До святого христофора



Сторінка31/53
Дата конвертації09.03.2016
Розмір2.67 Mb.
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   53

«ПОВІШЕНА СВИНЯ»

Середньовічне правосуддя здебільшого мало справу зі свинями. Лише у Франції відомо двадцять «свинячих» процесів. Звичайний злочин свиней — дітовбивство. Адже в середньовічних містах, навіть у Лондоні до кінця XVII століття, свині вільно розгулювали вулицями. Вони поїдали нечистоти в канавах біля будинків. Нерідко заходили до помешкань бідняків і загризали заснулих у люльках дітей. Вбивцю заарештовували й відводили до кримінальної в'язниці. Замикали в камері з іншими в'язнями. На утримання заарештованої свині міські власті відпускали такі ж кошти, як і на звичайного злочинця. 1408 року в місті Нанті суд засудив свиню до страти. Зберігся список витрат: утримання свині у в'язниці — 6 су, винагорода катові, який прибув з Парижа — 54 су, за воза, на якому привезли свиню до місця страти, — 6 су, за мотуз, яким її зв'язували, — 2 су 8 деньє. Усього 68 су 8 деньє.

1457 року в Парижі розглядали справу про звинувачення свині у вбивстві п'ятирічного хлопчика. Суд визнав свиню винною і присудив її повісити. А що участь поросят у злочині достовірно не встановлено, то їх конфісковано на користь суду.

1394 року в місті Мортень (Франція) суд відзначив обставину, що збільшує провину свині: «Вона їла скоромне, незважаючи на те, що була п'ятниця» (тобто пісний день).

Страти свиней не були рідкістю. У Парижі збереглася навіть назва передмістя — «Повішена свиня», як пам'ять про жахливе місце, де маловірні люди вершили своє безглузде «правосуддя».

Історики підрахували, що з 1120 по 1641 рік у Франції винесено 70 смертних вироків різним тваринам — від віслюка до сарани. Тварини ставали перед кримінальними судами за часів середньовіччя і в інших країнах: у Голландії, Німеччині, Англії, Швеції, Італії, Швейцарії. А в Росії у XVII столітті до Сибіру заслали… цапа.

А надто кумедними виглядають церковні процеси над комахами.

Коли в якійсь місцевості надто вже багато розмножувалося шкідливих комах чи мишей, жителі просили допомоги в свого епіскопа. Той давав стандартний рецепт: «Молітеся, діти мої, постіться, справно платіть церковну десятину, і всеблагий господь урятує вас од напасті».

«Ліки» не діяли. Тоді епіскоп заявляв, що до комах вселилася нечиста сила. Отже, необхідне особливе лікування. Призначався духовний суд, і комах відлучали від церкви.

І допомагало?

Християнські легенди твердять, що «так», «добре допомагало». Наприклад, святий Бернард, віддавши анафемі, знищив величезний рій мух, що заповнили церкву і заважали йому проповідувати. Папа Стефан, скориставшись його досвідом, прогнав сарану, окропивши поля водою святого Бернарда.

Єпіскопу Егберту, який проповідував у Трірському соборі, надто вже докучали ластівки. Своїм веселим щебетанням вони заглушали голос проповідника і взагалі… паскудили на вівтар.

Єпіскоп заборонив птахам під страхом смерті залітати до церкви, і Відтоді, кажуть, жодна ластівка не насмілилася порушити наказ.

ЧИ БУЛИ ХРУЩІ У НОЄВОМУ КОВЧЕЗІ!

1479 року у Швейцарії відбувся процес над хрущами, личинки яких спустошували садки. Завдяки винахідливості призначеного хрущам захисника, судове слідство тривало два роки. Зрештою суд присудив хрущів до вигнання. Але вони не зважили на це.

Тоді єпіскоп Лозанський виголосив анафему: «Нерозумні тварі! Личинок хрущів у Ноєвому ковчезі не було. В ім'я наймилостивішого господа наказую вам усім піти геть протягом шести днів зо всіх тих місць, де росте пожива для людей і худоби».

Тоді захисник хрущів подав до суду протест. Він заявив, що хрущі, як і інші тварі, супроводжували Ноя в його ковчезі. Але представник звинувачення послався на біблію, де не зазначено, що Ной справді узяв хрущів у свій ковчег.

Спалахнула бурхлива суперечка — адже обговорювалося дуже «важливе» питання: чи були хрущі у Ноєвому ковчезі?

По тривалих дебатах ухвалили, що «ні», і епіскоп виголосив ще різкіше прокляття: «Ми, Бенедикт Монсерадський, епіскоп Лозанський, вислухавши супліку могутнього повелителя бернського на личинок хруща, женемо вас, огидні черви, і проклинаємо!»

Проте й це не допомогло. Зухвалі комахи так само затято знищували посіви, ніби їх і не відлучали від церкви. Тоді епіскоп оголосив, що хрущі — кара божа за гріхи парафіян, які несправно платять церковні податки. На тому все й скінчилося.

1545 року виноградники округи Сан-Жульєн, в Альпах, яка славилася своїм вином, були спустошені маленькими зеленими жучками, і жителі звернулися до свого епіскопа з проханням відлучити шкідників від церкви. Але той запротестував. Він заявив, що бог створив землю для того, аби годувати не лише людей, але й усіх тварин, а тому радив не ставитися безжально до жуків, а краще покаятися у гріхах і справно платити церковну десятину.

Тоді жителі пішли до суду. Але шкідники невдовзі зникли. Знову появилися вони лише за 40 років і ще запекліше накинулися на виноградники. Жителі служили меси, з релігійними процесіями обходили лани. Ніщо не допомагало. Нещастя співвітчизників спонукало епіскопа забути про поблажливість до божих істот: він нарешті позвав шкідників до духовного суду.

Захисник комах, П'ер Рамбо, у своїй зворушливій промові закликав суддів бути милосердними. Не можна, казав він, відлучати бідних істот від церкви лише за те, що вони поводяться згідно зі своїми інстинктами, даними їм богом. Франціск Руа захищав інтереси сільських громад. Він доводив, що людина користується особливою увагою бога і тому має право боротися зі шкідниками^ коли вони чинять їй зло. На це Рамбо відповів так красномовно, що звинувачі відмовилися відлучати комах від церкви і запропонували/ жукам полюбовно перейти на іншу ділянку землі.



im_039.png

Спеціальна комісія, у складі якої був і захисник комах, по ретельних пошуках вибрала, врешті, цілком плодючу ділянку землі для поселення «переміщених» жуків. Склали навіть офіційного документа про «введення у володіння» жуків даною ділянкою землі. В особливих параграфах жителі Сан-Жульєна лишили за собою право проходити володіннями жуків, «не завдаючи збитків пасовиськам вищезгаданих комах», а також право на добування мінеральних багатств, які, можливо, виявляться у вотчині жуків. Відведене місце нанесли на карту, детально описавши рельєф місцевості і характер рослинності.

Жуки вже було зібрались переселитися на нове місце, як раптом одна фатальна обставина ускладнила справу. Достойний метр, Фійоль, другий захисник комах, опротестував рішення суду на тій законній підставі, що війська герцога Савойського, готові до нападу на маркіза Салюццо, мають незабаром пройти територією, яку відвели для проживання його клієнтів.

Виконання вироку затримали. А коли війська полишили володіння жуків-переселенців, захист заявив, що солдати завдали такої шкоди заповідній території, що вона відтепер не придатна для поселення жуків.

На цьому рукопис протоколу піддався «спустошливому впливу часу». Чим закінчився позов, ми не знаємо.

1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   53


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка