Додаток до рішення обласної ради від № Обласна програма охорони навколишнього природного середовища на період 2016 2020 роки



Скачати 284.87 Kb.
Дата конвертації03.03.2016
Розмір284.87 Kb.
Додаток

до рішення обласної ради

від _________ № ______

Обласна програма охорони навколишнього природного середовища на період 2016 – 2020 роки


Черкаси 2016



І. ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
1.1 Загальна характеристика області
Черкаська область утворена у 1954 році. Відповідно до адміністративно-територіального поділу область складається з 20 районів, 6 міст обласного підпорядкування (Черкаси, Ватутіне, Золотоноша, Канів, Сміла, Умань), 10 – міст районного значення, 15 селищ міського типу, 824 сільських населених пунктів.

В процесі впровадження реформи з децентралізації в області у 2015 році створено перші 3 об’єднані територіальні громади: Мокрокалигірська сільська, Єрківська селищна ОТГ Катеринопільського району, Білозірська сільська ОТГ Черкаського району.

Населення області становить 1251,8 тис. чол.

Область розташована в центральній лісостеповій частині України, в середній течії річок Дніпра та Південного Бугу. Вона межує на півночі з Київською (протяжність 340 км), на сході – з Полтавською (212 км), на півдні – з Кіровоградською (388 км) і на заході – з Вінницькою (124 км) областями.

Площа області становить 20,9 тис. квадратних кілометрів, що складає 3,46% території держави (18 місце в Україні). Сільськогосподарські угіддя складають 1450,8 тис. га (69,4 % загальної площі), з них ріллі – 1271,7 тис. га (87,7% площі сільськогосподарських угідь).

Черкаська область розташована в двох основних басейнах річок Дніпра


та Південного Бугу: басейн річки Дніпро – 12,0 тис. км2 та басейн річки Південний Буг – 8,9 тис. км2. Густота річкової мережі добре розвинута і складає 0,2 – 0,54 км/км2. Найбільше водосховище – Кременчуцьке, загальною площею водного дзеркала 2 252 км2 і повною ємкістю 13,520 млн. м3, розташоване на річці Дніпро.

Ліси ростуть здебільшого на узбережжях річок, степова рослинність поширена на вододілах. У районі Канева й на південний схід від нього переважають дубово-грабові ліси (дуб, граб, клен, липа, ясен), у південно-західній, південній і центральній частині – дубово-ясеневі та грабові ліси. Черкаський бір (сосна, дуб, клен, береза) – найпівденніша межа природного поширення наддніпрянських хвойних лісів на Україні. Ліси та лісовкриті площі займають 338,6 тис. га.

У формуванні економіки придніпровське положення Черкащини відіграє важливу роль. Більшість великих промислових підприємств області, а також ряд міст (Черкаси, Сміла, Канів, Золотоноша) знаходяться недалеко від Дніпра

Пріоритетні позиції в економіці належать хімічній, машинобудівній, харчовій та переробній промисловості, виробництву продукції сільського господарства.



1.2 Водні ресурси
По території Черкаської області протікає 1037 річок, найбільша з них
р. Дніпро (в межах області – 150 км), 7 середніх річок: Рось, Тясмин, Гнилий Тікич, Гірський Тікич, Супій, Ятрань, Велика Вись, малі річки, струмки, ставки.

Основними джерелами водопостачання області є Кременчуцьке водосховище, річки Гнилий Тікич, Рось, Тясмин та підземні водозабори.

Сучасний стан поверхневих водних об’єктів області характеризується антропогенним тиском виробничої діяльності суб’єктів господарювання. До них у великій кількості потрапляють недостатньо очищені та забруднені стічні води. Причиною є незадовільна робота очисних споруд внаслідок фізичної та моральної застарілості обладнання, несвоєчасного проведення поточних та капітальних ремонтів. Стічні води скидаються в поверхневі водойми із перевищенням допустимих норм по фосфатам, азоту амонійному, завислим речовинам, нітритам, залізу, ХСК (хімічному споживанню кисню), хлоридам.

Із діючих в області 15 комплексів комунальних очисних споруд,


11 - потребують реконструкції, а саме: очисні споруди у м. Черкаси
(КП "Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів" - випуск № 10), м. Чигирин, смт. Чорнобай, смт. Катеринопіль, смт. Лисянка,
м. Тальне, м. Ватутіне, м. Шпола, м. Корсунь-Шевченківський, м. Умань,
м. Христинівка.

Потребують завершення реконструкції очисні споруди м. Кам’янка.

Також необхідним є будівництво каналізаційно-очисних споруд у
смт. Драбів та м. Жашків, влаштування очисних споруд на колекторах зливової каналізації м. Черкаси (13 колекторів-водовипусків у р. Дніпро КП "Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів").

Викликає занепокоєння стан водопровідно-каналізаційних мереж, зношеність яких призводить до поривів та аварій на мережах, до забруднення довкілля та перевитрат води.

Крім того, причинами погіршення стану поверхневих водних об’єктів є:


  • надходження до водних об’єктів забруднюючих речовин у процесі поверхневого стікання вод із забудованих територій та сільгоспугідь;

  • недотримання режиму господарської діяльності в прибережних захисних смугах;

  • замулення та заростання русел річок;

  • відсутність затверджених проектів визначення розмірів і меж водоохоронних зон.

В результаті змінюється рельєф прилеглих територій, порушуються екосистеми, що в свою чергу призводить до значних екологічних збитків, негативно позначається на якості життя населення, господарській діяльності та розвитку економіки.

У 2014 році в поверхневі водні об'єкти скинуто 165,5 млн.м3 зворотних вод, що на 11,1 млн.м3 менше в порівнянні з 2013 (176,6 млн.м3). Це відбулося за рахунок зменшення скиду забруднених та нормативно чистих без очистки стічних вод, завдяки проведенню природоохоронних заходів із реконструкції каналізаційних систем, реконструкції існуючих очисних споруд для очищення стічних вод.

З метою покращення стану водних об’єктів, основними завданнями у сфері охорони і раціонального використання водних ресурсів є:


  • проведення реконструкції існуючих та будівництво нових очисних споруд для очищення стічних вод;

  • модернізація та реконструкція існуючих водопровідних і каналізаційних мереж;

  • проведення робіт, пов'язаних з поліпшенням технічного стану та благоустрою водойм;

  • створення водоохоронних зон;

  • проведення ліквідаційного тампонажу непридатних для експлуатації та покинутих свердловин;

  • реконструкція гідротехнічних споруд;

  • заходи щодо відновлення і підтримання сприятливого гідрологічного режиму та санітарного стану річок, а також заходи для боротьби з шкідливою дією вод.


1.3 Атмосферне повітря
Атмосферне повітря є одним з головних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища.

Стан атмосферного повітря визначається обсягами викидів забруднюючих речовин від стаціонарних та пересувних джерел забруднення.

Стаціонарними джерелами забруднення є підприємства, цеха, агрегати, установки або інші нерухомі об'єкти, що зберігають свої просторові координати протягом певного часу.

До пересувних джерел відноситься автотранспорт, спецтранспорт, залізничний транспорт, тощо.

За даними Головного управління статистики у Черкаській області загальні викиди забруднюючих речовин в 2014 році складали 136,6 тис. т, з них: від стаціонарних джерел – 66,7 тис. т (49% від загальних викидів), від пересувних – 69,9 тис. т. (51%). В порівнянні з 2013 роком обсяги викидів забруднюючих речовин скоротилися на 13,4  тис. т., що обумовлено зменшенням викидів від пересувних джерел та скороченням викидів підприємств основних забруднювачів атмосферного повітря.

До основних підприємств-забруднювачів атмосферного повітря відносяться:

-ПАТ "Черкаське хімволокно" з валовим викидом 30,1 тис. т, що на 3,7 тис. т менше ніж в 2013 році;

-ПрАТ "Миронівська птахофабрика" з валовим викидом забруднюючих речовин в атмосферу 11.6 тис. т., що на 1,4 тис. т менше ніж в 2013 році;

-ПАТ "Азот" з валовим викидом забруднюючих речовин в атмосферу 4,2 тис. т. що на 0,5 тис. т. менше ніж в 2013 році.

В цілому по області в 2014 році щільність викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел викидів у розрахунку на 1 кв. км складала 3,2 т (за 2013 рік – 3,49 т), а обсяги викидів забруднюючих речовин у розрахунку на душу населення – 53 кг (за 2013 рік – 57,8 кг).

Найбільшого антропогенного навантаження на атмосферне повітря зазнає повітряний басейн обласного центру, до якого в 2014 році потрапило 36,4 тис. т. забруднюючих речовин, що становить 55 % від викидів стаціонарних джерел області.

До найпоширеніших забруднюючих речовин, що потрапляють в атмосферне повітря, відносяться: азоту діоксид, оксид вуглецю, діоксид сірки та речовини у вигляді суспендованих твердих частинок.

Парникові гази, що утворюються внаслідок виробничої діяльності та експлуатації автотранспорту викликають посилення парникового ефекту, що веде до зміни клімату.

Постійні спостереження за станом атмосферного повітря здійснюються Черкаським обласним центром з гідрометеорології тільки в м. Черкаси. За їх даними в атмосферному повітрі міста у 2015 році спостерігалися перевищення середньорічних концентрацій (ГДК) по аміаку до 1,25 ГДК та по формальдегіду (Дніпровський мікрорайон міста) до 2,0 ГДК.

За останні 10 років спостерігається тенденція зниження середньорічних концентрацій як по аміаку так і по формальдегіду(в 2005 році – 2.5 ГДК, в 2012 – 1.5 ГДК, в 2015 - 1,25 ГДК) та по формальдегіду (в 2005 році – 3.3 ГДК, в 2012 – 2 ГДК, в 2015 – 2 ГДК).

У сфері охорони атмосферного повітря проблема полягає в тому, що збільшення обсягів виробництва та кількості автотранспортних засобів веде до збільшення викидів в атмосферу забруднюючих речовин. Крім того на даний час здійснюється активний перехід підприємств теплоенергетичного комплексу на альтернативні природному газу види палив. Самим поширеним видом палива стає вугілля та інші види твердих палив. У зв’язку з цим, необхідно забезпечити утримання кількісних валових показників викидів на рівні оптимально можливих та досягти поступового скорочення питомих викидів забруднюючих речовин на одиницю продукції. Зменшення викидів шкідливих речовин від стаціонарних джерел забруднення повинно вирішуватись за рахунок впровадження екологічно безпечних технологій, заміни морально та фізично застарілого обладнання.

Основними напрямками діяльності, спрямованої на стабілізацію стану повітряного басейну області, є зменшення викидів забруднюючих речовин від пересувних джерел. Знизити рівень техногенного навантаження автомобільного транспорту на довкілля можливо шляхом:



  • переходу на європейські стандарти якості палива для автотранспорту;

  • контролю за якістю пального, що постачається і реалізується автозаправними станціями, його відповідність державним стандартам;

  • покращення шляхового покриття;

  • розвитку у населених пунктах вело- та електротранспорту;

  • облаштування велосипедних доріжок.

Впровадження енерго та ресурсозберігаючих технологій, встановлення на підприємствах високоефективного очисного обладнання, підвищення рівня технічного стану та експлуатації діючого обладнання, переобладнання котелень області на альтернативні види палива з умовою економічної доцільності проектів, контроль та недопущення спалювання промислових та побутових відходів, вуличного змету, рослинних залишків, широке впровадження і повсюдне використання деревних, кущових, трав’янистих рослин – зелених насаджень, що забезпечують стійку захищеність природної якості атмосферного повітря та поліпшують екологічний стан оточуючого середовища дозволить зберегти та відновити природний стан атмосферного повітря та створити сприятливі умови для життєдіяльності населення.

Завданнями у галузі охорони атмосферного повітря є:



  • організація виробництва, установлення та реконструкція обладнання для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин;

  • розроблення та виготовлення систем і приладів контролю та оснащення ними стаціонарних джерел викидів шкідливих речовин в атмосферу та пунктів контролю і спостереження за забрудненням атмосферного повітря;

  • проведення робіт з інвентаризації джерел забруднення навколишнього природного середовища.


1.4 Збереження природно-заповідного фонду, розвиток екомережі, охорона та раціональне використання рослинного та тваринного світу
1.4.1 Збереження природно-заповідного фонду та розвиток екомережі
Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2020 року, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 385, та Стратегією регіонального розвитку на період до 2020 року, затвердженою рішенням Черкаської обласної ради від 05.03.2015 №38-1/VI, передбачено збільшення питомої ваги площі земель природно-заповідного фонду до площі Черкаській області до 01.01.2017 - 6,6%, до 01.01.2021 – 9%.

З метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, організації туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах, протягом 2013-2015 років за поданням Черкаської обласної державної адміністрації оголошено 8 та розширено межі 1 заповідного об’єкту.

Станом на 01.01.2016 природно-заповідний фонд області нараховував 530 територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальною площею
63,1 тис. га, в тому числі: 22 загальнодержавного та 508 місцевого значення.

До складу територій та об’єктів природно-заповідного фонду області входять: два національні природні парки „Нижньосульський” та „Білоозерський”, Канівський природний заповідник, дендрологічний парк „Софіївка”, Черкаський зоологічний парк, регіональний ландшафтний парк „Трахтемирів”, 222 заказників, 193 пам'яток природи, 57 парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, 52 заповідне урочище. Показник заповідності склав 3 %, , тоді як середній показник заповідності по Україні становить 6,1 %.

З метою захисту від незаконного заволодіння, збереження цілісності заповідних об’єктів, в області проводиться комплекс робіт щодо встановлення меж у натурі (на місцевості) територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Станом на 01.01.2016 із 530 територій та об'єктів природно-заповідного фонду, за проектами землеустрою та матеріалами лісовпорядкування винесено межі 234 заповідних об’єктів, що становить 44% від загальної кількості територій та об’єктів природно-заповідного фонду області.

В основу створення екомережі покладена ідея цілісності природи, взаємопов'язаності та нерозривності її складових систем усіх рівнів.

Території, включені до складу об’єктів природно-заповідного фонду області є основною складовою для формування регіональної екомережі.

Регіональна екомережа є частиною національної екологічної мережі України, яка в свою чергу, являється частиною (складовою) Всеєвропейської екологічної мережі (European Ecological Network або EECONET). Вона органічно інтегрується в ідею сталого розвитку та є одним з потужних інструментів її втілення.

Статтею 3 Закону України „Про екологічну мережу України”


(далі – Закон) визначено, що екомережа – єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні.

Регіональна екомережа включає елементи загальнодержавного і місцевого значення, які визначаються за науковими, правовими, технічними, організаційними та фінансово-економічними критеріями у встановленому порядку.

Із загальної площі області 2091,6 тис. га площа екомережі становить 728,2 тис. га (35% від площі області), з них: під об’єктами природно-заповідного фонду – 63,1 тис. га; водно-болотні угіддя – 30,4 тис. га; землі водного фонду – 135,8 тис. га; ліси та інші лісовкриті площі – 338,6 тис. га; оздоровчі та рекреаційні території – 1,7 тис. га; відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом – 15,5 тис. га; пасовища та сіножаті – 143,1 тис. га.

З метою забезпечення виконання Закону України „Про екологічну мережу України” організовано роботу з розробки схеми Регіональної екомережі Черкаської області.

Регіональна схема екологічної мережі області розроблена із врахуванням результатів дослідження особливостей ландшафтних комплексів, локалітетів раритетних видів біоти, рідкісних біотопів, міграційних шляхів тварин і надасть змогу зберегти та збільшити площі земель області з природними ландшафтами до рівня, достатнього для збереження їх різноманіття, близького до притаманного їм природного стану, та формування їх єдиної просторової системи, побудованої для забезпечення природної міграції та поширення видів рослинного і тваринного світу.

Основними завданнями у сфері збереження природно-заповідного фонду та розвитку екомережі є:



  • створення нових та розширення меж існуючих територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

  • встановлення меж шляхом розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій та об’єктів природно-заповідного фонду;

  • розроблення проектів створення територій і об'єктів природно-заповідного фонду;

  • наукові дослідження у сфері збереження природно-заповідного фонду та розвитку екомережі.


1.4.2 Охорона та раціональне використання рослинного

та тваринного світу
Черкаська область розташована в межах лісостепу. На її території були широко розповсюджені ліси. Зараз вони збереглися окремими масивами. Площа земель лісового фонду області становить 338,6 тис. га. Лісистість складає 15,4 %, що значно нижче від розрахунково-оптимального показника (21-22%), потрібного для забезпечення збалансованості між лісосировинними запасами, обсягами лісокористування і екологічними вимогами.

Розташування лісів на території області є дуже нерівномірним. Так,


в Жашківському та Драбівському районах лісистість становить лише 2,7%
та 2,9 % відповідно, в той же час в Канівському та Черкаському районах -
32% та 37,7 %.

Головними породами в лісах є дуб, сосна, береза. Середній вік насаджень складає 58 років. За віковими групами лісові насадження становлять: молодняки – 22 %; середньовікові – 52 %; пристигаючі – 14 %; стиглі


і перестійні - 12 %.

Загальний запас деревини становить 58,5 млн.м3. В 2015 році створено лісових насаджень на площі 1457 га: з них проведено лісовідновлення (посадка, посів лісу) на площі 1237 га, лісорозведення (посадка, посів лісу)


та природне поновлення не проводилося.

Площа Держлісфонду лісових господарств Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства в порівнянні з минулим роком не змінилася і становить 279,9 тис. га.

В області нараховується 334 види судинних рослин (17% флори області) та 81 вид тварин, що знаходяться під загрозою зникнення. З них 69 видів рослин та 67 видів тварин, занесених до Червоної книги України.
До Європейського Червоного списку входять 6 видів тварин та 7 видів рослин. Бернською конвенцією охороняється 15 видів тварин та 14 видів рослин,
20 видів тварин охороняються Афро-євразійським договором по мігруючим видам (AEWA). Конвенцією про міжнародну торгівлю видами дикої флори та фауни (CITЕS) охороняються 8 видів тварин та 2 види рослин.

Загальним фактором впливу на стан існування та відтворення тваринного світу залишаються скорочення місць, придатних для перебування диких тварин внаслідок господарського освоєння територій, надмірна урбанізація. Ці фактори доповнюються забрудненням довкілля, накопиченням небезпечних відходів виробництва, застосуванням засобів хімізації у сільському господарстві.

Основними завданнями у сфері охорони та раціонального використання рослинного та тваринного світу є:


  • розроблення списку видів рослин і тварин, що потребують охорони на території Черкаської області (створення регіонального Червоного списку Черкаської області);

  • проведення заходів з виявлення запасів природних рослинних ресурсів, затрати на їх охорону і відтворення;

  • спорудження установок для утилізації відходів лісозаготівельної та деревообробної промисловості;

  • ліквідація наслідків буреломів, сніголомів, вітровалів;

  • наукові дослідження у сфері охорони та раціонального використання рослинного та тваринного світу.


1.5 Відходи
Однією з екологічних проблем, які мають місце в області, є проблема поводження з відходами.


  • Відходи є одним з найбільш вагомих факторів забруднення навколишнього середовища і негативного впливу на всі компоненти довкілля.

    Відходи поділяються на 4 класи небезпеки: І клас – надзвичайно небезпечні; ІІ клас – високо небезпечні; ІІІ клас – помірно небезпечні; ІV клас – мало небезпечні. Основними видами відходів, які утворюються в області є:


    відходи І класу небезпеки складають відпрацьовані люмінесцентні лампи, що містять сполуки ртуті, відпрацьовані лужні та свинцеві акумулятори та інші;

  • відходи ІІ класу небезпеки складають масла та мастила моторні, трансмісійні інші зіпсовані або відпрацьовані;


  • відходи ІІІ класу небезпеки складають відходи гальванічних виробництв та нафтошлами, шлами фарбувального виробництва, промаслені фільтри і ганчір'я та інші;

  • відходи ІV класу небезпеки складають тверді побутові відходи, екскременти, сечовина та гній від худоби, послід пташиний, залишки зернові від очищення зерна, шлак паливний та інші.
За статистичними даними у 2014 році в області утворилось 1041,223 тис. т промислових відходів І – ІV класів небезпеки, в тому числі 0,678 тис. т відходів І – ІІІ класів небезпеки. Із загальної кількості утворених відходів 99,9 % складають відходи ІV класу небезпеки.

З метою обмеження шкідливого впливу відходів на довкілля та очищення зайнятих ними територій власники відходів вирішують питання подальшого поводження з накопиченими відходами та шукають можливі шляхи їх утилізації, переробки, знешкодження. Для покращення екологічної ситуації у сфері поводження з відходами на території регіону впроваджені нові технології перероблення та знешкодження відходів, що призвело до загального зменшення обсягів розміщення відходів в області, а також створило умови для недопущення потрапляння переважної кількості вторинних відходів на полігони та сміттєзвалища для захоронення.

Використання відходів в якості вторинної сировини є одним з головних напрямків вирішення проблеми зменшення екологічного навантаження на довкілля області. Із загальної кількості утворених відходів 67 % (698,653 тис. т) складають відходи, які використовуються їх власниками як вторинна сировина.

Не менш гостро, ніж у попередні роки, стоїть в Черкаській області проблема поводження з твердими побутовими відходами.

За даними районних державних адміністрації та виконавчих комітетів міських рад, в області обліковується 532 місця видалення твердих побутових відходів (ТПВ) (511 сміттєзвалищ та 21 міських полігонів ТПВ), загальною площею 540,0659 га, щорічно на яких розміщується близько 490 тис. тонн ТПВ.

На сьогоднішній день актуальним постає питання впровадження у населених пунктах системи роздільного збирання відходів, комплексної переробки та утилізації корисних компонентів побутових відходів, ефективного використання твердих побутових відходів (ТПВ) як енергетичного ресурсу.

Важливим і досі залишається питання потрапляння ресурсоцінних відходів на полігони та сміттєзвалища. Попереднє сортування відходів перед видаленням на звалища та впровадження роздільного збирання вторинних компонентів ТПВ дозволить зменшити обсяги розміщення побутових відходів на полігонах та сміттєзвалищах.

На даний час роздільне збирання ТПВ запроваджено в містах Черкаси, Золотоноша, Канів, Сміла, Ватутіне, Умань.

Завданнями по напрямку раціональне використання і зберігання відходів виробництва і побутових відходів є:


  • будівництво, розширення та реконструкція споруд, придбання та впровадження установок, обладнання та машин для збору, транспортування, перероблення, знешкодження та складування побутових, сільськогосподарських і промислових відходів виробництва, кубових залишків;

  • забезпечення екологічно безпечного збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів та небезпечних хімічних речовин.

1.6 Земельні ресурси
Із загальної площі Черкаської області (2091,6 тис. га) сільськогосподарські землі складають 1486,9 тис. га, в тому числі сільськогосподарські угіддя 1450,8 тис. га, з них: рілля - 1271,7 тис. га (60,8%), перелоги – 8,6 тис. га, багаторічні насадження – 27,4 тис. га, сіножаті – 64,8 тис. га, пасовища – 78,3 тис. га, інші сільськогосподарські землі – 36,1 га. Розорюваність території області становить 60,8%.

Землі лісогосподарського призначення займають 338,6 тис.га, в тому числі полезахисні лісосмуги та інші захисні насадження – 28,7 тис.га. З усіх лісів та лісовкритих площ виконують захисну функцію – 318,3 тис.га, для виробництва деревини – 7,9 тис.га, для відпочинку – 1,1 тис.га.

Землі житлової та громадської забудови налічують 84,4 тис. га, в тому числі:


  • відкритих розробок, кар'єрів, шахт та відповідних споруд – 2,4 тис. га,

  • житлової забудови – 11,9 тис. га,

  • земель промисловості – 6,6 тис. га,

  • земель транспорту та зв'язку – 17,5 тис. га,

  • земель технічної інфраструктури – 3,2 тис. га,

  • земель, які використовуються для відпочинку – 34,6 тис. га,

  • іншого використання – 8,2 тис. га.

Землі під торфорозробками, які експлуатуються займають 0,3 тис. га, відкриті заболочені землі становлять 30,4 тис. га, відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом – 15,5 тис. га, з них кам’янисті місця – 0,5 тис. га, піски (включаючи пляжі) – 4,5 тис. га, яри – 5,6 тис. га,
інші – 4,9 тис. га.

Під водою знаходиться 135,8 тис. га, у т.ч. під штучними водотоками – 2,5 тис. га, річками, струмками – 3,8 тис. га, озерами, замкнутими водоймами, ставками – 18,5 тис. га, штучними водосховищами – 111,0 тис. га.

У складі сільськогосподарських угідь області зосереджено 520,7 тис. га (40 %) особливо цінних земель, в т.ч. в ріллі – 514,6 тис. га або 43,8 % від обслідуваної площі.

З усіх категорій земель, природоохоронні об’єкти розташовані на 25,9 тис. га, оздоровчі та рекреаційні – 1,7 тис. га, історико-культурні – 11,3 тис. га.

Сучасний стан використання земельних ресурсів області не відповідає вимогам раціонального природокористування. Порушено екологічно допустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, що негативно впливає на стійкість агроландшафту.

Переважаючими типами ґрунтів і найбільш родючими серед орних земель є чорноземи типові малогумусні, чорноземи опідзолені реградовані (54%), дещо нижчі за рівнем родючості – темно-сірі, сірі опідзолені ґрунти (36%).

Станом на 01.07.2015 року в області обліковується 3 478 га порушених земель, з яких 1 957 га відпрацьовані.

При наявності в області 361,8 тис. га деградованих та 108,8 тис. га малопродуктивних земель потребують консервації 139,2 тис. га.

Основними завданнями у сфері охорони і раціонального використання земель є відновлення порушених земель та родючості ґрунтів, зокрема:


  • будівництво, розширення та реконструкція протиерозійних, гідротехнічних, берегозакріплювальних, протизсувних споруд, а також проведення заходів з захисту від підтоплення і затоплення, направлених на запобігання розвитку небезпечних геологічних процесів, усуненню або зниженню до допустимого рівня їх негативного впливу на території і об'єкти. Проведення заходів щодо хімічної меліорації ґрунтів;

  • проведення агролісотехнічних заходів на ярах, балках та інших ерозійно небезпечних землях;

  • рекультивація порушених земель та використання родючого шару ґрунту під час проведення робіт, пов'язаних із порушенням земель;

  • рекультивація територій полігонів твердих побутових відходів

  • заходи, пов'язані з створенням захисних лісових насаджень на еродованих землях, вздовж водних об'єктів (в тому числі водойм, магістральних каналів, тощо) та полезахисних смуг;

  • консервація деградованих і забруднених земель;

  • поліпшення малопродуктивних земельних угідь;

  • проведення обстеження ґрунтів.


1.7 Екологічне виховання та освіта, інформування

населення з питань, що стосуються довкілля
Важливе місце серед комплексу заходів, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля та ефективного використання природних ресурсів, належить екологічній освіті та вихованню, підвищенню рівня екологічної культури, моніторингу довкілля та науковим дослідженням.

Основним завданням екологічної освіти є формування навичок, фундаментальних екологічних знань, екологічного мислення і свідомості, що ґрунтуються на ставленні до природи як унікальної цінності.

Забезпечення природокористування в інтересах сталого розвитку також потребує підготовки кваліфікованих спеціалістів.

На даний час ефективність екологічної освіти є недостатньою, що пов’язано з низьким бюджетним фінансуванням екологічних програм, слабким розвитком матеріально-технічної бази, нормативно-правового, інформаційного та кадрового забезпечення.

Суттєву роль у формуванні громадської екологічної свідомості відіграє інформування населення про стан навколишнього природного середовища, а також про заходи, що вживаються до його поліпшення; своєчасність оповіщення населення про екологічно небезпечні аварії та ситуації, вжиті заходи впливу до безпосередніх винуватців виникнення аварійного стану на об’єктах.

Важливе місце у галузі охорони навколишнього природного середовища належить і науковим дослідженням, спрямованим на розробку наукових основ охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Прикладне застосування наукових розробок і досліджень, знань та інформації у сфері охорони навколишнього природного середовища допомагає у прийнятті управлінських рішень, спрямованих на вирішення екологічних проблем, сприяє ефективній реалізації природоохоронних заходів.

Основними завданнями по напрямку "Наука, інформація і освіта" є:



  • - проведення просвітницької роботи, яка включає в себе організацію та проведення природоохоронних акцій, фестивалів конкурсів, круглих столів, семінарів, уроків, науково-практичних конференцій, видання поліграфічної продукції з екологічної тематики;

  • залучення громадськості до прийняття рішень з питань охорони навколишнього природного середовища;

  • поширення екологічної інформації через ЗМІ, Інтернет, телебачення, радіо;

  • запровадження та обслуговування функціонування державної системи моніторингу навколишнього природного середовища;

наукові дослідження, проектні та проектно-конструкторські розроблення.

Паспорт Програми наведений у додатку 1.


ІІ. МЕТА ПРОГРАМИ
Обласна програма охорони навколишнього природного середовища на період 2016 – 2020 роки (далі – Програма) розроблена з метою забезпечення ефективної реалізації стратегічної цілі „Екологічна безпека та збереження довкілля“ Стратегії регіонального розвитку Черкаської області на період до 2020 року, затвердженої рішенням обласної ради від 05.03.2015 № 38-1/VI, Закону України „Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року“.

Метою Програми є стабілізація і поліпшення стану навколишнього природного середовища області, гарантування екологічно безпечного природного середовища для життя і здоров'я населення, зменшення негативного впливу господарської діяльності на стан навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки в області шляхом зниження рівня забруднення атмосферного повітря, поверхневих та підземних вод, обмеження шкідливого впливу відходів на довкілля, раціонального землекористування, охорони та відтворення лісів, створення нових та розширення територій існуючих об’єктів природно-заповідного фонду, підвищення екологічної культури населення.



ІІІ. ШЛЯХИ І СПОСОБИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМИ
Бажання наблизитися до європейських стандартів життя і соціальних цінностей вимагає забезпечення сталого (збалансованого) розвитку регіону, яке може бути досягнуте лише тоді, коли економічне зростання, матеріальне виробництво і споживання, а також інші види діяльності суспільства відбуваються в межах, які визначаються здатністю екосистем відновлюватися, поглинати забруднення і підтримувати життєдіяльність теперішніх та майбутніх поколінь.

Досягнення сталого розвитку регіону планується забезпечувати наступними шляхами:



  1. Створення умов для поліпшення стану довкілля.

  2. Покращення управління відходами.

  3. Розвиток екомережі, природно-заповідного фонду, збереження біологічного та ландшафтного різноманіття.

  4. Покращення стану водних об’єктів та атмосферного повітря.

  5. Сприяння на місцевому рівні процесам наближення до Європейських стандартів.


IV. ЗАВДАННЯ І ЗАХОДИ
Основними екологічними проблемами в області є: забруднення поверхневих водних об’єктів скидами стічних вод промислових підприємств та комунальних господарств внаслідок відсутності та неефективної роботи очисних споруд; забруднення атмосферного повітря викидами від промислових підприємств та автотранспорту, забруднення довкілля через перевантаження міських полігонів та сміттєзвалищ твердих побутових відходів через відсутність ефективної системи роздільного збирання відходів від населення.

Визначальними і пріоритетними напрямками для забезпечення стабільного економічного і соціального розвитку області є збереження природно-заповідного фонду, розвиток екомережі, охорона та раціональне використання рослинного та тваринного світу.

З метою вирішення зазначених екологічних проблем виконання завдань Програми здійснюється шляхом реалізації природоохоронних заходів за напрямками:


  1. Охорона і раціональне використання водних ресурсів

  2. Охорона атмосферного повітря

  3. Збереження природно-заповідного фонду, розвиток екомережі, охорона та раціональне використання рослинного та тваринного світу

  4. Раціональне використання і зберігання відходів виробництва і побутових відходів

  5. Охорона і раціональне використання земель

  6. Наука, інформація і освіта.

Заходи, спрямовані на виконання завдань Програми, визначені у додатку 2.
V. ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ, ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОГРАМИ
Виконання Програми дасть можливість:

  1. зменшити обсяги скидів забруднюючих речовин до водних об’єктів, поліпшити гідрологічний та санітарний стан водних об’єктів;

  2. знизити рівень забруднення атмосферного повітря;

  3. створити умови для збереження природно-заповідного фонду, біологічного та ландшафтного різноманіття, відтворення природних комплексів, розвитку екомережі;

  4. зменшити негативний вплив відходів на навколишнє природне середовище області;

  5. покращити стан земельних ресурсів;

  6. забезпечити дотримання вимог екологічної безпеки;

  7. поліпшити екологічну ситуацію в області;

  8. підвищити рівень екологічної культури та обізнаності населення, формування екологічного мислення у сфері ощадливого споживання природних ресурсів, енерговикористання та поводження з відходами;

  9. створити умови для ефективного сталого розвитку області, високої якості життя та безпечного довкілля;

  10. забезпечити екологічно збалансоване природокористування;

  11. підвищити ефективність реалізації регіональної екологічної політики.


VI. ОБСЯГИ ТА ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ
На фінансування заходів Програми можуть бути спрямовані кошти державного бюджету, у т. ч. Державного фонду регіонального розвитку, субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій; місцевих бюджетів; кошти за угодами про соціальне партнерство між органами місцевого самоврядування та сільськогосподарськими товаровиробниками, власні кошти суб’єктів господарювання, кошти міжнародної технічної допомоги та інші джерела не заборонені чинним законодавством.

Кошти можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, що відповідають вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 № 1147 „Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів“.

Обсяг фінансування заходів, спрямованих на виконання Програми, передбачається у проектах місцевих бюджетів на відповідний рік
у межах наявного фінансового ресурсу.

Контроль за використанням бюджетних коштів, спрямованих на забезпечення виконання заходів Програми, здійснюється у порядку, встановленому законодавством.


VII. КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ ПРОГРАМИ
Координація та контроль за реалізацією заходів, передбачених Програмою, покладається на управління екології та природних ресурсів обласної державної адміністрації та управління агропромислового розвитку обласної державної адміністрації.

Виконавці заходів, передбачені Програмою, щорічно до 15 січня впродовж 2016 – 2018 років інформують про хід її виконання управління екології та природних ресурсів обласної державної адміністрації та управління агропромислового розвитку обласної державної адміністрації.

Узагальнену інформацію про хід та результати виконання заходів Програми управління екології та природних ресурсів обласної державної адміністрації подає щорічно до 30 січня впродовж 2016 – 2020 років обласній державній адміністрації та обласній раді.



Керівник секретаріату

обласної ради




В.О. Мовчан

Додаток 1

до Програми

ПАСПОРТ
обласної програми охорони навколишнього природного середовища на період 2016 – 2020 роки




  1. Обласний замовник-координатор Програми − управління екології та природних ресурсів обласної державної адміністрації.

  2. Керівник Програми − управління екології та природних ресурсів обласної державної адміністрації.

  3. Виконавці заходів Програми − Управління екології та природних ресурсів обласної державної адміністрації, департамент капітального будівництва обласної державної адміністрації, управління з питань цивільного захисту обласної державної адміністрації, районні державні адміністрації, виконавчі комітети Черкаської міської ради, Ватутінської міської ради, Золотоніської міської ради, Канівської міської ради, Смілянської міської ради, Уманської міської ради, органи місцевого самоврядування, об’єднані територіальні громади, Черкаське регіональне управління водних ресурсів, Черкаський обласний центр з гідрометеорології, Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького Національний дендрологічний парк "Софіївка" НАН України, Канівський природний заповідник та інші наукові установи, проектні організації, суб’єкти господарювання області, громадські організації екологічного спрямування.

  4. Строк виконання Програми 2016 – 2020 роки.

  5. Прогнозні обсяги та джерела фінансування



Джерела фінансування

Орієнтовний обсяг фінансування

на 2016 – 2020 рр.,
тис. грн.



Державний бюджет,

місцеві бюджети,

кошти суб’єктів господарювання,

інші джерела




153639,827

71283,620

9984,800

217,00



Усього

235125,247


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка