До святого христофора



Сторінка23/53
Дата конвертації09.03.2016
Розмір2.67 Mb.
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   53

КАМ'ЯНІ ЗМІЇ СВЯТОГО ПАТРИКА

Навіть святий Георгій мав конкурентів: не один він правив зміїним царством. Знайшлися в бога інші угодники, які обрали собі за фах знешкоджувати небезпечних змій.

Якийсь англійський історик описує Ірландію XVI століття:

«Між іншим, в Ірландії діються дивні речі, хоча там нема ані сорок, ані отруйного гаддя. А я бачив камені, які мали подобу і форму змії. Тамтешні люди кажуть, що камені ці колись були гадами і що вони стали камінням волею божою і молитвами святого Патрика».

І справді, у горах і долинах Ірландії часто впадають в око дивні речі, що надзвичайно нагадують скам'янілих змій. А проте там змії не водяться. Ще порівняно недавно купці з Англії їздили до Ірландії по незвичайний крам — землю Вважалося, що вона має магічну силу антизміїної протиотрути. Ірландською землею англійці притрушували свої садки й поля і вірили, що «свята земля» убиває змій.

Мешканці Лерінських островів (недалеко міста Канн) розповідають таку ж історію про свого святого Гонората, який теж нібито перетворив усіх змій на каміння. Однак християни (як, між іншим, і в більшості інших своїх вигадок) не оригінальні. Ще стародавні греки вірили, ніби безсмертні боги наділили землю острова Кріту чудесною властивістю убивати отруйне гаддя.

То чому ж змії не живуть ні на Кріті, ні в Ірландії, ні на Лерінських островах? Звичайно, ні грецькі боги, ні християнські святі тут ні до чого. Змії не водяться на багатьох островах земної кулі. Нема їх, наприклад, майже на всіх Курільських островах. Нема змій у Новій Зеландії, на острові Мадера. Змії не вміють літати: вони не змогли перебратися з материків на острови, відокремлені від них широкими морськими протоками.

im_033.jpg

«Камінна змія» — амоніт.
Яких же у такому випадку «кам'яних змій» знаходять у Ірландії? І не тільки в Ірландії — наприклад, у нас на Поволжі і навіть у Московській та Рязанській областях. Це скам'янілі амоніти, вимерлі головоногі молюски. Зі зміями вони нічого спільного не мають. Амоніти — родичі восьминогів і каракатиць. Приблизно двісті мільйонів років тому в усіх морях і океанах амоніти водилися незліченними зграями. На той час вони, мабуть, були найчисленнішими мешканцями океану. Ще й досі на місці давно зниклих морів видобувають із землі цілі завали закручених, ніби годинникові пружини, скойок цих тварин. Вони дуже схожі на згорнених змій, у народі їх звуть «зміїним камінням» [33].

Розміри амонітів були найрізноманітніші: від одного сантиметра і до кількох метрів. Скойка амоніта пахіди-скуса сягала в діаметрі трьох метрів. Проте в Британському музеї природничої історії в Лондоні зберігається гіпсовий зліпок з уламка скойки ще більшого амоніта. Підраховано, що ціла мушля цього велетня мала в поперечнику понад два метри. Якщо її повністю розкрутити, вона майже зрівнялася б з дахом чотириповерхового будинку! Ніколи світ не бачив таких величезних мушель.

Легко уявити собі, як шанобливо ставилися забобонні люди до пам'яті святого рятівника, коли видобували із землі залишки цих скам'янілих чудовиськ. Адже вони сліпо вірили легенді, що приписувала винищення «жахливих», а насправді цілком сумирних тварин магічній силі заклинання «святої» людини, яка жила вісімдесят мільйонів років по тому, коли на Землі загинув і вже скам'янів останній амоніт.

ФАНТАСТИЧНЕ ВІДОБРАЖЕННЯ «ЗЕМНИХ СИЛ»

Наші предки з добрими сусідами жили б мирі і дружбі, торгували, ремеслам за морями навчалися й чужоземців ласкаво приймали, своїм мистецтвам навчали. Багато бачили самі, багато що від бувалих людей чули…

Свою землю добре знали і про заморські дива розповісти могли. Дивовижні то були оповідки!

З давніх-давен склалися на Русі легенди про диво-звірів і диво-птахів. Але це були не пусті вигадки. Є на світі такі звірі, про яких оповідає Глибинна книга. Поголос, правда, перебільшував їхні розміри, а поети та оповідачі наділили їх неймовірними властивостями. Проте основа для казкових образів запозичена з реального світу.

Є, виявляється, і русалки у морях, і єдинороги в лісах. Знайшлися в природі прототипи навіть для драконів і василісків.

Найбезглуздіша й найфантастичніша легенда не народжується з нічого. Навіть повір'я про нечисту силу, події, загадкові і нез'ясовні, здавалося б, природним шляхом, події, що їх темний люд приписував усіляким чаклунам, відьмам, чортам, приводять уважного дослідника в світ істот цілком реальних. Незвичайні повадки тварин, дивні й невивчені особливості їхнього способу життя нерідко дають привід до безглуздих пересудів, забобонних домислів. Релігія не нехтує цією обставиною.

Фрідріх Енгельс писав, що всяка релігія є не що інше, як відображення в головах людей тих зовнішніх сил, які панують над ними у їхньому повсякденному житті, — відображення, в якому земні сили прибирають форму неземних.

Відомо чимало фактів, коли жерці, попи, ченці для підтвердження свого віровчення зумисне фабрикували дива за допомогою досягнень хімії і фізики (славнозвісна кров святого Януарія, поновлення хрестів та ікон, «самозаймання» свічок, «плачучі» ікони і т. п.), Брутальний ошук, звичайно, незабаром розкривався, і попи-містифікатори попадали до скандальних історій.

Найкраще досягає агітаційної мети використання в релігійній пропаганді загадкових явищ природи (затемнення, «криваві дощі», діяльність бактерій, гігантські допотопні кістки). До такого різновиду спекуляцій здавна вдаються представники всіх релігій і вірувань.

Однак дивні явища природи рано чи пізно науково пояснюються, і тоді виявляється, що вони грунтуються на природних закономірностях, «земних силах», які темний люд уважав проявом «неземних сил».

Ми побачимо далі, що навіть такі незвичайні «дива», як падіння з неба риби або манни, кров, яка з'являється на проскурі, і загибель учасників «святотатської» археологічної експедиції, природа вчинила без будь-якої допомоги потойбічних сил.

1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   53


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка