Дідилівський нвк (зоз І-ІІІ ст. – Дз) Опис досвіду роботи над проблемою «Розвиток критичного мислення молодших школярів»



Скачати 163.07 Kb.
Дата конвертації21.03.2016
Розмір163.07 Kb.
Дідилівський НВК (ЗОЗ І-ІІІ ст. – ДЗ)


Опис досвіду роботи над проблемою

«Розвиток критичного мислення молодших школярів»

учителя початкових класів

Пилявки Ярослави Іванівни

І. ВСТУП

Сучасна школа покликана виробити в кожного учня звичку активно брати участь у вирішенні важливих питань життя колективу, вміння формувати, висловлювати і відстоювати свою думку, поважати думку інших людей.

Готувати молодь до умов сучасного життя неможливо шляхом бездумного і безпосереднього засвоєння встановлених істин.

Щоб виховати навички спілкування та співробітництва, навчити маленького школяра вчитися, вчитель має докорінно змінити зміст своєї діяльності. Тепер головне завдання не «донести», «пояснити», «показати» учням, а організувати спільний пошук розв’язання завдання, яке постало перед ними. Нові умови навчання потребують вміння вислухати всіх бажаючих з кожного питання, встати на позицію кожного учня, щоб зрозуміти логіку його міркування і знайти вихід з постійно мінливої навчальної ситуації, аналізувати відповіді, пропозиції дітей і непомітно вести їх до вирішення проблем.

Тому удосконалення навчально-виховного процесу вимагають від учителя не пасивного засвоєння учнями знань, а активного формування їх мислення, зокрема критичного.

ІІ. НАУКОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ ТЕМИ:

«РОЗВИТОК КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ»

Під критичним мисленням розуміють здатність людини (природну чи сформовану) до самостійної оцінки: явищ навколишньої дійсності, інформації, наукових знань, думок і тверджень інших людей; уміння бачити їх позитивні й негативні сторони, а також прагнення до кращого, більш оптимального розв’язку проблем, завдань, до перегляду існуючих стереотипів, традицій .

У педагогічній літературі останніх років, як вітчизняній, так і в зарубіжній, підкреслюється значення критичного мислення для розвитку суспільства і для самої людини. Так, О.В. Тягло наголошує, що критичного мислення можна і треба вчити. «Його культуру слід цілеспрямовано і терпляче вирощувати на всіх рівнях, починаючи з першого класу школи, потім – у вищому навчальному закладі та різних інструментах післявузівської освіти».

У теоретичній науковій думці на проблему формування та розвитку критичного мислення мали великий вплив положення Л.С. Виготського про зону найближчого розвитку, який зазначав, що навчання будується не тільки на завершених фазах розвитку, але, перш за все, і на тих психічних функціях, які ще не дозріли, і рухає вперед їх формування, а також ідеї розвивального навчання Д.Б Ельконіна та В.В. Давидова.

Окремі аспекти розвитку критичного мислення в учнів висвітлювалися у роботах С.І.Весклера, А.С. Байрамова, А.І. Липкіної, Л.А. Рибак, В.М. Синельникова. Вчені ставили питання про розвиток уміння самостійно осмислювати навчальний матеріал, виконувати нестандартні завдання, робити власні висновки, помічати як власні помилки, так і помилки своїх однолітків. Це свідчить, що певні риси критичного мислення можна і необхідно розвивати в початкових класах. Ігнорування ж такого положення значно ускладнює цю проблему в старших класах.

Психологічним підґрунтям формування в молодших школярів критичного мислення є особливості їх розвитку та мислення взагалі. У психологічній та педагогічній літературі з проблем розвитку мислення й пізнавальної активності учнів початкових класів досить аргументовано робляться висновки про широкі можливості розвитку дитячого мислення в умовах шкільного навчання та виховання.

Є чимало досліджень, автори яких тією чи іншою мірою обґрунтовують важливість та визначають можливості розвитку окремих ознак критичного мислення навіть у молодшому шкільному віці.

Особливими ознаками критичного мислення молодших школярів є :



  • незалежність мислення;

  • відносна самостійність думок;

  • протистояння до навіювання думок, зразків поведінки, вимог інших;

  • критичне ставлення до себе, виявлення власних помилок та адекватне ставлення до них;

  • пошукова спрямованість мислення прагнення до знаходження кращих варіантів вирішення начальних завдань;

  • вміння брати участь в діалоговій взаємодії.

В основі критичного мислення лежить постановка питання та з’ясування проблем, тому що вміння розв’язувати проблеми та шукати відповіді на питання – це шлях до досягнення успіху в подальшому житті.

Мислення може бути критичним тільки, коли воно має індивідуальний характер.

Ознакою сформованості критичного мислення є вміння аргументовано висловлювати власну думку, а також доводити певні переконання.

Для формування критичного мислення вчитель з учнями повинен пройти через три стадії:



  • виклику (пробудження інтересу);

  • стадії реалізації змісту ( осмислення матеріалу під час роботи над ним);

  • рефлексії (узагальнення, підведення підсумків).
    Завдання фази виклику:

  • актуалізувати в учнів знання та зв’язки з матеріалом, який вивчається;

  • пробудити пізнавальний інтерес до матеріалу;

  • допомогти учням самим визначити напрям при вивченні теми.
    Завдання фази реалізації змісту:

  • допомогти активно сприймати навчальний матеріал;

  • допомогти співвіднести старі знання з новими.

Завдання фази рефлексії:

  • допомогти самостійно узагальнити навчальний матеріал;

  • допомогти самостійно визначити напрям подальшого вивчення матеріалу.

В результаті:

  • Учні переробляють нові знання на власні .

  • Запам’ятовують матеріал, так як розуміють його.

  • Активно обмінюються думками.

  • Удосконалюють і поповнюють словниковий запас.

  • Складається різноманітність міркувань.

  • Вибір правильного варіанту.

  • Застосування технологій розвитку критичного мислення під вивчення навчальних дисциплін створює додаткову мотивацію до навчання.

  • Системне запровадження цієї технології призводить до того, що учні поступово опановують її не тільки як навчальну технологію, вміння самостійно вчитися, критично мислити, але і використовують свої знання у житті.

ІІІ. ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ

Сучасні діти приходять до школи з бажанням діяти, причому діяти успішно. Їм подобається на уроці не просто слухати, а ставити запитання, приймати рішення, придумувати, фантазувати. Якщо вчитель постійно організовує на уроках таку діяльність, то навчання буде успішним, а здобуті знання якісними.

Коли вчитель вирішує для себе, що у своїй роботі буде використовувати методи формування і розвитку критичного мислення, він повинен усвідомлювати, що навчити учнів мислити критично з першого уроку фактично неможливо. Критичне мислення формується поступово, воно є результатом щоденної кропіткої роботи вчителя і учня, з уроку в урок, з року в рік. Як пізнання нотної грамоти ще не робить людину музикантом, так і знання правил мислення та переліку логічних помилок ще не навчає майстерності критичного мислення. Щоб стати музикантом, людина мусить тренуватися у грі на тому чи іншому інструменті, практично опановувати музичну майстерність. Аналогічно, щоб набути навичок критичного мислення, слід тренуватися, застосовуючи одержані знання спочатку в засвоєнні навчальних прикладів, потім у самостійних вправах з виявлення, ідентифікації і подолання все більш складних помилок і хитрощів.

Не можна виділити чіткий алгоритм дій учителя з формування критичного мислення в учнів. Але можна виділити певні умови, створення яких здатне спонукати і стимулювати учнів до критичного мислення. Головними з них є такі:



  1. Час. Учні повинні мати достатньо часу для збору інформації за даною проблемою, її обробки, вибору оптимального рішення. Робота з формування критичного мислення може вестись не тільки на уроці, а й перед ним, і після нього.

  2. Очікування ідей. Учні повинні усвідомлювати, що від них очікується висловлення своїх думок та ідей у будь-якій формі, їх діапазон може бути необмежений, ідеї можуть бути різноманітними, нетривіальними.

  3. Спілкування. Учні повинні мати можливість для обміну думками. Внаслідок цього вони можуть бачити свою значущість і свій внесок у розв’язання проблеми.

  4. Цінування думок інших. Учні повинні вміти слухати і цінувати думки інших. При цьому вони мають усвідомлювати, що для знаходження оптимального розв’язання проблеми дуже важливо вислухати всі думки зацікавлених людей, щоб мати можливість остаточно сформулювати власну думку з проблеми, яка може бути скоригована «колективною мудрістю».

  5. Активна позиція. Учитель повинен створити середовище, вільне від жартів, глузувань. Учні повинні займати активну позицію у навчанні, отримувати справжнє задоволення від здобування знань. Це стимулює їх до роботи на складнішому рівні, до прагнення мислити нестандартно, критично.

  6. Віра в сили учнів. Учні повинні знати, що їм можна висловлювати будь-які думки, мислити поза шаблоном. Вони мають бути впевнені, що можуть внести свою «цеглинку» у зведення «будинку», яким є розв’язання проблеми.

Урок критичного мислення має певну структуру та складається з п’яти основних етапів.






    1. Розминка. – замінює так звані організаційні моменти уроку;

головна функція – створення сприятливого психологічного клімату на уроці.

Теплий психологічний клімат сприяє кращому засвоєнню матеріалу, підвищенню авторитета вчителя, психологічному розвантаженню учнів.

Наприклад, метод «Збери слово» . На початку уроку дітям роздаються картки із літерами «С» «Х» «У» «І» «П» . Прощу дітей відповісти на запитання «Яким я хочу бачити себе на уроці?» одним словом; відповідь повинна починатися з отриманої букви (наприклад, старанним, хорошим , інформованим, приємним ,уважнимтощо.) Далі з поданих літер складається слово «УСПІХ», вчитель і учні бажають успіху на уроці один одному.

2. Обґрунтування навчання. Етап передбачає постановку мети уроку, розвиток внутрішньої мотивації до вивчення конкретної теми та предмета в цілому (для чого вивчається даний матеріал, що вимагається від них на уроці).

Навчальний матеріал засвоюється краще, бо учні розуміють його конкретну практичну значимість для кожного з них; чітко знають, що вимагається від них на уроці. Тут доцільно використати метод «Прес». Він допомагає навчитися знаходити вагомі аргументи і формулювати свою думку відносно спірного питання, вистроїти свої ідеї у вигляді чіткої логічної структури.



3. Актуалізація. На цьому етапі відтворюються знання, вміння, встановлюється рівень досягнень з теми, потрібних для наступних етапів уроку. На даному етапі уроку створюються умови для «відкриття», самостійного здобування знань; підвищується роль учня на уроці.

Тут можна використати метод «Знаємо – Дізнаємось – Дізналися»

Після контролю знань , діти, відтворюють, що їм уже відомо з даної теми, під керівництвом вчителя визначають, чим будуть збагачені дані знання.

4.Усвідомлення змісту. Учень знайомиться з новою інформацією. На цьому етапі вчитель має найменший вплив на учня. Учень аналізує інформацію, визначає особисте її розуміння. Актуальність етапу в тому, що розвивається уміння працювати з інформацією, працювати самостійно, виділяти головне, суттєве; формується компетентність учнів з даного предмета.

Учитель розробляє зміст діяльності учнів на уроці : де, коли, яким чином учням буде надано навчальний матеріал, що конкретно будуть робити учні на уроці, у чому проявлятиметься їх діяльність, як учні будуть залучені до активної діяльності, скільки часу триватиме кожний етап їх роботи, чи обмежиться діяльність уроком.

На даному етапі можна організувати парну роботу для критичного читання тексту. За умов парної роботи всі діти в класі отримують можливість говорити, обмінюватись ідеями, спілкуватись, допомагати один одному, висловлюватись, переконувати, критично мислити.

Приклади завдань, що були використані на уроці природознавства в 3 класі при вивченні рослин як живих організмів.



Робота в парах.

На картках п’яти кольорів написані завдання для роботи з текстом. Кожна пара учнів отримує картку певного кольору і протягом трьох - п’яти хвилин опрацьовує статтю підручника. Оскільки кольори повторюватимуться, то у класі утворюються певні робочі групи – за кольорами. Таким чином діти мають змогу доповнювати відповіді своїхтоваришів.

Як рослини живляться?

Як рослини дихають?

Як рослини рухаються?

Яке значення для рослин має кожен орган?

Чому рослини – живі організми?
5. Рефлексія. Учень стає власником ідеї, інформації, знань; має можливість використати знання; обмінюється знаннями з іншими учнями; дає оцінку та самооцінку діяльності на уроці, усвідомлюючи все, що було зроблено на уроці; замислюється над підвищенням якості знань.

Під час підбиття підсумків уроку рефлексія розглядається як процес, зворотній до початку уроку, що надає учасникам навчально – виховного процесу можливість озирнутися на події, що відбулися, зіставити мету уроку з досягнутими результатами, спланувати необхідну корекцію.

Можна використати такий метод етапу рефлексії, як «Рюкзак».

Він дає можливість залучити кожного учня класу до роботи на цьому етапі. Він полягає в тому, що кожен з учнів стисло записує на папері відповідь на запитання «Які з тих знань, умінь, способів дій, що отримали на уроці, вони візьмуть із собою для використання на інших уроках, у житті, для виконання домашнього завдання, тематичного оцінювання тощо?»

Папірці з відповідями складають у рюкзак (справжній чи уявний). Вибірково знайомляться з відповідями.

Особливості даного методу в тому, що він дає можливість залучити до роботи всіх учнів, виділити головне, визначити важливість уроку, внести елемент гри, сприяє розвитку позитивних емоцій та зацікавленості до навчання; крім того надає вчителю інформацію про кожного учня, про методи роботи, що були важливими для учнів, сподобались їм; а також створює основу для проведення мотивації на наступних уроках.

Ефективними прийомами розвитку критичного мислення молодших школярів є завдання – пастки.

1. Завдання, що виховують не імітаційну поведінку, критичність мислення.


1.1 Завдання – пастки, що сприяють уважному, критичному сприйманню завдання і можливої відповіді.Учитель формулює завдання і пропонує неправильну відповідь. Наприклад, порахувати кількість звуків у слові лінь; визначити кількість слів у реченні. Вислуховуються відповіді дітей і варіант учителя. Дитина має зіставляти власну відповідь та інших. Серед відповідей можуть бути помилкові. Це забезпечує виховання звички довіряти собі не менше ніж іншим.
1.2. Завдання-пастки, що розрізняють понятійну і життєву логіку.
Наприклад, яке слово довше : весна чи зима, дим чи дім? Чи є родичами слова ягня і вівця, будинок і будівельник. Іноді учні розмірковують, що людина і будинок не можуть бути родичами. Тому дітям необхідно зіставити логіку понятійну і наукову.

1.3. Завдання, що не мають рішення виховують не виконавське ставлення до завдання.


Наприклад, поставте пальчик на схему, що відповідає реченню. У реченні 4 повнозначних слова, а в одній зі схем – 3 слова, в іншій – 5. Учні - виконавці одразу виконають завдання. Вдумлива дитина не знайде відповіді.
2. Завдання, що формують уміння учнів запитувати необхідну інформацію.
2.1. Завдання, у яких недостатньо даних.

Наприклад, у слові 5 звуків. Скільки у ньому складів?

Дитина виконає завдання, знаючи. скільки голосних у слові, тому повинна запитати про це.

2.2. Завдання , де запитують учні, а відповідає вчитель.



Гра «Так – ні». Учитель задумує слово, а учні відгадують його, запитуючи інформацію. Запитання формулювати так, щоб учитель відповідав: так або ні.
Наприклад, задумане слово зошит. Діти запитують: Це істота? З конкретним значенням? Це одяг? і т. д.

Дані завдання – пастки сприяють розвитку критичного мислення , а також впливають на гуманізацію навчання, відповідальне відношення до навчання.

Критичне мислення — мислення самостійне. Учні повинні мати достатньо свободи, щоб мислити і самостійно вирішувати найскладніші питання. Мислити критично можна в будь-якому віці. Навіть у першокласників накопичено для цього достатньо життєвого досвіду та знань. Саме завдяки критичному мисленню традиційний процес пізнання знаходить індивідуальність і стає свідомим, безперервним та продуктивним.

Методи та форми роботи з технології «Критичне мислення»
1. Методика «Асоціативний кущ»( Актуалізація і рефлексія)

Алгоритм складання асоціативного куща:

- Записати на дошці в центрі ключове слово чи фразу;

- Записати будь-які слова чи фрази, які спадають на думку;

- Ставити знаки питання біля частин куща, в яких є невпевненість;

- Записувати всі ідеї, які з’являються чи скільки дозволяє час.


2. Методика «Сенкан» (п’ятиряддя).(Етап рефлексії)

Здатність узагальнювати, систематизувати інформацію, схоплювати складні ідеї, розвивати відчуття та уяву і формувати думки декількома словами є дуже важливою навичкою. Це вимагає ретельного обміркування на основі глибокого розуміння речей.

Сенкан – це білий вірш, в якому синтезована інформація в стислому вислові з 5 рядків.

Алгоритм складання сенкану:

1) Тема (іменник)

2) Опис (прикметник)

3) Дія (дієслово)

4) Ставлення (фраза), почуття з приводу обговорюваного.

5) Перефразування сутності (синонім, узагальнення, підсумок).

Приклад сенкану:

1) Читання.

2) Мінливе, активне.

3) Залучає, спілкується, навчає.

4) Промінь світла в темряві.

5) Просвіта

3. Методика «Кубування»

(Цей метод навчання полегшує розгляд різних сторін теми).


Це стратегія, де використовується куб, на гранях якого даються вказівки для учнів. Учитель пропонує в процесі роботи викласти власні думки з пропонованої теми.
4. Стратегія « Метод прес»(На будь якому етапі уроку)

Етапи методу прес:

— Висловлюю свою думку: «Я вважаю…»

— Пояснюю причину такої точки зору: «Тому що…»

— Наводимо приклад додаткових аргументів на підтримку своєї позиції: «…Наприклад…»

— Узагальнюємо, формуємо висновки: «Отже…», «Таким чином…»


5. Стратегія «Порушена послідовність»(робота в групах)

— Учням пропонується кілька речень з тексту, записаних у порушеній послідовності.


— Учнів об’єднують у групи. Кожна група повинна запропонувати свою послідовність поданих речень. Результат фіксується у зошитах.

— Читання тексту і перевірка результатів.

— Обговорення.

6. Методика «Мозкова атака» та система позначок «Поміч».

І.Актуалізація (обговорення перед читанням чи вивченням матеріалу)
Групова «Мозкова атака» з теми.

- Згадати все, що відомо з цієї теми (важливо згадати все, що знаєте, що спаде вам на думку з теми; немає значення . чи правильне те, що згадали, чи ні).


Виникають несхожі точки зору, які не обговорюються на цьому етапі.

- Записати всі думки на дошці, показати через проектор.

- Класифікувати інформацію.

ІІ. Усвідомлення змісту (власне читання чи вивчення).

1.Ознайомлення з позначками.

«V» - прочитане, підтверджує те, що ви знаєте, чи думаєте, що знаєте.
(прочитане, відрізняється від того, що ви знаєте, чи думаєте , що знаєте, що знаєте, суперечить вашим уявленням;

«+» - прочитане несе нову інформацію;

«?» - ви натрапили на інформацію, яка вас бентежить, чи ви хочете знати

більше про це.

2.Читання тексту і позначки на полях.

ІІІ. Міркування (після обговорення та читання)

1.Індивідуально чи разом діти складають таблицю.

2.Обговорення інформації.

- Що підтвердилось, а що ні?

- Що нового дізнались?

- Що схвилювало, збентежило, зацікавило?

3. Діти можуть написати чи намалювати історії з теми та поділитися з іншими.



7. Стратегія « Взаємні запитання»

— Текст або матеріал для вивчення поділить на логічно завершені частини.


— Учні вголос читають за цілими частинами, ставлять самі запитання:

• Одне одному в групі;

• Одне одному в парах;

• Одна пара (група) інший.

У першому класі дітям уже доступна цікава гра в слова, коли вони добирають нескладну риму, знайомляться з синонімами, антонімами. В ході ознайомлення дітей з ліричним жанром можна користуватися різноманітними прийомами, які сприяють розвиткові умінь слухати і говорити, допомагають формувати уявлення учнів про віршовану форму — риму, систематизувати читацький кругозір, швидко розучувати вірші.

Учні на уроках, позаурочних заходах завжди готові працювати разом і отримують задоволення від такої взаємодії. Але через невміння узгодити свої дії з діями інших дехто швидко втрачає інтерес до цієї форми роботи. Тому потрібно намагатись підтримати і розвинути зацікавленість до різноманітних форм групової роботи: робота в парах, групи за складністю завдань, робота в малих групах, рольові групи.

Проаналізувавши основні форми групової організації навчальної діяльності молодших школярів, слід зазначити, що групова робота на уроці — це форма організації навчання на основі співробітництва зі спільною навчальною метою і чітко розподіленими завданнями для кожного, що спонукає дитину мислити критично.

ІV. ВИСНОВКИ

Вміння учня оцінити свою роботу , товаришів – один із важливих моментів у роботі вчителя.

Вже починаючи з дитячих років дитину треба привчати формулювати свої думки, оціночні судження, переконання, незалежно від інших. Тобто, мислення може бути критичним тільки тоді, коли воно має індивідуальний характер. Для розвитку позитивної самооцінки дитини молодшого шкільного віку надзвичайно важливим є відчуття, що вона в результаті самостійного пошуку прийшла до висновку, який є вірним і для інших членів колективу, і вчителя.
Ця технологія дозволяє одночасно і більш ефективно формувати в учнів низку ключових компетентностей. Перш за все — «уміння вчитись», тобто вміння самостійно здобувати знання у будь-якому вимірі «простору навчання». Вони вчаться організовувати свою роботу з розв’язання актуальних проблем і досягнення потрібного результату, набувають навичок самоконтролю, самооцінки, самовдосконалення. Співпраця учнів між собою та з учителем сприяє формуванню соціальної компетентності демократичної природи. Учні навчаються спільно визначати проблеми і мету діяльності, ефективно співпрацювати, бути ініціативними і відповідальними за прийняття рішень, обґрунтовано долати суперечки.

Співпраця учнів з учителем і своїми товаришами дозволяє послідовно, долаючи труднощі, йти до поставленої мети. Знання можуть бути вершиною піраміди, на якій стоїть особистість. Тому треба постійно пам’ятати про піраміду засвоєння учнями навчальної інформації.

Власний досвід свідчить про те, що які б інноваційні технології ми не впроваджували в практику, досягти успіху можна лише зацікавивши учня на уроці, коли, розвиваючи свої здібності, він задовольняє пізнавальні потреби. І тут мені допомагають стратегії технології розвитку критичного мислення, оскільки молодші школярі постійно відчувають потребу в ігровому спілкуванні. А групова робота для них — це перша можливість виявити себе як особистість, самовиразитись і самоствердитись.

Застосування технології розвитку критичного мислення під час вивчення навчальних дисциплін, як на уроках, так і в позакласній роботі, створює додаткову мотивацію до навчання. Учні добре засвоюють матеріал, тому що це їм цікаво.



Технологія формування та розвитку критичного мислення є однією з інноваційних педагогічних технологій, що відповідає вимогам Національної доктрини розвитку освіти України щодо переходу до нового типу гуманістично-інноваційної освіти, увага переноситься на процес набуття школярами знань, умінь, навичок, життєвого досвіду. Які трансформуються в компетенції.
Системне запровадження цієї технології в школі призводить до того, що усі учні поступово опановують її не тільки як навчальну технологію, вміння самостійно вчитися, критично мислити, але і використовувати свої знання у повсякденному житті. А саме початкова ланка є фундаментом формування критичного мислення як пріоритетного напрямку виховання особистості сучасної молодої людини.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка