Дидактична гра це цікава для її учасників навчальна



Сторінка14/20
Дата конвертації21.02.2016
Розмір5.51 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   20
Тема. Узагальнення знань учнів за темою* «Українські землі

в 60—80-ті рр. XVII ст.» Мета: повторити, узагальнити та закріпити знання, набуті уч­нями впродовж вивчення теми; розвивати вміння та на­вички, які формувалися на попередніх уроках; виховний аспект уроку реалізується в результаті осмислення уч­нями подій минулого своєї Батьківщини й формування позитивного емоційно-особистісного ставлення до них; спонукати учнів до подальшого поглиблення знань. Тип уроку: повнорювально-узагальнюючий. Обладнання: підручник, атлас, стінні карти, що використовувалися впродовж вивчення теми, дидактичні матеріали.

ХІД УРОКУ

і. організація навчальної діяльності ГГЯГ^ТИШПІИ^

Учитель повідомляє учням тему уроку, його завдання та інформує про основні форми роботи.

.* Методичні рекомендації щодо проведення уроку див. на с. 63.

повторення й узагальнення знань. .учнів.....ІІІШІМіїіІІІІІІвМВвШН

Учитель стисло нагадує основний матеріал, що вивчався впродовж працювання теми.



Вступна бесіда

1) Вивчення якої теми ми завершили?

2) Які головні доленосні події відбулися в період, що ми вивчали?

3) Перегляньте назви параграфів вивченої теми та запропонуйте інші назви до них.



Завдання

1) Складіть перелік подій, що відбулися на українських землях упродовж 60—80-ті рр. XVII ст., які ви вважаєте найважливі­шими. Обґрунтуйте свій вибір.

2) Поясніть значення понять і термінів «Лівобережна Гетьман­щина», «Слобожанщина», «Руїна», «Чортомлицька Січ», « протекторат ».

( 3) Яку роль відіграли сусідні держави — Московська держава, Туреччина, Польща — у подіях Руїни?

4) Проаналізуйте зміст найважливіших угод між іноземними дер­жавами, що стосувалися українських земель: а) Андрусівське перемир'я (1667 р.); б) Бучацький мирний договір (1672 р.);

в) Журавнинський мирний договір (1676 р.); г) Бахчисарай­ський договір (1681 р.); д) «Вічний мир» (1686 р.).

Завдання за історичною картою

1) Простежте, як змінювалася територія Гетьманщини в подіях 60—80-ті рр. XVII ст.

2) Порівняйте територію Гетьманщини за Б. Хмельнцького та після завершення Руїни.

3) Назвіть території Гетьманщини, які перебували під контролем Польщі, Московської держави та Туреччини.

4) Покажіть на карті: а) події московсько-української війни 1658— 1659 рр.; б) похід польських військ і козацьких полків гетьмана П. Тетері на Лівобережжя; в) походи гетьмана П. Дорошенка;

г) Чигиринські походи турецько-татарських військ; д) місця най­головніших битв, підписання найважливіших договорів, центри полків Лівобережної Гетьманщини та Слобідської України, сто­лиці Лівобережної та Правобережної Гетьманщини.

5) Чому, на вашу думку, у подіях 60—80-ті рр. XVII ст. не вдало­ся зберегти єдність України?

6) Установіть хронологічну послідовність правління гетьманів і назвіть роки їх правління.

7) Порівняйте внутрішню і зовнішню політику лівобережних і правобережних гетьманів, визначте спільні і відмінні риси, а також значення і наслідки їхньої політики.

205


8) Якою, на вашу думку, була роль гетьмана І. Виговського в по­діях, що рзгорталися на українських землях після смерті Б. Хмельницького? Чому перемога під Конотопом не додала авторитету гетьману? .

9) Якою, на вашу думку, була роль гетьмана П. Дорошенка в по­діях Руїни? Чи справедливо його називають «Сонцем Руїни»?

10) Якою, на вашу думку, була роль кошового отамана І. Сірка в подіях Руїни? Чи можна стверджувати, що всі його перемоги принесли більше горя Україні, аніж користі?

11) Назвіть факти, які підтверджують, що жоден із союзників ук­раїнських гетьманів не відстоював інтереси України, а лише переймався власними інтересами.

12) Складіть і заповніть таблицю «Московсько-українські догово­ри 1659—1687 рр.».

III. ПІДСУМКИ УРОКУ ШЙвШввШввМвяв^^

На цьому уроці ми повторили основний матеріал вивченої теми й опрацювали основні види й типи завдань, які будуть використані під час тематичного оцінювання.

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ вввввввШвШввШвввввШ

Підготуватися до тематичного оцінювання. Для поглибленого опра­цювання матеріалу теми та окремих її частин можна використати додаткову літературу [1, 7, 8,16,19, 20, 26, 27, 28, 33].

Тема. Оцінювання навчальних досягнень учнів за темою «Ук­раїнські землі в 60—80-ті рр. XVII ст.». Мета: здійснити тематичне оцінювання знань, умінь і навичок, набутих учнями впродовж вивчення теми; удосконалю­вати набуті вміння й навички; виховати шанобливе став­лення до минулого нашої Батьківщини. Тип уроку: перевірка й облік знань. Обладнання: підручник, атлас, завдання для перевірки навчальних до­сягнень учнів.



Тема. Гетьманщина наприкінці XVII — на початку XVIII ст. І. Мазе­па.

Мета: визначити умови Коломацьких статей і обставини їх укла­дення; охарактеризувати гетьмана І. Мазепи і початок його гетьманування; з'ясувати становище Гетьманщини напри-

кінці XVII — на початку XVIII ст.; про її роль у війні з Туреч-р і чиною (1687—1700 рр.); продовжити формування навичок

І* у критичного мислення учнів; виховувати учнів у дусі поваги

І , до історичної боротьби і здобутків українського народу.

І тл уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний матеріал, юновні поняття І терміни: «Вічний мир», Кримські походи, Азовські І походи.

рновні дати: 1686 р. —«Вічний мир» між Московською державою та Річчю Посполитою; 1687 р. — Перший Кримський похід; 1687 р. — укладення Коломацьких статей; 1689 р. — Другий Крим­ський похід; 1692 р. —виступ антигетьманської опозиції на чолі з Петриком; 1695,1696 рр. — Азовські походи; 1700 р. — Константинопольський мир між Росією й Туреччиною.

ХІД УРОКУ

І ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. «Вічний мир». Перший Кримський похід. Розповідь учителя

Підписання Бахчисарайського миру суттєво змінило розстановку іл у Східній Європі. Він розв'язав руки турецькому султану для ос­іннього, як виявилося, могутнього наступу на Європу. Кульмінацією ього наступу стала облога Відня в 1683 р. Тут під Віднем вирішува­вся подальша доля Європи. На допомогу обложеним вирушив поль-осий король Ян Собеський із 25-тисячним військом, у якому були 'українські козаки. Стрімкий удар польських гусарів на турецький ібір, примусив останніх тікати з місця битви. Як писав польський Ьроль Римському Папі: «Ми прийшли, побачили, Бог переміг».

Цікаво знати

: У битві під Віднем особливо уславився козак Юрій Кульчицький, уродженець . Самбора на Львівщині, про подвиги якого писали тодішні європейські газети, tum почалася турецька облога, Кульчицький перебував у місті у справах тор-влі. Не вагаючись, він став у ряди захисників Відня. Знаючи турецьку мову Пичаї (колись був у полові), Кульчицький неодноразово проникав до турецько-> табору і приносив важливі розвідувальні дані. Коли після розгрому турецької шії союзники ділили захоплену здобич, Кульчицький узяв собі вози, наванта-ені кавою. Ніхто не знав, що це і що з нею робити. Кмітливий козак відкрив Європі першу кав'ярню й навчив європейців уживати цей напій. Після смерті ульчицького у столиці Австрії йому було встановлено бронзовий пам'ятник, ак були закладені традиції всесвітньо відомої віденської кави.

Після цієї перемоги Польща вступила до Священної ліги (Рим, Ве-еція, Австрія), яка вела боротьбу проти Османської імперії. Також

І 207

польський уряд пішов па примирення з Московською державою з ме­тою підтвердити кордони, встановлені за Андрусівським перемир'ям і залучити Москву до боротьби проти Туреччини. 6 травня 1686 р. у Москві яЙж Річчю Посполитою і Московською державою було під­писано «Трактат про вічний мир», відповідно до якого:



— Лівобережжя, Запорожжя і Київ з околицями визнавалися за Московською державою, а більша частина Правобережжя (Північна Київщина і Волинь) — за Польщею. Московія також визнавала за Польщею Поділля, якщо та зуміє відвоювати його у Туреччини.

, — Правобережні землі Подніпров'я, спустошені польськими і ту­рецько-татарськими військами, мали залишитися незаселеними.

— Поляки зобов'язувалися забезпечити православному населен­ню на своїй території вільне віросповідання.

— Росія і Польща вступали у спільний військовий союз, спрямо­ваний проти Османської імперії і Кримського ханства.

Фактично, «Вічний мир» 1686 р. робив недійсними договори з Ту­реччиною, укладені обома державами раніше. Для України договір означав узаконення на міжнародному рівні її поділу на дві частини. Саме внаслідок цього проти договору виступав гетьман Самойлович, але всі його звернення до царя були проігноровані.

Робота з документом

Із висловлювання гетьмана І. Самойловича про «Вічний мир* Московської держави з Річчю Посполитою

Військо Запорозьке ніколи не зречеться свого давнього достоянія (Право­бережної України —ред.). Не так воно станеться, — як Москва у своїх миро­вих умовах із поляками постановила, — зробимо так, як нам треба!

Запитання до документа

1) Чому була такою реакція І. Самойловича на «Вічний мир»?

2) Якою, на вашу думку, була реакція Москви на такі висловлю­вання?



Розповідь учителя

Після укладення «Вічного миру» для Московської держави склалися сприятливі умови для активізації боротьби за Північне Причорномор'я та припинення турецько-татарських нападів. Із цією метою в 1687 р. було здійснено спільний Кримський похід 150-тисяч-ного російського і 50-тисячного козацького війська на чолі з князем В. Голіциним (фаворитом цариці Софії) і І. Самойловичем. Похід за­вершився повним провалом. Провину за це поклали на Самойловича, що стало приводом до усунення його з гетьманства.

■ 2. Обрання гетьманом І. Мазепу. Коломацькі статті.

І ВАРІАНТ



Заслуховування кращих повідомлень

II ВАРІАНТ



Розповідь учителя

Улітку 1687 р. на р. Коломак (притоці Ворскли), де отаборилося після, вдалого Кримського походу російсько-українське військо, за наказом , Голіцина відбулися вибори нового гетьмана. Гетьманська булава сталася генеральному осавулу Івану Мазепі (1687—1709 рр.).



Постать в історії

Іван Мазепа—одна з найпомітніших постатей історії України козацької доби, го роль в історії вже три століття поспіль одержує протилежні, взаємовиключ-оцінки. Це зумовлене життям гетьмана, яке схоже на авантюрний роман. . І. Мазепа народився близько 1640 р. в с. Мазепинці поблизу Білої Церкви сім'ї українського шляхтича, який у 1650-ті рр. був прихильником Ъ Ви-ького. Молодість Мазепи припала на роки Національно-визвольної війни . Він отримав блискучу європейську освіту в Києво-Могилянському та ршавському єзуїтському колегіумах. Служив при дворі польського короля а Казимира, виконуючи важливі дипломатичні доручення. Вивчав арти-рійську справу у Франції, Німеччині, Голландії та Італії. Згодом опинився точенні гетьманів Д. Дорошенка та І. Самойловича. Відвідуючи в службо-справах Москву, налагодив тісні стосунки з впливовими царедворцями, це було запорукою успішної діяльності на гетьманській посаді.,

Тоді ж було ухвалено новий україно-російський договір — Колома-кі статті, який містив такі положення: — декларативне підтвердженя 30-тисячного козацького реєстру, ав і привілеїв гетьмана та старшини (зокрема, звільнення маєтнос-[ від державного оподаткування);

— заборона гетьману змінювати генеральну старшину на її «уря-» без дозволу царя;

— заборона гетьману самостійно здійснювати дипломатичні зно-и з іншими державами, а також він був зобов'язаний дотримува-

ся «Вічного миру» з Польщею (по суті, він не повинен був намага­вся повернути під свою владу Правобережжя);

— гетьман був зобов'язаний за наказом царя надсилати козацькі йська проти Криму і Туреччини;

— у Києві, Чернігові, Переяславі, Ніжені й Острі, як і раніше, и перебувати російські воєводи із залогами, а в столиці Гетьман-ни — Батурині — для контролю над гетьманом мали розташовува-

ся російські стрілецькі полки;

запровадження спеціальної статті, яка роз'яснювала відносини ; Гетьманщиною і Московською державою: заборонялося «голосом пущать», що... Молоросійський край гетьманского регименту», а лише ворить, що він є складовою єдиної держави московського царя;

— забезпечити вільний перехід із Московської держави в Україну;

— гетьманський уряд був зобов'язаний «народ молороссийский кими меры и способы с великороссийским народом соединять

209

и в неразрывное и крепкое сугласие проводить супружеством и иным поведением».



Коломацькі статті в основному повторювали Глухівські статті 1669 р., але водночас до них додали нові статті, які стали наступним кроком на шляху обмеження Московською державою державних прав України.

Звістка про події на Коломаці стала поштовхом для заворушень по всій Гетьманщині. Козаки та селяни нападали на маєтки старшини, іноді розправлялися з найбільш ненависними. Відразу після обрання І. Мазепи гетьманом, він рушив із компанійськими полками на придушення пов­стання. Новий гетьман закликав населення не чинити самосуду й обіцяв, що припинить зловживання старшин і скасує заведені за Самойловича податки. Згодом вони стали головною опорою гетьмана.

■ 3. Продовження війни з Османською імперією. Другий Кримський похід 1689 р. Азовські походи 1695—1696 рр.

Самостійна робота за підручником

Скласти тези відповідного пункту параграфа.



Додатковий матеріал

Досягти певної стабілізації в Гетьманщині, І. Мазепа змушений був брати участь у подальших військових діях проти Криму. Насамперед треба було побудувати «городки» понад р. Самарою й заселити їх. Ці «городки» мали служити опорними пунктами для нового наступу на Крим! водночас захища­ти Гетьманщину від татарських набігів. Навесні 1688 р. розпочалося будів­ництво фортець, головною з яких мала стати Новобогородська. Будівництво викликало конфлікт із Запорожжям. Щоб його владнати, І. Мазепа надіслав на Запорожжя тисячу золотих.

Навесні1689 р.відбувсяДругийКримськийпохідпідкерівництвомП. Голі-цина та І. Мазепи. 100-тисячне російське військо зі слобідськими полками рушило на Крим. До війська приєдналися й гетьманські полки. Спільними зусиллями, долаючи степи і примушуючи татар відступати, військо підійш­ло до стін Перекопу. Однак, через брак води і харчів іти вглиб Криму Голі-цин не наважився і повернув назад. Фактично, похід завершився провалом.

Тим часом до Москви прибув Мазепа з старшиною, щоб представитися ца­рям Івану і Петру. У цей час у Москві стався палацовий переворот, здійсне­ний прихильниками Петра. Мазепа збагнув, що він може позбутися булави і, не гаючи часу прибув до Петра, тим самим засвідчивши свою лояльність і завоювавши довіру. Повернувшись із Москви, І. Мазепа почав здійснювати заходи по зміцненню своєї влади і впорядкуванню відносин у Гетьманщині-

У цей час війна з Туреччиною та Кримом продовжувалася. Упродовж 1790—1794 рр. Гетьманські полки брали участь у походах у район нижньої течії Дніпра та Очакова. Хід бойових дій ускладнили події на Запорожжі. Це сталося в результаті виступу антигетьманської опозиції на чолі з Петром Іва-ненком (Петриком), за яким стояла частина старшини, яка була невдоволена політикою гетьмана і сама прагнула до влади.

Постать в історії

Петро Іваненко (Петрик) був освіченою людиною, представник молодо-. покоління старшини, який через політичні інтриги прагнув зробити собі ар'єру й здобути багатство. Він служив канцеляристом у військовій канце-ярії, був свояком генерального писаря Василя Кочубея. Залишивши посаду у Батурин!, він подався на Запорожжя. Там був обраний писарем і почав ти агітацію серед запорожців, проголошуючи себе ворогом старшини та азепи, а також проти Москви. 26 травня 1692 р. Петрик уклав союз із кримським ханом від імені «уділь­ного князівства Київського, Чернігівського і всього Війська Запорожського -родового й народу малоросійського». В угоді зазначалося, що Гетьман-ина зберігала всі свої вольності, до неї мали приєднатися Правобережжя Слобожанщина. Полки Харківський і Острогозький потрібно перевести на равобережжя, щоб відкрити шлях татарам для нападу на Московію. Усі Криму і Гетьманщини мали вирішуватися спільно за взаємною згодою, стерігалося право безмитної торгівлі, для козаків — право вільного рибаль­те в низів'ях Дніпра й добування солі. Кримський хан визнав Петрика гетьманом і надав йому в підмогу орду, [рибувши на Запорожжя, Петрик закликав до походу за визволення України ід тиранства Москви і від немилостивих панів». Петрика підтримала за-розька голота, яка визнала його гетьманом. Проте його походи в Гетьман­ову в 1692—1693 рр. були невдалими. Населення у своїй більшості не від-нулося на його заклики. До того ж орда переймалися лише можливістю ясир. Завдяки цьому Мазепі вдалося відносно легко відбити напади, дночасно приборкати опозицію проти себе. Крім того, Мазепа вжив заходи зміцненню влади над Запорожжям. Так, була влаштована своєрідна бло-а: на Січ не пускалися купців і припаси, а старшині він роздавав багаті дарунки, привертаючи її на свій бік.

Попередній досвід свідчив, щоб здобути Крим, потрібно контролювати уз-Чорного моря. Тому в середині 1690-х рр. Петро І склав план війни еччиною, який передбачав дії на двох фронтах одночасно: у гирлі Дону, І здобути фортецю Азов, і в гирлі Дніпра. Перший похід Петра І в 1695 р. Азов виявився невдалим за відсутності флоту. Турецька залога фортеці от-мувала всі необхідні припаси і підкріплення морем. У той же час дії Мазе-~ на Дніпрі були більш вдалими. Гетьманським військам вдалося захопити зи-Кермень і Тавань. На початку 1696 р. татари з Петриком здійснили ще один похід на Гетьмая-але були розбиті біля Гадяча. Після цього Петрик на деякий час став ьманом «ханської» України — території між Південним Бугом і Дніпром. ' Того ж року Петро І разом із козаками наказного гетьмана Якова Лияогуба йснили Другий Азовський похід і за підтримки новозбудованого флоту сули місто. У цей же час точилися бої поблизу Очакова. Проте здобути го не вдалося. Війна з Туреччиною почала затягуватися, що лягло важким гарем на населення Гетьманщини, яке було змушене утримувати російську мію і споряджати козацькі полки. У 1699 р. союзники Петра І, Священна ліга уклали мир із Туреччиною "арловцях. За цим договором, зокрема, Польща повернула собі Поділля.

211


ЗО липня 1700 р. був укладений Константинопольський мир Росії з Ту­реччиною, за яким Росія отримувала Азов на 30 років і частину узбережжя Азовського моря. Проте сторони зобов'язувалися не будувати укріплень на кордоні Криму й Гетьманщини. Козаки залишали фортеці Кизи-Кермень і Тавань, але отримували право здійснювати промисли до морів.

Скориставшись війною, Петро І збудував навпроти Січі фортецю на Кам'яному Затоні для контролю над запорожцями.

■ 4. Політика гетьмана І. Мазепи. Розповідь учителя

На першому етапі гетьманування Мазепа дотримувався політики добрих відносин із Москвою: доповідав про «витівки» запорожців, придушував народні рухи, посилав козацькі полки то в далекі пів­нічні райони, де Росія вела боротьбу за вихід до балтійського узбере­жжя, то в Польщу, то на південь. За рахунок України утримувалися не лише козацькі, а й російські війська. За все це Мазепа одержував щедрі подарунки від царя, Петро І довіряв українському гетьману. У 1700 р. він одержав найвищий орден — Андрія Первозданного, а також титул князя Священної імперії.

У соціально-економічній політиці гетьман зробив основну ставку на підтримку козацької старшини і української шляхти, прагнучи перетворити їх на міцну віддану привілейовану соціальну верству. Мазепа сприяв зростанню великого старшинського і монастирського землеволодіння, упорядкуванню панщини для селян (два дні на тиж­день). За роки свого гетьманування він видав більше тисячі універ­салів про передачу старшині, монастирям та великим купцям у во­лодіння сотні сіл із десятками тисяч селян. Сам гетьман мав близько 100 тисяч селян в Україні і 20 тис. селян у Росії. Наслідком такої політики стадо посилення всіх форм визиску селян, козаків ііиіщан, загострення соціальних суперечностей в українському суспільстві. Крім того, Мазепа здійснив перепис козацького стану, утруднивши тим самим перехід до нього з інших суспільних станів.

Отримуючи у володіння поселення, старшина, шляхта і монастирі часто змушували козаків виконувати різні повинності, виписували їх із реєстру, перетворювали у підданих, відбирали землі (на початок 1730 р . малоземельні та безземельні становили 40 %). Вони мали робити обов'язкові подарунки старшині (ральні), давати гроші й продукти на утримання адміністрації та пошти, на військову музику, школи тощо.

Значні витрати на закупівлю зброї, боєприпасів, коней та споряд­ження, участь у походах та воєнних діях, відрив від ведення госпо­дарства призводили до неспроможності виконувати військову служ­бу, переходу в селянство чи міщанство.

Проте воєнні потреби вимагали існування боєздатного козацько­го війська. Тому в 1698 р. козаків було поділено на спроможних ви­конувати воєнну службу (виборні) і неспроможних (підпомічників),

і мали допомагати виборним у веденні господарства. Такий самий діл згодом відбувся й на Слобожанщині.

Одним із найважливіших напрямків загальної державної політи-Мазепи була культурно-просвітницька діяльність. У розвиток ук-"нської освіти, науки, мистецтва, архітектури, літератури, книгод-ування гетьман вкладав величезні кошти з державної військової арбниці та власні кошти, справедливо вважаючи, що лише в такий осіб Україна може зрівнятися з європейськими державами. Промо­стим є той факт, що лише під його безпосереднім наглядом і керів-цтвом споруджувалося 12 храмів. За гетьманування Мазепи було новлено багато старовинних храмів княжої доби. Внесок Мазепи розвиток архітектури й будівництва був настільки значним, що на-'•п, тогочасний архітектурний стиль дослідники називають «мазе-нським бароко ».

Багато нових споруд з'явилося в Києві. У 1690 р. було збудовано ве приміщення Києво-Могилянського колегіуму, у 1698 р. — Бо-явленську церкву Братського монастиря, дзвінницю Софійського беру, до 1695 р. — обнесено новим муром Києво-Печерську лавру. Інша царина культурницької діяльності Мазепи — друкарська рава. Видання мазепинської доби були одними з кращих україн-- их книгодруків. До речі, сам гетьман мав чи не найкращу в Ук-"ні бібліотеку й обдаровував книжками монастирі, церкви, окре-х осіб. Не менш, ніж церквами й монастирями, Мазепа опікувався єво-Могилянською колегією, сприяючи її перетворенню в 1701 р. академію. Мазепа також дбав про виникнення нових осередків ультури. Зокрема, у 1700 р. в Україні було засновано новий навчаль-й заклад —* Чернігівський колегіум. На думку дослідників, така цілеспрямована й всеохоплююча куль-рницька діяльність І. Мазепи дозволяє говорити про неї не просто як меценатство, а як про сплановану далекоглядну державну політику.

Робота з документом

Із листа французького посла в Московії Жана де Балюза про гетьмана І. Мазепу ...Він [І. Мазепа] дуже любить оздоблювати свою розмову латинськими татами, а щодо перфектного й досконалого знання цієї мови, може зма-атися з найкращими нашими отцями єзуїтами. Його мова взагалі добірна чепурна; щоправда, коли розмовляє, то більше любить мовчати та слухати ших. При його дворі — два лікарі-німці, із якими Мазепа розмовляє їхньою овою, а з італійськими майстрами, яких є кілька в гетьманській резиденції, ворив італійською мовою. Я розмовляв із господарем України польською та атинською мовами, бо він запевняв мене, що недобре володіє французькою, оч за молодих літ відвідав Париж і Південну Францію, був на прийомі в уврі, коли святкували Піренейський мир (1695). Не знаю тільки, чи в цьо-у твердженні немає якоїсь особливої причини, бо сам бачив у нього газети ранцузькі й голландські.

213

Принц Мазепа вже поважного віку... Вигляд у нього суворий, очі блискучі, руки тонкі й білі, як у жінки, хоча тіло міцніше, ніж тіло німецького рейта­ра, вершник із нього знаменитий. Він дуже поважний у козацькій країні, де народ загалом свободолюбивий і гордий, мало шанує тих, хто ним володіють. Привернув Мазепа козаків до себе твердою владою, великою воєнною відва­гою та розкішними прийомами у своїй резиденції для козацької старшини...



Розмова з цим принцом дуже приємна: має він великий досвід у політиці; на противагу москвинам, стежить і знає, що діється в чужоземних країнах. Він показував мені свою збірку зброї, одну з найкращих, що я бачив у житті, а також добірну бібліотеку, де на кожному кроці видно латинські книжки.

Кілька разів я дуже обережно навертав розмову про сучасну політичну кон'юнктуру, але мушу зізнатися, що нічого певного від цього принца не міг витягнути. Належить він до тих людей, які воліють або зовсім мовчати, або говорити й не казати».

Запитання до документа

1) На яких рисах гетьмана наголошує посол?

2) Чи були правильними оцінки французького дипломата щодо великої популярності І. Мазепи серед козаків?

3) Спробуйте скласти словесний портрет гетьмана.



Завдання

Схарактеризуйте політику І. Мазепи. Відповідь подайте у вигляді таблиці.



Напрями політики

Здобутки, результат




-

III ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ІМАМІ* V




Бесіда за запитаннями




1) Коли між Московською державою й Річчю Посполитою було укладено «Вічний мир»?

2) За яких обставин І. Мазепа став гетьманом?

3) Якими були напрямки політики І. Мазепи? Чиї інтереси він захищав?

4) Яка мета й результат Другого Кримського походу?

5) Хто такий Петрик?

6) Які результати Азовських походів?



Творче запитання

Завдяки чому І. Мазепа зумів утриматися при владі в умовах пала­цових переворотів у Москві?



IV. ПІДСУМКИ УРОКУ вввввввввввввввввввввввв^

У 1687 р. І. Мазепу було обрано гетьманом. Булаву він отримав у час, коли Московська держава наполегливо йшла шляхом творен­ня імперії, а автономія козацької держави не відповідала її планам.

початку свого гетьманування він був лояльним до царської вла-I, навіть всіляко допомагав реформаторським починанням Петра І. |той же час І. Мазепа докладав зусилля для створення еліти козаць-держави, усіляко опікувався культурою й освітою, що сприяло совному розвитку України.

Може так би і скінчився довгий вік гетьмана, як би він не виступив дорито проти російського царя, скориставшись Північною війною сії та Швеції (1700—1721 рр.).



«ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ ШШШШШШШШШШШШШШШШШ

[Опрацювати відповідний параграф підручника.



1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   20


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка