Дидактична гра це цікава для її учасників навчальна



Сторінка5/20
Дата конвертації21.02.2016
Розмір5.51 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20
Тема. Узагальнення знань учнів за темою «Українські землі в XVI ст.».

Мета: повторити, узагальнити та закріпити знання, набуті уч­нями впродовж вивчення теми; розвивати вміння та на­вички, які формувалися на попередніх уроках; виховний аспект уроку реалізується в результаті осмислення уч­нями подій минулого своєї Батьківщини й формування позитивного емоційно-особистісного ставлення до них; спонукати учнів до подальшого поглиблення знань; про­довжити формувати і вдосконалювати в учнів уміння і на­вички; виховувати інтерес до національної історії. Тип уроку: повнорювально-узагальнюючий. Обладнання: підручник, атлас, стінні карти, що використовувалися впродовж вивчення теми, дидактичні матеріали*.

Методичні рекомендації щодо проведення уроку

Необхідність періодичної систематизації знань, умінь і навичок, кі учні набувають під час вивчення матеріалу, не підлягає сумніву, шкільній практиці осмисленню вивченого матеріалу слугують уро-и узагальнюючого повторення за проблемами, темами, розділами урсу та підсумкове повторення в цілому.

Цей урок не повинен перетворюватися на звичне механічне відтво--ння вивченого матеріалу. Зробити це усім учням класу за 45 хвилин осто неможливо. Потрібно також пам'ятати, що одноманітні фор-! роботи спричинюють швидку втому учнів, унаслідок чого значно огіршутоться якісні показники їхньої праці.

Урок узагальнення є підсумком його участі в різних формах роботи а уроці, спрямованих на виявлення опанування інтелектуальними практичними вміннями та навичками, передбаченими шкільною ограмою. Здійснюючи повторення і перевірку вивченого матеріа­лу, вчитель, за наявності часу, може також викласти нові факти, які ші опанують досить легко, оскільки вони увійдуть до вже сформо-аної системи знань. Такі паузи дозволяють учням відпочивати перед новими формами роботи.

Наведений матеріал для проведення уроку має рекомендаційний іарактер. Учитель використовує його відповідно до своїх педагогіч­них уподобань і конкретної ситуації.

Для проведення уроку також можна використати спеціальні збір­ники завдань для тематичного оцінювання, залікові та робочі зо­шити.

* Тут і далі: Земерова Т. Ю., Скирда І. М. Історія України. 8 клас. Матеріали до уроків. — X.: Веста: Вид-во «Ранок», 2008.

** Тут і далі див.: Святокум О. Є. Історія України. 8 клас. Комплексний заліковий зошит для тематичного оцінювання навчальних досягнень. — X.: Веста: Вид-во «Ра­йок», 2008.

63

ХІД УРОКУ



i. організація навчальної діяльності шшшшшшшшшшшшшшшшш

Учитель повідомляє учням тему уроку, його завдання та інформує про основні форми роботи.



ii. повторення й узагальнення знань ІНННшШяШМ^

Учитель стисло нагадує основний матеріал, що вивчався упродовж опрацювання теми.



Вступна бесіда

1) Вивчення якої теми ми завершили?

2) Які головні події відбулися в період, що ми вивчали?

3) Перегляньте назви параграфів вивченої теми та запропонуйте інші назви до них.



Дидактична гра «Відгадай героя»

Правила гри. Один з учасників гри (ведучий) виходить за двері. Усі інші «загадують» ім'я будь-якого історичного діяча. Ведучий повер­тається до класу й повинен відгадати, ім'я якого діяча загадали учні. Йому дозволяється ставити питання, на які можна давати відповіді «так» чи «ні». Доцільно обмежити кількість запитань (наприклад, п'ять), за якими потрібно відгадати ім'я історичного діяча. Виграє той, хто відгадає ім'я за меншу кількість питань.

Дидактична гра «Віднови втрачене»

Правила гри. Учитель пропонує речення, у яких не вистачає якогось терміна, прізвища, дати, назви тощо. Учні, спираючись на вивчений матеріал, відновлюють утрачене. Кожна правильна відповідь дає мож­ливість отримати один бал. Гру можна проводити з усім класом або ок­ремими учнями. З усім класом її доцільно проводити в письмовій формі.

Приклад запитань

1) Нова доба історії України — це період, що тривав від ... до ... ст.

2) Перша згадка про українських козаків подана у * Хроніці Поль­щі» Мартина Бєльського під ... р.

3) Першою відомою Січчю вважають фортецю, що була зведена на ... князем ....

4) Легке маневрене судно, яке використовували козаки у своїх морських походах, називалося ... .

б) Центром реєстрового козацтва було місто ... .

6) Перше козацьке повстання кінця XVI ст. відбулося під керів­ництвом ....

7) Король... у ... р. надав реєстровому козацтву клейноди ... .

8) Запорозька Січ поділялася на ... куренів.

64

9) Символом влади козацького полковника був (ла)....



10) Берестейська церковна унія була укладена ... р., у результаті якої утворилася....

11) У результаті Люблінської унії більшість українських земель опинилося під владою ... . На цих землях були утворені.... воє­водства.

12) Пересопницьке Євангеліє було створене в ... р. Завдання

1) Складіть перелік подій з історії України XVI ст., які ви вважає­те найважливішими. Обґрунтуйте свій вибір.

2). Пояснітьзначенняпонятьітермінів: « низове козацтво», «реєст­рове козацтво», «ЗапорозькаСіч», «клейноди», «козацькарес­публіка», «братства», «національно-визвольнийрух». : 3) Назвіть імена видатних історичних діячів цієї доби. У чому ви вбачаєте їх внесок в історію України XVI ст.?

4) Якою була структура українського суспільства в XVI ст.? Порівняйте становище його верств і прошарків. *



;' 5) Схарактеризуйте причини і наслідки виникнення українсько­го козацтва.

. 6) Якими були передумови і причини укладення Люблінської унії? Проаналізуйте, які зміни відбулися внаслідок Люблін­ської унії на українських землях. / 7) Як розвивалося церковне життя на теренах України в XVI ст. ? м Поясніть причини та наслідки Берестейської церковної унії.



Завдання за історичною картою

1) Простежте, як змінювалась територія розселення українців у XVI ст. Порівняйте її із сучасними кордонами України.

2) Як змінювалася впродовж XVI ст. державна приналежність українських земель? Визначте, під владою яких держав пере­бували українські землі.

3) Назвіть воєводства, утворені на українських землях у складі Речі Посполитої та їхні центри.

4) Покажіть місця розташування Запорозьких Січей та володіння Війська Запорозького в XVI ст.

5) Які території були охоплені козацькими повстаннями 90-х рр. XVI ст.?

6) Покажіть, де були створені найвизначніші культурні пам'ятки ■ цієї доби.

І. ПІДСУМКИ УРОКУ «ШИИВШшШИШ^

Сьогодні на уроці ми разом пригадали й узагальнили матеріал ми. Опрацьований і повторений матеріал повинен стати основою , я підготовки до тематичного оцінювання знань.

«Історія України)*. 8 кл 65

iv. домашнє, завдання шшшшшшштшшшшшшшшшшшшшшшшт

Підготуватися до тематичного оцінювання. Для поглибленого опра­цювання матеріалу теми та окремих її частин можна використати додаткову літературу [1, 6, 9,14,16,18, 25, 27, 28, 32, 33, 34].





Тема. Оцінювання навчальних досягнень учнів за темою «Ук­раїнські землі в XVI ст.». Мета: здійснити тематичне оцінювання знань, умінь і навичок, набутих учнями впродовж вивчення теми; удосконалю­вати набуті вміння й навички; виховати шанобливе став­лення до минулого нашої Батьківщини. Тип уроку: перевірка й облік Знань. Обладнання: підручник, атлас/завдання для перевірки навчальних до­сягнень учнів*.



Тема. Соціально-економічний розвиток українських земель

у першій половині XVII ст. Мета: з'ясувати, як відбувалося зростання магнатського володін­ня на українських землях; визначати основні наслідки роз­витку фільваркового господарства; розповідати про розви­ток українських міст; аналізувати зміни, які відбулися в цей час у становищі селян і міщан; продовжувати формувати навички самостійно? роботи з навчальним текстом і умін­ня розв'язувати тестові та інші завдання; сприяти осмис­ленню ролі особи в історії, відповідальності за власні дії. Тип уроку: вивчення нового матеріалу. Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний матеріал. Основні поняття й терміни: латифундія, товарне виробництво, заго-родники, комірники.

----ХІД УРОКУ- - ---

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ шшшшшшшшшшшшшшшшшш

її. вивчення нового матеріалу ж«жішшшшташшишшшіз

Актуалізація знань учнів

1) Якими були особливості економічного життя українських зе­мель у першій половині XVI ст.?

2) Що таке фільварок?

* Тут і далі Див.: Святокум О. Є. Історія України. 8 клас. Комплексний заліковий зошит для тематичного оцінювання навчальних досягнень. —X.: Веста: Вид-во «Ра­нок» , 2008. Відповіді на посібник — див. додаток. -

66

1. Зростання магнатського землеволодіння. Поширення фільвар­ків. Розвиток товарного виробництва.



Розповідь учителя (супроводжується демонстрацією карти) У Першій половині XVII ст. на українських землях швидко зрос-

0 магнатське землеволодіння. До цього магнатів підштовхува-зростання попиту на хліб та іншу сільськогосподарську продук-

ю на західноєвропейських ринках. У Галичині розташовувались єтки Потоцьких, Собєських, Даниловичів, Одровонжів та інших формі «ключів» — кількох сіл і містечок, що управлялися як єди-й господарський комплекс. У 1629 р. в Брацлавському воєводстві % усіх селянських і міщанських дворів належало 18 магнатам, Волинському воєводстві 75 % селянських господарств перебува-' в латифундіях магнатів. Саме на Волині розташовувалася «Ост-жчина» — володіння князів Острозьких. Крім цього, володіння .-В. Острозького на початку ХУЦ ст. перебували в Брацлавському, «ївському, Руському, Сандомирському, Краківському, Берестей-кому, Мінському, Новогрудському, Вітебському і Віденському воє-дствах. У них розташовувалися 620 населених пунктів, серед яких ло 38 міст. Проте найбільшими були волинські володіння.



Робота з термінами і поняттями

Латифундія — велике приватне земельне володіння.

Розповідь учителя

Річний прибуток князя К.-В. Острозького від усіх його володінь ягав 1 млн злотих. На Лівобережжі своїми розмірами вирізнялися маєтності Вишне-цьких із центром у Лубнах. До «Вишневеччини», як називали їх су-сники, наприкінці 30-х рр. XVII ст. входило 39,6 тис. селянських орів, 56 міст і містечок. Усього у Вишневецьких, що мали також млі на Поліссі, Поділлі, Волині й Галичині, було майже півмільйо-«підданих» — посполитих селян і міщан.

Великі земельні маєтності в інших місцевостях України мали та-ж Збаразькі, Хоткевичі, Корецькі, Ружинські, Замойські, Жол-вські, Калиновські, Конєцпольські.

Звернути увагу!

Земельні багатства магнатів зростали за рахунок успадкування, улівлі або захоплення маєтків, шлюбів, залюднення й освоєння ок-їнних територій, дарувань із боку королів. Права магнатів на во­діння землями затверджувалися королівськими грамотами. Зростання попиту на сільськогосподарську продукцію спонукало зем-власників до перетворення своїх маєтків на фільварки. Урожайність фільварках, особливо великих, була вищою порівняно із селянськи-господарствами. У фільваркових господарствах першої половини



1 ст. вирощували зернові, розводили городину, ставили на відгодівлю ів, влаштовували пташники, займалися рибництвом.

Одночасно з поширенням фільварків розгортався процес освоєння окраїн, унаслідок чого в Україні набагато зросла площа оброблюваних земель. Сільське господарство поширилося на нові місцевості Східного Поділля, південну частину Київщини й Лівобережжя і Слобожанщину. Проте регіоном найбільш розвинутого землеробства залишалися Белз-щина, Холмщина, Волинь, Західне Поділля й частково Галичина.

Із появою фільварків був пов'язаний розвиток товарного виробницт­ва, за якого продукція виготовлялася не для власного споживання, а на продаж. Одночасно з цим значні суспільні зміни відбуваються в середовищі магнатів і шляхти.

Робота з документом

Польський публіцист С. Старовольський про зміни, якд відбувалися в середовищі шляхти в першій половині XVII ст.

За старих часів вважалося обов'язком селянина обробляти землю, а купця — займатися мирськими справами. Шляхтич же віддавався рицарській справі й безперервно воював. Тепер у нас нема вояків, ...зате є корчмарі, гендлярі й по­середники... Найбільшим подвигом у нас вважається знати дорогу, якою женуть биків із маєтку до Ґданська, бо всі заможніші торгують волами, кіньми, вином, медом, ...рибою, ...всяким хлібом... Усе, що їх піддані мають у себе для продажу, вони наказують нести на панський двір, скуповують по найнижчих цінах і від­правляють до міста... Туди ж вони посилають і свої продукти».

Запитання до документа

Які зміни відбулися в середовищі шляхти внаслідок розвитку то­варного виробництва?

Розповідь учителя

Упродовж першої половини XVII ст. в сільському господарстві ук­раїнських земель зростало виробництво товарів на продаж. Із фільварків на ринки пани відправляли великі валки з різним зерном і виручали за його продаж значні суми грошей. Великі прибутки отримували влас­ники фільварків від тваринництва. У Руському воєводстві, на Волині, Поділлі й Київщині в багатьох фільварках розвивалося молочарське товарне господарство. У багатьох маєтках щорічно для продажу на рин­ку відгодовували 100—300 волів. В окремих фільварках зустрічалися кінські заводи. Вирощування породистих коней для потреб війська й знаті забезпечувало великі прибутки їх власникам.

Свідченням втягування магнатів і шляхти в товарне виробництво було зростання кількості млинів, крупорушок, ґуралень, броварень і чинбарень. Чималі доходи вони також отримували від своїх рудень, поташень, селітряних варниць тощо.

Запитання на закріплення

1) Який тип господарства набув поширення в українських землях у першій половині XVII ст.? Із чим це було пов'язано?

2) Які наслідки для українських земель мали процеси, що відбу­валися в сільському господарстві в першій половині XVII ст.?

Ш 3. Розвиток міст. Розповідь учителя

У цей період, як і в другій половині XVI ст., на українських землях зростали старі міста й містечка та з'являлися нові. Зокрема, упродовж другої половини XVI — першої половини XVII ст. були засновані де­сятки нових міст і сотні містечок: Конотоп, Фастів, Кременчук, Га-дяч, Миргород, Яготин, Умань, Бориспіль та багато інших. У 40-х рр. XVII ст. в Україні налічувалось близько тисячі міст і містечок, у яких проживало щонайменше 20 % населення. Найбільшими за кількіс­тю населення були Львів (15—18 тис. жителів), Київ (15 тис), Мед-жибіж (12 тис), Біла Церква (10,7 тис). Однак типовими були міста з 2—3 тис. жителів. Від міст держава або магнати-власники отриму­вали значні доходи — збори з ремісників і торговців, плата за проїзд через місто, за місце на ринку тощо. Деякі міста, як свідчать описи доходів, давали своїм власникам у п'ять-десять разів більше прибут-у, ніж села, на місці яких вони виникли.

Міста, які належали державі (королівські), були адміністратив-ими центрами й управлялися найчастіше на основі магдебурзького рава. Проте більшість міст (близько 80 %) становила приватну влас-ість або належала церкві. Так, із 206 міст у Київському воєводстві оролівських було 46, приватновласницьких — 150, церковних — 10. кремі приватні й церковні міста також користувалися магдебур-ьким правом. Деякі магнати володіли багатьма містами. Так, Конєц-ольському лише на Брацлавщині належало 170 міст і містечок.

Про рівень господарського розвитку міст у той час свідчила кіль-ість ремісників різних професій. У першій половині XVII ст. їх налі-увалося у Львові близько 3 тис, Білій Церкві — 297, Галичі — 200, строполі — 194 ремісники. Загалом у цей період в українських міс-ах існувало понад 300 ремісничих спеціальностей. Зростання міст умовлювало збільшення кількості таких ремісників, як пекарі, різ­ний, м'ясники, медовари, пивовари, ґуральники, олійники, мірош-ки та ін.

У першій половині XVII ст. в розвитку міського ремесла з'явилися ові явища. Насамперед, за рахунок вихідців із сіл у містах стало зро-ати число позацехових майстрів-партачів. У Львові в цей час вони тановили понад 40 % всіх ремісників. Цехи намагалися боротися ними, але найчастіше не мали в цьому успіху, тим більше, що парта-ів підтримували, виходячи зі своїх інтересів, шляхта й міська влада, априклад, у 1638 р. львівський староста, замість дозволених йому ехом шести ремісників, тримав понад 160 й отримував прибуток від ньої праці.

На окремих підприємствах стали впроваджуватися найпростіші ини, виникав поділ праці й використовувалася наймана праця, то розпочався перехід до мануфактурного виробництва. Напри-ад, водяні колеса на початку XVII ст. застосовувалися на папірнях

69

у Брюховичах під Львовом, а поділ праці між найманими робітниками спостерігався там, це виробляли великі гармати й великі дзвони — у майстернях Львова, Черкас, Остра, Білої Церкви.



Запитання для закріплення

1) Які чинники впливали на розвиток міст у першій Половині ХУІІст.?

2) Що нового з'явилося в розвитку міст у цю добу?

■ 4. Становище селян та міщан. Розповідь учителя

Поширення фільварків на українських землях супроводжувалося скороченням селянських наділів, зростанням кількості малоземельних і безземельних селян. Одні з них користувалися половиною наділу, інші — чвертю. Найбіднішою частиною селянства були загородники (го­родники), що найчастіше мали лише один город (загороду), і комірники, які не мали навіть власного житла, хоча дехто з них мав худобу.

Одночасно зі скороченням селянського землекористування зрос­тала експлуатація селян. Відбувалося закріпачення селян, пани на власний розсуд визначали їх панщину, повинності й податки, розпо­ряджалися їх майном і життям. Унаслідок цього селянин перетворю­вався в повністю безправний придаток фільварку, предмет даруван­ня, продажу та купівлі.



Робота з документом

Опис умов життя селян Середнього Подніпров'я у ЗО40-х рр.' XVII ст.

Г.-Л. де Бо планом

Тутешні селяни заслуговують на співчуття. Вони надзвичайно бідні, бо му­сять тричі на тиждень відбувати панщину своїми кіньми і працею власних рук. Крім того, залежно від розмірів наділу, повинні давати відповідну кількість зерна, безліч каплунів, курей і качок перед Великоднем, Трійцею та Різдвом. До того ж мають возити своєму панові задарма дрова та відбувати багато інших робіт... Ще вимагають від них грошових податків. Крім того, десятину з баранів, поросят, меду, усяких плодів,— а що три роки — й третього волика... Але це ще не найважливіше, оскільки пани мають необмежену владу не тільки над їхнім майном, а й над їхнім життям; ось яка велика свобода польської шляхти (яка живе неначе в раю, а селяни — ніби перебувають у чистилищі).

Запитання до документа

1) Якою була панщина селян?

2) Які податки й повинності стягувалися із селян?

3) Які факти свідчать про безправне становище селян?



Розповідь учителя

Упродовж XVII ст. різко погіршилося економічне, соціальне і пра­вове становище селян у всіх регіонах України. Найважчим воно було в Берестейському, Підляському, Руському,.Белзькому, Волинсько-

70

:у, західній частині Подільського й на правобережжі Київського воє-одств, де панщина селян-кріпаків сягала 3—6 днів на тиждень. На ередину XVII ст. в результаті безперервного закріпачення вільних селян в Україні лишилося дуже мало.



У містах із розвитком ремесла, промислів і торгівлі поглиблюва­лося соціальне розшарування. Патриціат дедалі більше збагачувався керував усім міським життям. Він не допускав до участі в управлін­ні містами середній за майновим становищем прошарок міщанства. ' свою чергу, останні домагалися звуження сфери впливу патриціату ' розширення своїх прав. Зростала кількість збіднілих цехових майст-' ів, підмайстрів, учнів й партачів, незадоволених своїм становищем обмеженнями в правах. У першій половині XVII ст. значну кількість міського населення ановили козаки й жовніри військових залог. Перш за все це стосу-ося міст і містечок Подніпров'я та Брацлавщини. Так, у 1616 р. Каневі, Корсуні, Білій Церкві, Чигирині, Черкасах, Богуславі, Пе-гяславі було в середньому понад 76 % козацьких дворів. Строкатим був національний склад міщан. Основну масу населен-складали українці. Крім них, у містах жили поляки, литовці, євреї, іяни, білоруси, молдавани, угорці, вірмени, греки тощо. Заможні іно­земці займалися торгівлею, орендою маєтків і промислів, викупом мит.

Існували різноманітні обмеження для міщан із православних україн­ців. Зокрема, у 1620 р., за повідомленнями сучасника, у Львові той, «хто одержується грецької віри і не перейшов в унію, той не може жити ■ місті, міряти ліктем і квартою, бути прийнятим у цех».

Звернути увагу!

Населення міст потерпало від гноблення. У державних міетах, на-іть тих, що мали магдебурзьке право, міщани потерпали від свавілля оролівської адміністрації. У приватновласницьких містах жителі "ули змушені відбувати панщину на полі, чистити стави, споруджу-ти греблі, давати до війська з відповідним спорядженням вибран-ів, споруджувати, ремонтувати й охороняти замки тощо. Власники іст і містечок часто віддавали їх в оренду й заставу, а фактично — на ограбування й розорення. Багато лиха завдавали магнатські чвари свавілля шляхетських військ, що супроводжувалося грабунками, 'Насильством й розбоями.



IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Бесіда за запитаннями

1) Що таке латифундія?

2) Назвіть прізвища магнатів, які мали великі маєтності в Україні.

3) Яке виробництво називається товарним?

4) Яким був відсоток міщан у складі українського населення в 40-х рр. XVII ст.?

б) Яке місто в першій половині XVII ст. було в Україні найбіль­шим за кількістю населення?

6) Від кого залежала більшість українських міст?

7) Скільки ремісничих спеціальностей існувало в цей період?

8) Хто такі загородники й комірники?

9) У яких регіонах України виникали міста й містечка зі значною кількістю козаків у складі населення?



Завдання

1) Складіть розгорнутий план за темою «Особливості соціально-економічного розвитку українських земель у першій половині XVII ст...

2) Поясніть, у чому в першій половині XVn ст. виявилося загострен­ня суперечностей соціально-економічного розвитку України.

ні. підсумки уроку шшшшшшшшшшшшшшшштшшшшшшшшшшштшшш^

В умовах панування Речі Посполитої на українських землях з'явилися величезні земельні володіння магнатів і шляхти.

У сільському господарстві провідним виробником товарної продук­ції стали фільварки.

Упродовж першої половини XVII ст. зростала кількість міст та їх населення.

Унаслідок поширення фільварків становище переважної більшості українських селян погіршилося.

Широкі маси міського населення потерпали від свавілля королівської адміністрації або власників міст та національно-релігійних утисків.



iv. домашнє завдання явввввввввв^^

Опрацювати відповідний параграф підручника.





Тема. Церковне життя в першій половині XVII ст. Мета: скласти уявлення про вплив Берестейської унії на церков­не життя в Україні; характеризувати зміни, які відбулися в становищі православної церкви в 20—30-х рр. XVII ст.; пояснювати, як діяльність митрополита Петра Могили сприяла зміцненню православної церкви; розповідати про становище греко-католицької церкви; удосконалю­вати набуті вміння і навички; сприяти осмисленню ролі особи в історії, відповідальності за власні дії. Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний матеріал. Основні поняття й терміни: єпархіальний собор, митрополича консис­торія, «Катехізис».

72

Основні дати: 1620 р. — відновлення ієрархії православної церкви на українських і білоруських землях у складі Речі Посполи­тої; 1633 р. — початок легалізації православної церкви в Речі Посполитій.

—-—-—----ХІД УРОКУ—-—-——

і. організація навчальної діяльності вОТвявшШввв^^

її. перевірка домашнього завдання шшашшшаашяшшяштш

Фронтальне опитування ' <

1) Як відбувалося зростання магнатського землеволодіння на ук­раїнських землях?

2) Якими були причини й наслідки поширення фільваркових гос­подарств?

3) Схарактеризуйте розвиток українських міст у пертій половині XVII ст. Які чинники впливали на їх розвиток?

4) Які зміни відбулися в становищі селян і міщан?

іп. вивчення нового матеріалу Явв^^

Актуалізація знань учнів

1) Яким було становище православної церкви в XVI ст.?

2) У чому полягала Берестейська церковна уиія 1596 р.?

3) Якими були результати та наслідки Берестейської церковної унії?



і І. Вплив Берестейської унії на? церковне життя в Україні. Розповідь учителя

Укладення Берестейської унії спричинило розкол між прихиль­никами православної і греко-католицької церков в українському :суспільстві. Одразу після укладення унії, 15 грудня 1596 р., король Сиґізмунд III видав універсал із вимогою до всього православного духівництва й віруючих визнати унію. Користуючись « правом патро­нату», він роздавав єпископські кафедри тим, хто визнав унію, фак­тично ліквідувавши православну ієрархію. На місцях у православних силою відбирали церкви й монастирі та передавали греко-католикам. Проте православні чинили опір цьому. Так, коли 1599 р. король при­значив греко-католицького митрополита Іпатія Потія архімандри­том Києво-Печерської лаври, міщани й козаки не пустили його до монастиря. 1609 р. озброєні кияни напали на Видубицький монас­тир, де сховався намісник греко-католицького митрополита Антоній Грекович. їхні дії перешкодили останньому, незважаючи на під­тримку влади, захопити Софійський собор і Києво-Печерську лавру. У 1618 р. козаки втопили Грековича в Дніпрі. Дії міщан підтримував

київський воєвода князь К.-В. Острозький. Унаслідок боротьби пра­вославної шляхти на сеймі Речі Посполитої Сиґізмунд III офіційно визнав Києво-Печерську лавру за православними.

Київська митрополія фактично розкололася На визнану польською владою греко-католицьку («з'єднану» ) і нелегальну, не визнану владою й патронами-католиками, православну («нез'єднану») церкви. У цих умовах православна церква в Україні вистояла завдяки підтримці віру­ючих. На захист православ'я піднялися братства. Братчики складали колективні протести стосовно протиправних дій греко-католиків на їхніх протекторів на сеймики й вальний сейм Речі Йосполитої,'вели: процеси за церковне майно й подавали відповідні матеріали сеймовим послам. Підставою для їхніх дій і виступів на захист православ'я представників інших верств була традиція гарантування королями Речі Посполитої права на свободу совісті в межах своєї держави.

У травні 1599 р. за ініціативою Віденського братства було укладе­но союз між православними і протестантами для спільного захисту своєї свободи віросповідання.

Активно вела боротьбу за свої права українська православна шлях­та на сеймах Речі Посполитої. Це був єдино можливий законний шлях за відновлення православної церкви, 1601 та 1603 рр, православні посли разом із протестантами зірвали роботу сеймів. Після участі ук­раїнської шляхти у збройному виступі проти короля (1606—1607 рр.) сейм прийняв рішення, що православним не повинно чинитися пе­решкод у відправі богослужінь, і підтвердив права та привілеї цер-.£$даих православних братств. 1609 р. сейм визнав існування в Речі •Посполитій як греко-католицького, так і православного духівництва. Утиски будь-кого з них повинні були каратися на державному рівні. Важливе значення мало прийняте в 1618 р. рішення сейму, що нікого не можна силою примушувати змінювати віру.



Цікаво знати

Одним із найбільш жорстоких та пам'ятних прикладів насилля стало вбивство уніатського полоцького архієпископа Йосафата Кунцевича (1617— 1623 рр.) розгніваними православними міщанами Вітебська в Білорусі, де розміщувалася резиденція ієрарха. Після його смерті 1623 р. уніати прого­лосили його мучеником за віру, а 1867 р. він був канонізований римо-католи-цькою церквою. У біографії Кунцевича, написаній епископом Яковом Суш-ком у 1665 р:, так розповідається про смерть ієрарха: «... на соборній і на всіх церквах ударили на сполох. Це був умовний знак і заклик до повстання. З усіх кінців міста народ — чоловіки, жінки, діти — зі зброєю в руках із галасом кинувся до архієрейського дому. Кунцевич наказав випустити священика [заарештованого православного], але було вже пізно. Натовп побив і поранив слуг та почет архиепископа, удерся до кімнати, де був він сам. Хтось ударив його палицею, інший розсік йому голову сокирою, і коли Кунцевич упав, його стали бити, хто чим міг. Потім натовп пограбував будинок, тіло ж архі­єпископа витягли на майдан, знущалися над ним, навіть жінки і діти, сідали

74

нього, клали на нього здохлого пса, волочили оголене тіло міськими вули-ми, витягнули на високий пагорб над Двиною і зіпнули вниз. Нарешті, до а прив'язали кілька каменюк і скинули в Двину в найглибшому місті...».



Проте здобутки в сеймовій боротьбі відрізнялися від стану право-авної церкви на місцях. Проти православних, як і раніше, чинили вавілля й примус: монастирі й церкви силою передавали греко-ка-їликам, обмежували в правах православну шляхту, не допускали до *асті в роботі магістратів православних міщан.

Робота з документом

Із виступу українського шляхтича з Волині Л. Деревинського на Вальному Сеймі у Варшаві (1620 р.) .„У великих містах церкви запечатані, церковні маєтки зруйновані, монастирях замість монахів тримають худобу. Перейдемо до князівства эвського: там у прикордонних із боку Москви містах робиться те саме. Могильові та Орші церкви запечатані, попи розігнані. У Пінську зроблено і саме. Із монастиря Лещинського зробили корчму...

Придивіться ще до образ і нечуваного гноблення — хіба не гноблення на-:ду нашого руського те, що, крім інших міст, робиться у Львові? Хто дотри-еться грецької віри і не перейшов в унію, той не може проживати в місті, ряти ліктем і квартою і бути прийнятим у цех; не дозволяється проводжати церковним обрядом жителям міста... Крім того, монахів, які не приста-и до унії, уніати хапають по Новогрудку й по інших містах, роздягають на Вільному шляху і заарештовують. Так само в міські ради не притягаються -юди достойні та вчені, які не належать до унії, а простими мужиками, не освіченими до того, що дехто не зуміє визначити, що Таке є правосуддя, за-овнюють ці місця на сором руському суду.

Запитання до документа

1) Які факти наводить автор документа?

2) Яку інформацію ви можете отримати і які висновки зробити на підставі цих фактів?

3) Як ставиться автор до подій, про які розповідає? Чому у вас склалося таке враження?

2. Відновлення ієрархії православної церкви. Розповідь учителя

На початку 20-х рр. XVII ст. важливу роль у захисті православ­ної церкви в Україні відіграли козаки. Гетьман реєстрового козац­тва П. Конашевич-Сагайдачний разом з усім Військом Запорозьким вступив до Київського братства. Він підтримав ідею, що народила­ся у православних колах, про відновлення православної ієрархії без згоди влади Речі Посполитої. Для цього було вирішено скористатися приїздом до Києва в 1620 р. єрусалимського патріарха Феофана. Його охорону забезпечував зі своїми козаками Сагайдачний.

На прохання православних міщан, козаків і шляхти Феофан висвятив київським митрополитом Іова Борецького, а також луцького, володи­

мирського, холмського, перемишльського, полоцького й турово-пін­ського єпископів. Таким чином було відновлено православну ієрархію.

Влада Речі Посполитої відмовилася визнати висвячених за допо­могою козацтва православних ієрархів, убачаючи в цьому порушення королівського «права патронату». Розпочалася тривала боротьба. Важливу роль у ній відігравало козацтво, яке на той час являло собою потужну військову силу. Лише 1632 р. при обранні нового короля Речі Посполитої Владислав IV погодився офіційно визнати ієрархів право­славної церкви. Це рішення увійшло до складених 1632 р. «Статей для заспокоєння народу руського». За ними відновлювалося право обрання православного митрополита «за давніми правами та звичаями — дво­рянством, духівництвом та обивателями грецької віри, які не перебували в унії». Так само православні отримали права обирати собі чотирьох єпис­копів — Львівського, Перемишльського, Луцького і Мстиславського.

■ 3. Діяльність митрополита Петра Могили щодо зміцнення право­славної церкви.

Розповідь учителя

Після 1632 р., коли Владислав IV погодився легалізувати право­славну церкву, привілей на Київську метрополію він надав архіман­дриту Києво-Печерського монастиря Петру Могилі.



Постать в історії

Петро Могила (1596—1647) походив із молдавського князівського роду. Освіту отримав у Львівській братській школі та кількох західноєвропейських університетах. Спочатку служив у польському війську, брав участь у Хо­тинській битві 1621 р., а в 1625 р. прийняв чернечий постриг. Із 1627 р. — архімандрит Києво-Печерської лаври, а з 1632 р. — митрополит Київський і Галицький. Чимало зусиль доклав для легалізації православної церкви, домігся повернення захоплених уніатами монастирів і церков (Софійського собору й Видубицького монастиря в Києві та ін.). Його зусиллями й коштами було вперше ґрунтовно реставровано Софійський собор і багато споруд Києво-Печерської лаври. Могила був ініціатором створення Київського колегіуму (1632 р.), його філій у Вінниці, Кременці та Гощі та відкриття Слов'яно-гре-ко-латинської академії у столиці Молдавського князівства м. Ясси в 1640 р. Величезну роль відіграв в оновленні православного богослов'я і зміцненні православної церкви в Україні.

У 1996 р. за визначйі заслуги перед Українською православною церквою Петра Могилу було канонізовано — визнано Святим.

Ставши митрополитом Київським і Галицьким, Петро Могила спрямував свою діяльність на реформування церкви. Перш за все він упорядкував церковне життя. Відтепер жоден єпископ не міг посісти кафедру без згоди митрополита. За розпорядженням П. Могили було проведено ретельну перевірку щодо дотримання церковних канонів у минулому під час призначення всіх рядових священиків і видання

76

нових свідоцтв із детальним визначенням обов'язків. Для контро-за станом церковного життя й поведінкою духівництва до пара-ій монастирів і єпископів направляли спеціальних «митрополичих місників» і «візитаторів». Запроваджувалися спеціальні екзамени а знання пастирських обов'язків для священиків. Для вирішення точних проблем у єпархіях щорічно скликалися з'їзди священи-в— єпархіальні собори. Із метою ліквідації звичаю вирішення яжб серед духівництва світськими судами П. Могила заснував мит-поличу консисторію — церковний судовий орган. Митрополит упорядкував стосунки з церковними братствами, об-* еживши деякі їхні претензії і примусивши їх рахуватися із його адою. П. Могила домігся послаблення негативного впливу пра-патронату на церковну організацію. Було чітко визначено права обов'язки патронів, закріплено парафії за впливовими патронами православної шляхти або братствами. Митрополит залишав за со-ю право відмови висвячувати на церковні посади запропонованих атронами негідних осіб. Багато уваги П. Могила приділяв розробці питань православно-віровчення і впорядкуванню обрядовості. Митрополитом та його одвижниками було підготовлено новий православний Катехізис «Православне ісповідання віри») із викладом основ християнсько-віровчення, що був затверджений Київським церковним собором 640 р. П. Могила написав великий полемічний твір «Літос, або ка-івь» (1644 р.) та «Євхарістіон, або Требнік» (1646 р.), у якому ви-ачалися догмати й обряди православної церкви.



4. Становище греко-католицької церкви.

I ВАРІАНТ Самостійна робота за підручником

II ВАРІАНТ

Розповідь учителя

Становлення греко-католицької церкви відбувалося досить ус-ішно завдяки підтримці влади Речі Посполитої та Папи Римського, днак досить часто воно супроводжувалося утисками і насильством ад православними. Водночас обіцяних місць у сеймі Речі Посполитої іеко-католицькі єпископи так і не отримали.

Звернути увагу!

Греко-католицька церква з моменту свого утворення потрапила складне становище: з одного боку, католицька церква не сприйма-а уніатів як повноправних членів римо-католицької церкви, з іншо-більшість українського населення ставилася до неї, як до чужої, о зрадила «батьківську» віру. Ситуація навколо греко-католицької еркви загострювалась також через майнові суперечки: і уніати, і пре­славні всі церкви та монастирі грецького обряду вважали своїми.

Митрополит Іпатій Потій (1599—1613) активно залучав до греко-ка-толицької церкви українську шляхту. Так, 1603 р. завдяки його напо­легливості греко-католиками стали представники 50 родів волинської шляхти. У 1605 р. І. Потій отримав рід короля Сиґізмунда ПІ право зверхності над усіма церквами «гречеського та руського обрядів» на території Речі Посполитої. Він заснував першу греко-католицьку семі­нарію у Вільно та школу в Бересті. Реформи устрою греко-католицької церкви здійснив митрополит Йосип-Вельямін Рутський (1613—1637). Для покращення рівня освіти греко-католицького духівництва він домігся від Папи Римського дозволу навчатися в західноєвропейських католицьких семінаріях. Прагнучи перешкодити полонізації та ока­толиченню українців та білорусів, Й.-В. Рутський 1615 р., за дозволом Риму, зрівняв статус греко-католицьких та єзуїтських шкіл. У1617 р. за зразком католицького чернецтва митрополит здійснив реорганізацію греко-католицького чернецтва, об'єднавши його у Василіянський орден. За його наполяганням ченці-василіяни майже при кожному своєму монастирі засновували школи.

Ці заходи не дали відразу відчутного результату. Більше вони були розраховані на перспективу. Тому виникла ідея об'єднання уніатсь­кої і православної українських церков в єдину незалежну українсь­ку християнську церкву. Особливої актуальності ця проблема набула після відновлення 1620 р. православної ієрархії.

У 1621 р. митрополит Й.-В. Рутський розпочав переговори із її владиками про примирення «однієї Русі з другою» і створення в Речі Посполитій окремого Київського патріархату для об'єднаної право­славної і греко-католицької церков, підпорядкованого Риму. Однак спроба об'єднати православних і греко-католиків в одну церкву ви­явилася невдалою. Проти цього категорично виступили православ­на шляхта і запорозьке козацтво. Створення окремого патріархату українців і білорусів також не відповідало інтересам католицько­го духівництва. Вони були незадоволені тим, що внаслідок реформ Й.-В. Рутського католицька церква втрачає прибутки з цих земель, оскільки він перетягує віруючих до себе.

У 30-х рр. XVII ст. після легалізації православної церкви коро­лем Владиславом IV греко-католицька церква отримала сім єпархій. У цей період становище греко-католицької церкви ускладнилося. Влада Речі Посполитої, переконавшись у неможливості об'єднати всіх українців та білорусів в одній греко-католицькій церкві, була змушена піти на діалог із православною церквою, яка зберігала свій вплив і значення.



Завдання

0

Складіть порівняльну таблицю «Становище православної і греко-католицької церкви в Україні в першій половині XVII ст.». Питання для порівняння визначте самостійно.

78

■Питання для порівняння



Православна церква

Греко-католицька церква



% закріплення нових знань учнів

Бесіда за запитаннями

1) Якими були основні здобутки сеймової боротьби православної ; шляхи зайвої права?

2) Коли; було відновлено ієрархію православної церкви?

3) Хто став Першим митрополитом відновленої православної церк­ви?

4) Коли було легалізовано православну церкву владою Речі Пос­политої?

5) Які заходи здійснив для впорядкування управління церквою митрополит Петро Могила?

6) Що таке митрополича консисторія?

7) Які заходи для впорядкування життя греко-католицької цер­кви здійснив митрополит Й.-В. Рутський?



, ПІДСУМКИ УРОКУ ШШШШШШЯШЯтааШШШааашаЯШШШШШШШШШЯ

Унаслідок Берестейської унії православна церква опинилася важкому становищі. Вистояти вона змогла лише завдяки підтримці „роких верств населення України. Відновлення ієрархії православної церкви відбулося, насамперед, пдяки підтримці козацтва, що набувало ролі захисника й виразни-і прагнень українського народу.

Реформи православного митрополита П. Могили сприяли зміцнен-. _ церковного управління, дисципліни й моральності духівництва. ;ч Греко-католицька церква в цей період переживала період станов-ення. Зміцненню її устрою сприяли церковні реформи митрополита -В. Рутського.

.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯііімшмііііміиііішііііінр Опрацювати відповідний параграф підручника.



1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка