До святого христофора



Сторінка45/53
Дата конвертації09.03.2016
Розмір2.67 Mb.
1   ...   41   42   43   44   45   46   47   48   ...   53

МЕТЕЛИКИ ЛЕТЯТЬ ДО АФРИКИ

У середньовічних літописах зустрічаємо дивні повідомлення про навалу метеликів. Мільйони метеликів з'являлися в небі, чорним хмариськом закриваючи небозвід. Сонце меркло над людськими головами, шелест крил заглушав голоси.

1104 року страхітлива зграя метеликів «затьмарила сонце» над французьким містом, посіявши паніку серед його мешканців. 1272 року такого ж страху зазнали італійці. 1508 року ціле хмарисько капустяного білана пролетіло над Кале. 1745 року величезна зграя цих білосніжних метеликів спустилася на німецьке село Харра. Мешканцям здалося, ніби серед спекотного літа раптом знялася хурделиця.

Навали метеликів відзначені також у 1741, 1805 і 1906 роках. Скільки забобонних страхів породжували вони!

Метелики, які вилітали з країни, — погана прикмета! Чекали кінця світу, пришестя антихриста, моровиці, міжусобиці… Чого тільки не чекали!

Контрабандисти, а згодом альпіністи знаходили високо в горах льодовики, геть усіяні мертвими метеликами. Негода заставала метеликів над перевалом у час перельоту через гори. Іноді морські узбережжя на цілі кілометри, мов білим шумовинням, вкривалися напівживими метеликами — капустяними біланами. Очевидно, летіли вони через море проти вітру і в знемозі попадали на морський пісок, тільки-но досягли берега.

Моряки не раз бачили в Середземному морі зграї метеликів, які летіли на південь. Вони мали, здається, свою теорію з приводу цього явища: метелики летять зимувати до Африки.

Просте припущення, але ще кілька десятиліть тому багатьом біологам воно здавалося абсолютно неймовірним.

Карл Лінней уважав, що навіть ластівки зимують на дні моря. Натуралісти в його час іще нічого, по суті, не знали про перельоти птахів. Хто міг тоді без жартів обговорювати безглузду ідею про комах, які відлітають зимувати до Африки?

Виявилося, одначе, що давній «морський» міф — істинна правда.

Перші несміливі голоси на його захист пролунали серед ентомологів [59] на початку нашого століття. Серйозно взялися вивчати проблеми метеликових перельотів американські вчені. Їм було легше, ніж європейським колегам, здійснити такі дослідження: у США й Канаді водиться монарх — класичний зразок перелітного метелика. Регулярно, суворо у певний час, весною і восени ці гарні чорно-жовто-червоні метелики вирушають у дальні мандрівки.

Восени монархи з усієї Північної Америки летять широким фронтом на південь, долаючи відстань понад З тисячі кілометрів. Зимують вони в Мексіці, на Кубі і Багамських островах. Багато метеликів осідає і в Південній Каліфорнії.

Тут ростуть так звані «метеликові» дерева. Їх обліплюють тисячі монархів. З року в рік зимують монархи на одних і тих самих деревах, вкриваючи гілки й листя суцільною живою масою. На гілці завдовжки 30 сантиметрів один дослідник нарахував понад сотню зимуючих монархів. Як правило, метелики сидять нерухомо. Лише тоді, коли сонце починає дуже припікати, неохоче міняють місцеположення. Навесні оживають, починають відвідувати місцеві квіти і поступово відкочовують на північ. Дорогою метелики розмножуються. Відклавши яйця, гинуть. Молоде покоління летить далі на північ, в «обітовану землю» предків, а восени юні монархи знову летять на південь, на зимівлю.

Монархи — чудові літуни: їх сотні разів знаходили в Європі, ловили і в морі за 200–300 миль від берегів Англії. Проте не ясно, чи самі метелики долали простори Атлантичного океану, чи їх заніс так далеко від батьківщини ураган.

Перельоти західноєвропейських метеликів вивчили німецькі ентомологи Г. Вернеке і К. Гарц, англієць К. Вільямс, голландець Б. Лемпке і лікар Р. Льолієр із Швейцарії.

Європейські метелики за характером своїх перельотів поділяються на три основні групи. Метелики першої групи просто залітають з півдня, наприклад, лінійний і олеандровий бражники. Олеандрового бражника знаходили влітку навіть під Казанню і в Карелії. В середній смузі і на півночі ці метелики не розмножуються, їхня батьківщина Кавказ, Крим і південні краї. Це не перелітні, а випадково залітні метелики.

Друга група: білан жилкуватий, жалібниця, білан капустяний, кропив'янка, махаон. Вони розмножуються в Середній і Північній Європі, але щорічно влітку з півдня прилітають південні жалібниці, капустяні білани й махаони, які поповнюють фауну місцевих метеликів.

Метелики цієї групи, як правило, зимують у Середній Європі, але інколи летять на південь.

Періодичні весняні та осінні перельоти здійснюють метелики третьої групи: лопушниця, адмірал, бражник «Мертва голова», березковий бражник. У Середній і Північній Європі вони не залишаються зимувати ні у вигляді гусениць, ні яєць, ні лялечок, ні дорослих тварин. Щоосені відлітають на південь. Деякі летять поодинці, інші дещо більшими зграями, до яких у міру просування на південь приєднуються чимраз нові компаньйони, часом і інших видів. У метеликових зграях бачили навіть птахів. Перелітні шляхи метеликів загалом збігаються з напрямками пташиних перельотів. Як показують деякі спостереження, метелики суворо дотримуються обраного напрямку і не відхиляються далеко вбік. Коли на шляху трапляються високі споруди або гірські масиви, вони вважають за краще їх перелітати, а не обминати, навіть коли кружний шлях коротший. Летять метелики над самісінькою землею: на висоті одного-двох метрів. Іноді піднімаються вище будинків. А одну зграю метеликів спостерігали на висоті двох тисяч метрів над землею!

Швидкість перельотів вивчена на капустяному білані. У тиху погоду і проти вітру силою до чотирьох балів летить він зі швидкістю два-чотири метри на секунду (7-14,4 кілометра за годину). За вітром робить до десяти метрів на секунду (36 кілометрів на годину).

Питання про те, як метелики орієнтуються, ще неясне. Помічено, що вони нерідко простують за теплими течіями повітря. Весною, наприклад, перелітні метелики раніше з'являються в Англії, береги якої омиває Гольфстрім, аніж у Німеччині, хоча остання лежить південніше. Простуючи за струменями теплої мирської і повітряної течії, метелики дістаються навіть до Ісландії, долаючи сотні кілометрів шляху над океаном.

Із наших метеликів-мандрівників краще за всіх вивчено лопушницю. Це звичайнісінький на Україні і на півдні СРСР метелик. Він бурий і схожий на кропив'янку. Німецькі вчені опрацювали відомості про перельоти лопушниць за сто сімдесят останніх років, вивчили шляхи і терміни їхніх прильотів і відльотів. Лопушниці часто збираються колосальними зграями і роблять далекі подорожі, долаючи тисячі кілометрів. Ці метелики поширилися майже по всій земній кулі.

Перед другою світовою війною лопушниці дуже розплодилися в США. Їхні гусениці знищили усі бур'яни, і фермери звернулися до департаменту сільського господарства із запитом, чи не можна якимсь чином щороку викликати масове розмноження лопушниць, аби вони завжди очищали поля від бур'янів. 1942 року у тій місцевості бачили колосальну зграю лопушниць. Зграя мала біля 3 трильйонів метеликів! Велетенські зграї лопушниць пролітали і над Німеччиною в 1879, 1903 і 1926 роках.

Щорічно лопушниці, які зимують у Північній Африці, збираються весною великими зграями і прямують на північ. Перетинають Середземне море, перелітають Альпи. За Альпами зграї розпорошуються: багато метеликів тут осідає, інші летять далі.

До середини травня досягають північних областей Німеччини, Англії і Білорусії, а за кілька днів з'являються в Скандінавії.

Перших лопушниць, що прилетіли з далекого півдня, впізнати не важко. Вони, як кажуть, неабияк «пообстріпувалися» в дорозі. Забарвлені блідо, мовби вицвіли на сонці. Крила зі стертим пилком, пошарпані на кінчиках. Метелики довго сидять на рослинах, неохоче їх залишають. Видно, відпочивають після тяжкої подорожі.

У червні котиться з півдня друга хвиля лопушниць, які вилупились із яєць, відкладених метеликами, що осіли в квітні і травні в Південній Європі. Відклавши яйця, лопушниці помирають. У липні починають літати місцеві лопушниці — нащадки метеликів, які прилетіли з Африки. Вони помітно більші від своїх батьків іммігрантів і яскраво забарвлені. Наприкінці літа юні лопушниці відлітають зимувати в гарячі краї, як правило, у Північну Африку [60]. Північноамериканські лопушниці здійснюють осінні й весняні перельоти одночасно з європейськими родичами.

Сезонні міграції метеликів дуже нагадують перельоти птахів. Та є між ними суттєва різниця. Восени в гарячі краї летять усі птахи: і дорослі, і молодь, яка виросла в наших лісах.

У метеликів відлітає на зимівлю тільки молодь, що розвинулася влітку з яєць, відкладених метеликами, які прилетіли весною з півдня. Кожен метелик тільки раз у житті здійснює таку подорож.

Адмірал — звичайний у нас метелик. Прозваний він так за «адміральські» лампаси — широкі червоні смуги на буро-чорних крилах. Дослідження показали, що адмірал теж перелітний метелик, але це мандрівець-одинак. Рідко трапляється бачити зграї адміралів. Летять вони поодинці, низько над землею, але всі метелики простують один за одним одними й тими ж напрямками. Якийсь терплячий натураліст, чергуючи весь день біля місця, де пролетів уранці перший адмірал, нарахував ще 36 інших адміралів, які пролетіли тим же шляхом. Іноді адмірали пристають до зграї лопушниць. Лише біля альпійських перевалів збираються вони у невеличкі зграї.

Ось інші наші метелики-мандрівннки: совка-гама, схожа на лимонницю лугова жовтушка, бражник-язикан. Його можна побачити і в місті, пурхає він біля квітів, висаджених на вікнах.

Перельоти метеликів тільки починають вивчати. Дослідника чекає тут багато цікавих відкриттів. Для остаточного вирішення питання будуть потрібні спільні зусилля учених різних країн.



im_068.jpg

Мічення метеликів допомогло ученим встановити, що багато з цих комах, як і птахи, здійснюють осінньо-весняні перельоти.
Провадити спостереження над перельотами метеликів важче, ніж над птахами. Важче організувати їхнє мічення. Кільце на метелика не надінеш! Зараз заведено мітити метеликів кольоровими смужками. Олійну фарбу розводять в цапонлаці і наносять щіточкою на нижню поверхню крила. Умовились, що в Швейцарії мітка червона, в Австрії — жовта, у Західній Німеччині — зелена, а в Німецькій Демократичній Республіці — світло-голуба.

Кожна станція по вивченню перельотів метеликів, окрім загального для всієї країни кольору, має свій розпізнавальний знак із комбінації рисочок і крапок, як в азбуці Морзе.



1   ...   41   42   43   44   45   46   47   48   ...   53


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка