Діяльність методиста в умовах профільного навчання



Сторінка15/26
Дата конвертації08.03.2016
Розмір5.49 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   26
Тематичний етап

У процесі педагогічного спілкування вчитель взаємодіє в полікультурному освітньому просторі з різними суб’єктами навчально-виховного процесу та формує в освітньому дискурсі мовну особистість учня. Вчитель як ідеолог соціально-політичної волі держави є носієм культури рідного слова, представленої в україномовній компетентності. Професійна культура педагога, окрім знання мови, визначається уміннями методично вірно навчити учнів використовувати мову в конкретному контексті й ситуації. Визначаємо, як мінімум, два роди визначення україномовної компетентності педагога – широке, або «м’яке», та вузьке, або «жорстке». «М’яке» визначення україномовної компетентності: україномовна компетентність педагога – це максимально вербалізована його культура, що виявляється у рівні його професійної комунікативно-апперцептивної поведінки та, водночас, цілеспрямоване і максимально вербалізоване освітнє середовище. «Жорстке» визначення україномовної компетентності педагога: україномовна компетентність це система здатностей вчителя, що виявляє себе у використання знань теорії навчального предмета методично вміло формувати комунікативну, апперцептивну та інтерактивну компетенції учнів в умовах суб’єктно-суб’єктних відносин.

Результатом і головною метою розвитку україномовної компетентності педагогів є формування вчителем власної поведінкової стратегії як послідовного осмислення системи світу через створення україномовної моделі, у ході якого розвиваються творчі для самих педагогів структури україномовного мислення. Структура україномовного мислення вчителя включає взаємопов’язані складові: процедурні знання – знання мовної системи; апперцептивні вміння – сукупність досвідних умінь сприймати об’єктивну комунікативну дійсність; поведінкові мовленнєві образи як код-структури в ситуаціях професійної діяльності, де об’єднані процедурні знання та апперцептивні уміння.

Складовою україномовної компетентності вчителя є комунікативна компетенція як сукупність знань про спілкування в різноманітних умовах і з різними комунікантами, а також знання вербальних і невербальних засад інтеракції, умінь їх ефективного застосування у конкретному спілкуванні в ролі адресанта і адресата [1]. Комунікативна компетенція репрезентується в мовленнєвому акті, що розуміється як «цілеспрямована мовленнєва дія, що здійснюється згідно з принципами і правилами мовленнєвої поведінки, прийнятими в даному суспільстві» [1, 170]. Ґрунтуючись на класифікації американського лінгвіста Т. Баллмера [1, 173], визначаємо такі мовленнєві акти, в яких реалізує вчитель комунікативну компетенцію:



  • «фізичний» контекст: усне мовлення (казати, повторювати), писемне мовлення (записати, зареєструвати), стан справ (бажати, планувати);

  • ментальний контекст: уявлення (інформувати, повідомляти, переконувати), опозиція (віщувати, пророкувати), увага (підкреслювати, вказувати), емоційний стан (журитися), зобов’язання (наказувати, гарантувати), пам'ять (нагадувати, згадувати) тощо;

  • соціальні стани: всередині педагогічного колективу (наказувати, призначати), індивідуально-публічні (дякувати, хвалити) та ін.;

  • мовний контекст: спосіб вираження (перекладати, реферувати), значення (визначати, інтерпретувати), референція (називати, вказувати), мовленнєвий хід (переривати) та ін.

Апперцептивна компетенція вчителя – це сприйняття комунікативного повідомлення, що зумовлене його попереднім досвідом та психічним станом у момент дискурсу. Апперцептивна компетенція залежить від типів мовних особистостей. Визначають такі типи: гнучкий – швидко орієнтується в ситуації, розуміє підтекст повідомлення, уміє керувати своїм емоційним станом і обставинами спілкування; ригідний – недостатні уміння аналізувати власну поведінку і поведінку партнера, слабкий самоконтроль, неадекватна самооцінка; перехідний (проміжний) поєднує риси гнучкого і ригідного типів.

Інтерактивна компетенція як складова україномовної компетентності вчителя вимагає знання і дотримання принципів, правил і конвенцій спілкування. Принципи спілкування – найзагальніші вимоги до процесу інтеракції в межах комунікативного акту, вимоги до всіх учасників педагогічного спілкування; правила спілкування – це вимоги до одного з учасників комунікації (адресанта чи адресата), яких він має дотримуватися у процесі інтеракції; конвенції спілкування – звичаї (або домовленості) у процесах спілкування педагога з іншими суб’єктами навчальної взаємодії, певні елементи культури, які можуть варіюватися, не впливаючи на стратегії і тактики комунікації.

Принципи, правила і конвенції спілкування можуть бути застосовані педагогом в тому разі, коли він сам керується та навчає учнів використовувати в мовленні критерії комунікативного кодексу. Найважливішими критеріями вважають критерії:


  • істинності – відповідність дійсності тому, про що йдеться в спілкуванні;

  • щирості – вірність співрозмовників собі, своїй сутності.

Рівень володіння інтерактивної компетенції вчителя визначається його вмінням навчити учнів використовувати в процесі спілкування принцип Кооперації (Співробітництва) та принцип Ввічливості (Етикетності). Перший принцип був сформульований американським логіком Г.-П.Грайсом, другий принцип обґрунтований американським дослідником прагматики мовлення Дж. Лічем [1,128].

Під принципом Кооперації об’єднуються декілька максим (лат. maxima – основне правило): повноти інформації, якості інформації, ролевантності, манери. Максима повноти інформації стверджує, що, з одного боку, у висловлюванні має міститися не менше інформації, аніж потрібно, та, з іншого, - висловлювання повинно мати не більше інформації, ніж потрібно. Максима якості інформації реалізується в таких постулатах: не говори того, що вважаєш неістинним; не говори того, для чого у тебе немає достатніх підстав. Максима ролевантності (відношення) навчає: не відходити від теми; бути релевантним, тобто говорити по суті. Максима манери або способу втілюється у таких постулатах: висловлюйся чітко; уникай незрозумілих висловів, неоднозначності; будь лаконічним, організованим.

Принцип Ввічливості (Етикетності) зреалізовується через такі максими: тактовності, великодушності, схвалення, скромності, згоди, симпатії. Максима тактовності враховує чинник дистанції стосовно мовної комунікації: начальник – підлеглий, колега – колега, друг – друг, ворог – ворог тощо. Максима великодушності – необтяжуваність співрозмовників розмовою. Максима схвалення – це максима позитивної оцінки інших. Максима скромності полягає у відхиленні компліментів (похвал) на власну адресу. Максима згоди – це максима неопозиційності у спілкуванні, протилежність стереотипному твердженню, що у суперечці народжується істина. Максима симпатії полягає у доброзичливості й виступає умовою функціонування інших максим.

Дотримання максим ще не гарантує оволодіння мовцем інтерактивної компетенції. Важливим є дотримання правил та конвенцій неконфліктної комунікації. Правило спілкування – це вимоги до одного з учасників комунікації, скеровані на підтримку спілкування. У мовознавстві розрізняють правила ведення розмови та соціолінгвістичні правила. До правил ведення розмови належать звичні презумпції: те, про що повідомляється, має бути істинним; усе необхідне для розуміння адресанта повинно бути наявне в мовленні; мовець сподівається, що адресат повірить йому; запитання передбачає відповідь; наказ, прохання передбачають виконання дії. До соціолінгвістичних правил належать: правила альтернації (визначають можливості альтернативи висловлювання в конкретний момент спілкування і на конкретному рівні інтерпретації); правила співпояви як використання у даному контексті різних елементів; правила послідовності визначають доцільність конкретного способу часової упорядкованості одиниць дискурсу.



Правила, прив’язані до умов конкретної культури, що не порушують стратегій і тактик комунікації, називаються конвенціями спілкування. Визначають кілька видів конвенцій: вираження здатності (висловлювання про здатність виконати якусь дію та очікування виконання цієї дії); висловлювання бажання (висловлюючи бажання, мовець просить у адресата дозволу на це) дозволу (коли хтось просить дозволу на певну дію, то слід очікувати, що він цю дію виконає, якщо отримає на це дозвіл); висловлювання наміру (якщо хтось каже про свій намір щось зробити, то слід очікувати, що він це зробить).

Діяльнісний етап

Вправа 1. Використовуючи «фізичний контекст» мовленнєвого акту, повторіть поданий текст, запишіть його і опишіть план його використання в дидактичній моделі. За допомогою ментального контексту (уявлення та уваги) переконайте у вірності вашої моделі, підкресліть значуще й дискусійне.

«Кожен народ сприймає світ не зовсім так, як інші народи, тому в усіх мовах є щось неповторне, оригінальне. Кожна мова має власне світло, яке виблискує в безмежному океані мов Землі…

Як основа духовності народу, мова є підмурком існування нації. Історія дає багато прикладів, коли зі зникненням мови зникав народ. Скажімо, з ХY11 століття вийшла з ужитку через утрату носіїв полабська мова – і припинив існування один із слов’янських народів (полабські слов’яни жили між Одрою й Лабою, звідки й назва племен). І навпаки, зберігаючи рідну мову, народ зберігає себе. З трагічної історії вірмен знаємо, що їх залишилася десята частина на десятій частині території, решту було знищено або розсіяно по цілому світові. Але диве вірменська мова, і з нею живе гордий прадавній вірменський народ» (Із Олександра Пономаріва «Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посібник. 2-ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2001. – С. 7-8).

Вправа 2. Визначте у наведених словах і словоформах акцентуаційні норми3.

Беремо, бовтати, босий, валовий, везти, верба, веретено, випадок, виразний, візник, державницький, дошка, дрова, ідемо, імперський, кидати, колесо, коромисло, котрий, кропива, металургія, ненависть. Новий, ознака, осока, отаман, пеня, Покрова, порядковий, пурхати, ремінь, решето, ринковий, сердити, сімдесят, терези, товпитися, товстий, тонкий, фаховий, феномен, хапати, циган, черкати, черпати, черствіти, яловичина.

Вправа 3. Доберіть до поданих слів синонімічні відповідники.

Благополуччя, відправлятися, дислокуватися, діючий, добросовісний, економити, значимий, кафетерій, корзина, настійливий, прийомна, протиріччя, початкуючий.

Вправа 4. Застосовуючи принципи ввічливості, прочитайте поданий текст у різних ролях: ведучого, автора, критика, «головна ідея», «контекст», «логіка» непідготовлений читач.

«Мова стає дедалі ціннішим орієнтиром при науковому дослідженні конкретної культури. В певному сенсі набір культурних моделей цивілізації індексується у мові, що виражає цю цивілізацію. Наївно думати, ніби модна зрозуміти суттєві контури культури … без опертя на мовний символізм, який робить ці контури значущими і зрозумілими для членів соціуму … мова є провідником по соціальній дійсності. Люди живуть не тільки в об’єктивному світу і не лише у світі соціальної діяльності, як зазвичай уявляють, а значною мірою знаходяться під владою конкретної мови, яка стала засобом вираження для їх соціуму. Ми бачимо, чуємо і будуємо весь наш чуттєвий досвід саме так, а не інакше, значною мірою тому, що мовні звичаї нашого соціуму спонукають до вибору певної інтерпретації» (Сепир Э. Избранные труды по языкознанию и культурологии. – М., 1993).

Вправа 5. Вислухавши привітання від колеги, доповніть його своїми побажаннями. Ні привітання, ні побажання не мають повторюватися.

Вправа 6. Розіграти діалог: під час знайомства; вибачення за помилку; неочікувана зустріч; привітання колеги зі святом; запросити колегу до дискусії тощо.

Рефлексивний етап

За законами риторики (концептуальним – вміння всебічно аналізувати предмет дослідження і будувати систему знань про нього (задум і концепцію); моделювання аудиторії – системне вивчення аудиторії на основі трьох ознак: соціально-демографічних, соціально-психологічних та індивідуально-особистісних; стратегічний – вміння розробляти програму діяльності на основі створеної концепції з урахуванням психологічного портрету аудиторії; тактичний – вміння працювати з фактами та аргументами, актуалізувати мисленнєву діяльність співрозмовника, аудиторії; мовленнєвий – вираження думки в дієвій словесній формі, тобто правильність, виразність, точність, стислість, доцільність; системно-аналітичний – уміння аналізувати факти й систематизувати інформацію; ефективної комунікації - уміння застосовувати закони, правила і принципи ефективної комунікації) підготуйте публічний виступ з теми: «Слова - теж вчинки», «Великі люди», «Вчитель і суспільство».
Термінологічний словник

Дискурс -

тип комунікативної діяльності, інтерактивне явище, мовленнєвий потік, що має різні форми вияву (усну, писемну, паралінгвістичну), відбувається в межах конкретного каналу спілкування, регулюється стратегіями і тактиками учасників; синтез когнітивних, мовних і позамовних (соціальних, психічних, психологічних тощо) чинників, які визначаються конкретним колом «форм життя», залежних від тематики спілкування, має своїм результатом формування різноманітних мовленнєвих жанрів

Інтеракція мовленнєва -

взаємодія комунікантів у процесах спілкування з використанням засобів мовного коду

Комунікативний кодекс -

система принципів, правил і конвенцій спілкування, які регулюють мовленнєву поведінку учасників комунікації й ґрунтуються на певних категоріях і критеріях

Конвенції спілкування -

елементи культури, які можуть варіюватися, не порушуючи стратегій і тактик комунікацій

Максими спілкування -

імпліцитні правила ведення кооперативного діалогу, які виділяються в межах принципів спілкування

Мовленнєвий акт -

цілеспрямована мовленнєва дія, що здійснюється згідно з принципами і правилами мовленнєвої поведінки, прийнятими в

даному суспільстві

Мовна особистість -

індивід, який володіє сукупністю здатностей і характеристик, які зумовлюють створення й сприйняття ним текстів, що вирізняються рівнем структурно-мовної складності та глибиною й точністю вираження дійсності

Правила спілкування -

Вимоги до одного з учасників комунікації, скеровані на підтримку спілкування



Заняття 6. МІСІЯ ТА МЕТА В ОСВІТІ: ЯК ВИЗНАЧАТИ НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ?

ДІЯЛЬНІСНО-РЕФЛЕКСИВНИЙ

1. «Особистий герб і девіз»: представте і захистіть власний герб і девіз. Контур розділено на декілька сфер. Намагайтеся урахувати призначення кожної сфери герба й символічно передати необхідну інформацію. Ліва частина – мої головні досягнення в житті. Середня – те, як я себе сприймаю. Права частина – моя головна мета в житті. Нижня частина – мій головний девіз у житті.




2. Продовжте речення:

Місія – це

Мета –

3. Сформулюйте мету тренінгового заняття:

ТЕМАТИЧНИЙ ЕТАП

Проаналізуйте поданий нижче матеріал і визначте основні характеристики понять.

Що розуміють під поняттям «місія»?

Місія в перекладі з лат.означає “відповідальне завдання, роль, доручення”. У менеджменті освіти поняття “місія” означає сформульоване уявлення про те, для чого існує заклад і в чому його відмінність від подібних організацій. Місія забезпечує узгодження зовнішніх інтересів суб’єктів, що впливають на об’єкт управління (до них відносяться держава та інші споживачі послуг, громадськість, різні партнери) і внутрішніх інтересів учасників навчального процесу (адміністрації, педагогічного й студентського колективів).

Функції місії: спосіб представлення навчального закладу в зовнішньому середовищі та формування її іміджу; основа для визначення цілей і стратегії навчального закладу;способи згуртування колективу школи, формування командного духу, основа формування організаційної культури

На які питання необхідно відповісти у процесі формулювання місії навчального закладу?

Яким навчальним закладом хоче стати? На який контингент студентів буде орієнтуватися? Які освітні інтереси будуть задовольнятися? Які ресурси для цього є? Які ресурси необхідно отримати і що для цього навчальний заклад має зробити?

ЕТАПИ ВИЗНАЧЕННЯ МІСІЇ (ЗА П.КАРСТАНЬЄ4)

підготовка до формулювання

сформувати команду розробників місії; виявити фактори, що можуть позитивно і негативно вплинути на досягнення місії навчального закладу.

власне формулювання

представити на широке обговорення підготовлені варіанти формулювань місії школи

реалізація та розвиток (уточнення) місії


перед тим як приступити до реалізації місії, її необхідно конкретизувати, сформулювавши цілі діяльності навчального закладу. Цілі ж, у свою чергу, будуть конкретизовані в задачах з їх досягнення. У процесі роботи навчльного закладу необхідно періодично уточнювати місію, що повинна враховувати змінні зовнішні та внутрішні умови.

ДІЯЛЬНІСНИЙ ЕТАП

Сформулюйте місію Вашого навчального закладу

На сьогодні єдиних правил формулювання місії немає. Для того щоб сформувати деякі уявлення про можливі формулювання місії школи, наведемо приклад.

Приклад. Місія центру навчання № 109 Москви, описана Е. О. Ямбургом у книзі “Школа для всіх”. «Місія нашої школи полягає в тому, щоби створити найбільш сприятливі умови розвитку (відповідно до наявних у школи можливостей) для всіх дітей: обдарованих, звичайних, тих, хто потребує корекції, — з урахуванням розходжень їхніх схильностей та здібностей. Школа прагне, з одного боку, максимально адаптуватися до учнів з їхніми індивідуальними здібностями. З іншого боку — гнучко реагувати на соціокультурні зміни середовища. Головним підсумком такої двосторонньої діяльності школи покликана стати адаптація дітей та юнацтва до швидкоплинного життя, збереження особистості вихованця в досить непростих, часом драматичних обставинах життя».

ТЕМАТИЧИЙ ЕТАП

Цілі навчального закладу. У теорії менеджменту виділяють такі вимоги до мети:

1. Конкретність і вимірність (верифікація). Мета повинна бути сформульована не тільки якісно, але і по можливості кількісно. Крім того, для діагностики результативності роботи необхідно мати інструментарій оцінки ступеня досягнення мети.

2. Визначеність мети за часом її реалізації. Цілі формулюються на визначений доступний для огляду проміжок часу.

3. Досяжність. Мета повинна бути визначена з урахуванням реальних можливостей її реалізації.

4. Несуперечність і погодженість з іншими цілями та ресурсами. Усі цілі повинні бути погоджені як по вертикалі (цілі, вибудовані в ієрархічній залежності), так і по горизонталі (рівнозначні за характером цілі). Досягнення цілей повинно бути забезпечене ресурсами.

5. Гнучкість. В умовах швидко-мінливого світу, коли зміни в зовнішньому середовищі протікають настільки стрімко, що їх неможливо вчасно передбачати, цілі навчального закладу повинні постійно коректуватися з урахуванням змін зовнішнього та внутрішнього середовища.

Цілі:

Навчальні цілі, їх класифікація

Цілі навчання – це суспільне замовлення для освітньої системи, спроба визначити суспільний характер впливу на студентів, що здійснюється через стандарт. Але в нині діючих нормативних документах цілі вивчення дисциплін сформульовані загально або навпаки – спрощено. Чіткому визначанню цілей навчання сприяє їх класифікація (таксономія). Американські педагоги та психологи створювали таку класифікацію впродовж двадцяти років, починаю кінця 50-х рр. минулого століття. Система класифікації цілей навчання вимагала розробляння цілей у трьох галузях (доменах): пізнавальній, емоційній та психомоторній. Першою було розроблено систему класифікації у пізнавальній сфері - Вlооm (1956 р.). Наступним кроком було створення системи класифікації в емоційній сфері — Кгаthwoll (1964 р.) і, нарешті, Simpson (1966 р.), Kibler (1970 р.), Наггоw (1972 р.) розробили систему класифікації цілей навчання в психомоторній області. Роботу було завершено на початку 80-х рр.

Таксономія цілей навчання являє собою опис і навчання у термінах професійної діяльності (поведінки). Ця загальноприйнята міжнародною освітянською спільнотою система цілей навчання є основою вибору цілей оцінювання, а отже і методів педагогічної діагностики.

Когнітивний домен або пізнавальна сфера. Пізнавальна сфера містить цілі, що описують знань: інтелектуальні здібності учнів чи студентів. Класифікація пізнавальної сфери містить шість класів цілей, що розміщені відповідно до складності: знання, розуміння, застосування, аналізування, синтезування, оцінювання знань. Знання (найпростіший клас) — це здатність запам’ятовувати факти, принципи, процеси в різних предметних галузях. Розуміння — здатність учнів розуміти мате­ріал, який вивчають. Застосування - здатність використовувати матеріал у нових ситуаціях. Аналізування - здатність структурувати навчальний матеріал таким чином, шо стає зрозумілою загальна організаційна структура. Синтезування — здатність поєднати окремі частини для отримання цілого, що набуває нової якості. Оцінювання — здатність судити про цінність даного навчального матеріалу в рамках поставленої мети.

Наведено порівняння різних таксономічних систем — В.Беспалька, М. Скаткіна, Г. Клауса і Ж.Піаже когнітивної сфери:



Рівні класифікації когнітивної сфери

Блум

В.Беспалько

М. Скаткін

Г. Клаус, Ж. Піаже

Знання (запам'ято-вування)

Знайомство (ідентифікація)

Сприймання, осмислення, запам'ятовування


Примітивна форма сприймання

Початкове осмислення





Розуміння (змісту вивченого)

Відтворення (типові завдання)

Застосування

(у типових ситуаціях)



Застосування

(у нових ситуаціях)



Вміння

(не типові завдання)


Змістовний (формування понять)





Аналізування (розчленити ціле на складові)

Трансформація, творчість (побудова методу розв'язування проблем і пошукових задач)


Застосування

(у нових ситуаціях)




Синтезування (створювання цілого з частин)

Практично-змістовний (подальше перетворення інформації)





Оцінювання (визначання цінності засо­бів для до­сягнення мети)

Домен особистісний (або емоційна сфера) Емоційна сфера має цілі, що стосуються емоцій, почуттів, цінностей, позицій та пов'язані зі змінами, які відбуваються в них. Ця сфера поділяється на п'ять основних класів: Сприймання - здатність учня бути уважним. Реагування - ступінь активності учня. Переконаність - готовність відстоювати власну точку зору, вміння вибирати цінності та ідеї. Селективність - здатність виділяти головне. Психомоторний домен (сфера). Психомоторна сфера пов'язана із рухами, маніпу­ляціями з матеріалом або об'єктом, а також з коор­динацією. Ця галузь є найбільш складною для класифікації, оскільки, за винятком найпростіших рефлексів, всі інші дії включають пізнавальні та емоційні компо­ненти. Безумовно, класифікація психомоторної області є особливо корисною для викладачів професійних шкіл (медичної зокрема), де формуван­ня професійних вмінь та практичних навичок є необхідною умовою для успішної роботи у сфері професійної діяльності. Психомоторна сфера под­іляється на п'ять класів відповідно до рівня розвитку психомоторних здібностей. Перший клас: повторення дії внаслідок спостеріган­ня та наслідування — імітація. Другий клас: дія за інструкцією, що зафіксована в усвідомленому вмінні — маніпуляція. Третій клас: повноцінне, впевнене (без інструкцій) виконання дії, контрольованої с в і д о м і с т ю. Четвертий клас: вміння узгоджено викону­вати сукупність дій із усвідомленим контролем. П'ятий клас: вміння виконувати сукупність дій автоматично з повним засвоєнням знань.

Основні вербальні моделі, які використовують для описування і формулювання цілей освіти та навчання

Когнітивна сфера - рівні класифікації

Таксономічний рівень

Класифікація

1.00

Знання (запам'ятовування попередньо вивченого матеріалу)

2.00

Розуміння (розуміння смислу вивченого матеріалу)

3.00

Застосування (вміння використати вивчений матеріал у нових ситуаціях)

4.00

Аналізування(вміння розчленити ціле на складові елементи)

5.00

Синтезування (вміння створити ціле з частин)

6.00

Оцінювання (вміння визначити цінність та придатність певних засобів для досягнення певної мети)

Пізнавальний (когнітивний) домен має шість таксономічних рівнів. У разі створювання галузевих стандартів, навчальних програм, чітко класифікують загальні (кінцеві) та специфічні (конкретні, проміжні або предметні) цілі навчання. Це, в свою чергу, передбачає, що рівень сформованості загальних (кінцевих) цілей має починатися з 2.00 - розуміння вивченого матеріалу, у той час, як рівень 1.00 — запам'ятовування вивченого матеріалу - є базисним під час формулювання предметних цілей.

Використовуючи відповідні вербальні принципи та моделі під час формулювання кінцевих і предметних цілей навчання до уваги потрібно брати ключові слова, що представлені у таблиці, де наведені пари: дієслово і пряме доповнення - дія і предмет дії, які відповідають прийнятій таксономії цілей навчання.



Опис кінцевих цілей навчання в термінах діяльності ґрунтується на чіткому визначанні рівня сформо­ваності та на дотримуванні вимоги узгодженості між предметом діяльності й дієсловом, яким визначають саму дію. У разі формулювання цілей навчання необхідно, по-перше, чітко класифікувати таксоно­мічний рівень, по-друге, визначити предмет дії, по-третє, вибрати відповідні дієслова і пряме доповнення.

Правила формулювання цілей


Правило 1. Правильно обирати дієслово для опису професійної поведінки. Допустимим є використання наказової форми цих дієслів.

Правило 2. Вказати на умови, за яких учень буде демонструвати здатність виконувати завдання, а також визначити критерії або стандарти, згідно з якими будуть здійснювати оцінювання знань.

Правило 3. Цілі необхідно формулювати за допомогою однозначних термінів.

Правило 4. Формулювання цілей повинно бути чітким, не перевантаженим зайвими словами.

Правило 5. Цілі мають бути унітарними, тобто кожне положення повинно відноситися до одного процесу.

При формулюванні навчальної мети необхідно враховувати можливі компоненти:

Дієслово
Навчитися, вміти дещо робити?

Очікуваний продукт

Що?


Кого?


Засіб діяльності

Чим?


На чому?

За допомогою чого?



Умови
Як?

Де?


Коли?


Норми
За який час?

З якою кількістю помилок?

Який обсяг?




Когнітивний домен. Ключові слова для шести таксономічних рівнів

Таксономічний рівень

Приклади інфінітивів

Приклади прямих доповнень

1.00

Знання (попередньо вивчений матеріал, який запам'ятовано)

1.10

Знання базової специфіки

1.11 Знання термінології

визначити, вирізнити, засвоїти, згадати, ідентифікувати, впізнати

глосарій, терміни, термінологія, значення, визначення, референти, елементи

1.12 Знання специфічних фактів

згадати, впізнати, засвоїти, ідентифікувати



факти, фактична інформація (джерела, імена, дати, події, особи, місця, періоди), властивості, приклади, явища

1.20

Знання способів та методів оперування базовою специфікою

1.21 Знання конвенцій (правил)

згадати, впізнати, засвоїти, ідентифікувати



форми, конвенції, вживання, використання, правила, способи, засоби, символи, представлення, стилі, формати

1.22 Знання логічних послідовностей, секвенцій

згадати, впізнати, засвоїти, ідентифікувати


дії, процеси, рух, розвиток, напрям, секвенція, причини, зв'язки, сили, вплив



1.23 Знання класифікацій та категорій

згадати, впізнати, засвоїти, ідентифікувати



області, типи, ознаки, класи, набори, поділ, групування, класифікація, категорія

1.24 Знання критеріїв

згадати, впізнати, засвоїти, ідентифікувати

критерії, основи, елементи

1.25 Знання методології

згадати, впізнати, засвоїти, ідентифікувати

методи, техніки, підходи, застосування, процедури, обробляння

1.30

Знання теоретичних основ базової специфіки

1.31 Знання принципів, узагальнень

згадати, впізнати, засвоїти, ідентифікувати


принципи, узагальнення, схеми, основоположні поняття, закони, базові елементи, значимість



1.32 Знання теорій та структур

згадати, впізнати, засвоїти, ідентифікувати



теорії, основи, взаємозв'язок, структури, організації, формулювання

2.00


Розуміння (розуміння суті вивченого матеріалу)

2.10 Трасляція

викласти, трансформувати, переказати власними словами, перефразувати, проілюструвати прикладами, підготувати, прочитати, представити, змінити, ствердити

значення, зміст, визначення, представлення, слова, фрази

2.20

інтерпретувати, перегрупувати, віддиференціювати, вирізнити, зобразити, пояснити, продемонструвати

відношення, взаємозв'язки, ключові питання, аспекти, нові точки зору, вимоги, висновки, методи, теорії, абстракції

2.30 Екстраполяція

зробити попереднє оцінювання, припустити, зробити висновок, передбачити, віддиференціювати, визначити, поширити, інтерполювати, екстраполювати, доповнити, зобразити

наслідки, зміст, висновки, чинники, міркування, значення, наслідки, ефекти, вірогідність

3.00

Застосування (вміння використати вивчений матеріал у нових ситуаціях)

3.00

застосувати, узагальнити, співвіднести, вибрати, розвинути, організувати, використати, перенести, реструктурувати, класифікувати

принципи, закони, висновки, ефекти, методи, теорії, абстракції, ситуації, узагальнення, процеси, явища, процедури

4.00

Аналізування (вміння розчленити цілі на складові елементи)

4.10

вирізнити, простежити, ідентифікувати, класифікувати, відокремити, віднести до категорії, розрахувати

елементи, гіпотези, висновки, припущення, твердження, наміри, аргументи, особливості

4.20 Аналіз взаємозвя’зків

проаналізувати, протиставити, порівняти, вирізнити, розрахувати



відношення, взаємозв'язки, доцільність, докази, хиби, аргументи, причинно-наслідкові зв'язки, послідовність, частини, ідеї, припущення

4.30 Аналіз організаційних принципів

проаналізувати, вирізнити, віднайти, розрахувати

форми, зразки, мета, точки зору, техніки, тенденції, структури, групування, організування

5.00


Синтезування (вміння створити ціле з частини)

5.10 Створення власного повідомлення

написати, розповісти, передати, створити, скласти, розпочати, видозмінити, задокументувати

структури, зразки, кінцевий продукт, діяльність, розробка, робота, повідомлення, зусилля, особливості, твір

5.20 Створення плану чи алгоритму дії

запропонувати, спланувати, виготовити, розробити, видозмінити, уточнити


плани, цілі, специфікації, схеми, операції, способи, розв'язання, засоби



5.30 Створення системи абстрактних відношень

розробити, створити, поєднати, організувати, синтезувати, класифікувати, розрахувати, сформулювати, модифікувати

явища, таксономії, концепції, схеми, теорії, відношення, абстракції, узагальнення, гіпотези, способи, відкриття


6.00

Оцінювання (вміння визначити цінність та придатність певних засобів для досягнення певної, мети)

6.10 Оцінювання за внутрішніми критеріями

винести судження, довести, підтвердити, оцінити, прийняти рішення

акуратність, постійність, хибність, надійність, недоліки, помилки, точність

6.20 Оцінювання за зовнішніми критеріями

винести судження, довести, розглянути, порівняти, протиставити, стандартизувати, схвалити

кінцева мета, цілі, ефективність, економність, практичність, альтернативи, напрями діяльності, стандарти, теорії, узагальнення

Вимога діагностичності цілей навчання

Діагностичність — найбільш загальна і головна вимога до дидактичного розроблення цілей і завдань навчання. Для цього необхідно виконати такі вимоги: визначення та його ознаки настільки точно описані, що поняття завжди адекватно співвідноситься з його об’єктивним виявом; вияв і фактори, що позначаються поняттям, мають категорію міри, тобто їхня величина піддається прямими або опосередкованими вимірами; результат виміру може співвідноситься із певною шкалою.

Діагностичність (Д) цілі потребує: точного опису (О); вимірюваності (В) та шкали оцінки (Оц). Формула діагностичності може бути представлена так: Д = О + В + ОЦ. Для діагностичного опису мети навчання та точного визначення ступеня її досягнення необхідним є виконання таких операцій: певне, однозначне описування цілей; розробляння надійного діагностувального інструменту вимірювань (тесту); вимірювання; оцінювання (представлення коректної шкали оцінювання).

Алгоритм визначення навчальних цілей теми (модуля)

  1. Пригадайте, що необхідно розуміти під поняттям “навчальні цілі теми”, навіщо їх визначати.

  2. Встановіть, який сенс вивчення даної теми(модуля) в загальному курсі дисципліни. Досягненню яких цілей відповідного розділу буде сприяти її вивчення. Що дає її вивчення для розуміння певної наукової дисципліни?

  3. Продумайте, на яких фактах (подіях, явищах, процесах), що розглядаються в темі, необхідно зупинити увагу студентів, щоб сприяти досягненню ними навчальних цілей курсу та розділу. Укладаючи зміст теми, формулюйте її проблематику таким чином, щоб виділити ті аспекти наукових фактів, на яких ви зосереджуватимете увагу студентів.

  4. Встановіть, які елементи знань: події, явища, процеси, факти, поняття та судження – мають засвоїти учні для того, щоб скласти для себе загальне уявлення про поняття даної наукової дисципліни.

  5. Встановіть, які вміння студентів дозволяють їм осмислити поняття даної дисципліни. Сформулюйте для студентів завдання, що дозволять розвинути низькі та високі мовленнєві навички.

  6. Перевірте, чи визначені вами завдання для студентів взаємопов’язані та взаємозалежні: реалізація одних має бути умовою для виконання інших. Вилучіть з-поміж сформульованих вами завдань ті, які не відповідають цій умові. Доповніть навчальні цілі теми, щоб забезпечити їх систематичний характер.

ДІЯЛЬНІСНИЙ ЕТАП

Вправа 1. Проаналізуйте типові помилки та правила формулювання навчальних цілей

Типові помилки

Приклади неправиль-

них формулю-

вань

Характеристика прикладів

Правила формулювання навчальних цілей

Визначення через діяльність учителя

«розповісти», «пояснити учням»

Мета навчання – репрезентація бажаних змін, а не поведінки учителя, тому в поданому варіанті відображені цілі викладання, а не навчання

1. Навчальні цілі мають бути сформовані для учня

Абстрактне формулювання

«засвоїти матеріал», «набути знання, досвід»

Процес і результат навчання залишається незрозумілим і підходить для будь-якої теми

2.У формулюванні навчальної мети мають використовуватися конкретні дієслова, опис конкретних результатів, засобів, умов, норм

Опис проміжних результатів навчання

«прослухати матеріал», «законспек-

тувати підручник» «відповісти на запитання», «написати реферат»



Залишається незрозумілими кінцеві результати навчання, тобто бажані зміни в досвіді учня

3. Навчальна мета має визначати те, що вмітиме робити учень після реалізації навчальної діяльності

Заміна цілей змістом

«вивчити правило…, тему…»

Мета замінюється видом діяльності учня

4. У формулюванні навчальної мети має бути відображено визначений зміст

навчання, але мета не мусить обмежуватися лише цим



Постановка цілей через внутрішні процеси інтелектуаль-

ного, емоційного, особистісного розвитку учня



«розвиток пізнавальної самостій-ності», «формуван-

ня екологіч-

ного мислення», «забезпече-

ння активності»



Такі цілі є глобальними, найчастіше не можуть бути реалізованими на конкретному етапі навчання (в межах вивчення окремої теми чи навіть предмета). Окрім цього, всі зміни не можна наочно побачити, а відтак проконтролю-

вати міру їх досягнення. Отже, для правильного опису цілей навчання необхідно з’ясувати не тільки те, які зміни мають відбутися в досвіді учня, але і те, як ці зміни можна зробити очевидними, щоб їх можна було досягти, спостерігати їх та контролювати



5. Навчальні цілі мають описувати реальну поведінку, дію, яку учні починають виконувати після вивчення окремого навчального матеріалу, що і засвідчує зміни їхнього досвіду

Вправа 2. При формулюванні навчальних цілей необхідно дотримуватися принципів. Прочитайте назву і характеристику поданих принципів і покажіть їх відповідність

Принципи формулювання начальних цілей:

а) конкретизація
б) диференціація
в) діагностичність
г) оптимальність
д)результативність

а) Висувати тільки такі цілі, які можуть бути реалізовані на даному освітньому рівні і етапі навчання, з урахуванням наявних ресурсів (вікових особливостей учнів; професійних здібностей педагогів; змісту та умов навчання тощо)

б) Розподіляти загальні навчальні цілі на таку кількість конкретизованих, щоб загальні цілі були досягнуті, однак не ціною високих затрат

в) На початках висувати загальні цілі, а потім досягати їх послідовного уточнення (будувати «дерева цілей»)

г) Повністю конкретизовані навчальні цілі мають бути чіткими, шляхи їх досягнення – очевидними, а ступінь реалізації контрольованою

д) Формулювати різноманітні навчальні цілі, тобто досягати всебічного розвитку особистості учня в процес навчання

Вправа 3. Визначте рівні кожної освітньої цілі у загальній ієрархії освітніх цілей


  1. цілі навчального заняття;

  2. цілі профілів підготовки;

  3. державні цілі освіти;

  4. цілі етапів навчання;

  5. цілі навчальних закладів;

  6. цілі навчальних предметів;

  7. цілі навчальних тем

Ієрархія освітніх цілей

Глобальні цілі

Етапні цілі

Оперативні цілі

Вправа 4. Із поданих нижче груп цілей визначте їхню приналежність до тактичної чи оперативної?


  • У 2005 році здійснити перехід на новий зміст художньо-естетичного навчання, що ґрунтується на створенні інтегрованого культурологічного модуля.

  • У 2004 році перейти на матричну структуру управління.

  • У 2003 році відкрити профільний фізико-математичний десятий клас.




  • У 2003/04 навчальному році двом учителям літератури, одному вчителю історії пройти підвищення кваліфікації в …. республіканському інституті освіти відповідно до плану методичної роботи.

  • Протягом цього навчального року вчителеві К. освоїти технологію проведення семінарів у старших класах.

Вправа 5. Навчальні цілі при вивченні конкретного навчального матеріалу мають бути підпорядковані, побудовані відповідно до визначеної ієрархії. Така ієрархія традиційно називається «деревом» навчальних цілей теми.

Покажіть відповідність між назвами конкретних цілей, їхньою характеристикою і прикладами, подайте запропоновані цілі у визначеній ієрархії:

1.Загальні навчальні цілі

А.Перерахування всіх можливих результатів діяльності учнів (їхніх умінь), що досягаються в процесі навчання, побудованих послідовні, що приводить до загальної цілі

1) «вміння самостійно прочитати в голос невеликий текст із 10 речень зі швидкістю 75 слів за хвилину»

2.Конкретні (діагностичні, операційні, точні) навчальні цілі

В.Детальний опис результатів навчальної діяльності, засобів і умов їх отримання, контролю і необхідних норм

2)«навчитися читати»

3.Орієнтовні навчальні цілі

С.Опис основних прогнозованих навчальних результатів на конкретному етапі навчання та освітньої підготовки

3) уміти «розрізняти літери», «називати літери», «складати склади», «складати із складів слова», «складати зі слів речення», «правильно використовувати розділові знаки, «читати текст»

Вправа 6. Використовуючи когнітивний домен, ключові слова для шести таксономічних рівнів та названі компоненти навчальної мети, сформулюйте навчальну мету заняття з дисципліни, що викладаєте.

Вправа 7. Розробіть «дерево» навчальних цілей до предмета «Історія» загальноосвітньої школи за таким алгоритмом:

1 етап. Виберіть загальну мету

  1. Які суспільно значущі ролі може відігравати “ідеальний випускник”, завдяки отриманій ним підготовці з цієї дисципліни?

Спробуйте назвати якомога більше ролей.

  1. Послідовно оцініть кожну роль під кутом зору таких питань:

    • Як ці ролі представлено в суспільному житті?

    • Чи треба підтримувати їх, готуватися до виконання учневі?

  2. Виберіть одну-дві ролі, як пріоритетні. Саме ці ролі стануть головними при уточненні цілей.

  3. Сформулюйте вибрані орієнтири як навчальні цілі.

11 етап. Конкретизуйте вибрану загальну мети вивчення дисципліни

Виберіть того, хто буде записувати ідеї. Запишіть обрану для конкретизації загальну мету.

Спробуйте назвати всі ознаки досягнення даної мети, які можна придумати. Для цього сформулюйте відповіді на запитання:


    • Чим буде відрізнятися учень, який вивчав даний предмет, від учня, який його не вивчав?

    • Яким повинен стати учень?

    • Які дії він зможе виконати після закінчення процесу навчання?

Записуйте кожну ідею, не критикуйте !

3.Критично перегляньте записи: чи немає повторень, випадкових думок. Сформулюйте кожну ознаку за правилом формулювання навчальних цілей.

(Дієслово – очікуваний результат - засіб діяльності умови - норми)

111 етап. Упорядкуйте отриманий список конкретних навчальних цілей за однієї із таксономій

1У етап. Побудуйте “дерево навчальних цілей” у вигляді схеми
Рефлексивний етап

Розмова зі зміною позицій5. Дайте відповідь на запитання: «Що дає мені знання про правила формулювання освітньої місії та навчальної мети?» з позиції трьох ролей: Мрійника, Скептика і Реаліста.

Мрійник не знає перепон своїм фантазіям, він оптиміст і вірить у розв’язання всіх проблем. Він сміливо пропонує незвичні ходи й способи до генерації абсолютно нестандартних ідей. Його не обмежують умовності, він не помічає труднощів і літає у височині свого уявлення.

Скептик – повна протилежність Мрійнику. Він – писеміст, його погляд на світ лише у чорних кольорах. Він не вірить у можливість щасливого випадку та енергійних зусиль. Він чітко та аргументовано доводить безглуздість будь-якої дії для вирішення проблеми. Критикує нову пропозицію.

Реалісту не властивий ентузіазм Мрійника, але він і не схильний до визнання себе переможеним, як Скептик. Він виважено підходить до проблеми, аналізує, продумує кожен крок, визначає всі позиції - «за» і «проти». Як жорсткий прагматик, він уміє побачити в проблемі позитивні та негативні сторони, знаходити конструктивні, виправдані рішення.

Розв’язок педагогічних задач

Додаток 5: 5; 6


Термінологічний словник

Таксономія –

теорія класифікації та систематизації складно організованих галузей дійсності, які зазвичай мають ієрархічну будову

Цілі навчання –

це суспільне замовлення для освітньої системи, спроба визначити характер впливу на учня суспільства та школи.

Заняття 7. Як діагностувати навчальні досягнення учнів?

Мета: навчитися здійснювати процес діагностики навчальних досягнень учнів технологічним за рахунок психологічно і дидактично правильно сформульованих навчальних завдань

1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   26


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка