Дмитро білоус чари барвінкові



Сторінка3/3
Дата конвертації18.02.2016
Розмір1.09 Mb.
1   2   3
ґ - буде чорна птиця дика,

з п - інша, горда і велика,

з к - вже напій пахучий буде,

що для гостей готують люди;

з л - виріб, дошка з стояками,

де спочиваємо ми з вами,

також вибій, на шахтах знаний,

і вивержень потік вулканний.

Коли ж там С поставлю я,

то буде вже людське ім'я.
Які це слова?

( Ґава, пава, кава, лава, Сава)
...
ЯКІ МИ РОДИЧІ

Каламбур
- Іване, кажуть, родичі ми з вами.

Чи так? Скажи, будь ласка.
- Аякже! Ваша мама нашій мамі

двоюрідна Параска.
...
ЦІКАВЕ СЛОВО

Загадка
Хто слово цікаве мені наведе?

Нехай обізветься кмітлива душа.

В цім слові - подвоєна літера Д

і в ньому ж - подвоєна літера Ш.

(Піддашшя)
...
ПОКАТАВШИСЬ, ПОПОЇЖ

Загадка
Я частина колеса: можеж добре мчати -

лиш у воза запрягай коня.

Переставиш наголос - буду позначати

споживання їжі серед дня.
Хто я ?
(Обід, обІд)
...
ПОМІЖ ДОБРИХ ЛЮДЕЙ
Чи ви звертали увагу на це -

в Україні то явище примітне:

вітаються люди, і сказать слівце

прагнуть якесь привітне?
Мати каже сусідові на межі,

щоб засвітивсь на добрім слові:

- Здорові були та Боже вам поможи!

- Спасибі. Бувайте і ви здорові!
А батько в чийсь двір заходить зі мною

(сюдою з Загреблі пряма дорога),

аж тут і господар трясе бородою,

курей годує біля порога
- Здрастуйте! - батько йому. - Як поживаєте?

- Живемо, - каже дід, - біді наперекір.

А ви нам ноги не поперебиваєте,

що ми йдемо оце через ваш двір?
Дід провів рукою по бороді рудій,

відчувши якийсь прилив теплоти:

- Та якщо й переб'єм, то хіба по одній,

щоб і другий раз ви могли пройти.
І ми йдемо. Й так світло на душі.

І щось лоскотливе напливає в груди.

І так приємно, що ми тут не чужі,

і що навколо нас хороші люди.
...
ЧИМ БАГАТІ, ТИМ І РАДІ
Тітка Оришка жила в Курманах,

щоліта білила убогу хатину.

Вікна хатини дивились на шлях.

Червоні ружі виглядали з-за тину,

щоб і цвітно, і привітно.
Хто здалека їде повз них -

біля колодязя спинить підводу.

Брязне відрами і цепом візник -

набирає студену воду.
Наче в казці, одчиниться хижка -

й до журавля при колодязі

вийде тітка Оришка

в чепурненькому одязі.
Дядько - на воза, поправив мішок

і на волів: соб, цабе!

А Оришка : - Візьміть хоч пиріжок, -

(Щоб не подумали, що село скупе)
Чим багаті, тим і раді...
Їде з Ромна бородань на Брід -

біля колодязя спинить підводу.

Брязне цепами і відрами дід -

набирає студену воду.
Наче в казці одчиниться хижка -

й до журавля при колодязі

вийде тітка Оришка

в чепурненькому одязі.
Дід сіда на віз, бере батіжок,

шкапа останнє сінце скубе.

А Оришка : - Візьміть хоч грушок. -

(Щоб не подумали, що село скупе)
Чим багаті, тим і раді..
Щира й весела, докине слівця,

щоб враження в кожного мандрівця

від Курманів найкраще було,

бо дуже любила рідне село.
...
НА БАЗАРІ
Йдемо з матусею на Спаса -

гуде Коровинський базар...

Мед, масло, гарбузи, меляса

і яблука немов янтар..
Ось дід Оверко,

знайомий дід.

І груш цеберко

біля воріт.
І каже : - Ледве придибуляв, -

за поперек схопившись, кривиться.

Кива на груші мені: мовляв,

бери, яка на тебе дивиться.
Ось дядько Федір, наш родич, сват

(у нас був тиждень тому назад)
Стоїть як завше,

жує мундштук,

грушки розклавши,

по десять штук
Ціни ніколи не попустив би.

Підходим, а він збентежено глядь.

- Я, - каже, - вас би і пригостив би,

та не хоцця десятка розбивать.
А тітка Настя торби збирає,

струснула крихти для горобців.

- Попродавала, нічо' й немає,

візьми, Митюшко, хоч гарбузців...
- Спасибі, тьотю.. Ой, не треба!

Купили ми кавун - "як жар". -

Світило ясне сонце з неба,

стихав Коровинський базар.
...
ЛЮДСЬКА ВДАЧА

Загадка
Про яку, вгадайте, йдеться людську вдачу:

зроду не збіднієш з нею, далебі.

Бо за тую вдачу матимеш віддачу:

що роздав ти людям - вернеться тобі.
Яка це риса вдачі?

(Щедрість)
...
БЕЗ ЗУБІВ ГРИЗЕ

Загадка
У тварин не буває,

навіть і в шимпанзе,

хоч зубів і не має,

а людину гризе.
Що це таке?

(Совість, сумління)
...
ОСОБЛИВА ПІЧ

Загадка
Що за піч у Гаврила -

і пахтіла, і курила,

а нічого не зварила.
Що це таке?

(Кузня)
...
КУЗНЯ

Д.Молякевичу
Дмитро Панасович, поет,

жартун непересічний,

відкрив мені один секрет,

секрет - філологічний.
Заговорив він про слова:

- Є вчені, добре знані,

а от слова для них, бува,

з походження - туманні.
Ось слово "кузня". Фасмер, Даль,

дають близьке - кузнець, коваль,

кузенний, кузниця й т.д.,

а де вони взялися? Де?
Яке походження прапра -

кузенного словечка? -

Уважно слухаю Дмитра:

куди веде вервечка?
Бесідник мій усе це враз

спромігся пояснити:

- Ви знаєте, в селі у нас

словечко є кузити.
Коли пронизливо свистить

поземка в сивий грудень

чи в горно дмуть: "О, вже кузить!

Кузить!" - говорять люди
Для тих, хто знає цей вітрець,

уже не таємниця,

чом коваля зовуть кузнець,

а горно звуть кузниця.
У мовознавців ми й на мить

не відбираєм кусня.

Та справді: чи не від кузить

походить слово кузня?
...
БІЛИМ ПОЛЕМ Я ІДУ

Загадка
Я тонкий, твердий, та знаний всюди,

білим полем я охоче йду.

Що ти думаєш - очима люди

визначають по моїм сліду.
Хто я?

(Олівець)
...
ЯКА НАЗВА?

Загадка-жарт
Двічі повторив Панько Вареник

український вказівний займенник

і здивовано гукнув до друга:

"Це ж так зветься африканська муха!"
Яка назва цієї мухи?

(Цеце)
...
МІСЦИНА НАД ЯРОМ

Загадка
Тож бувають у мові дива!

Це слівце інтригує недаром:

на шість літер - апострофів два,

означає місцину над яром.
Яке це слово?

(Над'яр'я)
...
ЗАГАДКОВІ ІМЕНИНИ
Шість десятків років має чоловік,

загадку маленьку загадав для нас:

не прогавив жодних іменин за вік,

та в житті їх справив лиш п'ятнадцять раз.
Може б, друзі, з вас хто потрудився

та сказав, коли він народився?
(29 лютого)
...
З ОДНИНИ У МНОЖИНУ

Загадка
Вживаюся я тільки в однині -

коротке слово з невеселим змістом.

Додайте літеру - і в множині

одразу стану слобожанським містом.
Який я іменник?

( Сум, Суми)
...
СЛАВУТНІ МІСЦЯ
Над назвою задумався я,

ще з юності почутою:

звідкіль таке Дніпра ім'я?

Чом зветься він Славутою?
Читаю, стежу, та на жаль,

все таїною вкутане.

Аж натрапляю: пише Даль,

що слово є славутина,
що значило в старі часи,

в народнім давнім звичаї

кут неповторної краси,

природи мальовничої .
А хвилі сивий Дніпр несе,

де зелень кучерявиться.

Славутне справді тут усе,

бо все красою славиться.
А де ще є гаї, луги,

як на святій Хмельниччині?

Горині тихі береги,

яр-зіллям закосичені.
А це хіба не дивина,

в зелений бір укутана:

Славута-місто вирина,

що звалося Славутина
Вбирай красу, твори добро,

милуйся рястом, рутою -

й збагнеш, чому зовуть Дніпро

Славутичем, Славутою.
...
ЩЕ ПРО НАЗВИ
... Немає

мудріших, ніж народ, учителів.

М. Рильський
Здавна, за царя Гороха,

словом круглим, як горох,

ув оселі край порога

сипав жвавий скоморох:
- Чули? Обухів

торбу набухав,

а Київ - виїв...
А народ же як пристебне -

слово влучне і шпарке

вічно житиме дотепне,

чи солодке, чи гірке.
Мова дідова не змеркла,

перейшла до внука:

"Славен город Біла Церква,

ще славніш Прилука... "
Одному Золотоноша

на всі сто хороша.

А для іншого Тараща

у сто разів краща.
Я люблю цю перепалку,

чув про неї змалку:

"Ой хвалився Яготин -

Ніжин мені побратим".
А до нього славний Ніжин:

"Я красою не обижен.

У степу стоїть Ромен,

та й той мені не ровен".
Від Обухова до Ічні -

жарти, дотепи зустрічні.

Від Красилова до Варви -

все нові квітчасті барви:
мак, любисток і ласкавець -

не будяк і не осот -

бо найкращий мовознавець

мудрий рідний наш народ.
...
ПОЩАСТИЛО

Пісенька-жарт
У неділю нашій Варі

пощастило на базарі
Для курей золотокоса

підкупила гречки й проса
А для себе - босоніжки,

стало легше тюпать пішки
Легко серцю молодому,

йде, співаючи додому:
"Трошки гречки, трошки проса,

трошки взута, трошки боса".
...
БІЖИТЬ БЕЗ НІГ

Загадка
Біжить без ніг в ярки, в рови,

без рук, а має рукави.

Я відгадав уже, а ви?
Що це таке?
(Річка)
...
СИРОТА ДО НАРОДЖЕННЯ

Загадка
А відгадайте, що за дивовина -

в умові загадки незвичні дані:

іще не народилася дитина,

а вже у мачухи на вихованні.
Що воно?
(Зозулине яйце)
...
ДИВНИЙ ПОЛІГЛОТ

Загадка
Що не скажеш їй - повторить

з гарною вимовою.

І не вчила, а говорить

будь-якою мовою.
Що це таке?
(Луна)
...
ВИМОВ СКОРО СКОРОМОВКУ
Вимов скоро: тітка, квітка,

крига, кринка, бровка,

скроня, скриня, сковорідка -

буде скоромовка!
...
БАБИНЕ ЛІТО
Стала осінь луками ходити,

наснувала з павутини антен...

Літо, літо бабине, куди ти

захурчало в триста веретен?
Ох, бабусям, дідусям до серця

ця теплінь (підмічено давно)!

Чом же літо бабиним зоветься

і чому не дідове воно?
Кажуть люди: то літає в ступі

баба вітрогониста Яга:

всі шляхи, усі стежини любі

скоро біла замете юга.
Може, то на бабиних маршрутах

прядива тонкого ниточки?

Ні, летять на срібних парашутах

на нові домівки павучки.
І Яга тут, мабуть, ні при чому,

бо тоді б від бабиного зла

у ясному небі голубому

павутина б чорною була...
Пригріває сонечко потрішки,

і сьогодні здогадались ми:

то бабусі Осені усмішки

в передодень білої зими.
...
ВІД МАЛОГО ДО ВЕЛИКОГО

Загадка
Я суцвіття злаків, де плоди на мливо

достигають жовті, наче віск.

З наголосом іншим - велетенське диво,

статуя, колона, обеліск.
Хто я?

(КОлос, колОс)
...
ТІПУН ТОБІ НА ЯЗИК
Дідусь вируша в кожусі,

онук подає башлик:

- Простудитесь ви, дідусю

- Тіпун тобі на язик!..
Недавно читав я нарис,

дізнався наприкінці:

тіпун - хрящуватий наріст

у птаха на язиці.
І на язиці в людини

вискакує прищ - тіпун.

Звичайно, не без причини,

коли людина - брехун.
Поводься завжди зразково.

Якщо ж, пустий балакун,

сказав ти брехливе слово -

то й сів на язик тіпун!..
Коли ж щось лихе віщуєш,

галдикнеш, мов той індик, -

одразу ж на це почуєш:

- Тіпун тобі на язик!
...
ЧОМУ ДЕСНА?
Люблю я завзятих хлоп'ят і дівчат

за те, що до знань вони ласі;

люблю завітать і розмову почать

з кмітливими в класі:
- А що, коли, друзі, спитаю я вас:

що значить, приміром, десниця?

І весело й дружно гукає весь клас:

- Правиця! Правиця!
- Десниця, - кажу, - знає й бабця стара , -

є правою дійсно рукою.

Чому ж тоді ліва притока Дніпра

зоветься Десною?
- Колись я по радіо чула одне

пояснення, - каже Марічка, -

Десна - це від скіфських словечок сно, сне -

вода, тобто річка
- Чудово! Міркуйте, шпаркі, молоді, -

дітей заохочую знову.

Принишкли, мовчать. І я далі тоді

веду свою мову:
- Є ще одна версія, друзі мої,

що теж нам цікавою буде:

угору ішли по Дніпра течії

селитися люди.
Дорога на північ була нелегка,

немало зазнали клопоту.

А назва Десна - бо була їм ріка

праворуч по ходу.
...
НАВЧИЛА

Жарт
Ох ці шпаки-витівники!

Їм пишуть слово ворон,

вони читаю навпаки,

виходить слово норов.
Сороко, ти не скрекоти

даремно коло хати.

У гай за вчительку лети,

навчи шпаків читати.
Сорока вчить усе як слід

шпачки на вус мотають.

Черкнула їм : потоп і дід,

дід і потоп читають.
Дай ще урок шпачкам своїм,

сороко-білобоко!

Черкнула слово око їм ,

вони читають: око!
Про неї слава навсібіч

недарма скре-ке-чила.

-О, - кажуть, - зовсім інша річ,

як правильно навчила!

* * *

Читать слова звичайно і навспак

цікаво так, що не списать пером.

У нас це зветься літеральний рак,

а греки називають паліндром.
...
ХТО Я ?

Загадка
Річкою красивою я взяла розгін,

раптом перша літера попливла в затоку,

а коли поставили іншу навзамін -

стала несподівано я .. порою року.
Хто я ?

(Десна, весна)
...
"КОЗАЦЬКІЇ КОНІ

НЕ ТОПЧУТЬ БАРВІНКУ"

Т.Сергійчуку
Є речі на світі суціль загадкові:

відкіль срібні цоки в звичайній підкові?
Поляже козак, повний сили і моці, -

звідкіль людські сльози в коневому оці?
Головоньку клонить.. Жалобна година...

Казав було батько : " Не кінь а людина."
Недарма в народі говориться, синку:

"Козацькії коні не топчуть барвінку.."
А я не спитав, хоч ішли тоді поряд:

"Скажіть мені, тату, чому так говорять?"
...
МОРОЧИТЬ ГОЛОВУ
Не буду зайвого торочить,

щоб не сказали: чув десь дзвін...

Є вираз: голову морочить.

Але звідкіль походить він?
На це знавець лінгвіст-історик

відкаже (сумніву нема)

"Морочить - це від слова морок,

а морок - це туман, пітьма"
Тоді й синоніми нам стануть

ясніші - що і говорить -

такі слова, як затуманить,

як спантеличить, одурить.
Отож, коли підкреслить хочуть,

що водить хтось когось за ніс -

"От, - кажуть, - голову морочить,

ошукує, як сущий біс!"
...
ДІСТАНЬ ІЗ-ПІД ЗЕМЛІ
До мене запитання

в листівках і листах

питає Шендрик Таня,

питає Ваня Стах:
"Відкіль походить вислів

із-під землі дістать?"

Подумав я , помислив -

доводилочь читать,
що в люду, хай і бідність,

лиш дрантя та торби, -

буває необхідність

ховать якісь скарби.
Крадіжки. І стихії.

Й навали ворогів.

Які ж були надії

не втратити скарбів?
Тоді ж не те, що нині,

у наш новітній час -

таж не було в помині

ніяких ощадкас.
Був спосіб для людини

свої скарби сховать

надійний і єдиний -

у землю закопать.
До слушного їх часу

і клали всі туди,

в підземну "ощадкасу",

подалі від біди.
Пан накладав податки,

а не внесеш - тюрма.

Бідак стогнав: нестатки,

бо грошей же нема.
А посіпака строго,

здиравши з бідних дань:

"Мені-то що до того? -

хоч з-під землі дістань!"
В країні лад змінився,

старе розтало в млі.

А вислів залишився:

дістань хоч з-під землі!
...
ПОТРІЙНЕ ЗНАЧЕННЯ

Загадка
Ану прикиньте розумом:

яке словечко водночас

республіка і озеро

й задушливий отруйний газ?

(Чад)
...
Є ТАКА КРАЇНА В БІЛІМ СВІТІ

Шарада
Ось країни назва. В ній п'ять літер;

ви їх розділіть на три і дві -

в листі зашумить одразу вітер,

застрибають коники в траві,

бо оті три літери одні -

невеличкий ліс у множині,

другі дві - зазначу при нагоді -

вказівний займенник з ними в згоді.

Є така країна в білім світі

й називається вона ...

(Гаї-ті)
...
ЩОБ УЗНАЛИ УКРАЇНКУ
Не було імення в пресі

Білозерської Олесі,

хоча твори з її рук

вже давно ішли у друк.
В неї прізвище - озерне:

в ньому - білки гострий зір,

і пшениця білозерна,

й тихий місяць-білозір.
Мала жінка свій ужинок,

власним іменем красна.

Чом же Ганною Барвінок

нарекла себе вона?
Крига тиснула імперська,

і прибрала Білозерська

барвінковий псевдонім

(скільки рідного у нім!)
Підказала ймення "Хата"*,

чи котрий порадив брат?**

Там де хата - рута-м'ята,

барвінковий зелен-сад
І взяла з того барвінку

барви, віно і вінок,

щоб узнали українку

з-поміж тисячі жінок.
...
МОВЧАЗНІ НАВЧАТЕЛІ

Загадка
Хоч в усній мові нас немає,

а на папері мовчимо,

та всі, що ти читаєш, друже,

сприймати правильно вчимо.

Хто ми?

(Розділові знаки)
...
КРАЇНА Й.. ГОЛОВНИЙ УБІР

Загадка
- Ой, цікаве слово! - каже Ніна. -

В словнику, як хочеш, перевір:

напиши з великої - країна,

а з малої - головний убір.
Що ж це за слово?

(Панама)
...
ІВАН НОСИТЬ ПЛАХТУ,

А НАСТЯ - БУЛАВУ
Ви чули примовку,

досі ще живу:

Іван носить плахту,

а Настя - булаву?
Так люди говорять

(й правильно цілком)

тоді, коли в Насті

Іван під каблуком.
А факт історичний

в основі лежить.

Загляньмо в минуле -

побачим вочевидь.
На Лівобережжі

в той прадавній час

Іван Скоропадський

став гетьманом в нас.
Любив надмір жінку -

отож не дивина,

що правила Настя,

вродливиця-жона.
Вона і в державні

втручалась діла.

Тож Настина влада

безмежною була.
Й пішло поміж людом

(бо видно ж наяву):

Іван носить плахту,

а Настя - булаву!
...
ТАЄМНИЦЯ

ЗВИЧАЙНОГО СЛОВА
Я запитую учнів,

чом рослина будяк,

красень гордий колючий,

називається так?
Запитально дивлюся,

раптом чую: Будяк? -

обізвалась Ганнуся. -

Бо росте він будь-як!
- Молодець, що ти маєш

власну думку про це.

Але зараз узнаєш,

звідки дивне слівце.
У Франка є це слово

в написанні бодяк.

Може, це випадково?

Ні, не просто це так!
В слові кожна карлючка -

мов підказка, мов код.

Я згадав, що колючка

по-болгарському - бод.
А рогами колоти -

по-російськи - бодать

(не лише поліглоти

можуть щось розгадать!)
Мови дивний разочок

нам підказує, як

слів сукавсь мотузочок:

бод, бодяк і - будяк!
...
ЯК ЗАЧЕПИТЕ - ПОКОЛЕ

Загадка
Свитка сива, аж біляста

На одній нозі стоїть.

І здається, ніби хваста,

знаний протягом століть.
Малинова на все поле

шапка сяє, мов корона.

Як зачепите - поколе.

Й це не напад - оборона!
Що це таке?

(Будяк)
...
ОТ ТАК ШТУКА!

Метаграма
Для всіх я була люба-мила

вгорі всередині кімнати.

Як першу літеру згубила -

на лузі почала брикати.

Ще згодом літеру згубила -

зробилась іменем дівчати.

Та - що за лихо? - ще згубила -

і стала нотою звучати.

Передостання ж утекла -

лишилось я.
Хто ж я була?

(Стеля, теля, Еля, ля, я)
...
БАРВІНОК НЕЗНИЩЕННИЙ

Скільки є на світі квітів,

стільки є на світі мов.

"Дивне розмаїття"
Скажіть, чому це так повинно бути,

щоб стільки зела і барвистих суцвіть -

і раптом не стало барвінка чи рути -

чому це повинно так бути, скажіть?
А скільки ж було ворогів знавіснілих,

жорстоко топтали барвінковий цвіт;

топтали на схилах, батьківських могилах,

а він кучерявивсь, дивуючи світ.
Чи то закодовано, може, чи звикнув,

але незнищенний таки, далебі.

Бо скільки не никнув, зі світу не зникнув,

зоріють очиці його голубі.
І хай там найтяжча біда а чи скрута,

все рідне ми будем плекать і любить.

Не зникне уже ні барвінок, ні рута,

покіль є земля і небесна блакить.
...
ЯКІ КРАЇНИ І СТОЛИЦІ?

Загадка
Ану, філологи нахтненні,

з допитливими лицями:

які країни однойменні

із їхніми столицями?

(Алжир, Туніс, Люксембург, Мехіко, Бразилія та ін.)
...
ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ ГОРІШОК
В редакційній кімнатці

видавництва "Дніпро"

метикують завзятці,

кожен гострить перо.
А поетом же хвацьким

був із них не один.

Та сидять над Словацьким

кілька добрих годин.
Б'ються ентузіасти,

спільний в них інтерес:

як рядок перекласти -

ці то пєс, ці то бєс?
Так на так - зникне рима:

чи то пес, чи то біс -

втрата неприпустима, -

хто по дрова, хто в ліс.
Варіант : "нечистяка

чи собака?" - не те.

Де таланту ознака?

Діло наче й просте?
Й мова наша спроможна

відтворити вповні.

Чи по-польському можна,

а по-нашому - ні?
Вже і сум і і зажура

й пошук знову і знов...

Аж тут раптом Сосюра

до кімнати зайшов.
Пера всі відіклали,

гурт - до нього увесь.

- Як би ви переклали -

ці то пєс, ці то бєс?
- Як? - І тут же розв'язка -

поетичний рекорд. -

Дуже просто, будь ласка,

чи то хорт, чи то чорт?
...
БІЛУГОЮ РЕВІТИ
Тепер звичайно, весь народ -

дорослі, навіть діти

прекрасно знають цей зворот

білугою ревіти.
Та звідки помилка така

в східнослов'янських мовах?

Адже рибина це морська

з родини осетрових.
Лінгвісти свідчать недарма,

що тут є в мові хиба:

"В білуги голосу нема -

вона німа .. як риба!"
Ох, ці таїни, хай їм грець!

Тут нашорошуй вуха:

у морі є такий ссавець

з дельфінових - білуха!
Він справді із морських глибин

реве, немов корова.

І дивно, як цих двох тварин

змогла поплутать мова?
Подібнісь винна звукова,

та знають навіть діти

і розуміють ці слова -

білугою ревіти!
...
ЩО МОЖЕ ЛІТЕРА

Загадка
Букву З поставим між складами -

буде любий нам фолькльорний твір,

С поставим - матимемо з вами

металевий головний убір.
Що ж це таке?

(Казка, каска)
...
БЕРЕЗОВА КАША
Син одбивається од рук.

Ракетки. Самокати.

Батьківським правом до наук

почав я спонукати:
- Щось ти уроки занедбав,

все ігрища ті вражі.

Гляди, щоб ти не скуштував

березової каші!
На це всміхається не зле

синок довготелесий:

- Я знаю, - каже, - сік, але

щоб каша із берези?
А я йому: - Того, хто вчивсь,

любили предки наші

і несли за те, що не лінивсь,

до школи горщик каші.
Хто ж не обтяжувавсь нічим,

суворі предки наші

всипали добрих різок тим -

березової "каші".
А знав би ти, які були

з берези пруття голі,

що ними дітвору сікли

в старій церковній школі.
О, там старались що не крок

"підвищувати" бали

і за невивчений урок

безжалісно стьобали.
Тож батько наш і нам казав

за витребеньки наші:

- Гляди, щоб ти не скуштував

березової каші!
...
ЛОХВИЦЯ
Коли ми їдем Київ - Суми,

побіля Лохвиці місток.

Обабіч - зарості. Внизу ми
аж відчуваєм холодок.

Вже й Лохвиця. Чи не рослина

дала їй назву отаку?

Адже росли тут лох, лохина,

що в Грінченка є в словнику.
Та головне, що річка в'ється

повз давні насипи, вали.

Сухою Лохвицею зветься

і є притокою Сули.
Снігами живиться й дощами,

й буває, так пересиха,

що, мов калюжка між кущами

стає воістину суха.
Та назва не дає спокою:

що ж Лохвиця в собі таїть,

що може бути і сухою -

як тайну слова зрозуміть?
Щоб дивну назву розтлумачить,

нас може виручить слівце -

слов'янське локва. Що це значить?

А означає слово це -
калюжка, рудочка, болітце

(а зменшувальне - локвица).

І докажіть ви, що не звідси

походить назва Лохвиця.
...
ДУМАЙТЕ, ЧИТАЙТЕ
Слова рідні, питомії

ще раз пригадайте

"Учітеся,брати мої,

думайте, читайте.. "
А чи геній випадково

в час важкої стуми

повторяв пекуче слово:

"Думи мої, думи"?..
"В Україну, - мовив сумно, -

ідіть, думи-діти".

Щоб розумно, не бездумно

ми жили на світі.
Тож не нидіть нам не скніти -

йти, не знавши втоми.

Розуміть, чиї ми діти,

пам'ятати, хто ми.
...
"ДІДУ МІЙ ДУДАРИКУ"
У селі з давнім другом

в тиху пору теплісіньку

над Сулою, над лугом

рідну слухаю пісеньку:
"Діду мій, дударику,

ти ж, було, селом ходиш,

ти ж, було, в дуду граєш,

тепер тебе немає,

дуда твоя гуляє..."
І Сашко мені : - Друже,

в співах - рідні бувальщини.

І пісні не байдужі

до народної спадщини:
"... і пищики зостаються

казна-кому дістаються"...
Хай звучить і не модно

сопілчина небіжчика,

не для кого завгодно

зоставалися пищики.
Як сказати Сашкові,

чим я пісні завдячую?

Полюбив її змалку

я душею дитячою:
"Діду мій, дударику,

ти ж було, селом ходиш .. "
Виклика кожним звуком

почуття в нас незвідані,

що дідами онукам

з правіків заповідані.
...
ЗНАЧЕННЯ ПОБІЛЬШИТЬСЯ

Метаграма
Це слово часто стрінете:

три літери у нім;

та першу з них заміните

в цім слові чарівнім -
і значення побільшиться

відразу в сто разів.

І будете ви тішиться

з двох зовсім різних слів.
Які це слова?

(Рік, вік)
...

ЛИСИЙ І БОСИЙ

Загадка
Ану, хто з вас відгадає

(може, хто й не вчеше):

згори лисий поглядає,

знизу - босий бреше.
Ще це таке?

(Місяць і собака)
...
НЕ ЛИШЕ ЗАПЕРЕЧУВАЛЬНА

Загадка

А хто порадує мене -

скажіть мені, будь ласка:

в якому слові частка не -

підсилювальна частка?

(Нехай)
...
І ТАКЕ БУВАЄ

Загадка
Хто жіноче ім'я відгадає,

дуже миле у своїй природності,

що у пестливій формі означає

представницю іншої народності?

(Марійка, марійка)
...
ПТИЦЯ Й ПАРАСОЛІ

Загадка
Летить птиця на роздоллі,

випускає парасолі.
Що це таке?

(Літак і парашути)
...
МЕТАЛЕВА ЖИРАФА

Загадка
Хоч не слон я і не робот,

а жирафа металева,

вантажі беру у хобот -

цеглу, рейки і дерева..

Хто я?

(Підйомний кран)
...
ДИВЛЯТЬСЯ СЕСТРИЧКИ

Загадка
Дивляться сестрички

так, немов живії:

жовті в них очички,

біляві в них вії.

Хто вони?
(Ромашки)
...
ЖИТИ НА ШИРОКУ НОГУ
Прислухаємось до слів потроху.

Часом кажуть про якихсь друзяк:

"Звикли жити на широку ногу,

розкошує так тепер не всяк"
Звідки взялась та нога широка?

Де і нашім вислові взялась?

Дошукатись - немала морока,

а бува, і встановити зась.
Треба знать середньовічну моду

і тодішніх багачів буття:

у Європі моді на догоду

величезне шилося взуття.
Це взуття носили і слов'яни,

козиряла в нім всіляка знать:

що ботинки довші - більше шани,

можна багача по них пізнать.
Як бувало, йде цабе велике -

зразу видно, що воно "з панських":

мало не півметра черевики,

широко ступати треба в них!
Щоб ходить зручніше - неодмінно

мали щось робити мудраки:

в носаках тримать набите сіно

або ще загнути носаки.
У Парижі про панів великих

і сьогодні можна ще почуть:

"О, ці мають сіно в черевиках!"

тобто добре, в розкоші живуть.
Тож і ми простежить маєм змогу

і потвердити для читачів:

вислів жити на широку ногу

породила мода багачів.
Є вона й сьогодні, рать не боса,

правда, вгору носака не пне.

Але глянь : іде, задерши носа,

або ще, як кажуть , кирпу гне.
...
ПИЛИП З КОНОПЕЛЬ
Перш ніж лізти, люди важать,

на який ступить щабель.

Щось невлад зморозиш, кажуть:

як Пилип із конопель.
Хто такий Пилип той дивний

і чого він там сидів? -

Інтерес уже спортивний

до такий крилатих слів.
Жив пан Філіп (з книг я знаю).

Шляхтич, з польських був земель -

з Сандомирського десь краю

із містечка Конопель.
Якось він прибув на раду

(сеймик саме скликав їх)

щось там бевкнув не до ладу -

у присутніх подив, сміх:
- Хто то? - всі питають. - Пробі! -

Та на нього оком стрель.

- То пан Філіп із Конопі!

(пан Пилип із Конопель)
І пішов Пилип у люди

аж за тридев'ять земель.

І пішов гулять усюди

той Пилип із конопель
А можливо, що й не в цьому

слів крилатих справжня суть.

Бо Пилипом, як відомо,

у народі зайця звуть.
Може, істина так близько,

не за тридев'ять земель:

просто вискочив зайчисько

із звичайних конопель.
Вам цікаво - тема звідки?

Із Міцкевича узята.

Придивіться до примітки -

"Пан Тадеуш". Пісня п'ята.

...
РОБИ, ЩОБ НЕ ПЕРЕРОБЛЯТЬ
Казав татусь - робити треба,

не виглядать, що зробить хтось.

"Роби, та так, щоб після тебе

перероблять не довелось".
Бо всі пра-пра і дід і баба -

в калюжу ще ніхто не сів.

А виросте якась незграба,

то підведе Білоусів.
Іще навчаючись у школі,

запраг, щоб діло йшло на лад.

Я колоски збирав у полі,

я прислухався до порад.
А радили вставати зрання,

порада ж ця - великий плюс.

І я збагнув: секрет - старання,

і нині з іншими ділюсь:
"Роби ж, і не зважай на втому,

і не чекай, що зробить хтось.

Коли ж зробив, то щоб нікому

перероблять не довелось!"
...
І ЧОГО ВОНО ТАК?
Наяву чи вві сні десь верба чи смерека,

чи з лататтям ставок, чи болітце грузьке,

але раптом побачиш - на хаті лелека -

щось таке українське, щось рідне, близьке.
Наяву чи вві сні десь тополі над шляхом,

чи село, повз яке проїзджав разів сто, -

а приліплене десь у куточку над дахом

так оселю теплить ластів'яче гніздо.
І чого воно так, що на рідній стежині

чи на довгих шляхах, неймовірно трудних,

так бентежать серця нам ключі журавлині, -

може, предківські душі вселилися в них?
...
МОЄ СЕЛО
Моє село - ні гір ні круч, -

рівнина, рівнина.

Пусти - покотиться обруч

до самого Ромна.
І від стрімких роменських круч

дорога вздовж ланів:

пусти - покотиться обруч

до самих Курманів.
Чому обруч? Як атрибут

він може, й застарів.

Та я - і це підкреслю тут -

із роду бондарів.
- Ми не якісь, - казав мій дід, -

заблуди-пришелепки.

У тих, хто забува свій рід,

не вистачає клепки.
...
СЛОВО НАШЕ РІДНЕ

Акростих
Роде наш красний, роде наш прекрасний,

Іншого в світі не шукаєм ми;

Дух український, вольний, незагасний,

Не подолати силам зла і тьми:

Ери нової вже гримлять громи.
Слово погідне, слово наше рідне,

Любим тебе, будем вік любить,

Обрій відкрився, всім світам ти видне,

Видне як сонце, як ясна блакить;

О рідне слово, хай тобі щастить!

____________________________
(с) Дмитро Білоус, "Чари барвінкові" К., "Веселка", 1996
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка