До 200-ліття Т. Г. Шевченка



Сторінка22/23
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.56 Mb.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   23
ТЕМАТИЧНЕ ТЕСТУВАННЯ (КОНТРОЛЬНЕ АУДІЮВАННЯ)
Ульянова Олена Владиславівна,

учитель української мови та літератури ЗОШ №10
Українська мова

8 клас
Мета уроку: з`ясувати рівень сформованості комунікативних умінь, зокрема, вміння слухати-сприймати;формувати вміння самостійної роботи, вміння застосовувати здобуті теоретичні знання на практиці; розвивати пам'ять, увагу, логічне мислення.

Тип уроку: розвиток зв’язного мовлення.

Обладнання: текст для аудіювання.

Хід уроку.

I.Організаційний момент.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

ІІІ. Оголошення теми, мети, завдань уроку.

Текст для контрольного аудіювання

Місце і роль Бога у творчості Т.Г.Шевченка.

Бог для Тараса Шевченка – то велика і найцінніша духовна сила. Без неї не можна ні жити, ні творити, ні боротися. Тарас Шевченко ніколи не був безбожником. Навпаки він вірив у Бога, не розлучався з ним упродовж усього життя.

Приклеювати поету ярлик атеїста можуть лише ті, хто засліплений вигадками, хто ніколи не обтяжував себе завданням глибоко і всебічно вивчити творчість поета і відчути в ній глибинну духовність. Марними були, є і будуть намагання всіх, хто не хоче (або не може) бачити поета таким, яким він був усе своє коротке життя.

Тарас Шевченко – великий син України, гордість і слава наша. Творчість поета – згусток добра і правди. Він був сіячем і вирощувачем духовних якостей народу. Він вірив, що є сила, котрій треба поклонятися, бо вона, духовність у найсвятішому її розумінні, врятує людство від морального і духовного спустошення, виродження, збідніння. Цією силою є Бог. Єдиний в світі.

Поет сам усвідомлював, інших переконував, що люди можуть бути щасливими, морально й духовно зрілими тоді, коли в своїх серцях і душах оберігатимуть чистоту духовності, даної людині Богом. Нав’язувати

Т.Г. Шевченку атеїзм, м’яко кажучи, аморально і недоречно, бо таке нав’язування суперечить принципам поета, справжнім його позиціям, моральному кредо. Найнебезпечніше в оцінці творчості письменника, його морально-естетичних поглядів може статися тоді, коли намагатися приписувати поетові те, чого не було.

Варто додати. Згадуючи так часто Бога, звертаючись до нього за порадою, підтримкою, допомогою, Тарас Шевченко включав у це поняття також Добро і Правду – святі, постійні і надійні супутники людського життя, золоті і цілющі соки милосердя. Єдність троїстості – Бога, Добра, Правди – була і залишається джерелом нашої духовності, найціннішим надбанням людства. Було це коштовним та цінним і для поета.

За радянських часів творчість поета, як і його самого, заідеологізували, заполітизували, писали і говорили про поета, як про безбожника, чистого і великого атеїста. А це ж не так. Тарас Шевченко не тільки не був, а й не міг бути таким. Поет - громадянин був дитиною, сином свого часу. Йому і його творам притаманне все найкраще, найцінніше, людське. Цим є духовність. На ній тримається наше життя, світ.

Ми не повинні і не маємо морального права переміщувати поета-пророка, громадянина-правдолюба, борця за долю знедоленого, закріпаченого народу із однієї епохи в іншу. Він був таким, яким був, яким його сформувала тогочасна дійсність. Підтвердженням цього є невмируща і високохудожня творчість – правдива, духовно багата, завжди свіжа,побожна, подарована своєму народові щиро, щедро, і навіки.

Поет писав, часто повторював: «О Боже мій милий!» І ми теж кажемо: «О Боже наш милий, поможи!» Звертаючись до великого поета, запевняємо: «О великий наш поете, не зрадимо тобі!»

Життя багатогранне і складне. Інколи і загадкове. У ньому нема чистенької і гладенької, рівненької і без `ямкової дороги. Навіть нема такої стежки. Доводиться ходити і тернистими шляхами, спотикатися на них. Але ми йдемо, підтримані правдою, надією, вірою, чесністю.

Знаємо, яким був життєвий щлях Тараса Шевченка, але він не збочував і найперше – в духовності. А бути духовно багатим, стійким – це вірити в Бога, Добро, Правду. Цим кажемо все, або майже все.

Усі, хто знав поета, зустрічався і спілкувався з ним, у кого він був гостем, стверджували: поет не обходився без молитви.

Тарас Шевченко – рідкісний провісник, наш пророк.



На кожне запитання вибрати правильну відповідь

  1. Творчість Т.Г.Шевченка – це:

А). боротьба за щастя народу;

Б). згусток добра і правди;

В). поклик серця;

Г). вічний вогонь думки.



2. Поет вірив у силу, котрій треба поклонятися, бо вона:

А). духовність;

Б). боротьба;

В). кохання;

Г). радість;

3. Сила, яка, на думку Т.Г.Шевченка, врятує людство від виродження,- це:

А). богатирська;

Б). думки;

В). Бог;


Г). непереможна;

4. На думку поета, щасливою може бути людина,яка:

А). буде любити;

Б). розуміти інших;

В). дбатиме про близьких;

Г). зберігатиме духовну чистоту;

5. Поняття «Бог» для Т. Шевченка означало:

А). Добро і Правду;

Б). боротьбу і ненависть;

В). вірність письменству;

Г). написання творів;

6. За радянських часів про поета говорили, як про:

А). борця;

Б). безбожника – атеїста;

В). поета-громадянина;

Г). віруючу людину;

7. Наше життя,світ тримається на:

А). коханні;

Б). боротьбі;

В). духовності;

Г). відданості своїй справі;

8. Поет часто повторював:

А). «Боже збережи!»

Б). «О боже мій милий!»

В). «О боже, допоможи!»

Г). «Слава тобі, боже!»

9. Ми йдемо по житті підтримані:

А). правдою, надією;

Б). батьками;

В). вчителями;

Г). новими ідеями;

10. Бути духовно багатим, стійким – це:

А). означає не здаватися;

Б). вірити в Бога, Добро, Правду;

В). постійно боротися;

Г). поважати старших;

11. Усі, хто знали Т. Шевченка, стверджували, що поет не обходився без:

А). написання творів;

Б). своїх друзів;

В). молитви;

Г). без спогадів про минуле;

12. Основною думкою тексту є:

А). закликати людей до читання творів видатного поета;

Б). ствердження, що Т. Г. Шевченко був щиро віруючою людиною;

В). популяризувати ідеї та думки Великого Кобзаря;



IV. Підбиття підсумків уроку.

ЖІНОЧІ ОБРАЗИ У ТВОРЧОСТІ Т.ШЕВЧЕНКА. «КАТЕРИНА», «НАЙМИЧКА»
Ульянова Олена Владиславівна,

учитель української мови та літератури ЗОШ №10
Українська література

9 клас

Мета уроку: дати загальну характеристику образу Катерини, образу наймички Ганни; розвивати вміння виразного читання поетичних творів, увагу, пам'ять, мислення; виховувати повагу і любов до жінки-матері.

Обладнання: портрет Т. Шевченка, відеопрезентація.

Методи, прийоми, форми роботи: робота в групах, «вільне плавання», елементи дискусії, рефлексія.

Епіграф: «У всякого своя доля і свій шлях широкий..»
Хід уроку

І. Організація класу до роботи.

ІІ. Створення ситуації успіху. Обмін побажаннями.

ІІІ. Вступне слово учителя.(Як варіант читання напам`ять уривку з поеми «Наймичка»)

ІV. «Вільне плавання»

  1. Учениця читає уривок поеми «Катерина» від слів «Не слухала Катерина ні батька, ні неньки..» до «.. що вкралося горе..»

Питання для обговорення в групах: Коли кохання стає причиною горя?( Побудоване на брехні, не щире, таємне)

  1. «Сидить батько кінець столу на руки схилився», «стара мати за сльозами ледве вимовляє доні».

Питання для обговорення в групах:

Які почуття переважають у ставлення батьків до Катерини: любов, розпач, зневага? Чому Катерина нічого не відповідає батькові?(Батьки у розпачі, ніколи вони не зможуть пробачити своїй доньці, вони «відгортають її» від сім`ї, роду)



  1. Учень читає уривок від слів «Отож-бо дивіться» до слів «Не довелося москаля шукать ..»

Питання для обговорення в групах: Про що, на думку Шевченка, має думати кожна дівчина?( Про власну гідність ,честь роду)

  1. Питання для обговорення в групах: Коли Катря залишає свого сина «на шлях положила», чи думає вона про нього? Чому?(У розпачі Катерина не думає про сина, у горі вона залишає його, переважають емоції, страх)

  2. Питання для обговорення в групах: Чому Шевченко «не дає» померти дитині? Яке його майбутнє?( У малого Івася немає майбутнього, він поводир у сліпого кобзаря, «сіромаха»)

  3. Питання для обговорення в групах: Дослідники вважають образ Катерини узагальненим, як вважаєте ви?(Це був не поодинокий випадок – зведення дівчини москалем, її трагічна загибель)

  4. Питання для обговорення в групах: У чому актуальність поеми «Катерина»?(Актуальність поеми в питаннях відданості, вірності своєму коханню, відповідальності за власні вчинки)

VI. Робота з малюнком Т.Шевченка «Катерина». Знайти образи –символи, пояснити їх значення.(Образ вагітної Катерини – це образ нашої країни – понівеченої, пограбованої, залишеної напризволяще; образ селянина – люди байдужі до того, що відбувається з країною)

VIII. «Вільне плавання»

  1. Слово вчителя: - Про поему «Наймичка» І. Франко писав: «Наймичка – натура безмірно глибока, чуття у неї не тільки живе, але сильне та високе, любов до дитини така могуча, що перемагає все інше, заслонює перед нею весь світ, заставляє забувати про себе саму, віддати все своє життя не для хвилевої покути, але для довгої жертви на користь своєї дитини».

  2. Питання для обговорення в групах: Чому поема «Наймичка розпочинається словами з народної пісні «Як удова у Дунаєві синів поховала..»(Ганна, як і Катерина, думає про те, як їй вчинити, очевидно, і про те, щоб позбавитися дитини)

  3. Питання для обговорення в групах: Якими ви уявляєте старих Трохима і Настю?( «На хуторі собі жили.., гарненько в білих сорочках,.. любо як у раї..)

  4. Учениця читає уривок від слів « .. тяжко-важко плаче...» до слів «росте, виростає..»

Питання для обговорення в групах :Чому так сильно страждає Наймичка? «тяжко-важко плаче»? (Хоч бачить її дитині добре у цих людей, але змушена сама мовчати, не зізнаватися, брехати – це найтяжче. Брехня – найбільший гріх)

  1. Учениця читає уривок від слів «Пішла Ганна..» до « І пішла за ворота..» Питання для обговорення в групах: Чому у Київ у монастир Ганна йде з «чистим серцем»?Яку зміну ви помітили?(Після одруження Марка Ганна відчуває душевне полегшення, вона спокутує свій гріх, вона кладе своє життя на алтар жертовно любові)

  2. Учениця читає уривок від слів «Вернулася Катерина..» до слів «І Наймичка тяжко заридала..»

Питання для обговорення в групах: Як ви розумієте слова «Не догадались – вони добрі»? Чи означає це, що проявом доброти є вислів «дивитися крізь пальці»?(Не все і не завжди треба говорити, іноді правда може ранити глибоко)

  1. Учениця читає уривок від слів «.. Вийшла з хати Катерина.» до слів «..А мати вже спала»

Питання для обговорення в групах: За що просить пробачення Ганна у Марка? Чому відкриває правду?(Вона змогла зізнатися , відкрити правду, вона покаялася у тому, з чим жила весь час, вона очистила свою душу).

ІХ. Усна рефлексія.

Х. Оцінювання і самооцінювання.

ХІ. Домашнє завдання на вибір: написати твір-мініатюру «Майбутнє Івася» за поемою Т.Шевченка «Катерина», тестові завдання за змістом поем «Наймичка» і «Катерина», малюнки до поем, визначити художні засоби в уривках поетичних творів.

СВЯТО «НАШ ШЕВЧЕНКО»
Гарбарчук Валентина Вікторівна,

учитель української мови та літератури колегіуму
Українська літератураа

Лунає пісня «Реве та стогне Дніпр широкий».

1-й учень Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті просяє веселка, Повні сили й живої снаги, Ми вшановуємо свято Шевченка.

2-й учень Великий Кобзарю!

Ти живеш і в наші дні,

Ти з нами в праці і в борні,

Ти з нами йдеш до сонця сходу,

Ти правди й вольності пророк…

(М. Рильський)

3-й учень Кобзарем його ми звемо,

Так від роду і до роду:

Кожен вірш свій і поему

Він присвячував народу.

4-й учень Рідну матір і дитину

Він прославив серцем чистим,

Всю осяяв Україну

Поглядом він променистим.

5-й учень Ось чому в сім'ї великій,

У цвіту садів прекрасних

Буде жити він навіки,

Як безсмертний наш сучасник.

Хор (учень) виконує «Заповіт».

Світло в кімнаті пригасає, запаленою свічкою освітлюється тільки куточок селянської хати. До хати заходять мати та хлопчик в українських строях.

Хлопчик. Стомилися, матусю?

Мати. Нічого, синку. Де руки й охота, там скора робота. А без роботи, кажуть, і день роком стає. Нумо готувати вечерю, бо скоро й батько надійде (порається біля печі або стола, заходить батько, вітається).

Батько. Вечеря готова?

Мати. Готова. (Батько відрізує всім по скибці хліба. Вечеряють. Мати прибирає зі столу).

Батько. А почитай-но, синку, «Кобзаря». ,

Хлопчик дістає з-за ікони томик Шевченка і читає:

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Схиляються над «Кобзарем». Виходить читець.

Учень (муза) В похилій хаті, край села,

Над ставом чистим і прозорим,

Життя Тарасику дала

Кріпачка - мати, вбита горем.

Виходить мати з дитиною на руках, сідає на лаву. Співає. (Лунає колискова) .

Ой люлі, люлі,

Моя дитино,

Вдень і вночі.

Підеш ти, синку,

По Україні,

Ой підеш ти.

Мене не стане –

Іди ти в люди,

Іди у гай.

Гай не спитає,

Де твоя доля.

Іди у гай.

Найдеш ти у гаї

Тую калину

Та й пригорнись,

Бо я любила,

Милий мій сину,

Її колись.

Як підеш у села,

У тії хати,

То не журись,

А як побачиш

З дітками матір,

То не дивись.

Дитину лишає на лаві.

(Далі говорить)

Як гірко, як нестерпно жаль,

Що долі нам нема з тобою,

Ми биті, змучені раби,

Не знаєм радісної днини,

Нам вік доводиться терпіть,

Не розгинать нам свої спини.

Промовиш слово - і нагай

Над головою в тебе свисне.

І так усюди - з краю в край –

Панує рабство ненависне.

Росте неправда на землі,

Згорьованій, сльозами вмитій…

О любі діточки мої,

Одні залишитесь на світі!

Ну хто замінить вам мене,

Рожеві квіти нещасливі,

Коли безжальна смерть зігне

Мене на довгій панський ниві?!

Читець (Марія Гармаш «Матері Шевченка») звертається до матері, що відходить зі сцени.

Якби ти знала, як твій син

І возвеличить, і освятить

Усе, чого торкнеться він,

Але найперше - слово «мати»!

І ти живеш в його словах,

Святая мати свого сина!

Бо колихала на руках

Майбутнє рідної Вкраїни.

В сльозах, в неволі, між рабів

Дала йому ти ум великий

І вільну душу, й гордий спів,

І правду Божу сонцелику.

Спасибі, рідна! Я тобі

Через віки вклоняюсь низько.

Благословенна ти в журбі

Й твоя вербовая колиска.

Крізь тьму віків у дикій млі

Освітить правду слово сина:

Найвища радість на землі –

У мирі мати і дитина!

Тихо лине пісня «Садок вишневий коло хати».

Тарас. …В тім гаю

У тій хатині, у раю,



Я бачив пекло…Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають.

Там матір добрую мою

Ще молодую - у могилу

Нужда та праця положила.

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!.. А ми

Розлізлися меж людьми,

Мов мишенята...

Тарас виходить під слова ведучої- музи.

Учень. Тяжко, важко в світі жити

Сироті без роду:

Нема куди прихилитися, -

Хоч з гори та в воду...

В того доля ходить полем,

Колоски збирає,

А моя десь, ледащиця,

За морем блукає...

Читець Шевченко «Доля».

Ти не лукавила зо мною,

Ти другом, братом і сестрою

Сиромі стала. Ти взяла

Мене, маленького, за руку

І в школу хлопця одвела

До п'яного дяка в науку.

- Учися, серденько, колись

З нас будуть люди, - ти сказала.

А я й послухав, і учивсь,

І вивчився. А ти збрехала.

Які з нас люде? Та дарма!

Ми не лукавили з тобою,

Ми просто йшли, у нас нема

Зерна неправди за собою.

Ходімо ж, доленько моя!

Мій друже вбогий, нелукавий!

Ходімо дальше, дальше слава,

А слава - заповідь моя.

Хлопець у ролі малого Тараса читає вірш «Мені тринадцятий минало».

Виходить Шевченко (костюм, хлопчик) і дівчина.

Дівчина. Ми в купочці колись росли,

Маленькими собі любились,

А матері на нас дивились

Та говорили, що колись

Одружимо їх. Не вгадали.

Старі зарані повмирали,

А ми малими розійшлись

Та вже не сходились ніколи ...

Шевченко. Мене по волі і неволі

Носило всюди. Принесло

На старість ледве і додому.

Веселеє колись село

Чомусь тепер мені, старому,

Здавалось темним і німим,

Таким, як я тепер, старим.

… «Чи жива

Ота Оксаночка?» - питаю

У брата тихо я. «Яка?»

«Ота маленька, кучерява,

Що з нами гралася колись.

Чого ж ти, брате, зажуривсь?»

«Я не журюсь. Помандрувала

Ота Оксаночка в поход.

За москалями та й пропала.

Вернулась, правда, через год,

Та що з того. З байстрям вернулась,

Острижена…»

Пісня звучить «Ой не світи місяченьку» (слова Т. Шевченко, муз.В. Кирейка)

На сцені - столк, на ньому запалена свічка. Входить Варвара Рєпніна і сідає за столик, задумується. Входять музи.

1-й учень У княжім домі панночка бліда

Жар серця нишком в вірші вилива.

Листок долоньки свічку затуляє

Про що вона? Чого їй так болить –

Далекий хтось,«хто під ружжом гуляє» ?

5-й учень Їй, панночці б, - та суджений панич!

Зітхання соловейка у альтанці...

У княжім домі, в домі Рєпніних, Невже нікого, вартого в обранці?!

6-й учень На що тобі за стіни кам'яні,

По вікнах тюрем лячно заглядати?

До бога правди криком день при дні

За Україну в'ярмлену волати?!

Молилася. При свічці. При сльозі.

При сонці й місяці. При серця світлі...

Відходять у глибину сцени.

Варвара. Шевченко зайняв місце в моєму серці. Я часто думала про нього, бажала йому добра, прагнула сама творити добро для нього. Побачивши його раз великим, я хотіла, щоб великим він був завжди, щоб поширював істину силою свого незрівнянного таланту. Я бажала, щоб усе це робилось через мене.

Варвара встає, виходить з-за столу, продовжує читати:

Вернути б час, і я - Варвара,

Сумна, задумана княжна,

Я б утекла з Яготина

Аж за Урал, де, наче хмара,

Пісок підводивсь над тобою,

Де цар кривавою рукою

Вершив безбожнії діла.

Я б у задушливу казарму,

Як вірна подруга прийшла...

Твоєю стала б я сестрою,

І в Придніпровський рідний край

Листи б од тебе одсилала,

Я берегла б твої пісні...

Щоб чорний вітер Кос-Аралу

Не спопеляв даремно дні.

Лунає пісня «Зоре моя вечірняя».

Виходить Ганна Захарівна Закревська. Вішає на стіні свій портрет, намальований Шевченком.

Ганна Захарівна. Перед моїм портретом зупиняються і довго стоять люди, навіть ті, які нічого не знають про історію великого кохання Шевченка, бо мої очі невідступно переслідують їх. Мої очі тільки на перший погляд здаються чорними, але якщо придивитися, ви побачите, як старанно Шевченко витримав у них справжній їхній колір, сяячу навколо великих зіниць глибоку синяву, тому що очі мої були синіми. Хоч синіх очей поет майже ніколи й ніде не оспівував, бо улюбленими очима його поем були карі очі. (Бере зі столу томик Шевченка).

Тепер останнє освідчення, найвирішальніше - вірші Шевченка. Він не любив друкувати на віршах посвят жінкам. До заслання це зробив, як виняток, для Оксани Коваленко, та й то залишив крапки в її прізвищі, для Варвари Миколаївни Рєпніної, присвятивши їй «Тризну».

Лише на засланні Шевченко стає відвертішим у віршах, пише про своє кохання, про те, що «снилось-говорилось». Вірш «Як би зустрілися ми знову», всупереч звичайній стриманості поета, адресований конкретній особі, схований під двома літерами - Г.З. Отож, Ганні Закревській, тобто мені.

Шевченко і Закревська стають поруч, але обернені спинами один до одного, наче якась перешкода не дає їм бути разом.

Читають на фоні музики.

Шевченко Якби зустрілися ми знову

Чи ти злякалася б, чи ні?

Якеє тихеє ти слово

Тоді б промовила мені?

Закревська Ніякого. І не пізнала б.

А може б, потім нагадала, Сказавши: «Снилося дурній».

Шевченко А я зрадів би, моє диво!

Моя ти доля чорнобрива!

Закревська Якби побачив, нагадав,

Веселеє та молодеє

Колишнє лишенько лихеє.

Шевченко Я заридав би, заридав!

І помоливсь, що неправдивим, А сном лукавим розійшлось, Слізьми - водою розлилось Колишнєє святеє диво!

Музика стихає і Закревська виходить.

Шевченко Минаючи убогі села

Понаддніпровські невеселі,

Я думав: де ж я прихилюсь

І де подінуся на світі ... Поставлю хату і кімнату

Садок - райочок посаджу, Посиджу я і походжу

В своїй маленькій благодаті. Та в однині - самотині

В садочку буду спочивати. Присняться діточки мені, Веселая присниться мати...

Та ба!


1-й учень Нема кому привітати,

Ні з ким пожуритись,

Треба було б молодому,

Треба одружитись.

2-й учень Минулися молодії

Веселії літа,

Немає з ким остиглого

Серденька нагріти.

Лине мелодія пісні «Думи мої». На фоні мелодії Шевченко читає:

Думи мої, думи мої,

Ви мої єдині,

Не кидайте хоч ви мене

При лихій годині ...

Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами,

Нащо стали на папері

Сумними рядами?

Шевченко повільно підходить до столика, бере гусяче перо, сідає і пише, а у цей час звучать два куплети пісні «Думи мої», обробка С. Козака.

4-й учень І читає і пише до ночі,

Плинуть мрії - живі ручаї,

І минулого сльози жіночі -

Нині сльози невтішні твої.

5-й учень

Катерина, Оксана, Марина,

Божевільна від горя Сова.

І задума, як темна хмарина,

На високе чоло наплива.

6-й учень Ой поете, великий пророче,

Скільки сил ти віддав у житті,

Захищаючи долю жіночу.

І завжди в самоті, в самоті …

Звучать 3,4 куплети пісні «Думи мої».

Шевченко виходить.

Читець


Якби з ким сісти хліба з'їсти,

Промовить слово, то воно б,

Хоч як-небудь на сім світі,

А все б таки якось жилось.

Та ба! Нема з ким. Світ широкий,

Людей чимало на землі...

А доведеться одиноким

В холодній хаті кривобокій

Або під тином простягтись.

Читець


Каратись, мучитись, страждати,

Не застогнати і на мить.

Із кріпаків піти в солдати

І в тому пеклі не згубить

Людської правди ні росини,

Все зберегти в душі святій

І через горе України

Усіх знедолених на бій

Покликати і научати,

Як бідарю на пана йти ...

О чудодійна земле - мати,

Якого сина маєш ти!

Читець Ні! Промінь той в душі не згас,

Що запалив колись Тарас,

Як я маленьким школярем

Вночі ридав над «Кобзарем»

І проклинав у гніві світ,

Що кинув Катрю десь під лід,

Що в рекрути загнав братів, -

Я захлинався і кипів ...

І, падаючи на постелю,

У сні я кидався на скелю

І відбивався від орла,

Що тіло дер моє зозла -

Обагрений в гарячій крові,

Я Прометею рвав закови!

І з ним страждав.

І з ним палав,

Йому життя навік віддав.

… З цих пір горю я ночі й дні

У Прометеєвім вогні.

Заходить дівчина зі свічкою в руках, запалює, стає навколішки, читає (перед портретом Т.Шевченка)

Дівчина Свічку поставлю, свічку поставлю

І перед образом й перед тобою.

І хоч у мріях народ свій заставляю

Стати навколішки, поряд зі мною,

І помолитися за тебе, Кобзарю,

Щиро, - хоч раз би! - як перед Богом.

Все ж українці ми, а не хозари.

Гори ж, моя свічко, гори нам ще довго!

Звучить «Молитва», а далі притишено пісня «Реве та стогне Дніпр широкий» .

1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   23


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка