Донецька Шевченкіана у датах і подіях: 1851-2014



Сторінка4/12
Дата конвертації09.03.2016
Розмір2.39 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

150-річчя від дня народження Тараса Шевченка
14 січня - газета "Радянська Донеччина" друкує два есе донецького письменника Григорія Кривди , присвячених Т. Шевченку: "Шевченкова верба", "Складаний ножик".
28 січня - газета "Социалистический Донбасс" розповідає про шевченківські заходи у бібліотеках області.
5 лютого - газета "Радянська Донеччина" повідомляє, що з Канівського музею школярі Амвросіївської восьмирічної школи-інтернату отримали значок із зображенням поета, види Тарасової гори, путівники по музею, а двоюрідний правнук поета -
Д. Красицький - прислав альбом про Кобзаря.
11 лютого - газета "Радянська Донеччина" повідомляє, що у Володарській середній школі створено куточок Т.Шевченка і вишитий портрет Кобзаря, у Шевченківському кутку влаштовано виставку "Кобзарів", вибраних творів поета, виданих в різні часи і в різних містах.
18 лютого - газета "Социалистический Донбасс" друкує вірш поета Віктора Соколова "Шевченків рід", присвячений шахтарю шахти "Контарна" Тимофію Петровичу Шевченку.
22 лютого - в Костянтинівці у Палаці культури хіміків готується ювілейна виставка самодіяльних художників. Бюст великого Кобзаря виконує Валентин Горбунов - це його перша робота. Картину маслом "Шевченко на Україні" написав Леонід Єременко. Барельєф Тараса виконаний різьбою по дереву Олександром Ковтуном. Самодіяльний композитор Григорій Кушнір написав музичні твори на шевченківські теми.
22 лютого - в майстернях художнього фонду України міста Жданова відбувається огляд творів до ювілейної виставки, присвяченої Кобзарю. Серед творів - картина "Хлопці з Кирилівки" В. Константинова, пейзажі "Гупалівщина" Ю. Злидня, "Вечір"
Л. Гади та інші.
22 лютого - на сцені Донецького українського музично-драматичного театру імені Артема відбувається прем'єра вистави "Марина" М. Зарудного за мотивами творів
Т. Шевченка. Режисер вистави - М. С. Амітов, художник М. І. Новиковський. В ролях зайняті артисти І. Молошников, М. Протасенко, Н. Харченко, М. Адамська, Д. Жуков, В. Шакало, М. Бондаренко, Б. Шифрин, І. Завертнєв, О. Акимов, А. Бобіна,
Ю. Галинський, Ю. Суржа, М. Третяк.
23 лютого - газета "Социалистический Донбасс" розміщує рецензію на виставу "Марина". Автор рецензії - А. Бондаренко - головний режисер Донецької студії телебачення. "Є у новій виставі театру яскрава, вражаюча мізансцена, яка завершує перший акт. Слуги пана Вистампольського силою розлучають молодих, які збираються святкувати своє весілля. Вони схопили Назара, а Марину, його наречену, повезли у панські покої. І тут в єдиному гнівному пориві захитались селяни, у страху побіг від них пан Вистампольський…таке вдале рішення одного з центральних епізодів вистави режисером-постановником М. Амітовим відповідає духу героїчної драми М. Зарудного.

Яскравий образ Кобзаря створив у своїх трьох поетичних прелюдіях, якими починається кожна дія, артист І. Молошников. Спочатку тихо звучать проникливі шевченкові рядки, стримано - рівне звучання хору і оркестру (диригент. В. Пучков). Під час другої появи голос Тараса звучить вже гнівно. Перед початком третьої дії Тарас Григорович - народний трибун. Не у зовнішності Т. Шевченка шукає схожість артист І. Молошников, а в його внутрішній пристрасній переконаності. Головна роль Марини виписана драматургом не глибоко. Але, долаючи її недоліки, актриса


Н. Харченко зуміла показати протест проти загарбників, який народжується у свідомості Марини. Колектив театру відзначає 150-річчя від дня народження великого Кобзаря своєю значною роботою, сценічним полотном великого поетичного звучання."
25 лютого - газета "Радянська Донеччина" розміщує рецензію А. Клоччя на виставу "Марина".

Головну роль - роль Марини - грає артистка Н. М. Харченко (1926 р. н.): "Марина у виконанні Н. Харченко сприймається як жертва панської сваволі, жертва кріпосницького ладу. Все це вірно відтворює актриса". Режисер М. Амітов вдало ввів образ Т. Шевченка, який є ніби ідейним заспівом до кожної дії вистави. Артист І. Молошников доносить образ гнівного Тараса і емоційно наснажує глядача.



Глядач тепло сприймає виставу "Марина". Оплески, якими він схвалює гру артистів під час вистави, свідчать про те, що вони схвилювали тих, хто сидить в залі. Артемівці зробили гідний свій внесок у всенародне святкування знаменного ювілею".
Лютий 1964 р. - утворений Донецький обласний комітет з ушанування пам'яті
Т. Шевченка.
1964 - журнал "Донбас" у числі 2 друкує спогади П. Безпощадного, який став писати вірші під впливом творчості Т. Шевченка: "Коли декількома роками пізніше я починав писати свої перші вірші, то переді мною завжди яскравим живим прикладом стояла горда і нескорима муза Шевченка, Некрасова, Чернишевського".
1964 - часопис "Донбас" розповідає у своєму другому числі про нащадків роду Тараса Шевченка з с. Пантелеймонівки.
1-10 березня - на Донеччині проходить декада української книги під гаслом "Твори великого Кобзаря - в кожну сім'ю". В селищі Білицьке Красноармійського району влаштовано книжковий ярмарок, в Новоселівському районі, в селі Красна Поляна - читацька конференція. В бригадах колгоспу ім. Е. Тельмана - книжкові вітрини "Шевченко з нами". В Артемівському районі проводиться комсомольський рейд по розповсюдженню творів поета та сучасної української літератури: за 10 днів продано творів Кобзаря на 300 карбованців. В селищі Старобешеве відбуваються подвірні обходи домівок з "Кобзарем", ефективність яких виражається загальною сумою в 500 карбованців, а в місцевій школі урочисто відкривається народний книжковий кіоск. В селі Василівка Амвросіївського району на літературному вечорі за присутності донецьких письменників П. Байдебури, А. Клоччя продаються книжки з автографами цих авторів. Шкільні кооперативи в середніх школах №№ 20, 3, 6 міста Донецька зобов'язуються розповсюдити 1 500 примірників подарункового видання "Кобзаря".
6 березня - газета "Кочегарка" друкує поему Назіна В. "Во исполнение "Заповіту".
7 березня - газета "Радянська Донеччина" інформує, що на честь Т. Шевченка виготовлений спеціальний медальйон. Автор - В. Хітько.
7 березня - газета "Социалистический Донбасс" повідомляє, що листи і фотографії з села Моринці одержали учні 9 класу середньої школи № 76 Кіровського району міста Донецька. В школі створюється шевченківська бібліотека з книжок, які приносять до школи самі учні і дарують їх з власним підписом.
8 березня - до 150-річчя з дня народження Т. Шевченка театральний критик Г.Костинська друкує в газеті "Социалистический Донбасс" свою статтю "Т. Г. Шевченко і театр". Автор розглядає вплив на формування поглядів поета на мистецтво багаторічної дружби з актором М. Щепкіним, тісний зв'язок з африканським трагіком Айрі Олдріджем. Розглядаються твори Шевченка-драматурга "Наречена", "Микита Гайдай", "Назар Стодоля", їх сценічна історія в українському і російському театрах.
8 березня - газета "Социалистический Донбасс" повідомляє, що Донецька кіностудія показала низку значних передач, присвячених Т. Г. Шевченку: "Легенди про Тараса", "Шевченко у народній музиці", "Заборона писати й малювати". За мотивами поеми Т. Г. Шевченка "Єретик" пройшла передача "Прометей - богоборець", автор сценарія - І. Болоцький, режисер - В. Волошонович. Чудовий образ Тараса Шевченка створив заслужений артист України Микола Протасенко.
9-10 березня - Шевченківські дні у м. Донецку і області (установи освіти та культури, українські письменники, митці, освітяни, партійні і профспілкові організації).
9 березня - газета "Социалистический Донбасс" повідомляє, що завуч Макіївської середньої школи Ф. А. Вовк 37 років зберігав вказівку священика П. Євсевського від 1914 року не проводити урочистої панахиди до 100-річниці з дня народження поета.
9 березня - газета "Комсомолец Донбасса" повідомляє, що донецький художник Ф. У. Жук намалював велику картину "Брюллов і Щепкін у Шевченка".
9 березня - Донецький театр опери та балету показує прем'єру балету "Оксана" за мотивами поеми Т. Шевченка "Сліпа". Цей балет поставлений вперше в Донецьку, вперше на Україні, вперше в СРСР. Музика заслуженого діяча мистецтв України, лауреата Державної премії композитора В. Гомоляки, лібрето донецького журналіста О. Лукацького, балетмейстер - заслужений артист України Р. Клявін, диригент - Б.Лебедєв, художник - Б. Купенко. В ролях - заслужені артисти України О. Горчакова, Г.Кириліна, О. Ковальов, артисти З. Дорохова, І. Шувалова, В. Бош, М. Третьяков, В.Парсаданян.
Кириліна Галина Семенівна (н. 4 березня 1930 р., Москва) - артистка балету, народна артистка України з 1965 р.
9 березня - газета "Социалистический Донбасс" розміщує вірш донецького поета Є. Летюка "Оксана", присвячений до 150-річчя з дня народження Т. Шевченка.
9 березня - газета "Радянська Донеччина" розміщує вірш донецького поета
Є. Летюка "Царі і генії", присвячений 150-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка.
9 березня - газета "Комсомолец Донбасса" друкує рецензію С. Ханко на виставу "Оксана". Зокрема, автор зазначає, що лібрето вистави цікаве, насичене, драматичне. Поетично оформив виставу Б. Купенко. Впевнено працює оркестр під керівництвом Б. Лебєдєва. Глядачі тепло сприйняли виставу, яка є творчим успіхом колективу.
10 березня - газета "Приазовский рабочий" розповідає про маріупольський "Маленький кобзар", виданий у 1920 році.
10 березня - газета "Приазовский рабочий" розповідає про рукописний "Кобзар": Л. Кир'яков і А. Шапурма переклали 14 творів Т. Г. Шевченка грецькою мовою, написали тушшю ці переклади, оформили їх ілюстраціями і до 150-річчя з дня народження поета подарували свій рукопис Київському музею Т. Шевченка.
10 березня - біля пам'ятника Т. Шевченку у Донецьку покладено численні вінки від організацій, установ міста Донецька, Донецького обласного ювілейного комітету, праправнучок поета. Про це повідомляє газета "Радянська Донеччина".
10 березня - газета "Социалистический Донбасс" розповідає про вшанування Кобзаря донбасівцями.
11 березня - газета "Социалистический Донбасс" розповідає про те, як донецькі художники шанують пам'ять Кобзаря.
15 березня - газета "Социалистический Донбасс" друкує велику рецензію кандидата мистецтвознавства М. Загайкевича на балет "Оксана". Зокрема, автор пише: "Відкривається завіса. В оркестрі звучить відомий мотив народної пісні на слова "Заповіту", в цей момент на фоні сцени, яка має вигляд сторінок розгорнутої книги, з'являється портрет Тараса, спалахують вічні слова: "І мене в сім'ї великій, новій"…Постановник заслужений артист України Р. Клявін (це одна з перших самостійних робіт молодого балетмейстера) пішов шляхом створення хореографічної п'єси-драми, заснованої на реалістичному зображенні подій і характерів…Свою подвійну роль матері та доньки Г. Кириліна провела з тонким артистичним смаком".
18 березня - газета "Радянська Донеччина" розміщує рецензію А. Клоччя на балет "Оксана". Автор зазначає про виконання ролі Марії-Оксани: "Вже з першої появи Г.Кириліної в народному танці в першій дії ви полонені її експресією, поривчастістю, і разом з тим відчуваєте її ніжну душу, яка сповнена неясних поривань кохання до дідича. Бездоганне володіння технікою танцю…".
24 березня - газета "Літературна Україна" друкує статтю про перший "Кобзар" мовою греків Донбасу.
Березень 1964 р. - колектив Донецького театру опери та балету готує літературно-музичну композицію "Тарасові думи", в яку включені пісні українських композиторів на слова Т. Г. Шевченка, уривки з опер та балетів, написаних за творами поета, і музичні твори, присвячені Шевченку. Текст прологу написав поет Григорій Кривда, музичне оформлення - композитора Самуїла Ратнера, постановник - народний артист України О. Здиховський, диригент - П. Варивода, хормейстер - народний артист України М. Тараканов, балетмейстер - заслужений артист України Р. Клявін, художники - заслужений діяч мистецтв України В. Московченко та Є. Ляхович.
Березень 1964 р. - часопис "Донбас" розповідає про рукопис "Тарас Шевченко. Кобзар", виданий грецькою мовою у Жданові у 1964 році. Переклад зроблений А.Шапурмою, Л. Кир'яковим, ілюстрації Л. Кузмінкова. Формат книги 29 на 20 см, обсяг - 80 сторінок. "Кобзар" написаний копійованим шевченківським почерком. У вступному слові "Замість передмови" А. Шапурма і Л. Кир'яков писали: "Зараз все людство святкує 150-річчя з дня народження геніального українського поета Т.Шевченка. І ми, грецькі радянські літератори, з великою любов'ю, від усього серця підготували скромний подарунок великому поету - рукописний "Кобзар", перекладений на грецьку мову (маріупольський діалект). Великі творіння Т. Шевченка перекладені на мови багатьох народів світу і народів СРСР. В цю повноводну ріку безсмертної шевченківської поезії хай увіллється й струмок наших перекладів - маленький "Кобзар" мовою греків Донбасу". Книга написана на грецькій фонетичній орфографії, яка прийнята постановою НКО РРФСР від 7 січня 1926 року. Стаття завершується віршем поета-вчителя П. Сараваса:
Минають дні…Всесильним словом

Ти простір переміг і час.

В сім'ї великій, вільній, новій

Ти - вічно рідний, наш Тарас!


Березень - часопис "Жовтень" друкує статтю В. Сосюри "Орел України", в якій автор пише:

"Ще малим, мандруючи по селах і копальнях Донеччини, я майже в кожній сільській хаті бачив "Кобзаря" Тараса Шевченка…Шевченко вразив мене своїм вогняним і ніжно-ліричним словом…Шевченко - це океан, цілий світ з його бурями і грозами, з його сонцем і квітами".


1964 - часопис "Донбас" у другому числі розповідає, як донбасівці шанують Кобзаря. Зокрема, розповідається про урочисте засідання партійних, радянських та громадських організацій в Донецькому театрі опери та балету. Засідання відкриває вступною промовою голова промислового облвиконкому Д. М. Гридасов. На пропозицію письменника П. Байдебури обирають до почесної президії Президію ЦК КПРС на чолі з М. С. Хрущовим. З доповіддю "150 років з дня народження Т. Шевченка" виступає голова обласного ювілейного комітету, голова правління Донецького відділення Спілки письменників України В. В. Соколов. Теплі, щирі слова, сповнені любові і глибокої шани до великого Кобзаря, висловлюють від імені гірників шахти № 19-20 імені Шевченка тресту "Красноармійськвугілля" бригадир робітників очисного забою М. А. Чередник, заслужений діяч мистецтв України художник В. П. Московченко, молода колгоспниця артілі імені Шевченка Мар'їнського виробничого управління Людмила Шепотько, правнучка Т. Шевченка Г. І. Шевченко. Заступник голови обласного ювілейного комітету Є. І. Носик зачитує вітальні телеграми, що надійшли з різних міст і сіл області. Він оголошує рішення Урядового ювілейного комітету про нагородження пам'ятною Шевченківською медаллю колективів та окремих осіб. Медаллю нагороджені:

" Донецький ордена Трудового Червоного Прапора політехнічний інститут;

" Донецький педагогічний інститут;

" Донецький театр опери та балету;

" Донецький український музично-драматичний театр імені Артема;

" Обласний краєзнавчий музей;

" Шахта № 19-20 імені Т. Шевченка тресту "Красноармійськвугілля";

" Новокраматорський машинобудівний завод;

" Горлівська середня школа № 85;

" Костянтинівський завод "Автоскло";

" Жданівський металургійний завод імені Ілліча;

" Донецьке відділення Спілки письменників України;

" Донецьке відділення Спілки художників України;

" Народна самодіяльна хорова капела Донецької залізниці;

" Харцизька міська бібліотека для дорослих;

" Палац культури тресту "Азовстальбуд";

" Обласна бібліотека імені Н. Крупської;

" Школа-інтернат імені М. Островського Амвросіївського району;

" Колгосп імені Т. Шевченка Мар'їнського виробничого управління;

" Самодіяльний хор села Єгорівки Волноваського району;

" Самодіяльний хор радгоспу "Саханка" Володарського району;

" Добропільська середня школа Красноармійського району;

" Клуб колгоспу "Донбас" Мар'їнського виробничого управління;

" Письменники П. А. Байдебура, П. Г. Безпощадний. А. В. Клоччя, Г. Ф. Кривда;

" Артист українського музично-драматичного театру імені Артема, заслужений артист України Ю. Галинський;

" Диригент Донецького російського театру опери та балету Б. В. Лебедєв;

" Голова колгоспу "Зоря" Старобешівського виробничого управління І. П. Ломако;

" Викладач української мови та літератури школи-інтернату Амвросіївського району П. Д. Клименко.

На закінченя учасники урочистого засідання продивилися композицію "Тарасові думи", в якій беруть участь провідні артисти і весь колектив Донецького театру опери та балету.
1964 - часопис "Донбас" у другому числі розміщує лист "Чолом тобі, Тарасе! Від потомків твоїх - уклін земний", який підписали: Г. Ігнатченко - Герой Соціалістичної Праці, Микитівський ртутний рудник; К. Сипитий - Герой Соціалістичної Праці, "Горлівськжитлобуд"; Г. Заїка - заслужений майстер України, бригадир металургійного заводу ртутного комбінату; Г. Гавриков - пенсіонер.
1964 - часопис "Строительство и архитектура" у третьому числі розповідає про пам'ятники великому Кобзарю, в тому числі і на Донеччині.
20 травня - в кожній школі Амвросіївського району є Тарасова алея. У Золотоярівській, Кутейніківській, Федорівській, Луганській та інших школах учні закладають 14 скверів на честь Кобзаря. Школярі Димитрівської, Маринівської та Ульянівської середніх шкіл саджають три дубові гаї. Одночасно народжується зелена алея вдовж шляху Амвросіївка- Василівка. Всього в районі, завдяки роботящим рукам школярів, висаджено 20 тис. плодових і декоративних дерев, 30 тис. кущів. Про це повідомляє газета "Радянська Донеччина".
1964, весна - в середній школі № 45 міста Сніжне (секретар комсомольської організації школи Люда Душкіна - учениця 10 класу) насаджено сквер та влаштовано квітник на честь Кобзаря.
1964 - на честь 150-річчя з дня народження Т. Шевченка у Каневі проходить фестиваль художньої самодіяльності. Там вперше виступила Аліна Коробко - дівчина з робітничого селища Звенигородки, майбутня народна артистка України, солістка Донецької філармонії.
1964 - у київському видавництві "Мистецтво" виходить книга автора А. В. Німенко про пам'ятники Т. Г. Шевченка.
1964 - у селі Новоселівка встановлено пам'ятник великому Кобзарю.
1964 - У Красноармійську біля шахти імені Т. Шевченка поновлений бронзове погруддя Т. Г. Шевченка.
1964 - селище Лиса Гора поблизу красноармійської шахти імені Т. Шевченка перейменоване в селище імені Т. Шевченка.
1964 - театральні критики Донецька Г. Костинська і А. Клоччя випускають брошуру "Т. Г. Шевченко в театрах Донбасу", присвячену 150-річчю з дня народження Т.Шевченка. Вона має 21 сторінку, її наклад - 4 тис. примірників. У брошурі розповідається про Шевченка-драматурга, його зв'язки з відомими акторами (М.Щепкіним, А. Олдріджем), аналізуються вистави "Мати-наймичка", "Марина" Луганського драматичного театру, "Катерина" Луганського театру імені О.Островського, "Петербурзька осінь" та "Марина" - Донецького драмтеатру, "Наймичка", "Оксана" - Донецького театру опери та балету.

1964 - у донецькому видавництві "Донбас" виходить брошура Л. Саніна "Імені великого Кобзаря" - про шахти, радгоспи, культурні заклади на Донеччині, які носять ім'я Т. Г. Шевченка.


1964 - виходить перший поштовий комеморатив - маркований конверт - з гарно виконаною сепією (оформлення конверта Н. Н. Акімушкіної) пам'ятника Т. Шевченку у Донецьку.
1964 - балет "Оксана" Донецького театру опери і балету та деякі творчі працівники театру висуваються на здобуття Державної премії ім. Т.Г. Шевченка.
1964 - на правах рукопису виходить брошура музикознавця О. Осколкова
"Т. Г. Шевченко в музиці" накладом 700 примірників. У брошурі надається текст лекції на фоні нот до пісень Т. Шевченка - "Заповіт", "Думи мої, думи", "Реве та стогне Дніпр широкий", "Стоїть явір під водою", "Огні горять, музика грає", "Садок вишневий коло хати", "Радуйся, ниво неполитая", "Утоптала стежечку", уривки з творів Л. Ревуцького, К. Данькевича та інших. У випуску задіяні ідеологічний відділ Донецького міськкому КПУ та Донецька обласна державна філармонія.
Таблиця 3. Видання творів Т. Шевченка з 1946 по 1964 рік

1964 - Національна премія імені Т. Шевченка присуджена М. С. Хрущову.


Микита Сергійович Хрущов (1894-1971) - радянський державний і партійний діяч. З 1908 по 1928 роки його доля була пов'язана з Донеччиною. Він працював на Успенському руднику біля Юзівки, учнем слюсаря на заводі, слюсарем на шахті і, як шахтар, оминув фронти Першої світової війни. Після жовтневої революції 1917 року був обраний головою місцевої профспілки гірничої промисловості. Вступив до лав комуністичної партії у 1918 році. Після громадянської війни повернувся на Донбас. Делегат ХІV і ХV з'їздів ВКП(б). У 1929 році був направлений на навчання до Промислової академії (Москва), яка готувала кадри партійно-промислового керівництва.
1964 - у Донецькому театрі опери і балету під керівництвом Заслуженого діяча мистецтв П.Вариводи здійснена постановка опери-ораторії «Тарас Шевченко» донецького кмпозитора С.В.Ратнера.

1965 рік


6 березня - газета "Социалистический Донбасс" друкує статтю Р. Лісового про першу танцівницю Донеччини - Г. Кириліну. Зокрема, автор зазначає: "Драматургійно балет "Оксана" побудований так, що левова частка творчого навантаження припадає на одну виконавицю двох партій: Марії у молодості та її дочки Оксани. Це важко навіть фізично. Але з якою силою розгорнувся тут талант актриси і танцівниці! Недарма, коли вистава висувалася на здобування Шевченківської премії, разом з іменами авторів і постановника вистави було названо і ім'я Галини Кириліної - вона справжній співавтор успіху вистави".
9-10 березня - Шевченківські дні у м. Донецку і області (установи освіти та культури, українські письменники, митці, освітяни).
25 червня - газета "Радянська Кубань" друкує рецензію на гастрольну виставу Донецького театру імені Артема "Марина". Так, автор рецензії Ілля Брагін відзначає, що вистава цікава протягом усієї дії. "Виконавиця ролі Марини - обдарована артистка Н. Харченко - майстерно розкриває характер та внутрішній світ простої селянської дівчини, яка стала жертвою кріпацького ладу. Артистка тонко доносить до глядача усю глибину переживання своєї героїні. І увесь зал разом з нею переживає і горе, і радість Марини…Гарні хор і танцювальні номери вистави. Вони допомагають розкрити характери героїв та відтіняють ідейну гостроту драми. Чудова і виразна глибоко народна музика у п'єсі, яку написав заслужений діяч мистецтв України, лауреат премії імені Т. Шевченка П. Майборода. Гідним співавтором режисера вистави М. Амітова, безсумнівно, є заслужений художник РСФСР М. Новиковський. Його яскраві, колоритні декорації органічно вплітаються в ідейну канву постановки, від якої віє могутнім, вічно живим духом великих звинувачувальних творів Т. Шевченка".
25 червня - газета "Таганрогская правда" друкує рецензію на гастрольну виставу Донецького театру імені Артема "Марина". Зокрема, автор В. Петрович відзначає: "Перед нами - яскрава народна драма, щедро розквітчана гумором, прикрашена піснями та танцями…в найкращих традиціях українського класичного театру". Режисер вистави - М. Амітов, художник М. Новиковський, музика П. Майбороди. В ролях зайняті актори Н. Харченко, О. Акимов, А. Бобіна, І. Завертнєв, М. Бондаренко, Б. Шифрин, М. Протасенко, Ю. Галинський, Д. Жуков, В. Грипак, Ю. Суржа, М. Третьяк, М.Адамська, В. Шакало.
1965 - у Києві виходить книга М. В. Фененка "Топоніміка України в творчості Тараса Шевченка". Автор - учитель географії школи робітничої молоді № 2 м. Маріуполя.
ФЕНЕНКО Микола Васильович (1908-1969 рр.) - дослідник-краєзнавець, літератор, публіцист, пройшов пекло соловецьких і воркутинських таборів ГУЛАГу, гестапівські катівні. Посмертно реабілітований у 1994 році. Автор низки розвідок з історії й топоніміки України та книжки "Земля говорить". У монографії "Топоніміка України в творчості Тараса Шевченка" переконливо показав, що вживання топонімів (власних географічних назв) у творах Шевченка пов'язане з певними ідейними й художніми завданнями, які ставив перед собою поет. У книзі подано історію написання деяких поетичних і прозових творів Шевченка, зокрема, тих, які вивчаються в середній школі.
1965 - у видавництві "Донбас" виходить путівник "Жданов". Автори - М.С. Клименко та Є. А. Терехов. Вони відзначають, що чудові мозаїчні панно у кінотеатрі імені Шевченка виконали художники Я. Райзін, М. Тихонов, А. Кочеджі.

1969 рік


9-10 березня - Шевченківські дні у м. Донецку і області (установи освіти та культури, українські письменники, митці, освітяни).
Червень - часопис "Донбас" вміщує статтю "Вождь революції вшановує поета". Автор статті - Є. Волошко. Зокрема, автор зазначає, що весною 1837 року Тарас Шевченко серйозно захворів і лікувався в Петербурзькій міській лікарні Св. Марії Магдалини. Тут у ці роки працював штаб-лікарем Олександр Дмитрович - дід В.Леніна. Далі розповідь йде про ювілейний шевченківській вечір до 100-річчя з дня народження у Кракові, на якому були присутні В. Ленін і Н. Крупська. Часопис розміщує репродукцію картини С. Беседіна "В. І. Ленін і Н. К. Крупська на шевченківському вечорі".
1969 - журнал "Україна" в 30-му числі розповідає про село Новоселівку. Тут у 1921 році було всього чотири хати, в 60-х роках - вже радгосп імені ХVІІІ партійного з'їзду. З 1944 року його директор - Іван Андрійович Бабенко, Герой Соціалістичної праці. При ньому у селі у 1964 році встановлено пам'ятник Т. Шевченку.

1970 рік


9-10 березня - Шевченківські дні у м. Донецку і області (установи освіти та культури, українські письменники, митці, освітяни).
1970 - газета "Комсомолец Донбасса" в статті "Живі традиції Кобзаря" розповідає про О. З. Міньковського, народного артиста СРСР, художнього керівника Державної заслуженої капели бандуристів України, учні якого - Є. Дорохова, А. Шадурський, Д.Глушко, Л. Красюк - працюють у Донецьку.
1970 - виходить монументальне видання "Історія міст і сіл Української РСР в 26 томах. Донецька область". За даними цього довідника, у 12-ти сільських районах області були села "Шевченко", що свідчить про прагнення жителів увіковічити ім'я поета.

1972 рік


9-10 березня - Шевченківські дні у м. Донецку і області (установи освіти та культури, українські письменники, митці, освітяни).

1972 - журнал "Донбас" у шостому чисті розповідає про вербу Тараса Шевченка, яку він посадив у форту Петровському - "Шумит Тарасова верба". Найстаріший педагог Примор'я Федір Ігнатович Бєлов мав улюблене заняття - садівництво. Одного разу він прочитав, що казахи подарували українським друзям прутики від могутнього дерева, яким стала верба, посаджена Т. Шевченком під час його десятирічного заслання. На прохання вчителя українські садівники прислали на Далекий Схід кілька прутиків. Одне деревце у 1966 році вчитель подарував екіпажу першого радянського бойового корабля на Далекому Сході - "Красный вымпел". Моряки цього корабля висадили деревце у бухті Золотий Ріг як символ дружби двох великих народів.


16 липня - газета "Радянська Донеччина" передруковує інформацію РАТАУ про скульптурні експонати Канівського державного музею-заповідника "Могила
Т.Г. Шевченка". Серед них - макет пам'ятника Кобзарю, виконаного українськими скульпторами М.Грицюком, Ю. Синькевичем, А. Фуженком. Сам пам'ятник встановлено в Москві в дні святкування 150-річчя з дня народження поета. Поруч - стенди, де зібрано фото пам'ятників Тарасу Шевченку в Києві, Харкові, Черкасах, Донецьку, Полтаві та інших містах і селах України. На стендах є також фото та ілюстрації пам'ятників, які прикрашають площі й вулиці форта Шевченка в Казахстані, Ашхабаді, молдавського міста Тирасполя. На виставці експонуються фото монументів, встановлених у Бухаресті, Торонто, Вінніпегу, Вашингтоні, Нью-Йорку.

1974 рік


8 березня - газета "Радянська Донеччина" вміщує статтю доцента ДонДУ Ф.Пустової "І зоріють над землею дума й слава Кобзаря" - до 160-річчя від дня народження поета. Зокрема, автор зазначає: "Японець Сібуя Тейсуке організовує "кабінет вивчення творчості Шевченка", індійський письменник пише про українського революціонера драму, а демократичні митці в реакційних країнах у шевченківській спадщині черпають сили для своєї боротьби. Про це свідчать переслідуваний франкістським режимом іспанський поет Рафаель Альберті, грецькі революціонери Еллі Алексіу та Янніс Ріцос:
Тарасе, з часу нашого знайомства

Твоя велика дума при мені.

Біля мойого серця наче ніж,

Який завжди лежить біля хлібини.

Так, наше серце, як той хліб.

На скиби його розріжте і роздайте людям.

Віддав ти своє серце всім народам,

Воно у серці нашому живе.


9-10 березня - Шевченківські дні у м. Донецку і області (установи освіти та культури, українські письменники, митці, освітяни).
22 серпня - газета "Слово шахтера" розповідає про пам'ятник Т. Шевченку у Донецьку.

1975 рік


8 березня - газета "Радянська Донеччина" друкує статтю Р. Танани "Кобзареве слово кликало до бою". Автор розповідає, що в батальйоні видужуючих у Ленінграді О. Перейма знайшов "Кобзар" 1911 року видання і носив його з собою до кінця війни. Шляхами війни пройшов "Кобзар" з командиром партизанського загону П. А. Дубовим та полковником В. К. Кириєнко. Ім'ям Кобзаря присягалася вітчизні харківська патріотка Люба Земська.
9-10 березня - Шевченківські дні у м. Донецку і області (установи освіти та культури, українські письменники, митці, освітяни).
21 червня - газета "Вечерний Донецк" розповідає про двоюрідну правнучку поета - Ольгу Іванівну Шевченко з с. Пантелеймонівки.
1975 - у київському видавництві "Дніпро" виходить книга П. Безпощадного "Вибране" з віршами, присвяченими Т. Шевченку: "Тарас бедняков", "В семью трудового Донбасса":
В семью трудового Донбасса

Ты песней вошел, как заря,

Здесь чтут и читают Тараса

Народной души Кобзаря.


1976 рік

9-10 березня - Шевченківські дні у м. Донецку і області (установи освіти та культури, українські письменники, митці, освітяни).


1976 - друкується конверт з зображенням пам'ятника Т. Шевченку в Донецьку - фото І. Кропивницького.

1977 рік


9-10 березня - Шевченківські дні у м. Донецку і області (установи освіти та культури, українські письменники, митці, освітяни).
12 листопада - газета "Радянська Донеччина" розповідає про історичні зв'язки Т.Шевченка з маріупольчанами за матеріалами "Шевченківського словника".
1977 - у Москві, в перекладі з української виходять критично-теоретичні нариси І.Стебуна "Пафос художньої правди", серед яких є "Естетика Шевченка".
1977 - Шевченківську премію отримує один з авторів монументу на честь проголошення радянської влади в Україні у м. Харкові Алфьоров Ігор Олександрович - уродженець Донеччини, (разом з В. І. Агібаловим, Я. Й. Риком, М. Ф. Овсянкіним, С.Г. Світлорусовим (скульпторами), А. О. Максименком, Е. Ю. Черкасовим (архітекторами)).

АЛФЬОРОВ Ігор Олександрович (25.01.1930, с. Костянтинівка, тепер Мар'їнського р-ну Донецької обл. - 13.11.1978, Київ). Архітектор. Закінчив у 1955 Харківський інженерно-будівельний інститут. 1965-1975 - головний архітектор Харкова, 1975-1978 - Перший заступник голови Держбуду УРСР. Брав участь у розробці генпланів міст Котовська (1957), Нового Донбасу (1958), Гуляйполя, Білопілля, Ворожби (всі - 1960), Жовтих Вод (1963), Харкова (1967), всі - у співавторстві. 1961-1962 - керівник розробки генпланів Ханоя (В'єтнам). Один з авторів монумента на честь проголошення радянської влади в Україні (1975) та меморіального комплексу Слави (1977), обидва - у Харкові.
1977 - Шевченківську премію за постановку та виконання головних ролей у фільмах "В бій ідуть тільки "старики"" і "Ати-бати, йшли солдати" отримує Леонід Федорович Биков, уродженець Донеччини.
БИКОВ Леонід Федорович (12.XII.1928, с. Знам'янка, тепер у складі смт Черкаського, Слов'янського р-ну Донец. обл. - 11.IV.1979, Київ). Актор театру і кіно, кінорежисер, народний артист УРСР з 1974. Закінчив у 1951 Харківський театральний інститут (у Д. Антоновича), до 1960 працював у Харківському українському драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка. 1969-1979 - на Київській кіностудії художніх фільмів. Ролі: Паллада ("Загибель ескадри" О. Корнійчука), Павка Корчагін ("Як гартувалася сталь" за М. Островським), Олег ("У пошуках радощів" В. Розова); у кіно - Сашко ("Доля Марини", реж. О. Івановський і Н. Кошерова, 1954), Максим ("Максим Перепелиця", реж. А. Граник, 1956), Павло Богатирьов ("Дорога моя людина", 1958), Візник ("У місті С", 1967, обидва - реж. Й. Хейфіц), Льоша ("Травневі зорі", 1959), Гаркуша ("На семи вітрах", 1962, обидва - реж. С. Ростоцький), Альошка ("Альошчине кохання", реж. С. Туманов і Г. Щукін, 1961), Макаренко ("Розвідники", реж. О. Швачко та І.Самборська, 1968) та ін. Поставив фільми: "В бій ідуть тільки "старики"" (1974, співавтор сценарію і виконавець ролі Титаренка; за цим сценарієм 1994 поставлено виставу у Закарпатському російському драматичному театрі, Мукачеве), "Ати-бати, йшли солдати..." (1977, роль Святкіна). Автор кіносценарію "Пришелець" (1979).

1980 рік


9-10 березня - Шевченківські дні у м. Донецку і області (установи освіти та культури, українські письменники, митці, освітяни).
1980 - виходить конверт із зображенням пам'ятника Т. Шевченку у Донецьку - робота художника Г. Пікунова.

1981 рік


9-10 березня - Шевченківські дні у м. Донецку і області (установи освіти та культури, українські письменники, митці, освітяни).
6 листопада - газета "Вечерний Донецк" вміщує інформацію про нащадків роду Тараса Шевченка, зокрема, Ольгу Іванівну Шевченко з с. Пантелеймонівки.

1982 рік


9-13 березня - Шевченківські свята у Донецьку (установи освіти та культури, українські письменники, митці, освітяни). Відкривається свято поезії біля пам'ятника Т. Шевченку. До нього кладуть квіти, звучать вірші Т. Шевченка та рядки, присвячені йому, слова вдячності і визнання співцю дружби народів. На святі присутні письменники, книголюби, художники, артисти, представники громади шахтарської столиці, учні профтехучилищ, школярі. Протягом п'яти днів відбуваються літературні вечори, творчі зустрічі, художні та книжкові виставки в усій Донецькій області. Закриття свята поезії проходить 13 березня в обласній науковій бібліотеці імені Н. Крупської.
9 березня - газета "Социалистический Донбасс" вміщує статтю донецького письменника Г. Щурова, який розповідає про поета з міста Білицьке, шахтаря-бурята, який переклав "Заповіт" на свою рідну мову і присвятив поетові свої вірші:
С волнением, твой младший брат,

К тебе я думой обращаюсь.

Из Забайкалья азиат,

Горжусь тобой и восхищаюсь.

Жестокость русского царя

Твой дух сломить была бессильна.

Мы чтим в улусах Кобзаря -

Батыра - Украины сына.

К тебе я в Канев презжал

И низко в землю поклонился…

Я украинку в жены взял -

С тобою кровью породнился.


1982 - виходить конверт із зображенням пам'ятника Т. Шевченку у Донецьку - робота художника Казакевича.
1982 - виходить буклет Донецького академічного російського театру опери та балету з репертуаром, де значиться опера М. Аркаса "Катерина", М. Вериківського "Наймичка".
1982 - у донецькому видавництві "Донбас" виходить збірка поезій Миколи Рибалка "Незакатная звезда". Зокрема, хвилює поезія "Запевала":
Он был наш ротный запевала.

Умел словцом развеять грусть.

И в час короткого привала

Стихи читал нам наизусть.

О чернобровой Катерине,

О седоусом Кобзаре,

О сиротине Украине

Да стойко стогнущем Днепре.

- Люблю я до смерти Тараса! -

Бывало, скажет и вздохнет,

И снова огненные трассы

Чертили дымный небосвод.


1982 (за іншими даними у 1987 р.) - у Святогірську на вулиці Піонерській встановлено памятник Т. Г. Шевченка, виконаний із оргскла. Скульптор В. Скобликов.

1983 рік


8 березня - газета "Радянська Донеччина" розповідає про правнучку Кобзаря - Ольгу Іванівну Шевченко з с. Пантелеймонівки. У зимові вечори вона вишиває. Її гордість - вишитий портрет Т. Шевченка.
9-10 березня - Шевченківські дні у м. Донецку і області (установи освіти та культури, українські письменники, митці, освітяни).
12 березня - Донецька середня школа № 6 запрошує на святкування дня народження Т. Шевченка донецького письменника Павла Байдебуру і поета Станіслава Жуковського. П. Байдебура читає уривок з оповідання "На пароплаві". С. Жуковський читає свої вірші, присвячені Кобзарю - "Поетова зоря", "Перед пам'ятником Т. Шевченку у місті Донецьку". Вчитель А. Сенніков читає вірші лауреата республіканської премії імені Т. Шевченка Бориса Олійника. Учні читають вірші Кобзаря.
1983 - Шевченківську премію одержує акторка Смолярова Олександра Захарівна (родом з Маріуполя) разом з М. І. Рєзниковичем (режисером-постановником), В.М.Добровольським, Ю. М. Мажугою, А. Ф. Пазенком, А. Г. Решетниковим, М.М.Рушковським, Л. Г. Яремчук (акторами) за створення образу сучасника у виставах "Межа спокою", "Кафедра", "Тема з варіаціями" у Київському російському драматичному театрі ім. Лесі Українки.
СМОЛЯРОВА Олександра Захарівна (19. VI.1925, Маріуполь Донецької обл.). Актриса театру і кіно, народна артистка УРСР з 1980. Член-кореспондент АМ України (2002). Закінчила у 1948 році Київський театральний інститут (у Л. Гаккебуш), з 1980 - його викладач (доцент з 1980; тепер - Національний університет театру, кіно і телебачення). Працювала в Київському театрі юного глядача, Вінницькому українському музично-драматичному театрі (1949-50), Київському театрі транспорту (1950-52). З 1952 року - у Київському російському (тепер - Національному) драматичному театрі ім. Лесі Українки. Ролі: Панна ("Вій" за М. Гоголем), Раїса Закипна ("Київський зошит" В. Собка), Ніна ("Маскарад" М. Лєрмонтова), Шура Азарова ("Давним-давно" О.Гладкова), Маша, Матрьона ("Живий труп", "Влада темряви" Л. Толстого), Оксана ("Загибель ескадри" О. Корнійчука), Королева Єлизавета Валуа ("Дон Карлос" Й.Шіллера), Клавдія ("Діти Ванюшина" С. Найдьонова), Естер ("Долетимо до Мілана" О. Заградника), Бабулинька ("Гравець" Ф. Достоєвського), Стара Джуліана ("Історія однієї пристрасті" Г. Джеймса), мама Іда ("Кішка на розпеченому даху" Т. Уїльямса), Софія Іванівна ("Поки вона вмирала", "Різдвяні мрії" Н. Птушкіної) та ін. Серед ролей в кіно: Ганка ("Мораль пані Дульської", 1957), мати ("Ой не ходи, Грицю...", 1979), Білетерша ("День народження Буржуя", 2000). Актриса трагедійного темпераменту, широкого масштабу почуттів та ін. Автор статті "Уроки Московського художнього" ("Український театр". 1979, № 5).

1984 рік

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка