Доля планети в наших руках



Скачати 48.25 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір48.25 Kb.
Зибківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

презентація проекту

Підготувала і провела

вчитель Касьянова І.О.
с. Зибкове, 2014 рік

Тема : Доля планети – в наших руках

Мета: формувати в учнів почуття відповідальності за майбутнє України і Землі загалом, розширити і поглибити екологічні знання.

Обладнання:

Плакати з закликами:



  • Збережемо нашу Землю блакитною і зеленою

  • Збережи і врятуй

  • Бережімо, люди Землі, води, кожну квітку у лузі, деревце. Вбивцею не стань краси природи. Пам’ятаймо, діти, про це!

Хід заходу

Учитель. 22 квітня 1970 року у США вперше святкували День Землі. Демонстранти несли великий плакат із зображенням Землі, яка кричала: «На допомогу!».

І сьогодні ми з вами також маємо сказати своє слово на захист нашої планети.

(виходить дівчинка з піднятим над головою глобусом)

c:\users\володя\desktop\фото цо\img_0218.jpg

Дівчинка.

Зупиніться!

Роздивіться,

Що принесла сюди я.

Це ж бо наша найрідніша

Найгарніша Земля.

Учень.


Ось вона – наша планета.

Ось вона – сонцем зігріта.

Ось вона – дощами вмита.

Морями помережена.

Ріками оперезана.

Це наша планета Земля!

Учень.

Поки жити планета ця буде,

Поки світ ще в полоні краси,

Бережіть же красу її, люди.

Сонцем сяє хай крапля роси!

Учень.


Доля планети – у наших руках. Ми – майбутнє України!

Нас цікавить життя степу і лісу.

Земля, на якій ми живемо.

Нас об’єднує віра в те,

Що ми здатні зробити нашу Землю прекрасною!

Учень.


Нас об’єднали три кольори:

Синій – символізує чисте небо та прозорість джерел.

Жовтий – щедрість сонця та багатство ланів,

Зелений – колір життя.

І наше завдання – зберегти природу для мене, тебе і всього народу!
Учень.

Прости нас, Земле, нас – людей століття.

Яке надбало стільки лиходій,

Що вистачить на кілька поколінь.

Унаслідок людської перемоги над

усім живим,

що просить допомоги.

Прости нас, Земле, спалені ліси…

Простіть ґрунти збіднілі й неродючі,

І атом той, що вирвався на волю,

Й перевернув людську нелегку долю.

Учень.


О, люди! Найвище природи творіння!

Прийдуть на цей світ не одні покоління,

Подякують нам або нас проклянуть…

Тож сійте ромашку, саджайте калину,

Шануй те лисичку й родину лосину,

Бджолу – медовицю, бджолу – трудівницю,

Ковалика – дятла й джерельну водицю!

Учень.


Метелика ловити я не хочу,

Він – квітка неба, хай живе собі! c:\users\володя\desktop\фото цо\img_0219.jpg

Хай крильцями барвистими тріпоче,

Щоб радісно було мені й тобі.

І квітку лісову не стану рвати,

ЇЇ додому я не понесу,

Бо вдома їй джмеля не погойдати,

І не попити ранками росу.

І ні стеблинку, гілку чи травинку

Я не ображу - це страшенний гріх!

Бо в кожній з них живе тремка жевинка

Що світиться довірою до всіх!

Учень.

До вас, мої рідні, звертаюся я –



Найменша у нашій сім`ї.

Стоїть на узліссі ялинка моя –

Не зрубайте її!

На озері плаває пташка моя –

Не вбивайте її!

Яскравіє на небі зірка моя –

Не згасайте її!Світ казку будує мрія моя –

Не спиняйте її!

Учень.

Весна… Усе буяє в зелені й цвіту…



Пташки співають, а вночі так тихо…

І раптом в тишу ту ввірвалось лихо…

(Гудуть дзвони тривоги. Звучить «Реквієм» В.А. Моцарта)
Учень.

Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди не забудуть. Вона була,як нині всім здається, найтихішою і найтемнішою. І не сповіщала про біду. Навпаки – всім жителям містечка атомників ще звечора під вихідні природа подарувала гарну погоду.

Проте в ту саму ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже далеко тне мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на години, хвилини, секунди. О 1 год. 23 хв. 40с., коли всі безтурботно спали, над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум’я. Трапилося це за 103 км на північ від Києва.

І нині дзвін скорботи, що став уже символом чорнобильського лиха, б’є на сполох тривогу, закликаючи нас до розуму.

(звучить тривожна музика, що переходить у дзвін)

Учень.


По кожному плачуть дзвони,

По кожному із нас.

Це – крик душі, це – стогін,

Наш сум , наш біль, наш час.

І плачуть - тужать дзвони

По всій землі…

Чорнобильська мадонно,

Прости нас… і спаси.

Мудра берегине землі і неба,

Світу видимого і невидимого!

Почуй молитву дітей

Стражденної України.

Якщо не почула наших предків,

То почуй нас, цвіт полинової гіркої землі.


c:\users\володя\desktop\фото цо\img_0216.jpg


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка