Добридень Алла Володимирівна, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини



Скачати 44.44 Kb.
Дата конвертації28.03.2016
Розмір44.44 Kb.
Добридень Алла Володимирівна,

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
АКТУАЛЬНІСТЬ ПОГЛЯДІВ АНТОНА МАКАРЕНКА НА ПРОБЛЕМУ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕХНІКИ СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ
Зміни, що відбуваються в Україні, зумовлюють створення адекватних соціально-педагогічних умов, викликають необхідність проектування і впровадження нової моделі навчання, розробки і практичної реалізації інноваційних технологій у процесі навчальної діяльності. Це потребує вчителів з аналітичним стилем мислення, спрямованістю на вдосконалення навчального процесу, знанням широкого спектру педагогічних технологій, умінням обирати найбільш ефективні з них, враховуючи особливості учнів класу та власні можливості.

Життєві реалії нового часу вимагають глибокого аналізу педагогічних набутків видатних діячів минулого. Зокрема, при підготовці майбутніх педагогів звертаємося до спадщини відомого українського просвітителя, людини енциклопедичних знань – Антона Семеновича Макаренка.



Педагогічна техніка вчителя – це вміння використовувати власний психофізичний апарат як інструмент виховного впливу. Це володіння комплексом прийомів, які дають вчителеві можливість глибше, яскравіше, талановитіше виявити свою позицію і досягти успіхів у навчально-виховній роботі. Поняття «педагогічна техніка» містить дві групи складників.

Перша група пов’язана з умінням педагога керувати своєю поведінкою: техніка володіння своїм організмом (мімікою, пантомімікою); керування емоціями, настроєм для зняття психічного напруження, збудження творчого самопочуття; опанування умінням соціальної перцепції (техніка керування увагою, уявою); техніка мовлення (керування диханням, дикцією, гучністю, темпом мовлення).

Друга група пов’язана з умінням впливати на особистість і колектив: техніка організації контакту, управління педагогічним спілкуванням; техніка навіювання.

А. С. Макаренко увів поняття «педагогічна техніка», яке має нагадувати педагогу про необхідність дбати не лише про сутність нашої діяльності, а й про форму вияву своїх намірів, свого духовного потенціалу. Педагогічна техніка сприяє гармонійному поєднанню внутрішнього змісту діяльності вчителя і зовнішнього його вираження. І тоді майстерність педагога виявляється у синтезі духовної культури і педагогічно доцільної зовнішньої виразності.

А.С. Макаренко глибоко розумів, що педагогічна техніка має базуватися на психічному стані педагога, бути яскравим виразом його внутрішніх почуттів, намірів, переживань. Це – «не мертва гра, техніка, а справжнє відображення тих процесів, які є в нашій душі». Він рішуче виступав проти спроб формування педагогічної техніки лише на основі практики. Вона, на його думку, повинна розроблятися теоретично, але проходити шліфовку в практичній діяльності.

На думку А. С. Макаренка естетична виразність поведінки педагога – потужний виховний засіб, хоча на перший погляд здається малозначущою дрібницею, однак, і вона є складовою педагогічної техніки. Антон Семенович казав: «Це починається у всіх дрібницях. Голитесь ви кожного дня чи ні. Чистите ви черевики кожного дня чи ні. Вихователь, який дістає з кишені чорну зім’яту хустинку, – це вже не вихователь» [2, с. 124]. Жести, рухи, звички педагога А. С. Макаренко відносив до обов’язкових атрибутів майстерності, яким потрібно навчати педагогів.

Досягнення виразності педагогічної техніки – лише одна зі сходинок до педагогічної майстерності. Техніка без усвідомлення завдань педагогічної дії, без розуміння мотивів діяльності учнів, істинної суті результатів взаємодії залишиться порожньою формою, беззмістовною непрофесійною дією. Опанування її прийомами має здійснюватися в контексті підвищення загальної педагогічної культури вчителя.

Справжній педагогічний процес виникає в той момент, коли створюється ситуація педагогічної взаємодії, і ситуація педагогічного перетворення людини. Якщо реальної взаємодії і реального перетворення немає, то і немає самого педагогічного процесу. Це може бути даремною роботою, що не приносить результатів. Специфіка педагогічної діяльності полягає у тому, що вчитель поставлений перед необхідністю творчо взаємодіяти з учнями і творчо перетворювати їх.

Розглянувши теоретично проблеми зовнішнього і внутрішнього педагогічного впливу на учнів, ми з’ясували, що:

1. Узагальнення прийомів педагогічного впливу й утворення відповідних понять доцільно проводити на основі ідей видатного педагога А. С. Макаренка.

2. Відправним положенням у використанні прийомів педагогічного впливу є констатація певної вади у поведінці учня і прагнення викорінити її, розвиваючи позитивні якості. У зв’язку з цим виникає необхідність в індивідуальному підході для боротьби з виявленими вадами учнів, який вимагає від учителя глибокого вивчення особливостей кожного з дітей: його поглядів, інтересів, темпераменту, характеру, здібностей, а також умов його життя.

3. Вибір кожного з прийомів педагогічного впливу визначається, по-перше, особливістю створюваної педагогічної ситуації, по-друге, змістом тих почуттів, що народжуються у школяра у новій педагогічній обстановці і стають основою виникнення нових мотивів поведінки і подолання власних вад, по-третє, об’єктивними фізіологічними і психологічними закономірностями, на основі яких у школяра виникають ті або інші думки і почуття.

4. У підході до вихованців необхідне розумне поєднання зовнішньої і внутрішньої техніки вчителя. Адже комплексний вплив позитивно впливає на основну стратегічну лінію діяльності вчителя – це формування особистості учня як гідного громадянина нашої країни.

Таким чином, Антон Семенович неодноразово наголошував на необхідності для вчителів володіти прийомами організації власної поведінки і впливу на учня. З цією метою він увів поняття «педагогічна техніка», яке має нагадувати педагогові про необхідність дбати не лише про сутність нашої діяльності, а й про форму вияву своїх намірів, свого духовного потенціалу. Адже «…вихованець сприймає вашу душу та ваші думки не тому, що знає, що у вас на душі робиться, а тому, що бачить вас, слухає вас» [1, с. 45].

Педагогічна техніка як сукупність професійних умінь сприяє гармонійному поєднанню внутрішнього змісту діяльності вчителя і зовнішнього його вираження. І лише тоді майстерність педагога виявиться в синтезі духовної культури і педагогічно доцільної зовнішньої виразності.


Список використаних джерел:

1. Макаренко А.С. Деякі висновки з мого педагогічного досвіду / А. С. Макаренко. – Твори в 7 т. – Т. 5. – 215с.



2. Макаренко А.С. Проблемы школьного советского воспитания: лекции / А. С Макаренко. – Пед. соч. В 8 т. – Т. 4. – М., 1983-1986. АПН СССР. – 398с.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка