До святого христофора



Сторінка2/53
Дата конвертації09.03.2016
Розмір2.67 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   53

ВСТУП



im_003.png

Наука встановила, що Земля існує міліарди років, а людина — лише кількасот тисячоліть.

Щоб уявити собі це наочно, прирівняймо всю історію розвитку Землі до однієї доби (зберігаючи відносні масштаби геологічних періодів) і матимемо досить-таки цікаву картину.

На початку доби, опівночі, утворилася наша планета. За дванадцять годин, опівдні, на дні стародавнього океану вже ворушилися перші грудочки живого білка.

На 16 годину 48 хвилин з найпростіших білкових тіл розвинулися черв'яки, раки, молюски, губки і водорості. Згодом з'явилися риби.

О 21 годині 36 хвилин закінчилася палеозойська ера і настало царство динозаврів. За 40 хвилин до кінця доби всі ящери вимерли і Землю почали завойовувати ссавці. І тільки о 23 годині 59 хвилин 56 секунд з'явилася нарешті людина.

Але історична епоха — час, коли людське суспільство еволюціонувало від дикунства до сучасної цивілізації, — тривала всього секунди.

Отож поміркуйте самі, чи спроможна була людина за коротку хвилю свого існування досконало вивчити усі явища природи, що розвивалися нескінченно довго? Нині наука досягла небувалого прогресу, основні закони будови матерії вивчено, проте в світі існує ще багато таємниць. Безперечно, всі вони будуть розкриті людством.

Та сотні років тому, коли наука тільки-но ступала перші непевні кроки по шляху прогресу, світ людині повнився загадками.

Не володіючи знаниями, люди, однак, намагались якось пояснити різні загадки, безліч яких пропонував їхній увазі кожен новий день. То чи варто дивуватися, що ці пояснення у відповідності з «філософією» кам'яного віку — вірою У всюдисущих духів — мали надприродний характер? Невігласи й досі перебувають у полоні цих застарілих «теорій» і, незважаючи на успіхи науки, схильні наділяти природу містичним змістом.

Багато які прояви життя, інстинкти і пристосованість тварин дуже складні, хитромудрі й доцільні. І що більше ми пізнаємо життя природи, то більше знаходимо в ній дивовижного. Натуралісти початку минулого століття зачудовано хитали головою, захоплюючись величчю творця, який обдарував природу такою гідною подиву мудрістю. Але наука розвивалася, накопичувала знання, і залізна логіка фактів примусила зоологів наступного покоління переглянути традиційну точку зору щодо мудрого творця природи. Ця проблема виявилася куди складнішою, ніж уявляють її богослови, що розрубують усі гордієві вузли суперечних питань універсальною формулою — «несповідимі путі господні».

Творця природа не має, і в той же час всі її складові частини «працюють» напрочуд злагоджено, вони на диво урівноважені, ніби їх створено за планом надто завбачливого конструктора.

Неважко все це приписати справі рук бога, та нелегко розгадати істинні закони світобудови.

Завдання науки дуже складне: терпляче розплутати усі невидимі ниті біологічних взаємовідносин, усі вузли невирішених проблем походження життя та різноманіття його пристосувань.

Тепер ми знаємо, що усе в світі підпорядковане природним законам розвитку матерії. І ніяка сила не може порушити їхнього правильного плину: після ночі завжди наступає день, після весни — літо. Ні чаклунством, ані волею богів та героїв не можна змінити напрямок і період обертання Землі навколо Сонця.

Але візьміть священні книги будь-якого народу, міфи будь якої релігії, будь-якого вірування: у них усе інакше. Там усі сказання повні дивовижних чудес і протиприродних дій. Бог чи боги змінюють рух світил, ходять по воді, мов по паркету, море розступається перед натовпом обраних богом утікачів і поглинає полчища їхніх ворогів, а стіни фортець руйнуються від звуків архангельських сурм.

Ще за прадавніх часів перед людьми поставало питання: чому світ зовсім не такий, як зображують його релігійні вчення, чому немає в ньому чудес, описаних у священних книгах. Чому не подибуємо в житті велетів, що пересувають гори, драконів, що дихають вогнем, та інших неймовірних створінь, якими населяють світ давні легенди?

Чому боги, як гості, не сідають вже за один стіл з людьми, а Афіна-Паллада не скеровує смертоносні списи героїв?

Грецький історик Павзаній уважав, що зіпсовані звичаї — причина того, що в світі усе йде не так, як за давніх добрих часів. Засмучені людськими вадами боги покинули Землю. Чудеса перестали вершитися.

Справа, звичайно, не в цьому. Світ лишився колишній, змінилася людина, вірніше — її погляд на світ. Замість обожнених сил. дію яких первісна людина бачила в кожному прояві стихій, люди навчились розпізнавати природний бік явищ. Вони вивчили походження дня і ночі, встановили, що Сонце і Місяць не сяючі божества, а космічні тіла.

Для сучасної людини, що вміє на багато років уперед передбачити затемнення, це явище — один із доказів точності нашого пізнання законів природи. Людям, не знайомим з наукою, затемнення завжди здавалося надприродним лихом. Звичайно вважали, що якесь чудовисько поглинає світило, і тому воно починає темнішати.

У Стародавній Індії Місяць під час затемнення викрадав демон Рагу, у Стародавньому Китаї — дракон. Римляни під час затемнення сурмили, калатали в горщики й каструлі, кидали до неба смолоскипи й волали: «Місяцю, переможи!» — намагаючись допомогти йому в боротьбі з невідомим страховиськом.

Мешканці джунглів Південної Америки, вважаючи, що Місяць переслідують собаки і шматують його (від крові, що цебеніла з ран, сяєво його стає тьмяне й багряне), зчиняють страшенний галас і стріляють у небо, щоб відігнати від Місяця собак. У інших народів Місяць і Сонце ковтає ягуар (мовою південноамериканського племені тупі «затемнення» визначається довгою фразою: «ягуар з'їв Сонце»). Індіяни-алгонкіни гадали, що Місяць чорніє, коли бере на руки свого сина. А коли Місяць віддає сина своєму чоловікові — Сонцю, то затьмарюється Сонце.

— Але ж ні Сонце, ні Місяць не мають рук? — заперечив їм дослідник, що занотував цю легенду.

— Ти нічогісінько не тямиш, — відповіли йому індіяни. — Вони завжди тримають поперед себе напнені луки — ось чому не видно їхніх рук.

— Кого ж вони хочуть встрелити?

— А хіба ми знаємо?..

Про «теорії», що ними різні народи пояснюють затемнення, можна написати грубу книжку — так їх багато. Фантазія здатна створити силу-силенну варіантів навколо одного факту. Та тільки наука пояснила нам істинні причини загадкового явища.

Затемнення — лише одне серед тисяч природних явищ, яким релігійна уява в період дитинства людського розуму надавала надприродних властивостей. Мета даної книги довести фактами, як і чому народжувались ці легенди, що лежить у їх основі. Звільнивши легенду від шкаралупи марновірних домислів, ми найчастіше знаходимо в її основі природний факт, який люди, не маючи знань, не змогли правильно пояснити. А жерці й служителі різних культів спритно користалися з цього невміння і по-своєму, містично, витлумачували загадкові явища природи.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   53


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка