Дидактична гра це цікава для її учасників навчальна



Сторінка4/20
Дата конвертації21.02.2016
Розмір5.51 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20
Тема. Освіта, книговидання і літописання.

Мета: скласти уявлення про розвиток української культури у XVI ст.; пояснювати, якими були умови розвитку куль­тури на українських землях у XVI ст.; характеризувати розвиток української мови у цей період; розповідати про розвиток шкільництва; визначати основні досягнення

у книговидаванні та літописанні; формувати в учнів інте­рес до культурних надбань українського народу; вихову­вати школярів на кращих зразках національної культури. Тил уроку: комбінований. Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, зображення історичних пам'яток.



Основні поняття й терміни: сім вільних наук, слов'яно-греко-латинська школа, «Острозька Біблія».

Основні дати: 1578 р. — відкриття в Острозі слов'яно-греко-латинської школи; 1581 р. — видання Острозької Біблії; 1585 р. — створення першої в Україні братської школи у Львові.

---:— ХІД УРОКУ-;-



і. організація навчальної діяльності шнюшмошпея н. перевірка домашнього завдання шиї ми тшиттяшюшш

Фронтальне опитування

1) Якими були основні передумови виникнення Запорозької Січі?

2) Які факти свідчать про те, що виникнення реєстрових козаків сприяло перетворенню козацтва в окремий стан українського суспільства?

3) Схарактеризуйте устрій Війська Запорозького.

4) Розкажіть про перші козацькі повстання 90-х рр. XVI ст.

Заслуховування кращих повідомлень про бойове мистецтво козаків

iii. вивчення нового матеріалу У* **П*.*т>\і(,Н щу'ІЇП^Ш А <у\ Актуалізація знань учнів

1) Якими були особливості розвитку культури українських зе­мель у другій половині XIV—XV ст.?

2) Як у цей період розвивалася на українських землях освіта?

3) Як розпочалося українське книговидання?

4) Як у другій половині XIV—XV ст. на українських землях про­довжувалася традиція літописання?

* 1- Умови розвитку української культури у XVI ст. Розповідь учителя

XVI ст. в українській культурі стало періодом подальшого поступаль­ного розвитку, про який нам нагадують чимало досягнень і видатних пам'яток. Проте умови, у яких він відбувався, були досить складними. Головною передумовою успішного розвитку культури кожного народу є наявність власної держави. На жаль, відсутність державності в ук­

52

раїнців у цей період спричинила залежність розвитку їх культури від політики урядів країн, у складі яких перебували українські землі.



Значний вплив на українську культуру мала Люблінська увіл 1569 р., у результаті якої в межах однієї держави опинилася біль­шість українських земель, що сприяло їх культурному зближенню. Проте одночасно вона спричинила процеси полонізації та окатоли­чення українців. Важливе місце в культурному розвитку в цей час посідала церква. Криза православної церкви і втрата нею свого при­вілейованого становища в суспільстві внаслідок Берестейської унії 1596 р. негативно впливала на українську культуру. З іншого боку, на розвитку культури позначилася боротьба різних станів україн­ського суспільства за свої національні й релігійні права.

У XVI ст. українська культура зазнавала впливу тих культурно-ідеологічних течій, що панували в цей час у Європі. Із заходу на схід українськими землями поширювалися культурні віяння, пов'язані з Відродженням, Реформацією та Контрреформацією. Українські культурні діячі, сприймаючи нові європейські віяння цієї доби, шука­ли в них шляхи розв'язання тогочасних проблем своєї Батьківщини.



Завдання

Заповніть схему «Умови розвитку української культури в XVI ст.». Приклад заповнення схеми

Умови розвитку української культури в XVI ст.

1^

їй

о

о я



а •а € &

х в •- я



а 8. -

^ 8 i ї

я & « ай

43

ь і « 8

з-зі з я и

о

* к



о в

зі &

ц в

& и


& §

5 Я


о о. о

*Н 2. Розвиток української мови.



Коментоване читання відповідного пункту параграфа

Додатковий матеріал

У XVI ст. писемну мову українців і білорусів називали «руською». У Ве­ликому князівстві Литовському вона була офіційною мовою, якою були на-! писані Литовські статути, велося діловодство в судах і державних установах.

Зокрема, листування польського короля з кримським ханом і турецьким сул­таном на початку XVI ст. здійснювалося руською мовою.

У текстах багатьох тогочасних документів дослідники визначають впливи усної народної мови. Вважається, що в XVI ст. в руській мові під впливом усного народного мовлення з'являються риси української літературної мови.

Однією з перших книг, перекладених із церковнослов'янської на тогочасну українську мову, було, як ви вже знаєте, Пересопницьке Євангеліє, створене в монастирі в с. Пересопниця на Волині. Багатьох дослідників цієї унікаль­ної пам'ятки вражає талант і сміливість його перекладачів — архімандрита Пересопницького монастиря Григорія і сина священнослужителя з м. Сяпок Михайла Василевича. Вони не просто замінювали слова церковнослов 'янської мови або неслов'янського походження на зрозумілі тогочасним українцям розмовні, а й наводили їх тлумачення і добирали синоніми.

Дещо пізніше з'являються інші переклади релігійних текстів україн­ською мовою — Крехівський Апостол (60-ті рр. XVI ст.), Волинське Євангеліє (1572 р.) та ін.

■ 3. Освіта і шкільництво. Розповідь учителя

У XVI ст. на українських землях, як і в попередні часи, початкові школи діяли при церквах і монастирях. Дяки, які вчителювали там, навчали дітей читання й письму церковнослов'янською мовою, ариф­метиці та співу.

Для представників заможних верств існувала можливість отри­мати домашню освіту. За допомогою вчителів-бакалаврів вони мали можливість окрім читання, письма й арифметики, вивчити латинсь­ку та грецьку мови, познайомитися з основами філософії.

У 70-х рр. XVI ст. відбувається становлення закладів середньої освіти на українських землях. У Європі в цей час виникали серед­ні школи, де навчали латинській мові й «семи вільним наукам» — граматиці, риториці, діалектиці, арифметиці, геометрії, астроно­мії та музиці. В Україні навчальними закладами такого типу стали слов'яно-греко-латинські школи.

Першу слов'яно-греко-латинську школу було відкрито кня­зем В.-К. Острозьким у його замку близько 1578 р. Утримувала­ся вона на кошти князя. У її програмі навчання були три мови (церковнослов'янська, грецька і латинська), «сім вільних наук», поді­лених на предмети тривіуму (граматика, риторика, діалектика) і квад-ривіуму (математика, геометрія, астрономія, музика), богослов'я та елементи філософії. Викладання двох останніх означало, що Ост­розька школа стала давати, крім середньої, початки вищої освіти.

Князь Острозький також відкрив у своєму замку друкарню, органі­зував науковий гурток. Одночасно з цим за підтримки князя запрошені ним українські та грецькі філологи і богослови готували переклад Біблії церковнослов'янською мовою для подальшого друку. Створений князем

54

В.-К. Острозьким освітній, науковий і видавничий осередок сучасни­ки з повагою називали академією. її першим ректором був відомий лисьменник-полеміст Герасим Смотрицький, а згодом — грек Кирило Лукаріс, який пізніше став александрійським і константинопольським патріархом. Після смерті князя К. Острозького (1608) школа занепала і за її наступників була перетворена на єзуїтську школу.



Слов'яно-греко-латинські школи засновували також православні братства. Перша братська школа на українських землях була створе­на 1585 р. при Львівському братстві.

Робота з документом

Із «порядку шкільного» — статуту Львівської братської школи 1587 р. Багатий над убогим у школі нічим вищий не може бути; дітей дидаскл викладач) повинен усіх однаково — як синів багатих, так і сиріт убогих, так тих, які на вулицях просять харчів, як того, хто має більше чи менше здіб-остей,— але навчаючи, не надавати переваги одному проти другого.

Учитель повинен кожного разу пильнувати: коли б котрого отрока не було, овинен за ним послати і довідатися про причину, чому не прийшов... Зран­ку, відразу після молитви, кожен повинен відповідати, що він учора вивчив 1 показати своє письмо, яке підготував удома.

Після обіду хлопці повинні самі писати на таблицях завдання, які дав їм зтель, окрім малих, для яких повинен писати сам учитель. А вивчивши школі, повинні один одному зачитувати важкі слова, тобто диспутувати, йдучи додому, вірш повторити, щоб, прийшовши зі школи додому, діти огли перед своїми рідними... за звичаєм шкільної науки прочитати з пояс-енням те, що вивчили у школі; а що вчили того дня, повинні вдома увечері іисати і зранку принести до школи, показати своєму вчителеві... Якщо сам учитель чи хтось з учнів не дотримувався б тих правил... — то кий не тільки вчителем, а й простим жителем тут не може бути...

Запитання до документа

1) Як, відповідно до Статуту, відбувався процес навчання?

2) Чи можна стверджувати, що Статут сприяв затвердженню при­нципів справедливості й відповідальності у шкільному житті? Чому?'

3) Які з наведених у Статуті правил ви вважаєте можливими для використання в сучасній школі?



Розповідь учителя

Одночасно з братськими (православними) на українських землях гають єзуїтські (католицькі), протестантські, а після Берестейської їії й греко-католицькі школи. Усі вони надавали середню освіту і, од­ночасно, сприяли поширенню впливу своїх церков в Україні. Перший гїтський колегіум був відкритий у місті Ярославі в 1571 р.



., Запитання

1) Де на українських землях можна було здобути освіту?

2) Хто і коли заснував першу слов'яно-греко-латинську школу?

3) Чим було зумовлене піднесення в розвитку освіти цієї доби?

НІ 4. Літописання. Розвиток книговидання. Розповідь учителя

У XVI ст. на українських землях продовжувалася традиція ство­рення літописів. У Короткому Київському літописі описуються події, що відбувалися у 862—1515 рр. Імовірно, він був створений напри­кінці XV — на початку XVI ст., оскільки опис подій цього періоду відзначається найбільшою докладністю й точністю датування.

У XVI ст. успішно розвивалося книговидання. Значний внесок у його становлення зробив московський першодрукар Іван Федо-ров (Федорович), який переселився на українські землі, рятуючись від переслідувань на батьківщині. Переїхавши до Львова, у 1574 р. він видав на кошти Львівського братства свої перші книги в Ук­раїні — «Апостол» і «Буквар». Призначений для навчання церковно­слов'янської грамоти, «Буквар» став першим шкільним підручником на українських землях.

Особливо плідною була діяльність І. Федорова в Острозі, куди його запросив працювати князь В.-К. Острозький. У 1581 р. він надрукував Острозьку Біблію — перше повне видання Біблії церковнослов'янською мовою.

Окрім Острозької, до великих друкарень належала друкарня Львівського братства, що розпочала свою роботу 1586 р. її було ство-ф/то на основі друкарні І. Федорова, викупленої братством після "смерті друкаря.

iv. закріплення нових знань учнів шшшшшшшшишшшшшшшшшт

Дидактична гра «Снігова куля» Правила гри див. на с. ЗО.

v. підсумки уроку шшшшшшяшшашашшшшшшшашшяшшшшшшшш

Великий вплив на умови розвитку української культури в XVI ст. мали політичні чинники.

У XVI ст. на основі писемної руської мови українців і білорусів під впливом усного мовлення формувалася українська літературна мова.

V другій половині XVI ст. на українських землях сформувався новий тип навчальних закладів — слов'яно-греко-латинська школа, що відповідала тогочасним освітнім потребам і сприяла підвищенню рівня освіти в Україні.

Розвиток книговидання на українських землях сприяв поширен­ню освіти, допомагав православним українцям протидіяти полоніза­ції та окатоличенню.

56

|уі. домашнє завдання ШШШШШШШШШШШШШШШШШШШШШШШШИ^^^

1) Опрацювати відповідний параграф підручника.

2) Випереджаюче завдання. Використавши.додатковий матеріал, підготуйте розповідь на тему «Замки і фортеці України».



Тема. Архітектура, образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво.

Мета: скласти уявлення про розвиток архітектури на українських землях у XVI ст.; описувати видатні архітектурні пам'ятки цього періоду; характеризувати основні здобутки й до­сягнення в образотворчому та декоративно-ужитковому мистецтві; удосконалювати набуті знання і уміння; фор­мувати естетичні уявлення учнів і почуття гордості куль­турними досягненнями в складних умовах. Тип уроку: вивчення нових знань. ^Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний і дидактич­ний матеріал.

новні поняття й терміни: замок, ордер, гравюра, декоративно-ужит­кове мистецтво, гаптування.

ХІД УРОКУ



організація навчальної діяльності

вивчення нового матеріалу шшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшяш

Актуалізація знань учнів

1) Як розвивалося містобудування на українських землях у другій половині XIV—XV ст.?

2) Назвіть найвизначніші пам'ятки архітектури в Україні другої половини XIV—XV ст.

1. Архітектура й містобудування. Заслуховування кращих повідомлень



Розповідь учителя (супроводжується показом відповідного ілюст­ративного матеріалу із зображенням архітектурних пам'яток) !' У XVI ст. на українських землях спостерігався високий розквіт Іодчества. Відновлювалися зруйновані міста, засновувались нові, водились храми, монастирі, будувались оборонні й житлові споруди. Рогочасні будівельники намагалися зберегти давні традиції і поєдна-ї їх із новими рисами європейського ренесансного стилю. Головним 5'ектом художньої уваги ставав фасад будівлі, який прикрашали ордери, декоративно-орнаментальне ліплення тощо.

Робота з поняттями і термінами

Ордер — вид архітектурної композиції, що складається з вертикаль­них колон і горизонтальних частин у відповідній стильовій обробці.



Розповідь учителя

Пам'ятки такої архітектури збереглися у Луцьку, Кам'янці-Подільському, Жовкві, Бродах та Львові. Унікальною пам'яткою ренесансного зодчества вважаються споруди на площі Ринок у цент­ральній частині Львова — Чорна кам'яниця, будинок Корнякта, пам'ятки, пов'язані з діяльністю Львівського братства — Успенська церква, вежа Корнякта, каплиця Трьох Святителів, створені впро­довж 60-х рр. XVI—XVII ст.

Постійні загрози ворожих нападів обумовлювали необхідність спорудження приватних і державних фортець або замків, за мурами яких могли знайти захист не лише їх мешканці, а й населення при­леглих земель.

Цікаво знати

Більшість українських замків у XVI ст. були дерев'яними, вони не збе­реглися до наших днів і відомі лише за описами. Найбільшим дерев'яним замком, за повідомленнями сучасників, був Київський, заново збудований із соснового дерева в 1542 р. У ньому була одна прямокутна й чотирнадцять шестигранних веж. Стіни й башти із зовнішнього боку були обмазані товстим шаром глини й побілені. Усередині замку було багато різних будівель — при­міщення для гарнізону, будинок ротмістра і старости, один костьол і чотири православні церкви. Розмаїті верхи церков, костьолу та башт, вибагливі ком­позиції ґанків, світлиць із вежечками і галереями створювали мальовничу картину.

Чимало замків, збудованих у середньовіччі, не відповідали ви­могам часу і в першій половині XVI ст. були перебудовані. Значної реконструкції зазнали замки Луцька, Кременця, Хуста, Мукачева, Вінниці, Меджибожа, Кам'янця-Подільського та інших міст.

Деякі православні монастирі на західноукраїнських землях також були оточені мурами з баштами й виконували роль фортець. На Во­лині такими фортецями були монастирі в Межиріччі, неподалік Ос­трога, та в Дермані, поблизу Дубно. Дерманський монастир стояв на високому пагорбі та був обнесений муром заввишки сім метрів. Біля стін проходив наповнений водою рів, через який був споруджений перекидний міст. До фортеці-монастиря можна було потрапити через триярусну вежу, яка слугувала також за дзвіницю.

До відомих пам'яток православної церковної архітектури XVI ст. належать Богоявленська церква в Острозі та Троїцька церква в Ме­жиріччі. Обидва храми є хрестовокупольними і продовжують давньо­руські будівельно-архітектурні традиції. Однак тогочасні умови жит­тя спричинили те, що обидві церкви були пристосовані до оборони.

58

2. Образотворче мистецтво.



Розповідь учителя(супроводжується показом відповідного ілюст­ративного матеріалу із зображенням творів мистецтва цієї доби) Українське малярство цього періоду користувалося великим ви­знанням. Переважна більшість творів живопису була церковної те­матики (фрески, ікони). Картини або портрети побутового характеру устрічалися рідко. Митці продовжували розвивати давньоруські адиції. Проте в портретному живописі був відчутний вплив захід-оєвропейського, італійського й німецького мистецтва.

У XVI ст. українські митці, як і раніше, багато працювали в Поль­щі. Зокрема, збереглося багато фресок на євангельські сюжети, ви-онані ними в храмах і спорудах Вавеля у Кракові. Однак від кінця VI ст. їх стали витискати з польських міст. Цьому сприяло засуд­ження католицьким духівництвом того, що в костьолах працюють давославні «схизматики».

У тогочасному українському іконописі пануючими залишалися і>адиції Київської Русі, але поступово з'являються також нові риси, їайстри більше уваги приділяли побутовим деталям, посилюючи їм самим реалістичні елементи. Пози зображених стали більш при-:дними, а деталі одягу набули конкретності. Найбільшого визнання цей час набули львівська й перемишльська школи іконопису. Ви-атними творами середини XVI ст. були ікони «Поклоніння волхвів» Бусовиська, поблизу Старого Самбора, та «Різдво Христове» із села їушевич, поблизу Добромиля.

У XVI ст. успішно розвивалося українське різьбярство, яке заміни­ло досить дорогу і розкішну давньоруську мозаїку. Переважало різьб-ення по дереву й рідко зустрічалося на мармурі. В основному це були адгробні монументи й плити. До зразків такого мистецтва належить адгробний монумент князеві Костянтину Острозькому, побудований ого сином на місці поховання батька в Успенській церкві Києво-Пе-.ерської лаври.

Високого рівня розвитку досягла книжкова мініатюра — виконані фарбами невеликі кольорові зображення в рукописних книгах. Особ-іиве місце за своїм оздобленням посідає Пересопницьке Євангеліє. У ньому, крім заставок та ініціалів, майстерно виконаних у формах традиційного геометричного орнаменту, є чотири мініатюри із зоб­раженням євангелістів. Кожну мініатюру прикрашено пишним рос­линним орнаментом. Особливої урочистості й життєрадісності нада­ють мініатюрам і орнаментам Пересопницького Євангелія золоте тло Й соковиті кольори — синій, червоний, зелений.

У XVI ст. значно посилюється вплив на оформлення рукописних ^книг народного мистецтва — часто використовуються мотиви, запо­зичені з народного ткацтва, різьби по дереву та настінних розписів.

У другій половині XVI ст. у зв'язку з поширенням книгодрукуван­ня стало розвиватися мистецтво гравюри.

Робота з поняттями і термінами

Гравюра — друкований відбиток на папері з малюнка, вирізьбле­ного на дошці.



Розповідь учителя Першими українськими гравюрами вважають ілюстрації до «Апостола» й «Букваря», виданих 1574р. у Львові І. Федоровим. Вони відзначаються красивими композиціями з рослинних еле­ментів (пишно закручений широколист, стилізовані квіти й плоди тощо), притаманними оформленню книг майстрами італійського Відродження.

У другій половині XVI ст. в українському малярстві відбувається відокремлення портрета від іконопису й перетворення його в само­стійний жанр мистецтва. Це було пов'язано з новим тлумаченням образу людини, поширенням гуманістичних ідей Відродження і зру­шеннями, що відбувалися в розвитку українського суспільства. На жаль, імена більшості майстрів портрету цього часу залишаються невідомими. Найвідомішими портретами, створеними українськи­ми митцями цього часу, вважаються портрет галицького магната і вченого Яна Гербурта, портрет К. Острозького, портрет Анастасії Лісоаської з Рогатина, відомої під ім'ям Роксолани.

Талановитим художником-портретистом був Войцех Стефацович зі Львова. Під час візиту до міста короля Речі Посполитої Стефана Баторія в 1578 р. він виконав його портрет, за що отримав титул ко­ролівського придворного маляра. Портрет написаний без помпезності, майже з документальною достовірністю, у ньому відчутна властива майстрові гостра спостережливість при вивченні натури.

■ 3. Декоративно-ужиткове мистецтво. Самостійна робота за підручником



Додатковий матеріал

У XVI ст. в українському декоративно-ужитковому мистецтві з'являються нові риси, пов'язані з проникненням ренесансних орнаментальних мотивів. Однак українські майстри вносять у них багато своєрідних рис, сполучаючи нові форми з традиційними прийомами та мотивами, які існували в народ­ному мистецтві.



Робота з поняттями і термінами

Декоративно-ужиткове мистецтво — вид мистецтва, який обслуго­вує побутові проблеми людини й одночасно задовольняє її естетичні потреби, несучи в життя красу.

У цей період відроджується скловаріння, що занепало в попередні століт­тя. У багатьох містах України поряд із ткацтвом починає розвиватися кили­марство. Львівські майстри оволоділи мистецтвом виготовлення оббивки для

60

меблів із тисненої шкіри. Вона вкривалася різнокольоровим малюнком, що оєднував східні елементи орнаменту й розкішні ренесансні візерунки. Найбільшого поширення в XVI ст. в Україні мали такі види декоратив­но-ужиткового мистецтва, як місцеве виробництво меблів, художнє литво та вироби з металу, керамічне виробництво, а також стародавні галузі — виши­вання та гаптування.

-, У художній обробці металу українські майстри уславилися відливанням гармат, годинникарством, виробництвом нових видів зброї. Далеко за межа­ми України були відомі вироби львівських ювелірів-золотарів. Вони виго­товляли посуд, предмети церковного призначення, столовий посуд, зброю, ювелірні прикраси тощо, прикрашаючи їх емаллю, різьбою, інкрустацією ^золотом і сріблом, оздобленням коштовним камінням.

Цікаво знати

і" У XVI ст. невід'ємною ознакою вбрання шляхтича й заможного міщанина [вважався «львівський пас». Це був досить широкий шкіряний пояс, укри-і'тий поспіль срібними, нерідко позолоченими орнаментованими бляхами у ви­гляді кіл або овалів, що чергувалися з прямокутними пластинками. Його рряжка, або клямра, мала вигляд прямокутної скриньки, у якій іноді носили гроші. На ній зображували міфологічні сцени, постаті королів, рицарів тощо. Ді малюнки та орнамент на бляхах були гравірованими або карбованими. До пояса прикріплювалися накладки, виконані способом ажурного лиття. Виготовляли такі пояси виключно львівські майстри.

Керамічні вироби українських майстрів XVI ст. здебільшого були вкриті ^геометричним орнаментом, зробленим спеціальним валиком, який нагадує |мотиви вишивання. У той же час дедалі більше поширюється розмальовуван-|вя посуду мінеральними фарбами, золотою та зеленою поливою. Композиції їдосить часто нагадують тогочасний книжковий орнамент, що свідчить про |добре знайомство з ним майстрів-гончарів.

у. Робота з поняттями і термінами

| Гаптування — вишивка речей шовковими, укритими тонким ша-|ром золота або срібла нитками.

Майстри з гаптування працювали в багатьох українських містах, шля­хетських і монастирських маєтках. Виготовлені ними речі користувалися великим попитом серед заможних верств населення. Існує чимало згадок про Продаж «руських» (українських) виробів за кордоном — у країнах Балкан-іського півострова, в Італії та інших землях.

''' Неабияких успіхів досягли українські майстри у виготовленні меблів.

Для потреб шляхти й міської знаті виготовлялися різьблені, оздоблені інк­рустацією (слоновою кісткою, напівкоштовним камінням) або прикрашені

і мальованими орнаментами меблі. Найцінніші різьблені меблі виготовляли горіха, але найчастіше згадуються меблі з липи. Одним із найпоширеніших предметів меблювання в XVI ст. була, як і раніше, скриня. Виготовлялося також чимало видів ліжок, столів, стільців, крісел.



iv. закріплення нових знань учнів тжтштттжгттттґ<'

Експрес-опитування

1) Які пам'ятки архітектури входять до ансамблю площі Ринок у Львові?

2) Із якого матеріалу в XVI ст. будувалася переважна більшість замків?

3) Чим було зумовлене широке будівництво замків?

4) Назвіть пам'ятки православної церковної архітектури XVI ст., які ви знаєте.

5) Назвіть основні види українського образотворчого мистецтва XVI ст.

6) Що таке книжкова мініатюра?

7) Що таке гравюра?

8) Які види декоративно-ужиткового мистецтва розвивалися на українських землях у XVI ст. ?

9) Наведіть кілька прикладів високої техніки українських майст­рів декоративно-ужиткового мистецтва.

10) Які факти свідчать про вплив ідей європейського Ренесансу на українське образотворче мистецтво?

Завдання

Заповніть таблицю «Розвиток українського мистецтва в XVI ст.».



Вид мистецтва

Найбільш яскраві й видатні твори










У XVI ст. в українській архітектурі з'являються риси європейсько­го ренесансного стилю. Потребами часу було обумовлено будівництво захисних споруд — фортець і замків.

В українському образотворчому мистецтві поряд із традиційни­ми жанрами (фрески, іконопис, книжкова мініатюра) з'являються нові — гравюра й портретний живопис. В іконописі та світському портреті спостерігається схильність до реалізму в зображенні пер­сонажів.

У декоративно-ужитковому мистецтві українські майстри вміло поєднували традиційні прийоми та мотиви з новими віяннями, які поширювалися з Європи.

VI. домашнє завдання "я*^^.......ПІЩИН

1) Опрацювати відповідний параграф підручника.

2) Відвідайте місцевий художній музей і підготуйте повідомлення про твори українського образотворчого та декоративно-ужит­кового мистецтва XVI ст., які є у його експозиції.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка