Дипломної педагогічної освіти Умови ефективного навчання школярів предмету "Основи здоров’я"



Скачати 163.78 Kb.
Дата конвертації08.03.2016
Розмір163.78 Kb.
Успенська В.М.

Сумський обласний інститут

післядипломної педагогічної освіти


Умови ефективного навчання школярів предмету ”Основи здоров’я“
Введення до загальноосвітніх навчальних закладів нового предмету “Основи здоров’я” вимагає перегляду педагогічними колективами та учителями усталених норм ведення занять. Викладати предмет необхідно на засадах формування життєвих навичок школярів. Цьому відповідають інтерактивні форми занять – уроки-тренінги. І вчителі, і педагогічні колективи, і батьки та громада мають бути зацікавленими у таких формах організації навчально-виховного процесу.
Конституція України визнає життя і здоров'я людини найвищими соціальними цінностями. Відповідно до Основного Закону, держава несе відповідальність перед людиною за свою діяльність і зобов'язана ефективно вирішувати завдання виховання здорового покоління, від чого значною мірою залежить соціально-економічний розвиток суспільства і країни в цілому [8, 47].

Здоров’я – це те, без чого людина не може бути щасливою. Здоров’я можна лише сформувати, здобути шляхом цілеспрямованої напруженої праці над собою набуттям знань. Це знання засад здорового способу життя, тобто порядку життєдіяльності, який би зберігав і навіть примножував здоров'я, а не руйнував його.

Діти – майбутнє кожної держави, перспективи її економічного, соціального та духовного розвитку. Здоров’я завжди було головним чинником безпеки нації. Але саме на початку третього тисячоліття ця істина почала звучати, як дзвін на сполох. Завдання поліпшення здоров’я школярів не може бути вирішене тільки зусиллями медиків. Здоров’я має бути одним із результатів освіти [14, 102].

Україна активно сприйняла світові тенденції щодо поліпшення стану здоров’я населення через освіту. Ідея створення у молодих людей мотивації до здорового способу життя повною мірою реалізувалась у Національній доктрині розвитку освіти України в XXI столітті, одним із пріоритетів якої є політика формування здоров'я нації через освіту. В Україні розроблена і функціонує освітянська нормативно-правова база, що має важливе значення для вирішення означеної проблеми, а саме – Закони України "Про загальну середню освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про дошкільну освіту", "Про вищу освіту", "Про позашкільну освіту"; Постанова Кабінету Міністрів України "Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання". До національних інтересів держави згідно із Концепцією національної безпеки України, затвердженою Верховною Радою 16 січня 1997р., віднесено зміцнення генофонду українського народу, його фізичного і морального здоров'я та інтелектуального потенціалу. А загрозою національній безпеці України у соціальній сфері визнано ”низький рівень здоров'я населення, незадовільний стан системи його охорони“. Національною доктриною розвитку освіти в Україні, як і вищезазначеними документами, передбачено створення умов для реалізації оздоровчої функції освіти і розгляду здоров’я як мети, змісту і результату навчання.

Школа - це життєвий простір дитини, в якому вона знаходиться близько 70% свого часу, тому саме школа повинна давати знання та вміння організувати життя, діагностувати, берегти та поліпшувати здоров’я дитини. Різке погіршення побутових умов, порушення системи шкільного харчування, неповноцінний відпочинок, зниження рухової активності, зменшення щоденного фізичного навантаження, наслідки хімізації, промислового прогресу, поява багатьох раніше заборонених харчових добавок та наповнювачів, вживання в їжу неякісних продуктів, наслідки чорнобильської катастрофи та інші несприятливі екологічні фактори неминуче призводять до росту дитячої захворюваності.

За даними Міністерства охорони здоров’я України, на даний час 90% учнівської молоді мають відхилення у здоров’ї, понад 50% – незадовільну фізичну підготовку [14, 103].

Науково-технічний прогрес, ринкові відносини і боротьба шкіл за виживання призвели до появи навчальних програм з поглибленим вивченням фізики, хімії, математики, економічних дисциплін, іноземних мов, комп'ютерної техніки і т.п. Засвоєння цих програм дітьми відбувається в умовах гіподинамії, гіпокінезії, подовженого шкільного дня, в переважанні розумової праці над фізичною, в психоемоційному напруженні, що призводить до катастрофічного зниження рівня здоров'я школярів: якщо до школи приходять 20-27% здорових дітей, то закінчують її здоровими 2,0-5,7% [9].

Погіршення стану здоров'я школярів, відсутність мотивації вести здоровий спосіб життя та порушення основних валеологічних принципів в організації навчального процесу і відпочинку обмежує успіхи їх у навчанні, впливає на професійну підготовку майбутніх спеціалістів і, в решті решт, гальмує суспільний розвиток.

Аналіз стану здоров’я дітей в нашій країні підтверджує, що пошуки методів освіти і виховання, форм його організації щодо збереження та зміцнення здоров’я молодого покоління держави набувають особливого значення. Успішне досягнення цієї мети можливе тільки при методичній, комплексній і узгодженій роботі батьків, педагогів, лікарів, юристів і соціологів. [14, 103]

Реформування освітньої галузі (перехід на 12-річну систему, впровадження 12-бальної шкали оцінювання знань учнів тощо), з одного боку, відкриває нові можливості для вирішення цих питань, а, з іншого, вимагає нагального розв’язання нових проблем. З переходом на 12-річний термін навчання школа має створити суттєві переваги у одержанні учнями якісної освіти і збереженні їхнього здоров'я, тобто до основної функції освіти – дати знання, приєднується її оздоровча функція. До державного стандарту початкової, базової та повної загальної середньої освіти введено освітню галузь ”Здоров'я і фізична культура“, яка реалізується в інваріантній складовій базових начальних планів через предмети ”Основи здоров'я“ та ”Фізкультура“. Запровадження нової освітньої галузі потребує відповідної підготовки вчителів, розроблення нових методичних та дидактичних підходів до викладання цих предметів [3].

Перебудова освітньої сфери – процес складний, іноді досить болючий. Він породжує багато нових проблем, загострює старі, змушує докорінно переглядати усталені норми, методики, активно шукати дієві шляхи розв’язання назрілих питань [9].

У ефективному навчанні здоровому способу життя розрізняють три моделі [12, 101]: багатопредметну, при якій передбачається валеологізація змісту усіх шкільних предметів, однопредметну – введення для цього спеціальних предметів та змішану модель, за якою поєднуються дві попередні.

Однопредметна модель – виокремлення спеціальних предметів ”Основи здоров’я“, ”Основи безпеки життєдіяльності“, “Валеологія” має перевагами те, що предмет викладається вчителями, які отримали відповідну підготовку як за змістом, так і за ефективними методами навчання. У порівнянні з першою моделлю учителі та учні більше уваги приділятимуть змістовим питанням предмета. Такий підхід дасть кращі можливості забезпечити наступність матеріалу, системне планування та оцінювання результатів навчання. Крім того, буде створена професійна спільнота вчителів, яка сприятиме поширенню нового пласту інформації, розвитку технологій та підвищенню якості навчання. Труднощі впровадження даної моделі ефективного навчання здоровому способу життя полягають у тому, що такому предмету тимчасово може надаватися низький статус у порівнянні з іншими, він може розглядатися як неважливий (наприклад, для вступу у ВНЗ). На першому етапі впровадження такої моделі виникатимуть проблеми підготовки вчителів, оскільки вирішення цього питання потребує часу, а ті вчителі, яким буде доручено навчати після короткотермінових курсів підвищення кваліфікації, можуть почуватися невпевнено і бути недостатньо компетентними щодо змісту, форм та методів навчання в галузі здоров’я на основі навичок [12, 101].

Предмет ”Основи здоров’я“, мета якого – формування соціально-психологічних компетентностей, або життєвих навичок у школярів, було введено до 5-х класів загальноосвітніх навчальних закладів у 2005 році. Більшість педагогів нашої держави загалом і Сумської області зокрема не були готові до якісного навчання школярів предмету на засадах розвитку життєвих навичок. Діти та молодь розвинуть життєві навички (за визначенням ВООЗ – набута людиною здатність до адаптивної та позитивної поведінки, яка дає можливість ефективно вирішувати проблеми та долати повсякденні труднощі), знання та ставлення, потрібні для прийняття здорового вибору завдяки інтерактивним методам, а не традиційним формам дидактичного навчання. Це означає таку навчальну діяльність, у якій учні беруть активну участь, практикуючи різноманітні особисті та соціальні навички, що сприяє кращому засвоєнню знань та формуванню життєвих цінностей [10, 16].

Починаючи з вересня 2005 року Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти розпочав навчання учителів, які викладають основи здоров’я, методиці викладання предмету. На сьогоднішній день на тренінгових експрес-курсах за 40-годинною програмою навчання пройшли 143 педагоги області, про що отримали відповідні сертифікати педагогів-тренерів. Ці сертифікати – путівка для вчителя у відповідальну справу – якісне впровадження у навчально-виховний процес нового предмету. Усі учителі-курсанти отримали комплект навчально-методичної літератури, виданої та презентованої вчителям за сприяння Міністерства освіти і науки України та МБФ ”Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні“. Заняття на експрес-курсах відбувалось у формі тренінгу. Це забезпечило оволодіння учителями методами сучасного інтерактивного навчання, також дали можливість розвитку власних життєвих особистісних навичок спілкування, вибору, впевненості у прийнятті рішень.

Організація навчально-виховного процесу інтегрованого курсу “Основи здоров’я” спрямована на формування соціальної, культурної, комунікативної, інформаційної і творчої компетенцій учнів [2]. Успішна реалізація програми цього курсу можлива лише на засадах активної співпраці всіх учасників навчально-виховного процесу (учнів, педагогів та батьків), що передбачає:



  • особистісно орієнтоване навчання;

  • збагачення змісту інтегрованого курсу емоційним, особистісно значимим матеріалом;

  • використання інтерактивних методів навчання;

  • стимулювання позитивних інтелектуальних почуттів учнів, послідовна диференціація та індивідуалізація вивчення цього курсу;

  • уможливлення роботи учнів з різними джерелами інформації, різними видами і типами ресурсних матеріалів;

  • створення умов для діалогу між учасниками навчально-виховного процесу та вільного вибору учнями навчальних завдань і способів поведінки;

  • залучення учнів до самооцінки різних видів своєї діяльності;

  • багатоваріантність форм різних видів діяльності учнів;

  • залучення до активної співпраці батьківської громади.

Методи, що задовольняють названим вище вимогам, – це інтерактивні методи навчання, які досить широко використовують сучасні педагоги [3]. Цілісним інтерактивним заняттям є тренінг. Саме у формі уроку-тренінгу і мають сьогодні бути проведені уроки основ здоров’я.

Тренінг виник у ХІХ столітті в медицині як методика проведення психотерапевтичної роботи. У XX столітті він набуває поширення в професійній освіті як форма навчання, та в практичній психології як ефективна технологія розвитку особистості. Особливо активно тренінгові методики використовуються в тих випадках, коли процес навчання спрямований не на накопиченню наукової інформації, а на формування життєвих навичок і компетенцій. Тому саме тренінгові технології мають бути основою процесу навчання на уроках основ здоров’я, валеології та безпеки життєдіяльності в школі[12, 5].

На сьогоднішній день не існує загальновизнаного визначення тренінгу. С.Д. Щеколдіна вважає, що тренінг – це форма спеціально організованого навчання, яка базується на активних методах групової роботи. Т.В. Воронцова і В.С. Пономаренко, автори одного з підручників “Основи здоров’я”, програми тренінгових курсів для підготовки учителів до викладання цього предмету визначають тренінг як форму групової роботи, що забезпечує активну і творчу взаємодію його учасників між собою та тренером (учителем) [4].

Страшко С.В., Животовська Л.А. та інші дають наступне визначення тренінгу: ”Тренінг – це організаційна форма навчально-виховної роботи, яка, спираючись на досвід і знання її учасників, забезпечує ефективне використаний різних педагогічних методів, зокрема, активних, за рахунок створення позитивної емоцій­ної атмосфери в групі, та спрямовується на отримання сформованих навичок і життєвих компетенцій“ [12, 6].

Актуальність тренінгових форм пов'язана з тим, що [7]:


  • у світі швидких змін і старіння знань, миттєвого розповсюдження нової інформації, звужується спектр застосування традиційних форм навчання;

  • тренінги дають можливість набути нових навичок і вмінь;

  • шляхом запровадження інтерактивних методик активізується діяльність школярів;

  • є можливість зменшення небажаних проявів поведінки, неефективного спілкування, неконструктивних особливостей реагування тощо;

  • розгляд різних шляхів розв'язання проблеми дає можливість змінити погляди на проблему;

  • учитель не домінує над учнем, а допомагає йому в процесі здобуття нових знань шляхом розвитку власної активності, спрямовує і регулює спільну діяльність [5];

  • забезпечує адекватний зворотний зв'язок між тренером (учителем) і учнем;

  • сприяє корекції неефективних моделей поведінки та їх заміні на нові, ефективніші [12, 6].

Тренінгова форма навчання школярів при умілому керівництві педагога-тренера згуртовує класний колектив, розкриває приховані індивідуальні здібності школярів. На тренінгу школяр потрапляє в умови “активного” навчання, що є підґрунтям інтерактивному: так складається зміст заняття що учень працює, виконує певні вправи, навіть якщо він попередньо і не збирався нічого робити. І робить це він не тільки через необхідність навчання, що створюється на уроці за ініціативи вчителя, а й через власну мотивацію школяра: я це говорив, значить для мене це важливо; я працюю в групі, значить я маю виконати те, що мені довірено.

Тренінги актуальні в першу чергу для занять, де необхідно формувати певні життєві компетенції. Головною метою тренінгу є ”формування життєвих навичок, тобто здатності до адаптивної й позитивної поведінки, що робить можливим для особистості вироблення ефективного підходу до вимог і проблем щоденного життя“ [6]. Мета будь-якого тренінгу полягає не в аналізі та інтерпретації проблем особистості, задля подальшого їх усунення або зміни мотивації поведінки, а в активному, свідомому навчанні бажаної поведінки [12, 6]. Саме на тренінгу школяр у безпечних умовах програє різні складні життєві ситуації, набуваючи певного життєвого досвіду у штучній атмосфері. На ньому виробляються кроки прийняття різних рішень, і помилитись не страшно, адже подальше обговорення сприятиме виробленню найсприятливішого рішення.

За дослідженнями державного інституту проблем сім’ї та молоді, тренінг сприяє інтенсивності навчання, результат якого досягається завдяки власній активній роботі його учасників. Знання не подаються в готовому вигляді, а стають продуктом активної діяльності самих учасників. У центрі уваги – самостійне навчання учасників та інтенсивна їх взаємодія. Відповідальність за результативність навчального процесу несуть однаковою мірою як ведучий, так і кожний учасник тренінгу [13 ,23].

Аналогічні методики проведення занять по формуванню здорового способу життя характерні також для зарубіжних країн. Учні разом з учителями є повноправними учасниками навчання на уроці. Як стверджують австрійські педагоги, цільові вправи, наприклад, що стосуються стресових ситуацій, розробляються із вчительського і учнівського погляду [16].

Тренінги дуже подобаються дітям, створюють у них відчуття свята, хоча під час їх проведення учні навчаються і засвоюють значно більше, ніж під час класичного уроку. Невимушена, доброзичлива атмосфера сприяє засвоєнню більшого об’єму знань та відпрацюванню життєвих навичок [1].

Рис. 1. Структура тренінгу [4].

Загальною для всіх видів тренінгу є вступна частина, що включає привітання, знайомство учасників тренінгу, вироблення та обговорення правил роботи класу/групи, повідомлення учнями очікувань від тренінгу та ознайомлення з його планом/завданнями.

Привітання учасників тренінгу має відбуватися у дружній атмосфері, коротко, без виголошення тривалих промов.

Безпосереднє виконання плану тренінгу варто розпочати із знайомства його учасників та вчителя-тренера. З першої хвилини варто зосередити зусилля на встановленні довір’я між учасниками навчального процесу, виконавши разом певні завдання чи вправи, наприклад, вправу “А твоє ім’я що значить?”. При поурочних тренінгах форми знайомств змінюються, проте завжди легко знайти питання, дотичні до конкретної теми тренінгу, через які кожен учасник може розкрити певні характеристики своєї особистості.

Очікування, як важливий інтерактивний прийом, передбачено проводити на початку вивчення теми, якщо тренінги-уроки основ здоров’я проводяться системно, або ж є у структурі кожного тренінгу, якщо він проводиться періодично.

Вироблення правил роботи класу, створення у кожному класі своїх правил, що вивішуватиметься перед кожним тренінгом, сприяє певній домовленості між учнями про поведінку, ставлення, активність та оперативність роботи. Це є важливим з огляду на необхідність чіткого, безконфліктного і дисциплінованого виконання всіх вправ тренінгу. Правила школярі виробляють разом з учителем, з його допомогою. Ось окремі з них: навчаємось разом; живемо тут і зараз; шуткуємо; аналізуємо; співчуваємо; слухаємо та чуємо; довіряємо один одному; віримо в краще; розуміємо мову жестів; радіємо успіхам; оптимістично дивимось в майбутнє;підтримуємо один одного тощо.



Завдання тренінгу, форми роботи на ньому учитель оголошує учням; можливе їх вивішування перед аудиторією. Загалом, стиль проведення першої частини тренінгу цілком залежить від вибору учителя-тренера і може бути реалізований оригінальним, незвичним чином.

Основна частина тренінгу – кілька тематичних завдань у поєднанні з вправами на зняття м'язового і психологічного напруження (”руханки“). В основній частині тренінгу іноді виділяють теоретичний і практичний блоки. Проте цей поділ є досить умовним. Адже знання (як і вміння та навички) на тренінгу здобуваються в процесі виконання практичних завдань (міні-лекції у формі бесіди, презентації, взаємонавчання, робота в групах). Методи роботи із учасниками мають весь час змінюватися й добиратися з різних стратегій – прямого, непрямого, взаємодіючого, на досвіді та самостійного – навчання. З досвіду застосування такої форми проведення уроків з основ здоров’я найефективнішими методами, на думку вчителів, вважаються: “мозковий штурм”, або брейнсторм; обговорення великою групою (“спрямована дискусія”), робота та виконання вправ у малих навчальних групах; рольова гра; дебати, дискусії; розгляд та аналіз конкретних життєвих ситуацій; створення проектів та їх презентація.

Заключна частина тренінгу охоплює: підбиття підсумків; отримання зворотного зв’язку за тематикою поточного тренінгу; релаксацію і процедури завершення тренінгу [4].

Для викладання предмету “Основи здоров’я”, що вже впроваджений у середній ланці у 5 та 6 класі, Міністерством освіти і науки України рекомендовано по кілька підручників різних авторських колективів. У 5-му класі це два підручники: Т.Є.Бойченко, С.В.Василенко, Н.І.Гущиної, В.В.Дивака, В.М.Заплатинського, О.І.Манюк та Т.В.Воронцової, В.С.Пономаренка, І.А.Репік. У 6-му класі п’ять підручників: Т.Є.Бойченко, Н.С.Коваль, В.В.Дивака; Поліщук Н.М.; С.В.Василенко, Н.І.Гущиної, О.І.Манюк; Т.В.Воронцової, В.С.Пономаренка; О.В.Тагліної. Підручники для 6 класу авторського колективу Воронцової Т.В. та Пономаренко В.С., до яких видані цінні методичні посібники для вчителів з технологіями уроків-тренінгів, на жаль за державні кошти видані не були. Навчальна література цього авторського колективу зорієнтована на інтерактивні форми і методи роботи з учнями. За власні кошти такі підручники були куплені батьками і використовувались у 2% загальноосвітніх навчальних закладів Сумщини.

Оскільки автори чинних підручників з основ здоров’я передбачають різні підходи до викладання, то лише творчість, компетентність вчителя визначають форми і методи організації навчально-виховного процесу. Доцільність, продуманість, уміле застосування обраних методик забезпечать продуктивність уроку. Загальновідомими є найпоширеніші хиби уроку у масовій школі:


  • неякісна підготовка учителя до уроку;

  • поганий розрахунок часу для проведення усіх етапів уроку та вправ;

  • непродумана імпровізація;

  • порушення педагогічних закономірностей;

  • відсутність необхідної кількості підручників, робочих зошитів учнів та канцелярського обладнання.

Тільки покращивши рівень підготовки уроків можна всерйоз розраховувати на більший успіх його проведення. За будь-якої, навіть найсучаснішої форми уроку, відсутність розрахунку, непродуманість етапів уроку буде катастрофічно знижувати його ефективність [15].

В інформаційному суспільстві з кількістю знань, що зростають і змінюються дедалі швидше, усе більше цінується уміння знайти, засвоїти і використати конкретні знання. Тому так важливо формувати у школярів соціально-психологічні компетентності, що найефективніше реалізується на тренінгу. Таким чином, при виборі різних форм і методів навчання з основ здоров’я учитель повинен зорієнтувати учнів, перш за все, на практичне застосування здобутих на уроці знань, а головне – сформувати життєві навички, від яких залежатиме здатність навчатися упродовж життя, здобувати нові уміння, розв’язувати різні завдання, примножувати цінності [7, 113].



Ефективна пропаганда здорового способу життя, що має охоплювати усі навчальні заклади нашої держави, перш за все здійснюється шляхом якісного ведення нового навчального предмету ”Основи здоров’я“, місце якому чітко відведено шкільним розкладом. Але не тільки цим. Вона не може відбуватися ізольовано у стінах закладу. Увесь заклад повинен стимулювати здоровий спосіб життя, і цей процес повинен червоною ниткою проходити через середовище та моральний дух закладу і бути невід’ємною частиною партнерства і співробітництва із закладом та сім’ями, а також громадою, де розташовано заклад.

Література

  1. Богданович Г. Підготовка вчителя до формування в учнів життєвих навичок // Здоров’я та фізична культура. – 2007. – №9. – С. 6-7.

  2. Бойченко Т., Колотій Н. Викладання курсу “Основи здоров’я” в загальноосвітніх навчальних закладах (Експериментальний навчально-методичний посібник для вчителів). – К.: ДІПСМ, УІСД, 2004. – 244 с.

  3. Ващенко Л.С. Основи здоров’я: Книга для вчителя / Л.С.Ващенко, Т.Є.Бойченко.- К.: Ґенеза, 2005. – 240 с.

  4. Воронцова Т.В., Пономаренко В.С. Основи здоров’я, 5 клас: Посібник для вчителя. – К.: Алатон, 2005. – 264 с.

  5. Воронцова Т.В., Пономаренко В.С. Школа проти СНІДу. Профілактика ризикованої поведінки: Посібник для вчителя. – К.: Алатон, 2004. – 256 с.

  6. Інформаційна серія ”Здоров’я в школі“. Документ 9. Навички заради життя. – http://www.unisef/org/prodramme/lifeskills/

  7. Козак І.О. Інтерактивна модель навчання і формування соціально-психологічних компетентностей учнів // Проблеми освіти. – 2006. – №49. – С.110-114.

  8. Концепція формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді // Основи здоров’я: Книга для вчителя / Л.С.Ващенко, Т.Є.Бойченко.- К.: Ґенеза, 2005. – С. 43-57.

  9. Морозова В.В., Музирова В.О., Лаврова Л.В., Мікулак Н.М. Практика здоров’єбереження і здоров’єтворення в навчальних закладах Дніпропетровської області. – Дніпропетровськ: ДОІППО, 2005.

  10. Сакович О., Лакумалані В. Залучення дітей та молоді до розробки інформаційно-освітніх матеріалів з питань здорового способу життя. Посібник. – К.: Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), 2006. – 66 с.

  11. Страшко С.В., Гриньова М.В., Мороз І.В., Міненок А.О. Методика викладання основ здоров’я, валеології та безпеки життєдіяльності // Навчальна програма. – Київ: Освіта України, 2005. – с.16.

  12. Страшко С.В., Животовська Л.А., Гречишкіна О.Д., Міненок А.О., Савонова О.В., Гаврилюк В.О. Соціально-просвітницькі тренінги з формування мотивації до здорового способу життя та профілактикb ВІЛ/СНІДу / За редакцією Страшка С.В. // Навчально-методичний посібник для викладачів валеології, основ медичних знань та безпеки життєдіяльності, вчителів основ здоров’я, студентів вищих педагогічних навчальних закладів. – 2-е вид., переробл. і допов. – Київ: Освіта України, 2006. – 260 с.

  13. Технологія проведення тренінгів з формування здорового способу життя молоді / Г.М.Бевз, О.П.Главник. – К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2004. – Кн. 1. – 176 с.

  14. Школу здоров’я створюємо самі. Порадник для педагогів, управлінців, творчих вчителів / За редакцією Покроєної Л.Д. та ін. // Соціально-просвітницькі тренінги з формування мотивації до здорового способу життя та профілактики ВІЛ/СНІДу / За редакцією Страшка С.В. // Навчально-методичний посібник для викладачів валеології, основ медичних знань та безпеки життєдіяльності, вчителів основ здоров’я, студентів вищих педагогічних навчальних закладів. – 2-е вид., переробл. і допов. – Київ: Освіта України, 2006. – С.102-110.

  15. Якупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2002. – 560 с.

  16. Die Förderung der Gesundheit in der Schule: Grundlagen, Programme, Methoden und Ergebnisse der schulischen Gesundheitserziehung und Gesundheitsförderung / Hubert Weiglhofer. – Wien: Facultas-Univ.-Verl., 2000.


Успенская В.Н. Условия эффективного обучения учащихся предмету ”Основы здоровья“.

Введение в общеобразовательные учебные заведения нового предмета ”Основы здоровья“ требует пересмотра педагогическими коллективами и учителями устоявшихся норм проведения занятий. Преподавать предмет необходимо на основании формирования жизненных навыков школьников. Этому соответствуют интерактивные формы занятий – уроки-тренинги. И учителя и администрация школ, и родители, общественность должны быть заинтересованы в таких формах организации учебно-воспитательного процесса.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка