До 200-ліття Т. Г. Шевченка



Сторінка2/23
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.56 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23

Т.Г.ШЕВЧЕНКО І ЗВЯГЕЛЬЩИНА



Мальцева Валентина Федорівна, учитель української мови та літератури

НВК «Гімназія імені Лесі Українки – школа І ступеня»
Українська література

5 клас

Мета: поглибити знання учнів про життєву долю Т.Шевченка, зокрема про перебування поета у Новограді-Волинському, розкрити значимість поезій Великого Кобзаря у розвитку літератури рідного краю; розвивати зв’язне мовлення учнів, пам'ять, уміння формувати власні висловлювання, виразно читати поетичні твори; виховувати повагу до історичного минулого та формувати глибокі патріотичні почуття; розвивати інтерес до поетичної скарбниці Звягельщини.
Тип уроку: засвоєння нових знань, урок-портрет
Обладнання: портрет Т.Шевченка, виставка творів поета, карта «Поетичний зорепад»

Ну, що, здавалося б, слова.

Слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється, ожива,

Як їх почує.

Т.Шевченко



Хід уроку
Презентація. На екрані – пам’ятник Т.Шевченку в Каневі. Звучить «Заповіт».
Учитель. Напевно, немає жодного українця, який би не знав цієї чудової поезії Великого Кобзаря. У «Заповіті» поет просив, щоб «у сім’ї великій, вольній, новій» помۥянули його «незлим тихим словом».

Пом’янули без помпезності, фальші «як це, до речі, іноді сьогодні роблять». Просто, щоб згадали як звичайну людину, що ми сьогодні і робимо.



(Оголошення теми і мети уроку )

Учитель. Діти, а що ви чекаєте від уроку?

Діти. Ми хочемо дізнатися:

  • більше про Тараса Шевченка;

  • про наше місто;

  • про те, хто з місцевих поетів пише про Т.Шевченка;

  • хто з учнів гімназії пише вірші;

  • про що ці вірші.

Клас поділено на групи:

  • історики;

  • експерти;

  • поети;

  • літературні критики.

Учитель. Я провела дослідження і зробила висновок: чим величніша людина, тим важче про неї писати взагалі, а вірші – особливо. Мабуть, тому у добірках місцевих поетів не так і багато віршів про Т.Шевченка.

Учитель. Т.Г.Шевченко народився на Київщині, учився в Петербурзі, був членом Кирило-Мефодіївського товариства, а яке ж відношення мав до нашого міста?
Історична довідка

  • 21 вересня 1846 року Шевченко отримує від київського генерал-губернатора розпорядження виїхати на Київщину, Поділля і Волинь. Одержавши необхідні документи, поет вирушив у його серцю милий «волинський, богом благословенний край». 7 жовтня 1846 року він прибув до Новограда-Волинського.

Учитель. Пізніше поет напише у творі «Варнак» такі рядки:

«Бувало, й цілу ніч просиджував я на березі моєї милої Случі…»

Історична довідка

  • 7 жовтня 1846 року поет зупинився в будинку поштової станції. Будинок зберігся до наших часів, а в 1993 році тут встановлено меморіальну дошку.

Учитель. Сьогодні жителі Гульська гордяться тим, що саме до їхнього села завітав колись Т.Шевченко, де, за переказами, мешкала його знайома дівчина. Картину, яку він написав, назвав «Портрет невідомої в блакитному вбранні».

Історична довідка

  • Свої враження про Новоград-Волинський і село Гульськ поет відобразив у повісті «Вернак». Ось як він пише: «На гранитных берегах прекрасной реке Случи…», «Пошел я на Новоград-Волынский и на берегах моей родной, моей прекрасной Случи».

  • У селі Гульську встановлена пам’ятна стела, яка присвячена перебуванню Шевченка у нашому краї.

Учитель. Немає жодного письменника, якому поставлено стільки пам’ятників (не лише в Україні, а й у світі!), як Т.Шевченку.

Будь ласка, ось лише декілька з них.



Учитель. Подивіться – похмура стара людина, а йому немає й 47! Хіба і справді він був таким? А тепер погляньте – пам’ятник у Новограді-Волинському.

Історична довідка

  • 2001 рік в центрі Новограда-Волинського, в районі автовокзалу встановлено бронзовий пам’ятник Т.Г.Шевченку (скульптор Коркушко, архітектор Черніченко)

Учитель. Молодий, елегантний, одягнений у європейський сюртук. Сорочка з краваткою за останньою модою. Так одягнувшись, не соромно було гуляти в Парижі чи Лондоні. Ось він – наш Тарас, якого бачили звягельчани в тому далекому 1846 році. Таким він і повернувся до нас у 2001 році.

Вдивіться в цей простий і водночас великий витвір розуму і рук людських. Здається, що поет ніби прийшов до нас на розмову.

Уже в день відкриття пам’ятника були прочитані вірші про Т.Шевченка. Автори – В.Ксендзук і Л.Герус

(учні читають вірші).



Стоїть Тарас на Лесиній землі,

До серця руку вдячно прикладає,

Мов Україну з волею вітає!

І чують в кожнім місті і селі:
«Свою Україну любіть!»,

Щоб сила жила її й слава,

По правді до щастя ідіть,

До щастя своєї держави!

Л.Герус


І, як мудрець гомерівський, ступив

Тарас на землі Надслучанські,

П’янку чарівність зором охопив,

Згадавши спогади варнацькі:

Ту милу Случ в замріяній красі,

В обіймах берегів гранітних,

І ночі в діамантовій росі,

І очі милої привітні.

А як страждало серце Варнака,

А Случ печаль переливала,
Й зажуру зріла трепетно-гірка,

Що вік покою не давала.

І на папір лягли рядки,

Та сповідь знову оживала.

Тут теж пройшли Тарасові шляхи

Й частина дум його скресала.

З любов’ю подорожній в даль зорить,

А Звягель проводжа вогнями,

Здається, зупинився лиш на мить,

А залишивсь навіки з нами.

В.Ксензук



(Літературні критики задають учням питання)

Учитель. Учні гімназії свято шанують пам'ять про Кобзаря. Щороку проходить конкурс авторських віршів. Так, переможцем 2012 року (номінація – авторський вірш) стала учениця 11-го класу Ломова В, її вірш читає учениця 5-го класу

Слово до Тараса



Ви знову в Новограді, наш Тарасе,

І квіти ці принесено для Вас.

Ви молодий, бо непідвладні часу,

Але для Вас завжди підвладний час.

Та йдуть літа, вже скоро 200 буде,

Як у хатині тій, що край села,

Кріпачка - жінка (хто ж бо те забуде?)

Вродила сина, хлопця - бунтаря.

Душа - для пана, син - для України,

Якою марив і якою жив.

Її, знедолено-прекрасну і єдину,

Немовби неньку рідную любив.

Той місяць квітень став для Вас щасливим.

Ви не кріпак, Ви вільний назавжди.

Вас викупили з рабства друзі милі,

Щоб вчитись в Академії могли.

Ви і художник, і поет від Бога,

Бо саме Бог Вам уділив цей дар.

Веде вас в Україну дорога,

І подарунок є уже - „Кобзар".

Вас манить Кодня, і Житомир кличе,

І Гульськ гостинно двері відчиня,

А древній Звягель Вас зове на віче

І просить залишитись на щодня.

І ви прийшли, щоб стати у граніті,

Такий же елегантно-чарівний;

Кладуть завжди Вам до підніжжя квіти

Як шани дар людині дорогій.

І я приходжу знову, знову й знову...

Несу і радощі, й печалі, і жалі.

Іду до Вас на сповідь, на розмову,

Схиляю голову в шанобі до землі.

(Літературні критики задають питання)

Свої вірші читає автор.



Тарасові Шевченку присвячую

Його поезія - то сад.

Слова - плоди із солоду.

А що прийшлось йому віддать,

Щоб визріло те золото?!

Його поезія - то цвіт.

Слова-зірки незлічені.

І він залишив добрий слід

У світі цьому вічному.

Його поезія - земля,

Уквітчана природою.

Тарас засіяв нам поля

Добром людським і згодою.

Сукач Вікторія, 5-А клас

Кобзар

За вікном - берізка, на підвіконні - м'ята,

В гарній оправі книга серед книг.

Наче щедре сонце поселилось в хаті,

Як велике щастя стало на поріг.

Мудра, світла книга - то «Кобзар» Тараса,

На столі, як свято, білий коровай,

І пішло повір'я з дідівського часу:

Як «Кобзар» у хаті - буде щастя, знай.

Як пройдеш по селах рідної Вкраїни:

В кожній хаті - книга, на стіні - портрет.

В рушнику розшитім, квітчаний в калині,

Бо в святій пошані у людей поет.

То співець народний, наш Кобзар-Шевченко,

Знають його люди і широкий світ.

Внук Дніпра-Славути, син Вкраїни -неньки,

Він живе в народі, як і «Заповіт». Сукач Вікторія, 5-А кчас

(Літературні критики задають питання)

На екрані вірш випускниці гімназії О.Ткачук (учні читають і аналізують його)

Єднаймося

У час надій, зневіри й сподівання,

Коли, на жаль, ще є "чужі" й "свої",

Немов набат, Тарасове бажання: -

Єднаймося (оте!), брати мої.

Єднаймося задля свого народу,

Щоб Україну - неньку зберегти.

Ми - українці, не якісь заброди.

Єднаймося, бо ми усі - брати!

Єднаймося, допоки хватить сили.

В єднанні - наша слава вікова.

Ми все змогли і вистоять зуміли,

Збулись пророчі, віщії слова:

У нас єдина українська мова,

І сонце світить також в нас одне.

Одна земля, знедолено-чудова,

Отож єднаймося, поки бажання є.

А воно мусить бути, те бажання,

Бо вже пора єднатися, вже час.

Візьмімося за руки для єднання,

Бо саме так нам заповів Тарас.

Й зневіра зникне, і здійсниться мрія,

І буде в нас щасливе майбуття.

Єднаймося! У цьому вся надія

На щастя, радість, вільнеє життя.

Ткачук Олександра

Тема: розкриття важливої ролі єднання і дружби в людському житті.

Ідея: возвеличення народу в боротьбі за щастя, радість, вільне життя.

Літературний рід: лірика.

Провіднй мотив: «зневіра зникне і здійсниться мрія», буде щасливе майбуття.

Віршовий розмір: ямб. Римування: перехресне.

Рима: 1-3 рядки – жіноча; 2-4 – чоловіча.

Художні засоби:

  • епітети: вільнеє життя, щасливе майбуття, єдина мова…;

  • метафори: зневіра зникне, здійсниться мрія…;

  • порівняння: немов набат.

Учитель. На екрані для вас написаний вірш. Ви повинні вставити слова, що пропущені, дати назву.

?

Минають дні, роки, століття, дати.

Усе це називаєм словом «час».

Вже скоро й двісті, як в селянській …,

В сім’ї кріпацькій народивсь… .

Великий син великого народу,

Він і у Гульськ, і в Звягель приїжджав.

Для нього як знак шани й …

Наш пам’ятник отой, де є … .

Сміється березень і мружить очі сині.

Дев’яте – то число з календаря.

Живемо ми у вільній …,

Яка дала для світу … .

Учитель. А тепер звірте з оригіналом і поставте собі оцінки.

Тарасові

Минають дні, роки, століття, дати.

Усе це називаєм словом «час».

Вже скоро й двісті, як в селянській хаті,

В сім’ї кріпацькій народивсь Тарас.

Великий син великого народу,

Він і у Гульськ, і в Звягель приїжджав.

Для нього як знак шани й нагороди

Наш пам’ятник отой, де є вокзал.

Сміється березень і мружить очі сині.

Дев’яте – то число з календаря.

Живемо ми у вільній Україні,

Яка дала для світу Кобзаря.

Учитель. Ви готували проект «Поетичний зорепад», на якому розміщували фотографії місцевих поетів, поетів-початківців нашої гімназії. Ваша робота-дослідження свідчить про глибоку повагу до людей, які у своїх творах прославляють рідний край, людей що є гордістю Звягельщини.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка