Донецька Шевченкіана у датах і подіях: 1851-2014



Сторінка2/12
Дата конвертації09.03.2016
Розмір2.39 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Таблиця 1. Видання творів Т. Шевченка з 1918 по 1941 рік

1920 рік - у Бахмуті вийшла книга "Тарас Григорович Шевченко (26 лютого 1861-26 лютого 1920" (російською мовою), видання Бахмутського районного відділу народної освіти, автора не названо. Книжка мала 10 сторінок, наклад - 1000 примірників. На обкладинці зазначено: Українська соціалістична радянська республіка. Пролетарі усіх країн, єднайтесь! На першій сторінці - вірш українського поета Олександра Кониського "На смерть Тараса Шевченка":


Вийшов місяць на могили

З неба подивитись.

Округ глянув світлим оком,

Став чогось журитись.

…Спи, Тарасе! Тихо-тихо,

Поки Бог розбудить.

Твого слова в Україні

Повік не забудуть.


Далі на восьми сторінках йшов виклад біографії Тараса Шевченка. Дев'яту сторінку вінчав "Заповіт".

11 березня - до роковин Т. Г. Шевченка у місцевій газеті Маріуполя був оприлюднений матеріал: "Тарас Шевченко, Великий поэт, ты в неволе погиб, но имя твое не погибло...": "Сегодня, в годину победы труда.., мы, трудящиеся, празднуем годовщину великого пролетарского поэта, друга и защитника трудящихся, весь свой век, всю свою жизнь отдавшего на благо горячо любимой родины, на благо порабощенных братьев труда. Великий певец труда, великий поэт народа - был сыном трудового народа, был выходцем из гущи пролетарской... Прошли годы, долгие годы народных страданий, но час тот желанной свободы пришел. Настал момент, когда измученные братья великого поэта подняли высоко знамя свободы и труда, свободы родной и любимой Украины"


(С. Пактчер).
1920 рік - у Маріуполі виходить друком "Малий Кобзар" Т. Шевченка. В збірку ввійшло 18 віршів і 3 малюнки. Обсяг книги 22 сторінки, ілюстрації місцевого художника - вчителя А. Петуся. В книзі розмішені малюнки хати, де народився великий поет, його могила в Каневі, його портрет. Примірник "Малого Кобзаря" надрукований на сіро-жовтому обгортковому папері - папері бурхливих часів революції та громадянської війни.
Учитель малювання Андрій Юхимович Петусь (1884-1956 рр.) - професійний художник м. Маріуполя. Закінчив Київське художнє училище (майстерня художника і архітектора Ф. Г. Кричевського). Коли у 1920 році вирішено було до дня народження Шевченка надрукувати "Малий "Кобзар", то ілюстратором видання став Петусь.

1921 рік


1921 - газета "Пролетарская мысль" (Маріуполь) друкує статтю про Т. Г. Шевченка.
1922 рік

Грудень - Донецький губернський відділ народної освіти приймає рішення про відзначення пам'ятних дат в школах Донеччини, в т. ч. роковин Т. Шевченка.

1923 рік

1923 - журнал "Просвещение Донбасса" у числах 1-2 друкує інформацію про те, що в селі Покровському Артемівського району відкрилась українська школа на 200 учнів, а все викладання ведеться українською мовою.


1923 - журнал "Просвещение Донбасса" у числі 3 друкує інформацію про святкування ювілею Т.Шевченка в Бахмуті у школі імені Тимірязева. Зокрема: "Шевченківський день був відзначений загальними зборами учнів і учителів, на яких були заслухані доповіді про життя і творчість Т. Г. Шевченка. Учень 5-ї групи зробив доповідь про Т. Шевченка українською мовою. Учень Б. Горбатов (6 гр.) прочитав власний вірш, присвячений поету. Хор виконав декілька пісень Шевченка. Були прочитані і деякі його твори. На засіданні 7-х груп керівницею була зроблена доповідь про життя і творчість поета".
Журнал «Просвещение Донбасса» видавався в Східноукраїнському регіоні з квітня 1922-го по 1930 рік. Спочатку він був органом Губнаросвіти, а потім (ми бачимо це на титульних сторінках номерів з 1925 року) - також і Окружної інспектури народної освіти та Донецького інституту народної освіти (заснований в Луганську в 1921 році, зараз - Луганський національний університет імені Тараса Шевченка). З 1922-го по 1925-й рік часопис мав назву "Просвещение Донбасса", а потім - з 1925 року - "Радянська школа". Журнал був двомовним - матеріали друкувалися і російською, й українською мовами - так, як їх подавали автори.
Березень - шахта біля селища Лиса Гора в Гришино названа іменем Т. Г. Шевченка. Біля шахти було встановлено пам'ятник поету.
Вересень - вшанування пам'яті Тараса Шевченка в новоствореному Бахмутському районі: 1 вересня відкрилася нова школа для дітей шкільного віку сіл Карпівка, Михайлівка, Деконське, Стряпівка і Яма. Для школи використали приміщення контори закритої соляної шахти. В школу навчатись прийшло більше 200 учнів. Відкрив новий навчальний заклад для дітей селян та шахтарів голова районного виконкому Георгій Омелянович Хряпін. Він оголосив присутнім також рішення Бахмутського райвиконкому про присвоєння школі імені Тараса Григоровича Шевченка - "геніального сина українського народу і всього світу" (за матеріалами досліджень В. Терещенка).
1923 - напередодні 110 річниці від дня народження Т. Г. Шевченка рішенням загальних зборів Харламівського солерудника змінюють назву свого підприємства на "солерудник імені Тараса Григоровича Шевченка".

1924 рік


110 років з дня народження Тараса Григоровича Шевченка
28 лютого - газета "Кочегарка" друкує циркулярний лист ЦК КП(б)У про відзначення 110-річчя з дня народження Тараса Шевченка, у якому проголошені основні гасла святкування:

"1) Шевченко був першим і геніальним поетом - революціонером і поетом селянської бідноти на Україні;

2) Визволення селянства від ярма поміщиків та капіталістів можливе тільки за Радянської влади;

3) Зміцнимо заповіти Ілліча у союзі робітників та незаможного селянства;

4) Тільки Радянська влада несе національне визволення робітничого класу та селянства України;

5) СРСР - запорука державного і культурного відродження України;


Організаційними формами святкування мають бути: доповіді на усіх фабриках, підприємствах і селах про підсумки нашої національної політики і про союз робочих і селян; влаштування вечорів як напередодні, так і в день річниці із запрошенням селян найближчих сіл; виїзди підшефних осередків підприємств на села; організування таких же вечорів у Червоній Армії разом з робітниками та селянами; приурочити до цього дня відкриття організацій та культурно-освітніх закладів на селі".
11 березня - газета "Кочегарка" вміщує статтю А. Раца "Тарас Григорович Шевченко".

1925 рік


Березень-квітень - щомісячний сільськогосподарський часопис Донецького губкому КП(б)У "Донецкий пахарь" вміщує у номерах 3-4 статтю "Т. Г. Шевченко - поет пригнічених" з детальним аналізом окремих творів поета.
14 серпня - в Бахмуті у літньому театрі відбувається концерт державної капели кобзарів (бандуристів) - хор, дуети, соло. Перед початком концерту виступає
т. О. Яценко з доповіддю про кобзарське мистецтво на Україні. Про це повідомляє газета "Кочегарка".

1926 рік


1926 - поет-донбасівець Володимир Сосюра пише поему "Дніпрельстан":
В росі Тарасова могила,

навколо - криця і чавун…

Спокійно спи, поете милий:

Вже простягли над світом крила

Міцні республіки Комун.
Сосюра Володимир Миколайович народився 25 грудня 1897 року (6 січня 1898) у Дебальцево Донецької області. Український поет, лауреат Сталінської премії першого ступеня. Помер у Києві 8 січня 1965 року.

1927 рік


1927 - Володимир Сосюра пише вірш "Відповідь":
Не вий, не вий на прах Тараса,

Проклятий пан!.. бо він не твій,

Його родив народний гнів.

Він є співець нового класу,

Що йде тепер в останній бій…
1927 - вчитель Щеглівської школи Ф. А. Вовк знаходить в архіві церкви села Варварівка (зараз Кіровоградська область) документ від 18 лютого 1914 року про заборону проводити панахиду до дня сторіччя Т. Шевченка у Братолюбівській окрузі. Документ підписаний макіївським священиком П. Євсеєвським.

1932 рік


11 березня - газета "Кочегарка" друкує висловлювання шахтаря шахти "Кочегарка" Василя Коцюби про "Кобзар": "Я читав "Кобзар" - він мені дуже подобається. Це не вірші, а пісні, що йдуть від серця, наче від кобзи". Пилип Фурганов - замірник шахти №8 - відзначає: "Я руський. Це, безумовно, не перешкоджає мені опанувати українську літературу, зокрема, твори Т. Г. Шевченка".

1933 рік


9 березня - друкується перший переклад "Заповіту" Т. Шевченка румейською мовою, переклад якого зробив донецький поет грецького походження Георгій Костоправ.
Георгій Антонович Костоправ (1903, с.Малоянисоль - 1938) - румейський поет та письменник, засновник національної літератури греків України, редактор маріупольської грецької газети "Колективіст", радник ЦК КПУ з питань національних меншин. Його вірші друкуються в газетах "Ильичевец", "Голос труда", "Социалистический Донбасс", "Комсомолец Донбасса", у грецьких альманахах "Неотита" ("Молодість"), "Флогомитрес спигес" ("Искры, предвещающие пламя"). У 1932 році завершена робота над поемою "Ламбос", у 1933 році виходить його книга "Та прота вимата" ("Перші кроки"), у 1934 - поема "Леонтій Хонахбей", у 1937 - збірка "Калимера, зисимо!" ("Здрастуй, життя!"). Перекладає вірші О. Пушкіна, Т. Шевченка, В. Маяковського, В. Сосюри, П. Тичини. Делегат Першого всесоюзного з'їду радянських письменників. У 1935 році стає членом Спілки письменників. Автор п'єс "Весна повертається", "Осіннє листя", повісті "Перемога". Відновлений в правах члена Спілки письменників у 1960 році. У 1963 році видається збірка "Калимера, зисимо!" у перекладі на російську мову, укладач - Павло Шадур, донецький поет. У 1968 році видавництво "Дніпро" також видає цю збірку з передмовою Максима Рильського.
Березень - "Літературний Донбас" друкує переклад Антона Шапурми поезії
Т. Шевченка "Сон" румейською мовою.

1934 рік



120-а річниця з дня народження Т. Г. Шевченка
12 березня - "Літературна газета", орган ШПК, МК та комітету ЛКСМУ шахти "Кочегарка" друкує статтю "Великий демократ, поет-революціонер", присвячену 120-ій річниці з дня народження Т. Г. Шевченка. Зокрема, в статті зазначалося: "Шевченко мав велике значення в питанні розвитку, піднесення на вищий щабель української літературної мови. Він показав, що українська мова повинна базуватися і розвиватися далі на основі мови трудящих мас".
1934 - часопис "Літературний Донбас" у третьому числі друкує тези відділу культури і пропаганди ленінізму ЦК КП(б)У до 120-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка. Зокрема, в тезах зазначається: "Ми повинні дати належну оцінку великому поетові й художнику Т. Шевченкові, відокремивши в його творчості палку революційно-демократичну сторону, критику дворянсько-поміщицького ладу від властивих цьому виразникові психології закріпаченого селянства елементів націоналізму. націоналістичної ідеалізації минулого, ідеалізації дрібновласницького "щастя".
1934 - часопис "Літературний Донбас" у третьому числі вміщує статтю В. Затонського "Пошана революціонерові". Зокрема, автор зазначає: "Шануючи пам'ять Шевченка, ми не збираємося підмальовувати його під послідовного революціонера, під більшовика. По-перше, позиції Шевченка повні суперечностей…По-друге, він не зміг цілком уникнути впливу панської культури…По-третє, треба підкреслити різницю історичних епох, відмінність соціальної структури…Коли на всі ці моменти не зважати, то образ Шевченка буде спотворений". І далі: "тільки закляті вороги українського народу, українських трудящих мас можуть кожний Шевченків вислів проти старої царської Москви відносити до Москви нової, нашої, пролетарської… Від цієї Москви відривати українських робітників та селян намагатися можуть тільки її вороги".

1935 рік


1935 - часопис "Літературний Донбас" у третьому числі друкує промову
В. Затонського на відкритті пам'ятника Т. Шевченкові в Харкові 24 березня 1935 року. Зокрема, в промові відзначалося: "Трудяща Україна виплекала велетня, генія з кріпаків, поета-революціонера Шевченка. …Шевченка ми нікому не віддамо. Він наш. Тому свято відкриття пам'ятника тут, у Харкові, - це велике свято нашої української пролетарської культури".
1935 - часопис "Літературний Донбас" у третьому числі друкує статтю А. Хвилі "Т. Г. Шевченко". Зокрема, автор зазначає: "Жалюгідними видаються спроби українських контрреволюціонерів-націоналістів, які намагаються показати, начебто Шевченко був взагалі проти Москви, проти російського народу. Шевченко був проти царської Москви, проти тієї Москви, яка гнітила і російські і українські трудящі маси".
1935 - часопис "Літературний Донбас" у 8-9 числі друкує статтю Г. Владимирського "Контроль над поетом: Шевченко і цензура (1841-1917)". Зокрема, автор зазначає: "Серед найтемніших сторінок, вписаних третім відділенням і його великою філією - цензурою, до історії російської літератури, все ж таки найтемнішими є ті, які поєднані з ім'ям геніального українського поета революціонера-демократа - Тараса Шевченка". Так , в ухвалі за справою кирило-мефодіївців зазначалося: "Твори Шевченка можуть посіяти у малоросах думки про можливість існувати окремо". З "Кобзаря" 1882 року видання, наприклад, вилучається вірш "Неначе степом чумаки", в якому "автор проводить ту думку, що хоч писанням віршів він кує собі кайдани, але цій пристрасті він не зрадить навіть при загрозі розіп'яти його".
12 серпня - відкривається виставка художників-самоуків Донбасу. В ній беруть участь більше 150 аматорів. 18 тисяч відвідувачів побували у клубі імені Шевченка, де виставлено більше тисячі творів самодіяльних художників. Серед аматорів -
т. Годованник - колишній безпритульний, тепер тесляр ОКСу заводу імені Ілліча, Маріуполь. Він робить копію - ілюстрації "Кобзаря" Т. Шевченка, один з моментів Уманської різанини. Темна, погана книжкова ілюстрація перетворюється у яскраву кольорову річ. Журі преміювало т. Годованника першою премією і відправленням на навчання.

1936 рік


1936 - часопис "Літературний Донбас" у другому числі друкує статтю Ф. Байдаченко "Поет народного гніву". Зокрема, автор зазначає: "Прагнення Т. Шевченка, які відбиті в його поезіях, - добитися майбутнього ладу "без холопа і без пана", ладу, заснованого на "рівності" (звісно, на буржуазній, бо ми розуміємо рівність лише на ґрунті ліквідації класів і без експлуатації людини людиною) - ці прагнення Шевченка були відображенням загальних його селянських демократичних позицій. Але вони в умовах кріпосницького ладу мали революційне значення. Мрії Шевченка про те, як він казав у своїй поезії: "Ми діждемося Вашингтона з новим і праведним законом", - мрії про "веселі" і "небагаті і не вбогі" села, - є про "не розмежовану землю", про "братство братнє", - всі ці мрії були селянськими ілюзіями".

1937 рік


11 березня - в Сталінському державному драматичному театрі показано концерт-виставу пам'яті Т. Шевченка. В постановці театру - інсценізація поеми Шевченка "Відьма". Потім - концерт з творів Шевченка, в якому беруть участь артисти театру, радіокомітету і філармонії.
1937 - часопис "Літературний Донбас" у числі 1-2 за січень-лютий друкує статтю Дм. Косарика "Пушкін і Шевченко". Автор відзначає, що тема декабристів є зв'язковою ланкою творчості обох поетів, вони були одного погляду на царицю Катерину, але розійшлись в оцінці ролі Петра Першого.
1937 - часопис "Літературний Донбас" у третьому числі друкує статтю
Ф. Байдаченко "Великий народний поет". Зокрема, автор зазначає: "Шевченко для свого часу був великою людиною, але ідея Шевченка не була соціалістичною. Робітничий клас і колгоспне селянство шанують Шевченка як великого поета, революційного демократа, що в епоху "темного" царства поряд з кращими людьми російського революційного руху повстав проти царизму і його прибічників".
1937 - в Сталіно розпочато будівництво кінотеатру імені Т. Г. Шевченка.

1938 рік


1938 - Володимир Сосюра пише вірш "На могилі Шевченка":
Спи спокійно, поет! Образ огненний твій

Не зітерти ні бурі, ні часу.

В більшовицькій сім'ї, славній, вольній, новій,

Ми тебе не забули, Тарасе!



1939 рік

125-а річниця з дня народження Т. Г. Шевченка
4 січня - газета "Социалистический Донбасс" повідомляє, що київська 4-а республіканська типографія випускає на спеціальному папері способом глибокого друку (меццо-тінто) 8 репродукцій з картин Т. Г. Шевченка: "Киргизка Катя", "Покарання колодкою", "Покарання шпіцрутенами", "Смерть гладіатора", "У в'язниці". Друкуються також плакати з портретом Т. Шевченка роботи художників Вербицького та Красицького. Випускається великий кольоровий портрет Т. Шевченка роботи художника Т. Резниченка.
1939 - широке вшанування на Донеччині пам'яті Т. Г. Шевченка з нагоди 125-річчя з дня народження. Так, 4 лютого 1939 року горлівська газета "Кочегарка" повідомила, що 3 лютого в палаці культури шахти "Кочегарка" відбувся концерт з участю бригади артистів Київської філармонії (О. Савицька, Нік, Малько, Дашевська, письменник Вільховий П. Я. та інші). На концерті були присутні 1500 глядачів. Сам концерт транслювався по місцевому радіо. Були виконані пісні на вірші поета: "Якби мені, мамо, намисто", "Реве та стогне Дніпр широкий", "У тієї Катерини", "Зацвіла в долині червона калина", поема Т. Шевченка "Катерина".
1939 - часопис "Літературний Донбас" у числі першому друкує переклади російською мовою віршів Шевченка. Переклади творів "Варнак", "Юродивий" зроблені А. Фарбером, "Лукері", "І золотої, й дорогої", "Заспівали ми останній раз", "Хоч лежачого і не б'ють" зроблені Ю. Черкаським. Тут же друкується етюд Павла Єфстаф'єва "Тарас". Зокрема, автор пише: "Хай відняли здоров'я, молодість, відняли життя. Вмре Тарас Шевченко. Але хіба смертю скінчиться життя Тараса? Будуть співати…Синьоока Маруся у короні чорного волосся; чумаки під бричкою з піднятими до неба голоблями; сліпий кобзар на київському ярмарку…Будуть співати… Мати над колискою дитини; косарі серед безмежного степового моря ковили; парубки на вечорницях; солдати у поході. Будуть співати…У рибальських дубах на широкому Дніпрі; у селах та містах. І для тяжкого горя, праці та страждань, і для радості світлих надій залишив він пісню. І серце своє в цій безкінечній пісні".
12-18 лютого - делегація горлівських шахтарів здійснила подорож шевченківськими місцями України.
16 лютого - горлівська газета "Кочегарка" повідомляє, що делегація горлівських шахтарів 12 лютого побувала біля пам'ятника Т. Шевченка у Харкові, відвідала Харківську картинну галерею. Газета писала про враження шахтаря Юдіна: "Не можна без хвилювання дивитись на це видатне творіння скульптора Манізера. Автор виключно добре розв'язав постале перед ним важке завдання - створити пам'ятник, гідний життя Шевченка. Ось низько опустивши голову стоїть Катерина. На її обличчі горе. Стиснувши руки, лежить український селянин-кріпак, знемагаючий під ярмом поміщиків. Потім, в порваній сорочці, з косою, піднявся на боротьбу з панами повстанець. В очах його рішучість, воля до перемоги".
21 лютого - донецький поет Юрій Аронович Черкаський читає свої переклади Шевченка російською мовою на літературному вечорі в актовому залі Донецького індустріального інституту.
22 лютого - газета "Кочегарка" повідомляє, що в Києві 14 лютого відбулася зустріч делегації горлівських шахтарів з письменниками України - (П. Панч, А. Головко,
П. Усенко, А. Малишко, І. Ле, І. Ферер, П. Сєвєров, Я. Городський). Шахтарі (І. Шостак, Медянцев) вітали письменників з високою урядовою нагородою, якої вони були удостоєні напередодні Шевченківського ювілею. В кінці зустрічі гірники відзначили: "Приїзджайте до нас на шахту. Ми допоможемо вам у вашій великій роботі…У себе в Горлівці ми з успіхом могли б організувати музей Т. Г. Шевченка. Ви повинні допомогти в цьому".
22 лютого - газета "Кочегарка" повідомляє, що ввечері 14 лютого горлівські шахтарі-делегати відвідали в Києві Інститут літератури АН УРСР, зустрілись з письменником О. Корнійчуком і поетом П. Тичиною. Шахтарям були показані рукописи Т. Шевченка: збірник "Три літа", "Захалявну книжечку", "Журнал" (щоденник).
28 лютого - газета "Кочегарка" друкує листи гірників Рогова та Леонідова про їхні враження після відвідання будинку у Києві, де колись жив Т. Шевченко.

3 березня - газета "Кочегарка" друкує враження гірника Рогова після огляду могили Шевченка, до якої вели 392 сходинки Дніпрової кручі. Вміщує інформацію про те, що делегат-гірник Медянцев розповів жителям селища Ново-Горлівка про перебування в музеї-заповіднику Т. Шевченка у Каневі.


3 березня - газета "Социалистический Донбасс" повідомляє про шевченківські вечори у селах. Так, в Олександрівському районі у колгоспі "Дніпрогес" на вечорі були присутні 130 колгоспників. Товариш Дубровський відзначає: "Поет мріяв про свободу і щастя народу. Він закликав народ до боротьби і вірив, що народ переможе. Мрія поета здійснилася…". Шевченківські вечори проходять і в колгоспах Мирно-Долинської, Нікольської, Олександрівської сільських рад. В Олександрійській школі прослухані доповіді "Патріотизм Т. Шевченка", "Образ жінки у творчості поета". Автор статті Д. Кидик відзначає, що творів поета мало у районі.
3 березня - у місті Орджонікідзе влаштована виставка до ювілею Т. Шевченка з газетних та журнальних вирізок про життя і творчість поета. Виставка складається з двох розділів: 1) епоха Шевченка, діяльність революційних демократів 60-х років ХІХ ст.; 2) матеріали, що відображають вплив Т. Шевченка на сучасну літературу.
4 березня - драматичні гуртки шахти № 3-біс (Чистяківський район) читають твори поета в робітничих гуртожитках та червоних кутках. Проведено 20 бесід. Ансамбль пісні та танцю шахтарського клубу підготував спеціальну програму за творами
Т. Шевченка "Думи мої, думи…", "Заповіт", "Вишневий сад". У клубній бібліотеці розгорнутий монтаж про життя і діяльність Т. Г. Шевченка. Про це повідомляє газета "Социалистический Донбасс".
4 березня - в робітничих гуртожитках шахти № 8 "Вєтка" тресту "Куйбишеввугілля" читаються твори Т. Г. Шевченка "Сон", "Сліпа", "Катерина". Літературний гурток збирає матеріал для газети "Забой". Драматичний гурток працює над виставою "Тарасова юність" за п'єсою Голованівського. 9 березня намічено провести урочистий вечір до дня народження Т. Шевченка. Про це повідомляє газета "Социалистический Донбасс".
4 березня - у Костянтинівці клуби хімічного та металургійного заводів влаштовують монтажі, виставки про життя і творчість Т. Шевченка. Клуб імені Комінтерну в робітничому гуртожитку читає 7 лекцій і проводить 18 бесід про життя і творчість
Т. Шевченка. Про це повідомляє газета "Социалистический Донбасс".
4 березня - в обласній дитячій художній школі влаштована виставка "Т. Шевченко у мистецтві".
4 березня - у середній школі № 61 Дебальцеве відбувається вечір до ювілею
Т. Шевченка. Учні читають вірші поета. Про це повідомляє газета "Социалистический Донбасс".
5 березня - до Києва виїздить на відкриття пам'ятника Т. Г. Шевченку делегація від Сталінської області. До її складу входять: депутат Верховної Ради України, завідуючий обласним відділом народної освіти К. В. Савенко, депутат Верховної Ради України, майстер підіймальних машин шахти 17-17 біс тресту "Сталінвугілля" М. С. Собченко, поет Ю. Черкаський, бригадир ланкової бригади колгоспу "Червона Армія" Сталінського району В. Р. Шинкарьов (нагороджений медаллю "За трудову відзнаку"), майстер мартенівського цеху заводу імені Сталіна О. Н. Домарьов. Всього п'ять представників.
5 березня - газета "Социалистический Донбасс" друкує великий біографічний нарис про Тараса Григоровича Шевченка. Автор нарису - П. Альтман.
6 березня - в Києві відкривається пам'ятник Т. Г. Шевченку. На цьому відкритті присутній Юрій Аронович Черкаський - донецький поет. Про це повідомила газета "Социалистический Донбасс" за 9 березня.
Черкаський Юрій Аронович (1912, Луганськ -1944), поет, письменник, перекладач, учасник Великої Вітчизняної війни.
9 березня - газета "Кочегарка" розміщує промову Голови Шевченківського комітету Спілки радянських письменників України Петра Панча про підготовку до 125-річного ювілею Кобзаря. Зокрема, письменник відзначив: "Тарас Шевченко близький і дорогий всім народам, які населяють нашу безмежну Батьківщину".
9 березня - газета "Кочегарка" друкує щоденник гірника І. П. Шостака - члена делегації - про шевченківські місця відвідування та свої враження. Зокрема, шахтар відзначав: "Нашу увагу (у Харківській картинній галереї) привернули майстерно зроблені портрети Горленка, Рєпніної, "головки дітей", картини "Циганка", "Катерина", сцени з солдатського життя, види оренбурзьких степів, його автопортрети".
9 березня - газета "Кочегарка" друкує вірш М. Андрущенка "Шевченко в Орську":
Замислився Тарас і чує,

Гаряча пісня ожива

І навіть в Орську знову, знову

Бере на гнів свої права.


Марат Васильович Андрущенко - український поет, у 1933-1941 роках жив у Горлівці, працював вчителем у селищі Комсомольське, потім Кіндратівці.
9 березня - газета "Социалистический Донбасс" вміщує статтю А. Бронського "Шевченко і російська література". Автор зазначав: "Великий український поет Тарас Григорович Шевченко високо цінував творчість всіх народностей і перш за все літературу і мистецтво братнього російського народу".

Бронський Андрій Васильович (1910-1942) народився у Горлівці у 1910 році, закінчив там школу, деякий час працював на шахті "Кочегарка", друкував свої вірші у газеті "Молодой рабочий". Закінчив Одеський інститут соціального виховання, потім Харківський та Київський університети. З 1939 року працював в Інституті літератури АН УРСР науковим співробітником, учасник Великої Вітчизняної війни, загинув восени 1942 року.
9 березня - газета "Социалистический Донбасс" вміщує статтю українського літературознавця професора Іллі Ісаковича Стебуна "Великий народний поет". Зокрема, автор пише: "Великий співець народу Т. Г. Шевченко був для царизму і поміщиків страшним прообразом народного гніву й народної помсти".
Стебун Ілля Ісакович (справжнє прізвище Кацнельсон, 21 січня 1911, м. Городня Черніговської області - 25 вересня 2005, Донецьк) - український літературознавець, критик. Працював у Донецькому державному університеті з 1965 по 1991 рік.
9 березня - газета "Социалистический Донбасс" вміщує переклад з української мови на російську вірша Т. Шевченка "Якби ви знали, паничі". Переклад здійснив донецький поет Юрій Аронович Черкаський.
9 березня - газета "Социалистический Донбасс" вміщує інформацію про документ від 18 лютого 1914 року про заборону відправляти панахиду у церквах Братолюбівської округи.
9 березня - газета "Колгоспник Донеччини" друкує частівки про Тараса Шевченка, записані на шахті "Трудівська" м. Донецька від шахтарських дівчат Люсі Павлової та Ніни Земляної:
Над горами вітри віють,

Трави колихають.

Прийдуть батько із роботи,

"Кобзаря" читають.

***

В квітниках квітки не в'яли,



А цвіли гарненько.

Я всі твори прочитала

Пушкіна й Шевченка.

***


Зійшло сонце, зійшло ясне,

Ллє проміння із гори.

Я люблю за те Шевченка,

Що він правду говорить.

***

Як Шевченко помирав,



То бажав нам волі,

Щоб жили усі у щасті,

Не клянули долі.
9 березня - на святкуванні 125-річчя з дня народження Т. Шевченка в Каневі присутній донецький письменник Павло Байдебура.
Байдебура Павло Андрійович - (16 лютого (1 березня) 1901, Нерубайка Новоархангельського району Кіровоградської області - 26 січня 1985, Донецьк) - український письменник та журналіст. Редактор газети "Вуглекоп" (1930-1933), редактор видавництва "Література та мистецтво" (1933-1934). Член Спілки письменників СРСР з 1934 року. Після Другої світової війни очолював Донецьку організацію Спілки письменників України (1944-1958, 1965-1968).
9 березня - у міському театрі м. Сталіно відбувається засідання пленуму міськради з представниками партійних та громадських організацій. У президії товариші Гаєвий, Решетняк, Баранов, Чикільов, професор Богуславський та інші. Товариш Гуцало робить двогодинну доповідь про життя і творчість Т. Г. Шевченка. Виступають поети і письменники міста Сталіно: поет Лобов читає свої вірші "Смерть Шевченка" та "Дуб у Прохорівці", Галкін - свій переклад на російську мову поеми "Кавказ", Фарбер - свій переклад на російську мову поеми "Варнак". Після засідання Сталінський драматичний театр показує виставу "Гайдамаки" за Т. Шевченком.
12 березня - Сталінський державний український драматичний театр показує виставу "Гайдамаки" за Т. Шевченком.
30 березня - Сталінський державний український драматичний театр показує виставу "Гайдамаки".
1939 - часопис "Літературний Донбас" у четвертому числі друкує переклад "Єретика" та "Якби ви знали, паничі" Т. Шевченка російською мовою. Переклад зроблено Ю. Черкаським. Тут же друкується переклад на російську мову поеми "Кавказ". Переклад зробив Л. Галкін. Друкується також вірш Івана Лобова "Смерть Шевченка":

Униз зійшов, дав серцю повну волю.

Вдивлявсь в малюнки. Сходила зоря.

У грудях жар! Він повернувсь від болю…

І обірвались струни Кобзаря.
1939 - часопис "Літературний Донбас" у другому числі вміщує статтю А. Михайлова "Великий поет-революціонер".
1939 - часопис "Літературний Донбас" у другому числі вміщує статтю
М. Базилівського "Шевченко-художник". Автор зазначає, що вся художня спадщина Шевченка налічує біля тисячі різних картин, малюнків, офортів, портретів і гравюр. "Шевченко вперше в образотворчому мистецтві в картині "Катерина" створює хвилюючий образ нещасної дівчини-кріпачки, скривдженої розпутним офіцером-поміщиком".
1939 - часопис "Літературний Донбас" у другому числі вміщує статтю "Тарас Шевченко и русская литература". Автор - Ол. Пулінець.
1939 - часопис "Літературний Донбас" у другому числі вміщує статтю Івана Лобова "Шевченко в народних переказах". Усі перекази зібрані автором у Сталінській області. Серед переказів такі: "Куди підеш, Тарасе? - питає пан. - Де жити гарно. - Крізь гарно, де нас нема. - Це правда, пане. Крізь гарно, де вас нема" (Червоноармійський район). "Царя малює художник. Шевченко сів на табуретку і курить самосад. - А почому у вас свині? - питає цар, щоб уколоти Шевченка. А поет зметикнув та відповідає: - Та залежно від того, які вони: такі свині як ви, то в дорогій ціні, а за такі худі, як ваш художник, то й копійки ніхто не дасть" (с. Старомихайлівка). "Пан на прощання простяг руку Шевченку і дає один палець. - Чого ж тільки один палець? - Коли я вітаюсь з рівними собі, даю усю долоню, всьому останньому чиновному миру даю один палець. - Я простий мужик, звольте ж, пане, півпальця здачі", - і показав пану дулю" (ш. "Чекіст" м. Сталіно).
1939 - часопис "Літературний Донбас" у другому числі вміщує народний фольклор, присвячений Т. Шевченку. Зокрема, такий:
Стало радісно нам жити,

Стало жити веселіш.

Твори Пушкіна й Шевченка

Від усього наймиліш.

І тепер зійшло прекрасне

На могили кобзаря

Сонце правди. Сонце щастя,

Світла Сталінська зоря!



(Записав Іван Лобов на шахті № 5 "Трудівська" Петровського району,
м.Сталіно. Донбас).

Не побліднуть зірки в небі.

Сонце не погасне.

Дуже любимо Шевченка.

Його твори ясні.

*

Просив Тарас не забути



Про нього згадати.

Вічно співцю і поету

Сурми будуть грати.

*

Кожне слово у Тараса



Бідний люд навчало

Та кріпаків із неволі

До боїв гукало.

*

При кріпацтві бідним людям



Тяжко було жити.

Тарас кликав їх до бою,

Волю боронити.

*

Кріпак Тарас - переможець,



Славте його, люди,

Не забудьте теплим словом

Його спом'янути.

*

Хто країну вільну любе,



Хто боротьбу знає,

Той Тарасові всі твори

Без кінця читає.

*

Ми Шевченкові завіти



Не забудем до кінця.

Не померкнуть ясні зорі



Над могилою співця!

(склав Дубров Н. А. - шахтар шахти Смолянка, Сталінського району, Донбас).
9 травня - урядовий шевченківський комітет УРСР вручає поетам, письменникам та художникам СРСР, що брали активну участь у святкуванні 125-ої річниці з дня народження Т. Шевченка, ювілейні шевченківські медалі. Шевченківські пам'ятні медалі отримали донецькі поети - Павло Безпощадний, Олександр Фарбер, Юрій Черкаський.
Безпощадний (Іванов) Павло Григорович (29 червня 1895, с. Всеславль Смоленської області - 25 травня 1968, Горлівка), донбасівський пролетарський поет, співець шахтарського краю.
Фарбер Олександр Михайлович (1910-1982) - журналіст, поет, письменник. Народився у м. Бахмут.
21 травня - газета "Социалистический Донбасс" повідомляє, що 19 травня в Києві відбулася сесія АН УРСР, присвячена 125-річчю з дня народження Т. Шевченка. Вступне слово оголошує академік Палладін, доповідь "Шевченко і його епоха" читає професор Оглоблін, з доповіддю "Шевченко і російська література" виступає професор Шаховський, композитор Ревуцький акцентує увагу на темі "Шевченко і українська народна пісня".
Травень - на Всесоюзному ювілейному пленумі Спілки радянських письменників з нагоди 125-річчя з дня народження Т. Шевченка виступає І. Стебун (у 1966-1991 рр. - професор Донецького університету) з доповіддю "Основоположник нової української літератури". Зокрема, автор зазначає: "Шевченко створив невмирущі зразки великої національної літератури, пройнятої передовими ідеями свого часу, насиченої невичерпними художніми багатствами, і тим самим вивів українську літературу на широкий шлях літератури світової".
4 червня - газета "Социалистический Донбасс" повідомляє, що в середині червня має відкритися новий кінотеатр імені Т. Шевченка в місті Сталіно. Барельєфи виконані харківським скульптором Івановим. У кінотеатрі передбачена читальня.
14-15 червня - київський театр імені Франка, який знаходиться на гастролях в Сталіно, показує виставу за п'єсою С.О. Голованівського "Доля поета".
20 червня - газета "Социалистический Донбасс" розповідає про великі Шевченківські урочистості у Каневі з нагоди відкриття пам'ятника та музею на могилі Кобзаря. Серед присутніх - українські урядовці: Хрущов, Бурмистренко, Коротченко, Корнієць, Кобулов, Сердюк, Старченко, Жила, Хоменко, Редько. Інтелігенцію представляють письменники-орденоносці: Корнійчук, Тичина, Бажан, Рильський, Гофштейн, народний артист СРСР Москвін та інші.
30 червня - кореспондент Стадніков розповідає про те, що до 22-ої річниці Великого Жовтня планується відкрити виставку, присвячену Т. Шевченку. Так, скульптор Резун закінчує скульптуру Т. Г. Шевченка у засланні. Дружина робітника Краматорського станкобудівельного заводу т. Шишакова прислала вишивку на льні гладдю. Колгоспник с. Тельманове т. Чурилов розробив ескіз картини "Т. Г. Шевченко у майстерні художника Брюллова". Для найкращої організації виставки Будинок народної творчості організував для допомоги самодіяльним гурткам 25-денний семінар. Про це повідомляє газета "Социалистический Донбасс".
15 серпня - театр імені Артема на гастролях у Маріуполі показує виставу "Катерина". У головній ролі актриса А. Зірка. За постановку ювілейної вистави "Катерина" урядовий шевченківський комітет нагороджує Артемівський драматичний театр пам'ятною Шевченківською медаллю. Про це повідомляє газета "Социалистический Донбасс".
21 серпня - газета "Социалистический Донбасс" повідомляє, що у м. Сталіно готується виставка до ювілею Т. Шевченка, яка складатиметься з творів членів гуртків художньої самодіяльності та більше ніж 200 творів художників-самоуків. Розділи виставки намічені такі: 1) період кріпацтва, 2) дитинство Т. Шевченка, 3) революційна діяльність поета, 4) революційний рух початку ХХ століття, революційна діяльність Леніна, Сталіна, сталінська конституція. На виставку вже прибуло 60 експонатів. Серед них - три ліпні вази із зображенням барельєфу Т. Шевченка, автором яких є художник-самоук Галагуз. Жіночий колектив майстринь Краматорського палацу культури надіслав картини "Катерина", портрет Т. Шевченка, які вишиті набивною голкою. Учень Мітін з Краматорська написав картину "Шевченко в наймах".
5 вересня - у Донецьку на вулиці Артема відкривається перший в Україні двозальний кінотеатр імені Т. Шевченка на 600 місць.
6 вересня - газета "Соціалистический Донбасс" вміщує статтю архітектора
Л. А.Теплицького "Новий кінотеатр", який розповідає про свій втілений проект, зокрема, що в центральній частині головного фойє, на фоні червоного мармуру встановлена скульптура Т. Г. Шевченка.
1939 - виходить зібрання творів Т. Г. Шевченка у 5-ти томах. До 3-го тому
А. Бронський пише вступні статті "Повісті Т. Г. Шевченка", "Драматичні твори
Т. Г. Шевченка". Зокрема, у статті "Повісті Т. Г. Шевченка" він зазначав: "Прозаїчна спадщина Тараса Григоровича Шевченка доповнює образ великого народного співця і ще глибше і ширше розкриває нам його геній". В статті "Драматичні твори
Т. Г. Шевченка" автор зазначає: "Назар Стодоля", уривок з драми "Невеста" свідчать про те, що Шевченко був неабияким знавцем сценічного мистецтва, і нам тільки доводиться жаліти, що не збереглася вся його драматургічна спадщина. Але й ті драматичні твори, що дійшли до нас, безперечно посідають одне з перших місць в українській драматургії".
1939 - Слов'янський драматичний театр імені В. Маяковського з початком театрального сезону 1939-1940 року ставить п'єсу С.О.Голованівського "Доля поета". В ролі Тараса Шевченка - артист В. Войнович.
1939 - літературний орган письменників Донбасу "Літературний Донбас" публікує вірші російською й українською мовами, присвячені Т. Шевченку. Серед авторів -
М. Упеник ("Дуб"), М. Фролов ("Тарасова верба") та інші.
1939 - колектив шахти імені Т. Шевченка (Красноармійськ) за високі досягнення нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
1939 - збір коштів і спорудження пам'ятника Т. Г. Шевченку у Бахмуті (Артемівську). В стінах Кам'янської агрошколи, яку в свій час закінчив відомий український поет Володимир Сосюра, виникла пропозиція про збір коштів на будівництво пам'ятника Великому Кобзареві в шкільному парку. Цю ідею підтримали студенти Артемівського учительського інституту та шахтарі солешахти імені Т. Г. Шевченка. Коштів, зібраних в селищі Яма (нині Сіверськ), вистачило на виготовлення погруддя геніальному Кобзареві (6000 крб.) Коштів жителів Артемівська (11800 крб.) вистачило на спорудження пам'ятника Т. Г. Шевченку в міському парку.

1940 рік


12 березня - газета "Социалистический Донбасс" вміщує статтю Ф. Ільченка "Тарас Григорович Шевченко". Зокрема, автор зазначає: "Шевченко - плоть від плоті трудящих мас. І Нікому з ворогів не вдасться збочити революційний зміст його творчості. Геній Шевченка своїм корінням уходить в народ, в життя…"
Травень 1940 р. - Слов'янський театр імені В. Маяковського розпочинає свої гастролі у місті Сталіно. Серед вистав - п'єса С. О. Голованівського "Доля поета". Критик Н. Юров зазначає: "Цікаво відзначити, що п'єса "Доля поета" Голованівського, яка не мала великого успіху у ряді крупних театрів, у Слов'янську поставлена дуже вдало. Успіх вистави в першу чергу відзначається справжньою майстерністю і творчим натхненням, з яким виконує роль Тараса Шевченка артист Войнович. Артист з граничною виразністю, з благородною простотою та емоційною насиченістю створює образ великого поета-революціонера Т. Г. Шевченка".
26 червня - газета "Социалистический Донбасс" розповідає, що в рамках Сталінської обласної дитячої олімпіади художньої самодіяльності підготовлений літературний монтаж за творами Т. Г. Шевченка "Думи мої, думи мої…" і показаний учнями Харцизької школи № 1 (керівник - вчитель Татарчук).
3 липня - працівники обласного Будинку народної творчості Л. Смирнов і
Ф. Файман розповідають про те, що відбудеться Всесоюзний огляд театральних самодіяльних колективів. Мета цього огляду - подальше підняття ідейно-творчого та художнього рівня театральної самодіяльності. Обласний будинок народної творчості намічає провести районні огляди драматичних гуртків і до 23-ої річниці Жовтневої революції - обласний огляд найкращих театральних гуртків. Так, самодіяльний драматичний гурток села Залізне ставить п'єсу Т. Г. Шевченка "Назар Стодоля".
7 липня - газета "Социалистический Донбасс" друкує анонс вистави "Назар Стодоля", яка буде показана в рамках гастролей у місті Сталіно Харківського драматичного театру імені Т. Г. Шевченка.
9 липня - на гастролях у м. Сталіно Харківський театр імені Т. Шевченка показує виставу "Назар Стодоля". В головних ролях - О. І. Сердюк, В. І. Чистякова.
29 грудня - газета "Социалистический Донбасс" повідомляє про цікавий захід, зроблений театром імені Пушкіна та театром імені Артема. Так, театр імені Пушкіна (Костянтинівка) показує в Артемівську дві вистави, тоді як театр імені Артема в цей час у Костянтинівці працює два дні і показує вистави "Катерина" та "Весілля в Малинівці".
1940 - у київському видавництві виходить збірка творів І. Стебуна "Українські класики", в якій розміщено нарис "Основоположник нової української літератури" - про Т. Г. Шевченка. Зокрема, автор відзначає: "Шевченко приніс в українську літературу незнані до нього багатство і широту тем, мотивів, жанрів, пристрасний пафос поета-демократа і революціонера. Голос Шевченка вже з перших його поетичних рядків прозвучав у тихому "парнасі" його сучасників новим, нечувано сміливим і різким дисонансом до ідилічної романтики і зовнішнього етнографічного спокою, що були поширені в тодішній українській поезії".

1941 рік


1941 - театр музичної комедії і драми імені Артема за другу половину 1941 року (в евакуації) показує 4 рази виставу "Катерина" М. Аркаса. Загальна кількість глядачів - 1114, загальна сума зборів - 5 672 карбованців і 20 копійок.
16 листопада - в Маріуполі відкривається перший театральний сезон при німецько-окупаційній владі.
18 листопада - "Маріупольська газета" повідомляє, що Київська опера відкрилася знову. В першу чергу ідуть українські опери: Аркаса "Катерина", Лисенка - "Утоплена" та "Тарас Бульба" тощо.
27 листопада - "Маріупольська газета" повідомляє, що у Львові в українському театрі виставлені такі прем'єри: балет "Лілея" на підставі відомої поеми Т. Шевченка та інші.

1942 рік


3 січня - у Юзівці відновлено роботу кінотеатру імені Т. Шевченка
8 січня - газета "Донецкий вестник" повідомляє, що в Юзівському музично-драматичному театрі готується до постановки опера М. Аркаса "Катерина" за мотивами поеми Т. Шевченка. Режисер-постановник С. А. Левченко. В головних ролях артисти Лотоцька, Ранжева, Бойко, Уманцев та інші. Прем'єра намічена на 15 січня.
10 січня - "Маріупольська газета" повідомляє, що в Києві розпочав роботу музично-драматичний театр імені Затиркевич-Карпінської. З музичних п'єс підуть "Катерина", "Маруся Богуславка" та інші.
13 січня - видається розпорядження бургомістра Маріуполя Комровського Миколи Яковича про те, що усі школи, установи, підприємства міста повинні мати портрети українського національного поета Т. Г. Шевченка. Міська літографія виготовляє їх розміром 40 на 58 сантиметрів за 5 карбованців.
5 лютого - газета "Донецкий вестник" інформує, що прем'єра опери М. Аркаса "Катерина" за мотивами поеми Т. Шевченка призначена на 15 лютого.
19 лютого - газета "Донецкий вестник" розміщує матеріал "Про культуру". Зокрема, описується приміщення Юзівського театру: "Тут погруддя - і Шевченка, і Чайковського, і Моцарта та інших".
9 березня - Маріупольський міський театр показує великий концерт, присвячений пам'яті Т. Шевченка. Театру надається ім'я Т. Шевченка.
9 березня - газета "Звезда Советов" (орган 12-ї армії) друкує вірш військового кореспондента, донецького поета К. Герасименка "Крізь бурю й сніг":
Б'ють гармати, палає небо…

Краю рідний, вишневий край,

З "Кобзарем" я іду до тебе,

З словом рідним, простим. Чекай.


Кость Герасименко (Костянтин Михайлович Герасименко, 28 квітня (11 травня) 1907 року, с. Приходьки Пирятинського району Полтавської області - 27 вересня 1942 року, Південний фронт) - український поет і драматург. Після закінчення Пирятинського педагогічного училища вчителював у Донбасі. У 1932-1934 рр. - на редакційній роботі у журналі "Літературний Донбас".
10 березня - "Мариупольская газета" розміщує передову статтю "Шевченко - наш національний поет".
1942 - поет Володимир Сосюра друкує свій вірш "Шевченко на Донбасі" (часопис "Українська література", 1942, № 5-6 (березень-квітень), с. 10:
Ідуть полки на вражі зграї,

Й між ними ти, твої пісні.

Твоє ім'я звучить і сяє

В моїй донецькій стороні.

*

Такий народ не можна вбити,



Раз він такого дав співця.
18-30 липня - в Маріуполі відкривається художньо-декоративна виставка місцевих художників. Серед виставлених робіт - твір художника Марченка "Портрет
Т. Г. Шевченка", виконаний італійським олівцем.
26 вересня - Маріупольський радіовузол о 10-00 передає шевченківські вірші та пісні.
27 вересня - Маріупольський радіовузол о 15-00 передає шевченківські вірші та пісні.
21 листопада - "Маріупольська газета" повідомляє, що чільне місце в роботі колективу театру імені Т. Шевченка посідають виступи його артистів у міській радіомережі. Протягом 2-3 місяців ця робота провадиться регулярно. Театр дав цілу низку тематичних літературно-музичних передач: "Лірика українського народу", "Тарас Шевченко", "Шевченківські вірші та пісні" та інші. В цих передачах брали активну участь артисти Волгрик, Поет, Харута, Харитонов та піаністка Лізавета Тімен.
1 грудня - в Маріупольському театрі імені Т. Шевченка на сцені йдуть українські водевілі "Кум мирошник" і "По ревізії" та сцени "Вечорниці" з п'єси "Назар Стодоля". Початок - о 19-00.
3 грудня - "Маріупольська газета" розповідає про те, що найбільш популярною формою роботи осередків товариства "Просвіта" у Маріуполі є мистецька робота. Так, репертуар гуртків складається з п'єс української класики, зокрема, п'єси "Назар Стодоля" Т. Шевченка.
1942 - виходить "Кобзар" Т. Шевченка, виданий Спілкою радянських письменників України. На обкладинці над портретом Т. Шевченка напис: "Смерть німецьким окупантам!". Книга, на жаль, надрукована на поганої якості жовтому папері, м'яка обкладинка. Книга одразу була відправлена на фронт, оскільки друкувалася за численними замовленнями червоноармійців.

1943 рік


14 січня - "Маріупольська газета" повідомляє, що у селі Кирилівці, батьківщині українського поета Т. Шевченка, відновлено й відкрито для відвідування шевченківський музей. Музей відвідує багато людей, які й за цю справу також дякують німецькій цивільній владі.
16 січня - "Маріупольська газета" розповідає про те, що у Львові засновано Інститут імені Т. Шевченка з усіма ділянками українознавства.
19 січня - "Маріупольська газета" розповідає про забуті могили видатних людей України. Зокрема, що зникла могила актора Соленика, якого Тарас Шевченко цінував більше за Щепкіна.
23 січня - "Маріупольська газета" розповідає про портретну майстерню художника Курлова. Зокрема, що ця майстерня працює шостий місяць, художник малює на замовлення олівцем, пастеллю, аквареллю, масляними фарбами. Вже виконані портрети Ад. Гітлера, Т. Шевченка, Л. Толстого.
28 лютого, неділя - в Маріуполі в театрі імені Т. Шевченка о 14-00 йдуть "Кум мирошник" та "Вечорниці" з "Назара Стодолі"
14 березня - в Маріуполі в приміщенні театру імені Т. Шевченка йде святкування 129-ої річниці з дня народження Т. Г. Шевченка. У програмі свята: 1) доповідь про творчість поета, 2) літературно-музичний монтаж "Тарас Шевченко", 3) концертний відділ. Початок о 14-00.
30 березня - "Маріупольська газета" повідомляє, що в селі Володарське працює клуб з бібліотекою, на Шевченківські свята прочитані лекції про життя і творчість
Т. Шевченка.
1 червня - "Маріупольська газета" повідомляє, що у Києві відкрився український драматичний театр. Директор театру - філолог-вчений Г. Д. Завадович, художній керівник - режисер М. Л. Тімський. У репертуарі 30 п'єс, серед яких - "Назар Стодоля" Т. Шевченка.
6 липня - "Маріупольська газета" подає інформацію про театр імені Т. Шевченка у Черкасах. За сезон він дав 112 вистав для населення, 4 - для німецьких вояків. Театр взимку відвідало 42 385 осіб.
осінь 1943 р. - Червоноармійська газета "Фронтовик" пише: "Слухай, товаришу! Ти прогнав фашистів за Дніпро, ти вступив уже на правий берег Дніпра. Київ, Канев, могила Шевченка - вся земля Тараса кличе тебе, визволитель: поспішай на допомогу!".
20 листопада - киргизький поет Джоомарт Боконбаєв читає власний вірш "На могилі Тараса" трудящим Мар'їнського району.

1944 рік

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка