Дидактична гра це цікава для її учасників навчальна



Сторінка11/20
Дата конвертації21.02.2016
Розмір5.51 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   20
Тема. Воєнно-політичні події 1654—1657 рр. Мета: розповідати про перебіг воєнних дій у 1654—1655 рр.; пояснювати, як і чому відбулася зміна зовнішньополі­тичної орієнтації Б. Хмельницького; характеризувати дії українського війська в Польщі в 1657 р.; давати оцінку Б. Хмельницькому як людині, політику й полководцю; удосконалювати набуті уміння і навички; виховувати по­чуття поваги до історичного минулого Батьківщини. Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, зображення історичних пам'яток.

Основні поняття й терміни: Віленське перемир'я.

Основні дати: 19—21 січня 1655 р. — битва під Охматовим; вересень 1655 р. — битва під Городком, облога Львова; 24 жовт­ня 1656 р. — підписання Московською державою і Річчю

Посполитою Віленського перемир'я; грудень 1656 — ли­пень 1657 рр. — україно-трансильванський похід у Поль­щу; 27 липня 1657 р. — смерть Б. Хмельницького.

-:-ХІД УРОКУ----

ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШШШШШШШШШШШШШШШШШШ

ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ ШШШШШШШШШШШШШШШШШШШ

Фронтальне опитування

1) Схарактеризуйте ставлення католицьких держав Європи до Гетьманщини.

2) Наведіть приклади підтримки і приязного ставлення до Гетьманщини протестантських держав.

; 3) Схарактеризуйте основні напрямки зовнішньої політики " Гетьманщини в роки війни.



4) Як розвивалися в роки війни стосунки між Гетьманщиною Та Московією?

5) Як відбулося оформлення протекторату Московської держави над Гетьманщиною?

1 Творче завдання

' Складіть розгорнутий план за темою « Українська гетьманська дер-іа в системі міжнародних відносин».



ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ШШШШШШШШШШШШШШШШШШвШШШШ

1. Воєнні дії в 1654—1655 рр. Розповідь учителя

У січні 1654 р., після отримання повідомлень про події в Переяс-і, уряд Речі Посполитої став готуватися до нової великої війни, осковська держава розірвала дипломатичні відносини з Річчю Пос-литою і вступила у війну з нею на боці Гетьманщини. V лютому 1654 р. 20-тисячне польське військо вторглося на Поділ-1 Брацлавщину. Так, місто Немирів було взяте в облогу, але ніхто ешканців у полон не здався, і воно було знищене поляками. Проте, шовши до Брацлава й Умані, через опір населення і протидію ко-ких військ полковників В. Томиленка та І. Богуна, поляки були єні відступити.

Тим часом головні воєнні дії розгорталися на території Білорусі Смоленщини. Хмельницький на вимогу царя у травні 1654 р. на-авив туди 18-тисячне козацьке угруповання, очолюване наказним ьманом Іваном Золотаренком. Унаслідок успішних воєнних дій на ець 1654 р. від польсько-литовських військ було звільнено південь орусі та всю Смоленщину.

149

Кримське ханство негативно поставилося до рішень Переяслав­ської ради. Після того як Хмельницький проігнорував вимогу Іслам-Гірея розірвати союз із Московією, татари пішли на союз із поляками. 10 липня 1654 р. між ними було укладено «Вічний договір», що пере­дбачав взаємну допбмогу «проти будь-якого ворога».



У жовтні—листопаді 1654 р. 30-тисячне польське військо на чолі з коронним гетьманом Стефаном Потоцьким вторглося на Поділля. Поляки діяли з надзвичайною жорстоко, знищуючи все населення.

Цікаво знати

Героїчним опором переважаючим силам ворога уславилося невелике подільське містечко Буша. Його захищали близько 6 тис. козаків, міщан, подільських опришків і загін повстанців-молдаван. Протягом 18—20 листо­пада захисники Буші відбивали запеклі штурми поляків. Коли після кро­вопролитного бою вони вдерлися до міста, жителі підпалювали домівки, знищували своє майно та продовжували боротися з ворогом на вулицях. Від­чуваючи поразку, вони кидалися у вогонь, віддаючи перевагу смерті, аніж полону. Дружина одного з місцевих козацьких старшин зустріла поляків, які оточили п презирливим глузуванням, а потім піднесла вогонь до діжки з порохом. Частина захисників Буші, що обороняла замок, не маючи сил про­тистояти ворогу, підпалила пороховий погріб. Від величезного вибуху вони загинули разом із польськими військами, які обложили замок.

Близько 70 бушанців (переважно жінок і дітей) сховалися в печері. Після того як їх виявили поляни, вони відмовилися здатися й відстрілювалися до останнього. Ніхто з них не здався, і тоді поляни спрямували в печеру воду потоку, що протікав поряд, і затопили печеру. У ній загинули останні неско­рені бушанці.

На початку грудня 1654 р. в Україну вторглася і приєдналася до польської армії 20-тисячна татарська орда на чолі з ханом Менглі-Гіреєм. Болісно переживаючи спустошення поляками й татарами Поділля, Хмельницький очікував прибуття московських військ. 13 січня 1655 р. до нього приєдналися 10—12 тис. вояків війська воєводи Василя Шереметьева. Гетьман поспішив із 40—42-тисячною україно-московською армією під Умань.

Вирішальна битва відбулася 19—21 січня неподалік від Охматова. Під час запеклої битви, що відбувалася посеред поля в лютий мороз, з обох сторін загинуло до 30 тис. осіб. Ніхто з противників не здобув переваги, але одночасно не мав сил продовжувати воєнну кампанію. Наступ польсько-татарського війська вглиб України було зупинено.

Цікаво знати

Битва під Охматовим (на «Дрижиполі»)

27 жовтня 1654 року 30-тисячне військо Речі Посполитої на чолі з корон­ним гетьманом Станіславом Потоцьким вирушило на Поділля та Брацлав-щину. Тоді ж молодий кримський хан Мегмет-Гірей запропонував Богданові Хмельницькому відновити військовий союз, розірваний після Переяслав­

ї угоди: «Відкиньте від себе Москву, а з нами.будьте у приязні». Проте ьшщький відмовився, і Мегмет-Гірей уклав угоду з польським королем, удня шляхетське військо Речі Посполитої з'єдналося поблизу Брацлава -тисячною татарською кіннотою, а 10 (20 січня) вони оточили Умань, яку -няв полк І. Богуна разом із місцевими жителями. Щоб укріпити місто йти фортечні вали неприступними для ворога, Богун звелів облити їх ю і перетворити на крижані гори.

ці дні до ставки Хмельницького під Білою Церквою підійшла союзна' исячна московська армія на чолі з В. Шереметєвим і В. Бутурліним та ра-із 70-тисячним козацьким військом одразу виступила до Умані. Військо о 50—60 гармат. Попереду йшов Полтавський полк під командуванням овника Мартина Пушкаря. Дізнавшись про це, поляки з татарами Від­ня від Умані й оточили загін Пушкаря, який зайняв оборону в неве-й фортеці Охматові, а ввечері в п'ятницю 19 січня (29 січня) 1655 р. за

> милі від Охматова супротивники зійшлися в долині річки Багви. итва на лютому морозі тривала цілу ніч. Солдати коронного війська під дуванням коронного обозного Стефана Чернецького прорвалися до енського табору і в рукопашному бою захопили там 20 гармат і 300 бо-'пороху. Московські стрільці стали кидати зброю та хоругви і здаватися, були відбиті козаками. 8а словами очевидця-шляхтича, «трупом жал­ким козаки отаборились, бо ие тил ко вдень, а й уночи билися рукопаш*, спорудили укріплення з возів та тіл загиблих і три дні оборонялися -ди та вогню. У неділю козаки запропонували переговори й домовили-ятарами про нейтралітет. У вирішальний момент Богун із козацькими ами непомітно вийшов з Умані та вдарив у тил польсько-шляхетського а. Татари, переконавшись у безрезультативності облоги табору, спіш-шшили поле битви й почали грабувати, українські села. 22 січня весь ~, не порушуючи замкнутості своїх рядів, пробився через ворожі застави «атова і після впертої битви визволив загін Пушкаря, що перебував

вці. ' .

. ві сторони втратили убитими по 15 тис. вояків, зокрема в московській ' загинуло 9 тис. Виснажені супротивники до весни припинили бойові дії. козацькій традиції за рівниною у двох верстах від Охматова між річками юта Буртою закріпилася назва «Дрижипіл ь », так як поле бою дрижало -оду і вогню.

іагаючись зруйнувати кримсько-польський союз, гетьман пові-_в турецькому султану, що згодний прийняти його протекцію, іповідь Мехмед IV наказав кримському хану утримуватися від , дів на Гетьманщину. Становище Речі Посполитої ускладнило-Українські війська наказного гетьмана І. Золотаренка захопили вьк, а пізніше разом із московськими полками — Вільно і Гродно, «ночі на Польщу рушив шведський король Карл X Густав, що пре­сував на польську корону, і швидко здобув Варшаву й Краків, мельницький вирішив використати сприятливу для себе си-~ю і звільнити з-під польської влади західноукраїнські землі. ~сня 1655 р. україно-московська армія взяла в облогу Львів.

151


Напередодні відбулась битва під Городком, яка завершилася перемо­гою україно-московського війська.

Пізніше вона захопила Ярослав, Люблін, Яворів, Янів та інші міс­та, вийшовши в окремих місцях до Вісли і за Сян. Однак це не сподо­балося шведському королю, який став вимагати від Хмельницького зняти облогу Львова й відступити до Гетьманщини. До того ж гетьман дізнався, що Менглі-Гірей, порушивши заборону турецького султана, разом з ордою вдерся в Україну й просувається до Львова. У цих умо­вах наприкінці жовтня Б. Хмельницький наказав відступати. Перед цим він зустрівся з послом польського короля й заявив про готовність укласти мир й надати допомогу в боротьбі з ворогами. В обмін на це він пропонував полякам відмовитись від претензій на володіння «усім Руським князівством» та визнання входження до нього західноук­раїнських земель. Хоча, на думку гетьмана, польська шляхта на це ніколи не погодиться, а козаки не відступлять від цієї умови.

Відступаючи, україно-московські війська були двічі атаковані тата­рами, але успішно відбилися. З огляду на це 12 листопада 1655 р. під Озерною Мехмед-Гірей уклав угоду з Хмельницьким про невтручання Кримського ханства в боротьбу Гетьманщини та Московської держави з Річчю Посполитою, відновлення україно-татарської дружби та забо­рону татарам чинити напади на українські й московські землі.

Ж 2. Віленське перемир'я. Зміна зовнішньополітичної орієнтації Б. Хмельницького.



Розповідь\учителя

Суперечності, що загострювалися між Московською державою і Швецією через Прибалтику, призвели в травні 1656 р. до війни між ними. Вести війну на два фронти для московського уряду було обтяж­ливо, і він погодився на пропозицію виснаженої війною Речі Посполитої укласти перемир'я. У серпні—жовтні 1656 р. у Вільно відбулися мос­ковсько-польські переговори, унаслідок яких було укладено Віленське перемир'я. Зй його умовами, воєнні дії між Московською державою й Річчю Посполитою припинялися. Обидві держави домовлялися, що будуть вести спільні воєнні дії проти Швеції і не розпочинати з нею переговорів про мир. Польські посли висунули пропозицію обрати царя Олексія Михайловича На престол Речі Посполитої після смерті Яна Казимира. Територія Гетьманщини визначалася за умовами Білоцер­ківського договору в межах Київського воєводства. У разі обрання царя Королем Речі Посполитої Гетьманщина залишалася у її складі.

Відверте нехтування московською стороною інтересами Гетьман­щини обурило гетьмана і старшину. В укладенні Віденського перемир'я вони вбачали порушення «Березневих статей» 1654 р-Хмельницький активізував зусилля з укладення воєнно-політичного союзу зі Швецією та Трансільванією, спрямованого проти Речі Поспо­литої і Кримського ханства.

У грудні 1656 р. в угорському місті Рандотібуло підписано до-ір про союз між Швецією і Трансільванією. Розподіл території і Посполитої за його умовами передбачав перехід західноукраїн^ их земель до Трансільванії., Рандотський договір засвідчив, що сільванський князь і шведський король, потребуючи допомоги ьманщини, водночас не хотіли її зміцнення за рахунок приєднан-Західної України.

3. Дії українського війська в Польщі 1657 р. 'озповідь учителя (супроводжуєтьсяроботою з картою) априкінці грудня 1656 р. Хмельницький без відома московського у вирішив підтримати вторгнення в Польщу трансільванського "зя Дьєрдя II Ракоці. Гетьман вислав йому на допомогу козацьке ~ько на чолі з наказним гетьманом Антоном Ждановичем, а зго-ще кілька полків під проводом І. Богуна. Загальна кількість ук-ського війська сягала 18—20 тис. осіб.

видким маршем пройшовши Галичину, до трансільванського зя під Перемишлем приєдналося козацьке військо. Союзники взя-"раків і рушили на з'єднання з армією шведського короля. Після днання за наполяганням Карла X Густава було вирішено завдати учого удару полякам. Союзники перейшли Віслу, захопили За--я, Люблін і рушили на Варшаву. 9 червня місто було здобуто, днак у середині червня становище союзників погіршилося, ольщі розгортався широкий визвольний рух. Після нападу на -цію Данії Карл X змушений був залишити Польщу. Польські вій-і вторглися до Трансільванії, а до Польщі як союзник прибув із кою ордою кримський хан. Охоплений панікою Дьєрдь II Ракоці очав переговори з польським командуванням і капітулював, о козаків Ждановича в цей час прибув московський посланець перелив, що вони воюють без угоди царя. До того ж серед них ирювалися чутки, що Хмельницький важко хворий і доживає ні дні. Жданович, ураховуючи настрої козаків, наказав повер­ен додому. Поразка україно-трансільванського походу до Польщі а важким ударом для хворого гетьмана.

Б. Хмельницький — людина, політик і полководець. - мостійна робота за підручником

характеризуйте історичне значення діяльності Б. Хмельницько-їизначте, якими були, на вашу думку, досягнення і прорахунку Хмельницького, здійснені ним у роки Національно-визвольної вій-«раїнського Народу середини XVII ст. Поясніть свою думку.



одатковий матеріал

' липня 1657 р. в Чигирині помер Б. Хмельницький. Поховали гетьмана, і і заповідав, у рідному хуторі Суботові в Іллінській церкві.

153

Б. Хмельницький небезпідставно вважається однією з найвизначніших постатей української історії. Він був єдиним у вітчизняній історії загаль­нонаціональним лідером, який зміг підняти весь народ на боротьбу за своє звільнення. Життєвий шлях Хмельницького був тісно переплетений із доля­ми багатьох тисяч українців, сповнений блискучими перемогами й гіркими поразками, глибокими роздумами й важкими рішеннями, особистими втра­тами й здобутками.



Хмельницький очолив Національно-визвольну війну українського народу середини XVII ст., яка стала кульмінаційною подією історії України XVI— XVII ст. Він виявив себе блискучим полководцем, сформував боєздатну, одну з кращих у тогочасній Європі національну армію.

В умовах розгортання визвольної боротьби Хмельницький висунув про­граму побудови Української держави як мети визвольної боротьби, навколо якої об'єдналися всі патріотичні сили. Наріжні принципи сформульованої гетьманом державної ідеї стали знаменом у визвольних змаганнях україн­ців упродовж наступних століть. Завдяки гнучкій політиці Хмельницького Гетьманщина змогла подолати чимало соціальних потрясінь і не загинути у вирі громадянської війни.

Гетьман організував дипломатичну службу, яка сприяла досягненню виз­нання Української гетьманської держави урядами інших країн. Сучасники вважали Хмельницького одним із найкращих тогочасних дипломатів. Він уміло керував зовнішньою політикою Гетьманщини, знаходячи союзників для продовження боротьби й нейтралізуючи дії ворогів.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ ■ШВШжШЩНЯШ Запитання

1) Яким був результат битви під Охматовим?

2) Що передбачала угода між Хмельницьким і кримським ханом, укладена 12 листопада 1655 р. під Озерною?

3) Схарактеризуйте перебіг воєнних дій у 1654—1655 рр.

4) Якими були умови Віденського перемир'я?

5) Чому Хмельницький вважав укладення Віденського перемир'я порушенням Московською державою україно-московської уго­ди 1654р.?

6) У чому полягала зміна зовнішньополітичної орієнтації Хмель­ницького після Віденського перемир'я?

7) Які держави підписали Рандотський договір?

8) Як відбувався похід української армії до Польщі в 165 7 р. ?

9) Чому А. Жданович вирішив припинити похід до Польщі й по­вертатися додому?

10) Коли помер Б. Хмельницький і де його було поховано?

Завдання

Закінчіть складання таблиці «Національно-визвольна війна ук­раїнського народу середини XVII ст.».

154

ПІДСУМКИ УРОКУ

Воєнна кампанія 1654—1655 рр. була дуже віжкою для української рмії. її перебіг поглибив переконаність Хмельницького в тому, що

оден із його союзників не бажає зміцнення Української гетьман-|кої держави.

.Укладення польсько-московської Віденської угоди спонукало мельницького до спроби зміни напрямки зовнішньої політики. Поразка трансільвансько-українського походу 1657 р. унеможли-іа здійснення плану гетьмана об'єднати українські землі в межах ^дієї держави.

Історичне значення діяльності Б. Хмельницького, попри допущені їм помилки і прорахунки, важко переоцінити.

р. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ шшмшшшшшшшшяшшмш

Опрацювати відповідний параграф підручника.



Тема.

Узагальнення знань учнів за темою* «Національно-ви­звольна війна українського народу середини XVII ст. Відродження Української держави». Мета: повторити, узагальнити та закріпити знання, набуті учня­ми впродовж вивчення теми; розвивати вміння та навич­ки, які формувалися на попередніх уроках; виховний ас­пект уроку реалізується в результаті осмислення учнями подій минулого своєї Батьківщини і формування позитив­ного емоційно-особистісного ставлення до них; спонука­ти учнів до подальшого поглиблення знань; продовжити формувати в учнів уміння складати план, хронологічну таблицю, аналізувати та зіставляти історичні явища і фак­ти; виховати в учнів почуття патріотизму, толерантності, поваги до історичного минулого, повнорювально-узагальнюючий.

підручник, атлас, стінні карти, що використовувалися впродовж вивчення теми, дидактичні матеріали.

Тип уроку: бладнання:

ХІД УРОКУ



ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШШШШШШШШШШШШШКШШШ

' Учитель повідомляє учням тему уроку, його завдання та інформує > основні форми роботи.



^ПОВТОРЕННЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ УЧНІВ ШИПІ.....ПІННІШІЇ.....ІІІІІШШІІ

1 Учитель стисло нагадує основний матеріал, що вивчався упродовж рацювання теми.

Вступна бесіда

1) Вивчення якої теми ми завершили?

2) Які головні доленосні події відбулися за період, що ми вивчали?

3) Перегляньте назви параграфів вивченої теми та запропонуйте інші назви до них.



Дидактична гра «Відгадай героя» Правила гри див. на с. 64.

Завдання

1) Складіть хронологічну таблицю основних подій Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст.

2) Складіть перелік найважливіших битв Національно-визволь­ної війни. Порівняйте їх наслідки і значення.

3) Які суспільно-політичні події Національно-визвольної війни ви вважаєте найважливішими? Обґрунтуйте свій вибір.

4) Поясніть значення понять і термінів «національно-визвольна війна», «ВійськоЗапорозьке», «Гетьманщина».

5) Який вплив на перебіг війни і розбудову Української козацької держави мала діяльність гетьмана Б. Хмельницького та його сподвижників? Наведіть факти, що підтверджують вашу думку.

6) Охарактеризуйте зовнішню політику гетьмана Б. Хмельниць­кого в роки Національно-визвольної війни.

7) Проаналізуйте зміни в політичному та соціально-економічно­му становищі українців, спричинені Національно-визвольною війною.



Завдання за історичною картою

1) Які територіальні зміни спричинила Національно-визвольна війна?

2) Які українські землі входили до складу Української козацької держави за Зборівським і Білоцерківським договорами?

3) Покажіть напрямки воєнних походів української армії та міс­ця найважливіших битв на різних етапах війни.

4) Покажіть столицю Української козацької держави та центри полків.

Історичний диктант

1) Коли почалася Національно-визвольна війна українського на­роду проти Речі Посполитої?

2) Хто її очолив?

3) Назвіть місце першої битви війни.

4) За яким договором українська козацька держава створювалася в межах трьох воєводств Речі Посполитої?

5) Чим завершилася битва під Берестечком для козацького війсь­ка: перемогою чи поразкою?

156

6) Коли відбулася битва під Батогом?



7) Скільки молдавських походів здійснило козацьке військо?

8) Коли відбулась Переяславське рада?

9) Яку ще має назву битва під Охматовим?

10) Який головний соціальний наслідок війни?

11) Які держави уклали між собою Віленське перемир'я? ; 12) Де було поховано гетьмана Б. Хмельницького?

І. ПІДСУМКИ УРОКУ (ПКВШІШШтНШШвШШЖ

1 На цьому уроці ми повторили основний матеріал вивченої теми І опрацювали основні види і типи завдань, які будуть використані рд час тематичного оцінювання.

. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ шт\ШШШШШШШШШШШШШШШШ**................І IIIі

Підготуватися до тематичного оцінювання. Для поглибленого опра-овання матеріалу теми та окремих її частин можна використати >даткову літературу [1, 7, 8.11,16,19, 20, 26, 27, 28, 31, 32, 34].



Тема.

Мета:

г Тип уроку: Ібладнання:

Оцінювання навчальних досягнень учнів за темою «Націо­нально-визвольна війна українського народу середини XVII ст. Відродження Української держави», здійснити тематичне оцінювання знань, умінь і навичок, набутих учнями впродовж вивчення теми; удосконалю­вати набуті вміння й навички; виховати шанобливе став­лення до минулого нашої Батьківщини, перевірка й облік знань.

підручник, атлас, завдання для перевірки навчальних до­сягнень учнів.



; Тема. Гетьманування І. Виговського. Початок «Руїни».

!, Мета: дати оцінку правління гетьмана І. Виговського; пояснити

г" причини і наслідки московсько-української війни 1658—

1659 рр.; з'ясувати причини громадянську війну, що спа­лахнула вУкраїні й призвела до її розколу на Правобережну і Лівобережну Гзтьманщину; виховувати почуття патріотиз -му, інтересу і поваги до історичного минулого України.



і Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Рладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний матеріал, овні поняття і терміни: Гадяцький договір, московсько-українська війна, громадянська війна, Руїна.

Основні дати: 1658 р. — Гадяцька угода; 1658—1659 рр. — україно-мос-ковська війна; 8—9 липня 1659 р. — Конотопська битва.

-■-ХІД УРОКУ-—---



I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ІШшШШшНПнК

II. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ШННВІВКІЯНЯВКг Актуалізація знань учнів

1) У якому становищі перебувала Українська держава на момент смерті Б. Хмельницького?

2) Якими були соціальні наслідки національно-визвольної війни?

МІ 1. Обрання гетьманом Івана Виговського. Розповідь учителя

Після смерті Б. Хмельницького в Україні створилася досить склад­на політична й соціально-економічна ситуація:

— московсько-українські відносини загострилися внаслідок ігно­рування царським урядом інтересів України;

— унаслідок невдалої україно-трансільванської воєнної кампанії 1657 р. проти Речі Посполитої не вдалося об'єднати всі українські землі в межах козацької України;

^- тривала війна викликала різке погіршення матеріального ста­новища селянства і козацтва. Чимало козаків, що не отримували платні за службу, зосереджувалися на Запорозькій Січі, яка перетво­рилася на осередок можливого соціального вибуху.

У середовищі козацької старшини сформувалися угруповання, що не поділяли принципу спадковості гетьманату й розгорнули боротьбу за владу.

У боротьбі за гетьманську булаву найуспішніше діяв Іван Вигов-ський (1657—1659 рр.). 15 вересня 1657 р. старшинська рада в Чи­гирині обрала до повноліття Юрія Хмельницького гетьманом Вигов­ського. Проте вже в жовтні козацька рада в Корсуні обрала його ж повноправним гетьманом без будь-яких обмежень.

Звернути увагу!

Постать І. Виговського в історії України посідає особливе місце. Він фактично перейняв гетьманську булаву з рук Б. Хмельницького. Очолю­ючи Генеральну військову канцелярію, Виговський мав не одну нагоду довести свою вірність розпочатій справі — визволенню України. Він знав багато державних таємниць, був знайомий із багатьма іноземними політичними діячами, брав участь у всіх походах гетьмана. Походжен­ням та освітою він теж відповідав вимогам державця високого рангу: походив із православного шляхетного роду на Волині, освіту здобував, очевидно, у Києво-Могилянському колегіумі, мав військовий і полі-

" досвід. Проте чимало козаків не любили Виговського, називали яхом*, дорікаючи йому за шляхетське походження.

2. Внутрішня і зовнішня політика І. Виговського. Гадяцький договір. Розповідь учителя

Після обрання гетьманом І. Виговський продовжував зовнішньо-ітичний курс, вироблений Б. Хмельницьким. Підтримував союз-цькі відносини зі Швецією і Трансільванією, Кримським ханством Московською державою. Зміст своєї політики стосовно останньої овський сформулював лаконічно: «Нехай Великоросія буде Вели-їсією, Україна — Україною, ми є військо непереможне». Розри-и зв'язки з Московською державою він не поспішав, але виразно, ав зрозуміти, що відтепер він — гетьман України і всі державні ави вирішуватимуться тільки з його згоди. Звичайно, таке став­ня і така політика не могли сподобатись Москві. Іа час обрання гетьманом Виговський уже був досить досвідченим «авним діячем. Однак він припустився досить серйозних прора-ків у своїй соціально-економічній політиці: — гетьман усіляко підтримував козацьку старшину і шляхту, нех-чи при цьому інтересами простих козаків, селян і міщан;

згубним для Української держави стало те, що для боротьби тигетьманськими виступами Виговський почав шукати підтрим-ДОоскви, а також скористався допомогою кримського хана. Прорахунки гетьмана спричинили козацькі заворушення, що гвтня 1657 р. розпочалися в Україні. їх очолили кошовий отаман орожців Яків Барабаш та полтавський полковник Мартин Пуш-Керівники повстанців звернулися по допомогу до московського іу, який офіційно в події в Україні не втручався, але стосунки встанцями підтримував і матеріально допомагав. Для того щоб придушити повстання, І. Виговський уперше в історії 'ни використав кримських татар і розплатився за їхню допомогу олом брати ясир із Полтавщини. Під час кровопролитних боїв, які али у травні—червні 1658 р. між прихильниками і противниками іана, в Україні загинуло близько 50 тис. людей, серед яких і керів-[ повстання. Фактично, ці події започаткували період громадянської .В українській історії його також називають добою Руїни (уперше ' ужитий істориком М. Костомаровим). Цей період тривав від 1658 до 6 р. (згідно з іншими періодизаціями, від 1657 до 1687 pp. або від ! до 1687 pp.) і призвів до ліквідації козацького устрою і розорення побережної України, а якщо дивитися ширше, то й до розпаду Ук-ської козацької держави, її підкоренню сусідніми державими.



Soma з термінами і поняттями

>мадянська війна — найгостріша форма політичної боротьби, являє собою збройну сутичку між класами і соціальними групами,

159

націями задля досягнення цевних політичних цілей, головною з яких є досягнення повноти державної влади.



Руїна — термін, який позначає процес занепаду й спустошення Ук­раїни в результаті громадянської війни, гострої боротьби старшини за владу й постійної агресії сусідніх держав.

Робота з документами

Із листа полтавського полковника Мартина Пушкаря до царя Олексія Михайловича (19 лютого 1658 р.)

Перше, забувши страх Божий і присяжне вічне підданство вашій царській величності, государеві нашому, інших собі царів знайшли, і вашу царської величності милість тільки через посланців своїх Іван Виговський загоджує і дійшов до того, що вже з ордами і з ляхами договорився і нині січня в 25 день, із-за Дунаю найманий люд затягши, волохів, сербів, і яничар, і козаків охо­чих взявши, і при тих найманих людях старших Івана Богуна, колишнього полковника брацлавсьКого, і Івана Сербина, полковника над тими людьми іноземними, і Яцька Черкаса, жителя голтвянського, своїх помічників при­слав був до міста Опішні на Ворсклу ріку. І ми, почувши про Виговського неправду і зраду вашій величності, відповідно до присяги нашої вічної спра­ведливої вашій царській величності, веліли те місто заперти і Полтаву, місто окраїнне вашої царської величності, через це ж заперли.

...утрьох проти тих неприятелів пішли, і, коли ми стрінулися з ними в полі, то в скорому часі нас почали перемагати яничари. ...в той же час за щастям вашої царської величності перемогу над супостатом здобули і тих іновірних супостатів відігнали.

А нині Виговський із Грнцьком Лісницьким, полковником Миргород­ським, і з помічниками своїми після тієї військової ради і від вашої царської величності начальників, таємно з Карач-беем у Чигирині присягнув і з деяки­ми мурзами, скупивши полк чигиринський, разом з ордою хоче воювати міста українські, які присягли вашій царській величності... І хотіли ми в місто Пе­реяслав іти до ради посполитої..., але Іван Виговський заступив із людьми іно­земними, і ми не можемо пройти— Ми, бачачи ту зраду Виговського і Гриць-ка, полковника Миргородського, таємно послали до ближнього окольничого й оружейного і намісника іжевського, до Богдана Матвійовича Хитрово з то­варишами, про то сповіщаючи, щоб він обережний був і Виговському не вірив.

Запитання до документа

1) Про які дії Виговського автор листа повідомляє московському цареві? Чому він кваліфікує їх як зраду?

2) Чим пояснює Пушкар свій виступ проти Виговського?

3) Які дії проти Виговського здійснює полтавський полковник? На чию допомогу він розраховує?

Із таємного донесення в Розрядний приказ (літо 1659 р.) ...довірився мені пан Цецюра, полковник переяславський, що має (намір) на раду чорну вдарити, вибравши час, і тут скоро до князя Григорія Григоро­вича (Ромодановського) про це давати знати, щоб, знаючи про це, давав князь

160

одановський поміч, А ту раду з тієї причини хоче учинити, що бачить, як ~з Виговського сталося спустошення землі ордою і ляхами. І що від його ької величності відступивши без усякої важливої причини, Виговський ~е і всіх до свого умислу залучити... Чув я... що пані гетьманова дорікає панові Виговському, мужеві своєму, їй, що «і сам пропадеш, і людей погубиш»; те ж і Антон Жданович в очі ові Виговському говорив...



Чув я... що говорив пан Виговський, як би, раз чи два побившись із вій-эм московським, мир учинити, „.вся чернь, як козаки, так і міщани ніжинські, хочуть під рукою його зької величності бути, тільки гетьманича Гуляницького сіверська через

: людей всякого схиляла на бік задуму Виговського... Черкаси з черкаських міст, які міста тепер великому государеві служать, і розіб'ють, і хан нібито Виговському переказав, що без нього, Івашка, судареві міста він, хан, не йде, що тепер у татар коні худі; а як тільки ри коней відгодують, а він, Івашка, Ромен візьме, то вони нібито підуть їм ріку на государеві міста разом.

ацитання до документа

) Яку інформацію про змову проти Виговського передає доку­мент? Хто стоїть на чолі змови, які обвинувачення проти Ви­говського він висуває? ") Що на основі документа можна сказати про становище Ви­говського та його оточення в цей час? Які свідчення слабкості позицій гетьмана містяться в документі?



озповідь учителя

одвійна політика Москви остаточно переконала Виговського ~обхідності докорінно змінити свої зовнішньополітичні.орієнти-Навесні 1958 р. в Межиріччі протягом кількох місяців тривали -говори про умови повернення козацької України до складу Речі юлитої. За результатами цих переговорів 16 вересня 1668 р. на ькій раді неподалік Гадяча було схвалено україно-польську , за якою:

Україна в межах Київського, Чернігівського і Брацлавського здств під назвою Руське князівство входить до складу Речі Пос­тої як третя складова федерації — поряд із Польським королів­ни і Великим князівством Литовським;

федерація об'єднувалася особою спільного короля, обраного цставниками всіх трьох держав;

на чолі Руського князівства був гетьман, якого затверджував :ль із чотирьох кандидатів, які були представниками козацької .шини. Гетьман обирався довічно;

гетьману заборонялося вести зовнішньополітичні зносини з ін--и державами;

польські й литовські війська не мали право перебувати в Ук-

ія України», 8 кл.

161

— козацький реєстр мав становити ЗО тис. осіб. Гетьман мав право представляти королю щорічно по 100 козаків із кожного НОлку для надання їм шляхетської гідності;



— церковна унія мала бути скасованою. Водночас п'ять православ­них ієрархів отримували місце в сенаті;

— дозволялося заснувати в Руському князівстві дві академії й не­обмежену кількість гімназій, шкіл і друкарень.

На думку сучасних українських істориків В. Смолія і В. Степан­кова, «Гадяцький договір зводив нанівець суверенітет козацької Укг раїни й істотно змінював її політичний лад ...унеможливлював досяг­нення незалежності й соборності (лише частина українських земель входили до князівства), ліквідував соціально-економічні завоювання селян, міщан і неєрестрових козаків, його основні положення запіз­нилися щонайменше на 100 років». Проте існують й інші думки. Зок­рема, історик В. Шевчук вважає, що «саме Гадяцький договір став вищою політичною ідеєю українців, котрі змагалися за свою держав­ність і хотіли відстояти політичну суверенність України».

Гадяцький договір не було втілено в життя. Хоча польський сейм і ра­тифікував його (крім пункту про скасування церковної унії), виконувати його поляки не збиралися. Водночас, в Україні договір підтримала лише частина козацької старшини, а рядове козацтво, селяни й міщани його не поділяли, вважаючи це зрадою боротьби, яку вів Б. Хмельницький.

■ 3. Україно-московська війна 1658—1659 рр. Конотопська битва. Розповідь учителя (супроводжується показом на карті та схемі битви)

Московський уряд підтримав тих, хто протистояв гетьману, і. восени 1658 р., оголосивши Виговського зрадником, розгорнув наступ на Украї­ну великої армії. Розпочалася україно-московська війна 1658—1659 рр. Скориставшись існуючими в Україні протиріччями, Москва закликала український народ не підкорятися гетьману. Московська армія на чолі з воєводою Г. Ромодановським «вогнем і мечем» схиляла населення до підданства московському цареві. Частина лівобережних козацьких полків перейшла на бік московського царя. Виговський, у свою чергу, розіслав до європейських дворів звернення, у якому сповіщав про розрив із Москвою та про причини цього розриву.



Робота з документом (

Зі звернення до європейських дворів І. Виговського ' ( і

Ми, все Військо Запорозьке, повідомляємо і перед Господом та всім світом свідчимо цією нашою щирою та відвертою заявою: у нашої війни, розпочатоі'іта проведеної з поляками, не було іншої причини, ані іншого завдання й мети, крім оборони Святої східної Церкви, а також нашої давньої свободи, яку ми палко любили... Через що передусім ми уклали дружбу з татарами та найсвітлішою королевою Швеції Христиною, а тоді з найсвітлішим королем Швеції Карлом­

162


авом, яким усім ми зберегли вірність постійну. Навіть із поляками ми не лея розривати будь-коли угоди, але до всіх нашу вірність, договори та ми зберегли непорушно. Ми прийняли захист великого князя Московської і не для чогось іншого, як тільки для того, щоб із Божою поміччю здобу-8га захищену великим і багаторазовим кровопролиттям нашу свободу зберегти имножити для себе й для ваших нащадків.

Запитання до документа

Як І. Виговський пояснював початок війни з Московською держа->?

.Розповідь учителя

На початку квітня 1659 р. московське військо на чолі з князем Трубецьким підійшло до Конотопа і взяло його в облогу. Місто за-али 4 тис. козаків на чолі з наказним гетьманом Г. Гуляницьким. їчна оборона дала змогу І. Виговському разом }з поляками і тата­ми рушити на допомогу обложеним. 8—9 липня 1659 р. під Конотопом відбулась вирішальна битва, сій Виговський разом із татарами і поляками завдав нищівної по­ки 100-тисячній московській армії на чолі з князем О. Трубець-!. У битви поліг цвіт московської кінноти, а переляканий цар на-> залишив Москву, боячись походу козаків на Москву.



Цкаво знати

Витва розгорталася наступним чином. Уранці 8 липня І. Виговський з ук-ськими і польськими полками рушив до переправи через р. Куколка изу с. Соснівка, за 12 км від Конотопа. Тим часом татари й українська ота пішли в обхід Соснівки. На зустріч українському війську рушила ірна московська кіннота. У районі переправи спалахнула запекла бит-Українські полки вдавано відступили, заманивши частину московської яоти на протилежний берег річки. У цей час у тил московського війська рила татарська й українська кіннота. Серед московитів почалася паніка, ни почали тікати. У полон потрапили князі Семен Пожарський, Семен =в та інші. Уночі Трубецький віддав наказ знімати облогу з міста й відсту­пі. У цей момент із Конотопа вдарив Гуляницький і захопив частину обозу іковського війська. Згодом підійшли Виговський з Іслам-Гіреем і завдали 'янам ще більшої поразки, переслідуючи їх ще три доби. Незначній час-,1 московського війська вдалося дібратися Путивля. Унаслідок гострої внутрішньополітичної ситуації скористатися "ультатами перемоги гетьман не зміг. Рух проти влади Виговського мшв Лівобережжя і частково Правобережжя. Його очолили: Яким —.о, Василь Золотаренко, Іван Богун, Іван Сірко, Іван Брюховецький, іш Цицюра. До того ж в Україну знову посунули московські війська, й час кримський хан зі своїм військом залишив гетьмана, бо вінни--д полковник Іван Сірко разом із запорожцями здійснив військовий ,д на Аккерман. Незадоволена політикою Виговського козацька ршина на чолі з І. Богуном об'єдналася навколо Ю. Хмельницького

й висувала його на гетьманство. 21 вересня 1659 р. під м. Германівкою на Київщині відбулася козацька рада, яка обрала новим гетьманом Ю. Хмельницького. Виговський урятувався втечею до поляків, але в 1664 р. його звинуватили в змові проти Польщі й розстріляли.

ні. закріплення нових знань учнів шшшшшшшшшшшшшшшшшшшт

Бесіда за запитаннями

1) У результаті яких подій І. Виговський став гетьманом?

2) Які прорахунки політики І. Виговського призвели до загост­рення соціально-політичного становища в Україні восени 1657 — взимку 1658 p.?

3) Хто очолював антигетьманське повстання, яке було жорстоко Придушене І. Виговським за допомогою татар?

4) Із якою державою І. Виговський підписав Гадяцький договір?

5) Де відбулася вирішальна битва україно-московської війни 1658—1659 рр.?



Творчі завдання

Схарактеризуйте зміст Гадяцького договору. У чому була відмін­ність цього документа від Зборівського договору 1649 р, і Березне­вих статей 1654 p.? Умови договорів із якими державами буди більш сприятливими для України: із Московською державою чи Річчю Пос­политою? Свою думку обґрунтуйте.



iv. підсумки уроку вввввввввввввввв^^

У період гетьманства І. Виговського через внутрішні і зовніш­ні чинники в Україні спалахнула громадянська війна. Укладений із поляками Гадяцький договір не знайшов підтримки в більшої час­тини населення, що стало головною причиною втрати Виговським гетьманської булави.

v. домашнє завдання мшшшшяшашшшишшшшшштвшшшшшштт

Опрацювати відповідний параграф підручник*.



1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   20


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка