Дмитрівськазагальноосвітня школа І-ІІІ ступенівдругийрік проводить експериментальну роботу з проблеми «Роль морально-етичноговиховання у становленнігромадянинаУкраїни»



Скачати 295.68 Kb.
Дата конвертації04.03.2016
Розмір295.68 Kb.
Дмитрівськазагальноосвітня школа І-ІІІ ступенівдругийрік проводить експериментальну роботу з проблеми «Роль морально-етичноговиховання у становленнігромадянинаУкраїни».

Актуальність цієї проблеми у сучасному українському суспільстві і нашій школі великою мірою зумовлюється необхідністю державотворчих процесів на засадах гуманізму, демократії, соціальної справедливості, що мають забезпечити усім громадянам рівні можливості для розвитку й застосування їхніх потенційних здатностей, досягнення суб'єктивно привабливих і водночас соціально значущих цілей як умови реалізації найголовнішої соціально-психологічної потреби особистості — потреби в самовизначенні та самоствердженні.

Процес розбудови й утвердження суверенної, правової, демократичної, соціально орієнтованої держави органічно пов'язаний із становленням громадянського суспільства в Україні, що передбачає суттєву трансформацію світоглядних орієнтацій та самосвідомості народу.

Актуальність становлення громадянської особистості як в Україні так і в нашій школі зумовлюються водночас процесом відродження нації. Для України, яка є поліетнічною державою, громадянське виховання відіграє особливо важливу роль ще й тому, що воно покликане сприяти формуванню соборності України, що є серцевиною української національної ідеї. Саме на базі демократичних цінностей, що мають лежати в основі громадянського становлення особистості, можливе об'єднання різних етносів і регіонів України задля розбудови й вдосконалення суверенної, демократичної держави, громадянського суспільства.

Ці процеси вимагають формування громадянської культури. Важливу роль у цьому плані відіграють усі ланки системи освіти загалом і громадянська освіта та виховання зокрема, особливо в суспільстві перехідному, де вони не тільки підтримують, а й закладають основи демократичної ментальності, формують у громадян ідеї та поняття про права і обов'язки людини, виховують здатність до критичного мислення, уміння відстоювати свої права, інтереси, переконання, усвідомлювати свої обов'язки та виявляти толерант-ність до поглядів іншої людини, керуватися у вияві соціальної активності демократичними принципами.

Оскільки громадянське виховання набуває сьогодні особливого значення, то виникає гостра потреба у визначенні основних засад, цілей, напрямів, змісту, форм і методів громадянського виховання, які цілеспрямовано та ефективно забезпечували б процес розвитку і формування громадянина, тобто особистості, в якій органічно поєднуються високі моральні чесноти, громадянська зрілість, патріотизм, професійна компетентність, самоактивність, творчі начала, потреба у самовдосконаленні, почуття обов'язку й відповідальності перед суспільством, Батьківщиною.

Мета і завдання морально-етичного виховання

Мета морально-етичного виховання Дмитрівської школи — сформувати національно свідомого громадянина, патріота, професіонала, тобто людину, якій притаманні особистісні якості й риси характеру, світогляд та спосіб мислення, почуття, вчинки та поведінка, спрямовані на саморозвиток та розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні. Вони мають органічно поєднуватися з потребою й умінням діяти компетентно й технологічно.

Мета морально-етичного виховання в навчальному закладі конкретизується через систему завдань:

• визнання й забезпечення в реальному житті прав людини як гуманістичної цінності та єдиної норми всіх людей без будь-яких дискримінацій, на чому будується відкрите, демократичне, громадянське суспільство;

• усвідомлення взаємозв'язку між ідеями індивідуальної свободи, прав людини та її громадянською відповідальністю;

• формування національної свідомості, належності до рідної землі, народу; визнання духовної єдності поколінь та спільності культурної спадщини; виховання почуття патріотизму, відданості у служінні Батьківщині;

• утвердження гуманістичної моралі та формування поваги до таких цінностей, як свобода, рівність, справедливість;

• формування соціальної активності й професійної компетентності особистості на основі соціальних умінь: готовність до участі в процесах державотворення, здатність до спільного життя та співпраці в громадянському суспільстві, готовність взяти на себе відповідальність;

• здатність розв'язувати конфлікти у відповідності з демократичними принципами, здатність до самостійного життєвого вибору на основі гуманістичних цінностей; формування працелюбності особистості, відповідальності за свої дії;

• формування політичної та правової культури засобами громадянської освіти, яка дає знання про політичні системи та владу на всіх рівнях суспільного життя, про закони та законодавчі системи;

• законотворення в умовах розбудови української державності; виховання поваги до Конституції України, державної символіки, української мови як державної;

• розвиток критичного мислення, що забезпечує здатність усвідомлювати та відстоювати особисту позицію в тих чи інших питаннях, уміння визначати проблеми й знаходити шляхи їх розв'язання;

• формування інтеркультурного менталітету, сприйнятливості до культурного плюралізму, загальнолюдських цінностей, толерантного ставлення до інших культур і традицій;

• виховання негативного ставлення до будь-яких форм насильства;

• формування внутрішньої потреби протистояти проявам шовінізму, фашизму, екстремізму, месіанських налаштованостей;

• розвиток потреби в оволодінні певною професією, ознайомлення з основами ринкової економіки, підприємництва, вироблення свідомого ставлення до праці як вищої цінності держави, вміння включатися в сучасні виробничі відносини;

• уміння визначати форми та способи своєї участі в житті суспільства, спілкуватися з демократичними інститутами, органами влади, захищати й підтримувати закони та права людини, бути обізнаним зі способами соціального захисту.

Зміст морально-етичного виховання

Виховання громадянина в Дмитрівській загальноосвітній школі спрямоване передусім на розвиток патріотизму — любові до свого народу, до України. Важливою якістю українського патріотизму має бути турбота про благо народу, сприяння становленню й утвердженню України як правової, демократичної, соціальної держави, готовність відстояти незалежність Батьківщини.

З патріотизмом органічно поєднується національна самосвідомість громадян, яка базується на національній ідентифікації: вбирає в себе віру в духовні сили своєї нації, її майбутнє; волю до праці на користь народу.

Уміння осмислювати моральні та культурні цінності, історію, звичаї, обряди, символіку; систему вчинків, які мотивуються любов'ю, вірою, волею, осмисленням відповідальності перед своєю нацією.

Одним з головних показників громадянської зрілості в нашій школі є досконале володіння українською мовою, постійна турбота про піднесення її престижу та впровадження її в усі сфери життя суспільства.

Важливе місце в змісті громадянського виховання школи посідає фор-мування культури міжетнічних стосунків. Культура міжетнічних стосунків — це реалізація взаємозалежних інтересів етносів, народностей у процесі економічного, політичного, соціального й духовного життя на принципах свободи, рівноправності, взаємодопомоги, і толерантності.

Культура міжетнічних стосунків має економічну, політичну, правову та духовну основи. Деформація цих основ призводить до конфліктних міжетнічних стосунків, проявів шовінізму та інших небезпечних для громадянського миру й злагоди ситуацій.

Культура міжетнічних стосунків проявляється у повазі до інтересів, прав, самобутності великих і малих народів: у підготовці особистості до свідомого життя у вільному, демократичному суспільстві; готовності й умінні йти на компроміси з різними етнічними, релігійними групами заради соціального миру в державі.

Громадянське виховання в Дмитрівській школі дає змогу стимулювати також розвиток плнетарної свідомості, яка включає відчуття єдності й унікальності життя на Землі, повагу до всіх народів, їх прав, інтересів і цінностей; розуміння світу як єдності і різноманітності, системи держав, які мають мирно співіснувати, співпрацювати в умовах свободи, на засадах моральних ідеалів, гуманізації міжнародних стосунків, визнання головним пріоритетом права людини, націй і народів, постійної уваги до світових проблем.

Визначальною характеристикою громадянської зрілості учнів нашої школи як результату громадянського виховання є розвинена правосвідомість — усвідомлення своїх прав, свобод, обов'язків, ставлення до Закону, до державної влади. Правосвідомість охоплює знання, почуття, волю, уяву, думку і сферу підсвідомого духовного досвіду особистості.

Основою правосвідомості особистості є усвідомлення, що головне завдання України як цивілізованої держави полягає в захисті соціальних інтересів, прав і свобод своїх громадян. Свобода й незалежність особистості є умовою безпеки й розквіту України. Тому ніхто не повинен бути поза системою захисту, турботи та сприяння. В той же час держава має гарантувати кожному реальну можливість працювати й творити за своєю вільною і творчою ініціативою. Права людини є пріоритетними стосовно суспільних та державних інтересів. Правова держава дотримується верховенства Закону, положень про права дитини, викладених у «Декларації прав дитини» та «Конвенції про права дитини». Для того, щоб захистити свої права, громадянин зобов'язаний добровільно дотримуватися чинних законів, знати не лише свої права, а й сприймати їх як свої обов'язки. У цьому діалектика взаємовідносин прав і обов'язків, головна суть виховання правосвідомості.

Правова демократична держава, якою прагне стати Україна, передбачає, що її громадяни не лише добровільно дотримуватимуться чинних законів, а й конституційними методами боротимуться за нові, кращі закони.

Важливою складовою змісту громадянського виховання в Дмитрівській загальноосвітній школі є розвиток політичної культури, що включає належну політичну компетентність, знання про типи держав, політичне облаштування суспільства, політичні організації та інституції, принципи, процедури й регламенти суспільної взаємодії, виборчу систему. Політична культура виявляється також у лояльному й водночас критично вимогливому ставленні людей до держави, її установ, органів влади, у здатності громадян брати участь у прийнятті рішень, які мають впливати на владу.

Громадянська зрілість підростаючого покоління нашої школи включає бережливе ставлення до природи, що є справою як внутрішньодержавною, так і міжнародною. Це ставлення проявляється в особистій причетності й відповідальності за збереження і примноження природних багатств, виробленні уміння співіснувати з природою, нетерпимості і безкомпромісній боротьбі проти губителів природи, усвідомленні особливостей і основних екологічних проблем навколишнього середовища.

Найважливішою складовою громадянської свідомості є моральність особистості. Вона включає гуманістичні риси, що являють собою єдність національних і загальнолюдських цінностей: доброту, увагу, чуйність, милосердя, толерантність, совість, чесність, повагу, правдивість, працелюбність, справедливість, гідність, терпимість до людей, повагу й любов до своїх батьків, роду. Названі якості визначають культуру поведінки особистості.

Норми моралі полегшують сприймання норм правових, які, в свою чергу, сприяють глибшому усвідомленню моральних істин. Моральна свідомість дозволяє побачити й усвідомити ту межу моральної поведінки, за якою починаються аморальні і протиправні вчинки. Високоморальна свідомість стимулює соціально ціннісну поведінку, застерігає від правопорушень.

Значне місце у змісті громадянського виховання посідає формування культури Поведінки особистості, що виявляється у сукупності сформованих соціально значущих якостей особистості, заснованих на нормах моралі, закону, вчинків людини. Культура поведінки виражає, з одного боку, моральні вимоги суспільства, закріплені в нормах, принципах, ідеалах закону, а з другого — засвоєння положень, що спрямовують, регулюють і контролюють вчинки та дії людини.

Важливою складовою змісту громадянського виховання є розвиток мотивації до праці, усвідомлення життєвої необхідності трудової активності, ініціативи, підприємництва, розуміння економічних законів і проблем суспільства та шляхів їх розв'язання, готовності до соціальної творчості як умови соціальної адаптації, конкурентоздатності й самореалізації особистості в ринкових відносинах.

Усвідомлення працьовитості як високої моральної цінності є одним з найсуттєвіших свідчень громадянської позиції людини, її суспільної значущості.

Форми та методи морально-етичного виховання

Процес морально-етичного виховання особистості в нашій школі значною мірою зумовлюється змістовими характеристиками освітніх предметів, які забезпечують оволодіння системою знань про людину та суспільство, їхню сутність, походження, шляхи самовизначення та самоствердження, що є умовою формування світоглядних орієнтацій особистості, вироблення у неї власної філософії життєдіяльності у контексті спільноти, громадянського суспільства, з яким дана особистість себе ідентифікує. Крім того, оволодіння системою знань формує здатність усвідомлювати місце своєї спільноти серед інших спільнот світу, норми міжнародного спілкування та взаємодії.

Увесь освітній процес у нашій школі насичений різними аспектами громадянського виховання, однак особлива роль тут належить предметам соціально-гуманітарного циклу, а саме: історії, географії, природознавству, суспільствознавчим дисциплінам, літературі, як українській, так і світовій. До них долучаються й предмети художньо-естетичного циклу, а також ті, що входять до шкільного компонента освіти. До навчального плану введено факультативи, курси за вибором, гуртки, що спрямовані на формування інтелектуально розвиненої особистості, національної свідомості, патріотичних почуттів, виховання інтересу до минулого та сучасного України: «Права дитини», «Видатні постаті України», «Етика». Учні школи працюють у секціях МАН: «Етнологія», досліджують і вивчають питання, пов’язані з історичними подіями та традиціями українського народу.

Основні питання формування морально-етичних якостей особистості громадянина розглядаються на засіданнях методичних рад, педагогічних рад та методичному об’єднанні класних керівників. На методичних розглядались такі питання:

- Застосування міжпредметних зв’язків для формування комунікативної компетентності учнів.

- Модель випускника в контексті соціалізації освітнього простору.

Питання особистісно орієнтованого виховання стало предметом обговорення на педагогічних радах:

- Актуальні питання наступності в організації та змісті дошкільної, початкової та середньої ланки.

- Забезпечення соціалізації вчителя та учня шляхом інформаційних та комунікативних компетенцій.

На засіданнях методичного об’єднання класних керівників висвітлено питання:

- Пріорітетні напрямки морально-етичного виховання.

- Роль учнівського самоврядування у формуванні морально-етичних якостей особистості громадянина.

У процесі формування громадянина України учителями школи широко впроваджуються форми і методи народної педагогіки. Проведено «Андріївські вечорниці» (вч. Голубєва А.В.), осінній ярмарок (пед.орг. Падалка Л.Г.), година спілкування «Село моє, для мене ти єдине» (вч. Герман Л.І) та ін.

Ефективність морально-етичного виховання значною мірою зумовлюється спрямованістю виховного процесу, формами та методами його організації.

Серед методів та форм морально-етичного виховання в Дмитрівській загальноосвітній школі пріоритетна роль належить активним методам, що базуються на демократичному стилі взаємодії й спрямовані на самостійний пошук істини, сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості: ситуаційно-рольові ігри, соціодрами, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони, «мозкові атаки», метод аналізу соціальних ситуацій з морально-етичним характером, ігри-драматизації тощо.

Крім цих методів, долучаються також традиційні: бесіди, диспути, лекції, семінари, різні форми роботи з книгою, з періодичною пресою, самостійне рецензування тощо.

Застосування наведених форм та методів допомагає педагогам формувати в особистості когнітивні, нормативні та поведінкові норми, що включають у себе вироблення умінь міркувати, аналізувати, ставити питання, шукати власні відповіді, критично розглядати проблему з усіх боків; робити власні висновки, брати участь у громадському житті, набувати умінь та навичок адаптації до нових суспільних відносин адекватної орієнтації; захищати свої інтереси, поважати інтереси і права інших, самореалізуватися тощо.

Результативність громадянського виховання в школі великою мірою зумовлюється тим, наскільки ті чи інші форми, методи виховної діяльності стимулюють розвиток самоорганізації, самоуправління дітей, підлітків, юнацтва, молоді. Чим доросліші вихованці, тим більші їхні можливості щодо критично-творчого мислення; здатності до самоактивності, творчості, самостійності; усвідомлення власних світоглядних орієнтацій, які є основою життєвого вибору, громадянського самовизначення.

Основні шляхи реалізації концепції

Ефективність процесу виховання в дусі громадянськості залежить від повноти реалізації усіх його складових.

Конкретними шляхами реалізації є:

 включення проблематики морально-етичного виховання до програм та планів нашої школи, проведення науково-теоретичних конференцій та семінарів, практично-методичних нарад з актуальних проблем громадянського виховання;

 підвищення професійної кваліфікації педагогів та вихователів;

 створення на базі нашої школи експериментального центру для опрацювання виховних інновацій, розповсюдження передового досвіду творчих педагогічних працівників, вихователів;

 коригування та узгодження змісту освіти, навчальних планів та програм з метою орієнтації на цінності культури громадянськості вже існуючих дисциплін соціально-гуманітарного циклу, розробка та запровадження нових курсів, що сприятимуть формуванню політичної, правової культури та рис громадянськості молодого покоління України;

 науково-методичне забезпечення підготовки педагогів та вихователів, соціальних працівників, психологів вищих навчальних закладів з урахуванням завдань громадянського виховання;

 розробка технологій вивчення рівнів ефективності морально-етичного виховання;

 організація та забезпечення психолого-педагогічного всеобучу батьків із метою підвищення ролі родинного виховання;

 використання засобів масової інформації з метою висвітлення кращого досвіду морально-етичного виховання дітей та молоді;

 розробка та впровадження навчально-виховних програм з гро-мадянської освіти та виховання;

 вивчення світового педагогічного досвіду, адаптація кращих прикладів громадянського виховання та освіти та застосування на практиці в нашій школі.

Процес розбудови й утвердження суверенної, правової, демократичної, соціально орієнтованої держави органічно пов'язаний із становленням громадянського суспільства в Україні, що передбачає суттєву трансформацію світоглядних орієнтацій та самосвідомості народу.

Досліджено, щоефективністьпатріотичноговиховання у позаурочнійдіяльностізначноюміроюзалежалавідспрямованостівиховногопроцесу, форм та методівйогоорганізації, середякихособливаувагаприділяласьвикористаннюактивнихметодів, щоґрунтуються на демократичному стилівзаємодії, спрямовані на самостійнийпошукістини і сприяютьформуванню критичного мислення, ініціативи й творчості, а саме: соціально-проектнадіяльність, ситуаційно-рольовіігри, соціодрама, метод відкритоїтрибуни, соціально-психологічнітренінги, інтелектуальніаукціони, “мозкові атаки”, метод аналізусоціальнихситуацій з морально-етичним характером, ігри-драматизації, створенняпроблемнихситуацій, ситуаційуспіху, аналізконфліктів, моделей, стилівповедінки, прийняттярішень, демократичнийдіалог, педагогічнекерівництволідером і культивуванняйого авторитету, використаннязасобівмасовоїінформації, колективнихтворчих справ, традицій, символіки, ритуалів, засобівнародноїпедагогіки; крімназваних, застосовувались і традиційніметоди.

Результативністьвихованняціннісногоставлення до Батьківщиниоцінювалась в залежностівід того, наскількитічиіншіформи й методивиховноїдіяльностістимулювалирозвитоксамоорганізації, самоуправліннядітей, підлітків та учнівськоїмолоді.

Здійсненнядіагностуваннярівнясформованостіпатріотичнихпочуттівучнівнавчального закладу дало змогувизначитиспіввідношеннярезультатівексперименту з поставленою метою та завданнями.

Впровадження у практику роботинавчального закладу моделей патріотичноспрямованихвиховних систем забезпечилопомітніпозитивнізміни в рівняхвихованостіпатріотизмудітей та учнівськоїмолоді, про щосвідчатькількісні та якісні характеристики. Отже, аналізрезультатівекспериментузасвідчивпідвищеннярівняпатріотизмуучнів. Зокрема, зрісрівеньусвідомленнязнаньучнів про свійродовід, традиції, культуру, цінності, історіюсвогоетносу, українського народу, суспільно-політичний та економічнийустрійУкраїни, демократію, громадянськесуспільство, права, свободи та обов’язкигромадянина. Застосуванняактивних та інтерактивнихтехнологійсприялоформуваннюповаги до КонституціїУкраїни, їїзаконів, державноїсимволіки, підсиленнюпочуттягордості та любові за свій народ, розвивалоготовністьзахищатиБатьківщину у випадкузагрозинаціональнійбезпеці.

Завдякиантропоцентричномупідходу до патріотичноговиховання в учнівбільшефективноформуваласьсамоідентифікація з українським народом, нацією, розвивалосьусвідомлення себе громадянином-патріотом, гуманістом, активнимсуб’єктом, якийможе і повинен впливати на розбудовугромадянськогосуспільства і правової, демократичноїдержави в Україні.

Учні стали частішезастосовуватиуміннявідстоюватисвої права і свободи, братиактивну участь у громадськійдіяльності, ретельнішедотримуватисьзаконів та обов’язківгромадянина; в різнихжиттєвихситуаціяхпроявлятикращірисиморальності: працелюбність, чесність, толерантність, відповідальність.

Здійсненедослідженнядаєзмогузробитивисновки про те, щопатріотичневихованнядітей та учнівськоїмолодіздійснюєтьсяефективніше, якщоідеїпатріотизмусприймаютьсявчителями й учнями; методичнезабезпеченняпатріотичноспрямованоговиховногопроцесуздійснюється з урахуваннямосновнихтенденціймодернізаційнихсуспільнихзмін; знання про сутністьпатріотичноїповедінкивиступаютьзасобомстимулюваннярізноманітноїсоціальноцінної і особистіснозначущоїгромадськоїдіяльності і опосередкованих нею гуманістичнихвідносин, а також за умов:

- усвідомленнягромадянамиУкраїнинеобхідностідемократичнихсуспільнихзмін;

- усвідомленнявзаємозв’язкуміжіндивідуальною свободою, правами людини та їїпатріотичноювідповідальністю;

- сприяннянабуттюдітьми та учнівськоюмолоддюпатріотичногодосвіду на основіготовності до участі в процесахдержавотворення, уміннявизначатиформи та способисвоєїучасті в життєдіяльностігромадянськогосуспільства, спілкуватися з соціальнимиінститутами, органами влади, спроможностідотримуватисьзаконів та захищати права людини, готовностівзяти на себе відповідальність.

Проведенедослідженнятакожзасвідчило, щопозаурочнасоціальноціннадіяльністьстаєважливим фактором становленняпатріотизмуучнів за умов:

- спрямування на національневідродженняУкраїни, їїрозквіт, гуманізаціюсуспільства;

- якщосуспільнадіяльністьздійснюється не епізодично, а постійно і цілеспрямовано, у тісномувзаємозв’язку з навчальнимпроцесом, базуючись на знаннях, одержаних при вивченніпредметівгуманітарного циклу, на засіданнях клубу, доповнюєтьсязнаннямиподій і процесів, яківідбуваються в світі;

- якщогромадськадіяльністьспонукаєучнівпоповнюватисвоїсоціальнізнання, розширюватисвітогляд, формувативласнеставлення до подійсьогодення;

- забезпеченнясуб’єктноїпозиціїучніввпроцесівисуненняцілей, організації й оцінкигромадськоїдіяльностіпатріотичногоспрямування;

- поєднаннякогнітивного компоненту патріотизму з формуванням демократично компетентноїповедінки;

- спрямуваннядіяльності на зміцненняпочуттяповаги до прав людини та громадянина, а такожвласноїгідності;

- закріплення в учнівстійкогопочуттярадостівідпроцесу і результатівпатріотичноспрямованоїдіяльності;

- стимулюванняпроявівучнямиініціативи, самостійності, вольовихрішень, вміннядолатитруднощі.

У ходіпроведеногодослідженнябулоотриманодостатньорепрезентативнихданих, щобстверджувати, що мета і завданнягромадянськоговихованнябулидосягнуті. Булоспростованагіпотеза про те, щоучні не знають таких понять, як «громадянськість» і «патріотизм», навпаки, більшістьшколярівзнаютьінтерпретаціюцих понять, щопідтверджується результатами анкетування.

У своємудослідженні ми виявилиставленняпідростаючогопокоління до даноїпроблеми, до дійорганіввладищодоїївирішення.

За результатами діагностичноїроботипідготовлено до друкустаттю заступника директора з навчально - виховноїроботиДегтярьової Л.В. на тему «Морально-етичневихованняучнів», яка увійшла до збірки «Роль морально-естетичноговиховання у становленнідуховностігромадянина», виданою ХАНО у 2012 році.

«Роль морально-естетичне виховання у становленні духовності громадянина»

Соціальні зміни, притаманні сьогоденню, відбуваються не лише в економіці, але й в розвитку духовності громадян сучасного суспільства. Тому одним із важливих завдань школи в умовах національного відродження України є виховання гармонійної, духовно багатої та національно свідомої особистості; високий рівень розвитку естетичних почуттів дітей допоможе їм у майбутньому зрозуміти і оцінити красу природи, красу людини, красу Батьківщини.

Проблема морально-естетичного виховання досліджувалась і продовжує розроблятися представниками різних наук: філософії (Б.Ананьєв, В.Асмус, А.Буров, Л.Виготський, І.Зязюн, М.Каган); педагогіки та психології (Ш.Амонашвілі, Д.Водзенський, В.Крет, В.Лабунець, А.Пінт, В.Сухомлинський, С.Якобсон). У багатьох педагогічних дослідженнях, присвячених цій проблемі (В.Асмолова, В.Григорова, Н.Соколова, К.Каргін, А.Луговський Р.Любімая, Л.Федорова та інші), розглядаються теоретичні основи взаємозв’язку і взаємовпливу морального та естетичного виховання. У педагогічній практиці вивчаються різні аспекти проблеми морального виховання засобами мистецтва. Гуманність, доброта, щирість, любов до Батьківщини, до природи, шанування батьків, гостинність і працелюбність, співчуття, милосердя – це моральні якості, які школа повинна виховати в учнів. Мистецтво сприяє прийняттю учнем більш високої системи цінностей, які засвоюються переживанням, а не логічним розумінням та запам’ятовуванням. Цю ідею розробляють у своїх працях вчені, спеціалісти в галузі естетичного виховання, В.Шацька, Д.Кабалевський, Н.Ветлугіна, А.Канеман, А.Хрипкова та ін. В їхніх роботах мистецтво розглядається як механізм зв’язку моральних та естетичних впливів, а мистецька культура особистості – як перетин морального та естетичного розвитку, який породжує цілісні морально-естетичні якості особистості.

В умовах глобалізаційних процесів особливого значення набуває процес морального виховання дітей у загальноосвітньому навчальному закладі. В.О.Сухомлинський зазначав, що морально вихована людина – це людина, здатна відчувати і співчувати, аналізувати життєві явища та естетичні об’єкти, знати засади духовно-практичного освоєння дійсності та керуватися цими принципами у повсякденному житті. Моральне виховання тісно пов’язане з естетичним, таким чином, одним із засобів морально-естетичного впливу на дітей є мистецтво.

Серед дітей та молоді падає духовність, що пояснюється насамперед зниженням рівня життя в Україні, відсутністю соціальної захищеності, явним і прихованим безробіттям, інфляцією, невизначеністю моральних орієнтирів у політиці держави і повсякденному житті. Засоби масової інформації та комунікації дедалі більше впливають на суспільство й особливо на молодь, пропагують насилля, зброю, силу, прищеплюють моральний релятивізм, конформізм і цинічно-гедоністичне ставлення до повсякденності. Усе це призводить до відчуження дітей реалізації, найчастіше в субкультурі, і врешті-решт до певного заперечення духовності й моральності як суспільно й особистіснозначущих феноменів. Ці процеси посилюються кризовим станом сучасної сім'ї, яка перестає відігравати роль головного каналу залучення дитини до моральних начал і джерел розвитку моральності. Ситуація загострюється й тим, що вироблені в попередні десятиліття суспільні ідеали мали узагальнений, регламентований, державницько-класовий характер, а не зверталися до внутрішнього, особистісного світу кожної людини. Тому перехід від глобальних суспільних категорій, від публічної риторики про моральність до розуміння духовності як складного психічного феномена самоусвідомлення особистості в сьогоднішніх умовах спричиняє багато проблем і навіть кризових ситуацій. У цьому контексті велике занепокоєння викликають процеси, що призводить до відчуження дітей та молоді від моралі, спонукає їх до власних пошуків самовизначення.

Дмитрівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів п’ятий рік проводить експериментальну роботу з проблеми «Громадянське становлення особистості учня».

Актуальність цієї проблеми в українському суспільстві в період сучасних глобалізаційних процесів і в нашій школі великою мірою зумовлюється необхідністю державотворчих процесів на засадах гуманізму, демократії, соціальної справедливості, що мають забезпечити усім громадянам рівні можливості для розвитку й застосування їхніх потенційних здатностей, досягнення суб'єктивно привабливих і водночас соціально значущих цілей як умови реалізації найголовнішої соціально-психологічної потреби особистості — потреби в самовизначенні та самоствердженні.

Процес розбудови й утвердження суверенної, правової, демократичної, соціально орієнтованої держави органічно пов'язаний із становленням громадянського суспільства в Україні, що передбачає суттєву трансформацію світоглядних орієнтацій та самосвідомості народу.

Актуальність становлення громадянської особистості як в Україні так і в нашій школі зумовлюються водночас процесом відродження нації. Для України, яка є поліетнічною державою, громадянське виховання відіграє особливо важливу роль ще й тому, що воно покликане сприяти формуванню соборності України, що є серцевиною української національної ідеї. Саме на базі морально - естетичного виховання та демократичних цінностей, що мають лежати в основі громадянського становлення особистості, можливе об'єднання різних етносів і регіонів України задля розбудови й вдосконалення суверенної, демократичної держави, громадянського суспільства.

Ці процеси вимагають формування морально-естетичної культури. Важливу роль у цьому плані відіграють усі ланки системи освіти загалом і громадянська освіта та виховання зокрема, особливо в суспільстві перехідному, де вони не тільки підтримують, а й закладають основи демократичної ментальності, формують у громадян ідеї та поняття про права і обов'язки людини, виховують здатність до критичного мислення, уміння відстоювати свої права, інтереси, переконання, усвідомлювати свої обов'язки та виявляти толерантність до поглядів іншої людини, керуватися у вияві соціальної активності демократичними принципами.

Оскільки громадянське виховання набуває сьогодні особливого значення, то виникає гостра потреба у визначенні основних засад, цілей, напрямів, змісту, форм і методів громадянського виховання, які цілеспрямовано та ефективно забезпечували б процес розвитку і формування громадянина, тобто особистості, в якій органічно поєднуються високі моральні чесноти, громадянська зрілість, патріотизм, професійна компетентність, самоактивність, естетичні смаки, творчі начала, потреба у самовдосконаленні, почуття обов'язку й відповідальності перед суспільством, Батьківщиною.

Мета громадянського виховання Дмитрівської школи — сформувати національно свідомого громадянина, патріота, професіонала, тобто людину, якій притаманні особистісні якості й риси характеру, світогляд та спосіб мислення, почуття, вчинки та поведінка, спрямовані на саморозвиток та розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні. Вони мають органічно поєднуватися з потребою й умінням діяти компетентно й технологічно.

Виховання громадянина в Дмитрівській загальноосвітній школі спрямоване передусім на розвиток патріотизму — любові до свого народу, до України. Важливою якістю українського патріотизму має бути турбота про благо народу, сприяння становленню й утвердженню України як правової, демократичної, соціальної держави, готовність відстояти незалежність Батьківщини. .

Громадянська зрілість підростаючого покоління включає бережливе ставлення до природи, що є справою як внутрішньодержавною, так і міжнародною. Це ставлення проявляється в особистій причетності й відповідальності за збереження і примноження природних багатств, виробленні уміння співіснувати з природою, нетерпимості і безкомпромісній боротьбі проти губителів природи, усвідомленні особливостей і основних екологічних проблем навколишнього середовища.

Найважливішою складовою громадянської свідомості є моральність особистості. Вона включає гуманістичні риси, що являють собою єдність національних і загальнолюдських цінностей: доброту, увагу, чуйність, милосердя, толерантність, совість, чесність, повагу, правдивість, працелюбність, справедливість, гідність, терпимість до людей, повагу й любов до своїх батьків, роду. Названі якості визначають культуру поведінки особистості.

Норми моралі полегшують сприймання норм правових, які, в свою чергу, сприяють глибшому усвідомленню моральних істин. Моральна свідомість дозволяє побачити й усвідомити ту межу моральної поведінки, за якою починаються аморальні і протиправні вчинки. Високоморальна свідомість стимулює соціально ціннісну поведінку, застерігає від правопорушень.

Значне місце у змісті громадянського виховання посідає формування культури поведінки особистості, що виявляється у сукупності сформованих соціально значущих якостей особистості, заснованих на нормах моралі, закону, вчинків людини. Культура поведінки виражає, з одного боку, моральні вимоги суспільства, закріплені в нормах, принципах, ідеалах закону, а з другого — засвоєння положень, що спрямовують, регулюють і контролюють вчинки та дії людини.

На базі навчального закладу понад 20 років діє Козацька республіка, яка дає можливості розкрити духовний світ кожної дитини. Сприяє розвитку впевненості в собі та бажання збагачувати свій духовний світ. Козаки школи багато подорожують «Козацькими стежками», вивчають славну козацьку історію.

Результативність морально-етичного виховання в школі великою мірою зумовлюється тим, наскільки ті чи інші форми, методи виховної діяльності стимулюють розвиток самоорганізації, самоуправління дітей, підлітків, юнацтва, молоді. Чим доросліші вихованці, тим більші їхні можливості щодо критично-творчого мислення; здатності до самоактивності, творчості, самостійності; усвідомлення власних світоглядних орієнтацій, які є основою життєвого вибору, громадянського самовизначення.

Результатом роботи учасників навчально-виховного процесу над проблемою становлення особистості учня стала розроблена в школі

МОДЕЛЬ ВИПУСКНИКА:

1. Де б ти не був, з ким би ти не зустрічався, щоб не робив — пам'ятай, що ти вільний громадянин вільної держави України. Для її зміцнення і розвитку повинен кожним своїм кроком, словом і поглядом сприяти злагоді, порозумінню і розквіту своєї землі й народу.

2. У своєму повсякденному житті неухильно дотримуйся загальноприйнятих християнських заповідей, які складають основу духовності української нації.

3. Повсякчас сприяй відродженню духовних цінностей народу, постійно набувай ґрунтовних знань зі своєї історії, культури, традицій.

4. У себе та в своїх близьких постійно виховуй такі риси як патріотизм, чесність, мужність, терпимість до недоліків товариша, наполегливість у їх усуненні, що вестиме до зближення, об'єднання людей, розвитку почуття родинності.

5. Чесно і добросовісно трудись на благо зміцнення державності України.

6. Пам'ятай дні великих змагань за нашу соборність. Будь завжди готовим стати на захист цілісності української держави, її кордонів і народу, відчуй гордість від того, що ти є спадкоємцем боротьби за справу Володимирового тризуба і синьо-жовтого знамена.

7. Засуджуй байдужість, зраду державних інтересів України.

8. Завжди дбайливо стався до державного і приватного майна, охороняй екологічне середовище, раціонально використовуй природні ресурси.

9. Серцем відчуй єдність з державою, яка про тебе піклується і яку ти зміцнюєш.

Отже, поєднання морального,естетичного, громадянського виховання дають можливість сформувати гармонійно розвинену, духовно багату та національно свідому особистість, конкурентно-спроможну до існування в сучасних умовах глобалізаційних процесів.

Проблема батьків і дітей, виховання підростаючого покоління стояла перед людством у всі часи. Тому одним із важливих і невідкладних завдань країни на сучасному етапі розвитку є виховання громадянина.

На вирішення цієї проблеми спрямована робота всіх ланок суспільства, перш за все – школою.

В умовах економічної розрухи в період переходу до ринкових відносин відбуваються процеси моральної та соціальної деградації певної частини учнівської молоді, надмірне захоплення негативними формами комерційного бізнесу, низькопробними зразками вітчизняної та імпортованої зарубіжної культури. Тому вже сьогодні (бо завтра вже може бути пізно) необхідно поставити питання про виховання громадянина країни, звертаючи особливу увагу на виховання підростаючого покоління.

Головна мета громадянського виховання, як стверджує академік АПН О. Сухомлинська, - це підготовка молоді до життя у громадянському демократичному суспільстві, у взаємопов'язаному світі; визнання та прийняття цінностей, що виступають головними, визначальними для даного суспільства. Виховання громадянина має бути спрямованим на розвиток патріотизму, національної самосвідомості, культури міжетнічних відносин, планетарної свідомості, правосвідомості, політичної культури, дбайливого ставлення до природи, моральності, культури поведінки особистості.

Актуальність громадянського виховання підтверджують результати опитування 79 учнів 1-11 класів школи, яким було запропоновано дві анкети. Перша анкета мала за мету визначити, що значить в розумінні старшокласників таке поняття як «патріотизм». Ось отримані результати:

Патріотизм для мене – це…

23 % - любов до Батьківщини; 52% - повага до історії та культури своєї країни; 23% - готовність пожертвувати всім заради своєї Батьківщини, 31% - готовність відстоювати державні інтереси зі зброєю в руках , 4% - дотримання державних інтересів, навіть на шкоду особистим, 32% - система переконань, що заснована на загальнолюдських цінностях, 27% - солідарність з більшістю населення з найважливіших питань, 13% - підтримка офіційної державної ідеології.

Але були й такі відповіді: Патріотизм – це «Любити Україну, якщо навіть проживаєш поза межами її кордонів; коли українською мовою говорять всі мешканці країни. Любов до навколишнього середовища, населення, сім’ї, рідного краю, природи. Кожен українець повинен поважати і захищати Україну, підтримувати її інтереси».

Друга анкета пропонувала учням дати відповіді на 10 питань і головне з них - «Чи вважаєте ви себе патріотом України?». Ось питання цієї анкети та відповіді на них:

Чи любите Ви свою країну? – так – 74 учня, важко відповісти – 4, ні – 1.

Чи пишаєтесь Ви тим, що є громадянином України? - так – 69 учнів, важко відповісти – 7, ні – 3.

Чи знаєте Ви історію свого рідного села? – так – 61 учень, важко відповісти – 14, ні – 4.

Чи дотримується Ваша родина звичаїв та традицій нашого народу? – так – 51 учень, важко відповісти – 17, ні – 11.

Чи поважаєте Ви українську мову? – так – 70 учнів, важко відповісти – 7, ні – 2.

Чи спілкуєтесь Ви українською мовою? – так – 60 учнів, важко відповісти – 14, ні – 5.

Чи потрібна Україні друга державна мова? – так – 30 учнів, важко відповісти – 6, ні – 43.

Чи вважаєте Ви службу в армії обов’язком громадянина України? – так – 49 учнів, важко відповісти – 13, ні – 17.

Чи читаєте Ви художню літературу рідною мовою? – так – 70 учнів, важко відповісти – 4, ні – 5.

Чи вважаєте Ви себе патріотом України? – так – 55 учнів, важко відповісти – 19, ні – 5.

Аналізуючи ці опитування, можна зробити наступні висновки:

1. Виховання рис громадянськості - досить актуальне питання. Воно не може бути турботою тільки педагогічного колективу школи. Це проблема й турбота і батьків, і громадськості, і всієї країни!

2. Обмежуватись тільки громадянським вихованням ми не можемо. Складова громадянського виховання - це інтегрована єдність політичних, правових, соціальних, духовних проблем.

3. Негативні відповіді респондентів збуджуються правовою, соціальною незахищеністю, занепадом моралі, політичною нестабільністю в державі, не досить відповідальним ставленням батьків до виховання своїх дітей.

Тепер, маючи загальну уяву про громадянське виховання, спробуємо дати його визначення. Можна погодитися з формулюванням, яке було викладене в "Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку Української держави": це - процес формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що дає можливість людині відчувати себе морально, соціально, політично та юридично дієздатною та захищеною.

Які ж основні підходи до громадянського виховання особистості? Виховати громадянина - означає передати досвід попередніх поколінь у суспільному житті.

Що являється змістом громадянськості? Це - система загальнолюдського ціннісного ставлення до глобальних, державних проблем, соціальних груп, окремих особистостей, їх діяльності, до явищ громадського життя та свідомості.

Одним із головних завдань громадянського виховання має бути розвиток патріотизму - любові до свого народу, до Батьківщини, до її національних героїв та історичного минулого.

Виховання патріотизму особистості передбачає прищеплення національної свідомості. Важливим показником громадянської зрілості є збереження української мови, досконале володіння нею. В умовах глобалізації людського суспільства громадянське виховання включає також почуття єдності й унікальності життя на Землі, повагу до всіх народів, їх прав, інтересів і цінностей.

Вважливим є виховання розвиненої правосвідомості - усвідомлення своїх прав, свобод, обов'язків. Однією з важливих складових змісту громадянського виховання є розвиток політичної культури. Вона включає належну політичну компетентність, знання про державу, політичні організації та інститути, принципи, процедури та регламенти суспільної взаємодії, порядок виборів.

Ще однією важливою складовою громадянського виховання є моральне виховання. Воно включає прищеплення гуманістичних рис. Значне місце у змісті громадянського виховання займає формування культури поведінки особистості, що ґрунтується на нормах моралі, законів, традицій, учинків людини. Загальнолюдські аспекти громадянського виховання мають за мету формування в особистості свідомого прагнення до захисту та збереження світової духовної культури.

Результативність громадянського виховання великою мірою залежить від того, наскільки ті чи інші форми та методи виховної діяльності стимулюють розвиток активності, свідомості, цілеспрямованості, самоорганізації, самоуправління.

Ці питання вирішує громадянська освіта, яка посідає важливе місце в системі громадянського виховання. Головна мета громадянської освіти - виховання громадянина, який повинен володіти певними знаннями (про права та свободи людини, про демократію, про державу й т. п.), уміннями (критично мислити, аналізувати політичну ситуацію, висловлювати й відстоювати свою точку зору, співробітничати з іншими людьми тощо), цінностями (повага до прав інших, толерантність, компромісність та ін.), а також бажанням брати участь у суспільно-політичному житті.

Ось чому в умовах становлення в Україні громадянського суспільства, правової держави, демократичної політичної системи школа має бути відкритою для суспільства

Ця теза дедалі активніше впроваджується в наше життя й усе частіше стає реальністю. І взаємодія з батьками.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. А.К. "Бібліотека музикальна" І-ХVІІ (1885-1892рр.) Причинок до історії розвою руско-української музики // Дiло.-1893.-Ч.141.-С.2.

2. Баран С. З поля національної статистики галицьких середніх шкіл.- Львів, 1910.- 80с.

3. Бермес І. Віктор Матюк: Біо-бібліографічнийпокажчик.–Дрогобич:ДДПІ‚ 1993.-118с.

4. Билинская М. И.И.Воробкевич: Жизнь и музыкальноетворчество // Автореферат дис. ... кандидата искусствоведения.-К.,1968.-15с.

5. Біликовський І. Віктор Матюк // Ілюстрований музичний календар.–Львів‚ 1906.–С.65-73.

6. Біликовський І. Порфирій Бажанський // Ілюстрований музичний календар.-Львів‚ 1904.– С.90-93.

7. Білинська М. Сидір Воробкевич.-К.: Музична Україна, 1982.-48с.

8. Вахнянин А. В справi потреби заснування музичного інституту у Львові // Діло.-1903.-Ч.197.-С.1-2;Ч.198.-С.1-2.

9. Вахнянин А. Дещо про значення пісень народних у слов’ян, іменно у Русинів // Основа.–1871.-Ч.83.-С.327-328; Ч.84.-С.331-332; Ч.85.-С.334-335.

10. Вахнянин А. Листи про музику // Правда.-1873.-Ч.8.–С.293-299.

11. Вахнянин А. Співаник церковний для шкіл народних.-Львів, 1889.-68с.

12. Вахнянин А. Спомини з життя.-Львів, 1908.- 138с.

13. Вахнянин А. Учебник музики і співу // Діло.-1885.-Ч.16.–С.4.

14. Вахнянин А.‚ Бажанський П. Кобзар.- Львів, 1885.–114с.

15. Ващенко Г. Виховний ідеал.-Полтава: Полтавський вісник, 1994.-191с.

16. Вербицький М. Про спів музичний // Літературний збірник "Галичанин".-Кн.І.-Вип.2.-Львів,1863.-С.136-141.

17. Витвицький В. Віктор Матюк // Українська музика.-1937.- Ч.2.-С.13-17.

18. Витвицький В. Микола Лисенко і його вплив на музичне життя Галичини // Українська музика.–1937.– Ч.І.–С.4-7.

19. Вісник законів і розпоряджень краєвих.- Львів, 1869.- С.492 – 511.

20. Возняк М. Як пробудилось українське народне життя в Галичині.-Львів,1924.-178с.



21. Волинський Й. Музична культура Галичини 60-х років ХІХст. // Живі сторінки української музики.-К.: Наукова думка, 1965.-С.55-120.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка