Дидактична гра це цікава для її учасників навчальна



Сторінка16/20
Дата конвертації21.02.2016
Розмір5.51 Mb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20
Тема. Посилення колоніальної політики Російської імперії. Лікві­дація гетьманату. Мета: охарактеризувати колоніальну політику Російської імперії щодо України; дати оцінку гетьманству І. Скоропадсько­го, Д. Апостола; з'ясувати, як українська правляча вер­хівка намагалася протистояти політиці російських царів щодо України; удосконалювати набуті уміння і навички; виховувати у школярів навички позитивного розв'язання суперечливих питань. Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний матеріал.

Основні поняття (терміни: Перша Малоросійська колегія, Коломацькі чолобитні, «Правління гетьманського уряду».

Основні дати: 1708—1722 рр. —гетьманство І. Скоропадського; 1722— 1727 рр. — Перша Малоросійська колегія; 1723 р. — Ко­ломацькі чолобитні; 1727—1734 рр. — гетьманство Д. Апостола; 1732—1734 рр. — спроби ліквідації ко­зацького устрою на Слобожанщині; 1734—1739 рр. — російсько-турецька війна; 1734—1750 рр. — «Правління гетьманського уряду».

-—-ХІД УРОКУ-—-



І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ яввввШвввявШВ^

.ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ ів^^

233


Північна війна лягла важким тягарем на плечі українського наро­ду. У далеких походах і на будівництвах гинули українські козаки. Зазнавала розорення економіка України, населення знемагало від поборів, повинностей і постоїв царських військ.

У таких умовах проти політики царя виступив гетьман І. Мазепа. Але у своїх діях він поклався на хитрість, розрахунок та інтриги, а не на героїзм та ентузіазм народу. Як наслідок виступ Мазепи підтримала не­значна частина його оточення. А в битві під Полтавою (27 червня (8 лип­ня) 1709 р.) між шведами і росіянами вже від гетьмана нічого не зале­жало. Поразка шведів стала й поразкою планів гетьмана по здобуттю незалежності України. Царська влада доклала всіх зусиль, щоб витрави­ти пам'ять про гетьмана в українському народі. Йому було проголошено анафему. «Мазепинством» став називатися в Російській імперії україн­ський національно-визвольний рух. Заслугою гетьмана стало те, що він створив прецедент виступу української еліти проти російського центру.



VI. ДОМАШН6. ЗАВДАННЯ Я

Опрацювати відповідний параграф підручника.



Завдання

. Складітьхронологічнутаблицю: «Українські землі в умовах Північ­ної війни».



Фронтальне опитування

1) Що штовхнуло І. Мазепу на союз зі Швецією?

2) Чому І. Мазепа не зміг підготуватися до вступу шведської армії в Україну?

3) Що спонукало запорожців підтримати україно-шведський союз?

4) Чим гетьманство П. Орлика відрізнялося від усіх його попере­дників?

5) Із якою метою П. Орлик запропонував козацтву «Пакти і Кон­ституції...»?

! 6) Чому походи П. Орлика в Україну зазнали поразки?

І. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ввввШввввввШИ

Актуалізація знань учнів

1) Як розгортали події Північної війни на українських землях?

2) Яка роль І. Мазепи в історії України?

3) Якими були наслідки Полтавської битви для України?

■ 1. Становище Гетьманщини після Полтавської битви. Наступ на ав­тономні права Гетьманщини

I ВАРІАНТ



Коментоване читання відповідного пункту параграфа

II ВАРІАНТ



Розповідь учителя

Перехід І. Мазепи на бік шведів Петро І використав як привід для розгортання терору і репресій. Спеціальна слідча комісія, створена за наказом царя в Лебедині, розглядала справи прибічників гетьмана. Сотні українців було репресовано і страчено, а їхнє майно конфіскова­но. Переслідування зазнали родичі козаків, що разом із П. Орликом опинилися в еміграції. Після початку війни з Туреччиною за жеребом страчували кожного десятого в поселеннях Лівобережжя і Слобожан­щини, які не виявляли достатньої лояльності щодо царя. Заохочува­лися доноси.



Робота з документом

Із листа князя М. Голіцина до канцлера Г. Головкіна

Задля нашої безпеки треба насамперед посіяти незгоду між полковниками і гетьманом. Не треба виконувати прохань гетьмана. Коли народ побачить, що гетьман уже не має такої власті, як Мазепа, то, надіюсь, буде приходити з до­носами. При цім не треба поводитися з донощиками суворо; якщо двоє при­йдуть із брехливими доносами, але коли з ними обійтися ласкаво, то третій прийде вже з правдивим доносом, а гетьман зі старшиною будуть боятися. Як раніше я до вас писав, так і тепер кажу: треба, щоб у всіх полках були полков­ники, не згодні з гетьманом... тоді всі їхні справи будуть нам відкриті.

Запитання до документа

1) Із якою метою розпалювалася незгода між полковниками й гетьманом?

2) Як можна назвати таку політику?



Розповідь учителя

Одночасно з цим відбувався форсований наступ на українську ав­тономію. Коли новообраний гетьман І. Скоропадський запропонував царю підтвердити в нових Решетилівських статтях традиційні права та вольності, то отримав від Петра І відповідь: «Українці й так мають із ласки царя стільки вольностей, як жоден народ у світі». Петро І відхилив прохання Скоропадського про те, щоб козаки перебували під командуванням наказного гетьмана, а не російських генералів. Він відмовився повернути гармати, які були захоплені в І. Мазепи. Перед гетьманським урядом була поставлена вимога звітувати про податки і доходи Військового скарбу.



Робота з термінами і поняттями

.Терор — розправа з політичними противниками шляхом насиль­ства.

Репресії — система заходів, які передбачають усунення, ізоляцію, знищення політичних ворогів (справжніх або надуманих), конкурую­чих соціальних груп чи прошарків, етнічних спільнот із метою вста­новлення панування або зламу опору.

Розповідь учителя

Поступово звужувалася влада гетьмана. Воєводи отримали право втручатися у внутрішні справи козацької України. Для нагляду за гетьманом був приставлений царський міністр-резидент (з 1710 р. їх вже було двоє). У ГлуховІ — новій гетьманській резиденції — було розміщено два полки російської армії. У 1708—1709 рр. запровад­жується губернський устрій при збереженні полково-сотенного. Гетьманщина, а з 1719 р. і Слобожанщина входили до Київської гу­бернії, яка поділялася на провінції. У 1715 р. царський указ устано­вив новий порядок виборів полкової старшини, згідно з яким у цьо­му процесі відіграв роль царський представник. У старшину почали обирати іноземців, яких поступово стало більшість. А згодом Петро І сам наказав призначити свого соратника Петра Толтого ніжинським полковником, а Антона Ганського — київським, тим самим присвоїв­ши право призначати старшину і порушивши виборний принцип фор­мування влади в Гетьманщині. До того ж росіянам стали надаватися

іикі землеволодіння в Україні, що спричинило виникненню вели-іх територій, непідконтрольних гетьману. 1720 р. Петро І обмежив функції генерального суду.

• Посилилося втручання російського уряду в економічне життя: ук-зські товари дозволялося вивозити за кордон лише через російські зибалтійські порти, і то не українськими купцями. Водночас заборо-іося ввозити певні товари в Гетьманщину із Західної Європи (голки, «на, полотна, панчохи, цукор, тютюн тощо), а купувати замість них адукцію російських фабрик. Запроваджувалося особливе мито для сійської казни. У1721 р. на території Гетьманщини російський уряд звадив «мідні гроші; щоб срібні і золоті залишалися в обігу насе-вння Росії і якомога більше зосереджувалися в державній казні». Дедалі козаки стали частіше використовуватися за межами Гетьман-іи: так, на будівництві Волго-Донського каналу працювало 10 тис. і, Ладозького каналу —12 тис, укріплень уздовж річки Терек — ¡¿0 тис, фортеці Св. Хреста на Кавказі — 10 тис, Санкт-Петербурга та : містах. На цих роботах загинула третина козаків. Тільки за п'ять мсів (1720—1725 рр.) на державних роботах загинуло 20 тис. козаків. Ерім того, Петро І залучив козаків до Дербентського походу 1725 р., г якому із 6790 козаків загинуло 5183 тощо. У той же час господарства <ів на батьківщині занепадали. Населення Гетьманщини страждало Л постоїв російських військ.

Крім того, поширеними були утиски і в культурній сфері. Так, із Сиево-Могилянської академії за наказом царя було виключено всіх ігдентів і викладачів із Правобережжя, заборонялося друкувати Україні будь-які книги, крім церковних, а в тих, що друкувалися |*щоб ніякої різниці і осібного нарічччя не було». Цим самим цар роз-ючав наступ на українську мову, сприяв насильницькій русифікації |1 духовному поневоленню українського народу, щ Етапи колоніальної політики Російської імперії щодо України в XVIII ст.

Роки

Зміст

1708-

1728

Форсований наступ на українську автономію

1728-

•1734

Часткове відновлення прав і вольностей України-Гетьманщини

1734-

1750

Посилення імперського тиску на українську автономію

1750-

■1764

Тимчасове уповільнення імперської експансії. «Золота осінь» української автономії (О. Субтельний)

1764-

-1783

Осаточна ліквідація української автономії

І 2. Гетьманство Івана Скоропадського (1708—1722 рр.). Розповідь учителя

Діяльність Скоропадського в цих умовах була дуже обережною. ; Він усіляко намагався засвідчити свою вірність цареві. Це допомог-! ло йому утримувати гетьманську владу, але водночас розгортанню

235

царської політики сприяло обмеження гетьманської влади. Разом із тим Скоропадський проявляв порядність і в міру своїх сил намагався захистити українську автономію. Так, він захищав емігрантів та їх родини, ніколи офіційно не називав гетьмана Мазепу зрадником.



Постать в історії

Іван Ілліч Скоропадський народився близько 1646 р. у шляхетській родині на Правобережжі. У 1670-х рр. переселився на Лівобережжя. Служив війсь­ковим канцеляристом у гетьмана І. Самойловича, виконував дипломатичні доручення, був чернігівським полковим писарем. Обіймаючи цю посаду по­над 10 років, І. Скоропадський зумів набути собі певні володіння, що давали неабиякий прибуток. Та головне, що за роки служби йому вдалося вивчити систему влади та зарекомендувати себе людиною «тихою, простою, доступ­ною і порядною, розсудливої вдачі». У1698 р. Мазепа призначає Скоропадсь­кого генеральним бунчужним, тим самим увівши його до еліти українського суспільства. Формально, у його обов'язки входила охорона гетьманських ре­галій. Але насправді на нього покладалися справи військові, адміністратив­ні, зустрічі та проводи іноземних послів. Із 1701 р. Скоропадський — гене­ральний осавул — наглядає за станом війська і спорядження, правильністю складання реєстру. Із 1706 р. — Стародубський полковник. Ставши першою людиною в полку, він набув там необмеженої влади і великих пільг. У цьому ранзі у віці 62 років був обраний гетьманом.

У соціальній політиці І. Скоропадський продовжував політику І. Мазепи. Він роздавав землі старшині й монастирям: було розда­но 122 села з 3703 селянськими дворами. За його правління близько 30 % оброблюваних земель перебувало в приватній власності стар­шини, деякі з них перетворювалися у справжніх земельних магнатів. Сам Скоропадський володів більше 100 тис.

У січні 1721 р. Скоропадський, незважаючи на пагане самопочут­тя, рушив до Москви, щоб остаточно визначити статус Гетьманщини у складі Російської імперії. Поштовхом до подорожі став указ царя про виведення генеральної канцелярії з-під управління гетьмана. Ра­зом зі Скоропадським до Москви поїхали писар Савич, обозний Лизо-губ, ніженський полковник П. Толстой, що був одружений із донь­кою гетьмана Уляною, та дружина Скоропадського Анастасія.



Цікаво знати

Про дружину гетьмана у ті часи ходила приказка: «Іван носить плахту, а Настя булаву». Вона свідчила про те, що Настя, яка була на 25 років мо­лодшою, фактично керувала справами гетьмана, вирішуючи багато питань. Жодного рішення гетьман не приймав без її схвалення або поради.

Перебуваючи в Москві кілька місяців, гетьман побував у царських палатах, спілкувався з пливовими можновладцями, влаштовував бенке­ти, маскаради. Проте візит, головною метою якого було клопотання про полегшення становища Гетьманщини, не дав бажаного результату і не

236


илинив подальше обмеження прав і вольностей. Натомість Скоропад-чий одержав указ про заснування Малоросійської колегії (29 квітня 722 р.). її створення мотивувалося тим, що до царя доходять скарги г народу про хабарі й здирства, про відбирання у козаків земель, лісів, инів, примусовий їх перехід у підданство, про безпорядки в генераль-; військовій канцелярії: «Це робиться для вашого ж блага... бути під іикоруським судом і управленням, для того щоб припинити всі непра-гьні суди і тяготи малоросійського наоду».

Ця новина приголомшила Скоропадського і остаточно підірвала ого здоров'я. Повернувшись до Глухова, він передав «правління '» П. Полуботку. З липня 1722 р. гетьман помер.

3. Перша Малоросійська колегія (1722—1727 рр.). Наказний гетьман П. Полуботок. Розповідь учителя

По смерті гетьмана всю владу в Гетьманщині перебрала на себе Ма-оросійська колегія у складі шести російських офіцерів. Фактично, її 'яльність відігравала роль дестабілізуючого чинника, що поглиблю-і прірву між українською елітою й народом, і руйнував українську ержавність. Ця колегія на чолі з бригадиром С. Вельяміновим поча-а прибирати до рук усе гетьманське правління. Петро І не дозволив "ирати нового гетьмана, а доручив наказному гетьману П. Полубот-- (1722—1723 рр.) слухати колегію.

Чернігівський полковник П. Полуботок був людиною енергійною, алким прихильником української автономії. Він не змирився з ба-шям президента Малоросійської колегії С. Вельямінова не тільки а контроль за владою, а й на саму політичну владу. Полуботок згур-вав навколо себе старшинську опозицію, розпочав судову реформу зробив Генеральний суд колегіальним, установив порядок подання пеляцій), розгорнув боротьбу з хабарництвом. Він звернувся зі скар-іми в Сенат (верховний розпорядчий орган Російської імперії) на по-' ушення Малоросійською колегією українських законів і традицій, аполягав дозволити провести вибори нового гетьмана.

У серпні 1723 р. представники старшинської опозиції у козацькому аборі на р. Коломак склали так звані Коломацькі чолобитні на ім'я царя, у яких вимагали скасувати запроваджені Малоросійською колегією податки й дати дозвіл на обрання гетьмана. Отримавши ці чолобитні, Іетро І наказав ув'язнити П. Полуботка та 15 опозиційних українських "таршин у Петропавлівській фортеці. Це були перші політичні в'язні а цій безславній твердині. Не витримавши такого становища і допитів, наказний гетьман Павло Полуботок 18 грудня 1724 р. помер.



Цікаво знати

Смерть Полуботка відгукнулася в Україні великим болем. Його прослав­ляли як великого мученика за Україну, складали легенди про нього. Однією

з найпопулярніших була та, що немовби цар, довідавшись про хворобу По­луботка, прибув просити в нього вибачення, і помираючий гетьман виклав йому всі кривди, що їх завдав царизм Україні. Закінчувалася вона словами: «За невинне страждання моє і моїх земляків будемо судитися у спільного й нелицемірного судді, Bora нашого: скоро станемо перед ним, і він розсудить Петра з Павлом». І справді 25 січня 1725 року помер Петро І.

Інша дегенда твердить, що перед від'їздом до Петербурга Полуботок пе­редав 200 тис. руб золотом банку Ост-Індської компанії в Лондоні, який мав повернути його незалежній Україні.



Робота з документом

Із промови П. Полуботка перед царем, записаної французьким послом в Росії Жаном-Бенуа Шерером

Ваша величносте, мушу сказати Вам, щоя добре бачу, як Ви без будь-яких підстав, а лише через лихі намови добродія Меншикова хочете погубити мою Батьківщину. Посилаючись на фальшиві принципи, Ви поставили себе над законами, бажаючи знищити привілеї, які Ваші попередники й Ви самі, Ваша величносте, урочисто підтвердили. Ви намагаєтесь накласти свавільні подат­ки на народ, чию свободу Ви самі визвали. Ви не вагаєтеся використовувати на найтяжчих і найбільш принизливих роботах козаків, силуючи їх, ніби вони є Ваші раби, копати канал, який Ви наказали зробити у Вашій країні. А найприкріше для нас те, що Ви хочете позбавити нас найдорогоціннішого вашого орава, а саме: вільно самим обирати наших гетьманів та проводирів. І замість того, щоб лишити суддям нашого народу можливість чинити право­суддя над їхніми співвітчизниками, Ви ставите над нами суддями підданих Великороси', які не знають або не бажають знати наші права та привілеї, без­перестанку порушують їх при будь-якій можливості, пригнічуючи нас. ...Хай же мені буде дозволено, Ваша величносте, заявити востаннє, що Ви не мати­мете ніякого зиску від загибелі всього нашого народу і що незмірно менша слава для Вас буде керувати за допомогою сили та покарань підлими рабами, аніж бути проводирем і батьком усього народу, що, вдячний за Вашу доброту, буде завжди готовий до самопожертви й до того, щоб пролити свою кров за Ваші інтереси і для Вашої слави. Я знаю, що на мене чекають кайдани і що мене, за російським звичаєм, кинуть у жахливу темницю, щоб я там помер із голоду. Але мене це не турбує, бо я говорю від імені моєї Батьківщини. І хай краще я помру найлютішою смертю, аніж побачу страшне видовище повної загибелі мого народу.

Запитання до документа

1) У чому Полуботок звинувачує царську владу?

2) Які утиски українського населення згадуються у промові?

3) Яке право українського народу Полуботок вважає найголовні­шим? Як ви думаєте, чому?

4) Яке майбутнє Полуботок пророкує собі й українському наро­дові? Наскільки його пророцтва справдилися?

5) Як у цілому на основі документа можна схарактеризувати По­луботка — на той час наказного гетьмана України?

4. Гетьманство Данила Апостола (1727—1734рр.). Розповідь учителя . Після смерті Петра І уряд Росії змінив політику щодо козацької країни. Наростання невдоволення діяльністю Малоросійської ко-гії і загроза нової війни з Туреччиною спричинили її скасування 1727 р. і певне пом'якшення російської політики в українському танні. Було дано дозвіл на проведення виборів гетьмана. Ним став 3-річний миргородський полковник Данило Апостол. Діяльність тьмана визначалася «Рішительними пунктами» — відповіддю на гатейні пункти», надані Апостолом царю. На відміну від поперед-

— «Статей», вони були оформлені не як договір між державами, а як восторонній акт царського пожалування.

Основні положення «Рішнтельних пунктів» 1728 р.

— Дозвіл обирати гетьмана, але лише за згодою царя.

— Гетьманщину повернуто з відання Сенату під юрисдикцію Мініс-рства закордонних справ.

— Зменшення кількості російських військових, розстелюваних на риторії України.

— Гетьман не має права без дозволу царя карати смертю старшину проводити зовнішню політику.

— Уведення російських представників до складу Генерального УДУ-

— Генеральну старшину і полковників із 2—3 кандидатів на поса-' затверджує цар, а не гетьман.

— Скасування податків, запроваджених Малоросійською коле--єю.

— Відновлення Генерального військового скарбу, але підконтроль-ого російському уряду.

Спираючись на обмеження дій російських представників в Україні евними юридичними нормами, Данило Апостол енергійно взявся за іновлення втраченої автономії: він призначив на полковничі по-ци своїх прихильників, здійснив низку заходів по впорядкуванню таршинського землеволодіння, уперше вжив заходів щодо вироб-ення тогочасного бюджету Гетьманщини, упорядкував українську оргівлю, підпорядкував гетьманській владі місто Київ, реорганізу­вав судову систему, добився дозволу на повернення запорожців із во­лодінь кримських татар в Олешках і заснування ними Нової Січі на р. Підпільній [Підпільненська Січ].

Позитивне значення для боротьби з хабарництвом і впорядкуван­ня землеволодінь мало здійснене гетьманом Генеральне слідство про маєтності, яке в 1729—1730 рр. здійснило ревізію маєтків і з'ясувало законність володіння ними. За сприяння Д. Апостола Кодифікаційна комісія в Глухові в 1728 р. розпочала створювати звід законів «Права, за якими судиться малоросійський народ», що мав юридично закрі­пити автономний статус й привілеї Гетьманщини у складі Російської

239


імперії. Звід було завершено вже після смерті гетьмана, але росій­ський Сенат категорично відмовилася його затвердити.

■ 5. Псілітика «Правління гетьманського уряду». Спроба ліквідації ав­тономного устрою Слобожанщини.



Самостійна робота за підручником Додатковий матеріал

Після смерті Д. Апостола в 1734 р. нова імператриця Анна Іоанівна знову заборонила обрання нового гетьмана, а відання українськими справами було передано «Правлінню гетьманського уряду» (1734—1750). «Уряд» складався з трьох представників козацької старшини (генеральний суддя Забіла, гене­ральний осавул Лисенко, генеральний підскарбій Маркович) і трьох російсь­ких урядовців (князі Шаховський, Баратинський, полковник Гур'єв). У своїй діяльності він мав керуватися Рішительними пунктами 1728 р. Очолював його царський представник Олексій Шаховський. Він отримав від імперат­риці вказівки всіляко применшувати значущість гетьманської влади й підри­вати довіру до неї, сприяти зближенню старшини а російськими офіцерами, а також шлюбам українців із росіянами. Російський уряд у цей час знову припинив звертати увагу на місцеві українські закони 1 звичаї, втручався в різні сфери місцевого життя. Українські справи знову було повернуто до Се­нату. В Україні було проведено ревізію для упорядкування зборів податків. Завершено складання зводу українського законодавства.

За часів імператриці Аяни Іоанівни (Іванівни) на територію Гетьманщини поширилася практика підозри і залякування («біронівщина»), запроваджена її фаворитом Біроном. Для таємного контролю над суспільством було ство­рена «Таємна канцелярія». Було достатньо вигукнути гасло «Слово і діло государеве» та вказати на когось, як його вже вважали державним злочинцем і віддавали до рук ката. Так, за підозрою у державній зраді в повному Складі був заарештований Київський магістрат.

Роки «Правління гетьманського уряду» проходили і в умовах чергової російсько-турецької війни (1734—1739 рр.). Війна виявилася тяжкою і в ці­лому безрезультатною. Проте весь тягар війни ліг на плечі українського на­роду. У походах на Крим загинуло чимало козаків. Усе російське військо пе­ребувало на утриманні українського населення прифронтової зони. Постійні реквізиції залишали населення без найнеобхідиішого. Єдиним здобутком війни стало повернення запорожців у межі Російської імперії.

Істотні зміни відбулися в устрої Слобожанщини. Ще в 1726 р. полки потра­пили у відання Військової колегії. Із 1723 р. полковниками могли призначати­ся тільки росіяни. Із 1732 р. почалися перетворення, спрямовані на ліквідацію автономного самоврядування. У Сумах створюється «Канцелярія комісії засну­вання слобідських полків», що перебрала на себе чимало функцій полковників. Полкові ратуші в 1733—1734 рр. були перейменовані в канцелярії й отримали права, що їх мали канцелярії в провінціях губерній. Судочинство проводилося на основі російського законодавства. У1734 р. було скасовано право козаків і се­лян на «займанщину», а також заборонено жителям залишати межі Слобожан­щини. Шдпомічників викреслено з козацького стану.

У 1741р. в Росії відбувся черговий переворот, і на престол зійшла донька етра І Єлизавета. У1743 р. вона скасувала нововведення на Слобожанщині, під час відвідання Києва (1744 р.) пообіцяла відновити гетьманство.



г. закріплення нових знань учнів шшшшшшшшштшшшшшшшшш

Фронтальне опитування

- 1) Чим характерне правління гетьмана І. Скоропадського?

2) Яких обмежень зазнала влада гетьмана за часів І. Скоропад­ського?

3) Як російський цар Петро І використовував ресурси України для досягнення своєї мети?

4) Який зміст Решетилівських статей? Чи мали вони офіційний характер?

5) Які основні політичні ідеї закладено в Коломацьких чолобит­них?

6) Чому Петро І не дозволив вибори нового гетьмана після смерті І. Скоропадського?

7) Хто такий П. Полуботок?

8) Які заходи здійснювала козацька старшина для відновлення державних прав України? Якими були результати діяльності старшинської опозиції?

9) Що собою представляла Малоросійська колегія? Яким чином її діяльність руйнувала традиційну систему управління в Ук­раїні?

10) Чим відзначене правління гетьмана Д. Апостола?

11) Що відбувалося в Україні під час «Правління гетьманського уряду»?

12) Якими були наслідки для України «Правління гетьманського уряду»?

v. підсумки уроку вШввввввввШВв^^

Заходи російського уряду протягом 1708—1722 рр. свідчили про підготовку широкомасштабного наступу на українську державність. Проте зовнішні обставини змусили пригальмувати процес ліквіда­ції Козацької держави, і на короткий термін було відновлено владу гетьмана (1727—1734). Проте загальний напрям російської політики залишався незмінним: перетворити її на звичайну провінцію'Росій-ської імперії. У таких умовах українська козацька еліта докладе зу­силь для збереження давніх автономних прав. Проте в своїх діях вона уникала радикальних заходів і не спиралася на народну підтримку.



vi. домашнє завдання аНВвввввввШВШв^

1) Опрацювати відповідний параграф підручника.

2) Підготувати розповідь про наказного гетьмана П. Полуботка.

241


1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка