До 200-ліття Т. Г. Шевченка



Сторінка4/23
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.56 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23

Т.Г.ШЕВЧЕНКО. «КАВКАЗ»



Заїка Леонід Якович, учитель української мови та літератури

НВК «Гімназія імені Лесі Українки – школа І ступеня»
Українська література

9 клас

Хід уроку
Епіграфи до уроку: Захід є Захід, а Схід є Схід, і їм не зійтися вдвох; Допоки Землю і Небеса на Суд не покличе Бог...

Редьярд Кіплінг

Ми дуже-дуже православні і мало християни.

Микола Бердяєв

Мета:

* формувати уміння сприймати текст, опираючись на знання, отримані на уроках історії, географії, періодичних видань;

  • розвивати аналітичні здібності учнів;

  • вчити обгрунтовувать власні висновки;

  • вчити вивзначати закономірності;

  • вчити виразно читати поезію;

  • вчити визначати актуальність хужожнього твору;

  • виховувати любов і гордість за кращих представників свого народу.

Обладнання: репродукція картини Верещагіна "Апофеоз війни", схематична карта Кавказу І половини XIX століття, ілюстрація - графічна робота Василя Лопати "Прометей" до "Кобзаря" Т.Г.Шевченка, автопортрет Шевченка 1845 року.

Хід уроку:

І. Клас розбитий на 6 груп. Кожна група отримала конкретне завдання по певній частині (строфоїду) поеми "Кавказ".

I група

  1. Епіграф.

  2. Історична довідка про війну на Північному Кавказі.

  3. Довідка про Якова де Бальмена.

II група

1. Чому Шевченко вводить у текст образ Прометея?



  1. Як ви осмислююєте образ Прометея в поемі?

  2. Яку паралель можна провести між образом Прометея і горцями?

III група.

  1. Чому літературознавці називають другий строфоїд "монологом колонізатора "?

  2. Засобами виразності передати сарказм цього строфоїду.

3. Шевченко називає кавказців "лицарями ". Чи можна їх назвати "розбійниками" — як офіційно називав російський уряд?

ІV група

  1. Як зрозуміти слова : "від молдаванина до фіна на всіх язиках все мовчить... "

  2. Як звучать слова у поемі: "ми настоящі християни - ми малим ситі... "

  3. За що лає офіційний уряд французів, іспанців? У чому полягає лицемірство російського самодержавства?

V група

  1. Засобами виразності передати авторську позицію у третьому строфоїді.

  2. Як автор відноситься до офіційної позиції церкви, що підтримувала загарбницьку політику на Кавказі?

  3. Як ви розумієте, чому другий епіграф уроку такий актуальний?

VI група

  1. Як народи Кавказу відносяться до поеми Шевченка "Кавказ"?

  2. Які художні особливості поеми?

Вступне слово вчителя:

- Діти, сьогодні ми з вами будемо працювати над текстом поеми Шевченка "Кавказ", яка не втратила свого значення і в наш час, зверніть увагу на перший епіграф до уроку, це слова із відомої балади Кіплінга, який допоможе краще зрозуміти твір поета. А ось перед вами портрет Шевченка, вірніше автопортрет. Ми звикли бачити Шевченка у шапці, кожусі з насупленими очима, грізним поглядом. А тут зовсім інше: приємне молоде обличчя людини, якій майже 30 років - розумні, проникливі очі - таким був Шевченко, коли написав свої найкращі твори у 1845 році - "Наймичка", "Кавказ", послання "І мертвим і живим", "Холодний яр"...

Повідомлення І групи:

1) Відомо те, що поема "Кавказ" з'явилася після смерті друга Шевченка Якова де Бальмена, це була близька йому людина. Перед написанням твору Шевченко консультувався з відомим етнографом Афанасьєвим-Чужбинським, що перед цим був на Кавказі. Вийшло так, що Грузія, Азербайджан та Вірменія приєдналися до Російської імперії на початку XIX століття, а от Північний Кавказ залишався ворожий Росії з багатьох причин: в основному, це були мусульмани, вони не визнавали російської влади. Військові дії за оволодіння цими територіями розпочались ще у 1772 році. Особливо жорстокою стала війна в 40-х роках XIX століття, коли її очолив відомий мусульманський діяч, воїн і політик Шаміль. Російський уряд лише наприкінці 50-х років XIX століття покорив Північний Кавказ, ввівши туди 120-тисячну армію



  1. Яків де Бальмен родом з Чернігівщини. Закінчив Ніжинський ліцей, в якому вчився у свій час і Микола Гоголь, став офіцером російської армії. Був близкою людиною для Шевченка, оскільки ілюстрував його "Кобзар". Звістка про смерть дуже вразила Шевченка. Так з'явилась поема "Кавказ".

  2. У епіграфі, взятому із знаменитого "Плачу Ієремії" з Біблії, автор говорить, що недостатньо тих сліз , щоб оплакати всіх убитих. Тобто поет готує читача до сприйняття свого твору.

Слово вчителя:

- Північний Кавказ став не тільки ареною боротьби між двома цивілізаціями, християнською та мусульманською, а і місцем, куди царизм посилав передових людей, щоб вони були знищені. Це місце називалось "Кавказькою лінією". Там, на Кавказі, загинув на дуелі відомий російський поет М. Лєрмонтов, його відомий вірш розповідає про сутичку російських військ і горців: струмок, що розділяв воюючі сторони, став червоним від крові. Війна була жорстокою: за вбивства мирних жителів, продавання їх у рабство ногайцям горці вирізали цілі полки, винищували окремих солдатів.



Повідомлення II групи:

Учениця виразно читає перший строфоїд.



  1. Шевченко вводить образ Прометея як символ непокори. Відомо, що Прометей був богом-титаном, який став на стороні Зевса, допомагаючи новому повелителю, але Прометея вразила жорстокість Зевса, який тримав народ у темноті, майже як звірів. Ми звикли до того, що Прометей для нас, людей, викрав вогонь і приніс його людям. Насправді, він дав не тільки вогонь, а й знання мови, дав науки, навчив обробляти землю.

  2. В поемі Прометей - це символ непокори, який був страшно покаранений за своє добре намагання допомоги людям.

  3. Він був лише один із богів, хто виступив проти тиранії Зевса - так розповідає давньогрецький міф. Народи Північного Кавказу були єдиними, хто виступив проти російської державної машини.

Слово вчителя:

Правильно, між народами Кавказу і Прометеєм є паралель в цьому плані. Пригадайте історію XIX століття. Якраз в цей час виступили поляки, піднявши збройне повстання 1830-1831 рр. Воно було жорстоко придушено. Горці ж в цей час ще не були покорені, їх час настане через 20 років. Вам відомо, що для цього, знадобилось 120 тисяч воїнів.



Повідомлення III групи:

1) Більшість дослідників творчості Шевченка назвали II строфо їд "монологом колінізатора" .Тут Шевченко іронічно, із сарказмом використовує форму проголошення царських моніфестів, які писались від першої особи множини: "Мьі, Николай І, імператор ...» і т.д. Саме у другому строфоїді від першої особи множини апологет царизму, зокрема його колоніальної політики, вихваляє всі "принади майбутнього щастя", що чекають горців.

2) Учениця виразно читає: "Не нам на прю з тобою стати!..."
Учитель:

Дякую, прихований сарказм ти зуміла передати.

3) Шевченко одним із перших назвав народів Північного Кавказу" лицарями великими". Це була щира правда. Але стосунки між росіянами і горцями складалися не в кращу сторону. Кавказці були носіями свободи, незалежності, у них не було тієї покірності, що була характерна для інших народів Росії. Вони вели з росіянами фанатичну війну, не жаліючи себе. Офіційно вони вважалися розбійниками, але той, хто захищає свою землю від посягань чужого народу, ніколи не буває розбійником, ніколи не дотримується "правил ведення війни".

Повідомлення VI групи:

1) Зрозуміло, що російський уряд тримав у покорі всі народи. Фінляндія тоді входила до складу Російської імперії. Входили сотні інших народів, і Шевченко тут іронізує, бо далі йдуть рядки:

На всіх язиках все мовчить,

Бо благоденствує!..

Тут подвійна іронія, бо кожен царський маніфест напередодні Нового року бажав "благоденствія"... кріпакам. Яке може буть багате життя у людини, яку могли продати, обміняти на собаку, програти в карти...

2) Слова "Ми настоящі християни - ми малим ситі..." - це гнівне звинувачення провославній церкві, яка підримувала політику царизму в загарбанні нових земель. Чому Шевченко говорить про християн? Це тому, що перші християни дійсно були "малим ситі...". Тогочасна церква зовсім відійшла від первісного християнства. І ось чому Микола Бердяєв, відомий російський філософ, теолог, що жив у нашому Житомирі деякий час, сказав дуже самокритичні слова: "Ми дуже-дуже православні і мало християни." Це слова-присуд. Шевченко про це сказав у поемі "Кавказ".

3) Для російського уряду Франція була символом вільнодумства, небажених революцій, через те офіційно Росія робила все, щоб нічого французького не попадало в державу, мається на увазі книги, газети, журнали. І саме тут Шевченко викриває найгагебніше лицемірство Російського уряду, який підтримав міжнародну угоду країн Европи, що засуджкувала торгівлю рабами Іспанією, і в той же час у себе спокійно

Продаєм.


Або у карти програєм

Людей.... не негрів... , а таких

Таки хрещених... но простих.

Слово учителя:

Російська держава була переповнена лицемірством. Відомо, що в цей час Микола І послав двох графів, членів сенату, із перевіркою в Казань. Причина була проста - суцільне казнокрадство. Наступного дня майже всі чиновники були заарештовані. Вісім років велось слідство, вісім років тріщали газети про покарання... І ось всім чиновникам виплатили гроші за вісім років, всіх повернули на свої посади. Сміх та й годі.

Недаремно відомий російський поет-філософ Тютчев після смерті Миколи І у 1855 році написав епіграму-епітафію:

Не Богу тьі служил и не России,

Служил лишь суете своей,

И все дела твои, и добрьіе и зльїе -

Все бьіло ложь в тебе, все призраки пустьіе:

Тьі бьіл не царь, а лицедей.

Повідомлення V групи:


  1. Учениця читає третій строфоїд.

  2. І знову автор сотирично критикує церкву, яка отримує дари від солдатських полків, що грабували на війні, а потім приносять у дар "З пожару вкрадений покров!!". Це дорогі тканини, інші дари.

  3. Ми вже згадували слова Миколи Бердяєва. Дійсно, дуже важко бути справжнім християнином. Це було, є і буде в будь-які часи. Вони, слова епіграфу, актуальні і для нашого часу, тому що знову загострилось протистояння двох світів - християнського і мусульманського. Тут доречний перший епіграф, який доповнює думку Шевченка про те, що треба поважати чужі звичаї, традиції, віру, яку ніхто і ніде не хоче міняти. Усі залишаються вірними традиціям і вірі батьків.

Повідомлення VI групи:

1) Поема "Кавказ "Шевченка була дуже популярна серед народів Кавказу. Відомий поет Н.Міцішвілі переклав її грузинською мовою, а в передмові написав: «Ця поема являє собою такий


шедевр революційної поезії, рівного якому не дала поезія XIX століття ні в Росії, ні за кордоном...». А сучасний грузинський літературознавець В. Імедадзе у книзі "Т.Г. Шевченко і Грузія",
називаючи поему "Кавказ" геніальним і найпопулярнішим у Грузії твором Шевченка, пише, що він відомий там кожній освіченій людині і що "в Грузії немає письменника, який би не сказав теплого слова про Великого Кобзаря".

2) Кожного, хто читає "Кавказ", вражає насамперед дивовижна стислість і водночас насиченість тексту думками й образами. У невеличкій за розміром поемі автор зумів показати гігантську


панораму Росії як тюрми народів, синтезувати всю епоху. Цього він допомагається завдяки лаконізмові висловів, глибині думок і вдосконалості форми твору. Деякі з цих думок звучать, як дзвінкі афоризми: "Борітеся - поборете!; "Розбиває, та не вип'є живучої крові" та інші.

Учитель :

- Діти, у чому актуальність цієї поеми?
Відповідь:

- Шевченко схвалює боротьбу поневолених народів за свою незалежність, утверджує безсмертя народу, який бореться за своє вільне життя. Він вчить поважати інші народи.

Учитель:

- Усіх тих, хто зневажав це, чекає фіаско - плачевний кінець, результат. Так, Англія двічі хотіла завоювати Афганістан, не скорив його і Радянський Союз, не скорили США державу Ірак, а внесли тільки хаос.

Поема "Кавказ" - це твір-пересторога усім загарбникам в усі часи. І в цьому теж її актуальність. Вдивіться у репродукцію картини відомого російського художника Верещагіна, на цю груду людських черепів... Це теж твір-пересторога.
Т.ШЕВЧЕНКО - ВИДАТНИЙ ХУДОЖНИК.

НЕПЕРЕХІДНА ЦІННІСТЬ ЙОГО ТВОРІВ
Заїка Леонід Якович, учитель української мови та літератури

НВК «Гімназія імені Лесі Українки – школа І ступеня»
Українська література

9 клас

Мета: показати , що Т.Шевченко був активний борець за щастя народу, і в цій боротьбі він звертався і до слова, і до пензля, вкладаючи в неї весь свій хист всебічно обдарованої людини-громадського діяча, поета, драматурга, прозаїка, живописця, рисувальника, гравера.

Обладнання: Тарас Шевченко, Мистецька спадщина у чотирьох томах, видавництво Академії наук УРСР, К., 1961; епідіаскоп.

Тип уроку: Урок-лекція з використанням повідомлень учнів.
Хід уроку

Учитель: Діти, Шевчеко був не тільки геніальним поетом, реврлюціонером-демократом, мислителем, як вам уже відомо, але й майстром українського живопису, основоположником критичного реалізму в українському образотворчому мистецтві. Перед вами чотирьохтомник його живописної спадщини, зокрема 1 том, виданий 2-ма книгами. Для 1961 року це було досить розкішне видання. На жаль, до цього часу воно не перевидане. Шевченко, як і у своїй поетичній творчості, не тільки оспівує у мистецьких творах просту людину, але й засуджує суспільний лад. "Мне кажется,-писав художник, - будь родина моя самая бедная, ничтожная на земле - и тогда бьі она мне казалась краше Швейцарии и всей Италии"... Це слова із його "Щоденика".

Повідомлення 1-го учня:

3 автобіографії Шевченка та спогадів його свояка Варфоломія відомо, що Шевченко малював з дитинства. Пізніше, будучи козачком у поміщика Енгельгардта, він копіював лубочні картинки. Переїзд Шевченка з паном до Петербурга різко змінив долю звичайного кріпака. Праця у майстра Ширяєва та знайомство з художником Іваном Сошенком, відвідування класів Товаривства заохочування художників (1835 рік) - все це спрямувало Шевченка на шлях для вступу в Академію художеств. Перша група малюнків (1830-1836) були


виконані Шевченком на сюжет з античної історії та історії Київської Русі, України. (Демонструються "Смерть Сократа", "Смерть Олега, князя древлянського", "Смерть Богдана Хмельницького). В останні роки доакадемічного періоду Шевченко намалював серію акварельних портретів з натури, серед них портрет Євгена Гребінки (1837), автора слів знаменитого романсу " Очи черньїе".

У квітні 1838 року почався академічний період у житті й творчості Шевченка ( квітень 1838 р. - березень 1845 р.), й роботи того часу становлять другу численну групу творчого періоду. Звільнення з кріпацтва, навчання в Академії художеств, робота під керівництвом Карла Брюллова, знайомство з широким колом прогресивних діячів мистецтва і літератури, нарешті, спільна праця з талановитою мистецькою молоддю - все це позначилось на художній творчості Шевченка: його твори набули нового ідейного змісту, стали дуже різноманітними.

Повідомлення 2-го учня:

В Академії Шевченко опанував техніку олійного живопису, малюнка італійським олівцем і крейдою на кольоровому папері, техніку офорта (різновид гравюри). Він робить цикл копій з акварелей свого вчителя Карла Брюллова (демонструється " Перерване побачення"). У зображенні людського тіла відчутний вплив Брюллова. Набувають звучання соціальні мотиви (демонструється "Катерина"). Шевченко створює ряд професійно досконалих портретів придворних та українських поміщиків. З початку 40-х років Шевченко став відомий як ілюстратор до оповідання "Знахар" Квітки-Основ'яненка, до повісті "Тарас Бульба" М.Гоголя, до " Історії Суворова" М.Полевого. Нарешті, 12 портретів до книги М.Полевого "Російські полководці" принесли Шевченкові славу. Глибоко демократичні і жанрові твори Шевченка, як " Хлопчик з собакою в лісі" (1840), "Катерина"(1842), " Сліпа з дочкою"(1842). Ця лінія чітко виявилася у творах, виконаних художником під час його першої подорожі по Україні (травень 1843 - січень 1844). Цетральне місце серед жанрових творів належать офортам до "Живописної України" - "Судна рада",



Старости", "Казка" 1649 року та численним зарисовкам українських селян в дорожньому альбомі 1839-1843рр.( демонструються офорти). Видаючи «Живописну Україну», Шевченко ставив перед собою патріотичне завдання-засобами мистецтва виховувати любов до Батьківщини, повагу до народу й інтерес до його минулого.

Учитель: Після закінчення Академії художеств у квітні 1845 року Шевченко повертається на Україну. Портрети, жанрові зарисовки та пейзажі, виконані художником за період з квітня 1845р. до квітня 1847р., становлять третю численну групу його мистецької спадщини. У ній перева­жає пейзаж, причому провідне місце займає архітектурний пейзаж. (Демонструються акварелі "Почаївська лавра з півдня", "Почаївська лавра з захаду", "Аскольдова могила"). Робота над багатобарвними акварельними пейзажами знаходить свій дальший розвиток і майстерне завершення пізніше - в роки заслання. Як вам відомо, 5 квітня 1847р. Шевченко був заарештований на переправі через Дніпро біля Києва. 9 червня того ж року його вже було доставлено до Оренбурга і зараховано рядовим солдатом 5-того батальйону Оренбурського окремого корпусу, який знаходився в місті Орську. Чи міг думати тоді солдат штрафної роти, політичний засланець, відданий за наказом царя "під найсуворіший нагляд з забороною писати і малювати", про дальшу творчу роботу? Кількасот мистецьких творів Шевченка 1848-1857рр., які тепер всім добре відомі, беззаперечно доводять, що у надзвичайно тяжкі роки заслання він не припиняв працювати як художник і в кращих своїх жанрових композиціях та пейзажах.досяг високо рівня. Від А.І.Лизогуба він отримує фарби, папір, пензлі, олівці, допомагає йому начальник Аральської експедиції О.Бутаков, корпусний генерал В.Обручов дає згоду на завершення робіт. Художні твори Шевченка часів заслання слід поділити на 2 групи (1847-1850 та 1851-1857рр.), бо вони дещо відмінні і за змістом, і за сюжетами, і за засобами їх виконання. У перший період перше місце належить пейзажу, друге-портрету, зростає увага до побутового жанру. Жанрові малюнки присвячені життю казахського народу, з яким художник близько позайомився під час зимівлі на Кос-Аралі. (Демонструється "Казахський хлопчик розпалює грубку", "Казахських хлопчик дрімає біля грубки", "Казахи біля вогню"). Ні в Орську , ні в Оренбурзі, звичайно, Шевченко не міг малювати пейзажі з натури - там було багато небажаних для засланця свідків. В експедиції Бутакова, всупереч царському наказу, Шевченко працював як художник і робив наукові малюнки для експедиції. Цим і пояснюються особливості пейзажів Шевченка 1848-1849рр. Кожній акварелі попередував філігранний малюнок олівцем. (Демонструється "Дустанова могила", "Пожежа в степу", " Гористий берег острова Николая", " Місячна ніч на Кос-Аралі"). А потім були роботи Кара-тауської експедиції: рисунки олівцем, акварелі у сіро-синій гамі, багатобарвні акварелі. Вони надзвичайно барвисті і тонкі у передачі кольорових відтінків. Під час повернення до Новопетрівського укріплення, незважаючи на заборону малювати і постійний за ним нагляд, Шевченко малював. Цьому сприяв комендант І.Усков (демонструється його портрет). Варто згадати цикл портретних робіт, виконаних Шевченком 1853-1857 рр., треба назвати три автопортрети. Один - з байгушами, другий - з казахським хлопчиком мають характер портретів композиційних, продовжують лінію, почату ще на Кос-Аралі. ( Демонструються). Останю групу художніх творів Шевченка, виконаних в Новопетрівському укріпленні, становлять жанрові композиції. Прикладом їх може бути "Казашка Катя", наймичка Ускових. (Демонструються). І останній цикл жанрових композицій 1856-1857рр. до "Притчі до блудного сина". Євангельську притчу Шевченко осучаснив і розповів про долю російської людини часів Миколи II, що спустилися на дно життя. Це був суворий присуд царизму. Повертався Шевченко з заслання з широкими планами на майбутнє: він пов'язував їх з творчою працею гравера в Петербурзі, в стінах Академії. В Нижньому Новгороді він пише автопортрет і дарує його активному учасникові звільнення -Михайлові Лазаревському. Поставивши перед собою завдання стати гравером, Шевченко одразу ж після повернення до Петербурга починає працювати у цьому напрямку. Йому допомогають гравери Гордан, Слюджинський. Наслідки його робіт чудові. Аж 27 жовтня 1858 року він пише "Зрение с каждим месяцем ослабевает". Але Шевченко створює ряд офортів, варто згадати його автопортрет в шапці і кожусі. (Демонструється). А 1 вересня 1860 року рада Академії художеств визнала Т.Г. Шевченка академіком по гравіруванню. Так селянський син став не тільки національним поетом, а і майтром живопису на досить високому рівні.

Учитель (після паузи): Оглядаючи творчий шлях Шевченка, переконуємось , що це був шлях видатного, всебічно обдарованого дожника, який в однаковій мірі талановито працював і в портреті, і в побутовому житті, і в пейзажі, який з віртуозною майстерністю володів технікою олійного і акварельного живопису, був чудесним рисувальником і першорядним офортистом. Але не тільки у цьому велич і слава Шевченка -художника. Втяжкий час кріпацтва, коли зневага до простої людини вважалася нормою, Шевченко весь свій талант віддає саме їй. Душевна краса трудящої людини, її героїчне минуле, привабливість її звичаїв, за­милування рідною землею і ненависть до гнобителів - ось чого сповненні художні твори Шевченка. Цим хвилювали художні твори Шевченка його сучасників, цим вони дорогі і близькі нам. Ось чому твори Шевченка-художника сприймаються і будуть сприйматися як твори, багато в чому не перевершені й досі.



АВТОПОРТРЕТИ Т.ШЕВЧЕНКА ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ПОЕЗІЇ
Заїка Леонід Якович, учитель української мови та літератури

НВК «Гімназія імені Лесі Українки – школа І ступеня»
Українська література

9 клас

Мета: виховувати в дітей активну життєву позицію на прикладах життя Т.Г.Шевченка, уміння аналізувати і осмислювати художні портрети людей.

Обладнання: репродукції портретів Т.Г.Шевченка рівних періодів життя - автопортрет 1843 року, подарований княжні Варварі Рєпніній; автопортрет 1847 року; автопортрет у композиції "Покарання колодкою"; автопортрет 1858 року; автопортрет 1860 року; автопортрет 1861 року.

Хід уроку

Звучить тихо п'ята симфонія Бетховена з її лейтмотивом - доля стукає в двері.



1 ведучий. Ми звикли до хрестоматійного Шевченка. У Тараса Григоровича -
насуплені брови, гнівні очі. Часто-густо на ньому селянська шапка і кожух.
Таким він увійшов у свідомість не одного покоління людей.

Але він був зовсім іншим. І не таким грізним ... Яким же він був? Сьогодні ми спробуємо поєднати словесний портрет із живописним через призму поезії Володимира Яцюка, заслуженого діяча мистецтв України, шевченкознавця, більшість досліджень якого стосується малярства і графіки Тараса Шевченка.

А допоможуть нам спогади сучасників Шевченка і автопортрети Шевченка-художника.

2 ведучий. За переказами сучасників, малий Тарас був хлопець моторний,
веселої вдачі і чутливий до всякого горя. Дуже рано прокинулися в Тараса
здібності до малярства. Ще змалку крейда і вуглинка були для нього неабиякою
радістю.

Тернистим був його шлях до закінчення Академії мистецтва у 1845 році. Було б щастя, та нещастя допомогло - говорять у народі. Пан Енгельгардт забирає в Петербург хлопця, хоче згодом зробити із нього власного живописця ... Але тут доля усміхнулася Шевченкові. Сталося це 22 квітня 1838 року. Про це знають усі. Його викупили з кріпацтва.



1 ведучий. Після викупу з кріпацтва Тараса зараховують до Академії мистецтв.
Незабаром він стає одним з найулюбленіших учнів видатного художника Карла
Брюллова. До того ж він поглинає книги з різних галузей знань, бореться за
вивчення французької мови. Буває Тарас і в товаристві: сам енергійний і
веселий, він любив від душі пожартувати, розповісти якусь комедію, історію,
досхочу поспівати, "дати лиха закаблукам".

1843 року Шевченко нарешті приїхав на Україну. За кілька місяців він устиг побувати в багатьох місцях Київщини, Чернігівщини та Катеринославщини (нині Дніпропетровщина).



2 ведучий.

Приймали Шевченка гостинно, але мало було радості: перед очима стояли картини злиденного життя кріпаків. Проте одна зустріч змінила життя Шевченка-художника. У містечку Яготині зустрічався він із княжною Варварою Миколаївною Рєпніною. А прибув він на запрошення її батька - князя Рєпніна для виконання копій князівського портрета. Спочатку це була дружба, захоплення, що переросли у глибокі взаємні почуття. Варвара Миколаївна була старшою на 6 років.

Вона залишилась другом на все життя, їй Шевченко присвятив поему "Тризна". Вона клопоталася про полегшення його становища під час заслання, листувалися з ним. Пізніше вона напише повість про Шевченка, проте не встигне закінчити, згадуючи у ній дні з жовтня 1843 року по січень 1844.

Декламатор.

АВТОПОРТРЕТ 1843 РОКУ, ПОДАРОВАНИЙ КНЯЖНІ ВАРВАРІ РЄПНІНІЙ

У вас зоріють сльози на очах,

Але мене в дорогу серце кличе.

На незабудь хай буде вам хоча б

Це нашвидкуруч зроблене поличчя.

Не винен я, княжно моя, щодень

Одне життя лілеєю цвіте,

Й будяччям диким друге буйно квітне.

Я незугарний на шляхетну роль —

Рубці недолі на моїм обличчі.

В руці оцій і золоте перо

Писатиме про мозолі мужичі.

Княжно моя, це справді, наче сон,

Невже так може бути? У безмові

Два щедрих серця б'ються в унісон

В чеканні неможливої любові.



1 ведучий. 1845 року Шевченко закінчує Академію мистецтв і вирушає на Україну з наміром жити там все життя. Він стає поетом, вступає до Кирило-Мефодієвського братства. Весна 1847 року принесла йому багато прикрого - арешт і відправлення до Петербурга. Головне у звинуваченні - написання революційних творів. Потім вирок. Через 7 днів поет і художник в Оренбурзі, а це 2500 кілометрів. Через тиждень - Орськ, казарма, муштра. Ось яким згадує його сучасник: "Він середнього зросту, широкоплечий і взагалі кремезної сильної будови. Він не брюнет і не блондин, але ближче до брюнета, риси обличчя свідчили про відвагу, очі блищали енергією."

Декламатор.

АВТОПОРТРЕТ 1847 РОКУ

Не осудіть чоло осквернене,

Не осудіть очей гарячих...

Я радше б ніс вінок із терену

Крізь гавкіт навісний собачий.

Із криці слів меча не викую,

Каратися ж — довіку мушу...

Чи, може б, попід тин — калікою,

Щоб назавжди забути муштру?

Чи, може, ради світу білого

Тобі страждання, Боже, треба?

То шли орла осатанілого

На мої мученицькі ребра.

Нехай довбе. Я не покаюся,

Якщо і серце буде жерти.

Скажи лишень, коли впокоюся,

Чи час не відречеться жертви?

Та ні. Не відречеться, вірую!

Хоч як нестерпно буде ждати,

Але повернуться із вирію

Додому думи-лебедята.

Земля посивіє од гроз, але

Устане сонце правди знову...

Та тільки ж де ти, де, апостоле

Мого розіп'ятого слова?

2 ведучий.

Крадькома писав вірші у саморобній книжечці. Доля усміхнулась - 1848 року взяли в експедицію на Кос-Арал. Малював, ходив в цивільному пальті. Потім знову доля забула - донос, а за нею смердюча казарма із вічно п'яними солдатами і унтерами. Але тепер у Новопетрівське укріплення на півострові Мангишлак. Солдатів там тримали недовго - рік-два. А Шевченко, починаючи з 22 квітня 1850 року (день викупу з неволі - і посмішка долі), мусив служити 7 років. Останні два роки сліпнув, випадали зуби - допікали золотуха і цинга.


Безнадія і смуток. Розпачливі думки: "Жить не хочеться на світі..."
Декламатор.

АВТОПОРТРЕТ У КОМПОЗИЦІЇ "ПОКАРАННЯ КОЛОДКОЮ"

(із серії "Блудний син ")

Надії, мрії — все надарма.

Лишилась чорних дум орда

І ця зачумлена казарма

Од бруду й смороду руда.

І кара теж не випадкова,

Бо то не блудний син — то я

Намарно марю світлим словом,

А силует — то тінь моя.

Нехай спочине. По барханах

Звелася од безсонь вона...

Там моя муза безталанна

Сім літ скалічена кона.

Над нею кружма крилять круки.



  1. музонько, чого ж ти ждеш?

У мене вже подубли руки

І серце захололо теж.



1 ведучий. Виручала пісня. Співав часто і скрізь. На початку 1857 року друзі
повідомили - є дозвіл на звільнення. За плечима десять років неволі. У серпні
1857 3 дні і 3 ночі пливе на рибальському човні через Каспій, а з Астрахані до
Нижнього Новгорода. На пристані чекали жандарми. Хотіли відправити по
етапу назад до Оренбурга, до того ж під суворий нагляд. Але не вийшло ...
Друзі є друзі. Згодом Петербург. Зустрічали як борця-мученика.

Декламатор.

АВТОПОРТРЕТ 1858 РОКУ

Із тьми і смрада, із неволі,

Із срамоти і німоти

Ти знов мене виводиш, доле,

Скажи, куди тепер іти?

Скажи мені, та не розсердься,

Бо знову думи-байгуші

Крізь незамерзлу шибку серця

Заглянули на дно душі

Та й полякались...

Доле, музо,

(Я не про щось, я про літа)

Ви зрадили мене Ісусом,

Не зрадьте хоч тепер Петра.

Нехай почують слово люди,

Бо вже наслухались таки

Горбаті скелі і верблюди,

Нікчемне море і піски. Я

ж не прошу якогось раю,

Благаю, поможіть в біді:

Не покидайте Дармограєм,

Шевченком по землі ведіть.



2 ведучий. Сучасники згадують: "Обличчя його, на перший погляд здавалось
звичайним, але очі його світились таким розумним і промовистим світлом,
такою спокійною свідомістю своєї гідності, що мимоволі привертали до себе
увагу кожного. У його голосі була дивовижна м'якість, у ході і в усіх руках - зосередженість. Одягався він не вишукано, але просто й чисто; вдома ж любив носити народне українське вбрання".

Дозвіл на виїзд до України. Київ. На Подолі пригощав дітей цукерками. Випадково найшов серед своїх речей 43 карбованці. Пролежали .... 12 років. Усі пішли на вгощання дітвори. Видає "Буквар" українською мовою.


Декламатор.

АВТОПОРТРЕТ 1860 РОКУ

Вишиванка-сорочка і шапка, й кирея,

А чи душу згорну у парсунний сувій?

Чи достоту збагну, відкіля я і де я?

Ну, і чим не козак, якби не лицедій?

Нарекли Кобзарем, величають Пророком,

Та ніхто не загляне у пустку душі —

Ув оселю мою од вітрів кособоку,

Де клубки протиріч, як холодні вужі.

Затамую сльозу під чужою зорею,

Бо життя- каяття - то розп'яття і злет,

Домалюю поличчя й оддам в лотерею,

І нехай верне носа горбатий естет.

Всю огуду стерплю задля рідного люду,

Хай там що жебонить вінценосний гарем,

І якщо навіть друг посміхатися буде,

Що почав "Кобзарем", а скінчив "Букварем".

Скільки раз розпинали те слово побите,

Але ще раз, і... Господи, не доведи,

Не судилося жити, то дай хоч спочити.

Пригубивши Дніпра пресвятої води.

1 ведучий. Давній задум оселитися з сім'єю на Україні, у хатині з вишневим
садочком, ще дужче оволодіває Шевченком. Уподобав наймичку Харитину,
коли відвідував брата Варфоломія. Сватався, але та відмовила. Потім уподобав
красуню Ликеру Полусмакову. Невдалим було і це сватання. Потім хвороба
серця. Потім ще були надії - весною знову в Україну. Але не сталося.

Ликері Полусмаковій доля не усміхнулось. Чоловік став п'яницею, бив нещадно. Утекла до іншого. Потім кинула сім'ю, оселю і переїхала у Канів, де згодом і вмерла. У книзі для туристів на могилі Т.Г.Шевченка писала: "13 мая 1905 року приїхала твоя Ликера твоя люба мій друже. Сегодня день ангела подивись на мене, як я каюсь."

Було каяття, але не було вороття. А у Шевченка була і слава, було і безсмертя.

Декламатор.

АВТОПОРТРЕТ 1861 РОКУ

Я сам собі, самісінький, мов перст,

А смерть косою відчиняє двері.

На смерті рушники навперехрест

Й весільна хустка блудниці Ликері.

Я сам собі в своїй господі, сам,

Востаннє ні з ким навіть хліба з'їсти,

І що мені до того, що десь там,

За стінами шумлять академісти.

Що кришить кригу крижана Нева,

Коли Дніпро у снах тече у вічі,

Коли німа світлиця і нема,

Нема гостей сподіваних із Січі.

І дум нема... Лишилася одна,

Єдина ще не витекла сльозою:

Щоправда ізо мною не скона,

Навічно повінчавшись із тобою.

Що ти в покорі не зігнеш колін,

Мій змучений, мій праведний народе,

Воскреснеш ти, прозрієш ти, коли

Моя зоря впаде на тихі води.

2 ведучий. І знову спогади сучасників: "За складом характеру і розуму Тарас
Григорович був щирий українець. Взнавши раз людину, він прив'язував до неї,
а якщо зустрічав прихильність до себе, то цілком і безроздільно віддавався їй на
все життя. Відмітними рисами його вдачі були надзвичайна доброта і
лагідність, навіть ніжність, дивовижна правдивість і прямота, що доходила до різкості, безкорисливість і самовідданість ...". Доброта його не мала меж. Завжди поспішав на допомогу, ділився останнім, його надзвичайна безкорисливість і непрактичність спричинялися до того, що він завжди був у нестатках. Помер він таким же бідняком, як народився.

Музика звучить сильніше.



Декламатор.

ЧЕРНЕЧА ГОРА

А якщо це не ріка, а доля?

А коли це не вода, а час

Котить свою хвиленьку поволі

До гори, яку обрав Тарас?

А якщо це не гора Чернеча,

А вулкан народної журби?

То чому ж тоді так молодечо

По горі тій поросли дуби?

А якщо це не дуби, а думи

З-під землі пробилися отут?

Скільки було Грому, скільки глуму,

Скільки всього, а вони ростуть

І тримають на землі поетів

Коренем Шевченкових тривог.

Скільки нас німих і безхребетних

Воскресало на горі його,

Коли рідний вітер бив у груди,

А печаль голубила чоло...

І так буде, так довіку буде,

Що б на цьому світі не було.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка