Днз «Дзвіночок» №5 м. Жашків



Сторінка1/3
Дата конвертації19.02.2016
Розмір0.58 Mb.
  1   2   3

ДНЗ «Дзвіночок» №5 м.Жашків

Бабченко С.П.



З М І С Т

1.

Вступ.

3

2.

Заняття для другої молодшої групи "Небо удень і вночі".

10

3.

Модель бесіди з дітьми на морально-етичну тему ( за казкою В. Сухомлинського "Півень" ).

16

4.

Конспект заняття на тему "Домашні тварини" з дітьми другої молодшої групи з використанням оповідання В. Сухомлинського "Велике й мале".

18

5.

Заняття в середній групі з використанням педагогічних ідей в. Сухомлинського "Поспішай робити добро на землі".

19

6.

Семінар-практикум для батьків на тему "Василь Сухомлинський про сімейне виховання: використання його творів".

21

7.

Семінар-практикум для вихователів ДНЗ №5 "Аналіз літературних творів В. Сухомлинського про цінності людського життя для дорослих та дітей".

22

8.

Конспект заняття в середній групі "Загадкова пір’їнка".

35

9.

Розвага у середній групі "Осіння казка на новий лад".

39

10.

Тема: "Рід. Родина".

45

11.

Підтема: "Екскурсія за твором В. Сухомлинського "Стара-стара вишня".

45

12.

Підтема: "Бесіда за твором В. Сухомлинського "Поздоровляємо".

48

13.

Підтема: "Екскурсія до квіткової клумби за твором В. Сухомлинського "Чорнобривці".

51

14.

Тема: "Україна".

56

15.

Підтема: "Розвага для дітей середньої групи "Наші українські рушники" ( з використанням оповідання В. Сухомлинського "Бабусин рушник" ).

62

16.

Підтема: "Бесіда за твором В. Сухомлинського "Відлітають лебеді".

64

17.

Підтема: "Конспект заняття на тему"Сонячна родина - це цікаво?"

69

18.

Літературні джерела.

74


Дитинство - яскрава, неповторна сторінка в житті кожної людини, а дитячий садок - це той світ, в якому дитина проживає найважливіший період свого розвитку, і від того, хто буде поряд із нею, яким буде зміст її виховання, що буде використовуватись для її розвитку, залежить не лише майбутнє дитини, а й майбутнє родини, майбутнє країни, майбутнє народу. А літературна спадщина В. Сухомлинського є незаперечною універсальною скарбницею для використання у роботі з дітьми. Вона пронизана ідеєю гуманізму, людяності, доброчинності, любові. За допомогою його художнього слова можна доторкнутися до найтонших струн дитячої душі, зародити в ній любов до прекрасного.

Упроваджуючи літературну спадщину В. Сухомлинського в освітній процес дошкільного закладу, педагог матиме ефективні результати у формуванні духовно збагаченого і розвиненого інтелектуально громадянина України. Гуманістичні ідеї В. Сухомлинського, як і всієї його педагогічної системи, виявляються вже в самому ставленні до дитини. Найперше - це повага до особистості вихованця незалежно від його віку, визнання складності його внутрішнього світу і необхідності відповідального ставлення до його долі. Все це відповідає сучасній меті виховання - створенню сприятливих умов для розвитку особистості дитини, для її самореалізації. Саме в дитинстві людина відкриває "свій порядок і своє місце в житті". Дітям подобається спостерігати, досліджувати, відкривати таємниці світу, що навколо них. В. Сухомлинський говорив: " Справжнє виховання не там, де педагог з вершин спускається на землю, а там, де він піднімається до тонких Істин Дитинства! У вихованні немає головного і другорядного, як немає головної пелюстки серед багатьох пелюсток, що творять красу квітки. Мистецтво виховання... в тому й полягає, що моральне багатство твориться взаємовідносинами, де тісно переплітаються любов і добро з суворим обов’язком і працею, з особистим прикладом".

В. Сухомлинський надавав великого значення сім’ї у вихованні дитини, прикладу батьків та вихованню в дітей любові і поваги до батьків. Дитина починає пізнавати світ з матері і батька. З того, як говорить мати з дитиною, як ставиться батько до матері. З цього всього і складаються перші уявлення про добро і зло. Щоб виховати повагу до батька і матері, треба вчити дітей бути добрими сином і донькою своїх батьків. Що це означає у педагогічній спадщині В. Сухомлинського? Видатний педагог тлумачить це як прагнення дитини приносити в сім’ю мир і спокій, радість і щастя й не завдавати тривоги та прикростей. Турбота про родинну злагоду, про радість і щастя батьків має стати її головним прагненням. Саме ця тонка філософія для дітей і дорослих присутня у його літературних творах: казках, оповіданнях. На тему " Рід, родина" і все, що з цим пов’язано, можна використовувати такі твори В. Сухомлинського: "Стара-стара вишня", " Колиска", " Поздоровляємо", " Як покарали зайця", " Намисто з чотирма променями", " Тихо, тихо, бабуся відпочиває", " Сьома дочка", " Материнське щастя", " Голос казки", " Чорнобривці", " Старий пень", " Одно-однісіньке в світі макове зернятко", " Верба над ставом", " Святковий обід" та інші. Другою провідною лінією у педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського є виховання у дітей любові до Батьківщини - це виховання любові до сім’ї, до міста чи села, в якому народився, до рідної української мови, до природи рідного краю. Він зазначав: "Любов до Батьківщини починається із захоплення красою того, що бачить перед собою дитина, чим вона милується, у що вкладає частку своєї душі". У нього такі казка та оповідання про природу, що від них не може відірватися й дорослий, читаючи їх, а не тільки діти. Наскільки спокійно, точно, невимушено ведеться в них мова про красу рідного краю, що діти, навіть не задумуючись, отримують знання, переживають почуття, запам’ятовують чудові українські слова-назви всього чарівного.

У творах В. О. Сухомлинського не все просто і ясно дається дітям на тарілочці, а в нього і багато логічних питань, фраз, що змушує дитину невимушено шукати відповіді на них. Чому це так? Бо цікаво, доступно і написано з любов’ю. Для виховання у дошкільнят любові до Батьківщини можна використовувати такі твори В.Сухомлинського: " Бабусин рушник", " Відлітають лебеді", " А що там за лісом?", " Про що ж тепер щебечуть ластівки?", " Мені захотілось додому", " Серед степу в липневий день", " Квітуча вишня", " Де ж тепер помостить вивільга?", " Найважчий урок", " Деркач і Кріт", " Червоні маки за хатою", " Бо за морем - чужина", " Старий і ластівка", " Курчата", " Синій світ", " Вічна тополя", " А пісня жива", " Соловей і Жук", " Не забувай про джерело", " Який слід повинна залишити людина на землі?", " Якби я стала невидима", " Дятел і дівчинка" тощо. Щоб це все донести дітям, людина, що працює з дітьми, повинна бути справжнім педагогом. Що це означає у поглядах В. Сухомлинського? : "Педагог повинен бути річкою, в якій зливаються гаряче серце і холодний розум, він повинен не допускати поспішних, непродуманих рішень - це одна з вічних характеристик педагогічної майстерності. Не буде цього, тоді всі знання педагога перетворяться в непотріб. Вихователь, як творець людини з ранніх літ, особливо повинен це знати, бо виховання дошкільника - це творення майбутньої дорослої людини, вихованець - дзеркало вихователя", - говорив видатний педагог-новатор.

"Справжнє виховання полягає в тому, щоб крижинка в дитячому серці розтанула поступово, щоб серце вашого виховання само випромінювало тепло. Знати дитину - це та найголовніша точка, де стикаються теорія і практика педагогіки, де сходяться всі нитки педагогічного керівництва дитячим колективом. Світ дитинства - це, в першу чергу, пізнання серцем того, що дитина бачить навколо себе, що вона сама робить," – писав В.Сухомлинський.

Дитинство, дитячий світ - це світ особливий. Діти живуть своїми уявленнями про добро і зло, про гарне і погане, у них свої критерії краси, у них навіть свій вимір часу: в дитинстві день здається роком, а рік - вічністю. Щоб мати доступ у цей казковий палац, ім’я якому Дитинство, педагог повинен перевтілитися, стати в якійсь мірі дитиною - тільки за цієї умови йому буде доступна мудра влада над людиною-дитиною.

В. О. Сухомлинський написав 1500 оповідань і казок для дітей, що є животворним джерелом дитячого мислення, розвитку мови, розвитку особистості дитини. " Без казки - живої, яскравої, що оволоділа свідомістю і почуттям дитини, - неможливо уявити дитячого мислення і дитячої мови як певного ступеня людського мислення і мови", - говорив чудовий педагог. Саме вони є живими, мудрими вчителями для морального розвитку дітей, саме вони сприяють розвитку дитячої мови, інтелекту. А який чудовий світ природи оживає перед очима дітей у його казках. Те, що здається дитині далеким і чужим, у природі стає близьким, рідним, добрим і зрозумілим у казках В. Сухомлинського. Через казкові образи в свідомість дитини входить слово з його найтоншими відтінками, воно стає сферою духовного життя дитини, засобом висловлення думок і почуттів - живою реальністю мислення. Діти з допомогою казок і оповідань В.Сухомлинського вчаться аналізувати, порівнювати, синтезувати, робити узагальнення і висновки. Це багатий ґрунт для плідної праці педагога і дітей. Я у своїй роботі використовую педагогічні ідеї, літературну спадщину В. О. Сухомлинського для всіх ліній розвитку та виховання своїх маленьких " чомучок". За допомогою його творів, я і мої діти пізнаємо ще глибше свою Україну, вчимося сильніше любити і поважати свою родину.

Незнайомий дітям світ Космосу стає доступним і нестрашним, зокрема, нічне і денне небо, Місяць, зорі, темінь, сонечко.

ЗАНЯТТЯ ДЛЯ ДРУГОЇ МОЛОДШОЇ ГРУПИ ( сфера " Природа")

Тема. НЕБО У ДЕНЬ І ВНОЧІ.

Мета. продовжувати навчати дітей сприймати образний зміст літературної казки, формувати вміння помічати в картинах неба дивовижне, незвичайне й красиве; уточнити уявлення дітей про можливий стан неба, пору доби та погодні явища, пов’язані з ним, удосконалювати здатність логічно мислити; навчати малят емоційно реагувати на вигляд небосхилу та милуватися ним, порівнювати картини неба зі своїм настроєм; продовжувати розвивати м’язово-моторні навички; вміння орієнтуватися на аркуші паперу, користуватись клеєм; розвивати пізнавальний інтерес до небесних тіл та природних об’єктів, розвивати дитячу уяву, вигадку та фантазію, заохочувати словесну творчість; виховувати позитивне ставлення до природи Космосу.

Матеріал: казка В. Сухомлинського " Як зайчик грівся взимку проти Місяця", картинки із зображеннями нічного ( ясного, сонячного та похмурого) неба; картинки до дидактичної гри " Справи небесні" з зображенням сонечка, зір, космічного корабля, хмар, місяця ( що вони роблять? ).

Хід заняття:

1. Розгляд дітьми картинок нічного і денного неба, його різновидів (денне небо буває сонячне та похмуре, нічне небо буває зоряне та хмарне). Вихователь пропонує дітям розповісти, який вигляд має небо не кожній із цих картинок, пояснити, чому вони так вважають. Запитання: - яке небо викликає печаль, смуток, пригнічений настрій? - яка картина неба навпаки, радує нас, веселить, дарує нам бадьорість?



- який вигляд неба захоплює нас, дивує, милує, зачаровує?

У всіх запитаннях діти повинні обґрунтувати свою думку.

2. Логічна гра " Вдень - уночі". Педагог звертається до дітей із запитаннями, на які діти мають відповісти словом " вдень" або " вночі": Коли ми можемо побачити в небі білі хмари? ( Вдень. ) Зорі? ( Вночі. ) Сонце? ( Вдень. ) Пташку? ( Вдень. ) Літак? ( Вдень. ) А вогник від літака? ( Вночі. ) Місяць? ( Вночі. ) Веселку? ( Вдень. ) Сірі хмари? ( Вдень. ) Зірку, що падає? ( Вночі. ) тощо.

Гру проводять у досить швидкому темпі. Допущені під час гри помилки відразу обговорюються, пояснюються й виправляються.

3. Рухливі вправи " Небесні чудеса". 1. " Сонечко". В. п. - основна стійка, руки на поясі.

Руки підняти якнайвище вгору, кисті напружити.

Повільно опустити руки через сторони, описуючи круг.

Повернутися у вихідне положення. (Повторити 4- 5 разів ).

Величезне сонце, діти, Нам його не обхватити: Кругле, ясне, променисте, Світить лагідно, іскристо.

2. " Зірочка". В. п. - основна стійка, руки внизу.

Підняти руки вгору, кисті з’єднати в " замочок".

Різко присісти, торкнутися з’єднаними руками підлоги.

Повернутися у вихідне положення. ( Повторити 4-5 разів ).

В небі зірочка сіяла, Мить - і покотилась, впала! Чуєш, друже, не зівай, А бажання загадай!

3. " Зорі стрибають".

Стрибки на місці на обох ногах. ( Вправу виконують упродовж 30 - 40 секунд. )

Холоди зима приносить, Навіть в небі онде, бачиш? - Так морозище морозить, Що аж наче зорі скачуть!

4. " Літачок".

Легкий біг із розведеними в сторони руками з поступовим переходом на ходьбу. ( Вправу виконують упродовж 30 - 40 секунд. )



Літачок злітає в небо, Бо йому в мандрівку треба, Він промчиться, обернеться І додому повернеться.

4. Знайомство з казкою В. О. Сухомлинського " Як Зайчик грівся взимку проти Місяця". Вихователь читає виразно казку.



Як Зайчик грівся взимку проти Місяця.

Холодно взимку Зайчикові. Вибіг він на узлісся. А вже ніч настала. Мороз тріщить, сніг проти Місяця блищить, холодний вітерець із яру повіває. Сів Зайчик під кущем, протяг лапки до Місяця, просить: - Місяцю любий, погрій мене своїм промінням, бо довго ще Сонечка чекати. Жалко стало Місяцеві Зайчика, він і каже: - Іди полем, полем, я тобі світитиму дорогу, а ти прямуй до великого стогу соломи. Пострибав Зайчик, зарився у стіг, виглядає, усміхається: - Спасибі, любий Місяцю, тепер твоє проміння тепле-тепле.

Запитання та завдання до тексту: - Про яку пору року та час доби розповідається в казці? - З яким проханням звернувся маленький Зайчик до Місяця? Чому він це зробив? - Розкажіть, як Місяць допоміг Зайчику.

5. Діти разом з вихователем роблять висновки: √ Сонце світить і гріє! √ Місяць тільки світить, але не гріє!

6. Діти пригадують, як вони спостерігали з батьками за нічним зоряним небом: - що ви бачили на нічному зоряному небі? - зірочки розміщені в рядок по небу чи по всьому небу? - сподобались вам зорі? - які вони були: великі, маленькі чи різні?

7. - Давайте ми з вами зробимо аплікацію " Частинка мого неба", а потім складемо їх до купи, як пазли, і матимемо велике зоряне небо. ( Вихователь розглядає з дітьми, а потім приймає зразок ).

8. Діти отримують матеріал для роботи: синій картон, зірочки великі і малі, місяць, клей, пензлики, серветки і аплікують. ( Вихователь здійснює індивідуальний підхід ).

9. Діти на килимку складають частинки свого неба і отримують велике зоряне небо, милуються ним.

10. Висновок проводить вихователь разом з дітьми: - Яке буває денне небо? - Яке буває нічне небо? - Чи сподобалося вам аплікувати зоряне небо? Чому? - Що робить Сонце? - Що робить Місяць?

11. Дидактична гра " Справи небесні". Діти добирають слова-дії до малюнків за темою, які показує їм вихователь: - Що робить сонечко? ( Світить, гріє, сходить, заходить, засліплює, пестить...).

- Що роблять зорі? ( Сяють, виблискують, мерехтять, спалахують, гаснуть, падають...). - Що робить космічний корабель? ( Летить, подорожує, мандрує, мчиться, досліджує Космос...).

- Що роблять хмари? ( Насуваються, пливуть, зникають, скупчуються, приносять сніг, дощ; закривають сонце ).





МОДЕЛЬ БЕСІДИ З ДІТЬМИ НА МОРАЛЬНО-ЕТИЧНУ ТЕМУ (ЗА КАЗКОЮ В. СУХОМЛИНСЬКОГО "ПІВЕНЬ" ) В СЕРЕДНІЙ ГРУПІ, СФЕРА "ЛЮДИ".

Мета: на прикладі художнього твору, його героїв виховувати у дітей доброзичливість, щирість, ввічливість, чемність.

Хід бесіди:

1. Читання тексту казки, розгляд ілюстрацій.

2. Вправи на розвиток міміки та жестів. Вихователь розповідає ситуації з казки, а діти імітують рухи персонажів.

3. Бесіда з дітьми за змістом з наголосом на поведінку півника, курочок та курчат. Пригадати треба, якими словами звертався півник до своєї рідні. Проблемне питання: чому курочкам та курчатам не дісталося зернятко?

4. Дидактична гра " Підкажи слово". Вихователь читає текст, діти вставляють слова: - Півник був ( який? ): добрий чи злий, жадібний чи щирий? - Курочки і курчатка були ( які? ): ввічливі чи грубіяни, ласкаві чи сварливі?

5. Висновки-узагальнення ( діти разом з вихователем ): - Як би мали повестися курчата й курочка? - Якими треба бути, щоб усі любили? - Як звертаєтесь ви до своїх рідних, родичів та однолітків?

6. Дидактична вправа-змагання " Хто більше назве ввічливих слів?"





КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ З ДІТЬМИ ДРУГОЇ МОЛОДШОЇ ГРУПИ З ВИКОРИСТАННЯМ ОПОВІДАННЯ В. СУХОМЛИНСЬКОГО "ВЕЛИКЕ Й МАЛЕ", ( СФЕРА " ПРИРОДА" ).

Тема. ДОМАШНІ ТВАРИНИ.

Мета: закріпити знання дітей про домашніх тварин та їх дитинчат; ввести в активний словник дітей слова " великий", " малий", назви тварин та дитинчат; впізнавати їх на картинках, розповідати про них ( 1 - 3 речення ). Розвивати мовлення. Виховувати у дітей любов і дбайливе ставлення до домашніх тварин.

Матеріал: картинки з зображенням домашніх тварин та їх дитинчат; оповідання В. Сухомлинського " Велике й мале".

Хід заняття:

1. Розгляд картин, де зображені дорослі домашні тварини і їх дитинчата. Називання їх. Розповідь вихователя про них.

2. Читання оповідання В. О. Сухомлинського " Велике й мале". Бесіда за його змістом.

3. Фізкультхвилинка.

4. Дидактична гра " Розкажи про свою улюблену домашню тварину" ( 1 - 3 речення ).

5. Підсумок заняття проводить вихователь разом з дітьми: - назвіть домашніх тварин, ілюстрації яких ви бачите? - назвіть їхніх дитинчат? - чому треба любити домашніх тварин і дбайливо до них ставитись? Що це означає? ( Варіанти відповідей дітей та розповідь вихователя ).



ЗАНЯТТЯ В СЕРЕДНІЙ ГРУПІ З ВИКОРИСТАННЯМ ПЕДАГОГІЧНИХ ІДЕЙ В. СУХОМЛИНСЬКОГО

( СФЕРА " КУЛЬТУРА" ).

Тема. ПОСПІШАЙ РОБИТИ ДОБРО НА ЗЕМЛІ.

Мета: сприяти розпізнаванню дітьми емоційних станів людини: радість - сум, здивування - байдужість; розкривати значення якостей характеру: доброта, працьовитість, любов та повага до рідних. Вправляти дітей у використанні цих слів в активному словнику; виховувати повагу до доброго вчинку.

Матеріал: хмаринка із різним настроєм; розповідь казкової хмаринки мрії, оповідання В. Сухомлинського "Поспішай робити добро на землі", будівельний матеріал .

Хід заняття:

1. Бесіда з використанням зображень хмаринок: ( весела, сумна, добра, зла, здивована, байдужа ).

2. Розповідь про казкову хмаринку Мрію, яка пережила всі ці настрої і стала доброю, працьовитою, любить та поважає рідних.

3. Зустріч із героями оповідань В. Сухомлинського. Визначення дітьми з допомогою вихователя рис характеру персонажів.

4. Зустріч із феєю Чемності, яка розповідає про правила культури поведінки справжньої людини.

5. Вирішення проблемних ситуацій, зображених на картинках. Пояснення своїх суджень, висновків дітьми.

6. Гра-драматизація " Як Аня, Антон та Діма допомогли звірятам".

7. Підсумок заняття проводить вихователь разом з дітьми: - що означає бути добрим, працьовитим? - що означає любов та повага до рідних? - які настрої хмаринок ми сьогодні бачили? Давайте зобразимо їх. - чи сподобались вам оповідання В. Сухомлинського? Які і чим?



СЕМІНАР-ПРАКТИКУМ ДЛЯ БАТЬКІВ НА ТЕМУ "ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ ПРО СІМЕЙНЕ ВИХОВАННЯ: ВИКОРИСТАННЯ ЙОГО ТВОРІВ".

1. Роль батьків у вихованні дітей. Хто і що виховує дитину? Вплив родинного мікроклімату на формування особистості дитини. Пояснити вислів В. Сухомлинського " Є в світі десятки, сотні професій, спеціальностей, робіт: один будує залізницю, другий зводить житловий будинок, третій вирощує хліб, четвертий лікує людей, п’ятий шиє одяг... Та є у світі найуніверсальніша, найскладніша й найблагородніша робота, єдина для всіх і водночас своєрідна і неповторна в кожній сім’ї - творення людини".

2. В. Сухомлинський про радість батьківства, розумна батьківська любов і сучасні тенденції батьківської любові.

3. Запропонувати батькам зрозуміти і пояснити вислів В. Сухомлинського "Виховання - це тонка робота розуму і серця".

4. В. Сухомлинський про якості педагога як вихователя.

5. Спільна робота педагогів та батьків у вихованні та розвитку дитини.

6. Які твори В. Сухомлинського слід використовувати у сімї і в дитячому садку для виховання любові, поваги, доброзичливості, милосердя, інтересу до своєї родини, свого роду.

СЕМІНАР - ПРАКТИКУМ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ ДНЗ №5 "АНАЛІЗ ЛІТЕРАТУРНИХ ТВОРІВ В. СУХОМЛИНСЬКОГО ПРО ЦІННОСТІ ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ ДЛЯ ДОРОСЛИХ ТА ДІТЕЙ".

Що повинен знати педагог, обираючи професію вихователя?

Відповідь на це запитання ви отримаєте, коли прочитаєте оповідання "Лілія і Черепаха", а ми переконані: обирати професію вихователя має людина, яка щиро любить дітей, яка готова віддавати дітям тепло своєї душі, свого серця, свою любов. Перед тим як вступати до ВНЗ, потрібно добре зважити, чи зможеш ти бути другом для дитини, чи зможеш полюбити усіх без винятку дітей, віддати їм себе, бо випадкова людина в педагогіці - це нещасна людина, поряд з якою нещасними будуть і діти. Вихователь має обирати професію педагога за покликанням. Любов до дітей - основний критерій.



Лілія і Черепаха

Ранесенько причалапала Черепаха на берег ставка напитися води. Напилась та й жде сонечка, щоб погрітися в його промінні. Зійшло сонечко. Аж тут Черепаха бачить, із води підводиться чарівна квітка. Підвелась, розправила білі пелюстки на воді. Упізнала Черепаха квітку. Це Лілія. Уночі вона ховається на дно, удень гріє свої пелюстки на сонці.



Сидить Черепаха, милується білою квіткою. - Скажи, Ліліє, чого ти на ніч ховаєшся вглиб? - питає Черепаха. - Бо в мене ніжні, м’які, тонкі пелюстки, - відповідає Лілія. - Я ховаюсь, щоб їх не пошкодили нічні птахи. Якби в мене був такий панцир, як у тебе, я не ховалася б. - Так, - зітхнула Черепаха, - ніхто не знає, чого в мене панцир, як камінь.

- А чого ж? - питає Лілія, і пелюстки її аж підвелися з цікавості над водою.

- Бо в мене серце ще ніжніше і м’якше, ніж твої пелюстки. Якби воно було відкритим, ніяка глибина його не врятувала б.

Запитання, які може отримати дитина за змістом твору: 1. Є рослини лісів, луків і водойм, серед них - лілія, про її спосіб життя і йде мова у творі; лілія захищає свої пелюстки, ховаючись вночі у воду; будова рослини - квітка, пелюстки, стебло. 2. Є тварини лісів, а є і водойм, представником тварин водойми є черепаха; панцир захищає черепаху від ворогів ( черепахи є сухопутні, морські і ті, що живуть в озері ).

3. Частини доби - ранок, ніч. 4. Сонце - планета чи зірка? 5. Оповідання виховує у дітей почуття любові, турботливого ставлення до всього живого, що оточує нас.



Філософія для дітей: √ у природі все продумано, передбачено, взаємопов’язано; √ у природі є різні види рослин з різними способами існування: є рослини луків, лісів, водойм. Кожен з них має свою характерну будову стебла, квітки і свій спосіб пристосування до життя. Кожен з цих видів має право на існування - і лілія, якій властиво ховати свою квітку на ніч під воду, і черепаха, в якої є міцний панцир - це її захист, він її захищає від ворогів; у їжака - голки; квітка "нічна красуня" розкриває свої квіти лише ввечері, а соняшник повертає свою голову за сонцем. Тобто кожна рослина і тварина має свій спосіб пристосування до життя; √ і люди, і рослини, і тварини здатні відчувати біль, радість.

Філософія для дорослих:

√ у дошкільний заклад приходять різні діти, серед них є діти -"лілії" і діти -"черепахи". Дітей -"лілій" можна одразу визначити за такими ознаками: ці діти в період адаптації, звикання до дитячого садка, плачуть, кричать, і їм найбільше приділяє уваги вихователь, заспокоюючи їх, весь час знаходиться поруч з ними, а діти -"черепахи" не кричать, вони тихенько сидять на стільчику, чи десь у куточку і чекають, поки за ними прийде мама. Вони лише запитують у вихователя, коли вона прийде. Таким дітям вихователь приділяє менше уваги, адже вони не плачуть і не потребують явно уваги вихователя, навіть якщо страждають, навіть коли страшно та боязно у них на душі через перебування не в домашніх умовах, коли поруч не мама, а чужа тітонька, та ще й так мало знайомих дітей! Досвідчений педагог має розпізнавати, відчувати таких дітей -"черепах" і не залишати їх поза увагою, а навпаки, оточити ласкою, турботою, любов’ю і теплотою свого серця;

√ педагог повинен мати хороші психолого-педагогічні знання про вікові індивідуально-типологічні особливості дітей дошкільного віку, кожен має розуміти дитину, її душевний стан, знати, як допомогти їй у період адаптації. Всі діти, як і дорослі, різні і по-різному сприймають зміну оточення. Цього навчають студентів у педагогічних ВНЗ, звертають велику увагу під час підготовки кадрів, але навчити відчувати стан дитини дуже важко, коли у вихователя немає внутрішнього чуття, інтуїції, розуміння дитини, вміння відчути її переживання і прагнення прийти на допомогу. Ось у чому , на мій погляд, полягає філософія для дорослих та дітей за твором В. Сухомлинського "Лілія і Черепаха".

Що таке "вперед"?

Кожен вихователь повинен постійно працювати над собою, удосконалювати свою педагогічну майстерність, бути обізнаним з новинками науково-методичної літератури. Рухатись уперед - це основна вимога до людини, яка обрала професію педагога. Що таке "вперед"? На це філософське запитання дають відповіді такі твори: "Камінь і струмок", "Як грибові захотілося побачити сонце", "Дуб і лоза".



Камінь і струмок

Край дороги лежав великий сірий Камінь. Аж почорнів від старості. Весною поблизу каменя, граючись, біг веселий, співучий Струмок. Він співав:



Я з краплинки народився, Став співучий і веселий. Скільки я всього побачу По дорозі до ріки!

Камінь почув веселу пісеньку і питає: - Чому тобі так весело? Ти ж слабенький, кволий. От я, камінь, сильний, могутній, ніхто мене з місця не зрушить. Засміявся Струмок:

- А ось побачимо. Повернувся до каменя, весело заграв, заспівав ще голосніше. Розмив ґрунт під Каменем. Похитнувся Камінь, позеленів від злості. - Ти хочеш мене з місця зрушити? Струмок співав, співав усе дзвінкіше. Рив землю під Каменем, поки й Камінь звалився у яр. А струмок побіг до річки. Камінь лежить уже тисячу років і думає: "Чого струмки прагнуть завжди вперед? Що це таке - вперед?"

Знання, які може отримати дитина за змістом твору: 1. Ознайомитись з об’єктами живої природи ( камінь, струмок ). 2. Поповнити активний словник словами: струмок - слабенький, кволий, а камінь - сильний, могутній. 3. Отримати знання про те, що вода має життєдайну силу і руйнівну. 4. Виховувати у дітей бажання завжди рухатись уперед, незважаючи на перешкоди.

Філософія для дітей: У природі є об’єкти живої і неживої природи: камінь, пісок, земля, глина. Річки, озера, моря починаються зі струмків.

Філософія для дорослих:

√ Педагоги-вихователі - це струмочки. Початок їхньої діяльності сповнений надій, мрій, і ми їх порівнюємо з "безтурботними струмочками". Пройде час, "вихователі-струмочки" отримають досвід роботи і перетворяться на "повноводні річки" і "напуватимуть своїми водами" інших людей, дітей, віддаватимуть їм свої знання, любов, але на їх шляху буде, можливо, багато перешкод - "каменів". Успіху ж досягне той, хто мав перед собою чітко поставлену мету і йшов до неї, долаючи всі перешкоди, той, хто спрямував свої сили ("води") у правильне "русло".

Запитання, яким закінчується твір "Чого струмки прагнуть завжди вперед? Що таке - "вперед?", є надзвичайно філософським і відповідь на це запитання кожен з читачів може дати свою.

На нашу думку, "вперед" означає: ∙ не бути байдужим; ∙ не стояти на місці; ∙ мати бажання змінити світ, зробити свій внесок у розвиток чогось; ∙ ставити мету і працювати на її здійснення; ∙ залишити свій слід на Землі. І все це - завдання для молоді, для "струмків", адже майбутнє нашої країни - це діти!



Пізнання світу дітьми.

Ця філософська думка стосується насамперед особистості вихователя, адже дуже важливо, хто стоїть поруч з дитиною, хто відкриває для неї цей світ, чи розуміє вихователь, які спогади залишить дитина про нього на все своє життя.



Які ви щасливі!

Сьогодні до школи вперше прийшли малюки. Завтра їм починати навчання, а сьогодні їх привели матері познайомити з учителем. Матері пішли додому. Діти залишилися з учителем на зеленій галявині, під високою липою. Старий учитель Іван Пилипович сьогодні зустрічає десяте покоління своїх вихованців. Доведе оцих малюків до четвертого класу, і сповниться сорок років його роботи в школі. Ласкаві, привітні очі дивляться в чорні, сині, сірі, блакитні оченята своїх вихованців. Малі усміхаються. - Діти, ви не бачили, як задовго до світанку сходить ранкова зоря? - питає Іван Пилипович, і його лагідна усмішка викликає в малечі таку ж теплу усмішку. - Ні, не бачили, - відповідають діти.

- А не бачили, як соловейко п’є росу? - Ні, не бачили... - А як джміль чистить крильця на квітці, в якій він спав уночі?

- Ні, не бачили... - А не бачили, як весела комашка - сонечко - в теплий зимовий день виглядає спросоння з-під кори: чи не прийшла весна? - Не бачили... - Які ж ви щасливі, діти... - сказав Іван Пилипович. - Щасливі, бо вам є що бачити. Щасливі, бо вас чекає багато прекрасного. Я поведу вас на берег ставка, і ви побачите, як сходить ранкова зоря. Ми затамуємо дихання й побачимо, як соловейко, прокинувшись, п’є краплину роси. Прийдемо на світанку до великої гарбузової квітки й застукаємо там ледачого джмеля, який щойно прокинувся й чистить крильця. Підемо до нагрітого сонцем стовбура й побачимо, як сонце виглядає з-під кори й дивується:що ж це воно таке - жарко вже спати, а надворі сніги лежать... Ви щасливі, діти, бо все це побачите...



Знання, які може отримати дитина за змістом твору: 1. Навчає застосовувати такі слова, як: світанок, ранкова зоря, спросоння. 2. Розширює знання дітей про життя птахів ( соловейко ) та комах ( сонечко, джміль ), про пристосування рослин і тварин до життя. 3. Підводити дітей до розуміння того, що світ - прекрасний, непередбачуваний своїми дивами, а людина може робити його ще кращим. 4. Впливає на почуття дітей під час споглядання краси природного оточення. 5. Розвиває у дітей уміння помічати красу, захоплюватися нею та берегти її.

Філософія для дітей: Маленькі діти дуже щасливі від того, що у них попереду життя і багато часу для того, щоб навчитися бачити, помічати красу природи, відчувати цю красу, якщо вони не будуть байдужими до неї, якщо навчаться її берегти та примножувати.

Філософія для дорослих: ∙ Діти будуть щасливими тоді, коли їх виховує небайдужий вихователь, який вміє помічати красу, не проходить сам повз дива природи, зупиняється, щоб показати їх дітям, вихователь з чуйним, лагідним, вразливим серцем. ∙ Для педагога дуже важливо, не втратити дитячості - вміння дивуватися, помічати і захоплюватися, бачити, спостерігати і мріяти, захоплювати інших, зокрема дітей, та розкрити їм таємниці навколишнього світу.

∙ Які ж щасливі будуть діти, коли у них буде такий вихователь!

Одно-однісіньке в світі макове зернятко.

Несла бабуся з городу спілі маки. - Куди це нас несуть? - злякано зашепотіло в якійсь маковій коробочці одне Цікаве Макове Зернятко. Воно висунуло свою крихітну голівку у віконце, щоб глянути надвір, і випало на землю. Перед ним відкрився дивовижний світ. Угорі, десь далеко під хмарами, шумлять верховіття велетенських рослин. А над ними - ще більші рослини, а там, далі, такі великі, що й не видно, де вони кінчаються. Цікавому Маковому Зерняткові стало страшно. Йому здалося, що воно залишилося одне-однісіньке в цілому світі... Зернятко заплакало. Потім заснуло. Бачило якісь дивовижні сни: немовби із неба на землю падають велетенські білі ковдри... Прокинулося Цікаве Макове Зернятко від тепла. Воно лежало на м’яких подушках. Усе довкола співало. Цікавому Маковому Зерняткові захотілося поглянути, хто там співає. Воно підвело оченята й з подивом помітило, що замість голівки в нього - зелений паросток. Паросток піднявся над землею й розділився на листочки. Листочків ставало все більше й більше.

І от уже Цікаве Макове Зернятко - висока, гілляста, струнка рослина. На вершечку її зацвіла велика рожева квітка. Все це дивувало й тішило. Але найбільшу радість мало Цікаве Макове Зернятко, як побачило поруч іще одну рожеву квітку. - То я не одне-однісіньке в світі! - гукнуло Цікаве Макове Зернятко й засміялося.



Знання, які може отримати дитина за змістом твору: 1. Про етапи розвитку рослин: з насінини виростає доросла рослина, кожна рослина має плід. 2. Умови росту та розвитку рослин: сніг зігріває і оберігає зернятко рослин у землі, дає вологу навесні. 3. Оповідання виховує у дітей бажання пізнавати світ і отримувати насолоду від нових відкриттів.

Філософія для дітей:

∙ Діти дізнаються про ріст і розвиток рослин, продовження їхнього роду. Всі рослини мають певні стадії розвитку: в землю висівають зернятко, потім з’являється росток, стебло, виростає рослина, цвіте, дає плід, він дозріває і знову отримуємо зерно. З макового зернятка - виросте мак, з кісточки вишні - вишня, з жолудя - дуб. Продовження роду є і у рослин, і у тварин, і в людей.

∙ Діти в дитинстві надзвичайно цікаві, допитливі, непосидючі і з ними можуть статися різні неприємні історії, а дорослі мають застерегти їх.

∙ У дитинстві день здається нескінченним, луг - безмежним, поле - безкраїм, а життя таким довгим-довгим і таким прекрасним!



Філософія для дорослих:

Діти і дорослі. Права та обов’язки дорослих та дітей. Мати і батько опікуються своєю дитиною, ростять її, пестять, навчають і виховують. І дитина розуміє, що тато і мама - це її захисники, але настає час, коли дитину потрібно віддавати до дитячого садка. У малюка виникає перше почуття страху - мама залишає її на чужих людей. І в цей момент роль батьків беруть на себе вихователі. Вихователь - друга мама. Дошкільний заклад і сім’я продовжують опікуватися дитиною, готують її до життя. Діти з допомогою дорослих пізнають світ. Адже дитинство - це та пора, коли вихователі, батьки ознайомлюють дітей з навколишнім світом, ..."саме в дитинстві відкриваються найтонші, найніжніші барви рідної землі" (В. Сухомлинський). Саме в дитинстві діти дуже вразливі, емоційні, чутливі і завдання дорослих ознайомлювати дітей з навколишнім світом, але, разом з тим, оберігати їх, не перевантажувати інформацією і готувати до життя, до виходу в світ. Світ дорослих лякає дітей, тому вихователі і сім’я в тісній співпраці роблять все для того, щоб наступний етап - перехід до навчання в школі - був якомога менше болісним для дитини. За час перебування в дитячому садку дитина вчиться самостійності, розвиває свої здібності, отримує підготовку до виходу в шкільне життя. Дитину ми порівнюємо із зернятком, а дорослого - із зимовою ковдрою, яка протягом зими ( дошкільного віку ) зігріває, розвиває, готує зернятко до того, щоб весною воно дало гарні зелені ростки і стало високою, стрункою, гіллястою рослиною.



Для чого людина живе на світі?

Це запитання ставлять перед собою і дорослі, і діти. Відповіді на нього В. Сухомлинський дає в своїх творах словами бабусі.



Чорнобривці.

Тихий осінній вечір. Заходить сонце. У блакитному небі - ключ журавлів. Наша бабуся сидить на лавці біля тину, дивиться на захід сонця. Я питаю: - Бабусю, скажіть, для чого людина живе на світі? Бабуся всміхнулася й каже: - Щоб жити вічно.

Я не міг цього збагнути. Як це - жити вічно? Бабуся каже: - Ходімо до саду. Пішли ми до саду. Там доцвітали чорнобривці. Бабуся зібрала жменьку сухого насіння квітів, зав’язала у вузлик. - Почекай до весни, - зрозумієш, - сказала вона й поклала вузлик із насінням чорнобривців у сухий куточок. Настала весна. Ми з бабусею посіяли на грядці чорнобривці. Кращі, ніж восени. - Ось і людина живе, щоб вічно жила її краса, - сказала бабуся. Батьки живуть, щоб виховувати дітей. А діти потім народжують своїх дітей, щоб вічно жив людський рід. - А для чого живе людський рід? - Для щастя. Такою була відповідь бабусі. Які ж глибокі питання порушено в цьому творі! Чи завжди ми ставимо їх перед собою?

Знання, які може отримати дитина за змістом твору: 1. Про ознаки осені - птахи відлітають у теплі краї. 2. Про пори року - весною висівають насіння. 3. Про Сонце - зірку. Земля обертається навколо Сонця, тому у нас буває день або ніч. 4. Про квіти чорнобривці - осінні квіти. Цикл вирощування квітів з насіння - продовження роду квітів. 5. Про журавлів, що летять у вирій "ключем". Які ще значення має слово "ключ"? ( "Ключ до замка", "ключ до серця"). 6. Оповідання виховує вміння відчувати красу природи рідного краю, бажання берегти її.

Філософія для дорослих: Люди живуть на світі і дарують щастя життя своїм дітям. Батьки щасливі, коли їхні діти виростають щасливими. Рід людський живе вічно.



КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ В СЕРЕДНІЙ ГРУПІ

( СФЕРА " ЛЮДИ").

Тема. ЗАГАДКОВА ПІРЇНКА.

Мета: ознайомити дітей з першими ознаками весни ( біжать струмочки, зацвітають перші весняні квіти ), вчити дітей розуміти те, що в житті, так як і в оповіданні, дуже часто буває, не завжди можна судити про людей з першого погляду: не завжди зовнішній вигляд людини розкриває її характер, вдачу. Вчити дітей розуміти зміст прислів’я: "Не все те золото, що блищить". Розвивати мовлення, логічне мислення у дітей, вміння співставляти зміст твору з життям. Виховувати у дітей бажання і вміння орієнтуватися у навколишньому, розуміти і бачити красу.

Хід заняття:

Вихователь. Діти, я для вас приготувала цікаву історію. ( Вихователь демонструє розповідь історії з показом на фланелеграфі). Вихователь. Ранньої весни, коли засяяло сонечко і почало вітати своїми промінчиками всю землю, звідкіль не візьмись з’явилася в повітрі біла пір’їнка. Кружляючи у повітрі, вона тихенько падала вниз. І ось легка пір’їнка вже на теплій, спокійній від зимового сну, землі. Лежала вона і милувалася красою природи навесні. - Діти, а як ви вважаєте, яка була пір’їнка? ( Відповіді дітей ). - Та раптом хтось у неї запитав: "Привіт, незнайомко, ти хто?" - Я Пір’їнка. - А я струмочок. Вибач, але я не можу з тобою розмовляти, я поспішаю. - Діти, як ви вважаєте, чому він не міг розмовляти з пір’їнкою? Якими словами можна сказати про струмочок? ( Відповіді дітей ).

Струмочок відповів: - Бо я напуваю землю водичкою. Мене чекає річечка, яка стане завдяки мені повною. І струмочок побіг. Аж раптом подув легкий, теплий вітерець, пір’їнка похитнулась і повернулася в інший бік, побачивши... ( Вихователь на фланелеграф виставляє підсніжник ). Що це за квітка? ( Відповіді дітей ). - Яка ти гарна, як тебе звати? - запитала пір’їнка. - Я перша квіточка весни, мене звати підсніжник. Я справді красива і ранньої весни прикрашаю лісові галявини, мною милуються і люди, і тварини. Засумувала пір’їнка: - Всі чимось зайняті, всі комусь потрібні. А я одна-однісінька в цілому світі, нікому не потрібна.

Запитання до дітей: - Діти, як ви вважаєте, чи правильно думала пір’їнка? Чому? - Кому ще може знадобитися пір’їнка? - Як люди використовують пір’я?

Вихователь. А зараз я пропоную пограти в гру.



Дидактична гра "Де сховалася пірїнка?" На екрані ноутбука змінюються слайди: зявляються предмети, які приховують пірїнку; діти відповідають на запитання вихователя, будуючи речення з прийменниками. Наприклад: Пірїнка лежить: на пеньочку; під листочком; над квіточкою; за деревом; ліворуч від зайчика; праворуч від грибочка; між дівчинкою і струмочком тощо.

Фізкультхвилинка "Горобчики на гілках". Встали прямо, руки в боки, скачем, скоки, скоки, скоки На одній нозі, на двох, притомились, сіли, ох! Посиділи, відпочили, знов у нас з’явились сили. Тож сидіти не змогли і стрибати почали. На одній нозі, на двох скачем, скачем,скачем, ох! У запису звучить цвірінькання горобців. Вихователь звертає увагу дітей на гніздечко, в якому сидить збентежений горобець. Горобчик. Діти, допоможіть мені розібратися в одній пригоді, яка зі мною трапилася. Вихователь читає твір із показом слайдів через ноутбук.

Біла пірїнка.

На солом’яній стрісі сиділа зграйка горобців. Вони заклопотано цвірінчали про свої горобині справи. Аж тут прилетів до них чужий, невідомий їм, не бачений ще на солом’яній стрісі. Був він якийсь не схожий на інших горобців. Маленька голівка набундючена, шия коротенька, дзьобик вередливий. Та найголовніше - була пір’їнка у крилі. Серед сірого пір’я вона виділялась особливо яскраво. - Дивіться, дивіться, - зацвірінчали всі, - до нас прилетів небачений горобець із білою пір’їнкою у крилі. Злетілися цікаві з кількох сусідніх стріх, сіли біля горобця з білою пір’їнкою та й питають: - Звідки ти прилетів? - Із-за моря..., - відповідає горобець із білою пір’їнкою в хвості. Тим часом, кожному хотілося ближче сісти, щоб добре його розглянути. Кілька разів доторкнулися дзьобиками до білої пір’їнки, хтось цікавий смикнув її - і вона впала, вітер підхопив та й поніс далеко-далеко. І горобець перестав бути дивовижним. Став такий самий сірий, як і всі, що народилися й виросли у солом’яних стріхах. І голівка стала така сама, і шийка, і дзьобик. Зацвірінькав чужий - і всі аж дзьобики пороззявляли від здивування. - Так це ж наш звичайний домашній горобець! - залящали. - А ми, дурні, й повірили.



Запитання до дітей: - Де сиділа зграйка горобців? - Що вони робили? - Про які справи вони цвірінькали? - Хто до них прилетів? - Чим привабив увагу інших горобців несподіваний гість? - Як він себе поводив? - Чому здивувалися всі горобці? - Якими словами можна сказати про горобчика з білою пір’їнкою? - А чи є у нас такі діти в групі? ( Відповіді дітей ).

Вихователь. Ось бачите, діти, так і в житті буває: не завжди можна судити про людей з першого погляду; не завжди зовнішній вигляд людини розкриває її характер, вдачу. Недаремно в народі кажуть: не все те золото, що блищить. - Діти, я вам бажаю, щоб у вашому житті було багато гарних друзів, які завжди вам допоможуть у тяжку хвилину. І ніколи не будьте схожими на того хвалькуватого горобчика.



РОЗВАГА У СЕРЕДНІЙ ГРУПІ

"ОСІННЯ КАЗКА НА НОВИЙ ЛАД"

( З ВИКОРИСТАННЯМ ПЕДАГОГІЧНИХ ІДЕЙ В.СУХОМЛИНСЬКОГО ).

Мета: закріпити знання дітей про осінні явища в природі: рання осінь ( бабине літо ), золота осінь ( прохолодно, сонечко світить, листя золоте летить ), пізня осінь ( холодно, сумно ). Вчити дітей розуміти на прикладі казкових героїв те, що якби не було холодно, сумно та некомфортно, але завжди на допомогу можуть прийти справжні друзі, вони розвеселяють, піднімають настрій, головне, правильно зрозуміти де друг, а де ні. Виховувати у дітей бажання самим придумувати добрий кінець до казки, обігрувати її, передаючи мімікою, жестами, мовою та музикою характер персонажів, викликати у дітей позитивний настрій, задоволення від

виконання ролей, бажання бути дружніми і добрими, бо всі разом - це велика сила.



Хід розваги:

Читання оповідань В. Сухомлинського "Як починається осінь" та "Де беруться срібні павутинки?"



Як починається осінь.

Осінь - це донька Діда Мороза. Старша донька, бо в нього є ще молодша - Весна. В Осені коси заквітчані пшеничними колосками й червоними ягідками калини. Ходить Осінь лугами, берегами. Де зітхне, там холодом війне. Любить Осінь ночами сидіти на березі ставка. А вранці над водою підіймається сивий туман і довго не розходиться. Оце й починається Осінь. Бояться Осені пташки. Як тільки побачать її ластівки,злітаються й про щось тривожно радяться. А журавлі піднімаються високо в небо й тривожно курличуть. Любить Осінь заходити в садки. Доторкнеться до яблуні - яблука жовтіють. А дятли радіють, зустрівшись із Осінню: голосно щебечуть, перелітають із місця на місце, шукають поживи на деревах. Сьогодні теплий і сонячний день. Низько стоїть сонце - світить, але не дуже гріє. Сіла старша донька Діда Мороза під стогом сіна, розплітає косу, гріється. Співає пісню про срібні павутинки.



Запитання до дітей: - Яка погода на початку осені? - Як ви здогадалися, що погода сонячна? - Що можна сказати про ставок? - Чому трава буває різного кольору - і зеленого, і жовтого, і коричневого, і сірого? - Які кольори переважають на початку ( в середині, наприкінці ) осені?

- Який настрій викликає у вас осінь? - Які почуття виникають у вас, коли ви дивитесь на картинки? ( Відповіді дітей ).



Де беруться срібні павутинки.

Сидить старенька бабуся на сонці. А сонечко осіннє не пече, а тільки гріє ласкаво. Дивиться бабуся - в повітрі пливуть срібні павутинки. "Звідки вони пливуть, де вони беруться?" - питається бабусі внуча. А бабуся розповідає про ткача-павука. На високій тополі, що стоїть над шляхом, живе ткач-павучок. Сидить високо-високо, аж під самою хмарою. Ось як пливе біла хмаринка над тополею, то з неї сиплеться пух. Падає пух на тополю, а павучок ловить його й ловить. І пряде з пушинок тонесенькі ниточки. З ниточок тче собі гніздечко. А зайві ниточки падають із тополі й летять-летять.



Запитання до дітей: - Що ми можемо побачити в повітрі під час бабиного літа? - Що воно робить? - А хто ж плете ці павутинки? - Які павутинки літають у повітрі? - А що ще може бути легким? ( Відповіді дітей ).

Осінь.

Лиш вітер осінньою піснею стане, змахне парасолька - і казка настане.



Дюймовочка. Ах, як довго спала я! І залишилася сама. Де ж поділись друзі всі? Жаба. Тут ми, тільки запроси! У болоті добре жити. Дуже сиро, тепло й сито. Скільки мошок, комарів! Ква-ква, немає слів!

Танець жабок.

Жабенята. Ми веселі жабенята ква,ква, ква... В нас зелені лапенята ква...

Дюймовочка. Не хочу я жити в болоті і співають на низькій ноті. Тому в путь я вирушаю і до лісу завітаю подивитись дивину і причому не одну. Жаба. Що ж, до зустрічі, ква, ква. Може вернешся, бува? ( біжать, квакаючи, на місце ). Дюймовочка. ( оббігає залу ). Ти чудовий, ліс казковий, і осінній, і зимовий. Мишка. ( вбігає до зали ). Дюймовочко, здрастуй! Чого ти смутна? Дюймовочка. Ах, Мишко рідненька, далеко весна. Не радісно в лісі мені восени, листки опадають, дерева смутні. Прощаються з милим убранням вони. Мишка. Так, ліс в цей час забуває про літо. У полі ж дозріли пшениця і жито. Дюймовочка. Покажи мені чудові колоски, хочу я почути їхні голоски.

Танок Колосків

1 колосок. Золотеє сонечко зігріває полечко, Щоб ми дзвінко заспівали і скоріше дозрівали. 2 колосок. Хмарко над пшеничкою, пригости водичкою. Щоб ми підростали, більшими ставали. ( Мишка збирає колоски ). Мишка. Тепер прощаюсь я, до зустрічі, бувай! Мені до нірки треба нести урожай. ( Дюймовочка оббігає зал ). Жук. ( вилітає, гуде жу-жу-жу ). Я джентельмен, я жу-жу-жу, Тебе я в танці закружу. Закружу, заворожу, ліс осінній покажу!

Танок "Полька"

Жук. Тепер прощаюсь я, до зустрічі, бувай! Дюймовочка. Не до смаку мені ти, жук, гудбай!

( Дюймовочка оббігає залу ).

Дюймовочка. Який осінній ліс чудовий! Він неповторний і казковий! Дерева сплять, вони не чують, як вітер з листям вальс танцюють. ( Звучить музика з супроводом дощу ). Дюймовочка. Дощ починається, холодно. Ой, що ж мені робити? Як же до тепла дожити? ( Сідає, зажурено схиливши голову ).

Тим часом, по осінньому лісі гуляла Фея Осінь. Там вона і стріла маленьку Дюймовочку. Осінь. Хто це? Мила дівчинко, не плач! Я зігрію тебе своєю барвистою хустиною, а під моєю чарівною парасолькою ми перенесемося до діток, тільки серед них ти зможеш знайти справжніх друзів. ( Біжать ). Осінь. Ну що, малята, сподобалися вам мої казка? А зараз я вам пропоную повеселитись і погратися у гру "Чарівна хустинка". Осінь. Дітки, відгадайте, а хто це зі мною прийшов у гості? ( Дюймовочка ). Осінь. Вона довго блукала по осінньому лісі в пошуках справжніх друзів, але знайшла їх тільки тут, у вас серед діток, які завжди веселі, дружні і готові прийти на допомогу.







Якими б прекрасними не були наші дошкільні установи, найголовнішими "майстрами", що формують розумні думки малюків, є мати й батько.

В. Сухомлинський

В. Сухомлинський велику увагу приділяв патріотичному вихованню дошкільників. Цю роботу він пропонує проводити двома лініями:



* Рід, родина; * Україна.

Я зі своїми дітьми провела ряд заходів на цю тему. Вони дозволяють дітям отримати багато знань про рід, родину, Україну, здійснюють морально-етичний розвиток дошкільнят, дають ґрунт для розвитку логічного розвитку дітей, прищеплюють любов до рідної неньки, сім’ї, України, природи. Це все можна зробити, використовуючи казки і оповідання В. Сухомлинського.





  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка