Дидактична гра це цікава для її учасників навчальна



Сторінка15/20
Дата конвертації21.02.2016
Розмір5.51 Mb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20
Тема. Правобережна Україна наприкінці XVII — на початку XVIII ст.

Мета: розповісти про відродження козацького устрою на Правобережжі; охарактеризувати повстання С. Палія; з'ясувати, як було остаточно ліквідовано козацтво на Правобережжі; удосконалювати уміння і навички само­стійної роботи; виховувати у школярів навички позитив­ного розв'язання суперечливих питань. Тип уроку: комбінований.

Зладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний матеріал, рновні поняття І терміни: Паліївщина. «овні дати: 1684—1685 рр. — відновлення козацького устрою на Правобережжі; 1699 р. — прийняття польським сеймом рішення про ліквідацію козацького війська і устрою на Правобережжі; 1702—1704 рр. — повстання під прово­дом С. Палія; 1712—1714 р. — остаточна ліквідація коза­цтва на Правобережжі.

ХІД УРОКУ



ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ ШМШШШШШШШМШШШШШШЖ

Фронтальне опитування

>1) Які чинники вплинули на укладення «Вічного миру» між Мос­ковською державою і Річчю Посполитою? Як ця подія позначи­лася на історичній долі України?

2) Схарактеризуйте Коломацькі статті 1687 р. Визначте їх від­мінності від попередніх договорів.

3) Як ви гадаєте, чи сприяла економічна політика гетьмана І. Ма­зепи його популярності серед селян і козаків?

215

4) Як позначилась на долі України війна Московської держави з Туреччиною в 1687—1700 рр.?



III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ЯВвШВввШввввввв^^

Актуалізація знань учнів

1) Які українські землі втратила Річ Посполита в результаті вій­ни з Османською імперією?

2) Якими були наслідки Руїни для Правобережжя?

■ 1. Відродження козацького устрою. Розповідь учителя

Після гучної перемоги польського короля під Віднем у 1683 р. війна з Османською імперією для Речі Посполитої не скінчилася. Польща продовжила боротьбу за втрачені українські землі, і, як зясувалося без козацтва це було неможливо. Ще в 1674 р. подільський полков­ник О. Гоголь був призначений наказним гетьманом. У його відання перейшли Могилівський, Брацлавський, Кальницький і Уманський полки. У1676 р. польський Сейм ухвалив рішення затримати козаків на службі не лише для їх використання у військових цілях, але «як представників панвання Речі Посполитої в Україні». Оскільки більша частина Правобережжя була під владою Туреччини, польська влада для козаків виділила землі на Київському Поліссі. У ті часи козаками на цих землях були переважно «шукачі пригод», авантюристи, які були згодні воювати з ким завгодно за дзвінку монету. Козацькі загони більше нагадували загони найманців. У1678 р. новим козацьким ватажком став Мирон. Він прагнув якомога більше розширити межі території перебу­вання козаків і усунути з цієї території шляхту. Останні дії призвели до конфлікту й позбавили Мирона влади. Але не на довго. Гетьман А. Мо­гила (1684—1689 рр.) призначив його наказним гетьманом на Поліссі.

Тим часом Ян Собеський розумів, що без відновлення традиційно­го козацького господарства й устрою неможливо створити повноцін­не козацьке військо, яке б стало на перешкоді турецько-татарським нападам. Тому король вирішив узаконити територіальне козацьке військо на землях Правобережної Наддніпрянщини. Відноповідно до універсала короля (1684 р.) і сеймової конституції (1685 р.), за ко­заками затверджувалися вольності, свободи і привілеї, а також доз­волялося заселяти землі колишніх семи правобережних полків (Чи­гиринського, Канівського, Корсунського, Черкаського, Уманського, Білоцерківського і Кальницького).

Процес заселення цих земель очолили старі заслужені козаки Се­мен Палій, Захар Іскра, Самусь (Самійло Іванович) та Андрій Аба­зин. На відміну від своїх попередників, що опиралися переважно на військовий авантюристичний елемент, вони віддавали перевагу осі­лому, землеробському населенню. Декларовані пільги привертали

ди мешканців Лівобережжя, переселенців з інших районів Право-режжя, Галичини, віхідців із Білорусії та Молдавії. На теренах, визначених польською владою, було створено чотири риторіальні козацькі полки. Богуславський полк очолив полковник хь (спочатку він очолював Вінницький), Брацлавський (Вінниць-)—А. Абазин, Корсунський 3. Іскра, Фастівський (Білоцерківсь-й) — С. Палій. На території полків влада належала полковникам, со­кам й іншим представникам адміністрації. На місцях поширювалася нність норм звичаєвого та козацького права. У містах і селах створю-іся органи козацького самоврядування. Очолював козацьку адмініст-наказний гетьман, що призначався королем. У 1689—1693 рр. азним гетьманом був Гришко, а його наступником став Самусь. Козаки нових полків (2 тис. були записані до реєстру) брали ак-вну участь у війні з Туреччиною, за що отримували чимали гроші польської влади. Зміцнення козацтва призвело до загострення нфлікту зі шляхтою, що спалахнув у 1688 р. Але поки йшла війна еччиною, верховна влада Речі Посполитої закривала на це очі.

2. Повстання під проводом Семена Палія 1702—1704 рр. Розповідь учителя

У1699 р. Річ Посполита та Османська імперія підписали Кардова­не перемир'я, згідно з яким турки відмовилися від Правобережжя, я польської шляхти відкрився шлях до повернення у свої маєтки, го ж року сейм ухвалив рішення про ліквідацію козацького вій-а на Правобережжі. Гетьману Самусю та полковникам наказали зпустити полки. Однак полковники відмовилися виконати це роз­рядження і розпочали запеклу боротьбу проти польського пану-ня, яку сучасники називали «Другою Хмельниччиною». На чолі го повстання став Семен Палій (Гурко), програма боротьби якого стила слова: <він> «поселився на вільній Україні, і Речі Посполи-немає ніяких справ до цієї області; лише він один має право в ній зпоряджатися як справжній козак і гетьман козацького народу».

Постать в історії

Народився Семен Гурко на початку 1640-х років у містечку Борзна на Чер-івщині в козацькій сім'ї. Освіту здобув у Києво-Могилянському колегіумі, ім став козаком Ніжинського полку. Наприкінці 1670-х рр. він перебував Запорожжі, де швидко завоював авторитет серед козаків і отримав пріз-сько Палій. Служив у П. Дорошенка. У1683 р. С. Палій очолив козацький *н, що разом із поляками бився під Віднем. Ян III Собеський називав його 2 'енським богатирем». Після повернення з походу Палій оселився на Пра-режжі, але ненадовго. Коли польський уряд оголосив про формування ацьких полків, Палій разом із кілька сотнями запорожців переселився івденну Київщину, отримав «приповідний лист» короля й зробив центром ку місто Фастів. Під його управлінням перебувала територія колишніх Бі-церківського, Канівського, Чигиринського та Уманського полків. Почало­

217

ся швидке освоєння і залюдневяя цих територій, які Палій планував з'єднати з Лівобережною Гетьманщиною. Але на ці землі прагнула Повернутися й шлях­та. Козацькі звичаї заважали поширенню панщини, що викликало конфлікт зі шляхтою. Зрештою, дійшло до відкритого протистояння. Загони шляхти стали нападати на «Паліївщиау». Ситуацію загострило укладення «Вічного миру» між Польщею і Москвою, за яким Правобережжя залишалося у складі РечіПосполитої. Це перекреслило плани Палія. На всі його звертання до царя взяти Правобережжя під свою руку той відповідав відмовою, натомість пропо­нуючи Палію з козаками переселитися на Січ. На таку акцію С. Палій погоди­тися не міг, оскільки це не вирішувало справу визволення Правобережжя від поляків* V1689 р. С. Палій із загоном козаків напав на Немирів пропольсько-го гетьмана Гришка. Узяти місто не вдалося. Новим гетьманом став Самусь. Палія заарештували й ув'язнили у місті-фортеці Магдебург. За рік козаки його звільнили, і він повернувся до Фастова, де продовжив свою політику.



Відкрита боротьба проти Польщі розпочалася у 1701 р. із селян­ських заворушень на Поділлі й Брацлавщині. Потім вогонь повстан­ня охопив Київщину та Східну Волинь. На бік повсталих перейшли всі правобережні полки.

Робота з документом

З інструкції послам від шляхти Київського воєводства иа сейм (листопад 1701 р.)

- Хоч конституція миротворчого сейму 1699 р. всі козацькі війська на ділі заборонила, все-таки бунтівник Палій не хоче підкорятися законам, а також не хоче слухати і виконувати наказів їх милості панів-гетьманів і навіть захо­пив Фастів, що належить до Київського єпископства, і багаті землі. На захоп­лених землях він зробив собі кордон на річці Тетерів, козаки ж його зазнають великих утисків, дає на зиму, а також влітку притулок бідним людям; гра­бує, робить такі наскоки, що загрожує нашій любимій батьківщині (Поль­щі). Наше воєводство стало поживою для грабіжників... Поставити питання про Палія і його похідний полк і щоб якнайефективніше були вжиті заходи, такі, як суворі закони минулого сейму, щоб прийняти рішення про вигнання Палія з нашого воєводства і з Фастова, а також щоб він сам був притягнутий до відповідальності за заподіяні злочини.

Запитання до документа

1) Як прореагував С. Палій на ліквідацію козацтва Польщею?

2) Яких заходів щодо Палія вимагала шляхта?



Розповідь учителя

Коронний гетьман Яблонський спробував захопити С. Палія у Фас­тові, але на захист міста піднялися всі мешканці. Після невдалої об­логи міста поляки відступили на Поділля, а козаки Палія опанували терени майже всієї Правобережної України й вигнали звідти шляхту-

Улітку 1702 р. повстання спалахнуло з новою силою, набувши рис національно-визвольної боротьби. У листопаді повсталі захопили оплот поляків на Правобережжі — Білу Церкву, а згодом Немирів. Фактично,

се Правобережжя опинилося в руках повсталих. Для придушення пов-ання поляки кинули 15-тисячний каральний загін під командуванням ама Сенявського. Повстання було придушене на Поділлі та Брацлав-ині. Про звірства поляків свідчить такий факт, що коли поляки взяли адижин, то знищили всіх жителів міста, а полковника Абазина, що отрапив у полон, посадили на палю. За найменшою підозрою у при-ьності до повсталих селянам відрізали ліве вухо. Розвиток повстання відбувався у дуже складних зовнішніх умо-х. Йшла Північна війна. Річ Посполита'поділилася на два ворогу-чі табори: один на чолі із Станіславом Лещинським підтримував вецію, інший, на чолі з Августом II — Росію. Об'єктивно повстання ідповідало інтересам Швеції, але лідери повстання сподівалися на ідтримку Москви і лівобережного гетьмана.

Ще до початку повстання Палій звертався до царя, а також до "азепи з пропозицією приєднати Правобережжя. Однак Росія не на-жувалася на це, щоб не порушувати умов «Вічного миру» 1686 Р-шле навесні 1704 р. російські війська з українськими козаками, олюваними гетьманом І. Мазепою, виступили в похід у Польщу, об надати допомогу королю Августу II у боротьбі зі шведами. Зі вступом Мазепи на Правобережжя навесні 1704 р. повстанню було окладено край. Палія, як можливого претендента на гетьманську лаву, він заарештував й домігся від царя його заслання до Сибіру, равобережні землі опинились під управлінням Мазепи, який став авителем об'єднаної Гетьманщини. На цих землях Мазепа проводив режну політику. З одного боку, було збільшено кількість козацьких яків до семи. Уся старшина, крім Палія, залишилася на своїх посадах, іншого, каралися «бунтівники» й підтримувалася шляхта. У1707 р. ситуація різко змінилася, Правобережжя стало розмінною онетою у великій європейській політиці. Шведський король Карл XII ійснив стрімкий похід проти Польщі, завдавши поразки Августу II. етро І опинився перед вибором: анексувати Правобережжя й тим самим влаштувати проти себе польську шляхту чи залишити Правобережжя складі Речі Посполитої, підтримавши проросійські сили. Він обрав таннє, вважаючи, що краще мати в Польщі проросійські сили при аді й контролювати всю країну, аніж отримати її частину, а другу стану — вороже налаштовану. Але такий поворот не влаштовував . Мазепу, який зробив ставку на Швецію, сподіваючись відірвати від осії й Польщі всю Україну. Проте поразка під Полтавою шведських "" ськ у 1709 р. перекреслила ці плани.

Запитання

1) Чому національно-визвольного повстання на Правобережжі 1702—1704 рр. називали «Другою Хмельниччиною»?

2) Що спільного й відмінного з подіями Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького має повстання під про­водом С. Палія?

219


■ 3. Ліквідація козацького устрою на Правобережжі Самостійна робота за підручником

Засувати, коли і за яких обставин було ліквідовано козацький устрій на Правобережжі.



Додатковий матеріал

Поразка повстання С. Палія і виступу І. Мазепи не призвели до остаточ­ної ліквідації правобережного козацтва. У 1709 р. із заслання повернувся С. Палій, який став білоцерківським полковником. Це дало новий поштовх до утвердження козацьких порядків. Але наступного року він помер.

У1711 р. Петро І здійснює невдалий Прутський похід проти Туреччини. За Прутським миром, Росія мала відмовитися від претензій на Правобережжя і вивести свої війська із цієї території. За наказом Петра І українське населен­ня почали зганяти із цих територій на Лівобережжя, що тривало аж до 1714 р.

У 1711—1713 рр. на Правобережжі безуспішно намагався утвердитися гетьман П. Орлик. Зрештою, у 1712 р. польський сейм прийняв рішення про скасування полкового устрою на Правобережжі. У 1714 р. російські війська передали полякам Білу Церкву, а залишки правобережних полків перепра­вились через Дніпро. Польща остаточно відновила свою владу на Правобереж­жі. Проте ці землі не стали «пусткою». Уже з 1720-х рр. почалося їх інтен­сивне заселення і відродження. Але на цей раз вже не козацтво відігравало вирішальну роль у цьому процесі. ,



Робота з документом

З указу Петра І полковникові білоцерківському Антонові Таиському (23 вересня 1711 р.)

...Тому що, згідно з укладеними з поляками трактатами про вічний мир, тогобічну задніпровську Україну (Правобережжя) з її рубежами, точно в трактатах записаними, належить залишити полякам, — то тамтешнім пол­ковникам із полковою, сотенною і рядовою козацькою старшиною, козаками і іншими, що в підданстві нашому вірно бути бажають, із жінками і дітьми, з їх рухомими пожитками перейти на проживання в Малу Росію, у тамтешні полки, де хто побажає, та з тієї ж сторони від містечка Терехтемирова вниз на Дніпрі, аж до гирла ріки Тясмин, з усіх містечок і сіл жителів перевести в Малу Росію, а тим землям бути пустими завжди, і на них полякам ніяких не поселяти. ...а хто там які свої маєтності має, хутори й інші підприємства залишить, ті від нас, государя, нашої царської величності, в Малій Росії мест­ностями також нагороджені мають бути. І котрі там під державою нашою нам вірно служили — і надалі служити будуть. Такі ж нашої царської величності укази і в інші задніпровські (правобережні) полки полковникам послані.

Запитання до документа

1) Кому мали відійти правобережні землі?

2) Хто підлягав переселенню з Правобережжя? Куди Петро І пе­реселяв правобережне українське населення?

3) Яка доля визначалася царем правобережним українським те­риторіям?

4) Які компенсації українській старшині передбачалися Петром І за втрачені статки?



. закріплення нових знань учнів шяшшшштшшшштшшшшшт

Експрес-опитування

1) За яких обставин і коли відродилося козацтво на Правобережжі?

2) Хто такий С. Палій?

3) Назвіть причини національно-визвольного повстання на Пра­вобережжі в 1702^-1704 рр.

4) Як протікало повстання? За яких обставин і як повстання було придушене? Коли польський сейм приймає рішення про лікві­дацію козацького устрою на Правобережжі? Коли ця ухвала була здійснена?

підсумки уроку ІІІІМІШІІІІІІИ^

Війна Туреччини й Польщі, що тривала в останній чверті XVII ст., ставила на порядок денний питання про відродження козацтва, яке по стати на перешкоді набігам татар і турок і сприяти господарському одженню Правобережжя, яке фактично було знелюднене в роки Руї-. Створення козацьких полків у Правобережній Україні відроджувало радиції національного державотворення у цьому регіоні. Вагома роль ' цьому процесі належала С. Палію, який кінцевою метою своєї діяль-гі вважав визволення з шляхетського гніту Правобережну Україну І відновлення єдності Правобережжя і Лівобережжя в єдиній козацькій Державі. Цю мету переслідувало і повстання 1702—1704 рр., яке було звойоване рішенням польського сейму про ліквідацію козацтва. Нез-очи на те, що дві частини України вдалося на певний час об'єднати, іжнародне становище було не на користь України. Зрештою, через ^ізні обставини Правобережжя залишилося у складі Речі Посполитої, і козацький устрій на цих землях був ліквідований.



. домашнє завдання шшшшшшшшшшшшшшшшшшшшишшш^

1) Опрацювати відповідний параграф підручника.

2) Скласти історичний портрет С. Палія.,

3) Підготовити повідомлення про події Північної війни (1700-1721 рр.).

Тема. Україна в подіях Північної війни.

Мета: розкрити перебіг Північної війни та участь у ній України; дати оцінку переходу гетьмана І. Мазепи на бік швед­ського короля Карла XII; з'ясувати роль Полтавської битви в подальшій долі України; охарактеризувати гетьманство

221

П. Орлика та його Конституцію; удосконалювати навички аналізуй порівняння історичних подій; виховувати почут­тя національної гідності на прикладах національної історії. Тип уроку: комбінований.



Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний матеріал.

Основні поняття і терміни: Полтавська битва, Конституція П. Орлика.

Основні дати: 1700—1721 рр. — Північна війна між Швецією та Росією;

4 листопада 1708 р. — перехід гетьмана І. Мазепи на бік шведського короля Карла XII; 13 листопада 1708 р. — зруй­нування російськими військами Батурина; 17 листопада

1708 р. — обрання гетьманом І. Скоропадського; 25 травня

1709 р. — зруйнування російськими військами Чортомли-цької Січі; 8 липня 1709 р. — Полтавська битва; 1710 р. — обрання гетьманом П. Орлика. Прийняття «Пактів і Кон­ституції...»; 1711 р. — Прутський похід Петра І. Прутський мир; 1711,1713 рр. — походи П. Орлика на Правобережжя;

1713 р. — Адріанопольський договір Росії з Туреччиною;

1714 р. — мирний договір між Туреччиною й Польщею. Ос­таточна ліквідація козацького устрою на Правобережжі.

-—-ХІД УРОКУ--

і. організація навчальної діяльності штятшшшшшшшшшшштж

ii. перевірка домашнього завдання ЯМШтШШШШШШвШШЯМШШЯШ

Письмові завдання

1) Яку мету переслідував польський уряд, узаконюючи козаць­кий устрій на Правобережжі?

2) За що боролися учасники національно-визвольного повстання на Правобережжі 1702—1704 рр. ?

3) Яка роль І. Мазепи в подіях 1702—1704 рр. на Правобережжі?



iii. вивчення нового матеріалу вввШввввввШвввШ^

Актуалізація знань учнів учнів

1) Які були причини Північної війни?

2) Яку політику проводив гетьман І. Мазепа до 1708 р.?

Ш 1. Гетьманщина в умовах Північної війни Росії зі Швецією (1700— 1721 рр.)

Розповідь учителя

Щирим прихильником Москви гетьман І. Мазепа залишався доти, доки Петро І не почав ламати основи української автономії. Тоді Ма­зепа вирішив йти на союз зі Швецією. Із 1700 р. Росія вела війну зі Швецією, що отримала назву Північної, за вихід до Балтійського моря. Ця війна ніяким чином не торкалася інтересів України. Проте

; самого початку козацькі полки постійно брали участь у воєнних їх, воюючи на територіях Московської держави, Прибалтики, Речі осполитої не проти своїх ворогів, а обстоюючи інтереси царя. Ці по--ди були важким тягарем для козацтва. Адже козаки за свою служ­ив отримували ніякої винагороди, а, навпаки, потерпали від утис-ів і образ московських воєначальників. Жорстоке ставлення з боку мандування й тяжкі умови служби викликали скарги й нарікання, часом й самовільне повернення додому. Приводом для незадово-ння було й те, що досить часто козаків використовували як дешеву зчу силу під час будівництва каналів, нових доріг, фортець та ін-их укріплень. Справжнім лихом стала Північна війна й для інших рств українського населення, бо саме його коштами споряджалися зацькі війська для щорічних походів на північ. Гетьманщина му-іа також утримувати в ряді міст московську армію й воєнні гарні­ші. Крім того, з України у великій кількості вивозився хліб й інші одукти. Усе це призводило до занепаду господарства й торгівлі, по-ювало незадоволення політикою московського царя. Крім воєнних негараздів, козаків непокоїло обмеження царським ядом їхніх станових прав. Так, зокрема, гостру реакцію викликав аз 1705 р. про перетворення двох козацьких полків, висланих до руссії, на регулярні драгунські. Серед козацької старшини поширю­йся чутки про ще суттєвіші зміни: усунення козацького самовря-ання, насадження губернаторів і воєвод, переселення козацького ська в Московію тощо. Непевність майбутнього України приму-ала старшину й гетьмана замислитися над подальшою долею етьманщини. Охоплена антимосковськими настроями старшина снула на гетьмана. Та й сам Мазепа почав розуміти згубність відно-н України з Московською державою.

2. Перехід І. Мазепи на бік Карла XII. Розповідь учителя

Узявши за мету звільнення Гетьманщини з-під влади Московської ержави, І. Мазепа розпочав таємні переговори зі шведським королем арломХІІ.

У1708 р. Карл XII із 3 5-тисячною армією вирушив у похід на Моск-у. Пізніше до нього мав приєднатися генерал Левенгаупт із 16-ти-гаим військом та важкою артилерією. Шлях на Москву був пере­ритий великими залогами російських військ у Пскові, Новгороді та моленську. Карл XII, віддаючи перевагу маневренній війні, вирішив дійснити обхідний маневр через Білорусію. Але через погані дороги, роже ставлення місцевого населення і дії партизанів шведська ар­ія втратила потрібну рухливість. Ударом по шведах став розгром гіянами армії Левенгаупта біля села Лісне в Білорусії. Після цього ведський король вирішив рушити в Україну, де він сподівався на опомогу І. Мазепи.

223

Коли шведський король перетнув кордон Гетьманщини, то I. Мазе­па ні у военному, ні політичному відношенні не був готовий зустріти Карла XII як свого союзника. До того ж українське населення чинило завзятий одір шведам. Мазепа опинився перед вибором, чи стати на бік шведів, чи залишитися на боці Петра І. 4 листопада 1708 р. стало переломним днем. Гетьман залишив у Батурині 3-тисячну залогу на чолі з полковником Дмитром Чечелем, а сам із 4-тисячним загоном козаків рушив до ставки Карла XII. Коли Мазепа розкрив козакам свої наміри, то багато з них його залишили. Вони не зрозуміли не­сподіваної зміни поглядів гетьмана, що напередодні закликав бути вірними російському цареві й боротися зі шведами. Основна маса ук­раїнського населення розглядала шведі* як загарбників. Також да­лася взнаки непопулярна соціальна політика гетьмана в попередні роки.



Дізнавшись про це, Петро І діяв швидко й рішуче. Він наказав О. Меншикову розгромити гетьманську столицю Батурин, де були великі запаси зброї, артилерії та продовольства. Долю Батурина вирі­шила зрада. Поковник Ь Ніс показав таємний хід у місто, через який російські війська проникли в місто і вчинили погром. Місто було спа­лене, а населення знищене.

Робота в документом

Із маніфесту Петра І до українського народу (6 листопада 1708 р.)

Нам стало відомо, що ворог наш, король шведський, бачачи виснаження сил своїх і не маючи надії збройно проти наших численних хоробрих велико­російських і малоросійських військ стояти і перемогу... здобути... бажаючи швидким і лукавим походом випередити військо наше, в Малоросійський край за запрошенням і присиланням зрадника Мазепи ввійшовши, його заво­ювати і, взявши наивідоміші міста, в них засісти, а потім цю землю тяжкими данями, податками і полоненням людей аж до остаточного розорення довес­ти... І щоб потім цю Малоросійську землю після виснаження її віддати в ярмо польське і в поневолення Лещинському... а зрадника Мазепу в Україні само­владним князем над усіма поставити.... повеліваємо, нагадуємо і застерігає­мо... всіх своїх вірних підданих малоросійського народу милостиво, щоб цих хитростей ворога, а також і ...зрадника Мазепи облудних листів не слухали і від ворожих наскоків, у яких місцях військ ваших не доведеться, у їх на­ступі укривалися... у безпечні місця і за тим слідкували, щоб для споживання ворогові нічого не залишалось, щоб від цього ворог більше виснажений бути міг і з Малоросійського краю якнайшвидше вийти змушений був.

Запитання до документа

1) Як у документі характеризується стан шведського війська?

2) Яку характеристику намірів шведського короля дає документ?

3) Як характеризується поведінка І. Мазепи?

4) Як маніфест наказує українському населенню вести себе по від­ношенню до шведів і Мазепи?

224

Розповідь учителя

І. Мазепу було оголошено зрадником. На старшинській раді у Глу-ові (присутніми були лише чотири полковники: стародубський — Скоропадський, чернігівський — П. Полуботок, ніжинський — . Жураківський, переяславський — С. Томара), новим гетьманом ло обрано Івана Скоропадського (1708—1722 рр.). Кандидатура . Полуботка була відхилена царем: «надто хитрий, із нього може и другий Мазепа». Крім того, Петро І звернувся до населення и вірним йому, а на Січ відправив дарунки і гроші. Також він пере-Скоропадському грамоту, якою «прощав» усіх старшин (прихиль-ків Мазепи), повертав їм маєтки й чини, якщо вони добровільно овернуться і покаяться. Інакше їх буде страчено: Через кілька днів ьшість старшини покинули Мазепу, підписали присягу на вірність рю і визнали гетьманом Скоропадського.



Цікаво знати -

Напередодні виборів нового гетьмана в Гдухові відбулася церемонія ганебної -ти опудала, що символізувала І. Мазепу. 23 листопада 1708 р. у Москві, а та-Глухові було проголошено церковну анафему (прокляття) Мазепі. Понад років до 1917 р. анафему українському гетьманові повторювали священики квах Російської імперії. Анафему проголошували навіть у тих церквах, що ли збудовані коштом Мазепи, де в інших молитвах за церковними правилами му проголошували хвалу і вічну пам'ять. Активістів українського напДональ-визвольного руху в XIX і XX ст. російські шовіністи називали мазепинцями. лавна церква зняла з І. Мазепи анафему лише в 1994 р;

Незважаючи на це, до Мазепи і Карла XII приєднався кошовий ота-»н Кость Гордієнко з частиною запоріжців. 8 квітня 1709 р. Мазепа і Гордієнко підписали угоду з Карлом XII, а передбачала утворення з українських земель, що перебували складі Росії, очолюваного І. Мазепою князівства, під формальною кцією Швеції. Питання про долю правобережних і західноук-нських земель не піднімалося, оскільки шведський король визна-їх частиною Польщі. Та цим планам не судилося здійснитися. Петро І продовжував караль-акції в Україні, ввівши майже 100-тисячну армію. У квітні 1709 р. ійські війська під командуванням П. Яковлева здійснила каральний хід на Січ. Козаки на чолі з новим кошовим Петром Сорочинським ішили боронитися і відбили перший штурм Січі. Але й тут росіянам помогла зрада полковника Гната Галагана. Січ була знищена. Лише "агатьом запорожцям вдалося врятуватися. Галагану за «відмінно онане завдання і вірну службу» цар дарував село Моровиця, а щодо орожців видав указ, щоб їх, де б хто не зустрів, карати на смерть.

Цікаво знати

Після погрому запорожці заснували Кам'янську Січ, сподіваючись везаба-повернутися на старі місця. Але в 1711 р. російські війська зруйнували її.

Історія України». 8 кл.

225


Частина запорожців знайшла притулок у володіннях хана — в урочищі Олешки поряд із Кардашинським лиманом (територій сучасного м. Цюрупинська Херсон -ської області), де створила ще одну Січ. Оскільки козакам заборонили звести укріплення й мати гармати, вони виявилися беззахисними перед свавіллям та­тар, попри позитивне ставлення до них хана. Матеріальне становище козаків Олешківської Січі було значно гіршим, ніж на Запорожжі. Це породжувало не­вдоволення. У 1728 р. збурені козаки під проводом Івана Гусака заарештували кошового К. Гордієнка, спалили будівлі й рушили на місце Чортомлицької Січі. Але російський уряд їм категорично заборонив відродити Січ. Зазнавши невдачі, вони повернулися у володіння кримського хана і осилилися на місці Кам'янської Січі. У1733 р. помер К. Гордієнко — непримиренний ворог Російської імперії. Цього ж року, в умовах загострення відносин із Туреччиною, російська імперат­риця пробачила «провину» запорожцям і дозволила їм повернутися. У 1734 р. козаки заснували Нову Січ, що проіснувала до 1775 р.

Ш 2. Полтавська битва. Смерть І. Мазепи.

Розповідь учителя (супроводжується роботою з картою) На той час основні сили шведів підійшли до Полтави. Це місто лежало на перехресті шляхів, що вели на Слобожанщину, Запорожжя і далі на Москву і Крим. Крім того, тут були зосереджені великі припаси, яких украй не вистачало шведам. Залога міста, що складалася з козаків і росій­ських солдат на чолі з комендантом А. Келіним, відмовилася здатися. Облога міста тривала три місяці. Шведи, які мали лише чотири гармати, не могли зламати опір захисників.. Тим часом до Полтави підійшли го­ловні сили росіян. Вирішальна битва Північної війни відбулася 8 липня 1700 р. під Полтавою і завершилася поразкою Карла XII і Мазепи.

Цікаво знати

Російські війська, що прибули під Полтаву, розмістилися табором на північ відмістабіляс.Яківці.Лівийфланг росіян прикривявДяківський ліс,правий — глибокі яри, а з тилу — річка Ворскла. Перед укріпленим табором неширокою смугою простягалося поле між Яківецьким і Будищанським лісами. Козацькі полки І. Скоропадського розмістилися між Малими Будищами і Решетилів-кою, щоб не допустити відступ шведів на Правобережжя. Загалом російська армія налічувала 42 тис, хоча деякі дослідники називають і 50, і 100 тис.

Шведський король, який мав удвічі менше сил, вирішив дати росіянам ге­неральний бій. 8 липня шведська армія, що вишикувалася чотирма колона­ми, без попередньої розвідки насвітанку рушила полем на російський табір-Першою несподіванкою для шведів стало те, що вони напоролися на російські редути — польові земляні укріплення у вигляді квадратів. Шведи з ходу не змогли їх подолати, захопивши лише два недобудовані. Тоді Карл XII вирішив проскочити зі своїми полками між редутами і вийти на оперативний простір-Прохід між редутами і атака російської кінноти завдали шведам відчутних утрат. До того ж їх лівий флан загубився у Яківецькому лісі й був знищений.

Після кількагодинного важкого бою шведські війська опинилися перед сві­жими головними силами росіян, що вийшли з укріпленого табору. Шведський

226

. вирішив їх атакувати, зосередивши свої відбірні війська на флангах, -дія Карла XII зуміла проломити лівий фланг росіян. Виникла загроза пораз-Тоді Петро І сам повів в атаку російські резерви, яких підтримала артилерія Иського табору. Шведів було відкинуто. Шведському королю заважало ке­ти боєм те, що напередодні його було поранено в ногу і він міг пересуватися Кошах, які були прив'язані до коней. Під час бою коней Карла ХП було вбито, г сам упав із ношей і знепритомнів. Шведи, вважаючи, що король загинув, и тікати, їх не зміг зупинити і Карл ХП, який прийшов у тил шведам удари-козаки І. Скоропадського. На 11 годину ранку Полтавська битва завершила-оразкою шведів. Шведи втратили понад 9 тис. убитими і 3 тис. полоненими. &ські втрати склали 1345-убитими і 3290 пораненими. На місці битви Петро І улаштував пир, на який запросив шведських поло-ях воєначальників, де проголосив тост за «вчителів», тобто за шведів.



Після поразки під Полтавою Мазепа з Гордієнком та частиною своїх хильників (близько 2 тис. козаків) через Переволочну й Очаків із Карлом ХП у турецькі володіння (під Перевалочною здалася олон переслідувана решта шведської армії — 16 тис. солдатів). Ще Очаковом до Карла ХП прибув посланець від Бендерського серафіра чаль ни ка турецького війська) і запросив його до Бендер, куди й пода-[ І. Мазепа і Карл XII. Тут шведський король отримав листа від царя а, у якому були викладені три основні вимоги: 1) уступити цареві Унгрію, Карелію, Бстляндію та Ліфляндію; 2) визнати польським іем Августа; 3) видати цареві Мазепу. Своєму послу в Стамбулі стому Петро доручив підкупити великого візира, якому обіцяно тис. талярів за видачу Мазепи. Це стало відомо гетьману, який дуже покоївся, хоча правитель Бендер заспокоював його від імені самого ана. Але він знав, що на турків покладатися не можна. Це остаточно рвало слабке здоров'я гетьмана, і 22 серпня 1709 р. він помер. Його о відвезли в Ясси і там, у колі військової старшини і самого короля рла XII, поховали в міському монастирі.

Цікаво знати

Труну з тілом гетьмана Мазепи везли шестеро білих запряжених коней, сд труною бунчужний ніс булаву, а за труною йшли жінки й оплакували іжчика. За ними верхи на конях їхали Генеральний писар Пилип Орлик, іж Мазепи Войнаровський і вся генеральна старшина.

Місце і роль Івана Мазепи в історії українського народу визна­ється тим, що в умовах розгортання централізаторської політики тра І він здійснив спробу вибороти незалежність України. Проте ієнтація на верхівкові методи боротьби і підтримку лише вузького ла однодумців-змовників, а також відірваність від життєвих пот-народу значною мірою спричинили крах його планів.

Творче запитання

Доля України в Полтавській битві вирішувалася без участі україн-. Чому так сталося?



Ж 3. Гетьман Пилип Орлик. Конституція П. Орлика. / І ВАРІАНТ

Коментоване читання відповідного пункту параграфа

І ВАРІАНТ



Розповідь учителя

16 квітня 1710 р. під Бендерами відбулася козацька рада. На ній було обрано нового гетьмана, найближчого І. Мазепи, генерального писаря його уряду Пилипа Орлика (1672—1742 рр.), який очолив першу українську політичну еміграцію в Західній Європі й уряд в ек-зилі (еміграції).

Постать в історії

Пилип Орлик походив із давнього чеського роду. Його батько загинув у Хотинській війні. Він спочатку навчався в єзуїтській колегії у Вільно, а потім у Києво-Могилянському колегіумі. Був освіченою людиною, знав кілька євро­пейських мов. Обіймав посади в Генеральній військовій канцелярії, згодом став генеральним військовим писарем і найближчим радником гетьмана Мазепи.

На козацькій раді під Бендерами 16 квітня було прийнято написаний ним документ «Пакти й Конституції законів і вольностей Війська Запо­розького» (пізніше цей документ отримав назву «Конституція Пилипа Орлика» або «Бендерська Конституція»). Це була угода між старши­ною і запорозькими козаками, з одного боку, та гетьманом — з іншого.

Саме це відрізняло прийнятий документ від традиційних гетьманських статей, які ґрунтувалися на угодах між гетьманом і мо­нархом-протектором. Уперше новообраний гетьман укладав зі своїми виборцями офіційну угоду, де чітко зазначалися умови, за яких він отримував владу.



Цікаво знати

Документ складався зі вступу й 16 статей. У ньому проголошувалася не­залежність України від Московської держави та Речі Посполитої; обґрун­товувалася протекція шведського короля та союз із Кримським ханством; територія України визначалася Зборівським договором 1649 р.; козакам по­верталися їхні традиційні території в Подніпров'ї; за гетьмана утворювалася Генеральна рада із законодавчою владою, яка складалася з генеральної стар­шини, полковників, виборних депутатів від кожного полку та з делегатів від запорожців; рада збиралася тричі на рік — на Різдво, Покрову, Великдень; справи про кривду гетьманову та провини старшини розглядав генеральний суд, до якого гетьман не мав права втручатися; державна скарбниця і майно підпорядковувалися генеральному підскарбію, на утримання гетьмана при­значалися окремі землі; встановлювалася виборність полковників, сотників із наступним їх затвердженням гетьманом; спеціальна комісія мала здійс­нювати ревізію державних земель, якими користувалася старшина, а також, повинностей населення; гетьман мав захищати козацтво і все населення від надмірних податків і повинностей, допомагати козацьким вдовам і сиротам.



Робота з документом

• Із «Пактів і Конституцій заковів і вольностей Війська Запорозького* Отож ми, генеральна старшина, кошовий отаман і все Запорозьке Війсь-, домовилися і постановили з ясновельможним гетьманом при елекції його ьможності таке право, яке має бути збережене постійно в Запорозькому ську: щоб у Вітчизні нашій першими радниками була генеральна старши-як за респектом їхніх первісних урядів, так і в установленій при гетьманах иденції. За ними за звичайним порядком слідують городові полковники, ай вони будуть пошановані подібним чином, публічних радників. Над те ожного полку мають бути до Загальної Ради генеральні радники з кожного ~ку по одній значній, старовинній, добре розумній та заслуженій особі, виб-і за гетьманською згодою, і з тими всіма генеральними особами, полков-ами і генеральними радниками має радитися ясновельможний гетьман його наступники про цілість Вітчизни, про її загальне добро і про всілякі "лічні діла, нічого без їхнього дозволу й поради не зачинаючи приватною ~ю владою не встановлювати і до завершення не приводити... ...Коли б хто з генеральних осіб, полковників, генеральних радни-, значного товариства та інших військових урядників над тією ж рнею чи то б гонор гетьманський зважився образити, чи в якомусь ~ому ділі провинитися, то таких переступників сам ясновельмож-й гетьман не має права карати своєю приватною помстою та вла-ю, а повинен таку справу, чи кримінальну, чи некримінальну здати Військовий генеральний суд, і який у нього випаде нелицемірний елицеглядний декрет, такий кожен переступник має й понести.

Запитання до документа

1) Хто і на яких підставах мав входити в Загальну Раду?

2) Які функції мала виконувати Загальної Ради? Як вона мала обмежувати владу гетьмана?

3) Хто здійснював судочинство? Які тут передбачені обмеження гетьманської влади?

Розповідь учителя

Таким чином, проголосивши фактично республіканський політич-й устрій Української держави, «Конституція Пилипа Орлика» ста-зразком тогочасної політичної думки не тільки в Україні, а й вза-і в Європі. Жодна з країн на той час не мала подібних документів, нституція обмежувала права гетьмана, передбачала створення -дставницького органу — Генеральної Ради. У ній були закладені валини принципу розподілу законодавчої, виконавчої та судової ади, впроваджувалась виборність посад.

Зміст цього документу відповідав інтересам козацької старшини, :а завдяки послабленню гетьманської влади отримала можливість ільшої участі в державному управлінні. «Конституція Пилипа Орли-» до 1714 р. діяла на тій частині Правобережної України, де збері-ся військово-територіальний полковий устрій.

229


Подальші дії П. Орлика були спрямовані на створення коаліції для звільнення України з-під російської влади. Він уклав угоду з крим­ським ханом Девлет-Гіреєм, шведським королем Карлом XII, при­бічниками поваленого польського короля С. Лєщинського. Угоди передбачали спільне визволення Гетьманщини й Слобожанщини. До цієї коаліції приєдналась Туреччина, яка 20 листопада 1710 р. оголо­сила війну Росії. За спільним планом союзників передбачалось здій­снити військову експедицію по звільненню Правобережної України. Об'єднані сили кримського хана, поляків і козаків на чолі з Орликом мали примусити московські війська відійти з Правобережжя. Завер­шити операцію повинна була турецька армія.

На початку 1711 р. хан із 40-тисячною ордою та 2 тис. запорожців вирушив на Слобідську Україну. Не досягнувши там воєнного успіху, він ІЗ 12 тисячами захоплених бранців повернувся у Крим. Тим часом Орлик із 5 тис. запорожців, 20—30-тисячною татарською ордою і заго­ном поляків рушив на Правобережжя. Вія "здобув Немирів, Брацлав, Вінницю і взяв в облогу Білу Церкву. До нього приєдналося близько 11 тис. місцевих козаків'на чолі із Самусем. Однак, коли надійшла звістка про наближення російських військ, татари припинили облогу і розпочали брати ясир (взяли 10 тис. жителів). Місцеві козаки зали­шили гетьмана і кинулись рятувати своїх близьких. З Орликом мало хто залишився, він був вимушений припинити похід і з невеликим за­гоном прибічників Повернувся до Бендер. Козаки Саму ся відмовилися відступити і продовжили боротьбу. Вирішальна битва з російськими і польськими військами відбулася при обороні Богу слава. Самусь та його прихильники потрапили в полон і були заслані до Сибіру.

Після невдалого походу Орлика на Правобережжя царський уряд аж до 1714 р. «зганяв» тамтешнє населення на Лівобережжя з .метою позбавити Орлика будь-якої підтримки.

Улітку 1711 р. Петро І розпочав воєнну кампанію проти Осман­ської імперії. Російська армія вирушила на Молдавію, де її володар підняв антитурецьке повстання.

8—9 липня 1711 р. відбулася вирішальна битва над р. Прут. Армія Петра І була оточена турецьким військом і їй загрожувала капітуля­ція. Петро І вирвався з оточення завдяки підкупу та великим полі­тичним поступкам.

За Прутським мирним договором 1711 р., російська сторона повер­тала Туреччині Азов, знищувала свої фортеці, нещодавно збудовані на Запорожжі, і зобов'язувалася не втручатися в проблеми Речі Посполитої.

Окремий пункт стосувався українських змель, від яких Росія повинна була відмовитися і повернути під протекторат Кримського ханства і Ту­реччини. Проте його сформулювали дуже нечітко, і було незрозуміло, чи мова йде про Запорожжя, Правобережжя чи всю Гетьманщину.

Росія з виконанням умов договору зволікала. Зрештою, наприкін­ці 1711 р. Туреччина висунула російській стороні вимогу передати

ю Наддніпрянську Україну з Києвом під її протекторат відповідно до умов Прутського миру. Росія від цього відмовилася. У результаті -переговорів при сприянні англійського і голландського послів було осягнуто домовленості, що росіяни відмовляються від Правобере­жжя (окрім Києва з околицями) і західної частини Запорожжя (землі на правому березі Дніпра з Кодаком), а турки — не висувають пре­тензій на інші запорозькі землі й Лівобережну Україну. Ці домовле­ності були зафіксовані в російсько-турецькому договорі, підписаному в квітні 1712 р. та Адріанопольському договорі 1713 р. Вони стали тяжким ударом для Орлика та його сподвижників. Адже Україна валишалася знову розділеною. Влада ж Орлика над Правобережною Україною, отримана згідно із султанським указом, була нетривалою. У квітні 1714 р. між Туреччиною й Польщею було укладено договір, за яким Правобережна Україна залишалася за Польщею. Таким чином, сподівання Орлика щодо швидкого звільнення України виявилися ездійсненними. У червні 1714 р. Орлик виїхав із Бендер у подорож о країн Європи, де намагався створити нову антиросійську коаліцію. На запрошення Карла XIIП. Орлик зі своїми прибічниками прибув до Швеції. У 1720 р. переїхав до Німеччини, а згодом до Франції.

Однак політичної підтримку своїх планів у правителів європейсь­ких держав не знайшов. Європа втомилася від війн, що вирували на континенті від початку ХУШ ст. Після підписання російсько-швед­ського Ніштадтського мирного договору 1721 р. на перебування ук­раїнських політичних емігрантів в усіх європейських столицях диви­лися як на небажане.

У1722 р. Орлик був змушений переїхати на територію Туреччини, е й прожив останні 20 років. Усі його дипломатичні зусилля вия­вилися марними. Поява нової держави на карті Європи не входила плани тодішніх володарів Європи. Проте завдяки його діяльності В європейських дипломатичних колах стали краще уявляти складну політичну ситуацію на українських землях і прагнення українців.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ вввввввввввв^^

і Експрес-опитування

1) Коли і між якими державами тривала Північна війна?

2) Якою була участь козацьких військ у першому етапі Північної війни?

3) Які воєнно-політичні акції Петра І стали відповіддю на союз Мазепи з Карлом XII?

4) Коли і за яких обставин був зруйнований російськими війська­ми Батурин?

5) Що допомогло російським військам зруйнувати Запорозьку Січ?

6) Яким був перебіг Полтавської битви? Чим вона завершилася?

7) Якою була доля Мазепи після Полтавської битви?

8) Коли П. Орлик був обраний гетьманом?

231


V. ПІДСУМКИ УЮКУ шшшшшшшшшшшшшшшшшшш^



1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка