство

Осман­ська ім­перія \ \

Трансільван­ське князів­ство

І ~Л



Молдав­ське кня­зівство -1--1

Волоське князівство

-1

Венеціан­ська респуб­ліка

Королівство Швеція

Військо Запорозьке

Курфюрство Бранденбург

Московське князівство

[- 1___

Австрійська монархія Габсбургїв



1

Польське королівство



\

Велике князівство Литовське



Угорське королівство

Робота з термінами та поняттями

Протекторат — форма залежності однієї країни від іншої, коли держава (протектор) бере на себе здійснення зовнішніх зносин іншої держави, захист її території, фактично ставить під свій контроль її внутрішні справи через свого резидента.



Розповідь учителя

У зовнішній політиці Гетьманщини головними були кілька на­прямків: у-

— Отримання воєнної допомоги для ведення збройної боротьби з Річчю Посполитою. Із цією метою в роки війни гетьман уклав угоди про воєнну допомогу з Кримським ханством, Московською державою і Трансільванським князівством.

— Ослаблення Речі Посполитої та запобігання її спробам утвори­ти антиукраїнські союзи. Так, під час зустрічі в Києві наприкінці 1648 р. з єрусалимським патріархом Паїсієм, що прямував до Моск­ви, Хмельницький докладав зусиль для розриву Поляновського миру між Річчю Посполитою й Московською державою 1634 р. Він просив Паїсія і свого спеціального посла, якого відправив із ним до Москви, зробити для цього все можливе. Гетьман пропонував укласти союз проти Польщі шведському уряду й курфюрсту Бранденбурзькому.

— Здобуття держави-протектора (захисника) Гетьманщини. У ро­ки війни Хмельницький вів переговори про можливість прийняття

144


країнської гетьманської держави під протекцію турецького султана «московського царя. — Зміцнення становища Гетьманщини як нової незалежної держави, я реалізації цієї мети Хмельницький приймав послів, укладав уго-, підтримував дипломатичне листування з іноземними володарями, формуючи їх про події в Україні. Він домігся від турецького султана ведення угоди, за якою українським купцям дозволялося вільно пла­ти Чорним морем і на 100 років звільнитися від сплати мита. Сучас-<и повідомляли, що в гетьманській резиденції в Чигирині одночасно ребували посли: австрійський, два шведські, два трансільванські, ецький, татарський, три з Молдови, три з Волощини, польського роля, польської королеви, литовський і московський. Домогтися знання іншими державами Гетьманщини і своєї влади Хмельницький ів шлюбом сина Тимоша з донькою Василя Лупу, з легітимної мол--ької правлячої династії. Тим більше, шр друга донька В. Лупу була ужена з литовським князем Радзивілл ом. Завдяки цьому шлюбові мав також розраховував забезпечити принаймні нейтралітет Литви дальшій боротьбі з Польщею.

3. Відносини між Українською державою й Московією. Розповідь учителя

Розпочавши війну з Річчю Посполитою, Богдан Хмельницький ~умів необхідність підтримання добрих стосунків із Московською жавою. По-перше, у разі виступу московської армії союзницею по­сів у їх боротьбі з українцями для останніх це мало б катастрофічні слідки. По-друге, у тогочасному світі визначальне значення мала иналежність до однієї релігії. Українці вважали себе приналежни-, разом із московитами, до одного православного народу, очікували братів по вірі допомоги у війні проти влади католицької Польщі, аслідок цього в українському суспільстві в роки Національно-ви-льної війни поширювалися промосковські настрої. У 1648—1653 рр. гетьман Б. Хмельницький постійно підтримував 'язки з правлячими колами Московської держави. Одразу після рсунської битви тетьман звернувся з листом до московського царя ексія Михайловича, повідомив про перші перемоги козаків і спробував учитися його підтримкою у війні з поляками. Ситуація була досить адною. Союзниками Хмельницького були кримські татари, які були рогами Московської держави. Річ Посполиту й Московію поєднував тяновський мирний договір 1634 р. Уряд останньої не хотів його рушувати. Після початку повстання на кордоні з Україною зосереджу­йся московські війська, які мокли в разі прохання польського уряду іти в наступ проти козаків. Після отримання московським урядом ста Хмельницького запланований похід в Україну було відмінено. 'ї ЗО грудня 1648 р. гетьман відправив до Москви посольство, очо-ване полковником С. Мужиловським, клопотатися про надання

воєнної допомоги і прийняття Війська Запорозького у складі Чер­нігівського, Київського, Брацлавського, Подільського, Волинського воєводств і Мозирського повіту московським царем «під свою руку». Це було перше, зафіксоване у виявлених джерелах прохання Хмель­ницького перейти під протекцію Московської держави. Проте мос­ковський уряд, через власну неготовність до війни з Польщею, відмо­вився обговорювати питання військової допомоги. Було заявлено, що лише після того, як Хмельницький і козаки самостійно звільняться з-під польської влади, вони можуть, якщо побажають, перейти в під­данство до московського царя.

У наступні роки гетьман неодноразово повторював своє бажання прийняти протекцію московського царя, але той не поспішав дава­ти відповідь і уважно спостерігав за ситуацією а Україні. У середині 1650 р. московський уряд звинуватив ослаблену війною з козаками Річ Посполиту в систематичних порушеннях Поляновського догово­ру й розірвав його.

Із серпня 1651 до травня 1653 р. в Москві майже безперервно працю­вали українські посольства, які за наказом гетьмана вели переговори, вимагаючи згоди на прийняття Гетьманщини під «государеву руку». У червні 1653 р. Хмельницький попередив московську сторону, що в разі затягування переговорів прийме протекцію турецького султана.

1 жовтня 1653 р. на скликаному в Москві Земському соборі було ухвалено рішення: «Військо Запорозьке з містами і з землями прий­няти під государеву високу руку» та про оголошення війни Речі Пос­политій. Для реалізації цього рішення до Гетьманщини вирушило спеціальне московське посольство, очолюване боярином Василем Бу-турліним. ■>

■ 4. Україно-московський договір 1654 р. ' Розповідь учителя

Для вирішення питання про прийняття протекції московського царя за розпорядженням Хмельницького 8 січня 1654 р. в Переяславі було скликано військову раду. У ній брали уча#ь старшина і представники усіх полків. Вислухавши промову гетьмана, рада підтримала його про­позицію прийняти підданство одновірного московського брата.

Гетьман, старшина й московські посли рушили до Успенської со­борної церкви Переяслава. Хмельницький планував, що там обидві сторони, за європейською традицією, складуть присягу. Однак трапи­лося замішання. Бутурлін заявив, що цар своїм підданим не присягає. Хмельницький уладнав конфлікт, заявивши, що Військо Запорозьке згодне скласти присягу. ,

Після ради в Переяславі московські посли вирушили до міст і містечок Гетьманщини, де, за їх даними, присягу склали 127 338 осіб. Водночас серед козацької старшини відмовилися присягати Іван Богун, Іван Сірко та деякі інші. Тривалий час не хотіли присягати козаки Запорозької Січі.

Зезадоволені прийняттям присяги були серед козаків Кропив' янського, Сорсунського, Полтавського, Уманського і Брацлавського полків. Із к великою неохотою», небезпідставно побоюючись обмеження своїх грав, приймало присягу вище православне духівництво. Відмовлявся присягати київський митрополит Сильвестр Косов.

У лютому 1654 р. до Москви прибули українські посли й подали (арю «Просительні статті про права усього малоросійського народу». Узгоджений під час переговорів варіант угоди був оприлюднений у бе-іезні цього року й здобув назву «Березневих статей», оригінал яких ю наших днів не зберігся.

Згідно з досягнутими домовленостями, цар обіцяв зберігати й ні-(оли не порушувати права і привілеї Війська Запорозького, надані юльськими королями й великими князями литовськими. Установ-іювалася 60-тисячна кількість козацького реєстру. Податки мали бирати українські урядники й передавати їх до царської казни. Р^етьман і старшина обиралися козаками на раді. Гетьману дозволя­юся зноситися з іншими державами лише за умови повідомлення ца-іеві. Зносини з польським королем і турецьким султаном забороня­юся без царського дозволу. Залишався давній поділ на стани, кожен в яких зберігав свої права і привілеї. Судитися українське населення Віало на основі місцевих законів та звичаїв. Посади в адміністратив­ному апараті заміщувалися представниками місцевого населення. ■Ьдтверджувалися права київського митрополита і всього православ­ного духівництва на маєтності, якими вони володіли. ■ Українська сторона визнавала за царем право тримати в Києві Воєводу з військовою залогою й розташувати свої війська на кордоні В Річчю Посполитою. У випадку татарських нападів на українські Вемлі передбачалася організація спільних україно-московських по-Водів. Московський уряд зобов'язувався вступити у війну з Річчю Нюсполитою навесні 1654 р. К Звернути увагу!



К Історичне значення україно-московської міждержавної угоди Вб54 р. полягало в тому, що вона юридично зафіксувала акт від­окремлення й незалежності від Речі Посполитої Війська Запорозько-Во та оформлення над ним протекції московського царя. Вона відкри-Вр перед Україною реальну перспективу за допомогою Московської Вюржави довести війну з Річчю Посполитою до перемоги й об'єднати Всі українські землі в межах однієї держави. Угода стала поворотним Вйгактом в історії України, Росії та всієї Східної Європи.

В*, закріплення нових знань учнів штштшшшшшшяшшштшт

Вж'


В Бесіда за запитаннями

■Ь .1) Як ставилися до Гетьманщини країни Європи, що належали до католицького табору?

147

2) Яка з країн протестантського табору найбільш приязно стави­лася до України?



3) Назвіть держави, із якими підтримувала зовнішньополітичні зв'язки Гетьманщина за часів В. Хмельницького.

4) Яким було головне завдання зовнішньої політики гетьмана в роки війни?

5) Коли вперше Хмельницький звернувся до московського царя прийняти «під свою руку» Військо Запорозьке?

6) Яке рішення ухвалив Земський собор у Москві 1 жовтня 1653 р.?

7) Коли відбулася Переяславська рада?

8) Що таке «Березневі статті» ? Які їх основні положення?

Утворення Української гетьманської держави стало помітною подією міжнародних відносин, що змінило рівновагу сил між держа­вами Центрально-Східної Європи.

Завдяки гнучкій зовнішній політиці Б. Хмельницького в роки вій­ни Україна змогла утворити і зберегти свою державність.

Відносини з Московською державою мали важливе значення для Гетьманщини. Допомога московського уряду була необхідна гетьману, щоб довести до перемоги боротьбу за визволення з-під влади Речі Поспо­литої. Україно-московська міждержавна угода 1654 р. юридично визна­чила перехід Гетьманщини під протекторат Московської держави.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ ......

Опрацювати відповідний параграф підручника.



1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   20


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка