Дидактична гра це цікава для її учасників навчальна



Сторінка3/20
Дата конвертації21.02.2016
Розмір5.51 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20
Тема. Виникнення українського козацтва та перших січей. Мета: з'ясувати, як і чому виникло українське козацтво; розповіда­ти про появу перших січей і діяльність Дмитра Вишневець-кого; характеризувати життя й побут козаків; продовжити формування навичок критичного мислення учнів; вихову­вати почуття поваги до історичного минулого Батьківщини. Тип уроку: вивчення нових знань. Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний і дидактич­ний матеріал.

овні поняття й терміни: козак, Дике Поле, Дніпровський Низ, Вели­кий Луг, Запорожжя, мовні дати: 1489,1492 рр. — перша писемна згадка в історичних дже­релах про українських козаків; 50-ті рр. XVI ст. — споруд­ження Дмитром Вишневецьким замку на о. Мала Хортиця.

ХІД УРОКУ



n. організація навчальної діяльності

ii. вивчення. нового матеріалу

Ш 1. Виникнення українського козацтва. Актуалізація знань учнів

1) Якими були основні стани українського суспільства на початку XVI ст.?

2) За картою визначте, із якими державами в середині XVI ст. ме­жували українські землі на півдні.

3) Чи можна вважати, що українське південне прикордоння було центром протистояння християнського й мусульманського світів? Обґрунтуйте свою думку.



Розповідь учителя

Кінець XV ст. став часом появи на історичній арені українського козацтва. Перша згадка про українських козаків у писемних джере­лах датована 1489 р.



Робота з термінами та поняттями

Козацтво — із XV—XVI ст. збірна назва козаків в Україні й по­рубіжних державах. Слово «козак» тюркського походження, що означає «вільна людина», «страж», «конвоїр», «воїн-найманець», «шукач пригод» тощо. Воно вживалося стосовно вільних людей, які населяли південноукраїнські степи. Унаслідок Національно-визволь­ної війни українського народу середини. XVII ст. козацтво стало при­вілейованим станом.



Розповідь учителя

Передумови виникнення козацтва були пов'язані з історичною ситуа­цією на українських землях наприкінці XVI ст. У той час південно-східна межа розселення українців досягала так званого Дикого Поля — необ-житих осілим населенням степів між Доном, Верхньою Окою й лівими протоками Десни та Дніпра. Це був великий масив вільних земель, що фактично не належав жодній державі. Природні умови Дикого Поля були надзвичайно сприятливі для господарської діяльності людини.



Робота з документом

Опис природних багатств Дикого Поля Михайлом Литвином

Диких звірів і зубрів, диких коней і оленів така сила по лісах і полях, що на них полюють тільки задля шкіри, а м'ясо через велику їх кількість вики­дають, окрім спинної частини; ланей і диких кабанів навіть зовсім не вжива­ють. Дикі кози в такій великій кількості перебігають зимою зі степів до лісів, а влітку назад, що кожний селянин забиває їх до тисячі на рік. По берегах річок у великій кількості зустрічаються оселі бобрів. Птиці така дивовижна сила, що навесні хлопчаки назбирують цілі човни яєць диких качок, гусей, журавлів і лебедів, а пізніше їх виводками наповнюють курники. Вірлят зачиняють до кліток задля їх пір'я, котре чіпляють до стріл. Псів годують м'ясом диких звірів і рибою, бо ж річки переповнені неймовірною кількістю, осетрів та іншими великими рибами.

36

Запитання до документа



1) Яким є ставлення автора до того, про що він розповідає? Чому ви так вважаєте?

2) Чим приваблювало Дике Поле українців?

3) Яким видам господарювання сприяли природні багатства Ди­кого Поля?

Розповідь учителя

Охочі міщани, бояри й селяни створювали ватаги ухоДників, які виру­шали до Дикого Поля займатися степовими промислами (мисливством, рибальством, бджільництвом). Освоєння українською людністю цих територій майже одразу наштовхнулося на схоже явище з боку васалів Кримського ханства та Османської імперії ногайських татар, улуси (ко­чові стійбища) яких були розташовані в південній частині Дикого Поля. Заняття промислами в необжитих степах вимагало від уходвиків відваги їй певних військових навиків, оскільки досить часто виникали сутички [між ними та татарськими ватагами. Тому уходники об'єднувалися в за-ггони, обирали досвідчених ватажків і відповідно озброювалися. [ Численні конфлікти між уходниками й татарами загострювали сто-Іеунки між ними. У1475 р. Кримське ханство стало васалом Османської [імперії й активізувало свою боротьбу із сусідніми християнськими державами. Першими жертвами татарських погромів стали мешканці півдня Київського й Брацлавського воєводств. Нечисленні гарнізони в місцевих замках не могли зупинити нападників. Місцеве населення амушене було самостійно об'єднуватися перед татарською небезпекою.

Із часом тих, хто в уходницьких ватагах вирушав до Дикого Поля, вдійснював походи в степ проти татар або захищав від них власні оселі, Стали називати козаками. До середини XVI ст. більшість із них козаку­вали лише певний час, а потім поверталися до своїх основних занять.

Основними причинами виникнення українського козацтва стали процеси, пов'язані з освоєнням українцями степів Дикого Поля, і не­обхідність організації захисту населення Південної Київщини і Схід­ного Поділля від набігів татар.



|~ Українське козацтво

Причини формування

Нездатність Речі Посполитої захи­стити українські землі від набігів татар.

В окремих випадках організаторсь­ка роль міщан, прикордонних зем­левласників та урядовців. Посилення соціального і релігій­ного гноблення, запровадження кріпацтва



Передумови виникнення

Досвід освоєння південних степо­вих територій ватагами уходників. Наявність великого масиву віль­них земель зі сприятливими умо­вами для господарської діяльнос­ті— Дике поле.

^Прагнення людей до переселення ,на вільні землі в пошуках кращої

долі

Звернути увагу!

Своєрідність феномену українського козацтва полягала в тому, що воно не лише активно освоювало нові землі й протистояло турецько-татарській агресії, а й згодом очолило український національно-виз­вольний рух проти польського панування.

Ш 2. Поява перших козацьких січей. Діяльність Дмитра Вишневець­кого.

Розповідь учителя

Від кінця XV ст. татарські набіги на українські землі стали регу­лярними й досягали навіть Волині й Північної Київщини. Щоб ут­риматися в Дикому Полі, козаки-уходники стали будувати дерев'яні укріплення — «городки» й «січі». У них мешкали уходники й пе­ребували загони козаків, які могли дати відсіч ворогу. Переважна більшість козацьких січей була розташована на Дніпровському Низі. Спираючись на них, козаки спочатку витіснили звідти татарські кочові стійбища, а потім поступово освоїли Великий Луг і Запо­рожжя.



Робота з термінами та поняттями

Дніпровський Низ — терени з обох боків Дніпра, розташовані за його порогами.

Великий Луг — заплава Дніпра, що простягалася з обох його боків від о. Хортиця приблизно на 100 км й завширшки від 3 до 25 км. За­гальна площа — понад мільйон десятин землі. Нині майже вся тери­торія Великого Лугу затоплена штучним Каховським морем.

Запорожжя — землі в нижній течії Дніпра на південь від Дніп­ровських порогів.



Цікаво знати

Назва «Січ» походить від слова «сікти», «рубати» і використовувалася спочатку для позначення оборонного укріплення з дерева і хмизу. Відомі на сьогодні історичні джерела не дозволяють остаточно визначити, коди виникла перша Січ. Перша писемна згадка про Запорозьку Січ з'являється в 1551 р. у хроніці польського історика Мартина Бельського, де міститься повідомлення, що в першій половині XVI ст. на Хортиці збиралися козаки для нагляду за переправами, промислом і боротьби з татарами. Для пізнішо­го часу джерела дозволяють вважати першою з відомих Запорозьких Січей козацьку фортецю, зведену в 50-х рр. XVI ст. на острові Хортиця відомим українським князем Дмитром Вишневецьким.

Розповідь учителя

У середині XVI ст. литовський уряд вирішив використати досвід козаків і розпочати на південному прикордонні будівництво фортець для відсічі татарських нападів. Проте реалізувати цю ідею через брак коштів удалося лише князеві Дмитру Вишневецькому.



Постать в історії

Дмитро Вишневецький (1516—1563) — нащадок великого литовського князя Ольґерда, один із перших відомих в історії ватажків українського козацтва. Народився в м. Вишневці на Волині. На початку 50-х рр. XVI ст. він уже був черкаським і канівським старостою і став організовувати відсіч .турецьким нападникам. У цей час під керівництвом Д. Вишневецького на о. Мала Хортиця було збудовано замок-« городок », який вважається передте-чею Запорозької Січі. Поява козацької фортеці в татарських володіннях ста­ла неприємною несподіванкою для кримського хана. Закріпившись на Малій Хортиці, біля найважливішої переправи через Дніпро, князь узяв під захист козаків-уходників на Великому Лузі й почав здійснювати сміливі рейди проти татарських і турецьких фортець у пониззі Дніпра й Південного Бугу. 29 червня 1556 р. Вишневецький із загоном у 600 кіннотників і командою на 18 чайках узяв приступом Очаків, а восени того ж року фортецю Іслам-кермень. Захоплені у ворога гармати князь установив у Хортицькому замку. На початку 1557 р. Хортицький замок витримав 24-денну облогу крим-ого хана. Проте восени цього ж року об'єднані турецько-татарські сили и мусили князя залишити о. Мала Хортиця.

На початку 1563 р. під час походу до Молдавії Вишневецький потрапив у лон і був відправлений до Стамбула. Героїзм та мученицька смерть князя авлені в народній думі «Про козака Байду».

Із загибеллю Вишневецького козацька організація не розпалася: : 1580-х рр. з'являється термін «січові козаки». Поступово вони стали гвати себе самостійною військово-політичною силою і вести неза-ежну від Польщі політику: укладати договори з Москвою, Кримом, 'олдовою.здійснювативійськовіпоходибездозволупольського уряду. Умовами прийому на Січ були: знання української мови, право-івна віра, уміння володіти зброєю. Січовий козак мав дотримувати-і традицій товариства і клятви на вірність йому, бути неодруженим. Зімейні козаки могли мати своє господарство та сім'ю і проживати містах та містечках, у селах за межами Січі. Козаки здійснювали походи Чорним морем, на турецькі й татарські ста, у яких визволяли полонених, захоплювали трофеї і здобич: рою, гроші, цінні речі, коней, худобу тощо.

3. Життя та побут козаків.

Самостійне опрацювання відповідного пункту параграфа Додатковий матеріал

У першій половині XVI ст. в соціальній структурі населення України по­лово збільшувалася кількість козацтва, яке перетворювалося в окремий рСіжстановий прошарок. Козакування як побутове явище ставало звичним «я українського суспільства XVI ст. Із південноукраїнських замків і сіл хали до степу ватаги шукачів легкої здобичі. Спочатку «ходити в козац-• означало, насамперед, рушати на Дніпровський Низ («на низ») по здо-Пізніше, коли козацтво стало перш за все протидіяти в українському

39

прикордонні набігам татарів, «козацьким хлібом» стали називати воєнну службу. Звичні до військової справи козаки також наймалися на воєнну службу до іноземних володарів.



Умови життя козаків-уходників, які склалися в степах Дикого Поля, були суворими й простими, вимагали фізичної витривалості, здатності витриму­вати холод і спеку, нестатки воєнного життя. Мешкали вони в саморобних куренях, сплетених з очерету і вкритих кінськими шкурами. Одяг простих козаків був із домотканого сукна й полотна. Із нього шили широкі шаровари, сорочку, поверх яких одягалися широкополі кобеняки та киреї, що підпері­зувалися поясом. Взуттям слугували чоботи, а головним убором — шапка.

Козацька їжа була невибагливою, але поживною. Вони готували саламаху, тетерю, щербу — варені страви з пшона, житнього борошна й риби, уживали в їжу смажену дичину і в'ялену рибу. Козацьке життя було дуже насиченим, адже все вони робили своїми руками. Заняття різноманітними промислами поєднувалися а воєнною службою, лагодженням зброї і спорядження, приго­туванням їжі, запасів для походів. Проте в короткі хвилини дозвілля козаки любили заспівати пісню, послухати гру на кобзі або затанцювати.

По завершенні воєнних походів козацькі загони поверталися з Дніпров­ського Низу на відпочинок додому. Незважаючи на те, що козаки захищали прикордоння від татарських нападів, литовська й польська влада часто не схвалювала їхніх дій. Нападаючи на володіння турецького султана й крим­ського хана, вони створювали чимало проблем великому князеві литовсько­му й польському королю. Тому на старост південних пристепових районів Київського і Брацлавського воєводств покладалися обов'язки контролювати козаків, щоб не допускати їх збору й самостійних походів проти татар.

Робота з документом Із листа кримського хана Сагіб-Гірея до польського короля Сиґізмунда І (початок 40-х pp. XVI ст.) ...Приходять козаки черкаські й канівські, стають на Дніпрі над нашими улусами й чинять шкоду нашим людям. Я багато разів повідомляв вам про цих козаків, щоб їх заспокоїли, але ваша милість не послухала. Якщо бажає­те зберегти з нами приязнь, пришліть до нас тих, хто робив шкоду, інакше не ображайтеся на нас, і ми не хочемо зламати наші братські стосунки й прися­гу, але на ті замки — Черкаси й Канів — направимо наше військо.

Запитання до документа

Як козацькі походи ускладнювали стосунки між польським коро­лем і кримським ханом?

III. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ шшшшшшшшшяшшшвшшшшшш

Експрес-опитування

1) Яким роком датується перша писемна згадка про українських козаків?

2) Що таке Дике Поле?

3) Якими були причини виникнення українського козацтва?

4) Що таке Великий Луг?

5) На якому острові заснував свій замок-«городок» Д. Вишневе-цький?

6) Коли козацтво стало окремим станом українського суспільства? Історична задача

Відомий український історик І. Крип'якевич писав про україн­ське козацтво, що «у степах виробився оригінальний тип господар­ки, а в його обороні нова воєнна організація; знов під впливом сеї господарки і у війні зі степовими ордами повстала нова козацька суспільність, зі своїм окремим побутом і окремим світоглядом». Чи поділяєте ви наведену думку? Наведіть факти, які її підтверджують або спростовують.



iv. підсумки уроку шашшшшшшшшяшшшшшшшшшяшшшшшшшшш^

Від кінця XV ст. в історичних свідченнях з'являються відомості про появу козацтва на теренах південноукраїнського степу. В умовах прикордоння формується своєрідний тип козака — людини, харак­терною рисою якої було поєднання в одній особі воїна і трудівника.

Значення діяльності Д. Вишневецького для становлення козац­тва полягає в тому, що він, на відміну від інших старост південноук­раїнських міст, уперше розгорнув діяльність на Запорожжі.

Формування своєрідного життя й побуту козаків сприяло поступо­вому його перетворенню з міжстанового прошарку на окремий стан українського суспільства, що виник у 70—80-х рр. XVI ст.



v. домашнє завдання шшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшш^

Опрацювати відповідний параграф підручника.





Тема. Військо Запорозьке. Перші козацькі повстання. Мета: дізнатися про виникнення Запорозької Січі; показувати на карті місця запорозьких січей-фортець та володінь Запорозької Січі; розповідати про утворення реєстрово­го козацтва та Війська Запорозького; визначати харак­терні риси політичного, військового й адміністративного устрою Війська Запорозького; характеризувати причини та наслідки перших козацьких повстань 90-х рр. XVI ст.; удосконалювати набуті уміння і навички; виховувати по­чуття поваги до історичного минулого Батьківщини. Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний і дидактич­ний матеріал.

Основні поняття й терміни: Запорозька Січ, реєстрове козацтво, Війсь­ко Запорозьке, гетьман, військова старшина, клейноди.

41

Основні дати: кінець 70 — початок 80-х рр. XVI ст. — виникнення Запоро­зької Січі на о. Томаківка; 1572 р. — створення за доручен­ням польського короля Сиґізмунда II Авґуста полку українських реєстрових козаків; 1591—1593 рр. — ко­зацьке повстання під проводом К. Косинського; 1594— 1596 рр. — козацьке повстання під проводом С. Нали­вайка.

-1 ХІД УРОКУ-

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТТііІІІІІІ ІІІІІІІІІІІІІІ 11ШІІІИНІМІІІИНІ

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ шшшшшшшшшшшшшшшшшшш

Фронтальне опитування

1) Назвіть причини виникнення українського козацтва.

2) Хтой коли збудував на о. Мала Хортиця замок, який став пе-редтечею Запорозької Січі?

3) Як ставилася до діяльності українських козаків литовська й польська влада?



III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ шшшшшшашшшшшяшашшшшшшшш

ш 1. Виникнення Запорозької Січі. Розповідь учителя

На рубежі 70—80-х рр. XVI ст. в Україні виникла ситуація, що спо­нукала козаків до створення своєї єдиної військово-політичної органі­зації. У середині XVI ст. на Дніпровському пониззі вже сформувалася ціла мережа козацьких городків і січей. Козацькі ватаги жили в них як тимчасово, так і постійно. У разі необхідності дати відсіч нападникам або рушати в похід за здобиччю окремі козацькі ватаги виступали разом, очолювані виборними отаманами. Це сприяло усвідомленню козаками необхідності створення власної військової організації.

Об'єднанню розрізнених козацьких городків і невеликих січей сприяло також кількісне зростання козаків у 70-х рр. XVI ст. Якщо доти, за повідомленнями сучасників, у пониззі Дніпра цілорічно пере­бувало кілька сотень козаків, то тепер уже тисячі. Зростанню козацт­ва сприяло значне погіршення становища селянства на українських землях після Люблінської унії. Саме на цей час припадають згадки про масові втечі (півсела, ціле село, кілька сіл) на Запорожжя. Коза­ками ставали-також бояри, які не змогли документально підтвердити свої права на землю і шляхетство. Боярство не лише внесло в козацтво досвід професійних воїнів, а й спонукало його до розгортання бороть­би за визнання владою Речі Посполитої своїх станових інтересів.

Прискорила об'єднання козацьких січей на Запорожжі політика короля Речі Посполитої Стефана Баторія, який намагався підпоряд­

кувати собі козаків на тлі їхньої постійної боротьби з турецько-та-тарськими нападниками.

і Наприкінці 70 — на початку 80-х рр. XVI ст. нижче порогів-Дніп­ра, на великому й неприступному острові Томаківка, оплутаному зусібіч річками й озерами, серед широких плавнів виникла перша Січ 'Великого Лугу — Томаківська. її називали Запорозькою Січчю, а ко­заків — січовиками, або запорожцями. Це була самовладна військова ^Організація, створена козаками воїнами або, як їх називали сучасни­ки, «рицарями-людьми». За підрахунками дослідників, у Томаківсь-ІсійСічі перебувало близько 5 тис. козаків. Усього ж українське козацт­во за часів першої Січі ймовірно становило не менше 10 тис. козаків.



Робота з термінами та поняттями

Запорозька Січ — організація українського козацтва, яка виникла |й розвинулася за Дніпровськими порогами в першій половині XVI ст. Центром Січі було місто-фортеця, яке через різні обставини змінюва- • ідо своє розташування, але завжди було за порогами.



Додаткова інформація

Запорозька Січ у XVI—XVIII ст.



Назва

Роки існування

Місце розташування

Хортицька

1563(6)—1555(7) рр.

Острів Хортиця

Тамаківська

70-ті рр. XVI ст. — 1593 р.

Острів Томаківка

Вазавлуцька

1593—1638 рр.

Острів Базавлук

Микитинська

1639—1652 рр.

Острів Микитин Ріг

Чортомлицька

1652—1709 рр.

Поблизу гирла р. Чортомлик

Кам'янська

1709—1711,1730— 1734 рр.

Мис, утворений річною прото­кою Козацьке Річіще та гир­лом р. Кам'янка

Олешківська

1711—1728 рр.

Урочище Олешки на південь від впадіння р. Інгул в Дніпро

Нова

1734—1775рр.

Р. Підпільна

і Завдання

|і Визначте за картою назви й роки існування Запорозьких Січей у XVI— XVIII ст.



Робота з документом

Із хроніки М. Бєльського Ці посполиті люди звичайно займаються на Низу Дніпра тим, що ловлять ?|>ибу, яку там же, без солі, сушать на сонці і тим харчуються протягом літа, а на зиму розходяться в найближчі міста, а саме: в Київ, Черкаси та інші, Мховавши попередньо на якому-небудь дніпровському острові, в потаємному Місці, свої човни і залишивши там кількасот чоловік на курені або, як вони

43

кажуть, аа стрільбі. Вони мають і свої гармати, частково захоплені ними в турецьких замках, частково відбиті в татар. Спочатку козаків не було так багато, але тепер їх набралося до кількох тисяч чоловік, особливо багато їх стало останнім часом. Вони дуже часто завдають великої шкоди татарам і тур­кам і вже кілька разів руйнували Очаків, Тягинку, Білгород та інші замки, а в полях немало брали здобичі, так що тепер і турки, й татари остерігаються далеко виганяти овець і рогату худобу на пасовища, як вони пасли раніше, так само не пасуть вони худоби й по той (лівий) бік Дніпра на відстані десяти миль від берега.... Є ще третій острів, що називається Томаківкою, на якому найбільше проживають низові козаки, бо він служить їм найміцнішим зам­ком. ...Із Білгорода пролягає широка дорога, на якій козаки часто турецьких купців розбивають.



Запитання до документа

1) Про який період часу йде мова в уривку?

2) Що на основі документа можна сказати про кількість та занят­тя козаків?

3) Як діяльність козаків позначилася на татарському кочовому господарстві?



Ш 2. Військове мистецтво козаків.

Коментоване читання відповідного пункту параграфа

Додатковий матеріал

Козаки розробили ефективне і своєрідне військове мистецтво, що допома­гало їм перемагати на суходолі й морі. Основу козацького війська складала піхота, озброєна ручною вогнепальною зброєю. Для збільшення скоростріль­ності в бою козаки шикувалися кількома шеренгами. Козаки першої шеренги вели вогонь, а задніх шеренг — заряджали зброю. Велика увага приділялася артилерії, вогонь якої підтримував у бою дії піхоти. Перевагу надавали лег­ким гарматам завдяки їх маневреності в бою.

Козаки розробили власну тактику (організацію й ведення) бою: галас — козаки йшли в бою в довільному порядку, змішувалися з ворогом, і кожен за­порожець демонстрував у бою власну хоробрість і військову майстерність; та­бір — військо рухалося похідним строєм у вигляді рухомої фортеці з кількох рядів возів, скріплених між собою ланцюгами. Із возів козаки обстрілювали ворога з гармат і рушниць. До бою піхота виходила з табору назовні, а потім поверталася під захист пересувних укріплень; самообкопування — засіб ін­дивідуального захисту козаків від обстрілу під час бою.

Козацтво здійснювало також рейди кінноти вглиб території ворога, раптово захоплювало фортеці, улаштовувало засідки, нападало на ворога вночі тощо. Існувала розвідка й вартова служба. Спеціальні підрозділи несли сторожову службу в Степу, де пролягали татарські шляхи, і в разі небезпеки повідомляли про неї за допомогою системи димової сигналізації. Козаки збирали інформацію про ворога в його володіннях за допомогою спе­ціальних розвідників і на підставі їх повідомлень розробляли плани своїх походів.

Високого рівня досягло козацьке мистецтво ведення морського бою. їхній тот складався з чайок — легких маневрених човнів, які мали два керма (кор--ове й носове), рухалися як на веслах, так і з допомогою вітрила. Чайки вміщу-іи 50—70 козаків, озброєних рушницями й шаблями, та невеликі гармати.

Ц 3. Утворення реєстрового козацтва. Розповідь учителя

Перетворення українського козацтва на вагомий чинник суспіль­но життя в Україні й ускладнення стосунків із Кримським ханством Османською імперією через сутички з козаками обумовлювало праг-ення литовської й польської влади встановити над ними контроль.

У 1524 р. вперше було здійснено спробу залучити козаків на дер-'авну службу. Польський король і Великий князь Литовський иґізмунд І доручив навербувати 1—2 тисячі козаків для захисту "вденного прикордоння. Проте через брак коштів ці наміри не були іалізовані.

Влада Речі Посполитої активізувала зусилля з підпорядкуван-козацтва. 1572 р. за дорученням короля Сиґізмунда II Августа ло прийнято на державну службу і вписано до спеціального спис-у-«реєстру» 300 козаків. Реєстрові козаки, як їх стали називати, римували особливі групові права й привілеї. Зокрема, на власну "міністративну владу й козацьке судочинство. Це сприяло виділен-козацтва з інших верств населення й перетворенню його на новий /спільний стан.

Подальші заходи з визнання українського козацтва як окремого ану здійснив король Стефан Баторій. Він погодився прийняти на ржавну службу 500 козаків, визначивши в спеціальній «Постанові одо низовців» їхні права й обов'язки.

Робота з документом .Із «Постанови щодо низовців», затвердженої королем Стефаном Ваторієм

16 вересня 1578 р.

.Перед тим же паном старостою мають скласти присягу на вірність і йому ослушними бути... тобто мають не воювати землі Волоської, не чинити в ній одних шкод і розрух, а якщо хтось би це чинив, мали б гамувати, хапати бити як нашого коронного неприятеля. Так само мають триматися щодо Біл­города, Очакова, Тягині, сіл і степів їхніх, аби там шкод жодних не чинили, їі не позволяли чинити цареві кримському, його землям, людям, улусам.., '~днак мають давати нам знати про царських людей; взагалі будуть поступати Відповідно до наших наказів.

Запитання до документа

1) Які обов'язки повинні були виконувати на державній службі реєстрові козаки?

2) Які факти свідчать, що влада Речі Посполитої намагалася ви­користати реєстровців проти козаків Запорозької Січі?

45

Розповідь учителя

Реєстрові козаки звільнялися від сплати податків і виконання всіх повинностей, крім обов'язкової військової служби на власні кошти. За свою службу вони отримували право володіти землею, яку могли передавати у спадок. Замість місцевої влади вони підпорядковували­ся гетьману і старшині, яких обирали на козацькій раді.

Військо козаків-реєстровЦів отримало назву Війська Запорозького Низового. Його резиденцією було оголошено місто Трахтемирів, де розташовувався також козацький шпиталь. Як символ незалежності від державного війська козаки одержали від Стефана Баторія власні прапор і печатку.

Звернути увагу!

Затвердженням прав і привілеїв реєстровців уряд намагався роз­колоти козацтво, перешкодити зростанню його кількості й підпоряд­кувати Запорозьку Січ. Проте ця політика була невдалою. Фактично, із реєстрових і нереєстрових козаків сформувалася одна військово-політичяа організація — Військо Запорозьке. Вони спільно виступа­ли до заборонених морських походів, боролися за розширення коза­цьких прав і захищали права православних.

Ш 4. устрій війська запорозького. Розповідь учителя.

Військо Запорозьке від того часу, як виникла Запорозька Січ, і до середини XVII ст. було військово-політичною організацією україн­ського козацтва. Воно мало своєрідний політичний устрій, завдяки чомудослідникиназиваютьйогоукраїнськоюкозацькоюреспублікою.



Робота зі схемою*

Устрій Війська Запорозького (до 30-х рр. XVII ст.)

Курінні отамани

Запорозький Кіш (Січ) (38 куренів)



1

Козацька рада



г

Гетьман


Військова стар­шина: обозний, писар, суддя, осавули (два)

Реєстрова старшина

Територіальні ре­єстрові полки '

Військо (полки, сотні, десятки)

Полковники, сотники, десят­ники (отамани)

* Перед тим, як розглянути це питання, учитель на дошці записує основні поняття, що використовуються у схемі, і їх визначення. По мірі розповіді вчитель звертається до них.

46

Коментар до схеми



Козацька рада відігравала роль законодавчо-розпорядчого зібран­ня Війська Запорозького, де кожен козак мав право висловити свою думку. Рішення приймалися вигуками й підкиданням шапок. Вони були обов'язковими для виконання всіма козаками. Непокора ухвалі козацької ради каралася смертю.

Козацька рада обирала гетьмана й військову старшину. Гетьман наділявся вищою судовою й виконавчою владою, був головнокоман­дувачем Війська Запорозького й представляв його інтереси на дип­ломатичних переговорах. У розпорядженні гетьмана була виборна військова старшина, до якої належали обозний (керував артилерією), писар (очолював військову канцелярію й відав усім діловодством Січі), суддя (чинив суд) і осавули (два порученці гетьмана).

За допомогою кошової системи відбувалося розміщення козаків у коші — польовому таборі під час військових походів та на самій Січі. У коші козацтво розподілялося на 38 куренів — військово-ад-. міністративних одиниць із кількасот козаків і, одночасно, їхніх жи­телів. Керували побутом, господарським і військовим життям у ку­ренях виборні курінні отамани.

Полковий територіально-військовий устрій реєстрового козацтва як складової Війська Запорозького розпочав формуватися з 1625 p., коли .було підписано угоду про створення приписаних до певної території реєстрових полків. Центрами цих полків, де перебувала реєстрова стар­шина, стали Біла Церква, Канів, Черкаси, Переяслав і Корсунь.

Військо Запорозьке поділялося на полки (від 500 до декількох ти­сяч козаків), сотні й десятки як військова одиниця.

Цікаво знати

Військо Запорозьке мало клейноди — спеціальні військові знаки, регалії та атрибути.

Клейноди (німецькою — дрібний, малий) — відзнака, атрибути й символи військової та цивільної влади й окремих військових і цивільних урядів в Ук­раїні в XV—XVIII ст.

За часів Стефана Баторія ними були прапор, печатка, булава та бунчук. 'Прапор (хоругву) Війська Запорозького завжди носив хорунжий попереду ійська, поруч із гетьманом. Печаткою Війська Запорозького розпоряджався іуддя. Вона була круглої форми, виготовлялася зі срібла. На ній був зображе­ний козак у гостроверхій шапці й кафтані, із шаблею, порохівницею на боці ; та мушкетом на лівому плечі. Ознакою влади гетьмана була булава. Гетьману с'радавався також бунчук — палиця завдовжки 2—2,5 м, із кулею або вістрям угорі, під яким прикріплювалися китиці чи волосся з кінського або телячого 'Хвоста. Він указував місцезнаходження гетьмана під час бою. Згодом кожен цолк також отримав свої прапор і печатку, а ознакою влади полковника стала невелика бойова булава — пірнач (шестопер). Також до козацьких клейнодів відносять і литаври — великі бойові барабани, за допомогою яких віддавали­ся команди в бою.

Клейноди були військові (державні), січові, полкові, паланкові, сотенні, курінні тощо.

Військові (державні) клейноди належали всьому війську (Державі) і вру­чалися обраній на відповідну військову (державну) посаду старшині.

Так само січові, полкові та інші клейноди належали тому чи іншому утво­ренню і вручалися обраній військовій і цивільній старшині.

По закінченні терміну клейноди передавалися новообраній старшині або зберігалися до обрання в Генеральній канцелярії, січовій церкві, скарбниці тощо.

Окремі клейноди: булава — відзнака гетьманської влади та кошового ота­мана на Січі; бунчук — відзнака гетьмана! кошового, що була в.бунчужного; корогва — військова відзнака, що була в хорунжого; печатка — військова, січова, полкова або сотенна — зберігалася в генерального чи полкового судді, а сотенна — у сотника; литаври — військові клейноди, що була в довбиша; гармати — загальновійськові клейноди, що були у віданні генерального чи полкового — обозного, а на Січі — у пушкаря; сурми — військовий, полковий та січовий клейноди, що були у віданні сурмача; пернач, або шестопер — від­знака полковника полку і паланки; значок — заступав у будні корогву війсь­кову та полкову, відзнака сотні куреня; тростина, або комишина, іноді ліска — спочатку відзнака козацьких гетьманів, січових отаманів, а пізніше від­знака генерального чи полкового судді.

■ 5. Козацькі повстання 1591—1596 рр. Розповідь учителя

Наприкінці XVI ст. на українських землях загострилися соціаль­ні протиріччя. Сейми Речі Посполитої в цей час дозволили королю роздавати на «вічність» польській шляхті «пустині» в Придніпров'ї, причому не тільки незаймані, а й заселені селянами та козаками зем­лі. Вільними вважалися також ті землі, на володіння якими дрібна українська шляхта не змогла навести достатньо доказів.

Селяни втрачали свою особисту свободу й закріпачувалися. Влада Речі Посполитої намагалася взяти-під контроль українське козацтво й не бажала рахуватися з його становими інтересами. Усе це спричи­нило спалах у 90-х рр. XVI ст. на українських землях перших коза­цьких повстань.

Причини козацьких повстань 90-х рр. XVI ст.

Загострення соці­альних суперечнос­тей унаслідок посилення кріпос­ництва і національ­ного гноблення

Розгортання експансії поль­ської шляхти на відносно вільні українські землі, колонізовані «уходниками» та запорожцями; зіткнення інтересів шляхти й козацтва

Намагання дер­жавної влади Речі Посполитої взяти під контроль укра­їнське козацтво

У серпні 1591 р. підняв на повстання козаків-реєстровців гетьман Криштоф Косинський. Він вирішив скористатися невдоволенням ко-

ваків, що не отримали обіцяної платні від польської влади, для того щоб помститися українським магнатам Янушу Острозькому й Олек­сандру Вишневецькому, які відібрали в нього маєток.

Виступ Косинського підтримало чимало незадоволених. Протягом "1592 р. повстання охопило Київське, Брацлавське й частково Поділь­ське воєводства. Жителі Білгородки, Білої Церкви, Переяслава та їїнших міст склали присягу Косинському. На території, звільненій від польської влади, він запроваджував козацькі порядки. Це збенте­жило польський уряд, за наказом якого для боротьби з повстанцями .було зібрано велике військо, очолюване київським воєводоюКостян-тином-Василем Острозьким.

У вирішальній битві 23—31 січня 1593 р. під селищем П'ятка & Житомирщині повстанці зазнали поразки й відступили на Запо­рожжя. Навесні 1593 р. Косинський вирушив із Томаківської Січі, щоб продовжити боротьбу, але під Черкасами загинув або, за іншою версією, був убитий за наказом місцевого старости князя О. Вишне-ецького. Повстанці, залишившись без керівника, були розбиті над-ірними військами черкаського старости.

Придушивши виступ К. Косинського, польська влада не зробила нічого для розв'язання проблем, які його викликали, що й обумовило початок нового повстання під проводом Северина (Семерія) Наливай­ка. У липні 1594 р., зібравши кількатисячний загін охочих козаків, він став громити шляхетські маєтки на Поділлі й закликав запорож­ців підтримати його. До повсталих приєднався загін запорозьких ко­заків, очолюваних гетьманом Григорієм Лободою. У жовтні 1594 р. повстання охопило всю Брацлавщину, Київщину й Волинь. Багато селян і міщан ставали козаками. Повстанське військо налічувало 12 тис. козаків. Підтримка населення обумовлювала можливість три­валої боротьби повстанців.

У лютому 1596 р. на придушення повстання вирушило велике польсько-литовське військо, очолюване коронним польним гетьма­ном Станіславом Жолкевським. 22—24 травня 1596 р. йому вдалося взяти в облогу козацький табір в урочищі Солониця поблизу Лубен. Підступом заволодівши табором, воїни Жолкевського вирізали кіль­ка тисяч повстанців, їхніх жінок і дітей. Наливайка було узято в по­лон, відправлено до Варшави й після страшних тортур страчено.



Робота з документом

Польський хронікер І. Бєльський про битву на Солоннці Козаки отаборилися в чотири ряди возів та візків і навколо влаштували рів і вал, аж возів видно не було; в брамах насипали високі горби, на яких мали . гармати, а потім посеред табору збудували високі зруби і між ними землю на­сипали, щоб із них далі влучали гармати. Отже, нашим важко було заподіяти їм щось штурмом. Вони лише на них звідусіль нападали і звідусіль їм дош­куляли, так що ні худоби, ні коней не могли вони нікуди на випас випустити

49

і через те дохли з голоду. Також заходили з ними в постійні сутички, у яких нашим непогано доводилося...



Було це 7-го того ж місяця червня; другого дня на світанку мали вони намір на них ударити. Тоді козаки, неминучу загибель свою бачачи, почали з пер­ших кондицій, які подав їм гетьман, і хотіли видати проводирів своїх — Шау-лу, Шостака та Наливайка. Але Наливайко, помітивши це, почав із полком своїм чинити їм опір; потім майже на присмерку зчинився серед них великий гамір, аж у нашому обозі було чути. Тому ваші всі, на коней посідавши, табір оточили і вдарили в сурми та в бубни, щоб той зрадник Наливайко не втік. Проте наші були вже напоготові рушити на штурм того ж вечора і теж уже на­ступали на табір, але козаки, схопивши Наливайка в рові при спробі втекти, видали його і самі привели до гетьмана; другого дня хотіли вони видати й ін­ших, а також віддати гармати й хоругви, скласти зброю і принести присягу, аби їх від страти звільнили. Та коли не схотів гетьман їм обіцяти, що ніхто, де б він не пізнав свого підданця, не забере його, то вони відмовились і казали, що воліють боронитись до останньої каплі крові. Гетьман теж казав: «Бо­роніться» . Наші одразу кинулись на них, так що не змогли вони ні вишикува­тися, ні взятися до зброї. Рубали їх немилосердно, так що на протязі милі або більше лежав труп на трупові. Всіх же їх було в таборі, з черню й жінками, до десяти тисяч, із яких врятувалося з Кремпським не більше тисячі.

Запитання до документа

1) Якою була тактика ворогуючих сторін під час битви? Чому польській армії було важко взяти козацький табір штурмом?

2) Що примусило козаків піти з поляками на переговори?

3) Які умови здачі козаки прийняли, а які — ні? До чого це привело?

4) Чим закінчилося протистояння на Солониці? Чому його сучас­ники називали «Солоницькою трагедією»?



Розповідь учителя

Придушивши повстання, польський сейм у 1597 р. проголосив ко­заків ворогами держави і прийняв рішення «виннищити їх до остан­ку» . Проте наступні події примусили уряд Речі Посполитої змінити гнів на милість. У майже безперервних війнах з Османською імперією та московською державою початку XVII ст. Польща потребувала вій­ськових сил козаків.

Звернути,увагу!

Основною причиною поразки козацьких повстань кінця XVI ст. було те, що вони зводилися до боротьби козацтва за свої вузькі станові інтереси. Знищенням маєтків польської шляхти козаки намагалися помститися державній владі Речі Посполитої за ігнорування своїх прав. Піднятися до того рівня, щоб закликати всі стани українсько­го суспільства до визвольної боротьби, вони не змогли. Значну роль у цьому відіграло також те, що ватажки повстань не зуміли піднятися до ролі загальнонаціональних лідерів, які захищають інтереси всього народу.

50

iv. закріплення нових знань учнів

шшшшшшш

Бліц-опитування

І 1) Коли й де виникла Томаківська Січ?

2) Що таке Запорозька Січ?

3) Хто такі реєстрові козаки?

4) Яке місто зробив резиденцією реєстрових козаків Стефан Ба-торій?

5) Яку роль в устрої Війська Запорозького відігравала козацька рада?

■ 6) Назвіть основні клейноди Війська Запорозького.

7) Хто очолив повстання козаків у 1591 р.?

8) Назвіть дату повстання С. Наливайка.

9) Якими були причини козацьких повстань 90-х рр. XVI ст.?

10) Чому козацькі повстання зазнали поразки?



v. підсумки уроку шшшшшшшшшшшшшшшшшшшшштшшшшшш^

Виникнення Томаківської Січі як нової форми військової організа­ції козацтва сприяло його зміцненню й згуртуванню. Запорозька Січ відіграла важливу роль у подальших подіях української історії.

Утворення реєстрового козацтва стало поштовхом до оформлення козаків у новий стан українського суспільства зі своїми правами, при­вілеями й обов'язками.

Військо Запорозьке як військово-політична організація українського козацтва сприяло затвердженню в козацькому середовищі демокра­тичних традицій і принципів. У роки Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. на основі його устрою формува­лися органи управління Українською козацькою державою.

Перші козацькі повстання 90-х рр. XVI ст. мали характер бороть­би козацтва за свої станові інтереси. Гасел звільнення українського народу й захисту його національно-релігійних прав не висувалося. Проте вони сприяли набуттю козацтвом досвіду повстанської бороть­би й управління великими територіями.

vi. домашнє завдання шшшшшшшашшишштшштшшшшшшяштшт

1) Опрацювати відповідний параграф підручника.

2) Скласти розповідь про бойове мистецтво козаків.



1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка