Діяльність методиста в умовах профільного навчання



Сторінка26/26
Дата конвертації08.03.2016
Розмір5.49 Mb.
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26

Модуль 4. Реалізація педагогічної функції методиста Р(М)МК.

Модуль 4.1: аналізувати найбільш поширені особистісно орієнтовані педагогічні технології та організовувати роботу з педагогами в індивідуально особистісному режимі;

Модуль 4.2: вміти проектувати дидактичний навчальний процесс.


п/п


Назва

Посада, прізвище викладача

1.

Андрагогіка: теорія та методика навчання дорослих

проф. В.І.Пуцов

2.

Майстер-клас: як створити креативне освітнє середовище: досвід-пошук-екперимент

доц. М.І.Скрипник

3.

Технологізація в освіті: освітні технології-педагогічні технології- технології навчання

доц. М.І.Скрипник

4.

Професійний імідж викладача (методиста)-андрагога

доц. Л.Я.Набока

5.

Впровадження особистісно орієнтованих технологій в практику роботи освітніх закладів

доц. Л.Т.Ніколенко

6.

Діагностико-прогностична діяльність методичного закладу

доц. К.М.Старченко

7.

Художньо-естетичне виховання школярів

ст. викл. В.Ю.Наумова

8.

Організація дидактичного середовища в освітньому закладі

ст. викл. С.В.Ніколаєнко



1 Керівникам гуртків, секцій, студій, інших форм гурткової роботи встановлюються кваліфікаційні категорії в межах визначених тарифних розрядів.


2 Перший – діалог як пошук, відкриття та осмислення істини. Це античні діалоги, зокрема Сократа. Мета - допомогти співрозмовнику шляхом додаткових запитань самому прийти до істинного розуміння смисложиттєвих питань. Друга форма – це діалоги, розповсюджені в середньовіччі, в основі яких – зіткнення двох протилежних точок зору на питання, що обговорюється. Третя форма діалогу народжена сьогоднішньою соціокультурною парадигмою. Діалог як пошук правильних рішень рівноправних сторін, одна із яких розглядає проблему «зверху», інша «зсередини», третя – «над інтервалом», об’єктивно порівнюючи аргументи учасників розмови.

3 Для довідок: Пономарів Олександр. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посібник. 2-ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2001. – С. 29-31.

4  П. Карстаньє – нідерландський дослідник, один із провідних фахівців у сфері освітнього менеджменту. Див.: Карстанье П. Эффективные школы // Управление в образовании: проблемы и подходы. Практическое руководство / Под. ред. П. Карстанье, К. Ушакова. – М.: Сентябрь, 1995. - С. 151-162.


5 Використовуються уявлення засновника психосинтезу Р. Ассоджалі про субособистості


6 При формулюванні назви проекту (статті) доречно керуватися такими правилами:

Правило 1. Назва – основне запитання цієї роботи, тобто назва має істотно визначатися основними результатами роботи.

Правило 2. Для правильного вибору назви наукової роботи необхідно правильно знайти ключове слово (про що стверджується в науковій роботі: що саме стверджується).

Правило 3. Пам’ятайте! Закон Міллера (7±2).

Правило 4. Рекомендується ключові слова подавати на початках заголовку, для того, щоб предмет дослідження був зрозумілим.

Правило 5. Назва має відповідати результатам дослідження.


7 При виборі теми-проблеми необхідно враховувати:

 Актуальність (злободенність, гострота, потреба в розв'язанні);

 Значущість для теорії та практики (застосовність для розв'язання достатньо важливих наукових і практичних завдань);

 Перспективність (актуальність і значущість на найближчий період)

 Проблемність (неочевидність рішень, необхідність пошуку в теорії)

 Відповідність сучасним концепціям розвитку суспільства та людини;



 Досвід та зацікавленість дослідника


8 Структурно есе має відповідати на питання або розкривати теми, що засновано на класичній системі доказів. У вступі обґрунтовується тема, мета та завдання роботи. На цьому етапі важливо пра­вильно сформулювати питання, на які автор збираєтеся знайти відповідь у ході свого дослідження. При роботі над вступом можуть допомогти відповіді на наступні питання: «Чи потрібно давати визначення термінам, що пролунали в темі есе?», «Чому те­ма, яку я розкриваю, є важливою в даний момент?», «Які по­няття будуть залучені в мої міркування?», «Чи можу я розділити тему на підтеми?» і т. д. Основна частина: теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання шляхом аргу­ментації й аналізу. Важливе значення мають підзаголовки, на основі яких здій­снюється структурування аргументації; саме тут необхідно об­ґрун­тувати (логічно, використовуючи дані або строгі міркування) пропоновану тезу. Залежно від поставленого питання аналіз проводиться на основі наступних категорій: причина — наслідок, загальне — особливе, форма — зміст, частина — ціле, сталість — мінливість. У процесі побудо­ви есе необхідно пам'ятати, що один параграф повинен містити тільки одне твердження й відповідний доказ, підкріплений гра­фіч­ним або ілюстративним матеріалом. Добре перевірений спо­сіб побудови есе – використання підзаголовків для позна­чення в головній частині ключових моментів аргументо­ваного викладен­ня. Висновок: узагальнення й аргументовані висновки до те­ми й т. д. підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, під­кріплює зміст і значення викладеного в основній частині. Мето­ди, що рекомендують для складання висновку: повторення, ілю­страція, цитата. Висновок може містити такий дуже важливий елемент як вказівка на застосування досліджен­ня, на розвиток взаємозв'язків з іншими проблемами.


9  Синквейн – мала віршована форма, яка використовується для фіксації емоційних оцінок, опису свої вражень, відчуттів та асоціацій за такими правилами: перший рядок – один іменник; другий рядок – два прикметника; третій рядок – три дієслова; четвертий рядок – одне завершальне речення (висловлювання); п’ятий рядок – одне підсумкове слово.

10  Альберт Швейцер (1875-1965) – німецький теолог, філософ, музикант і лікар, лауреат Нобелівської премії миру (1952), автор «Философии цивилизации» («Упадок и восстановление цивилизации» и «Этика и цивилизация»). Ейнштейн говорив: «Ні в кому не знаходив я скільки ідеального єднання добра і жаги до прекрасного, як у Альберті Швейцері».


11 Швейцер А. Культура и этика. – М, 1973. – С.76.

12 Завдання ґрунтуються на змісті навчальних занять та вправах, представлених у методичному пораднику.

13 Для довідок: Пономарів Олександр. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посібник. 2-ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2001. – С. 29-31.
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка