Дмитро білоус чари барвінкові



Сторінка2/3
Дата конвертації18.02.2016
Розмір1.09 Mb.
1   2   3
ампанія - правите на о ви,

а пишу компанія - правите на а?
Осміхнувсь учитель, і сказав Надії:

Придивись, подумай - різні це слова:

мовиться про заходи, чи воєнні дії -

пишеться кампанія, з літерою а.
А коли це група, де зібрались люди

на пікнік, на гулі, чи на торжество -

написання слова зовсім інше буде -

пишеться компанія, з літерою о.
Аж Данило раптом піднімає руку,

Мав завжди за муку цю складну науку:

- А якби полегшить, - пропонує Даня, -

та ввести єдине слів цих написання?
- Ні, це неможливо, - вчитель відповів. -

Ці слова від різних, від латинських слів.
Перше з них - кампанія - не збагнеш ніколи -

йде від слова campus, по-латині поле,

тобто битва в полі, де ведуть вогонь, -

це й було первісне значення його.
Друге з них - компанія - теж цікаве слово,

і його стлумачимо не бездоказово.

І воно з латині, зазирнімо вглиб:

com - прийменник разом, ну, а panis - хліб.
Звичні словотвори, все у тому ж дусі,

бо в розмовній мові виникло з потреби.

Первісно компанія означало : друзі,

що хліб-сіль звичайно ділять поміж себе.
Всім це зрозуміло ? - Всім, - гукають діти.

- Що ж, - радіє вчитель, - це великий плюс. -

І Надія каже: - Як не зрозуміли?

Ну, принаймні, - каже, - більш не помилюсь.
...
БЕЗ'ЯЗИКИЙ БУХКАЛО

Загадка
Що воно - хто запита:

всередині пустота.

Без'язикий і без вух,

тільки й чути: бух та бух!
Що ж це таке?
(Бубон)
...
І ЗНАЙДЕТЕ ОБОВ'ЯЗКОВО
Коли спонукає нас мовник

досліджувать слово живе,

то ніби розвідницький човник

по мовному морю пливе
-Ось, - каже, новеньке вам слово, -

шукайте коріння, зерно -

і знайдете обов'язково

від чого походить воно.
Словечко це - панірувати

семантику маєм яку?

А Людочка: - Це коли мати

обвалює рибу в муку.
- І рибу, й битки, - каже Даня

А вчитель: - Близькі до мети.

Але тут конкретне завдання -

походження слова знайти
- Я думаю, - каже Надія, -

що панірували пани.

А що була панська це дія,

то й слово лишили вони.
- Шукайте подібних утворень, -

учитель втручається знов. -

Згадайте, де ще такий корінь,

знайомі перегуки мов
А Надя: - Та як не згадати?

Ми знаєм подібні склади:

ком- пані -я, пані-рувати, -

так ось веде нитка куди!
- Та це ж від латинського panis! -

Аж скрикнув Вакуленко Гліб. -

Це справді знайома нам даність,

бо panis - ми знаєм - це хліб!
...

В ЗЕМЛЮ ЗАКИДАЛОСЯ,

ПІД СОНЦЕМ ГОЙДАЛОСЯ

Загадка
В землю закидалося,

під сонцем гойдалося,

в печі гартувалося,

запашним виймалося,

нам з вами дісталося.
Що ж це таке?

(Хліб)
...
БРАТИ НОГИ НА ПЛЕЧІ
В літню пору медову

у шкільному саду

я розмову про мову

з дітворою веду
"От, - кажу я малечі, -

мовний вираз візьміть -

брати ноги на плечі, -

як його розуміть?"
Стихли всі з настороги,

і хитринки в очах:

"Як це можна, щоб ноги

та були на плечах?"
Оля згадує вечір:

"В нас гімнастка одна

брала ноги на плечі -

майстер спорту вона!"
"Добре, приклад чудовий, -

я втручаюсь на мить, -

вислів нашої мови,

тут буквально звучить.
А стосовно до втечі?

Всі ви ж чули мабуть:

кажуть - ноги на плечі -

споминай як зовуть!"
Гриць задумався трохи:

"Е-е, немає дурних:

то на плечі не ноги,

а взуття, що на них"
Бачив діда він змалку:

у путі припече -

черевики на палку -

і завдасть на плече.
Коментуємо жваво

цей дотепний зворот.

Прислухайтесь: цікаво,

як говорить народ!
...
ПІДКЛАСТИ СВИНЮ
Я вашу увагу на хвильку спиню:

хто знає, озвіться будь ласка,

де вислів узявся підкласти свиню?
- Скажу, - лине голос Тараска. -

Я чув, що немовби за давніх часів

справляли якісь іменини,

й такому, що тільки телятину їв,

підклали в тарілку свинини...
Ти бачу, Тараску, на здогад мастак,

фантазія - річ непогана.

Та кажуть, пригощений був неборак

із почту татарського хана.

То ж вірні Коранові люди були

твердим своїм східнім канонам.

І їсти свинини вони не могли -

не велено їхнім законом.
А вже як посунув на нас бусурман -

ми знали всі його слабини:

якщо був загарбник із магометан -

вояки не їли свинини
Тож східне своє диктували меню,

але наш народ не корився.

Щоб їм насолить - підкладали свиню, -

від того й зворот утворився
...
НЕ НА ТЕ РЯТУВАЛИ ДІДИ
Спонукав нас імперський Прокруст

до невірності рідному слову.

В українця злинає із вуст:

" я , ты знаешь, забыл свою мову"
Як цього зрозуміть молодця,

що не здатен свого розкумекать,

коли навіть заблудла вівця

не забуде по-своєму мекать?
Нашу мову в час горя-біди,

не одної тяжкої навали,

не на те рятували діди,

щоб онуки її забували.

...
ЗАЛЕЖНО ВІД НАГОЛОСУ

Загадка
Вгадайте словечко - ми будемо раді:

два склади (подумайте, майте терпіння)

Як наголос зробим на першому складі,

то буде синонім до слова насіння
Умова не стане для вас на заваді,

бо в значенні зміна можлива єдина:

як наголос зробим на другому складі,

то буде синонім до слова родина
Яке ж це слово?

( Сім'я, сім'я)
...
КАЛЕНДАРНЕ СЛОВО

Загадка
Слово є календарне в мові,

є три звуки у цьому слові.
Варто перший лиш звук змінити -

і вже напій ми зможемо пити
Зміним другий - покаже клешні,

і поповзе у води тутешні
Зміним третій звук для забави -

і буде вже синонім канави
Не потрапте туди у пітьмі..

Дальші зміни робіть самі
Назвіть основне слово

і похідні від нього
(Рік, сік, рак, рів)
...
ПОДУМАЙ ТРІ ШКИ

Загадка
Це слово - упряж для тварини

(впрягай і мчи наперегони)

Заміниш звук - і вже знаряддя

для нападу чи оборони
З заміною та без заміни

це слово знали наші предки.

Його початок нам підкаже

десята літера абетки
(Збруя, зброя)
...
СМІЯТИСЯ НА КУТНІ
- Ану,- питає вчитель,

дослідники майбутні!

Що означає вираз -

сміятися на кутні?
Гриць каже: - Кутня - цвинтар

(це скрізь - місця покутні)

Сміятись там - і значить

сміятися на кутні
А Федь: - Про смерть говорить

цей вираз, досить грубий,

бо в черепі звичайно

видніють кутні зуби.
- Ану, - питає вчитель, -

хто ще як розуміє?

Засумнівались учні,

ніхто сказать не сміє.
- Тут, - каже вчитель, - треба

різницю в лицях бачить,

коли сміються люди

і коли люди плачуть
По різному в людини

видніються крізь губи,

при сміхові -- передні,

при плачі - кутні зуби.
Самі ж гримаси схожі,

нема чого й балакать.

Сміятися на кутні -

це й означає - плакать.
...
ПОВТОРИ РАЗІВ ТРИ

скоромовка-жарт
Повтори разів три:

Памір, Армавір,

Гібралтар, Гвадалквівір...

Чи досягнеш ти Ла-Маншу,

язика не поламавши?
...
НЕМА КОЛИ

Підслухана розмова
З Козина веде козу

стара бабця у Плюти

- Сідай, бабо, підвезу

- Нема часу. Треба йти.
...
НАЗВ У НЬОГО Є АЖ ДВІ

Загадка-головоломка
Назв у нього є аж дві -

і на -ок, і на -ях

Ходить він на голові,

і разом - на ногах
Знайте ще, якщо у вас

вгадувать є потяг:

голий він, та водночас

також і в чоботях
Хто він?

(Гвіздок, він же цвях у чоботі)
...
ЗАГАДКА З ПІДКАЗКОЮ
Додумайсь, хто вона, й простеж -

у неї особливість є -

чим більше з неї ти береш,

то більшою вона стає.
А підказати можу я:

шукай слівце на букву я.
То хто ж вона?

(Яма)
...
ХОДИКИ

(З мого дитинства)
Ні книг ні періодики

Одноманітні дні.

І тільки вірні ходики

працюють на стіні.
Ох, працьовиті ходики -

як вічні ходаки!

Хто стука в хату : "Хто та-кий? -

питають. - Хто та-кий?"
Ланцюг тоненький, з гиркою

"Цок-цок.. а цить, а цить!"

Підтягнеш гирку - тиркає

і маятник не спить
Загашуємо ґнотика

в мигтливім сліпуні.

Лягаєм спать, а ходики

працюють на стіні..
Ідуть ледь-ледь, попереду,

і я в досвітній змрок

спішу погнати череду

під їхні цок та цок.
...
ВИДНО ПАНА ПО ХАЛЯВАХ
Безліч висловів цікавих

чуємо ми всюди

Видно пана по халявах -

дотепують люди.
Я з дитинства чув цей вираз.

Де набрав він сили?

Та дізнався, коли виріс,

що колись носили
різні чоботи - біднота

й ті, що при мамоні:

бідні - чорні, а панота -

жовті та червоні
Зносять пришви кольорові

шляхтичі проворні -

їхні служки гонорові

підшивають чорні.
І доношують пістряве

(бачать всі сторонні):

пришви чорні, а халяви

жовті та червоні
При смішному перекрої

взуванки тієї

"висвічалися" герої -

служки та лакеї.
У недоносках пістрявих

козиряли всюди.

"Видно пана по халявах!"

Говорили люди.
...
ПРОҐАВИШ - НЕ НАДОЛУЖИШ

Загадка
Усі ми рівні перед ним -

і світлі, й темні, й русі ,

Коли на місці на однім,

то все одно ми в русі
А він спішить, а він летить,

бо вічності він служить.

Якщо проґавити хоч мить,

то вже не надолужить
Хто він?

(Час)
...
СИДІР
Колись єгипетська богиня

Ісіда вздріла дітлахів,

що пасли скот на луговині

і вже не їли кілька днів.
Вона ж - богиня материнства,

із серцем, повним доброти;

отож в пориві доброчинства

взялася їм допомогти.
І в той же самий літній ранок

послала з неба, із-за хмар,

голодним пастушкам сніданок,

свій ісідор - Ісіди дар.
Через Ісідин цей дарунок,

який одержали малі,

вже сидором пастуший клунок

назвали люди взагалі.
Ісідин дар розвіяв вітер -

по всьому світу прогуло;

і слово Ісідор, Ісідор

і на людину перейшло
І другові чи однодворцю

сказати можем ти і я:

"Сидорку, Сидоре, Сидорцю!" -

назвати звично на ім'я.
Та можемо про дар Ісіди

почуть і в іншому ряду,

коли знайомі чи сусіди

женуть на пашу череду.
Й тепер: із двору вирушає

пастух, а мати: - Сину мій,

а сидора ти взяв? - гукає

(про торбу і про їжу в ній)
...
ПІД СТОЛОМ І.. ПІД ЛІЖКОМ

Загадка
Ану, хто вони? Поодинці й гуртом

з оцим поквитайтесь "горішком":

як їсти сідаю - вони під столом,

а сплю - спочивають під ліжком
(Черевики, чоботи, сандалі і т.п.)
...
СОБАКУ НА ЦЬОМУ З'ЇВ
Спритний парубійко в поле йшов косити,

біг за ним собака. Раптом чоловік

їде з поля возом:

- Парубче, куди ти?

- Йду косити жито: день годує рік.
Тут же виявляє вдачу парубочу:

- Прийми воза, дядьку, а то перескочу.
- А що то у тебе, парубче, в торбині?

- Пироги

- А чом їх так багато там?

Жартувати й далі до смаку хлопчині:

- Як не з'їм - собаці решту я віддам.
Добре наробившись, в пору вечорову

йде хлопчина з поля, косу - на плече.

Раптом зустрічає чоловіка знову,

що сидить край двору й мотуза суче.

- Звідки йдеш? - гукає дядько парубчині.

Той скривився, наче з кислого щавлю.

- З косовиці, - каже (жарти інші нині), -

прийми, дядьку, мотуз - не переступлю..

- Що, вдалося може, хоч півниви втнути?

- Цілу ниву, дядьку!

- Та не може бути!

- А де пироги ті?

- Геть усі поїв.

- А собака де твій?

- І собаку з'їв..
Отже, справа, друзі, у сумлінні у силі.

Ось чому нам кажуть про майстрів-трудяк:

він мовляв, "собаку з'їв на цьому ділі",

тобто має досвід, знає що і як.
...
НЕ МИНАЙТЕ АНІ ТИТЛИ
Лине дзвоном величаво Шевченкова мова:

- Прочитайте тую славу

од слова до слова.

Не минайте ані титли,

ніже тії коми...
А що значить слово титла,

з "Кобзаря" знайоме?
В давніх мовах над словами

стяжечка умовна

(це тоді, як не дається

їхня форма повна)
Є чимало слів таких,

наведу окремі з них:
Бог, Апостол, благодати,

честь, молитва, небеси,

благочестя, милість, мати,

дух, душа, Господь, спаси...
Не прості перлині мовні

позначала титла, -

ні, слова значущі, повні

святості і світла
Тож Тарас і вчив нас мати

вдачу нелукаву,

як святе письмо читати

нашу давню славу.
...
ГОЛОДНИЙ І СИТИЙ

Загадка
Тобі відгадку відкажу,

як долю визначиш мою:

коли голодний, то лежу,

коли ж наїмся, то стою.
Хто ж я?

(Мішок)
...
ЛЕСЯ
Слово, чому ти не твердая криця..

Леся Українка
Я бачу: кущисті ласкавці,

і Леся, гортензії садячи

на хвильку присіла на лавці -

їй пишеться в рідному Гадячі.
О слово із сяйвом лелітки,

помножуйся в силі сторицею;

ти стало пелюсткою квітки,

а треба - незламною крицею...
Подумав про неї, тендітну:

з якою зрівнять поетесою,

щоб лагідно й рідно, як рідку

народ називав просто Лесею?
Палала прозірлива жінка,

і сяяли барви палітри,

щоб слово дзвінке Українка

писалось з великої літери.
...
ЯКИЙ КОШИК У КУЩІ?

Загадка
На цей раз буде загадка простою:

берем звичайне слово з двох складів -

зелений кущ, який цвіте весною,

назад читаєм - кошик для грибів.
Що ж це за слово?

(Бузок- козуб)
...
ЗАЙМЕННИКИ-ЧИСТУНИ

Загадка-жарт
А хто з вас, діти відгадає,

як будь-хто, перш ніж їстиме,

трьома займенниками має

зробити руки чистими?
(Має ви-ми-ти)

...
НІ КОЛА НІ ДВОРА
- А чому, - Тарасик запитав, -

про людей говорять інші люди:

той кілком поперек горла став;

той кілком стирчить, мовляв, усюди.
Тим хоч кіл на голові теши,

впертості й колом із них не вибить..

- А подумай, друже, й сам скажи..

- Хтозна, - побоявсь Тарасик схибить.
- Розумієш, в нашім словнику

ці звороти, мабуть, найдавніші:

хтось там, як сорока на кілку,

той кілком поперек горла, й інші.
Мова нам підказує сама:

вдумайся, чому говорять зроду -

ні кола ані двора нема?

Відповідь - у побуті народу.
Лиш господар діставав наділ,

ще не маючи ніяких статків,

зразу забивав у землю кіл,

той кілок - початок всіх початків.
Стали тим колом і взагалі

звати поселенці учорашні

кожну смужку орної землі,

кіллями розмічену в два сажні
І тепер нам ясно все цілком.

Отже, друже, пошуки не марні.

Бачимо, чом вирази з кілком

в нашій мові досі популярні.
...
КРАЇНА І .. ТВАРИНА

Загадка
В країни букву Я з боків відкину, -

й помітить зміну враз дитина кожна:

країна перетвориться в тварину,

що нам на ній і покататись можна
Що ж це таке?

(Я-поні-я)
...
ВІН Є У КОЖНОГО

Загадка
У всіх він є, ось подивись -

старе, мале чи юне.

Та кепсько, коли хтось кудись

його без діла суне.
Що це таке?
(Ніс)
....
ЗАРУБАЙ НА НОСІ
Гриць катався на льоду,

не спитавшись мами,

та й потрапив у біду:

шурхнув з ковзанами.
Мамин гнів хлоп'я мале

пам'ятає й досі:

"Бить не битиму, але

зарубай на носі!"
Дивно це було сприймать

хлопцеві малому:

"Як? На носі зарубать?

Ще й собі самому?"
Може нині смішно вам

в теплім дружнім колі.

Гриць тепер сміється й сам, -

Гриць давно вже в школі.
В літгурток він став ходить

і знайшов розгадку:

ніс походить від носить

в даному випадку!
Бо носили в правіки

за собою всюди

палички і дощечки

неписьменні люди.
І як ми в записники

все заносим з вами,

та вони на дощечки,

звані в них носами.
Отже вираз виник там,

а зберігся й досі.

Це, читачу, й ти затям,

зарубай на носі!
...
СЕСТРИВЕЧІР, ДОБРИЧКИ

(З пастуших жартів)
На вигинах Сули, де більше паші,

розкошували наші корівки;

березняківські череди і наші

розходились по березі ріки
До нас підходять їхні пастушки,

а ми їм жарту кидаєм пучок:

- Сестривечір, добрички,

чи не телячили ви наших бачичок?
- Телячили, - всміхаються, - телячили:

задрали лози та побігли в хвіст! -

Від старших знали, що ці жарти значили,

і розуміли їх нехитрий зміст...
...
ДУРНЕ, ЯК ..

Загадка
Маленьким тішило мене:

на вигоні собі гуля.

А то бувало, як чкурне,

що ждати хтозна й відкіля..

На несвідомого : дурне, -

говорять люди, як ..

(Теля)
...
ЗЕЛЕНА ВУЛИЦЯ
Кажу: зелена вулиця. Ну й що ж?

Усі ми добре знаєм, що це значить.

Але колись ішла по тілу дрож,

як хто "зелену вулицю" побачить.
Зелена вулиця сто літ назад,

коли ще час і смутен був і скрутен,

це - дві стіни муштрованих солдат,

де в кожного зелений був шпіцрутен
Між двох рядів по "вулиці" такій

здіймалися шпіцрутени-лозини:

засуджені проходили по ній,

тяжкі удари падали на спини.
І не один солдат від них помер,

і не один страждав і тяжко хворів.

А от зелена вулиця тепер -

в путі ланцюг зелених світлофорів.
Зелена вулиця! Як підоспів -

будь ласка, їдь, дається повна змога;

у переноснім значенні цих слів -

широка, вільна і пряма дорога.

...
СВІТ БАБУСИНИХ КАЗОК
На Сулі прозорі хвилі,

як бурштинові.

Панський сад росте на схилі

в Констянтинові.
А в саду тім, кажуть, вітка

на ялиці є,

там на вітці висить клітка

із жар-птицею.
Краде білка там горіхи

з саду панського.

А для хлопця стільки втіхи

для селянського!
А горіхи, цю привабу

кращу жемчуга,

й нам, було, приносить баба

Тимошенчиха
А казкам які ми раді

тим, бабусиним,

що й від них і взимку в хаті

як у вусі нам,
як веде про Йвана мову

про царевича,

про Телесика, чи Бову

Королевича.
Наче мишки, тихо-тихо

всі сиділи ми;

як добро змагало лихо -

там раділи ми.
За вікном плелася сітка

сніговицею

Цілу ніч нам сниться клітка

із жар-птицею...
...
ЄДИНЕ СЛОВО

Загадка
Хто захоче відгадати, хай не дуже поспіша:

в мові це єдине слово, де апостроф після Ш.

Коли друже, ти одразу, розгадать не знаєш як,

зосередься - розгадаєш: слово це просте - ...

(Миш'як)
...
СТАНЕ ВІН ПРИВАБЛИВОЮ РІЧЧЮ

Загадка
Вказівний простий займенник цей

повтори в жіночім роді двічі -

й стане він привабливою річчю,

забавкою для малих дітей

(Цяця)
...
ЩО ЗА СПЛЮХА?

Загадка
Не з заліза, не з дерева

ця пухкенька сплюха:

є у неї два черева

і чотири вуха.
Що ж це таке?

(Подушка)
...
КОЛЯДНИК
Є колядочка у Гриця:

"Коляд-коляд-колядниця!"
Мати хусткою зав'яже -

тільки носик вигляда.

Хоч мороз "Дошкулю" каже,

так на те ж і коляда!
Гриць завбільшечки з мізинець,

але справжній колядинець.
Колядує як годиться:

"Коляд-коляд-колядиця!
Дайте, дядьку, пиріг,

покладу собі у міх!
А не дасте пирога,

візьму бика за рога
та виведу на поріг,

та викручу правий ріг!"
Ось до іншого йде двору,

напуска ману сувору:

"Дайте, дядьку, ковбасу,

а то хату рознесу! "
А дорослі тьоті й дяді

цим колядкам дуже раді
І дають то те, то се,

і в торбинці Гриць несе
мов господар із базару,

сливи, груші для узвару
й гарбузці аж золотисті,

й трохи кроликам вівса,

й пироги пухкі, пашисті,

а над всім цим - ковбаса!
Сам завбільшки із мізинець,

коляд-коляд-колядинець.
...
МЕРТВА ХВАТКА
Цей зворот, як довели

мовники-дбайливці

свого часу занесли

в лексику мисливці.
Бо порода є собак:

іклами своїми

жертву вхопить - і ніяк

пащі не розніме.
Не одному вже ловцю

пси в пригоді стали,

і мисливці хватку цю

мертвою назвали
А від того й повелось

( тут і слів розгадка) :

чіпко ти узявсь за щось -

кажуть : мертва хватка!
...
МОГИЛИ СИВІ ПОВІДАЮТЬ
Як ти густо, краю милий,

полином віків пропах.

і які лиш не бродили

племена по цих степах.
Волелюбні осередки

осідали вздовж Сули,

де за волю славні предки

в славних битвах полягли.
Хвиля часу - неугавна.

Що ж нам каже сивий міф?

В наших землях з пра-прадавна

кімерієць жив і скіф.
Скіф потиснув кімерійця,

скіфа витіснив сармат.

Ще в віках пильніш порийся -

гот сармата тис назад.
Готу гун завдав удару,

гуна витіснив авар,

печеніг потис авара, -

безліч сутичок і чвар.
Гримнув половець з літами -

відступив і печеніг.

Січі знов гримлять степами,

за набігом знов набіг.
Між світань і передхмарин,

вздовж степів, доріг курних

сунув турок і татарин,

і козак ставав на них.
Так сіклись на смерть затято,

що мішались кров і пил.

Тому й досі так багато

по степах стоїть могил.
Але наш ти, краю милий,

мріє наш Чумацький шлях.

наші предківські могили

на безмежних цих степах.
...
БАТУРИН
Ви бували в Батурині,

у містечку славнім,

відомому з гетьманщини

походженням давнім?
На берегах на Сеймових

гетьмани гриміли.

Ржали коні козацькії

і шаблі дзвеніли.
Яке ж його походження?

Подекуди йдеться,

ніби місто засноване,

як польська фортеця.
А потім хтось додумався

(хитрий і не дурень),

ніби йменням Баторія

названо Батурин.
Та раніш він заснований,

ніж Стефан Баторій

мав будь-яке відношення

до цих територій.
Грала наша тут музика,

кобза і бандура.

А назва йде від давнього

словечка батура.
А батура в цім випадку

означа: фортеця.

Ось відкіля походження

ниточка снується.
...
ЯК РОЗКЛАСТИ ГОРІХИ

Головоломка
Ой, допоможи мені, Насте,

сорок п'ять горіхів розкласти,

що доспіли у цей понеділок,

розкладать на дев'ять тарілок.

І ніяких у обліку збігів:

в кожній - різна кількість горіхів!
Як воно виходить?

(Один, два, три, чотири, п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять)
...
Я - ПОНЯТТЯ, З ЧОТИРЬОХ Я ЛІТЕР

Загадка
Я - поняття. З чотирьох я літер.

Кожен мене знає

Писне миша, чи застогне вітер -

вже мене й немає.
Хто я?

(Тиша)
...
СВЯТІ ГОРИ

О. Гончару
Як Дінцеві личать ці зелені брами,

що людину кличуть у священні храми!
Святогірськ: раїни чи сокори тут?

Диво України цей донецький кут!
Рай земний, та й годі. Врода неймовірна.

Тут уся природа - проповідь Нагірна.
Місць таких пригожих не буває двох.

У часи навали уберіг сам Бог.
Звідає той муку, звідає той горе,

хто підніме руку на Святії Гори.
...
ЩО ЗНАЧИТЬ "КОНИКА ПАСТИ" ?
Я люблю задушевні

молодих матерів перемови,

вболівання їх кревні,

їх заледве надломлені брови,

як почнуть розмовлять -

все про діток,

про своїх немовлят,

малоліток:
- Моя Лідка, Уляно,

почала дибулять так рано..
- А Миколка мій, Насте,

почав уже коника пасти..
Кожен знає, яке маля,

коли вперше ніжками дибуля.

А що значить коника пасти?

Як? До чого його прикласти?
"Та це ж просто, - матуся каже,

усміхнувшись очима ясними, -

як дитя на животик ляже

і голівку підніме".
Піднімали так само голови

пастушки, лежачи на осонні,

щоби видно було навколо,

де пасуться їх коні...
Ось відкіль походить цей вираз!

Бо хотілось, щоб хлопчик виріс,

бо хотіла в нім бачити ненька

чумаченька чи козаченька.
Цілувала волосся пушок:

- Ах ти ж мій пастушок!
...
ЩЕДРИЙ ВЕЧІР
Чи знаєм ми наші обряди і звичаї,

чи їх не затьмили канони чужі?

Пригадую : скільки краси таємничої

у Щедрому вечорі - святі душі..
І скільки пориву в розміренім цокоті

копит за вікном, у розгоні саней..

А в хаті наш батько сідає на покуті,

і ми за столом, ціла купа дітей.
Між батьком і нами - кутя і крученики,

шкварки і холодці, - все аж очі вбира,

яєчня, ковбаси, в макітрі - вареники,

коржів, пирогів - отакенна гора!
І як наша мати зуміла настачити?

Ось батько з-за тих пирогів до рідні

(навмисне пригнувшись) : - Чи ви мене бачите? -

А ми в один голос : - Не бачимо! Ні!
- Видать, - каже батько, - були не ледачими..

Помолимо ж Бога та вдарим чолом,

щоб ви мене, діти, й на той рік не бачили,

як сядемо знов за святковим столом.
Вертаюсь до мови тії чарівничої

і щиро бажаю, щоб вічно жили

такі дорогі родові наші звичаї

і гнулися в нас від достатку столи.
...
ПО САМУ ЗАВ'ЯЗКУ
Цікаві вирази народні.

Ось каже чоловік один:

"В провулок напхано сьогодні

по саму зав'язку машин"
А другий каже, що у нього

по саму зав'язку турбот.

Звідкіль тут зав'язка? У кого

дізнатись учням про зворот?
- Так, певно, говорити стали, -

сказав Олесеві дружок, -

тому що зерно насипали

по саму зав'язку в мішок.
Та ось питають на уроці -

що скаже вчитель про слівце?

- Е, народилося в сорочці, -

всміхнувся він, - словечко це.
У давнину, коли в людини

ще гудзики не повелись,

була в сорочці чи кофтині

на шиї зав'язка колись.
Коли ж по горло хтось наївся -

"по саму зав'язку", - казав.

Отак цей вираз і прижився:

народ сказав як зав'язав.
...
СПОГАД
Мене спинила біла піна гречки,

легка і запашна, неначе збита

крильми веселих бджіл.

А недалечко

долина, вся духмяністю налита.
Де я читав таке? Та ще ж у школі!

Це ж Коцюбинський! Літ спливло немало.

Тепер іду: лунає пісня в полі,

і все це наяву мені постало.
Це ж "Intermezzo"!

Що той грім і туча?

П'єш трунок цей - і серце знову юне.

І арфа долами дзвенить співуча,

і вітерець перебирає струни...
...
ШИРОКА НАТУРА

Варить юшку в казані

дужий козарлюга.

В ложку взяв: смачна чи ні -

із-під вусів дмуха.
Ось із вогнища дістав

гілочку-кривульку,

жар-вуглинку відламав,

затоптав у люльку.
Ще в огонь хотів дровець

підікласти трохи,

та штанами - хай їм грець! -

зачепив триноги.
Леле! Вже обідать зась,

вже не буде діла:

добра юшка розлилась,

тільки зашипіла.
Він обличчя поверта,

в степ сердито кида:

- От проклята тіснота -

й повернутись ніде!
...
ВІН І ВОНА

Загадка
Ану відгадайте, друзі, що це значить:

він завжди за нею в небесах простує.

Його кожен чує, та ніхто не бачить,

її кожен бачить, та ніхто не чує.
Що це таке?

(Грім і блискавка)
...
ПОГОВОРИЛИ

Жарт
- Здоров був, весельчак,

як живеться, мій друже?
- Та не так, щоб і так,

і не дуже, щоб дуже.
- А що мозок сушить

чи журиться, чи плакать?
- Е, та що говорить,

як нема що й балакать!
...
УКРАЇНСЬКІ ПРИКМЕТИ
1.ПРОГНОЗУВАЛИ ДОСТЕМЕННО
Сьогодні добре знають люди,

яка погода завтра буде,

бо теле- й радіопрогноз

підкаже - спека чи мороз.
В старі ж часи - і це знаменно -

діди й бабусі наперед

прогнозували достеменно

погоду з безлічі прикмет:
як місяць гострий - на негоду,

як рівний - на ясну блакить,

щербатий - то відомо зроду,

що незабаром задощить.
Якщо дізнатися належить,

така погода чи така -

старе й мале уважно стежить

за виглядом молодика:
якщо ж рогами він крутими,

то знай - невдовзі дощ ітиме;

з положистими заяснів -

чекати слів погожих днів.
Що це не примха, не зухвалість -

дізнався я у юні дні:

ставалось як прогнозувалось,

на подив людям і мені.
На колос, на рясні стеблини,

на тиху нехворощ і хвощ

сьогодні промінь сонця лине,

а завтра йде краплистий дощ.
...
2. ДИВИСЯ, МИТЮ, ПРИМІЧАЙ
Мене у ліс водила мати:

- Хіба не диво цей Шамрай?

В нім стільки можна прочитати -

дивися, Митю, примічай.
- Рослини, - каже, - не прогледять

ані жари, ні бур, ні гроз.

І про погоду попередять -

умій лише читать прогноз.
Он папороть побіля хмизу:

а підійди поглянь лишень -

як листя скручене донизу -

на сонячний, погожий день.
А рівне, випростане листя -

готуйся, друже, хоч-не-хоч -

біжи вкривай сінце в обійсті,

бо неодмінно буде дощ.
Як дурманять акацій квіти

й над ними в'ються комарі -

погожий день тобі не світить:

то вже негода на порі...
Давно матусі вже немає.

А я прибув. Стою в Шамраї,

де папороть. Біля куща.

Без парасоля, без плаща.
А листя випростане, рівне

поміж зеленої трави.

І неба зирить око гнівне

з-під хмари, наче з-під брови
Висять прозорим малахітом

гілки акації вгорі.

І над пахким жовтавим цвітом

роями в'ються комарі.
Шамрай. Дерев зелена брама.

Біжу, бо про негоду в нім

мене попереджає мама

рослин барометром живим.
______

Шамрай - назва лісу
3. РОСЯНИСТИЙ ПЕРЕСПІВ
Старші люди мовили мені,

що коли з листочка навесні

можна спити росяні краплини,

незабаром соловей прилине.
Я щодня шукав росу на листі,

обдивлявся я квітки барвисті.

Як заграло сонце у росині,

соловей озвався на калині.
І щодня між листом росянистим

витинав колінця навесні,

розсипає росяний намистом

срібним звуків розсипи рясні.
А ячмінь же колос викидає -

соловейка голос покидає.

Справді, ледь з'явивсь ячмінний колос -

соловейка враз покинув голос.
...
ПЕРЕМОВИНИ ДЯДЬКІВ
Змалку я любив село,

де дядьки на всьому знаються.

І цікаво нам було,

як вони перемовляються.
Хто яких вживає слів,

як у речення їх зв'язує.

Ось розмову двох дядьків

третій дядько переказує:
"Хто тобі, - ка', - молотив?"

Ка': "Семен Пацула з Миною"

"Скільки ти, - ка', - заплатив?"

Ка': "Три пуди з половиною.. "

Замість "каже" - просто "ка' ":

курманівська мовна з'явинка -

колоритна, слобідська,

як у Квітки-Основ'яненка!
...
БІЛА ВОРОНА
Не в шовках-оксамиті

в тридцять третьому році, -

в білій маминій свиті

я сидів на уроці.
Відчували судому

у нетопленій школі.

Якось біг я додому

поміж верби й тополі
І почув тої миті

з двору діда Софрона:

"Не щастить цьому Миті:

він - як біла ворона!"
Буду ту одежину,

кляту "білу ворону",

ідіому невинну

пам'ятати до скону.
В пору ту світанкову

не сягала уява

звідкіля в нашу мову

залетіла та ґава
Нині знаю я, звідки:

між усякої тварі,

хоч буває це зрідка,

білі є екземпляри.
Білий крук чи лисиця -

їм бракує пігментів.

В світі їх - одиниці

між усіх континентів.
Тому скрізь по країнах

без межі і кордону -

скрізь на різко відмінних

кажуть : біла ворона!
...
ЩО ЗА ПТАХ?

Загадка-жарт
Любі юнко і юначе,

що за птах то пролетів,

що про нього кажуть, наче

важить сорок він пудів?
Що за птах?

(Сорокопуд)
...
ВАША СУПУТНИЦЯ

Загадка
Лечу від краю і до краю,

чарую дивними словами.

Я вас на крила підіймаю,

або сумую разом з вами.
Хто я?
(Пісня)
...
Я АНІ СКРИПКА, АНІ БАС

Загадка
Я ані скрипка, ані бас,

сама із деревини,

та звеселю й спечалю вас,

коли мій спів полине.

З моїх складів неважко скласти

словечка сопка й спілка.

Отож назвіть мене, будь ласка.

Зовуся я ....

(Сопілка)
...
ПЕРЕТВОРЮСЯ НА ОЧАХ

Загадка
Я іменник і вживають тільки в множині, -

а закінчення ви, друзі, замініть мені -

стану травкою, що сохла у погожі дні,

і вживатимусь відтоді тільки в однині.
Який я іменник?

(Сіни - сіно)
...
РІДНЕ
Лелека щось вицокує,

з'явившись на Сулі.

"Стоїть гора високая.. -

співають у селі. -
Край берега, у затишку,

прив'язані човни;

а три верби схилилися,

мов журяться вони.."
До сліз щемлива пісенька

хвилює раз у раз:

усе таке самісіньке

край берега у нас.
Все, як у пісні Глібова, -

гора, човни, гаї..

Часом не на Сулі, бува,

написано її?
Та хай не цьому лугові

судився цей мотив,

хай Глібов пісню Бугові

чи Снову присвятив -
летять птахи із вирію,

на крила налягли.

А я пейзаж примірюю

до рідної Сули.
...
ВДЯЧНІ СЛОВА
Дитячі роки. Перші кроки.

Зелений вигін і Сула.

І тільки сядеш за уроки,

а тут матуся посила:
- Піди, спасибі тобі, Митю,

води відерце принеси. -

Я йшов. Але побіг би миттю

ще до схід сонця, до роси
Бо каже мама щонайм'якше

(книжками ж, бачить, зайнятий)

А коли вас так просять - як же

вам після цього не піти?
Хоч був "і молоде й зелене",

а все як слід робить хотів.

І вже тепер в душі у мене

до мами стільки вдячних слів.
Бо лиш вона, лиш рідна мати

могла не мати й крихти зла;

уміла словом спонукати

й робота легшою була.
...
СЛОВА ПОКЛИЧНІ - ПРОСТІ Й ВЕЛИЧНІ
В джерелах слова - душі криниця,

а рідна мова - мов чарівниця.
Звичайний приклад візьму навмисне,

краса ж така в нім, що серце стисне.
Дивися - в кличнім простім відмінку:

"Ой не стелися, хрещатий барвінку..."
Одвертий кличний - немов дитинний,

музичний, зичний, та ще й гостинний.
Вживеш ти усно чи на папері -

мов у світлицю відчиниш двері
Звертання щире, душевне, щедре -

Василю, Павле, Іване, Петре!
І так сердечно, і так ласкаво -

Наталю, Лесю, а чи Любаво!
До зборів, сходки відкрито й радо -

чи товариство, а чи громадо!
А найсвятіше душа приємле -

моя Вкраїно, кохана земле,
ти , сивий Дніпре, і ти, Дунаю, -

миліших серцю звертань не знаю.
...
ЗАГАДКА З ГЕОГРАФІЇ

Жарт
Щоб Федя в географії кохався,

пізнав у ній безмежжя чар і див

і щоб у школі з ліньками не знався,

Олесь йому загадку спорудив:
- Чи ти країну в Африці узнаєш,

в якій ріка Оранжева тече?

Назад країни назву прочитаєш -

тебе за ліньки сором обпече..
Федько по карті йде, мов крізь болото,

одразу видно - в джунглях новосел.

Олесь йому: - Таж от вона - Лесото!

Федько назад читає: - От - осел!
...
ЗВЕРТАННЯ
Скільки є в нас, любі друзі,

для звертання ніжних слів -

і до тата, й до матусі,

до бабусь і дідусів!
І татусю, й мамцю, й нене,

і дідусю, й бабцю теж -

миле, ніжне, сокровенне -

як ще краще назовеш?
А Федько звертання творить

так, що душу виверта:

замість "мамо" - "ма" говорить,

замість "тату" каже "та"!
В школі Беллу - "Бе" гукає,

а Меланю кличе "Ме"!

Леле! Школу оглашає

белькотіння лиш саме.
Учня він імення знає,

та не встигне підійти,

як за ґудзика хапає

і вигукує: - Ей ти!
Дома: - Ба-а! - кричить бабусі.

(Ліньки повністю назвать)

Як ви думаєте, друзі,

що йому на це сказать?
Мабуть, треба щось кумекать,

бо інакше мимохіть

будем тільки бекать-мекать

там, де треба говорить!
...
НАЙДЕШЕВШЕ Й НАЙДОРОЖЧЕ

Загадка
Скажеш так, чи надішлеш поштою -

я від того нічим не змінюся.

Я людині нічого не коштую,

але високо нею цінюся.
Що це таке?

(Слово вдячності)
...
ВІДГАДАЙ ОБОВ'ЯЗКОВО,

ЯК ЛІТЕРА МІНЯЄ СЛОВО

Метаграма
Всього чотири літери у слові,

а зміст його міняють початкові:

з
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка