До святого христофора



Сторінка47/53
Дата конвертації09.03.2016
Розмір2.67 Mb.
1   ...   43   44   45   46   47   48   49   50   ...   53

ПТАШКА-ШВАЧКА І МУРАШКИ-БОЧКИ

Багато птахів і мурашок прославилися як умілі будівники гнізд і помешкань.

Ось маленька зеленава пташка з ясно-червоним тім'ячком. В Індії називають її пташкою-швачкою. Недарма люди дали їй таке ім'я.

Коли надходить пора розмноження, пташка, як справжня швачка, голкою і ниткою зшиває краї двох листків. Голка — її тонкий дзьоб, а нитки вона пряде із рослинного пуху.

Зробивши дзьобом дірочку в листку, маленька кравчиха просовує в неї заздалегідь скручену із бавовни нитку, потім проколює другий листок і крізь нього також просиляє нитку. Таких стібків вона іноді робить біля десяти, міцно зшиваючи два листочки на зразок колисочки. Всередині зеленої колисочки пташка в'є м'яке гніздечко із бавовни, пуху та шерстинок.

Пташки-швачки живуть поблизу населених місць — у садках, на плантаціях. Нерідко селяться вони навіть на верандах жилих будинків і «шиють» свої гнізда з листків кімнатних рослин.

У країнах, розташованих на берегах Середземного моря, мешкає інша пташка-швачка — цистикола. На рисових, кукурудзяних полях Іспанії і Греції цистиколи зустрічаються часто.

Навесні, коли біжать із гір струмки й починають зеленіти поля, самець цистиколи заходиться будувати гніздо. Спочатку він так само, як і індійська пташка-швачка, зшиває зсуканими із павутини нитками два листки, потім усередині цих листків в'є із пуху та повсті м'яке гніздечко і прив'язує його павутинками до листя.

Ще дивнішими знаряддями користуються, будуючи свої гнізда, тропічні мурашки екофіли. Їхні знаряддя — живі личинки. Перед тим як обернутися на лялечку, личинки цих мурашок виділяють клейкі павутинки, що з них плетуть кокон. Та личинки виділяють таку кількість павутини, що її з лишком вистачає не тільки на кокон, але й на інші господарчі роботи. За допомогою цієї павутини мурашки екофіли зшивають або, вірніше, склеюють листя рослин. Утворюються великі зелені кулі. Це мурашині гнізда.

Роботи провадять у суворому порядку. Одні мурашки, міцно вчепившись ніжками за край деревного листка, хапають його щелепами і, повільно подаючись назад, зближують краями обидва листки. Тоді із гнізда вибігають інші побратими. Кожна мурашка тримає в роті личинку. Стискуючи черевце личинки, вона примушує її виділяти липучу павутинку. Цими живими «ту-бочками» з клеєм мурашки водять уздовж країв з'єднаних докупи листків і міцно склеюють їх.

Мурашки екофіли живуть в Індії і на Цейлоні. Відомий дослідник тварин Південної Азії Дофлейн розкрив якось гніздо екофіл, аби подивитися, що робиться всередині. Більша частина мурашок кинулася захищати гніздо. Вони вишикувались уздовж пошкодженого місця й почали стукати по листю. Цей шум, схожий на тріск гримучої змії, — єдиний засіб захисту мурашок. Одночасно від зграї мурашок вирізнився невеликий загін «саперів», які відразу ж взялися лагодити ушкоджену стінку гнізда. Прийоми мурашок були чудовими. Вони вишикувалися рядами скраю листків по один бік тріщини. Як за командою, мурашки разом переважилися через тріщину й міцно схопили щелепами край протилежного листка. Потім почали повільно і обережно точитися назад, переставляючи одну ніжку за одною. Краї листків поступово зближалися. Ось з'явився ще один загін — будівників. Вони заходилися знімати з країв листків залишки старої тканини. Мурашки впивалися щелепами в листя і термосили його доти, поки всі засохлі клаптики повідлітали геть. Сміття мурашки виносили на будь-яке відкрите місце і скидали донизу. Велика група мурашок винесла з гнізда цілий засохлий листок, притягла його на верхівку мурашника. Мурашки всі разом розкрили свої щелепи, і листок полетів за вітром.

За півгодини дружної праці мурашкам пощастило значно зблизити краї розриву. Тоді із внутрішніх камер гнізда з'явилися кілька мурашок, кожна з яких тримала в роті личинку. Але винесли вони ті личинки не для того, щоб сховати в безпечному місці. Мурашки з личинками попрямували до пролому в гнізді. Видно було, як вони пробиралися поміж рядами робочих мурашок, що міцно тримали краї листків. Приклавши на секунду личинку переднім вузьким кінцем до краю одного листка, мурашки-склеювачі переходили через тріщину на другий бік розриву і там притискали до листка голівки личинок. Переповзаючи з одного боку тріщини на другий, мурашки вкрили цілу тріщину липучою павутиною. Незабаром шпара затяглася тонкою шовковистою тканиною. Потім своїм чудовим «клеєм» мурашки зашпарували всі інші діри в гнізді.

За допомогою живих інструментів мурашки екофіли будують не лише житла для себе, але й загони для «хатньої худоби» — листкової попелиці, яку мурашки «доять», одержуючи солодкий сік. «Хліви» для попелиці — це склеєні кулі до півметра в діаметрі. Мурашки екофіли будують ще й комори-повітки із листя, напнені у вигляді наметів над гілками і листями дерев, із яких витікає солодкий сік.

Мурашки надто хазяйновиті комахи. Їхні землеробські плантації, грибні садки, численні «породи» свійських тварин і підземні «елеватори» для збереження зерна викликають захоплення навіть у людини. Втім, не завжди в підземних складах мурашок зберігається тільки зерно. В Америці, на півдні США і в Мексіці, водяться медоносні мурашки, які живляться соком цукрового дуба і роблять великі запаси меду.

В яких же посудинах тримають мурашки ці харчі?

Коли перші дослідники розрили їхні гнізда, то були вражені. Під склепінням великої напівкруглої камери у центрі мурашника висіли круглі, завбільшки з виноградну ягоду «бочки» з медом. «Бочки» виявилися живими! Вони незграбно намагалися поповзти в темний куток.

Уночі медоносні мурашки вирушають добувати мед. Вони знаходять його на галах дуба, з'їдають скільки можуть і повертаються в гніздо помітно гладшими. Принесений у волі мед віддають своїм побратимам — «живим посудинам». Шлунок і черевце цих дивовижних мурашок можуть розтягуватися, мов гумові. Мурашки-бочки заковтують мед у такій кількості, що їхнє черевце роздувається до неймовірних розмірів! Як перестиглі ягоди винограду, висять вони, причепившись лапками до стелі «харчового складу» — найпросторішої кімнати в мурашнику. Місцеві жителі їх так і називають — земляний виноград. Вичавлений із мурашок мед нагадує бджолиний і дуже приємний на смак. Мексиканці руйнують гнізда медоносних мурашок і видобувають з них мед. Із тисячі мурашок-бочок можна вичавити цілий фунт чудового меду.

im_073.jpg

Мурахи-бочки.
Запасеним медом мурашки годують своїх личинок. У голодні часи навіть дорослі мурашки раз у раз забігають у погрібець, щоб одержати кілька солодких крапельок із рота мурашки-бочки.

1   ...   43   44   45   46   47   48   49   50   ...   53


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка