Дошкільна освіта : професійний розвиток. Зміст Вступ 1



Сторінка2/5
Дата конвертації09.03.2016
Розмір1.11 Mb.
1   2   3   4   5

Наталія Василівна Гавриш завідувач кафедри змісту дошкільної та початкової освіти ЛНПУ ім..Т. Г. Шевченка,доктор педагогічних наук, професор

3.ЗМІСТ ТА ЗАВДАННЯ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОСТІ ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
В сучасному суспільстві почувати себе впевнено можуть лише соціально розвинуті особистості, яким притаманний інтелектуальний, психологічний та соціокультурний потенціал. Тому вже з дошкільного віку у дітей необхідно розвивати комунікативно-мовленнєві вміння, самостійність мислення, активізувати пізнавальну і творчу діяльність, вчити бути співучасниками подій, вирішувати суперечки та управляти своїм емоційним станом. Все це сприяє укріпленню відчуття „Я можу! Я знаю”, підвищенню самооцінки, адаптивних можливостей організму, стресостійкості і дозволяє займати лідируючі позиції як в дошкільному закладі так і в іншому колективі в майбутньому.

В Базовій програмі „Я у Світі” підкреслена самоцінність дошкільного дитинства, визнана його особлива роль в становленні особистості і відмінність від шкільного віку. Дошкільний заклад названий інститутом соціалізації, а не школою для маленьких. Його основне призначення – навчання дитини основам науки життя, а не знанням окремих предметів.

У відносинах між дорослими і дітьми багато залежить від якості спілкування: що сказано, як сказано, коли сказано. Дитина вчиться виражати себе, управляти своїми емоціями, вступати в різноманітні відносини. Щоб ефективно спілкуватися він повинен оволодіти деякими вміннями.

Основні ознаки, які характеризують соціальну компетентність дитини:


  • вміння вступати в контакт;

  • висловлювати свою думку (оцінку);

  • висловлювати згоду (незгоду);

  • відповідати на поставленні запитання;

  • проявляти свою життєву позицію, будучі дієздатним та відповідальним;

  • вибачатися і приймати вибачення інших;

  • запросити інших до спільної справи;

  • бути привітним.


Основні ознаки, які характеризують соціально невпевнену дитини:

  • неприєднання до групи граючих дітей;

  • різни форми відмов від контактів з чужими, незнайомими людьми;

  • небажання розтаватися з батьками чи іншими близькими дорослими;

  • небажання покинути дім, спілкуватися з друзями;

  • невміння самостверджуватися – висунути конкретні пропозиції до оточуючих, сказати „ні” при необхідності, висловити свою думку, критичне зауваження, піти на компроміс;

  • безпорадність, паніка в тяжких ситуаціях.

Якщо дитина не має успіху і позитивних навичок в спілкуванні, в рішенні соціальних конфліктів, чи в здоланні перешкод, то він не може бути сильним як психічно так і фізично. І навпаки, соціально компетентна поведінка – шлях до здорового способу життя.

Для нормального розвитку кожна дитина потребує, щоб вона знаходилася в атмосфері любові і психічного благополуччя.

Щоб дитина почувала себе в соціумі і була здатна краще адаптуватися в соціумі й успішно долати труднощі, її необхідно мати позитивне уявлення про себе – позитивну „Я” концепцію.
Особливості сучасних дітей.

Зараз наші діти відрізняються від нас більш ніж коли-небудь: за весь відомий нам відрізок історії нічого подібного ще не траплялось.

Сучасні діти несприйнятливі до тактики навіювання почуття провини. Погано реагують на примуси, нотації, наказання. На цих дітей не діють навіть фізичні наказання.

На що вони відгукуються , так це на повагу – повагу до них як до розумних особистостей, повагу до їх проблем, котрі для них не менш складні, чим наші дорослі труднощі для нас.

Вони не завжди ведуть себе гарно. Серед них є неблагополучні діти .Але кожному з них необхідно надати шанс здобути від нас ті поради, котрі будуть заохочувати краще, що є в цих дітях.

Вони приходять в цей світ досконалими – і попадають в наш недосконалий світ.” Внутрішньо” вони інтуітивно знають, що гарно и правильно.” Зовнішньо” вони помічають все, що тільки є в нашому світі помилкового і дурного.

Діти інстинктивно почувають, хто вони і що їм потрібно. Вони очікують від усіх навкруги взаємоповаги і любові. Вони ні при яких обставинах не схвалюють брехні, маніпуляції і насильства. Діти потребують пояснень і майже ніколи не вдовольняються відмовами на рівні: „ Тому що я так сказала”. Крім того, вони краще всього реагують , коли до них звертаються як до дорослих. Чесність, довіра, відвертість виховуються простими кроками зміни поведінки – але тільки якщо ми хочемо почати з себе. Серйозне відношення до точки зору дитини може оказатися для багатьох незвичним, але, змінивши своє мислення та очікування відносно поведінки дітей, ми зможемо здобути того, що їх виховання буде здійснюватися з позиції мира і злагоди.
Принципи виховання сучасних дітей.


  • Визначаючи для дітей межі дозволеної поведінки , зберігайте при цьому творчий підхід до їх виховання.

  • Давайте вихід їх надлишковій фізичній енергії. Враховуйте цю необхідність в будь якій ситуації: наприклад, під час заняття, привчаючи до правил поведінки , при виконанні завдання.

  • Дозвольте дитині самій встановити межі, а не навпаки. Ви будете приємно вражені, коли взнаєте , на що здатна дитина.

  • Звертайтесь до дітей як до дорослих і рівних, але не покладайте на них дорослі обов’язки.

  • Давайте цим дітям подробиці пояснень, а також давайте їм право висловити свою думку при прийнятті рішень з різних питань і, тим більш , надавайте їм декілька можливостей для вибору!

  • Не розмовляйте з ними звисока

  • Проявляйте до них повагу не менш, ніж до своїх батьків чи до близького друга, якого ніжно кохаєте.

  • Якщо ви говорите, що ви їх кохаєте, але відноситись до них неповажно, вони вам не повірять. Ніякі слова в світі не замінять прояву відвертої любові.

  • Спілкування з дитиною – це одночасно тяжка праця та привелегія.

  • Він замітить всілякі хитрощі. Навіть не пробуйте з ним хитрити!

  • Не забувайте стежити за спілкуванням дітей – в них багатому можна навчитися!

Напрями і методи соціально - морального розвитку дошкільників

Пропонуємо увазі педагогів різні види роботи з дошкільниками, спрямовані на розвиток їхнього соціально-морального потенціалу.



Орієнтовні теми бесід із соціального розвитку дошкільників

  • „Я гарний і поганий

  • „За що мене цінують рідні, друзі

  • „Що значить довіряти собі ?

  • „Гідно виграю і програю

  • „Чи легко бути чесною

  • „Я радію

  • „Мені сумно

  • „Я ревную

  • „З ким мені цікаво ?

  • „Мені наснилося

  • „Мої мрії

  • „Про те, чого боюся

  • „Як я сердився

  • „Чим я собі подобаюсь (не подобаюсь)

  • „Мій хороший (поганий) вчинок

  • „Коли я був жадібним

  • „Про мої красиві і некрасиві думки

  • „Що я вмію сам”

  • „Мій особистий час”

  • „Як я просив пробачення”

  • „Як я вмію вибачати”

  • „Про тих кому довіряю”

  • „Мої обіцянки”

  • „Найважливіше в моєму житті”



Кого ми називаємо добрим, чесним, вічливим…

Вихователь з дітьми обговорює деякі людські якості, які сприяють ефективному спілкуванню. Разом з дітьми відпрацьовує правила того, як розвинути в собі ці якості.



Доброта /правила доброти/

  • Допомогати слабким, маленьким, хворим, старим, тим, хто потрапив в біду;

  • Прощати помилки інших;

  • Бути не жадібним;

  • Не заздрити;

  • Жаліти інших

Чесність / правила чесності /

  • Сказав – зроби

  • Невпевнений – не обіцяй

  • Забув – попроси пробачення

  • Говори те, що думаєш

  • Не можеш сказати правди - поясни чому

  • Не видавай чужі таємниці

Вічливость / правила вічливості/

  • Вічливість – вміння вести себе так, щоб іншим було з тобою приємно

  • Будь завжди привітним: привітайся під час зустрічі; дякуй за допомогу.

  • Не заставляй про себе хвилюватися; йдеш – скажи куди, о котрій годині повернешся

  • Не вередуй, не сперечайся. Твоє сперечання може зіпсувати настрій іншим.

Школа партнерства. Соціальні ігри.

Гра „Друзі”

Мета: вчити проявляти інтерес один для одного щоб найкраще пізнати своїх друзів; вчити відчувати настрій і бажання один одного.

Хід гри: вихователь пояснює дітям що друзі знають один про одного більше, ніж про других людей.

Діти – друзі діляться на пари: перший починає речення другий його закінчує. Якщо він відповідає саме так як гадає дитина, яка ставить питання, отримує фішку.



Питання дітей.

1.Моя улюблена іграшка …

2. Моя улюблена гра …

3. Моя улюблена їжа …

4. Моя улюблена пісня …

5. Мій улюблений мультфільм…

6. Моя улюблена людина …

7. Моє улюблене заняття дома …

8. Моє улюблене свято …

9. Я хочу, щоб на день народження подарували …

10. Коли я піду до школи …

11. Коли я виросту, я мрію …

12. Коли я виросту, я стану …

13. Я люблю в дитячому садку

14. Я не люблю в дитячому садку …

15. Я хочу, щоб мама дозволили …



Далі запитання ставить вихователь.

1.Складно було відповідати на питання про твого друга?

2. Що ти почував, коли твій друг відповідав на запитання так само, як гадаєш ти?

3. Що ти почував, коли твій друг помилявся, відповідаючи на запитання?

4. Що ти почував, коли ти відповідав на запитання так само, як гадає твій друг?

5.Що ти почував, коли помилявся відповідаючи на питання друга про нього?

6.Зміг би ти дати читкі відповіді на питання про інших дітей? Про кого з дітей в змозі розповісти? Хто з дітей в змозі також багато розповісти про тебе?

7. Чи бажаєш ти більше пізнати про інших дітей? Що вони люблять, чого не люблять? Що вони думають про тебе?



Гра „Інтерв’ю”

Мета: вчити дітей проявляти інтерес один до одного щоб краще знати однолітків; вчити представляти людину іншим людям.

Хід гри: діти за жеребкуванням роз приділяють ролі „репортера” чи „зірки” (на одну „зірку” четверо-пя’теро „репортерів”) група репортерів бере інтерв’ю у „зірки”. Можливо використовувати питання з попередньої гри. Кожен репортер ставить по три-чотири питання і запам’ятовує відповіді „зірка” може додаткове розповісти про себе. Далі йде етап презентації : діти представляють своїх однолітків, т.ч. репортери по черзі іншим дітям, що вони дізналися про „зірку”.

Питання.

1. Коли тягнув жереб, ким ти хотів бути ?

2. Що ти відчував, коли був „зіркою” ?

3. Цікаво тобі було у ролі репортера ?

4. Діти, що нового ми взнали, наприклад ,про Марійку ?

5. Що ти відчував, коли розповідав про Марійку всім дітям ?

6. Марійка ,що ти відчувала, коли репортери розповідали про тебе ?

7. Можливо у когось змінилося ставлення до Марійки після інтерв’ю?



8. Можливо без спеціальних ігор пізнати один одного краще? Що для цього потрібно?

Гра „Таланти”.

Мета: вчити бачити гідність в однолітках, радіти успіхам іншого; формувати поважне ставлення один до одного; вчити долати труднощі і ставитися до невдач з оптимізмом.

Хід гри: гра проходить у формі конкурса талантів. Кожна дитина одержує медаль: „Кращій поет”, „Кращій художник”, „Кращій танцюрист”, „Кращій співак”, „Кращій архітектор”, „Найспритніший”, „Найбистріший”, „Найсильніший”, „Найвеселіший”, „Найоригінальніший”. Кожна дитина показує свою медаль „Кращій”. Діти приходять до висновку: кожен талановитий, всі – є переможцями.

Питання.

  1. Що для тебе було неочікуваним?

  2. Вам сподобався конкурс талантів ? Чому?

  3. Чи хочете в майбутньому перемагати : бути кращім учнем? Кращім другом? Кращім в професії?..

  4. Що ви відчуваєте?

  5. Чому приємно бути переможцем?

  6. Як ви гадаєте, чи може людина бути першою всюди і завжди?

  7. Що ви хотіли б робити краще? Чому хотіли б навчитися?

  8. Які почуття переживає людина, яка зустріла труднощі і невдачі?

  9. Як ви розумієте вираз : „Сьогодні – переможений, завтра - переможець”?

  10. Як ви розумієте вираз : „Негативний результат теж результат”?

  11. Як ви вважаєте, чому Сашко став „Кращім художником”?..

Протягом цієї бесіди діти почують від однолітків багато позитивних відгуків про себе і самі вкажуть на гідність кожного однолітка. Таким чином зросте самооцінка кожної дитини і його авторитет в очах однолітків.

Укладач Полякова Антоніна Василівна, «спеціаліст вищої категорії», Методист ДНЗ № 72 м. Луганська

4.Значення занять у формуванні мовленнєвої компетенції дошкільників

Мовленнєва компетенція – це вміння на практиці доречно користуватися мовою (висловлювати свої думки, бажання, наміри, прохання тощо), використовувати для цього як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби. Це полі компонентний утвір, що містить такі компетенції:

  • лексичну (наявність певного запасу слів у межах вікового періоду, їх доречне застосування, вживання засобів мовної виразності: приказки, прислів’я, фразеологізми, епітети, порівняння);

  • фонетичну (правильна звуковимова, розвинений фонематичний слух, володіння інтонаційними засобами виразності);

  • граматичну (практичне вживання відповідних граматичних форм рідної мови: рід, число, відмінки, час тощо) та діамонологічну (розуміння зв’язного тексту, вміння відповідати та звертатися із запитаннями, вести діалог, складати різні види розповідей, переказувати).

Мовленням дитина оволодіває в процесі спілкування під час різних видів діяльності, адже всі вони тісно пов’язані з мовленням і супроводжуються ним. Але повсякденного спілкування для становлення мовленнєвої компетенції, звісно, недостатньо. Основною формою навчання дошкільнят у процесі організованої пізнавальної діяльності все ж лишається заняття. Саме на заняттях вихователь систематично та послідовно формує у дітей мовленнєві уміння та навички, які закріплюються при спілкуванні дітей під час різних видів діяльності в повсякденному житті.

На заняттях з мовленнєвого спілкування діти мають не стільки засвоювати матеріал про навколишній світ, скільки вправлятися в мовленнєвій діяльності. Необхідно звертати увагу вихователів на те, що на такому занятті основну увагу варто зосереджувати на практичному засвоєнні дітьми норм рідної мови (фонетичних, лексичних, граматичних), формуванні навичок розповідання та переказування. Заняття з мовленнєвого спілкування проводять у всіх вікових групах один раз на тиждень лише з підгрупами дітей. Тільки за цієї умови можна забезпечити максимальну мовленнєву активність дітей на занятті.



Види занять з мовленнєвого спілкування

Заняття з мовленнєвого спілкування бувають комплексними та спеціальними. Комплексне заняття з мовленнєвого спілкування проводиться тричі на місяць. Цей вид заняття поєднує завдання щонайменше з трьох компонентів мовлення, серед яких: звукова культура, лексика, граматика і власне зв’язне мовлення. Причому останнє є обов’язковою складовою такого заняття.



Спеціальне заняття з мовленнєвого спілкування (в методичній літературі зустрічається і під іншою назвою – «домінантне») охоплює лише один компонент мовлення (звукова культура мовлення, лексика або граматика) і проводиться лише один раз на місяць.

Планування занять з мовленнєвого спілкування

Доктор педагогічних наук Алла Богуш пропонує проводити протягом місяця три комплексні й одне спеціальне заняття з мовленнєвого спілкування: на перші три тижні місяця плануються по одному комплексному, а на останній тиждень – спеціальне заняття (див. Додаток 1).

Плануючи комплексні заняття, вихователь слідкує, щоб усі завдання з розвитку мовлення рівномірно чергувалися протягом місяця.

Спеціальні заняття доцільно планувати на квартал. У першому місяці кварталу, скажімо, у вересні, завданням спеціального заняття може бути формування звукової культури мовлення. Наступного місяця, у жовтні, спеціальне заняття варто присвятити виключно формуванню граматичної правильності мовлення, а у листопаді – словниковій роботі. Відповідно плануються заняття з мовленнєвого спілкування і в наступних кварталах.

Плануючи спеціальні заняття, необхідно враховувати вікові особливості мовлення дітей. Так, у молодшому віці спеціальні заняття, присвячені формуванню звукової культури мовлення, можна проводити частіше одного разу на квартал, а в роботі з дітьми старшого дошкільного віку більше уваги слід приділити граматиці. Тож спеціальне заняття з формування граматичної структури мовлення в старшій групі можна спланувати в одному з кварталів двічі.

Такий підхід до планування занять забезпечує формування у дітей лексичної, фонетичної, граматичної та діамонологічної компетентності.

Складаючи програмовий зміст комплексного заняття, вихователь має передбачити розвиток різних компонентів мовлення і відповідно визначити зміст роботи над кожним завданням із розвитку мовлення на цьому занятті. До речі, вихователь сам визначає, які завдання (словник, звукова культура чи зв’язне мовлення) розв’язувати на початку, в середині чи в кінці заняття – це залежить від його змісту та рівня мовленнєвої підготовки дітей.

Програмовий зміст спеціального заняття містить завдання по роботі лише за одним компонентом мовлення, наприклад, над звуковою культурою мовлення. Вихователь закріплює той матеріал, який подавався на комплексних заняттях, та додатково планує одне-два нових завдання стосовно роботи над звуковою культурою мовлення.

Плануючи спеціальне заняття зі словникової роботи, особливу увагу варто приділити формуванню у дітей узагальнюючих понять (меблі, одяг, транспорт тощо), ознайомленню їх з якостями та властивостями предметів.

При плануванні треба слідкувати, щоб заняття з мовленнєвого спілкування було взаємопов’язане з іншими заняттями, насамперед з художньої літератури, ознайомлення з навколишнім світом, рідною природою тощо. Так, наприклад, для складання розповіді на занятті з мовленнєвого спілкування дітям слід запропонувати вже знайому картину, яку вони розглядали під час заняття з рідної природи чи ознайомлення з навколишнім світом; для переказу можна взяти твір, з яким дітей ознайомили на занятті з художньої літератури. Пропонуючи тему для розповідання, вихователь має враховувати попередній досвід дітей.



Методика проведення занять з мовленнєвого спілкування

Важливо створювати на заняттях такі умови, які стимулюватимуть максимальну мовленнєву активність кожної дитини. Цього можна досягнути, дотримуючись таких умов:



  • уміння педагога викликати у дітей інтерес до теми заняття та розумно співвідносити власну мовленнєву активність і мовленнєву активність дітей – неприпустимо, щоб дорослий говорив більшу частину заняття;

  • проведення занять підгрупами до 10-12 осіб;

  • правильне розташування дітей;

  • забезпечення оптимальної інтенсивності мовленнєвого навантаження дітей – надто прості завдання знижують інтерес дітей, послаблюють готовність до подолання труднощів;

  • здійснення індивідуально-диференційованого підходу – уміння педагога бачити в колективі кожну конкретну дитину і враховувати її індивідуальні особливості, пристосовуватися до них;

  • уміння педагога бачити особисті досягнення дитини, а не порівнювати її з іншими дітьми.

Вихователь має ретельно готуватися до заняття. Добираючи тему, враховувати досвід дітей та їхні інтереси. Щоб успішно реалізувати заплановані завдання, слід відповідно до кожного з них підбирати метод або кілька методів, що забезпечують їх розв’язання. Так, скажімо, навчаючи дітей описуванню, вихователь може обрати описову розповідь або/і дидактичну гру. Вихователь-методист, надаючи педагогам допомогу при підготовці до занять з мовленнєвого спілкування, має добре орієнтуватися в методах, що сприяють реалізації завдань із розвитку кожного компонента мовлення (див. Додаток 2).

Зважаючи на процеси індивідуалізації освіти, під час занять із мовленнєвого спілкування вихователю треба враховувати особливості кожної дитини. Отже, слід знати, як поставити дитині завдання, скільки часу виділити на його розв’язання, як забезпечити розумну допомогу, оцінити результат та докладені зусилля. Під час спілкування важливо так розмістити дітей, щоб вони могли бачити одне одного та вихователя. Без «контакту очей» неможливо формувати вміння слухати товариша, розуміти мовця, тобто виховувати в дошкільників культуру мовлення.

Для закріплення знань, отриманих на занятті, важливо оптимально організувати мовленнєве середовище для дітей у повсякденному житті. Необхідно задіяти мовлення як важливий засіб спілкування в усіх випадках дитячої діяльності.

Роль інтегрованих занять у мовленнєвому розвитку дітей

Державні освітні стандарти передбачають оновлення змісту навчання й виховання на засадах гуманізації, диференціації та інтеграції. Тож принцип інтеграції в сучасній дидактиці розглядається як один з провідних. З огляду на це у дошкільній освіті назріла необхідність поєднувати різні види діяльності та об’єднувати знання із різних галузей на одному занятті. Цього можна досягнути в процесі інтегрованого заняття.

На інтегрованому занятті ключовим моментом є тема, а різні види діяльності, що використовуються на ньому, - лише засоби її розкриття. У ході такого заняття для розв’язання одного завдання можна задіяти знання та вміння з різних галузей. Скажімо, педагог пропонує прикрасити новорічну ялинку, намалювавши певну кількість кульок різного кольору. До кожного кольору треба дібрати образну характеристику: фіолетовий колір нагадує вечір, що темним покривалом опускається на землю; червоний колір – дорогоцінний камінь, що аж іскриться на сонечку тощо. Таким чином на одному занятті реалізують завдання із математики, і з зображувальної діяльності, і з мовленнєвого розвитку. Ще одна особливість інтегрованих занять – збільшення їх тривалості, адже завдяки швидкій зміні видів діяльності діти менше втомлюються і не втрачають інтересу до заняття.

До планування інтегрованих занять треба підходити дуже помірковано. Їх рекомендовано проводити орієнтовно один раз на квартал з метою закріпити знання, мовленнєві уміння та навички дітей.



Додаток 1

Орієнтовний розподіл комплексних та спеціальних занять з мовленнєвого спілкування на місяць та на квартал


Тижні

Вид заняття з мовленнєвого спілкування

Структура заняття

Місяці кварталу

І

ІІ

ІІІ

1-й

Комплексне

  1. Зв’язне мовлення

  2. Граматика

  3. Словник










2-й

Комплексне

  1. Зв’язне мовлення

  2. Граматика

  3. Звукова культура мовлення










3-й

Комплексне

  1. Зв’язне мовлення

  2. Словник

  3. Звукова культура мовлення










4-й

Спеціальне




Звукова культура

Граматика

Словник
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка