Диктор. Забута казка — це золоте намисто, яке впало на морське дно — кажуть старі люди. І щоб не втратили наступні покоління такої намистинки, мандрують рідним краєм фолькло­ристи, а в народі кажуть,



Скачати 136.06 Kb.
Дата конвертації06.03.2016
Розмір136.06 Kb.






(Зал нагадує казкову країну. Із стін дивляться на дітей герої знайомих казок. Із-за сцени звучать слова диктора:)

Диктор. Забута казка — це золоте намисто, яке впало на морське дно — кажуть старі люди. І щоб не втратили наступні покоління такої намистинки, мандрують рідним краєм фолькло­ристи, а в народі кажуть, «казкарі», розшукуючи народних мудреців, які зберігають у пам’яті безліч народних оповідок, пісень, прислів’їв.

(на сцену виходить Казкар. Він високий, кремезний, у широких шароварах, чоботях, вишитій сорочці, у нього довгі сиві вуса)

Казкар: Любі друзі! Чи задумувались ви над тим, чому живуть і не вмирають народні казки! А безсмертні вони тому, що в них живе і не вмирає сам народ, Казки упродовж віків були і запишаються чарівними провідниками доброти і милосердя.

Перегортаючи сторінки улюблених казок, ви зрозумієте, що казки — то наші великі вчителі, що спочатку виховують, а вже потім розважають. У казках народ завжди цінує людину! Яка вона: добра чи зла, правдива чи підступна, що несе своїм існуванням іншим людям.

Сьогодні ми казку????? запросили,

Щоб бачити казку і слухать гуртом,

А казка у залі десь там заблудилась —

Давайте її пошукаєм разом.
(Казкар. ходить по сцені, заглядає в зал шукаючи Казку. В зал заходить дівчинказ торбинкою за плечима).

Казкар: Хто така? Тебе ніхто не кликав?!

Дівчинка: Я.кур’єр від Казки. Вона передала ось цю торбинку (знімає її) і сказала що в ній є різні загублені речі від казок. Якщо діти відгадають, що з якої казки, то вона тільки тоді прийде і поведе вас в свою чарівну країну.

Казкар: (заглядаючи в торбинку) От маємо мороку, та нічого не поробиш. Побачимо, що тут є.

(Казкар по черзі витягує з торбинки предмети, діти відгадують з якої казки).

Предмети:

  • горіх («Три горішки для Попелюшки»);

  • яблуко («Срібне блюдечко і наливне яблучко»);

  • шкарлупа від горіха («Дюймовочка»);

  • Дзеркало («Білосніжка і семеро,гномів»);

  • перстень («Зміїв перстень, котик і собачка»);

  • рибка («Казка про золоту рибку»);

  • колобок («Колобок»);

  • рукавичка («Рукавичка»);

  • колосок («Колосок»);

  • качка («Кривенька качечка»);

  • лисичка («Лисиця та кіт»);

  • червона квітка («Чарівна квіточка»).

Казкар: (знову заглядає в торбу). Ніби немає вже нічого. Добре, що відгадали, молодці! Тепер казка прийди — гукаємо!

Діти: Казко і казко!

Казкар: (прислухаєтеся) Не йде. Що за біда? А може ще щось залишилося в цій торбі? (засунув руку в торбу) Ой! укололо! Витягує голку. А ну мерщій відгадайте... Давайте пригадаємо, в якій-то казочці прекрасний царевич, розламавши голку, переміг Кощея Безсмертного. (казка «Царівна жаба»).

(Звучить ніжна мелодія, входить Казка в супроводі своїх помічників)

Казка: Добрий день, дорогі мої діти! Я думаю, що ви мене знаєте. Так, так. Я українська народна казка. 1 сьогодні я поведу вас в свою країну — в чарівну, дивну Казкарію. Там ми зустрінемось з її веселим, дотепними героями, а також нам можуть зустрітися і ті, в кого злі наміри до людей.

(звучить музика )

Отже, відправляємось в неповторну країну Казок. Але туди може потрапити тільки той, хто знає дуже багато казок. Отож — бо я зараз перевірю, чи багато ви прочитали казок і які вам запам’ятались.

Скажіть, будь-ласка, що це за казка:

  • «... узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, сучка внучку за спідничку, промучились весь день...» (Ріпка)

А чи знаєте ви, з якої казочки ці слова?:

  • «...битий не биту везе» ( «Лисична-сестрича і вовк пані брат»)

А це що за казочка:

  • «...ото Івасик, як підріс трішки, став просити батька...» ( «Івасик-телесик» )

Скажіть будь-ласка, в якій казочці півник співає таку пісеньку?

  • «...котику-братику, несе мене лиска, по каменю мосту, на своєму хвосту...» (Казка про котика та півника)

Молодці! А з якої казки ці слова:

  • «...А подай, лишень, баране, отую вовчую голову» («Ко­зел і баран»)

Казка: І які ж ви молодці, скільки ви казочок знаєте. Але я вам ще хочу згадати одну казочку, якщо відгадаєте, тоді поман­друємо дальше. Отже, слухайте:

«В якій казочці богатир перемагає змія Горинича і визволяє своїх сестер і братів» («Котигорошко»)

Молодці! Відгадали.

Казкар: Як бачиш, діти багато знають казок, але будуть раді, коли від тебе почують якусь казочку. Правда ж, діти?

Казка: А чого ж, можна. І мені з радістю допоможуть у цьому мої помічники. Отже, всідайтесь зручненько і слухайте уважненько казочку, яку написав Олексій Асема «Як кіт Ярош друга шукав».

(Йде інсценізована розповідь, Казка говорить слова автора).

Казка: Жив собі кіт. Набридло йому самому блукати по степу.

І сказав він:

Кіт: Недобре без друга жити.

Казка: А тут козенятко біжить, біленьке, як хмарка, лише на лобі між ріжками чорненька цятка.

Кіт: (До козеняти) Давай жити разом.

Козенятко: А що ти вмієш?

(Ярош сів на задні лапи, склав фіст ковбаскою, та як занявчить...)

Козенятко: (затремтіло, боязко озвалося) Котику, любий, не нявчи так, почує лисиця, живцем з’їсть.

Кіт: Ні, з такими полохливим мені не по дорозі.

Казка: Іде він далі і бачить, що лисиця на пеньку курочку їсть. Кіт: (до лисиці) Смачного вам, тітонько. Я хотів би з вами жити.

Лисиця: А що ти вмієш робити?

(кіт занявчав)

Лисиця:Не капризуй. Вовк недалеко ходить.

Кіт: І ця боїться. Піду я краще до хороброго вовка.

Казка: Та виявилося, що зубастий не менш полохливий, як лисиця та козенятко. Як тільки кіт занявчав,..

Вовк: (упав на коліна перед ним і ледве не плачучи, мовив) Благаю, залиши мене у спокою, бо як прийде мисливець, то з моїх штанів решето зробить.

Кіт: А хто такий мисливець?

Вовк: Це людина.

Казка: Тепер кіт Ярош вирішив твердо: якщо вже з ким товаришувати, то лише з людиною. Зустрів її і каже:

Кіт: Я хочу з тобою подружитися.

Людина: А що ти вмієш робити?

Кіт: Нявчати.

Людина: Іто добре, хоч дітей будеш розважати.

Казка: І людина прийняла гостя. Наступила ніч. Полягали всі спати, людина на печі, кіт на припічку. Та не спиться людині, бо повилазили з-під підлоги миші, та й давай по хаті бігати, пищати, шкребти. А тут кіт Ярош як плигне на підлогу... Одну мишу за хвоста зловив, на другу лапою наступив. Так усіх переловив. Людина підійшла до кота і сказала.

Людина: Справжній хазяїн, а казав тільки нявчати вмієш.

Казка: 3 того часу кіт залишився з людиною назавжди.

(звучитьмузика)

Казка: Ну що, гарна казочка. А тепер давайте пограємо гру, а допоможуть мені мої помічники.

Дівчинка1: Зараз пограємо гру, яка називається «Намалюй обличчя Івасика-Телесика».

(на сцену запрошується два учасники, їм дають крейду і просять намалювати голову Івасика-Телесика. Тоді перекручують їх три рази на місці і просять намалювати очі, потім — ніс і т,д.)

Дівчинка 2: Гра «Котигорошко» (додається).

Дівчинка 3: Гра. Давайте ще пограємо одну гру. Всі ви знаєте казочку про Попелюшку? Молодці. А умови нашої гри такі; якщо я вірно не назву героя з цієї казочки, то ви плескаєте в долоні, а якщо я назву героя, якого немає в цій казочці, — ви мовчите. Зрозуміли? Слухайте уважно:

Принц, король, солдат, Попелюшка, Баба Яга, королева, фея, соловей розбійник,, кучері, слуга, мачуха, чорт, дід. Казка: Які ви всі молодці. Мені приємно, що ви так багато знаєте казок. А в нагороду за це я для вас здійсню ще одне чародійство — я поведу вас в гості. Але не звичайні гості, я поведу вас до своєї знайомої казки. Отож, сідайте всі рядком та слухайте ладком.

(на сцену виходить бабуся)

Бабуся: Здоровенькі були, люди добрі! Ви мене впізнали?

Діти: Впізнали! Впізнали!

Бабуся: Аякже! Правильно. Я бабуся. Знаєте, як ото в пісні співається:

Ішла баба з горба,

За плечима торба...

А що в тій торбі? Але підождіть, усе по порядку. От тільк я присяду на стілець, бо вже літа не ті, що колись. Охо-хо-хо.„ Так от розкажу я вам, мої любі, казку, але незвичайну. Так, що всідайтеся зручненько та слухайте уважненько.

Було, це голубчики, давним-давно, коли задумав дід Павло полізти на небо. Тоді казки в повітрі літали, одне-одного за крилоньки хватали, а я ними на золотому коні скакала, та в мішок казки збирала.

Казка. За морями глибокими, за лісами далекими жили собі дід і баба. І було в них три дочки. Дві ледарки, а третя працьовита. У сестер сарафани яскраві, намиста золочені, каблучки точені, а у Оленки найменшої дочки сарафан темненький, зате очі яскраві. От зібрався старий на ярмарок, щоб дочкам подарунки купити і питає.

Дід. Що вам купити, любі дочки.

  1. сестра. Мені купіть шовку на сарафан.

Казка, А друга сестра просить,

  1. с е с т р а. А мені купіть червоного оксамиту.

Дід. А тобі що купити, Оленко?

Оленка. Купіть мені, рідний батечку, наливне яблучко і срібне блюдечко.

Казка. Засміялися сестри аж за боки взялися.

естра; У нашому садку повно яблук. Скільки хочеш бери. А блюдечко навіщо? Качок годувати задумала.

Оленка. Ні, сестроньки.

Дід. Добре. Нічого з сестриці сміятися, всім до серця подарунок куплю.

Бабуся- Казка. От і поїхав старий на базар. Одній дочці купив оксамиту червоного, другій шовку на сарафан, а Оленці наливне яблучко та срібне блюдечко.

Сіла Оденка в куток, покотила яблучко по блюдечку та й промовляє.

Оленка. «Котись, котись яблучко наливне, котись по блюдечку срібному, покажи мені всю Русь-матінку».

Бабуся - Казка. Сестри як побачили це, аж за боки взялись. Стали вони думати і гадати, як в сестриці яблучко і блюдечко відібрати. Стали вони їх в ліс заманювати.

2сестра. Сестрице, любонько, ходімо в ліс, батечкові та матінці суниць принесемо.

Бабуся-Казка. Пішли вони в ліс. Ніде суниць немає. Вийняла Оленка яблучко, покотила по срібному блюдечку, за­повітні слова промовляє: «Котись, котись яблучко наливне по срібному блюдечку, покажи мені, де суниці ростуть. Сестри як побачили це, взяли у Оленки блюдйчко та яблучко і закопали її під калиною

червоною. Повернулись додому, повний кошик суниць принесли. От і сестри говорять.

Сестри. Оленка від нас утекла. Ми весь ліс оббігали, а її не знайшли. Напевне вовки її з’їли.

Дід. Покотіть яблучко по блюдечку, може воно покаже, де наша Оленка.

Бабуся-Казка. Замертвіли сестри та нічого робити, треба батька слухать. Покотили яблучко по блюдечку, та нічого не видно. В той час пастушок по лісі шукав овечку. Вирізав з гілочки дудочку, не вспів її до вуст прикласти, як вона сама виграє та приказує.

«Грай, грай, дудочко, грай. Розважай молодого пастушка. Мене бідну загубили, молоденькую убили за наливне яблучко та срібне блюдечко». Побіг пастушок людям розказувати. Пастушок. Люди! Я вирізав дудочку, не встиг її до вуст прикласти, як вона виграє і приказує.

Бабуся. Вибіг тут і Оленки батько.

Дід. Веди пастушок туди, де ти дудочку вирізав.

Бабуся. Замертвіли сестри лиходійниці.Прийшли вони туди, а під калиною Оленка лежить. Батько взяв дудочку у пастушка, а вона сама промовляє: «Грай, грай, дудочко, грай, дістань мені батечку кришталевої води, та з царського колодязя».

Пішов батько до царя. Дістав води і повертається назад. Не встиг приснути на Оленку водицею, як вона ожила.Пішли вони до царя, цар і каже.

Цар. А де твоє наливне яблучко та срібне блюдечко. Бабуся. Покотила Оленка яблучко по блюдечку, а там ріки, озера, моря.

Оленка. Візьми царю-батечку блюдечко та не карай моїх сестер.

Цар. Будь мені дружиною, а сестер твоїх ради тебе помилую.

Бабуся. І справили таке весілля, були такі веселощі, що нащо я вже стара та немічна, але й ноги мої самі гопака вибивали. А втім, краще раз побачити, ніж сто раз почути. Отож, хто сидить, хто стоїть, візьміться за боки і разом зі мною старою потанцюйте, та й я пригадаю, яке то було гарне Оленчине весілля.

(Всі танцюють танець «Ой лопнув обруч»)

Бабуся. Ой, дякую, дякую уважили стару і я згадала ті літа, та й вам напевно сподобався танець, а на Оленчиному весіллі були ще кращі забави, а що вже їсти й пити, то словами не розкажеш.
Ось і казочці кінець,

А хто слухав — молодець.

Казка. Дякую, подружко, за цікаву казочку.

Казка. Настав час повертатися з чарівної країни казок і мені потрібно йти. А ввечері, коли будете лягати спати, ми знову зустрінемось. Отож, до зустрічі!

(Звучить музика. Казка в супроводі своїх помічників виходить)


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка