Дидактична гра це цікава для її учасників навчальна



Сторінка18/20
Дата конвертації21.02.2016
Розмір5.51 Mb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20
Тема. Узагальнення знань учнів за темою* «Україна наприкінці XVII — у першій половині XVIII ст.».

Мета: повторити, узагальнити та закріпити знання, набуті уч­нями впродовж вивчення теми; розвивати вміння та на­вички, які формувалися на попередніх уроках; виховний аспект уроку реалізується в результаті осмислення уч­нями подій минулого своєї Батьківщини й формування позитивного емоційно-особистісного ставлення до них;

256


спонукати учнів до подальшого поглиблення знань; про­довжити формувати в учнів уміння складати план, хро­нологічну таблицю, аналізувати та зіставляти історичні явища і факти; виховувати інтерес до національної історії. Тип уроку: повнорювально-узагальнюючий.

бладнання: підручник, атлас, стінні карти, що використовувалися впродовж вивчення теми, дидактичні матеріали.

ХІД УРОКУ



ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШШШШШШШкШШШШШШШШШШШ

Учитель повідомляє учням тему уроку, його завдання та інформує » основні форми роботи.



ПОВТОРЕННЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ

Учитель стисло нагадує основний матеріал, що вивчався упродовж рацювання теми.



Вступна бесіда

1) Вивчення якої теми ми завершили?

2) Які головні доленосні події відбулися за період, що ми вивчали?

3) Перегляньте назви параграфів вивченої теми та запропонуйте інші назви до них.



Завдання

1) Складіть перелік подій з історії України кінця XVII — першої половини ХУШ ст., які ви вважаєте найважливішими. Обґрун­туйте свій вибір.

2) Поясніть значення понять і термінів «повстання С. Палія», «Малоросійська колегій», «Правління гетьманського уряду», «Конституція П. Орлика».

3) Назвіть імена видатних історичних діячів цієї доби. У чому ви вбачаєте їх внесок в історію України кінця XVII — першої по­ловини XVIII ст.?

4) Складіть розгорнутий план «Особливості соціально-економіч­ного та політичного становища українських земель наприкінці XVII — першої половини ХУШ от.».

5) Дайте оцінку діяльності гетьманів І. Мазепи, І. Скоропадсько­го, П. Орлика, П. Полуботка, Д. Апостола, кошового отамана К. Гордієнка.

6) Визначте наслідки Полтавської битви для подальшої долі ук­раїнських земель.

7) Якими, на вашу думку, були найважливіші досягнення куль­тури України кінця XVII — першої половини XVIII ст.? Пояс­ніть свою думку.

«Історія України», 8 кл.

257


8) З'ясуйте основні риси розвитку культури на українських зем­лях наприкінці XVII — у першій половині XVIII ст. Запишіть рс. тезами.

Завдання за історичною картою

1) Визначте адміністративно-територіальні зміни, яких зазнали українські землі в цей період.

2) Покажіть події Північної війни (1700—1721рр.), напрямки козацьких походів, найважливіших битв і подій.

3) Укажіть територію, охоплену повстанням С. Палія.

4) Покажіть на карті місця, де відбулися найважливіші історичні події цього періоду.

III. ПІДСУМКИ УРОКУ ввивввяввввН^

На цьому уроці ми повторили основний матеріал вивченої теми і опрацювали основні види і типи завдань, які будуть використані під час тематичного оцінювання.



IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ вввввШвввввШвв^^

Підготуватися до тематичного оцінювання. Для поглибленого опра­цювання матеріалу теми та окремих її частин можна використати додаткову літературу [1, 7, 8,16,19, 21, 22, 26, 27, 28, 33].



Тема. Оцінювання навчальних досягнень учнів за темою «Украї­на наприкінці XVII — у першій половині XVIII ст.». Мета: здійснити тематичне оцінювання знань, умінь і навичок, набутих учнями впродовж вивчення теми; удосконалю­вати набуті вміння й навички; виховати шанобливе став­лення до минулого нашої Батьківщини. Тип уроку: перевірка й облік знань. Обладнання: підручник, атлас, завдання для перевірки навчальних до­сягнень учнів.

Тема. Лівобережна та Слобідська Україна. Ліквідація Гетьман­щини.

Мета: скласти уявлення про останнього гетьмана К. Розумов-ського та його політику; визначити причини і з'ясувати процес ліквідації гетьманства і решток автономії Гетьман­щини та Слобідської України; розвивати в учнів інтерес до історії; виховувати повагу до історичного минулого своєї Батьківщини.

258


Тип уроку: вивчення нових знань.

іаднання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний матеріал, овні поняття і терміни: Генеральний або Рум'янцевський опис,

Друга Малоросійська колегія. :овнідати: 1750—1764 рр. — гетьманство К. Розумовського. Від­новлення й остаточна ліквідація гетьманства в Ук­раїні; 1764—1786 рр. — Друга Малоросійська колегія; 1765 р. — ліквідація козацького устрою на Слобожанщині; 1765—1767 рр. — Генеральний або Рум'янцевський опис; 1782—1786 рр. — скасування царським урядом усіх ад­міністративних і судових установ Гетьманщини. Ліквідація української автономії; 1783 р. — указ Катерини II про за­кріпачення селян.

ХІД УРОКУ

[ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ввввввввввввввШ^

Актуалізація знань учнів

1) Яку політику проводила Росія щодо Лівобережної Гетьманщи­ни в першій половині XVIII ст.?

2) Назвіть найбільші виступи проти російського панування на Лі­вобережжі та Слобожанщині в першій половині XVIII ст.

1. Відновлення Гетьманства 1750 р. Розповідь учителя

По смерті гетьмана Д. Апостола в 1734 р. було заборонено вибори вого гетьмана України, а вся влада в Гетьманщині була передана іінню гетьманського уряду, який всіляко обмежував і притісняв ава козаків. Серед населення Гетьманщини зріло невдоволення. Сподівання на покращення становища були пов'язані зі сходжен-ім на імператорський престол доньки Петра І Єлизавети Петрівни листопаді 1741 р. в результаті двірцевого перевороту. Такі сподіван-базувалися на тому, що серед оточення імператриці було чимало «раїнців, а Олексій Розумовський був її фаворитом. Уже скоро сподівання стали справджуватися. Зміни, що торкнули-Гетьманщини, Слобідської України були зумовленні не лише особ-вими відносинами імператриці зі своїми наближеними. До цього овхали як зовнішні обставини (загроза війн з Османською імпе-єю, Пруссією, а українські землі були значним джерелом людських матеріальних ресурсів), так і нагнітанням соціальної напруги. Уже 1742 р. було відновлено київську метрополію. Наступного ку скасовуються нововведення в Слобідській Україні. Під час перебування імператриці в Києві (1744 р.) старшина звер-лась до неї з проханням дозволити обрати гетьмана. Імператриця не

заперечувала, проте конкретних обіцянок не давала. У травні 1747 р. з'явилось відповідне розпорядження, згідно з яким у березні 1750 р. в Глухові розширена старшинська рада обрала гетьманом брата Олек­сія Розумовського Кирила (1728—1803).



Постать в історії

Олексій Розумовський походив із родини козака Григорія Розума з Чер­нігівщини. Дитинство і юність його минали на хуторі Лемеші. Він займався звичними для сільського юнака справами. Маючи чудовий голос і музичний слух, час від часу співав у церковому хорі сусіднього села. Улітку 1731 р. до цих міст завітав полковник Федір Вишневський, який мав набрати хлопчи­ків для придворного хору імператриці Анни. Зачарований співом Олексія, полковник забрав 22-річного козака до Петербурга. Там сталося несподіва­не: у вродливого юнака закохалась донька Петра І Єлизавета. Звичайно, про офіційний шлюб між ними не могло бути й мови. Є свідчення, що імперат­риця і Олексій, який вже став Розумовським, восени 1742 р. взяли таємний шлюб, повінчавшись водній з церков.

Олексій прийняв найактивнішу участь в організації перевороту, у резуль­таті якого на престол зійшла Єлизавета. Здобувши владу, імператриця не за­була про О. Розумовського. Своїм указом вона надала йому чин генерал-пору-чика, обер-єгермейстером імператорського двору, нагородила орденом Андрія Первозванного, призначила управителем усіх своїх маетностей. Через деякий час було присвоєно титул графа Римського, а Згодом — Російської імперії.

За часів Олексія Розумовського при імператорському дворі було все модне українське: при дворі грали бандуристи, на бенкетах подавались українські страви. Дедалі більше українців стали призначати на різні адміністративні посади. Не забув Олексій про свого брата. Кирила узяв до себе, допоміг здо­бути освіту — спочатку в Петербурзі, а згодом у Німеччині, Італії, Франції. У 17 років Кирило став графом Російської імперії. У1746 р. він повернувся із-за кордону і був призначеним президентом Петербурської академії наук. Цьо­го ж року він одружився з родичкою Єлизавети графинею Катериною Нариш-кіною. Далі молодому хлопцеві судилося стати останнім гетьманом України.



Ш 2. Гетьманства К. Розумовського. Самостійна робота за підручником

Випишіть основні заходи, здійснені гетьманом К. Розумовським. Додатковий матеріал

Ставши гетьманом, К. Розумовський домігся підпорядкування собі За­порожжя, а згодом Києва. Отримав право самостійно призначати полков­ників та роздавати землі. Відновив традицію скликання старшинських рад (з'їздів), які набрали значення станово-представницького органу. Почалося відновлення Батурина, який знову став гетьманською резиденцією.

Незважаючи на те, що гетьман та його брат мали значний вплив при пе­тербурзькому дворі, такі дії викликали занепокоєння. У 1754 р. з'явилась ціла низка указів, що обмежували владу гетьмана. До К. Розумовського було приставлено радника, заборонено самостійно призначати полковників. Від­ер гетьман міг лише пропонувати кандидатуру. Гетьман був зобов'язаний зтійно звітувати про прибутки й видатки Скарбу, скасувати кордони між раїною та Росією, мито на ввезення російських товарів, державні митни-, що давали гетьманському уряду 50 тис. крб щороку. У відповідь на кло-ання відновити самостійні зовнішньополітичні відносини Гетьманщини умовський отримав категоричну відмову. . Ці обмеження не зупинили реформаторської діяльності гетьмана. Протя-1760—-1763 рр. була здійснена судова реформа, що започаткувала роз-жування влади на виконавчу і судову. Вищою судовою інстанцією став 5еральний суд, у складі якого, окрім двох генеральних суддів, перебували орні особи (по одній від полку). У свою чергу, полки (їх налічувалося 10) пДлялися на два судові повіти, у яких створювалися земський (для роз-^ду цивільних справ) і підкоморський (для розгляду межових справ) суди; ожному полку створювався також городський (для розгляду криміналь-справ) суд, на чолі якого стояв полковник. Судді обиралися старшиною, всовувалися судові функції Генеральної військової канцелярії. Таким ;ом Гетьманщина мала перетворитися з військової на світську державу, оряд зі змінами в судочинстві продовжувалася робота по систематизації онів Гетьманщини, що розпочалась ще за Апостола. Але завершити цю аву останній гетьман не встиг. К. Розумовський здійснив перетворення в армії та освіті. Так, усі козаки впер мали однакове озброєння (рушниця, шабля, спис) та уніформу — ; мундир із червоним коміром, білі штани й різнокольорові шапки. За-ваджувалася муштра. Упорядковувалася 1 вдосконалювалася артилерія, усіх полках відкривалися школи для навчання козацьких дітей. Гетьман ож мав намір відкрити університети в Києві та Батурині. Першим універ-

зм стала оновлена Києво-Могилянська академія. Тим часом у Петербурзі відбулись кардинальні зміни, які мали безпосе-ній вплив на подальшу долю України.

Творче завдання

Чи могла Україна вибороти незалежність за правління К. Розу-овського? Відповідь обгрунтуйте.

3. Остаточна ліквідація гетьманства. Діяльність П. Рум'янцева на Лівобережній Україні. Розповідь учителя

У 1761 р. померла імператриця Єлизавета Петрівна. На престол ійшов Петро III. Пробувши імператором усього декілька місяців, ін устиг роздратувати всіх своєю політикою. Проти нього склалася мова, у результаті якої його було усунуто від влади і вбито. Імперат-ицею була проголошена його дружина Катерина II. К. Розумовсь-ий прийняв найактивнішу участь у заколоті, та це не вплинуло на рагнення нової імператриці ліквідувати автономію Гетьманщини.

ормальним приводом для скасування Гетьманщини стали дві чоло-итні до імператриці, надіслані 1763 р. гетьманом К. Розумовським

' 260


і представниками козацької старшини. У них йшлося про відновлен­ня давніх прав України (самостійні судову і фінансову системи, землі, втрачені з 60-х рр. XVII ст. тощо) та офіційне визнання спадковості гетьманської посади за нащадками роду Розумовських.

У Петербурзі це було розцінено як прагнення відділитись від Росії. Розлючена Катерина II була готова віддати гетьмана під суд. Урешті-решт вона запропонувала йому добровільно зректися гетьманства. Кирило Розумовський змушений був це зробити. Як компенсацію він отримав високий чин генерал-фельдмаршала й цілу низку нових маєт-ностей. 10листопада 1764р. вийшов царський указ про ліквідацію гетьманської влади в Україні. У наступні роки К. Розумовський жив у російській столиці або за кордоном. Тільки в 1794 р. він повернувся до Батурина, де й помер у 1803 р. (похований у Воскресенській церкві).

Для управління землями колишньої Гетьманщини була створена Дру­га Малоросійська колегія, яку очолив її президент генерал-губернатор видатний полководець П. Рум'янцев. Колегія складалася з чотирьох російських чиновників і чотирьох генеральних старшин. Основне за­вдання колегії полягало в ліквідації українських державних інституцій та утворення натомість російських. Протягом 1765—1768 рр. Колегія підпорядкувала собі всі центральні установи Гетьманщини. У геральдич­них зображеннях запроваджувався двоголовий орел — герб Російської імперії. Козацька Україна втратила свої центральні органи управління. У той же час для охорони народних прав П. Румянцев запровадив посади присяжних адвокатів при Колегії і Генеральному Суду.

У секретній інструкції щодо управління краєм Катерина II напо­легливо рекомендувала знищити всі залишки української автономії, закріпачити селян, здійснювати пильний нагляд за розвитком еконо­міки, усіляко збільшувати збір податків. Для успішного виконання цих завдань Рум'янцеву було рекомендувало діяти дуже обережно, «аби не викликати ненависті до росіян», «уміло вивертатися» та водночас «мати і вовчі зуби, і лисячий хвіст». Зокрема, він мав пе­реконувати українських селян, що погіршення іхнього становища є наслідком відсталості «малоросійських звичаїв». Щодо козацької старшини Рум'янцеву було рекомендовано вживати випробуваний і надійний метод батога і пряника — жорстоко карати за будь-які прояви відновити Гетьманщину і водночас приваблювати українсь­ку старшину урядовими посадами і маєтками. Імператриця ставила завдання «старатися викоренити серед українців фальшивий погляд на себе як на народ, цілком відмінний від москалів».

Рум'янцев завзято взявся до виконання цих інструкцій. Першим практичним кроком нового генерал-губернатора було проведення в 1765—1767 рр. загальної ревізії земельної власності (Генеральний або Рум'янцевський опис). Було переглянуто й упорядковано подат­ки. Замінено натуральні повинності грошовим податком, сума якого сягнула 250 тис. крб на рік (у 1780 р. вона складала вже 2 млн крб).

262


Антиукраїнську діяльність Рум'янцева припинила чергова росій-"о-турецька війна 1768—1774 рр.

; Певна річ, українці не могли не усвідомлювати того, що відбуваєть-ліквідація автономії. Тому під час виборів у 1767 р. депутатів до місії для укладання нового збірника законів Російської імперії (по-едній був укладений у 1649 р.) та її роботи депутати від козацької аршини, шляхти, духівництва, козаків і міщан зажадали поновити нність україно-російського договору 1654 р., відновити гетьмансь-- владу тощо. Серед тих, хто відстоював права України, виділявся 'енський депутат Григорій Полетика. Але комісія, не зумівши ви-"ити якогось реального документа, у 1774 р. була розпущена, а ім-ератриця остаточно перебрала на себе видання законів імперії.

4. Скасування козацького устрою на Слобожанщині. Ліквідація ре­шток автономного устрою Гетьманщини. Самостійна робота за підручником

Скласти хронологічну таблицю заходів російської влади з ліквіда-" решток козацького устрою в Україні



Додатковий матеріал

Скасування гетьманської влади на Лівобережжі дало поштовх до змін устрою лобожанщини. У серпні 1765 р. Катерина П видала указ про скасування полко-го устрою й створення Слобідсько-Української губернії. Замість п'яти козаць-х полків було сформовано п'ять гусарських. Місцеві козаки були позбавлені »в і привілеїв й перетворювалися на «військових обивателів». У 1780р. за­сть Слобідсько-Української губернії утворюється Харківське намісництво. У вересні 1781 р. був скасований полковий адміністративно-територіаль­ний поділ і Гетьманщина, яка перетворюється у Малоросійське генерал-гу-бернаторство в складі трьох губерній (намісництв) — Київської, Чернігівської И Новгород-Сіверської. У губернських центрах і повітових містах створюють­ся російські адміністративні та судові установи.

Поряд з адміністративно-територіальними змінами царський уряд перей­мався проблемою втечі українських селян. У травні 1783 р. було прийнято указ про остаточне прикріплення селян до місць їхнього проживання. Цим самим було узаконене кріпосне право на Лівобережжі та Слобожанщині.

9 липня 1783 р. дійшла черга й до українських Збройних сил: замість десяти козацьких і трьох компанійських полків формуються десять кінних Карабінерських полків російської армії. Термін служби складав шість років. Козацька старшина отримувала російські офіцерські звання, а козаки пере­творювалися на державних селян.

У 1783—1785 рр. українське населення було зрівняно у правах із росій­ським. За указом Катерини II козацька старшина зрівнювалася у правах із російським дворянством.

Таким чином на початок 80-х рр. ХУЛІ ст. було остаточно ліквідовано Ук­раїнську козацьку державу. Українські прапори, гармати, печатки вивозили­ся до Петербурга. Ь' адміністратиавно-територіальний устрій, судова система,

соціальний склад в основному був уніфікований з рештою регіонів Російської імперії. В історії України починається новий період — період становлення нової національної ідеї розгортання боротьби за відновлення Української держави.

iii. закріплення нових знань учнів шшшшшшшшшшшшшшшшшшшш

Бесіда за запитаннями

1) Коли востаннє було відновлено гетьманство в Україні? Хто був останнім гетьманом?

2) Що спричинило відновлення гетьманства в 1750 p.?

3) Перелічіть реформи, здійснені гетьманом К. Розумовським.

4) Чим було зумовлено стримування реформаторської активності останнього гетьмана?

б) Хто очолював Другу Малоросійську колегію? Які заходи були здійснені цією установою?

6) Коли був ліквідований автономний статус Слобожанщини?

7) Як відбувалася ліквідація решток української автономії в 60— 80-ті pp. XVTJJct.?

8) Чим обернулося українському народу ліквідація автономії Гетьманщини і Слобожанщини?

9) Яке історичне значення української козацької держави — Гетьманщини?



iv. підсумки уроку ЬввШВНВдтвввввв^

На роки гетьманування К. Розумовського (1750—1764 pp.) припадає останній період існування Гетьманщини у складі Російської імперії.

Незважаючи на бурхливу діяльність гетьмана, спрямовану на зміц­нення автономного устрою, у 1764 р. імператриця Катерина II скасо­вує гетьманство, а протягом наступних 20 років, діячи обережно, щоб не викликати заворушення, вона ліквідувала автономію Гетьманщи­ни, Слобідської України, а також знищила Запорозьку Січ.

v. домашнє завдання ВяввШввввввв^^

Опрацювати відповідний параграф підручника.





Тема. Правобережжя і західноукраїнські землі. Національно-визвольна боротьба.

Мета: визначити причини могутнього народного руху на Пра­вобережній Україні у другій половині XVIII ст.; з'ясувати наслідки для подальшої долі українських земель поділів Речі Посполитої; скласти уявлення про розвиток захід­ноукраїнських земель у другій половині XVIII ст.; сприяти формуванню аналітичного мислення на основі особисто­

го усвідомлення минулого; виховувати почуття гідності та поваги до минулого своєї Батьківщини. ^ Тип уроку: комбінований.



~ ^ладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний матеріал, мовні поняття і терміни: гайдамаки, Коліївщина, Барська конфеде­рація, опришки, поділи Речі Посполитої.

--ХІД УРОКУ-------



організація навчальної діяльності ввввввввввввв^^

'. перевірка домашнього завдання ввввШвШввв^^

Запитання для письмової роботи

1) Які причини ліквідації гетьманства?

2) Складіть розгорнутий план відповіді «Ліквідація гетьманства і решток автономії України».

Дидактична гра «Продовжи розповідь» (за матеріалом поперед-, нього уроку) Правила гри див. на с. 18.

і. вивчення нового матеріалу штшшшшшшшвшшшшшшшшшшшшшт

Актуалізація знань учнів

1) Як складалася доля Правобережної Гетьманщини в другій по­ловині XVII — першій половині ХУЛІ ст.?

2) Що таке національно-визвольна боротьба?

3) Які країни у другій половині XVII — першій половині XVIII ст. прагнули включити Правобережжя і західноукраїнські землі до свого складу?

■ 1. Соціально-політичне та економічне становище Правобережної України. Причини розгортання національно-визвольної боротьби.

Розповідь учителя

У ЗО—60-х рр. XVIII ст. Правобережжя і Прикарпаття, що вхо­дили на той час до складу Речі Посполитої, стали ареною виступів українського населення проти всіляких утисків.

Доля Правобережжя у другій половині XVII ст. складалась нещас­ливо. Війни вщент зруйнували і знелюднили ці землі, що колись були колискою козацтва і основним осередком української держави.

Повернувши собі Правобережжя наприкінці XVII ст., поляки змог­ли відновити колишню владу лише на початку XVIII ст. (1714 р.). Українські землі знову були розподілені між магнатськими родина­ми, яких налічувалося близько 40. Вони володіли 80 % земель Пра­вобережжя. Серед них виділялися роди Любомирських, Потоцьких, Чорторийських, Броницьких, Сангушків та Ревуцьких.

265

Щоб відродити життя на цих землях, магнати приваблювали селян земельними наділами і звільненням від усіляких повинностей термі­ном 15—20 років. Завдяки цим заходам Правобережжя швидко по­чало заселятися переселенцями з Галичини, Лівобережжя та інших районів та відроджувалося до життя. Із закінченням терміну слобід вимоги панів до селян зростали. Почалося відродження кріпацтва. Панщина сягала 5—6 днів на тиждень.



Крім соціального гноблення, поляки, забувши уроки 1648 р., зно­ву почали утиски щодо православ'я. На 60-і рр. XVUI ст. православ'я на Правобережжі ледь жевріло, лише поодинокі парафії чинили опір наступу католицької та греко-католицької церков.

Посилення панщини та національно-релігійні утиски призвели до виникнення широкого народного опору. Відсутність козацтва позбав­ляло народний опір організованості. Учасників народного руху нази­вали гайдамаками.



Робота з термінами і поняттями

Слово «гайдамак» тюрського походження (гайде — гнати, пере­слідувати) і означає «волоцюга», «грабіжник». Пол яки називали так селян-утікачів, що об'єднувалися у ватаги і ховались по лісах і час від часу виходили грабувати шляхетські маєтки. Гайдамаки не мали своїй діяльності чіткої мети і далекосяжних планів, вони керувалися прагненням помститися магнатам та шляхті за гноблення своїх спів­вітчизників, відібравши в них власність. Перші писемні згадки про дії гайдамаків датуються 1716 р.



Робота з документом Із листа шляхтича з Летичева до коронного гетьмана Юзефа Потоцького про організацію гайдамаками своїх нападів (1746 р.)

Ми маємо тут достовірні дані про ці дії гультяїв. Коли нападають на село або містечко, то насамперед забезпечують собі дзвіницю, щоб ніхто не вдарив на сполох. Пізніше кілька стає в брамі або на воротах, двох або трьох гарно кличуть до вікна, щоб їм відчинити. Коли хтось добровільно відчинить, лише заберуть те, що він має. Коли буде спе­речатися або боронитися, то поб'ють, поріжуть і все заберуть. Коли нападають на полі або в лісі, то мають такий звичай. Розміщуються в якомусь ярі, де їм з близьких сіл доставляють харчі. Один із гайда­маків сидить на дереві і дивиться на всі дороги, коли хтось перехо­дить або переїздить, вискакують і проводять до себе до яру.

Запитання до документа

1) Яку тактику використовували гайдамаки?

2) Чим можна пояснити появу такого явища, як гайдамацтво? Розповідь учителя

Гайдамаки, які спочатку викликали в магнатів та шляхти лише легке роздратування, поступово перетворилися на постійну загро­

для них. Зростання кількості невдоволених посиленням кріпац-, малочисельність польської армії на Правобережжі (4 тис. осіб), ідство із Запорозькою Січчю, яка давала ватажків для ватаг, пе-ворило гайдамацький рух на могутню силу, яка могла знищити льське панування на Правобережжі.

2. Гайдамацькі повстання. Розповідь учителя

Перше велике гайдамацьке повстання вибухнуло в 1734 р., коли ' Польщі розгорілась боротьба навколо обрання нового польського ороля.

Сотник надвірного війська князя Єжи Любо мирського, на ім'я Вер-ан, утік із війська і оголосив повстання проти панів. Зібравши загін із же тисячі гайдамаків та селян, він рушив у похід Брацлавщиною та чиною, знищуючи маєтки шляхти та магнатів, суди та канцелярії, більшим успіхом Верлана було здобуття Вінниці. Під тиском росій-их та польських військ Верлан був змушений утекти до Молдавії. Успіхи Верлана підняли на боротьбу проти поляків ще більші сили, ові загони гайдамаків перетворили життя шляхти у справжнє пекло, об їх приборкати, шляхта вдалась до жорстокостей. Правобережжя ову перетворилося на арену кривавих подій. Проте гайдамацький ух не вщухав. Зрештою, поляки вдалися до тактики: «Поділяй і воло-рюй». Вони залучити на свій бік одного з ватажків гайдамаків Саву алого, який завзято став нищити колишніх своїх побратимів. 1 Гайдамацький рух



Дата

Керівники

Територія

Результат

1734— 1738 рр.

Наказний козацький полковник Верлан

Брацлавщина, Поділля, час­тина Волині та Галичини

Виступ було придушено польсь­кими і російськими військами. Верлан із невеликим загоном відступив у Молдавію

1741— 1748 рр.

Г. Голий

Брацлавщина, Уманщина

Виступ було придушено регуля­рними польськими військами і надвірними командами місце­вих магнатів

1750 р.

О. Лях, К. Ус, М. Мамай, М.Сухий та ін.

Північне По­ділля, Уман­щина, Київ­щина

Гайдамаки, зазнавши поразок у відкритих сутичках із польсь­кими та російськими військами, відступили на Запоріжжя, Ліво­бережжя та до Молдавії

1768— 1769 рр.

М. Залізняк, І. Гонта

Правобереж­жя

Виступ було придушено спіль­ними зусиллями польських і ро­сійських військ

Новий спалах гайдамацького руху відбувся навесні 1750 р. За своїм розмахом він був більшим за попередній. Брацлавщина, Київщина,

267


Волинь, Поділля були звільнені від шляхетського панування. Але звіль­нення від шляхти, орендарів, уніатів не супроводжувалося встановлен­ням порядку, відновленням Української держави. Кривава різанина, зруйновані міста, сотні захмелілих від крові повстанців, що чинили суд і розправу на власни розсуд, — таким був інший бік повстання.

Російські можновладці, які весь час спостерігали за розвитком подій, зрозуміли, що події починають набирати негативних для неї наслідків, вводить свої війська і жорстоко приборкує повстання. Але остаточно гайдамацький рух придушити не вдалось. Прагнення наро­ду до помсти було занадто сильним.

Я 3. Коліївщина. Розповідь учителя

У другій половині 60-х рр. XVIII ст. Правобережна Україна опини­лась у складному становищі. Продовжували діяти загони гайдамаків. Польська шляхта була розколота на прихильників і противників ко­роля С. Потоцького, який був ставлеником росіян. Загострилися сто­сунки між православними та католиками й уніатами. Уніати на чолі з митрополитом Ф. Володкевичем розгорнули активний наступ на православну церкву. У відповідь православні на чолі з ігуменом Мат-ронівського монастиря Матвієм (Мелхиседеком) Значком-Яворським ввернулися по допомогу до Росії.

На початку 1768 р. між Річчю Посполитою й Росією було укладе­но трактат про зрівняння православних і протестантів у політичних правах із католиками. Але реалізувати цей договір не вдалося. Проти короля в місті Барі утворилась конфедерація шляхти (воєнно-полі­тичне об'єднання шляхти для досягнення певних цілей).

Барська конфедерація виступила проти короля. Члени конфедерації насаджували в Україні католицьку й уніацьку церкви і прагнули відно­вити владу шляхти. 10-тисячний загін конфедератів пройшовся «вогнем і мечем» Правобережжям. Король, не маючи достатньо сил, звернувся по допомогу до Росії. На Правобережжя ступили російські війська.

Ці події стали поштовхом до народного повстання, що увійшло в іс­торію під назвою «Коліївщина» (назва походить від слова «колоти»).

Підготовку до повстання, що розпочалось у лютому 1768 р., очолив запорожець Йосип Шелест. Сили повсталих збиралися в урочищі Хо­лодний Яр, що неподалік Матронівського монастиря. Після загибелі Шелеста повсталих очолив запорозький козак Максим Залізняк (на­родився близько 1740 р.).

Виступивши 6 червня 1768 р. з урочища Холодний Яр, повстанці визволили від шляхти десятки сіл і містечок. їх шлях проліг через Жаботин, Смілу, Черкаси, Корсунь, Канів, БогусЛав, Лисянку. Кін­цевою метою походу була Умань — важливий торговельний і куль­турний центр, добре укріплена фортеця, форпост польського пану­вання на Правобережжі.

По мірі просування повстанців їх кількість швидко зростала. Вони ~или шляхту, католицьке і уніатське духівництво, євреїв; ділили арбане майно. Повстання швидко охопило Київське, Брацлавське, день Волинського і схід Подільського воєводств. Його рушійни-силами стали селяни і міщани. Активну участь у повстанні бра-загони гайдамаків. Коліївщина мала відмінності від попередніх -тань гайдамаків. Вона носила національно-визвольний характер, тря боротьби було спрямовано проти польського панування, засил-католицизму і уніатства, утисків орендарів євреїв та соціального виску з боку шляхти. Метою боротьби було відновлення Гетьман-ни, де не було б «паніві підданих, а всі користувалися б козапьки-вольностями».

20 червня повсталі з'явилися в околицях Умані. Із допомогою ~ника Івана Ґонти, який з надвірними козаки перейшов на бік встал их, наступного дня М. Залізняк оволодів містом. Розправа всталих в Умані над поляками, євреями, католиками була вкрай рстокою. У місті було вбито щонайменше 2 тис. осіб, зруйновано тьоли, єзуїтські школи, шляхетські палаци.

Повстання перекинулося на інші райони краю, де діяли загони дамацьких ватажків Семена Неживого, Микити Швачки, Андрія урби та ін. Вони знищували королівські органи влади та встанов-вали народне самоврядування. М. Залізняка було обрано гетьма-м, а І. Ґонту — уманським полковником. Поміщицька земля роз-оділялась між селянами, ліквідовувалися важкі повинності. . Перетворивши Умань на свій центр, М. Залізняк відправляв у всі гіони України невеликі загони, що мали піднімати народ на бороть-у і поширювати звернення до народу — універсали.



Робота з документом

«Універсал» до селян Західної України (1768 р.)

Уже ваш час настає, коронні громадяни, що живете здебільшого в шляхет­ських, королівських та духовних маєтках, [час] визволення з неволі і звіль-

ення від ярма і тягарів, які досі ви терпіли від соїх безпосередніх панів.

лянув Бог із високого неба на вашу недолю, вислухав ваші сльози та стогін Дз цієї земної долі, послав вам захисників, які помстяться за ваші кривди. Отже, прибувайте на допомогу тим, які хочуть вас зробити вільними, збе­регти і залишити ваші права і свободи. Зараз настав час жадати від ваших наставників розплати за всі ваші кривди, побої, вбивства, тортури, а також за нечуване здирство, які ви досі зазнавали від ваших панів. Посилаємо вам провідників, яким треба довіряти і за якими треба йти зі зброєю, яку хто має. Залишайте хати, дружин своїх, коханих дітей, не пошкодуєте, бо незабаром Побачите, що Бог послав нам із вами, правовірним, перемогу і будете вільни­ми панами, коли знищете це гадюче кодло, тобто ваших панів, які досі п'ють вашу кров. Ми раніше застерігали вас, але ви не вірили, тепер можете вірити, коли ваші побратими почали щасливо визволятися з неволі і від цього ярма на Україні та Поділля.

269


Запитання до документа

1) До чого закликав «Універсал» населення?

2) Чим аргументували свої дії повсталі?

Розповідь учителя

Окремі ватажки поширювали чутки, що діють із дозволу росій­ської цариці. Було навіть підроблено «золоту грамоту», нібито вида­ну нею кошовому, у якій повідомляла про те, що надсилає військові підрозділи, щоб знищити «всіх поляків і жидів».

У той час як розгорталось повстання, російські війська розгромили війська Барської конфедерації і підійшли до Умані. Налякані могут­нім повстанням, панівні класи царської Росії та шляхетської Польщі об'єднали свої зусилля для придушення народного руху.

Командуючий російськими підрозділами під Уманню полковник Гур'єв, лукаво заявив про свою прихильність до повстанців і запро­сив М. Залізняка і І. Ґонту та іншу старшину на бенкет, на якому ва­тажків було заарештовано. Загони повсталих, залишившись без про­відників, були розгромлені російськими військами. Після розгрому основного вогнища повстання розпочались каральні акції проти пов­сталих в інших районах. Жертвами карателів були тисячі учасників повстання. І. Гонга, як підданий польського короля, був переданий полякам, які стратили ватажка. М. Залізняк, як підданий Російської імперії, був засуджений на каторжні роботи в Сибір. Незважаючи на репресії, повстання тривало і наступного року.

Образи героїв-гайдамаків назавжди закарбувалися в народній пам'яті, їхні дії надихали наступні покоління борців за кращу долю. Т. Шевченко присвятив цим подіям поему «Гайдамаки».

Коліївщина була останнім повстанням українців проти Речі Поспо­литої. Воно зазнало поразки. Причини цього були різні: підступність і спільні каральні акції російських і польських військ, які до того ж переважали повсталих в озброєнні, дії повсталих не були скоордино­ваними. До того ж повсталі після захоплення Умані не продовжили наступальні дії. У скороченні соціальної бази повстання немалу роль відіграла невиправдана жорстокість повсталих.

Після придушення Коліївщини окремі гайдамацькі загони вели боротьбу майже до кінця століття.

■ 4. Опришківський рух .0. Довбуш. Розповідь учителя

Рух народних месників мав поширення й на західноукраїнських землях, особливо в Карпатах. Там їхні загони називалися «чорними хлопцями», або опришками. Перші такі загони, згідно з історичними джерелами, з'явились у XVI ст. Виступаючи проти всіляких утисків селянства, діючи невеликими загонами (20—50 осіб), вони нападали на шляхту, лихварів, євреїв-орендаторів, купців. Маючи гарні схованки в горах і користуючись підтримкою населення, вони були невловимими.

.Робота з термінами і поняттями

Слово опришок походить від латинського оргеввог — знищувач, рушник. Розповідь учителя

!. Найбільш відомим ватажком опришків був Олекса Довбуш (1700— 46). Очолюваний Олексою загін громив панські маєтки, розправляв-із сільськими багаттями. Прикметно: жорстоко розправляючись із рогами, він водночас не переносив помсту на членів їхніх сімей, вляв рицарську великодушність. На відміну від багатьох оприш-», прагнення до здобичі все ж не відігравало визначної ролі в його внках. Значну частину захоплених багатств він роздавав бідним. Опорним пунктом опришків стала гора Стіг. Звідти народні мес-й здійснили стрімкі рейди на Дрогобич, Солотвин, Рогатин, адвірну та інші міста. Про виняткову хоробрість народного героя, ого винахідливість складалися легенди. Йому вдавалося виходити скрутних становищ, коли на нього і його товаришів полювало по ька тисяч солдатів.

Олекса Довбуш загинув у 1745 р. від кулі найманця, який спокусився ділянками шляхти (звільнення від повинностей і володінням землею правах власника). Незважаючи на смерть народного ватажка, рух -ишків продовжувався. Загін вірного побратима О. Довбуша—Василя рака кілька років громив шляхту в Галичині, Північній Буковині Закарпатті. Після смерті В. Баюрака опришків очолив Іван Бойчук. годом — інший герой. І так тривало аж до середини XX ст. Олекса Довбуш став символом волелюбності й нескореності духу (українців Прикарпаття, Карпат і Закарпаття. Його ім'я назавжди Лишилося в пам'яті народу, живе в піснях, переказах, оповіданнях і легендах цього регіону.

Значні виступи селян відбулися після захоплення краю Австрій­ською імперією. Це був протест проти запровадження нових податків і сплати оброку. Опір селян набув таких загрозливих масштабів, що місцева австрійська адміністрація змушена була направити в села й містечка військові загони, а зрештою, провести низку реформ.

Я 5. Поділи Речі Посполитої та українські землі. Розповідь учителя

У другій половині XVIII ст. Річ Посполита переживала період за­непаду. Фільваркова система господарювання і шляхетська анархія гальмували господарський розвиток, послаблювали її перед зовніш­ньою агресією.

Ослабленням Польщі скористалися сусідні Росія, Пруссія та Австрія. Вони планували розділили Польщу, Прагнули розширити за рахунок її території свої володіння. їх лякало також поширення ідей просвітництва, а згодом ідей Французької революції в Польщі.

271


Перший поділ Польщі відбувся у 1772 р., у результаті якого до Авст­рійських володінь Габсбургов відійшли землі Руського (за винятком Холмської землі), Велзького й південно'західної частини Кременець­кого повітів Волинського воєводств, а також, усупереч угоді, заво­лоділи західною частиною Подільського воєводства, установивши кордон по р. Збруч. Ці землі разом із Малою Польщею були проголо­шені «Королівством Галичини і Лодомерії» з центром у Львові, що підпорядковувалось безпосередньо імператору. У 1785 р. край було поділено на 18 округів, очолюваних старостами. Вища влада в краї належал а наміснику (губернатору), що призначався імператором. Ви­щим представницьким органом був становий сейм.

Після чергової війни з Османською імперією до володінь Габсбургов у 1775 р. за Константинопольським протоколом додалась Буковина, яка згодом як окремий округ увійшла до складу «Королівства Гали­чини і Лодомерії».

Під впливом Великої французької революції у Польщі розгорнувся масовий визвольний рух, який очолив Т. Костюшко. Була прийнята конституція. Щоб знищити революційний осередок у себе на кордо­нах, Катерина П рушила до Польщі війська, які згодом очолив відо­мий російський полководець О. Суворов.

Військові дії російської армії проти шляхетських військ на Правобе­режжі розпочалися на початку травня 1792 р.; польська армія майже не чинила опору. Незначні сутички відбулися лише під Любаром, Шепе­тівкою та Острогом. 27 березня 1793 р. з'явився маніфест Катерини П, за яким Правобережна Україна мала увійти до складу Росії.

Незабаром розпочалося складання присяги населенням краю на відданість Росії (крім селян, за яких її складали поміщики). Воно відбувалося досить швидко і без особливих ускладнень. Унаслідок поділу Польщі в 1793 р. до Росії увійшла територія Правобережної України (Подільське, Волинське, Врацлавське і Київське воєводст­ва). Через два роки (1795) відбувся новий поділ Речі Посполитої, і до Росії відійшли західні землі Волині. Протягом 90-х рр. ХУШ ст. на Правобережжі була поширена дія загальноімперських адміністра­тивних органів та установ. У 1797 р. тут було утворено три губернії: Київська, Подільська, Волинська.

Становище українського населення майже не змінилося. Вони, як і раніше, відробляли панщину в маєтках шляхти та сплачували чис­ленні державні податки. Одночасно польські магнати одержали від царської влади нові чини, звання, права російського дворянства.

Поділи Польщі мали Негативний вплив. Польський народ на ба­гато десятиліть втратив свою державну незалежність. У результаті ліквідації державних кордонів між землями Лівобережжя та Право­бережжя у межах Російської імперії опинилось 80 % українців, що, усупереч політиці російського царизму, сприяло консолідації і роз­витку українського народу.

Таким чином, наприкінці ХУШ ст. українські землі потрапили під аду двох імперій, які в наступне століття продовжували здійснюва-національне гноблення українського народу.

6. Соціально-політичне та економічне становище в Галичині, на Бу­ковині та Закарпатті. Розповідь учителя

У другій половині XVIII ст. Галичина та Буковина опинилися під адою австрійських Габсбурґів. Закарпаття потрапило під їх владу е 1711 р. Вирішальний вплив на соціально-економічне становище их земель мала реформаторська діяльність Марії-Терезії та Йоси-а II. Перші реформи торкнулися населення Закарпаття. У 1766 р. ляни отримали від панів садиби й земельні наділи (від 10,2 до 7,1 га землі в залежності від якості грунтів), за які мали відробляти значенні повинності й певну кількість днів панщини. За законом 783 р. селяни дістали право займатися ремеслом і розпоряджатися айнбм, а панам заборонялося відбирати садиби і втручатися у сімей-е життя. Закон 1785 р. звільнив селян від кріпацької залежності, они могли вільно пересуватия країною, передавати майно у спадок, вибирати професію, навчатися у школах.

Подібним чином змінювалося і становище галицьких селян. Закон 1775 р. заборонив панам змушувати їх відбувати повинності, які не були визначені в інвентарі. У 1782 р. селян звільнили від особистої залежності, їм дозволили одружуватися на власний розсуд, навчатися ремеслам, пересуватися по країні. У 1786 р. були визначені категорії селян і розміри панщини залежно від кількості землі (від 12 до 156 днів панщини на рік для повновадільних). Скасовувалися дворові повинності й роботи за звичаєм. Наступного року землі, що перебували в користу­ванні селян, були проголошені їхніми володіннями. Виданий у 1789 р. закон установлював повинності пропорційно до кількості землі, яка була в користуванні селян. Розміри всіх повинностей на користь держави й пана не повинні були перевищувати ЗО % доходу від землі. Повинності мали сплачуватися грошима, що, фактично, скасовувало панщину. Але цей закон у 1790 р. було скасовано.

Меншою мірою ці перетворення торкнулися буковинських селян. Тут продовжувала діяти «Золота грамота», запроваджена молдав­ським господарем Григорієм Гікою у 1766 р., яка скорочувала пан­щину до 12 днів на рік, а для прикордонних сіл до шести днів. Згодом і тут було поширено дію законів 1782 і 1786 рр.

Також суттєві зміни відбулися і в господарстві. З'являються нові культури. Із 1750-х рр. на Закарпатті починають вирощувати картоп­лю. В останній чверті століття вона поширюється в Галичині. Також наприкінці століття населення краю починає вирощувати кукурудзу. Активно освоюються гірські райони. Розвивається вівчарство й сви­нарство.

273


Дуже повільно розвивається міське життя. Єдиним великим міс­том був Львів (ЗО тис. жителів). Більшість жителів міст займається сільським господарством, а не ремеслом і торгівлею. Проте відбу­вається швидка зміна національного складу міст: вони втрачають український характер. Більшість населення міст складають євреї, поляки, німці, вірмени тощо. Українці поступово перетворюються на селянську націю, у той час як в Європі починається промисловий переворот і формування модерних націй.

У другій половині XVIII ст. на західноукраїнських землях з'являються і перші мануфактури з виробництва сукна і полотна. Але переважаючим залишається ремісниче виробництво. Габсбурґи мало опікувалися економічним розвитком периферії своєї імперії, у якій вже існували давні промислові центри (Австрія, Чехія).

Складною лишалася релігійна ситуація на західноукраїнських землях. Пануюче становище тут посідали католицька й уніатська церкви, які продовжували свою боротьбу з православною і протес­тантськими церквами. На середину століття в Закарпатті всі парафії стали греко-католицькими. Проте в 1770—1980-і рр. ситуація істотно змінилась. Австрійський уряд ліквідував становість духівництва, обмежив вплив Римської курії, закрив монастирі й конфіскував їх землі, якщо вони не утримують школи чи притулки для старих. Важ-. ливим стало запровадження віротерпимості та зрівняйл івки в правах представників усіх конфесій. Імператор Йосиф II розпорядився, щоб духівництво здійснювало літургію мовою місцевого населення і при кожній церкві була створена школа. Останнє мало далекосяжні на­слідки. Так, греко-католицька (уніатська) церква зі знаряддя полоні­зації й окатоличення перетворилася на захисника українського насе­лення, його мови і традицій; стала моральним авторитетом українців на західноукраїнських землях.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ аввввШВввввв^^

Експрес-опитуеаннл

1) Назвіть причини посилення національно-визвольної боротьби на Правобережжі в другій половині XVIII ст.

2) Яких форм набув національно-визвольних рух в Україні в другій половині XVIII ст.?

3) Хто такі гайдамаки? Які причини виникнення гайдамацького Руху?

4) У якому році спалахнула Коліївщина? Хто був ії учасниками і керівниками?

5) Війська яких країн придушували Коліївщину?

6) У якому регіоні діяли опришки? Назвіть ім'я найвідомішого керівника опришків.

7) Скільки було поділів Польщі? Які країни брали участь у поді­лах?

274

Творчі завдання

1) Чи можна гайдамацький і опришківський рухи охарактеризу­вати як соціальний бандитизм?

2) На вашу думку, чи міг національно-визвольний рух другої поло­вини ХУЛІ ст. призвести до відродження української держави?

:.. ПІДСУМКИ УРОКУ шшшшшшшшшшшяшшшшшшшшшшш

Посилення соціального, національного і релігійного гніту на Пра­вобережжі в умовах послаблення Речі Посполитої призвело до роз-ртання на Правобережній Україні могутнього гайдамацького руху, ульмінацією якого стала Коліївщина. Це повстання часто виливало-г у загальну соціальну помсту.

Історичне значення Коліївщини полягає в тому, що це повстання .кріпило у свідомості народу ідеї соціальної свободи, національного йзволення і встановлення козацьких порядків. Ослаблення Речі Посполитої призвело до її поділу між Австрією, ПруссієютаРосією.Польщапересталаіснуватияксамостійнадержава.

У результаті поділів Правобережжя опинилося у складі Росії і як "наслідок — 80 % українців опинилися під владою Російської імперії, а решта — під владою монархії австрійський Габсбурґів.



VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Опрацювати відповідний параграф підручника.

2) Підготувати історичні портрети О. Довбуша, М. Залізняка, І. Гонги (на вибір).

1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка