До святого христофора



Сторінка53/53
Дата конвертації09.03.2016
Розмір2.67 Mb.
1   ...   45   46   47   48   49   50   51   52   53

ЯК ПРАЦЯ ВИВЕЛА МАВПУ В ЛЮДИ

Учені помітили цікаву річ. Тварини, що свої органи можуть використовувати, так би мовити, як руки, відрізняються разом з тим і розвинутішим мозком.



im_082.png

Іван Петрович Павлов говорив, що таємниця кмітливості мавпи в її чотирьох руках. Руками й ногами мавпа може брати різноманітні речі. Річ у її лапі набуває нового призначення: камінь перетворюється на молоток для розколювання горіхів, гілка — у віяло, листя дерев — у тампон, якого тварина накладає на рану. Нові навички розширюють поле діяльності умовних і екстраполяційних рефлексів.

Інший приклад — ведмідь — дуже кмітлива, кажуть дресирувальники, тварина. Лапами, мовби незграбними руками, ведмідь може піднімати, переносити, переставляти різноманітні речі.

«Рука» слона — його хобот. Слон також дуже «розумна» тварина. Восьминіг вправно маніпулює своїми вісьмома мацальцями, виконує ними дуже складні дії: відкриває скойки, переносить каміння, будує із них гнізда. І що ж ми бачимо: восьмирукий будівник помітно вирізняється «розумовими здібностями» серед інших мешканців океану.

Своїми успіхами людина зобов'язана також рукам. У нас не вісім і не чотири, а всього дві руки. Але це незрівнянно вправніші й точніші «інстинкти», ніж хобот слона або мавпячі лапи; людські руки — творці не тільки грандіозних машин — атомних криголамів і супутників, вони створили нас самих — єдиних у світі мислячих істот, які звільнилися від гніту сліпих інстинктів.

Завдяки цим невтомним трудівникам людина ввійшла в тісніший контакт з навколишнім світом речей. Вона стала обдумано добирати потрібні їй речі. Навчилася сама виготовляти різноманітне знаряддя. Трудові навички сприяли розвитку специфічно людських органів. У процесі праці народилася мова. Вона дала новий могутній поштовх розумовому розвитку.

Першим кроком на шляху олюднення мавпи, на думку Ф. Енгельса, було прямоходіння. Коли наші предки — перші мавполюди — навчились ходити на двох ногах, їхні руки звільнились від ролі передніх опорних кінцівок і перетворилися на органи праці. Мавполюди почали брати руками різні знаряддя — каміння, палиці та інші необроблені, знайдені в природі речі. Людина з палицею або гострим каменем у руці — це вже озброєна людина. Вона може тепер вступити у двобій з хижим звіром, збити з дерева плід, викопати із землі коріння. Знаряддя, затиснуті в руці, відкрили широкий шлях прогресу.

Ми бачили, що й деякі тварини використовують різноманітні речі як примітивне знаряддя. Та тільки людина свідомо добирає потрібні їй знаряддя і може обробляти їх та вдосконалювати. Тільки людина навчилася сама виготовляти знаряддя праці.

У трудових процесах з плином століть зазнали зміни не тільки знаряддя, але й органи праці — руки. Моральне і фізичне обличчя людини формувалося під впливом праці.

Під впливом добору кисть людської руки почала швидко вдосконалюватися як орган праці. Подовжився і став сильнішим і рухливішим великий палець руки. Розширилася долоня, розвинулось тонке чуття дотику на кінцях пальців.

Труд вплинув на формування в необхідному напрямку також інших органів людського тіла. А що прямоходіння стало тепер основною формою пересування людини, у неї розвинулася склеписта ступня Із сильним великим (опорним) пальцем. Хребет набув чотири «амортизуючих» вигини. Ноги дуже видовжились, а руки стали відносно коротшими. Збільшився мозковий відділ черепа й зменшився лицевий.

Органи нашого тіла (в першу чергу рука, мозок і мовний апарат, які найбільше піддаються впливові трудових навичок) змінюються й нині.

Нарешті як необхідний засіб спілкування за колективних процесів праці розвинулася ще одна суто людська особливість — членороздільна мова. Мовою і розумовими процесами на базі мовних понять володіє тільки людина.

Тут ми підходимо до визнання формуючої ролі в походженні сучасних людей ще одного важливого фактора — людського суспільства. На світанку своєї передісторії наші предки жили великими сім'ями і родами. Первісні навички прані вони одержали в колективі. Із колективної праці розвинулися складні виробничі відносини. Далі свідомість людей формувалася (формується й нині) уже під виливом соціальних, а не біологічних факторів. Розвиток тваринного царства і людського суспільства пішли різними напрямками. Між звіром і людиною утворилася непрохідна безодня. Прекрасна ілюстрація цього твердження — духовне обличчя Амали й Камали, дівчаток, вихованих у сім'ї звірів. Бідолашні діти, які виросли в лісі, далеко від суспільства, попри всі людські задатки, одержані в спадок від батьків, були дуже мало схожі на людей. Лише зовнішній вигляд свідчив про їхнє людське походження. Звички, духовні потреби, розумові здібності були майже на рівні звіра.

Як бачимо, людські навички не закладені в нас від народження, як стверджують ідеалістичні теорії. Вони продукт виховання і розвиваються тільки в суспільстві, під впливом соціальних факторів. Людина, говорить Ф. Енгельс, невід'ємна частка природи, одначе вона якісно відмінна від звіра соціальна істота.

Праця й суспільні відносини сприяли розвитку людської свідомості. Свідомості настільки високої, що її розумінню стали доступні найглибші й найприхованіші таємниці Всесвіту.




notes

Примітки

1


Два природні мінерали — окис заліза й перекис марганцю правили печерним живописцям за основні фарби. Окисли дрібно товкли й змішували з лоєм. Залежно від розведення окис заліза давав гаму відтінків од вохряно-жовтого до червоного, а з перекису марганцю виготовляли чорні й коричневі фарби.

2


Таким чином індіянські чаклуни намагалися принадити дощові хмари.

3


Хоча християнська релігія і вчить, що «бог єдиний», однак престол «Ієгови воїнств» оточують безліч другорядних духів. Окрім незліченних святих і апостолів, християнські «теоретики» нараховують ще дев'ять різновидів усіляких «чинів» янгольських: серафими, херувими, престоли, сили, владицтва, верховенства, начала, архангели й просто янголи. Цю небесну субординацію встановив наприкінці VI століття папа Григорій І. До нього євреї і перші християни вірили в зовсім інших янголів — кадошимів (пресвятих), офамимів (швидких), оралимів (дужих), масмалимів (полум'яних), херувимів (янголів-биків) тощо.

4


Ця форма анімізму збереглася в іудейському й християнському вченнях про янголів. Різні біблійні тексти твердять, що кожна людина, кожний народ, навіть кожна моральна категорія — каяття, жалоба — мають свого янгола-охоронця. Нібито існують янголи Персії, Греції (книга Даніїла), Ізраїлю — архангел Михаїл, ватажок небесного вояцтва, що переміг сатану. В апокаліпсисі називають янголів води, вогню, безодні, вітрів, у талмуді — янголів моря, дощу, граду. Деякі талмудисти вважали навіть, що за гріхи народу перед богом спершу карається його янгол.

5


Згодом християнські богослови назвали херубів херувимами і зображували їх иа іконах у вигляді рожевощоких дитячих голівок з крильцями.

6


Давня російська назва убогих прочан. Здебільшого це сліпі співці та оповідачі стародавніх билин.

7


Ці цифри одержали дослідники, які вивчали найбільших китів — блювалів.

8


Правда, ще давньогрецький філософ Арістотель (384–322 роки до нашої ери) писав, що кит годує дитинчат молоком. Однак із середньовіччя кита вважали рибою, аж поки англійський натураліст Дж. Рей (1648–1705) довів, що кит — тварина.

9


Венеціанський мандрівник, який відвідав у XIII столітті Персію, Китай та інші країни Сходу. Про свої пригоди він розповів у «Книзі про розмаїття світу». Нині її видали багатьма мовами.

10


Сучасні дослідники гадають, що гінці привезли не пташине перо, а лист мадагаскарської пальми Sagus ruffia. Її стовбур сягає п'ятнадцяти метрів заввишки. З верхівки звисають сім чи вісім гігантських листків, схожих на пташині пера.

11


Відомо три види епіорнісів: найбільший — Aepyornis maxi- mus, завбільшки як слон, трохи менший — Aepyornis medius і най- менший завбільшки як страус — Aepyornis hildebrantii.

12


Німецькою, французькою та англійською мовами написання цього слова збереглося без змін.

13


На моє прохання історик А. І. Блінов відшукав нарешті цю книгу в одній з наших бібліотек, але не знайшов у ній ніякої згадки про те, що козаки бачили мамутів за Уралом. Дуже цікаве повідомлення про мамута знаходимо у творах відомого російського етнографа й палеонтолога Д. М. Анучина. Він пише, що якийсь дослідник записав розповіді мансі й хантів про кошлатих слонів, які ніби водяться в зауральській тайзі.

14


«Шестиднів» — популярний у візантійській і давньоруській писемності богословський твір, спрямований проти фізичних теорій «еллінських мудреців». Шестидневи складаються, як правило, з 6 трактатів (за числом днів творення світу) і, коментуючи біблійне вчення про походження всесвіту, подають різноманітні відомості (з християнської точки зору) з природознавства. Шестидиеви були відомі уже в IV столітті. «Тлумачна палея» — виклад старозавітних міфів, який супроводжується тлумаченням і викриттям іновірців. Відома у списках уже з XIV століття. «Сказання (слово) про птахів» — давній твір російської народної творчості, в якому в символічній формі трактуються деякі питання релігійної моралі, а головним чином проблеми кріпаччини. Безмірною гіркотою сповнені вірші «Сказання» про вічне рабство «маленьких птахів», про насильство і лихварство, які творять над ними паші — «птахи великі». Вже у XVI столітті церква і влада переслідували людей за читання цього твору.

15


Азбуковники — російські енциклопедичні словники XVII століття, які беруть свій початок від словників, що з'явилися в більш ранню епоху російської літератури. Вони містили відомості з філософії, історії, міфології, географії, етнографії, мінералогії, ботаніки та зоології. «Хронограф» — популярна енциклопедія з загальної історії, складена в районі Москви в середині XV століття.

16


Слово «фізіолог» також уперте зустрічаємо в творах Арістотеля. Філософ називає фізіологом дослідника природи, який цікавиться не лише зовнішніми явищами, а й проникав в саму суть речей.

17


В інших варіантах — 1000 років.

18


Міф цей не оригінальний. Укладачі біблії запозичили його з найдавнішого епосу світової літератури — з вавілонського сказання про героя Гільгамеша. З такими подробицями, як і в біблії, тут описано пригоди вавілонського Ноя — Утнапшитима.

19


Давньоримський письменник і натураліст Кай Пліній Старший жив у 23–79 роках нашої ери. В монументальній праці з 37 книжок «Природнича історія» він дав зведені відомості з мінералогії, ботаніки і зоології своєї доби.

20


Вперше тора, твори пророків, кетубим та інші єврейські «священні» книжки були перекладені на грецьку мову в Олександрії за часів царювання Птолемея II Філадельфа (284–247 роки до нашої ери). Цей переклад назвали біблією Сімдесяти Тлумачів («Сімдесятий»). Гадають, що названо його так за кількістю перекладачів і редакторів.

21


Російський вчений С. Усов, який найгрунтовніше дослідив перекази про єдинорога, наводить ще один доказ того, що давньоєврейське слово «реєм» означає дикого бика. Він цитує сірійського письменника Єфрема Сіріна: «раїм зветься одна тварина, схожа на бика». Раїм — сірійська форма єврейського реєма.

22


1942 року радянські археологи розпочали розкопки в селі Болгари (колишнє Успєньє). Тут, за кілька кілометрів від Казані, здіймалися у IX–XIV століттях стінн давньої столиці волзьких болгар. Їхніми нащадками вважають себе жителі Чуваської АРСР.

23


Пардус назва мисливського гепарда, яку подибуємо в руських літописах. Це великий, схожий на леопарда звір, але з прямими й стрункими, як у собаки, ногами. Одна з найпрудконогіших тварин. З давніх-давен в Індії приручених гепардів використовували як ловчих тварин у полюванні на антилоп. На Русі гепарди також здавна відомі. Для догляду за ними в складі княжих ловів були спеціальні пардусники.

24


Англійські мандрівники минулого століття особливо старанно шукали в лісах нововідкритих земель геральдичного патрона сьоєї країни. Але безуспішно: єдинорога в природі не знайшли.

25


Зображення василіска подибуємо серед символічних постатей руської геральдики. У гербі колишньої Казанської губернії на срібному щиті красувався, наприклад, войовничий на вигляд півень з вогненно-червоними крилами, зміїним хвостом і золотою короною на голові. Як емблема казанського царства він увійшов до складу геральдичних аксесуарів великого герба Російської імперії.

26


«Regulus» — латиною означає «царевич».

27


Конрад Геснер (1515–1565) опублікував у 1551–1558 роках п'ятитомну «Природничу історію тварин». Вона була багато ілюстрована й містила в собі описи (часто досить фантастичні) усіх відомих на той час тварин.

28


У Долині смерті в йєллоустонському парку (США) сірководень і вуглекислий газ, просочуючись крізь розколини у гірських породах, убивають тварин, що підходять близько.

29


Святого Георгія «у срібному озброєнні й лазуровій приволоці (мантії)», який списом простромлює «золотого із зеленими крилами дракона», було зображено на гербі Московського князівства, а згодом — Московської губернії.

30


В інших варіантах легенди місто зветься «Гевал», «Агав», «Антоній-град» і т. Ін.

31


Валеріан Вікторович Лункевич (1866–1941) — радянський біолог, популяризатор та історик природознавства. Написав багато науково-популярних книжок з різних питань природознавства.

Автор тритомника з історії біології — «Від Геракліта до Дарвіна».


32


Професор О. Абель, відомий австрійський палеонтолог, помітив, що й звичайна зелена ящірка, яка водиться у нас на Кавказі, в Криму й на півдні України, іноді спирається на задні йоги й тікає, як хламідозавр.

33


Наукова назва амонітів походить від імені давньоєгипетського бога Амона. Його зображували з баранячою головою. Емблемою Амона правив скручений спіраллю баранячий ріг, який схожий також на скойку амоніта.

34


Доктору Гаджеру наука зобов'язана дослідженням деяких загадкових і колись спірних біологічних явищ. Він, наприклад, з допомогою ретельно зібраних доказів установив, що меч-риба дійсно нападає на кораблі й що багато морських зірок живляться рибою.

35


Риб'ячі дощі описували й інші іхтіологи: Уоррен (1909), Оуджайлбі (1907), Мік (1918), Мак-Каллоч (1925).

36


Із деяких комах виготовляють першосортні фарби. Приклад: кактусова «попелиця» або червець кошеніль. У Мексіці на кактусових плантаціях розводять цих червеців; з них виготовляють цінну фарбу кармін.

37


«Син божий» (тобто Ісус Христос), — учить християнська церква, — взяв на себе плоть людську (але без гріхів!) і став людиною, водночас лишаючись богом.

38


Літургія — церковна відправа: на ній вершиться таїнство причастя.

39


Ян Сваммердам (1637–1685), один із перших натуралістів, що працював з мікроскопом, зовсім лишився розуму, надивившись з цієї «бісової рурки» усіляких інфузорій. Набожний християнин, він вирішив, що вчинив непоправний гріх, угледівши те, що всеблагий господь бажав сховати від людських очей. У нападі божевілля Сваммердам розтрощив мікроскоп і спалив усі свої рукописи, крім одного, який, на щастя, був у приятеля.

40


22 липня 1918 року у штаті Юта (США) вибухнула куляста блискавка неподалік отари овець: усі 504 вівці були вбиті вибухом.

41


«Правда», 8 січня 1961 року.

42


Вперше розповіді про крилатих, схожих на кажанів вампірів, які ссуть кров заснулих людей, привіз до Європи Христофор Колумб.

43


Перші натуралісти помилково назвали вампіром зовсім сумирного кажана — великого вампіра (Vampirum spectrum). Але виявилося, що великий вампір не кровосос: він живиться комахами й овочами. Кров ссуть представники іншої родини (Desmodontidae), їх і тепер звуть справжніми вампірами, або кровососами.

44


Мадагаскар — справжнє царство напівмавп: з п'ятдесяти видів лемурів, що мешкають нині на землі, сорок живуть у лісах Мадагаскару.

45


Про Джона Плантене — піратського короля Мадагаскару, про його розбійницьке царство і романтичну любов, яка поклала початок «Троянській війні» на острові, розповідає у своїй книжці «Гаряче поселення Амбінанітело» польський мандрівник Аркадій Фідлер (видавництво «Молода гвардія», 1959 p.).

46


Tarsius spectrum водиться в лісах Целебесу. Крім того, надибуємо ще два види довгоп'ятів — один на Філіппінських островах, другий на Борнео й Суматрі.

47


За повір'ями стародавніх греків, під землею було царство бога Аїда, повелителя загробного світу.

48


За російським повір'ям, домовий (дідько, дідок, постень, нежить) приносить щастя. Тому, перебираючись на нове місце, селяни за давніх часів, бувало, забирали з собою й домового. Припускалося, що домовий живе під грубкою. Туди йому подавали «карету» — старий личак. Тримаючи в одній руці ікону, а в другій скибку хліба з сіллю, хазяїн примовляв: «Дідуньо домовий! Прошу вашу світлість з нами на нове життя-буття. Візьміть хліб-сіль, ми раді вам, тільки ми підемо шляхом, а ви манівцями».

49


Деякі натуралісти вважають, що повір'я про пристрасть кажанів до жіночого волосся небезпідставне. Далі про це розкажемо детальніше.

50


Деякі кам'яні «плити», з яких складалися піраміди, важили до десяти тонн. Жителі острова Пасхи, споруджуючи своїх бовванів, переносили, правда, не менші тягарі. Кожен бовван важив біля п'ятдесяти тонн, а «капелюх», який натягували на його голову (на висоту чотириповерхового будинку), — від двох й до десяти тони.

51


Детальніше про гробницю Тутанхамона й трагічні події, які сталися після її відкриття, читачі можуть дізнатися, прочитавши книжку Г. Картера «Гробниця Тутанхамона», 1959 p., у статті В. Критського і Е. Натансона «Таємниця гробинці Тутанхамона», видрукуваній у десятому номері журналу «Вокруг света» за 1957 рік, і в книжці К. Керама «Боги, гробниці і вчені», Видавництво іноземної літератури, 1960 р.

52


Правда, Говард Картер, головний винуватець спустошення гробниці, лишився живий.

53


3 цієї причини, гадають деякі натуралісти, кажани іноді сідаю і на жіноче волосся. Не отримавши поворотного звукового сигналу, кажан наштовхується на перепону, яка поглинула ультразвук, — жіночу голову.

54


Черевце пташенят гуахаро, які щойно вкрилися пір'ям, має шар жиру. На батьківщині гуахаро здавна існує промисел: коли пташенятам виповниться приблизно два тижні, до печер приходять люди з довгими жердинами, руйнують гнізда, знищують безліч пташенят і тут же, біля входу до печери, витоплюють із них смалець, який славиться чудовими якостями.

55


Усі так звані зубаті кити — дельфіни, кашалоти, нарвали, білухи — мають лише одну ліву ніздрю, або дихало. Правий носовий хідник атрофований.

56


3 більшою чи меншою точністю була піддана дослідженню передбачувана електролокаційна система, крім морміруса, ще в кількох видів риби. Однак робили припущення, що, можливо, уся електрична риба, а її відомо біля ста видів, має радари.

57


Кальмари — тварини із групи головоногих молюсків, родичі восьминогів і каракатиць.

58


Французький лікар Бомбар, який здійснив героїчну подорож на надувному човні через Атлантичний океан, довів, що люди, які зазнають корабельної аварії, можуть заспокоїти спрагу, вживаючи у невеликій кількості морську воду.

59


Ентомологія — наука, що вивчає комах.

60


Описану схему міграції лопушниці вивчили на західноєвропейських метеликах. У біології наших лопушииць можуть бути значні відхилення.

61


Пінна — найбільша серед скойок європейських морів. Вона досягає вісімдесяти сантиметрів завдовжки. Пінни водяться у Середземному морі. Їх уживають як їжу, а з довгих шовковистих ниток, якими скойки прикріплюються до підводних речей, виготовляють рукавички, носовики та інші речі.

62


Амофіли водяться і в Європі, але це спостереження проведено над американськими видами.
1   ...   45   46   47   48   49   50   51   52   53


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка