Диференційоване навчання на уроках хімії Л. П. Тимошенко Постановка проблеми



Скачати 116.54 Kb.
Дата конвертації28.03.2016
Розмір116.54 Kb.


Диференційоване навчання на уроках хімії Л.П. Тимошенко

Постановка проблеми. ХХІ століття сучасники називають епохою знань, епохою інформаційної революції. Вона носить глобальний характер і охоплює всі сфери життя людини: інтелектуальне, економічне, соціальне. Поширюється в усіх галузах науки, техніки. Їх розвиток, як і розвиток суспільства в цілому висуває нові вимоги до освіти. Школа має дати не лише базові знання з різних галузей науки, культури, мистецтва, а й сформувати навички, які допоможуть молодим людям максимально реалізувати власний потенціал і досягнути високих результатів. Нині, щоб бути успішним, особистості необхідно володіти так званими «Навичками ХХІ століття», які об’єднують в три блоки відповідно до освітньої програми «Партнерство з підтримки навичок ХХІ століття»: 1. Навички навчання й новаторства. До них відносять: критичне мислення й прийняття рішень (експертне мислення); комунікацію і співробітництво (комплексне спілкування); креативність і новаторство (гнучкість розуму й винахідливість). 2. Навички в галузі інформації, засобів зв’язку й технологій - це інформаційна грамотність, компетентність у питаннях передавання інформації, застосування інформаційних технологій. 3. Професійні і життєві навички - гнучкість і адаптивність, ініціативність і самостійність, навички соціальної і міжкультурної взаємодії, продуктивність і відповідальність, лідерство і здатність відповідати за свої дії (8). Закон України «Про освіту», державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття) та освітні базові документи спрямовують розвиток освіти, як цілісної системи, на всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, трудову підготовку, професійне самовизначення (4). Принцип гуманізації сучас­ної освіти передбачає зосередження уваги до особистості кожного учня, створення умов, необхідних для розвитку за­датків, які закладені природою. З метою реалізації зазначеної мети основоположними принципами роботи середніх загальноосвітніх навчальних закладів України на початку XXI ст. стали такі принципи як диференціація та індивідуалізація навчання і виховання учнів. Поняття "диференціація" (з лат. differentia "різниця, відмінність") означає поділ, розчленування чого-небудь на окремі різнорідні елементи. Диференційоване навчання — це така організація навчального про­цесу, при якій створюються умови, які дають змогу кожному учневі розкрити всі свої потенціальні навчальні можливості. Диференціація середньої освіти в Україні відбувається на двох рівнях: зовнішня - профільна диференціація і внутрішня - рівнева диференціація. Зовнішня диференціація — це така організація навчально-виховного процесу, при якій врахування індивідуальних особливостей учнів здійснюється у спеціально органі­зованих класах, групах, школах, комплектування яких здійснюється на основі певних критеріїв. Такими критеріями є задатки, нахили, здібності, майбутній професійний інте­рес. Нині це широка мережа гімназій, ліцеїв, спеціалізованих шкіл, класів з поглибленим вивчен­ням предметів, профільних класів, класів з випереджальним розвит­ком, класів вирівнювання, класів за рівнем знань, факультативів, курсів за вибором. Внутрішня, рівнева диференціація - це така організація навчального процесу при якій враховуються індивідуальні особливості кожного учня .Здійснюється вона в умовах звичайного класу загальноосвітньої школи (10). Аналіз досліджень і публікацій. Із опрацьованих джерел видно, що проблема диференційованого підходу в навчально-виховному процесі не є новою. Вона була близькою передовим умам ХVІІІ століття таким як Феофан Прокопович епіскоп православної російської церкви, громадський діяч, письменник, поет, вчений; М.В. Ломоносов, російський вчений, хімік, фізик; Г. С. Сковорода, український просвітитель гуманіст, філософ, поет, педагог. Всі вони одержали освіту в Києво-Могелянській академії. Значною постаттю ХІХ століття в розвитку демократизації, гуманізації та диференціації освіти є К.Д. Ушинський. Головні його думки викладені в фундаментальній праці «Человек как предмет воспитания. Опыт педагогической антропологии» та інших працях. Він вважав, що розподіл класу на групи, з яких одна сильніша за іншу, не тільки не шкідливий, а й потрібний, якщо наставник уміє, працюючи з однією групою, дати іншим корисну самостійну вправу. Ві́льям Лью́їс Штер - німецький психолог і філософ, вважається одним із піонерів диференціальної психології та психології особистості, творець концепції інтелектуального коефіцієнта, яка пізніше лягла в основу відомого тесту IQ Альфреда Біне. Особливу увагу він приділяв мовному розвитку дітей. Отримані дані лягли в основу проведених Штерном досліджень обдарованості та інтелекту. Важливі кроки в практичному застосуванні питань диференціації зроблені німецьким педагогом Й.А. Зіккінгером, творцем Мангеймської шкільної системи в основу якої було покладено принцип відповідності навчального навантаження можливостям дітей. Це підвищувало працездатність і природні сили дітей. Мангеймська система давала можливість комплектувати класи учнів з однаковими здібностями і однаковим рівнем знань. Проблема індивідуально-диференційованого навчання розглядалася різнопланово: у психолого-педагогічному (Ю. Бабанський, І. Бех, П. Блонський, А. Бударний, Л. Виготський, В. Володько, П. Гальперін, Ю. Гільбух, Д. Ельконін, Л. Занков, С. Зінченко, Г. Костюк, Г. Легенький, В. Онищук, О. Савченко, П. Сікорський, Т. Сущенко, І. Унт, І. Чередов, І. Якиманська), психофізіологічному (І. Павлов), дидактичному (В. Антипець, В. Горецький, О. Джежелей, А. Журавель, М. Заперченко, Г. Коберник, Г. Лисенко, В. Науменко, М. Наумчук, О. Савченко, Н. Скрипченко), лінгводидактичному (А. Богуш, Г. Коваль, М. Львов, І. Хом’як) аспектах. У працях учених обґрунтовується важливість принципів індивідуалізації та диференціації навчання, з метою запобігання неуспішності учнів та орієнтування навчального процесу на уроці не на середнього учня, а на наявність різних за успішністю груп дітей і планування для них різних за складністю завдань, застосовуючи різноманітні методи, форми, засоби, прийоми вивчення нового матеріалу, його закріплення і перевірку знань. Відомий радянський і російський педагог-практик В. Кораковський наголошує на тому, що розвиваюче навчання можливе лише тоді, коли кожен вчитель, спираючись на природні задатки і нахили дитини, моделює і реалізує персонально в кожному учневі процес індивідуального розвитку. Актуальність проблеми. Не дивлячись на те, що питання диференціації в освітньому просторі не нове і розглядалось протягом довгого часу вченими та педагогами-практиками, воно залишається актуальним з таких причин. По- перше, більшість педагогів дотримується такої думки, що індивідуалізація навчання – це мета, а диференціація навчання – це засіб її досягнення. Друге витікає з попереднього. У загальній постановці питання диференціація навчання – проблема не самостійна, а похідна від стану суспільства і його потреб, які пов’язані насамперед з формуванням творчого, інтелектуального, професійного потенціалу в цілях раціонального використання можливостей кожного члена суспільства в його взаємовідносинах з соціумом. Тому на кожному новому щаблі розвитку, освіта, виконуючи замовлення суспільства ще не раз буде повертатися до диференціації як засобу цілеспрямованого впливу на формування творчого, інтелектуального, професіонального потенціалу суспільства з метою раціонального використання можливостей кожного, а вчені та педагоги-практики будуть відкривати нові грані і можливості диференційованого навчання. По- третє, під впливом таких процесів як глобалізація світу, створення єдиного європейського освітнього простору в рамках Болонського процесу, розвиток ринкової економіки, яка загострює конкурентну боротьбу посилюються такі процеси як гуманізація та демократизація освіти. Гуманізація освіти орієнтує на розвиток особистості та опанування нею не тільки базових професійних знань, а й загальнолюдською культурою. Демократизація освіти розглядається як процес створення для всіх хто навчається, широких можливостей вибору. Шляхом для розв’язання цієї проблеми є профільна та рівнева диференціація навчання. По-четверте, диференційоване навчання на уроках хімії є актуальним з таких причин: хімія як базова наука відіграє вирішальне значення в формуванні цілісної картини світу; сприяє формуванню і глибокому розумінню необхідності сталого розвитку світової спільноти; дає широкі можливості для удосконалення загально пізнавальних умінь та навичок, які є шляхом до самоосвітньої діяльності школярів (навчання впродовж життя); забезпечує індивідуальний розвиток учнів, попереджаючи невстигання та перевантаження учнів, виявлення прогалин у підготовці учнів з хімії і таким чином створює комфортні умови для навчання відповідно до потреб та індивідуальних особливостей кожного учня. Розкриває можливості для свідомого засвоєння хімічних знань. Забезпечує активну участь учнів у навчально-виховному процесі Мета статі. Розкрити методичні можливості диференційованого навчання на уроках хімії у забезпеченні кожному учневі необхідних умов для максимального розвитку його здібностей, нахилів, задоволення пізнавальних потреб і інтере­сів у процесі засвоєння хімічних знань. Основна частина. Класи загальноосвітніх шкіл формуються з дітей, які мають різний рівень навчальних можливостей, тому щоб навчальний процес на уроках хімії став оптимальним, доступним і комфортним для кожного учня, виникає необхідність у використанні внутрішньокласного диференційованого навчання. Його суть полягає в забезпеченні результативності навчання у відповідності до реальних можливостей учнів. Для цього клас відповідно до навченості, здатності до навчання (індивідуальні особливості учнів: пам'ять, увага, мислення, сприйняття, мовлення), сформованості інтересу до хімії поділяється на групи. Психолого-педагогічна література виділяє чотири групи учнів,але на практиці зручніше виділяти три групи.

І група – учні з високим рівнем знань. Вони здатні працювати на частково-пошуковому та творчому рівнях. Мають стійкий інтерес до хімії та інших предметів, сформовані загально-пізнавальні та хімічного спрямування уміння та навички, мають розвинуту когнітивну сферу, здатні до рефлексії та мотивації своєї діяльності, мають високий рівень самостійності, постійно виконують домашні завдання як обов’язкового рівня так і додаткові, які носять творчий характер. Ця група дітей малочисельна. ІІ група – переважна більшість учнів класу. Ця група має параметри наближені до першої, але відсутність стійкого інтересу до хімії знижує рівень їх самостійності та навчальних досягнень. Працюють на репродуктивному і частково-пошуковому рівнях. Бувають випадки невиконання домашніх завдань. З боку вчителя вони потребують постійної мотивації та заохочення. Цінують довіру. ІІІ група – це учні з низьким рівнем знань. Абсолютна протилежність попереднім двом групам. Ці діти приходять з початкової школи до середньої з низьким рівнем сформованості загально пізнавальних умінь та навичок (у дітей відсутні знаряддя праці, які необхідні для засвоєння нових знань). Вони повільні, невпевнені, сором’язливі. Причина цього криється в їх індивідуальних особливостях: недостатньо розвинуті види памяті (слухова, зорова, моторна), розсіяна увага, сповільнене мислення,мовлення, сприймання. Їм не вистачає програмового часу на засвоєння знань та умінь. У них не сформована система хімічних знань. Ця група учнів потребує постійної уваги, підтримки, посиленої мотивації і постійного керівництва з боку вчителя. Все вище викладене спонукає вчителя хімії застосовувати різноманітні прийоми організації навчальної діяльності. Найбільш поширені з них: Диференціація за ступенем складності - передбачає застосування таких завдань, які розраховані на різний рівень роботи: репродуктивний, частково-пошуковий, творчий; Диференціація за ступенем самостійності передбачає застосування завдань однакової складності, але з різною мірою допомоги кожній групі школярів. Найсильніша група способи досягнення мети відшуковує самостійно; учням другої групи пропонується незначна допомога, наприклад допоміжні питання, схема хімічного рівняння, або вчитель звертає увагу на малюнок у підручнику. Учням третьої групи надається найбільш повна допомога на кожному етапі виконання завдання. Диференціація за обсягом передбачає завдання однакового змісту, але диференціюється або його обсяг, або час на його виконання.

Важливе значення має прийом трьохразового повторення при вивченні нового матеріалу. Він полягає в тому, що учням першої групи достатньо прослухати уважно новий матеріал один раз і перейди до практичного застосування знань (розв’язування вправ), Другій групі – прослухати двічі і продовжити роботу в практичному спрямуванні. Третій – тричі і разом з вчителем працювати над виконання практичних завдань. До вчителя, в ролі консультантів можуть приєднатися учні першої групи. Це є для них стимулом до самостійної діяльності. Важливе значення в питаннях диференціації навчання на уроках хімії мають різноманітні форми роботи від колективної до групової, роботи в парах та індивідуальної. Групи та пари формуються з учнів з різним рівнем знань.

Важливим прийомом самодиференціації учнів є вибір учнями завдань для самостійної роботи на основі самооцінки своїх можливостей, вибір учнями завдань на контрольній роботі в межах одного рівня складності та в межах різних рівнів складності, можливість вибору домашніх завдань. Така варіативність веде до самоаналізу навчальних досягнень, свідомому засвоєнню хімічних знань та підвищення їх рівня. Диференційовані завдання доцільні на різних етапах уроку. Наприклад, актуалізація опорних знань, можливе проведення короткочасної самостійної роботи і за допомогою диференційованих завдань проведення корекції знань учнів. На етапі засвоєння нових знань диференційованим може бути процес первинного сприймання і первинного закріплення. Важливим резервом диференціації навчання на уроках хімії є застосування різноманітних новітніх технологій. Під педагогічними інноваційними технологіями розуміється якісно нова сукупність форм, методів і засобів навчання, виховання й управління, яка приносить суттєві зміни у результат педагогічного процесу (9). Всі інноваційні технології мають цілий ряд спільних рис: в їх основі лежить когнітивна складова (сфера, яка охоплює всі розумові здібності), вони забезпечують цілісний педагогічний вплив на розвиток особистості, їх використання вимагає від учителя постійного відстеження рівня навчальних досягнень учнів з метою покращення його організації . Найбільш вживані технології: технологія розвивального навчання (авт. Д.Ельконін, В.Давидов) формує активне,  самостійне, творче мислення учнів; інтерактивні технології (авт. О.Пометун, Л. Пироженко),  ідея якої полягає в тому, що процес пізнання відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів;

проектні технології ( авт. Баханов К., Гузєєв В., Єрмаков І., Пєхота О.) учні  набувають знань і навичок у процесі планування й виконання практичних завдань – проектів; технологія особистісно-орієнтованого навчання (авт. Якимська І., Савченко О., Подмазін С.) полягає у створенні  оптимальних умов для розвитку й становлення особистості; інформаційні технології навчання  надають доступ учням до нетрадиційних джерел інформації. Створюють можливості для творчої діяльності, формування професійних навиків, можливість реалізувати нові форми та методи навчання.

Важливе місце в диференційованому підході до навчання хімії займає позакласна робота з предмета, яка розширює індивідуальні можливості учнів, проведення факультативів та додаткових занять. Вони спрямовані на задоволення індивідуальних потреб учнів. Наприклад, проведення додаткових занять з метою ліквідації прогалин в знаннях, або поглиблення знань з хімії. Факультативні заняття можуть орієнтувати учнів на профіль «хімія» та сприяти професійній орієнтації. Таким чином, диференційоване навчання на уроках хімії сприяє поглибленню, узагальненню та систематизації знань і умінь учнів, стимулює розвиток особистості, її пізнавальну активність і самостійність, сприяє засвоєнню знань відповідно до індивідуальних можливостей кожного учасника навчального процесу, має вирішальне значення в формуванні цілісної картини світу; сприяє формуванню і глибокому розумінню сучасного світу та необхідності сталого розвитку світової спільноти.



Список використаних джерел

1. Ві́льям Лью́їс Штерн http://uk.wikipedia.org/wiki 2.Гашенко М.М. Розвиток якісного освітнього середовища на уроках хімії в умовах експериментальної роботи referatus.com.uapedagogika-vihovannya

3. Державна національна програма "Освіта" ("Україна XXI століття")
4. Закон України «Про освіту»
5. Закону України “Про загальну середню освіту”

6. ЗІККІНҐЕР (Sickinger) Йозеф Антон http://pedagog.profi.org.ua/uk/node/622 7. Методика реализации дифференцированного подхода к учащимся на уроках химии. http://crug galina.narod.ru/metodika_realizatsii_differentsirovannogo_podhoda_k_uchaschimsya_na_urokah_himii/ 8. Навички ХХІ століття і шкільна освіта http: //klasnaocinka.com.ua/ru/article/navichki-khkhi-stolittya-i-shkilna-osvita.html

9. ПАМ’ЯТКА ВЧИТЕЛЮ. Інноваційні педагогічні технології в практиці роботи сучасного загальноосвітнього навчального закладу

http://bgschool1.ucoz.ua/index/0-31

10. Підручники онлайн § 4. Диференційоване навчання \'украинская

11. Реалізація диференційованого навчання в умовах комбінованого уроку  http://gimnasia.genichesk.com.ua/publications/gapshenko.htm

12. Хімія. Програма для загальноосвітніх навчальних єакладів. 7-11 класи. Київ. Ірпінь.2005

13. . Хімія. Програма для загальноосвітніх навчальних єакладів.10-11 класи. Рівень стандарту. Академічний рівень. Профільний рівень. Київ. 2010



Л.П. Тимошенко Любимівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Нововоронцовського району Херсонської області вчитель хімії та географії


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка