Днз «Дзвіночок» №5 м. Жашків



Сторінка2/3
Дата конвертації19.02.2016
Розмір0.58 Mb.
1   2   3
Тема: "Рід, родина"( середня група ).

Підтема: Екскурсія за твором В. Сухомлинського "Стара-стара вишня".

Мета: збагатити знання дітей про продовження роду у рослин, про те, що рід є у людей і у рослин; учити уважно слухати розповідь, відповідати на запитання за змістом бесіди та висловлювати свої думки із власного досвіду; закріпити вміння утворювати означення від іменників; назви листочків із різних дерев; виховувати у дітей бажання зберігати традиції свого роду, берегти все "старе й предковічне".

Обладнання: комплект картин і методичні рекомендації до творів В. Сухомлинського ( Сухомлинський - дітям. - К.: Мистецтво, 1986 ).

Хід:

Організація дітей біля вишні на території дошкільного закладу. Вихователь. Як приємно мені вас бачити усміхненими, щасливими, радісними. Який прекрасний світ! Скільки в ньому всього нового, цікавого! Ви, хоч і маленькі, а вже маєте свій життєвий досвід. Скажіть, діти, чи пригадуєте ви хоч якийсь випадок зі свого життя, який вам запам’ятався найбільше і вразив ваше серце й душу? Подорожі до моря, у музей, народження сестрички, святкування дня народження, похід до зоопарку тощо. Вихователь. Це все зберігає ваша пам’ять. Дитинство - це щаслива пора. А що більший у людини життєвий досвід, то більше в пам’яті залишається різних вражень і спогадів. Я часто згадую рідну батьківську хату, вишневий садок біля неї.

Цей сад був чарівним оазисом мого дитинства. Ми, дітлахи, знали, де росте найсмачніша груша чи яблуня. Нині сад, хоч і постарів, та й досі пригощає нас плодами. Душа наповнюється щемом, тихою радістю... Вихователь розповідає дітям оповідання В. Сухомлинського:



Стара-стара вишня

Це запам’яталося мені як найкращий спомин дитинства. Недалеко від нашої хати росла вишня. Стара-стара, вже половина гілок зовсім засохла, а на половині ще родили - ой які ж смачні ягоди! Запам’яталося: весною зацвіла тільки одна гілка. Батько хотів зрубати вишню, бо вмирає ж вона...та мати сказала: - Не треба рубати. Цю вишню посадив ще твій дідусь. Хай вродять вишні на оцій гілці... Вродили востаннє вишні. Зібрала мама кісточки та й посадила в землю. Виросли з тих кісточок молоді вишні. Стара вишня засохла, а молоді вже цвітуть і плодоносять. Отак як вишня не вмерла, а продовжила свій рід, так і народ ніколи не вмирає. Поки живе народ, поки живе й Батьківщина. Бережімо все старе й предковічне. Бережімо те, чим дорожили наші діди й прадіди. Це пам’ять народу. Бо як втратить народ пам’ять, втратить і любов до своєї Батьківщини.



Запитання до дітей: ⱷ Яка вишня росла біля хати? ⱷ З чого видно, що вишня була старою? ⱷ Чи багато було весною цвіту на вишні? ⱷ Що хотів зробити тато з вишнею? ⱷ Чому мама не дозволила зрубати вишню? ⱷ Що мама зробила з кісточками?

Вихователь. Отже, вишня не вмерла, а продовжила свій рід. Так і народ ніколи не вмирає. Доки живе народ, доти живе і Батьківщина. Ми бачимо, що рід є у людей і у рослин. Вихователь залучає дітей до проведення аналогії між ростом вишні і людини: паросток кісточки - маля, молоде деревце - маленька дитина, дошкільник, старше деревце - це школяр, доросле дерево - доросла людина. Вихователь пропонує дітям пограти у гру "З якого дерева листочок?" ( Мовленнєва гра - фізкультхвилинка. ) Діти бігають, за сигналом вихователя беруть листочок і називають - який? Наприклад:з берези - березовий, з клена - кленовий, з вишні - вишневий.

Запитання до дітей: чому кажуть: "Людському роду - нема переводу"? На прикладі роду однієї дитини називаємо склад родини і як він продовжується ( з діда-прадіда і до правнуків ). Вихователь. Ми з вами маємо пам’ятати все старе й предковічне, берегти все те, чим дорожили наші діди і прадіди. Розгляд ілюстрацій через ноутбук "Чому дідусь сумний", "Бабусина радість","Памятаємо через роки" ( з комплекту "Сухомлинський - дітям" ).

Вихователь. Це пам’ять народу, а як втратить народ пам’ять, то втратить і любов до Батьківщини. Діти називають прислівя: "Хто не памятає свого минулого, той не матиме і майбутнього". Вихователь. У кожній родині є свої сімейні реліквії, фото, листи з фронту, свої обереги, звичаї і традиції, свята. Які традиції у вашій родині? (Фотоальбоми, обереги, святкування різних свят, вшанування памяті своїх предків ). Вихователь. Де б не ходив ти по світу, серце тебе приведе До рідного дому, до мами, що завжди чекає тебе. Життя твого тут колиска і тут коріння твоє, Родині вклонись низько-низько і знову іди вперед.

Підтема: Бесіда за твором В. Сухомлинського "Поздоровляємо".

Мета: розширити знання дітей про рід, родину, уміти називати її членів; ознайомити з поняттям "поздоровляємо"; учити дітей уважно слухати оповідання, розуміти його зміст; розвивати уміння зв’язно будувати відповіді на поставлені запитання, будувати складнопідрядні речення зі сполучником "тому що", доводити свою думку; вправляти у вмінні керувати своїми емоціями, створювати позитивний емоційний стан; виховувати у дітей приязне ставлення до дорослих, друзів.

Матеріал: картинки до вправи "Зроби щасливим".

Хід:

Вихователь. Діти, підійдіть до мене. Я хочу побачити, які гарні оченята в кожного з вас, як вони вміють усміхатися. Ви такі гарненькі, я вас усіх дуже люблю. Ми з вами - одна родина. Для вас у садочку я - друга мама, а ви - мої дітки. Я щаслива від того, що в мене так багато діток.

- Діти, у кожного з вас є своя родина. - Чи велика твоя родина, Даринко? Назви членів своєї родини. А твоя, Діма, родина велика? З кого вона складається? ( Відповіді дітей ). - Діти, яку родину можна назвати щасливою? ( Відповіді дітей ). Сашику, твою родину можна назвати щасливою? Чому так вважаєш? ( Народився братик, мене люблять ). Вихователь. Мені приємно чути, що у вас такі великі щасливі родини. Зараз я вам розповім про Марійчину родину. ( Вихователь читає оповідання В. Сухомлинського Поздоровляємо

Урок у другому класі. Галя підносить руку. - Що ти хочеш сказати, Галю? - питає Ганна Олексіївна. - У Марійки братик народився, - сповіщає Галя.

А Марійка - це її подруга. Діти оглядаються з цікавістю на Марійку. Дівчинка аж знітилася. - Як це добре! - каже Ганна Олексіївна, вона підходить до Марійки й цілує її. - Поздоровляємо Марійчину маму з сином, а Марійку з братиком. У класі тихо. - А що значить - поздоровляємо? - питає Микола. - Це значить, що в Марійчиної мами, у татка й у самої Марійки - велике щастя. Народилась людина - й принесла щастя багатьом людям. У Марійчиної мами народився син. У Марійчиного тата народився син. У Марійки народився брат. У Марійчиного дідуся народився онук. У бабусі Марійчиної народився внук. У дядька Марійчиного народився племінник, небіж. А в нас народився новий приятель. Он скільки людей стали щасливіші. Он скільком людям приніс Марійчин брат щастя. Он чого ми поздоровляємо. Поздоровляємо - це значить: радіємо разом із Марійчиними мамою й татом, бабусею і дідусем, і з дядьком Марійчиним. Діти радісно загомоніли: - Поздоровляємо... Поздоровляємо...



Запитання до дітей: ⱷ Чому Марійчина родина стала щасливою? ⱷ Кого ще в родині маленький хлопчик зробив щасливим? ⱷ Ким братик Марійки був для членів родини? ⱷ Чому всіх вітали з народженням дитини? ( Всі стали багатші на рідну людину ). ⱷ Чому діти в класі поздоровляли Марійку? ( Зявився новий друг, товариш ).

Вихователь. Як ви гадаєте, яка користь від народження дитини? ( Продовження роду, у майбутньому діти доглядатимуть за батьками).

- Народження дитини - це найбільше щастя. Ви всі теж колись зробили щасливою свою родину, бо ви народилися. І ваші батьки стали щасливими людьми, бо на світ з’явилася рідна людинка, яку вони чекали і люблять. Ви, діти, теж маєте любити і поважати своїх батьків, бабусь і дідусів, бо це ваша родина, і вони намагаються виростити вас справжніми людьми.

Вихователь. Що означає - "поздоровляємо"? ( З чимось привітати, зробити комусь приємне ). - З чим можна поздоровляти людину? ( Із днем народження, зі святом, з новою піснею ). - Що ви відчуваєте, коли вас вітають? ( Радість, що про тебе піклуються ).

- Як можна вітати людину? ( Подарунком, увагою ). Правильно кажуть: "Не так цінний подарунок, як увага до людини". - Діти, а що може зробити щасливою квітку? ( Дощик, сонечко, не рвати її, а доглядати ).



Вправа "Зроби щасливим" Діти беруть різні картинки і розповідають, що або хто і як може зробити щасливим того, хто зображений. Вихователь. Діти, а що ще може зробити людину щасливою? ( Дружба, хороше ставлення товаришів, приємне слово, комплімент ).

Психоемоційна вправа "Подаруй комплімент"

Діти стають у коло і, передаючи один одному квітку, називають комплімент. Вихователь. От бачите, як радісно і приємно стає на душі від приємного слова. Подумайте і скажіть, а що може зробити щасливими людей усієї країни, світу? ( Мир в усьому світі, мир у домі, злагода і добробут у родині, народження здорових дітей ). Вихователь. Діти, сподіваюся, що ви й надалі будете чуйними, добрими, щасливими дітьми. На вас чекає багато прекрасного, адже ви вмієте радіти, усміхатися, дарувати свою усмішку, зігріти теплим словом.

Підтема. Екскурсія до квіткової клумби за твором В. Сухомлинського "Чорнобривці".

Мета: вчити дітей уважно слухати і розуміти основну ідею твору В. Сухомлинського "Чорнобривці", відповідати на запитання вихователя повним, граматично правильним реченням; поглибити знання дітей про осінні явища в природі; розкрити перед дітьми зміст поняття: "краса природи", "краса людського життя"; ознайомити дітей зі значенням слів "рід", "родина"; виховувати в дітей любов до природи, до життя, бажання творити красу і робити добро на землі.

Матеріал та обладнання: магнітофон із записом пісні "Чорнобривці" ( слова М. Сингаївського, музика В. Верлинича ), комплект карток із написаними прикметниками, які характеризують мамині руки, для гри "Чарівні мамині руки".

Хід:

Вихователь пропонує дітям послухати в записі пісню "Чорнобривці".

Запитання до дітей:

ⱷ Як називається ця пісня? ⱷ Чи сподобалася вона вам? ⱷ Які спогади викликає ця пісня у душі того, хто її співає? ⱷ Кого вони згадують у пісні? ( Маму ). ⱷ Чи люблять вони свою стареньку маму? ⱷ За що вони її люблять? ⱷ З яких слів це видно? ⱷ А ваші мами, бабусі садять у себе вдома чорнобривці? ⱷ Чи їздите ви до своїх бабусь у село? ⱷ Де ростуть чорнобривці? Коли вони зацвітають, на що вони схожі? ⱷ Чи подобаються вам чорнобривці? Чому?



Вихователь показує на чорнобривці, що ростуть на клумбі. Вихователь. Діти, зараз я вам про ці красиві квіти прочитаю твір В. Сухомлинського, який називається "Чорнобривці".

Чорнобривці

Тихий осінній вечір. Заходить сонце. У блакитному небі - ключ журавлів. Наша бабуся сидить на лавці біля тину, дивиться на захід сонця. Я питаю:

- Бабусю, скажіть, для чого людина живе на світі? Бабуся всміхнулася й каже: - Щоб жити вічно. Я не міг цього збагнути. Як це - жити вічно? Бабуся каже: - Ходімо до саду. Пішли ми до саду. Там доцвітали чорнобривці. Бабуся зібрала жменьку сухого насіння квітів, зав’язала у вузлик. - Почекай до весни, - зрозумієш, - сказала вона й поклала вузлик із насінням чорнобривців у сухий куточок. Настала весна. Ми з бабусею посіли на грядці насіння. Зійшло, піднялося, зацвіло. Які вони красиві, ці чорнобривці. Кращі, ніж восени.

- Ось і людина живе, щоб вічно жила її краса, - сказала бабуся. - Батьки живуть, щоб виховувати дітей. А діти потім народжують своїх дітей, щоб вічно жив людський рід. - А для чого живе людський рід? - знову питаю я. - Для щастя.

Запитання до дітей:

ⱷ Про яку пору року пише В. Сухомлинський у своєму оповіданні? ( Осінь ).

ⱷ Що про це написано у творі? ⱷ Які птахи відлітають ключем восени у вирій? ⱷ Що запитай хлопчик у бабусі? ⱷ Що відповіла бабуся внуку?

ⱷ Навіщо бабуся зібрала в саду насіння чорнобривців? ⱷ Що зробили бабуся і хлопчик навесні? ⱷ Які виросли чорнобривці? ⱷ Для чого садять люди квіти? ⱷ Для чого живе людина?

Роздуми дітей за твором. - Як ви розумієте слова бабусі: "Людина живе, щоб вічно жила її краса"?

- Для чого живуть батьки? - Для чого живуть діти? - Що таке людський рід? ( Пояснення вихователя ). - Для чого живе людський рід? ( Для щастя ).



Вихователь пропонує дітям пограти в дидактичну гру "Чарівні мамині руки"( вихователь роздає дітям пелюстки, діти називають слова-характеристики маминих рук, складають квітку ). - Чи красива ця квітка? - На яку квітку схожа ваша мама? - Якою має бути людина, щоб ніжність і любов до мами допомагали їй упродовж життя? - Чи тільки діти потребують материнської ніжності? Хто ще? ( Дорослі, тварини, птахи ). - Чи знаєте ви дорослих людей, які з ніжністю ставляться до своєї мами?

- У яких вчинках це можна побачити? Вихователь пропонує дітям намалювати українську землю у квітах.





Той, хто забув колиску, з якої піднявся, щоб піти по землі, хто байдужий до матері, що вигодувала та виховала його, нездатен переживати високі патріотичні почуття. В. Сухомлинський.

Тема:"Україна".

Підтема. Розвага для дітей середнього групи "Наші українські рушники" ( з використанням оповідання В. Сухомлинського "Бабусин рушник". )

Мета: формувати уявлення дітей про традиційне житло та побут українців у минулому: ознайомити дітей з українськими вишиваними рушниками - предметом національного побуту, оберегами сім’ї; дати дітям знання про традиційне українське ремесло - вишивання рушників, де вони використовувались, види рушників; активізувати словник дітей словами "прядка", "верстак", "рогач", "кочерга", "глечик", "макітра", "горщик", "скриня", "орнамент"; продовжувати ознайомлення дітей з творами В. Сухомлинського; навчати розуміти їх філософський зміст, відповідати на запитання вихователя повними, граматично правильними реченнями; розвивати естетичний смак; виховувати пізнавальний інтерес до особливостей старовинної національної оселі, шанобливе ставлення до оберегів українського дому, до рушників, вишитих бабусею, прабабусею, мамою.

Матеріал та обладнання: макет української хати, піч, посуд із глини, українські рушники, розвішані на стіні, мультимедійний проект про минуле і сучасне в побуті українського народу, екран, проектор.

Хід:

Діти заходять до святково прибраної українськими рушниками світлиці.

Вихователь. Любі діти, я рада вітати у нашій світлиці тих, хто любить свій рідний край, свою землю,свою Батьківщину. - Як називають наш край, де ми з вами народилися й живемо?

- Як називають людей, які живуть в Україні? - Ви зараз всі живете в красивих цегляних будинках або квартирах. А щоб дізнатися, як жили багато років тому, у далекому минулому, ваші прадідусі і прабабусі в Україні, яке в них було житло, як вони його прикрашали, ми з вами вирушимо в подорож у далеку бувальщину. А що таке бувальщина? Відповіді дітей. - Дійсно, це те, що було насправді багато років тому. Це історія, яка насправді колись була. Тож заплющуйте очі - раз, два, три - вирушаймо в подорож. Вихователь вмикає ноутбук і показує слайди українського села в минулому - хати-мазанки, млин, криниця, журавель. Вихователь. Діти, куди ми з вами потрапили? Це місто чи село? Чому ви так вважаєте? З чого робили хати в далекому минулому?

- З чого робили дах у хаті? Ось у таких хатах жили колись ваші прадідусі і прабабусі. Свою хату вони дуже любили. Хата була для них берегинею.

- Звідки люди брали воду для пиття та приготування їжі? Звісно, з криниці. А як ще називали криницю? ( Журавель ). - Чому саме таку назву дістав колодязь? - Навіщо в селі був млин? Відповіді дітей. Вихователь. Діти, я теж народилася в селі. Коли вже минуло багато років, я завжди з любов’ю згадую свою рідну батьківську хату, де народилася, виросла, де пройшло моє дитинство.

Я люблю свою хату і подвір’я, й садок, Де і сонця багато і в спеку холодок. Все для мене тут рідне: стіни білі, як сніг, І віконце привітне, і дубовий поріг, І ряденця строкаті, й рушники на стіні. Навіть дим в нашій хаті рідно пахне мені.

Вихователь. Подумайте і скажіть, якими лагідними словами можна сказати про хату? ( Відповіді дітей ). Вихователь далі показує слайд української світлиці. Вихователь. Як називали господарі кімнату в хаті? - Що стояло в світлиці? ( Деревяний стіл, застелений скатертиною, деревяна лава під стіною ). - Що висіло на стінах? ( Ікони, прикрашені вишитими рушниками, картини, фотографії ). Відповіді дітей. Вихователь. Стіни і стеля побілені, чистенькі, долівка з глини, притрушена запашною травою, а на свята застелена тканими доріжками.

Вихователь показує слайд із розмальованою піччю.

- Що було головне в хаті? - Чому піч була головною в хаті? - Як її ще люди називали? ( Піч-годувальниця ). Відповіді дітей. Вихователь звертає увагу на мисник. Вихователь. Де в хаті зберігали посуд? Так, у миснику. З чого був виготовлений посуд? Відповіді дітей. Вихователь звертає увагу на прядку. Вихователь. На прядці люди пряли нитки з льону, овечої вовни, а на верстаку ткали тканину, полотно, килимові доріжки. - Діти, а де люди зберігали, одяг, рушники, полотно? Правильно, у скрині. Її виготовляли з дерева, різьбленою орнаментом. - Чим господарі прикрашали свою хату? Відповіді дітей. Діти переглядають слайд із зображеною світлицею, прикрашеною рушниками над іконами, дверима, вікнами, картинами. Вихователь. От ми і побували з вами в українському селі в минулому, побачили як жили люди, чим прикрашали свою оселю. Ви багато мені розповідали про українське село, а зараз ми з вами пограємо в гру.



Дидактична гра "Минуле-сучасне"

Завдання: розрізняти предмети побуту минулого і сучасні та розповісти про їх призначення. Діти переглядають слайд минулого і сучасного нашого народу і вказують, де річ з минулого, а де із сучасного. Чому? 1-й слайд. Хата в минулому - сучасні котеджі, багатоповерхівки, будинки.

2-й слайд. Дерев’яні ложки, глиняний посуд - металеві ложки, фарфоровий посуд, сервізи. 3-й слайд. Піч - батареї, електричні обігрівачі, газова та електрична плита, мікрохвильова піч. 4-й слайд. Криниця-журавель - бювет, вода з кранів. 5-й слайд. Світлиця, прикрашена українськими рушниками, - сучасна кімната, прикрашена картинами. 6-й слайд. Скриня для одягу - шафи для одягу. 7-й слайд. Праска на вуглинках - електрична праска. Вихователь. Молодці, ви правильно назвали речі з минулого і сучасні речі. Зараз продовжимо нашу подорож у минуле. Вихователь пропонує дітям зайти в імпровізовану світлицю. Біля печі розглядає з дітьми посуд - горщики, макітру, глечики, миски, деревяні ложки. Вихователь. Діти, що робили рогачем господині? А кочергою? ( Відповіді дітей ). Вихователь підводить дітей до рушників, що висять на стіні.

- Чим прикрашена наша світлиця? - Що ви можете сказати про ці рушники? - Які вони? - Що вишивали бабусі, жінки, дівчата на цих рушниках? - Про що свідчать нам ці рушники? Відповіді дітей. Вихователь. Не було на селі жодної хати, де б не вишивали жінки, бабусі, дівчата рушників. Мистецтво вишивання бабусі і мами передавали своїм дітям і внукам. Вишиті рушники створювали затишок у хаті, зміцнювали родину. В народі казали: "Де сяє вишиття, там злагода й добре життя", "Хата без рушників, як родина без дітей". Рушники вважали оберегами. Вони боронили хату від нещастя, злих сил. Такі рушники можна порівняти із піснею, бо в них жінки, дівчата вкладали всю свою любов, свої мрії і сподівання на краще життя. Довгими зимовими вечорами дівчата збиралися в хаті, вишивали рушники, співали, танцювали. От і наші дівчата-україночки виконають зараз нам український танок з вишитими рушниками. Виходять дівчата і під українську музику танцюють з вишитими рушниками. Виходить дитина і читає вірш: - Рушники України, скільки вас і які? Рушничок для дитини, рушничок на всі дні, Рушнички ті весільні, рушнички лиш для свят, Рушнички для неділі, рушнички для малят. Вихователь. Діти, де ви бачили рушники? Де і коли використовували і використовують люди рушники? ( Розповіді дітей ). Вихователь показує дітям рушник-оберіг. - Діти, якими нитками вишитий оберіг? ( Червоними і чорними ). - Що означає червоний колір? ( Це колір любові, доброти, кохання, це колір червоної калини, яку дуже люблять і шанують в Україні ). - Що означає чорний колір? ( Це колір землі-годувальниці, колір багатства, статку ). Вихователь. Рушник супроводжує українця упродовж усього життя, і в радості, і в горі. Залежно від призначення, розрізняли рушники побутові та обрядові. Першим у житті людини був рушник, на який її приймали при народженні і який залишався з нею як оберіг. На рушнику, вишитому світлими нитками без жодного чорного стібка, несли дитину на хрещення. Хрещена мати готувала цей рушник заздалегідь, а загортаючи в нього немовля, промовляла, щоб його життєвий шлях був таким же світлим і добрим, як і рушник. Рушник весільний дівчата вишивали собі самі, вкладали в свої рушники мрії про щасливе подружнє життя. Ці рушники потім дарували старостам, своїм нареченим. На весіллі молоде подружжя ставало на весільний рушник і батьки бажали їм щасливого сімейного життя. Є цікаве оповідання у В. Сухомлинського:



Бабусин рушник

Був сонячний день. Чомусь мені здається, що це було в неділю. Мабуть, тому, що всі були дома - тато, мама, брат і сестра. Над маленьким вікном - рушник. І на тому рушникові, як зараз пам’ятаю, вишито: дівчина йде лугом і несе двоє відер води на коромислі. Я питаю маму, що це таке. Мама каже: це бабусин рушник. А вишивала його бабусина бабуся. Рушникові тому - більше як сто років. Де ж він - той рушник? Ота стежка вишивана, дорога мережана?..

Не вміємо берегти те, що зберегли нам діди і прадіди. А як же без тієї стежки, без дороги тієї?.. Хіба ж можна без неї у завтра іти?. Запитання до дітей: ⱷ Чи змогла сім’я зберегти бабусин рушник? ⱷ Добре чи погано, що не змогли вони зберегти прабабусин рушник? ⱷ Чому потрібно берегти рушники-обереги? Вихователь. А от наша Даша з мамою зберегла бабусин рушник. Послухайте, що вона розповість нам про нього: Моя бабуся гарно вишиває. Цвітуть на рушнику троянди й виноград. Розмай калиновий там грає і дивні птахи щебетять. Навік зєдналось чорне й червоне, мойого краю гордість і краса, Душа народу, малинові дзвони, його веселка і його сльоза. Вихователь. Діти, рушники-обереги потрібно шанувати, берегти, бо це наша історія, обереги від лиха, які дарували нам наші бабусі, прабабусі, щоб наше життя було щасливішим. Коли син вирушав у далеку дорогу, мати дарувала йому рушник, який оберігав його від нещастя, нагадував про рідну домівку і мамині працьовиті, ласкаві руки. Тому рушники оспівували у віршах і піснях. Прослуховування пісні про рушник у записі.



Вихователь. Шануйте, друзі, рушники, квітчайте ними хату. То обереги від біди, шануйте ті, що дала мати. От і закінчилася наша подорож у далеку бувальщину. Ми побачили, як жили ваші прабабусі, прадідусі в далекому минулому, дізналися про традиції, звичаї нашого українського народу. Це все наша історія, яку нам належить пам’ятати і шанувати.
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка