Дошкільна освіта : професійний розвиток. Зміст Вступ 1



Сторінка3/5
Дата конвертації09.03.2016
Розмір1.11 Mb.
1   2   3   4   5


Додаток 2

Методи реалізації завдань із розвитку мовлення дітей

Зв’язне мовлення:

  • переказ

  • описова розповідь (за картиною, опис іграшки або предмету з довкілля, опис-загадка, порівняльний опис двох іграшок або предметів, опис іграшок або предмета по пам’яті)

  • сюжетна розповідь за змістом дидактичної картини

  • розповідь з власного досвіду

  • творча розповідь (за сюжетною ігровою обстановкою; за картинкою-сюрпризом; за поданим початком; за опорними словами; на тему, запропоновану вихователем; за планом; самостійне вигадування казок дітьми; зміна кінцівки відомої казки)

  • дидактичні ігри, спрямовані на розвиток зв’язного монологічного мовлення, наприклад, «Посилка», «Про що хотів розповісти Незнайко у листі», «Чий мультфільм найкращий» тощо

Звукова культура мовлення:

  • заучування та промовляння напам’ять скоромовок

  • промовляння чистомовок

  • дидактичні ігри та вправи з розвитку фонематичного слуху

  • дидактичні ігри та вправи для формування правильної вимови звуків

  • розповіді зі звуконаслідуванням

  • вправи для розвитку артикуляційного апарата

  • дидактичні ігри та вправи, спрямовані на розвиток мовленнєвого дихання

Словник:

  • дидактичні ігри та вправи

  • відгадування загадок

  • ознайомлення з приказками та прислів’ями, їх заучування

Граматика:

  • дидактичні ігри та вправи з граматики

  • складання розповіді зі словами, в яких діти роблять помилки

Правила мовленнєвого спілкування батьків


  • Розмовляйте з малюком кожної вільної хвилини.

  • Майте на увазі: основними й провідними співрозмовниками для дитини є мати, батько, дідусь чи бабуся.

  • Пам’ятайте: ваша мова є для дитини взірцем для наслідування, тому вона має бути чистою, багатою, виразною, чіткою.

  • Доручайте старшим дітям якомога більше у вільний час розмовляти з молодшою дитиною.

  • Спонукайте малюка до звуконаслідування, до правильного промовляння слів.

  • Привчайте дітей до вживання слів відповідно до літературної норми.

  • Ні в якому разі не повторюйте неправильне мовлення дитини.

  • Якомога більше залучайте малят до ігор, розповідайте їм казки, розучуйте з ними пісні, скоромовки, вірші.

  • Заохочуйте словесну творчість дітей. Ведіть словничок, записуйте перші вислови вашого малюка.

  • Спонукайте дитину до складання віршів, лічилок, будьте їй у цьому помічниками.

  • Уважно ставтеся до всіх дитячих запитань.

  • Ваша відповідь дитині має бути чіткою, доступною, зрозумілою.

  • Спонукайте дітей до запитань, виховуйте «чомучок».

  • Систематично влаштовуйте ігри «у слова».

  • При нагоді вживайте прислів’я, загадуйте загадки.

  • Обов’язково пояснюйте кожне незрозуміле дитині слово, у її присутності звертайтеся до словн


Укладач Добрина Людмила Миколаївна,

Методист, «спеціаліст вищої категорії» ДНЗ №129 м. Луганська
5.Фізичне виховання дітей дошкільного віку засобами рухливих ігор та ранкової гімнастики.

Методика класифікації рухливих ігор дітей дошкільного віку

Цілісний розвиток дитини як особистості – головна мета дошкільної освіти на сучасному етапі, а це передбачає турботу про здоров’я дошкільника. Система дошкільної освіти має забезпечувати стимулювання м’язової активності дитини, зміцнення Ії фізичної витривалості, прищеплення уміння відрізняти корисне і шкідливе для свого організму та особистості, елементарно підтримувати себе в складних життєвих ситуаціях. За Базовим компонентом дитина - дошкільник має оволодіти певним набором домірних вікові умінь і навичок з основних рухів, пов’язаних з ходьбою, бігом, стрибками, киданням предметів, лазінням, рухливими іграми. А тому слід приділяти увагу питанню, чи охоче дитина виконує ці рухи, яка норма виконання є Ії індивідуальною, відповідає Ії природним можливостям.

Ми знаємо, що гра є важливим видом діяльності дітей дошкільного віку, тому і рухливим іграм слід приділяти багато уваги.

Рухлива гра – складна емоційна діяльність дітей, заснована на рухах та наявності правил, спрямована на рішення рухливих задач.

Різноманітні рухи та дії дітей під час гри при вправному керуванні ними ефективно впливають на діяльність серцево-судинної, дихальної та ін. системи організму, забезпечують всебічний фізичний його розвиток.

Швидка зміна обстановки в процесі гри привчає дитину використовувати відомі йому рухи відповідно з ситуацією, що склалася. А це вдосконалює його рухові навички. Значний вплив надають рухливі ігри на моральне виховання дитини. Свої дії учасники гри підпорядковують її правилам і чітко їх дотримуються. Правила регулюють поведінку дітей, сприяють вихованню свідомої дисципліни, привчають відповідати за свої вчинки, розвивають почуття товариства, взаємини з однолітками, тобто виховуються позитивні риси характеру (рішучість, чесність, сміливість).

Чітке і швидке виконання рухів, погодженість дій під час гри, гарно оформлені посібники сприяють формуванню естетичних почуттів, баченню краси руху. У грі зароджується вміння швидко входити в потрібний темп і ритм роботи, чітко виконувати різноманітні ігрові завдання. Разом з тим необхідність виконувати правила, долати перешкоди, сприяють вихованню вольових якостей - витримки, рішучості, вміння справлятися з негативними емоціями.

У рухливій грі дитині самій доводиться вирішувати, як діяти, щоб досягти мети. Швидка, а іноді неочікувана зміна умов змушує шукати нові шляхи вирішення виникаючих завдань. А це сприяє розвитку самостійності, ініціативи, кмітливості. Рухливі ігри допомагають дитині розширювати свої уявлення про оточуючу дійсність. Виконуючи різні ролі, зображуючи і імітуючи різні рухи, діти практично використовують свої знання про звички птахів і тварин, про засоби пересування, тобто створюються можливості для розвитку мовлення, вправі в рахунку, ознайомленні з навколишнім.

Цінність рухливих ігор також у тому, що вони впливають на розвиток важливих фізичних якостей - швидкості («Гуси-лебеді», «Квач»), спритності («Покатай м'яч», «Не зачепи дзвіночок»,«Ловішкі»), витривалості («Наздожени свою пару»,«Рибалка і рибки »).

Але гра принесе користь у тому випадку, якщо вихователь знає педагогічні завдання (виховні, оздоровчі, освітні), які складаються перед грою, фізичні та психологічні особливості дітей кожної вікової групи, методику проведення ігор і дотримання відповідних санітарно-гігієнічних умов. Бо для дітей гра - це навчання, праця, виховання. Підбираючи рухливу гру, вихователь повинен враховувати її місце в режимі дня дитини. Під час ранкової і післяобідньої прогулянок проводиться не менше трьох ігор будь-якої рухливості.Перед денним і нічним сном ігри великої рухливості, щоб уникнути перезбудження, не проводяться з дітьми. Навесні, влітку, восени на ранковій прогулянці краще проводити недовготривалі ігри середньої або малої рухливості, тому що діти грають невеликими групами, а вихователь здійснює загальний контроль. Влітку ігри, де є біг краще проводити під час ранкової прогулянки або після полудня, тобто вечірньої прогулянки, коли температура повітря знижується. Кількість ігор можна збільшити до 5-6. В осінньо-зимовий період для дітей молодшого віку доступні ігри з бігом, підстрибуванням, метанням, прокатуванням м'яча («Коники», «Покатай м'яч»). Старші дошкільники легко бігають по засніженому двору, зберігають рівновагу при ковзанні. Для них рекомендуються ігри з бігом, рівновагою, метанням («Хто далі», «Влуч у ціль»), тобто ігри з нескладними рухами.

Добір змісту гри залежить також від місця їх проведення. Якщо ігри проводяться у приміщенні, то вони повинні містити рухи, які не вимагають великого простору. На свіжому повітрі проводяться ігри будь-якої рухливості з бігом у різних напрямках, метанням на дальність і в ціль, зі стрибками. Майданчик для проведення ігор треба готувати заздалегідь: полити водою, посипати піском, оформити красиво; взимку очистити від снігу, зробити гірки, снігові фігури (по можливості). Ділянка огороджується лініями або позначається фішками, прапорцями, які добре видно, а також позначається центр майданчика. Взимку можна розмітку зробити «кольоровою» водою. Щоб уникнути травматизму ці лінії проводяться на відстані 1,5 -2 м від забору, стін. Для проведення рухливих ігор часто використовують різноманітний матеріал: м'ячі, обручі, прапорці, скакалки. Вони повинні бути яскравими, привабливими. Весь інвентар готується заздалегідь, щоб його розкладання і збір не займали багато часу. Зазвичай інвентар надається після пояснення гри, щоб діти не відволікалися.

Вихователь повинен добре знати зміст, правила гри, відповідні рухи, пісні, вірші, які супроводжуються в грі; не бажано ставити дітей під час гри на сонці обличчям. За ступенем фізичного навантаження ігри можуть бути великої, середньої, малої рухливості. До ігор великої рухливості відносяться ті, в яких беруть участь усі діти. Змістом їх є інтенсивні рухи: різноманітні стрибки, біг в поєднанні з метанням або пролазанням в обруч, тощо.

Ігри середньої рухливості припускають активну участь усіх дітей. Характер рухової активності трохи спокійніше (метання в ціль, подлезанія, переступання, передача предметів, тощо). Під час ігор малої рухливості залучаються не всі діти одночасно. Одні грають, інші спостерігають за ними. Рухи виконуються в довільному, повільному темпі, інтенсивність їх незначна. По своїй діяльності рухливі ігри класифікуються по складності, по руховому змісту, по ступеню фізичного навантаження, по використанню посібників і снарядів, по переважньому формуванню фізичних якостей.

Рухливі ігри ділять на елементарні і складні. Елементарні ж діляться на сюжетні і безсюжетні (ігрові вправи, які в старшому віці можуть проводитися у вигляді змагань), ігри - забави, атракціони. Сюжетні ігри мають готовий сюжет і точні правила. В основу їх покладено життєвий досвід дітей, уявлення про навколишній світ (дії людей, птахів, тварин). Діти бачать дії тварин і птахів (пташка клює зерно, конячка високо піднімає ноги), а потім у грі відображають їх, тобто дії чітко пов'язані з сюжетом і роллю, яку вибирає дитина. Правила обумовлюють початок і кінець гри, визначають поведінку і взаємини граючих, уточнюють хід гри. Більшість сюжетних ігор колективні і дитина привчається в них узгоджувати свої дії з діями інших дітей, діяти організовано, як вимагають правила гри. Основна увага граючих спрямована на досягнення мети і точне виконання правил. Дозування рухів не завжди конкретно. Ігри цього виду використовуються у всіх вікових групах.

Безсюжетні рухливі ігри не мають сюжету, але мають правила, ролі (для одного, кількох, всіх дітей). Ці ігри пов'язані з виконанням конкретного рухового завдання і вимагають від дітей самостійності, орієнтування в просторі, спритності, швидкості уваги. Основна увага граючих направлена на чітке виконання основних рухів (влучив у ціль, проліз, не зачепивши дзвіночок, приземлився у вказане місце), тобто удосконалення у дітей певних рухів. Дозування їх у грі визначається конкретно, що є дуже важливою стороною гри. З дошкільниками використовуються рухливі ігри з елементами змагання (індивідуального чи групового): «Чия ланка швидше збереться», «Знайди свою квітку», «Хто швидше до фішки». Тут кожна дитина грає сам за себе і намагається виконати завдання як найкраще. Якщо ігри проводяться по командах (ігри-естафети), то дитина прагне краще виконати завдання, щоб поліпшити результати команди, не підвести її.

До безсюжетних ігор відносяться ігри з предметами (кольцеброс, кеглі). Вони проводяться з підгрупою дітей. Правила спрямовані на порядок розстановки предметів користування ними, черговість дій граючих; мають місце елементи змагання з метою досягнення кращих результатів.

В іграх-забавах, атракціонах рухові завдання виконуються в незвичайних умовах і часто включають елемент змагання, при цьому декілька дітей виконують завдання, а інші діти спостерігають (біг в мішках, біг парами в обручі, передай м'яч останньому). До складних ігор відносяться спортивні ігри (городки, бадмінтон, баскетбол, хокей). У дошкільному віці використовуються елементи цих ігор і діти грають за спрощеними правилами.

Яка ж методика проведення рухливих ігор?

Перше - це вибір гри. Щоб вибрати гру, треба визначити Ії конкретне педагогічне завдання, враховувати вікові можливості дітей, їхні інтереси та фізичну підготовку, а також місце, час проведення та погодні умови. Треба враховувати й ступінь організаційності дітей, їх дисциплінованість. Якщо вони не досить організовані, то спочатку треба підбирати ігри невеликої рухливості і проводити їх в колі. Під час прогулянки доцільно планувати ігри з такими видами рухів, які розучували на фіззанятті. Це дає можливість удосконалити основні рухи в ігровій ситуації, які постійно змінюються.

Друге - збір дітей на гру. Збирати дітей треба швидко (1-2 хв), тому що тривалий збір знижує інтерес до гри. У молодшому віці можна зібрати дітей за допомогою іграшки (красивої, нової, традиційної) залучаючи і відразу ж утягуючи дітей у гру. Можливо, почати гру з декількома дітьми, а потім приєднуються й інші. Провести спостереження за птахами та організовувати відразу рухливу гру. З дітьми старшого віку домовляються про рухливу гру ще в групі (яка гра, сигнал для початку і закінчення гри, збір на неї, вибір ведучого). Можна доручити зібрати дітей найбільш активним дітям.

Третє - створення інтересу до гри.Тут можна використовувати художнє слово (вірші, пісні, загадки, питання), а також іграшку.

Четверте - розстановка дітей та пояснення гри. Під час пояснення гри слід розмістити дітей таким чином, щоб кожен добре бачив і чув вихователя. Краще поставити їх в такому положенні, у якому розпочнеться сама гра. У молодшому віці вихователь може стояти в колі. У старшому віці дітей можна поставити в шеренгу, півколом або зібрати зграйкою біля вихователя. Педагог перебуватиме перед дітьми, якщо діти стоять у шеренгу, в півколі; поруч - якщо діти стоять у колі.

У молодшій групі всі пояснення проводяться в ході гри. Не перериваючи її, вихователь розміщує і переміщує дітей, розповідає, як потрібно діяти. Найбільш складні моменти рекомендується пояснювати показом деяких рухів. Перед цим бажано нагадати, як потрібно бігати, стрибати, лазити, кидати предмет. Іноді діти можуть повторити основні рухи кілька разів перед початком гри. У старшому віці докладне пояснення правил виправдане лише тоді, коли гра проводитися вперше. При її повторенні нагадують лише основні рухи. Якщо гра знайома, можна залучати дітей до пояснення; якщо ускладнення, то додатково пояснюють правила і способи виконання. Після декількох питань щодо правил гри, з'ясовується,зрозуміли лі діти її зміст.

Пояснення гри має бути конкретним, коротким, чітким, емоційним. Інтонація вихователя повинна бути виразною. Довге, нечітке пояснення стомлює дітей, знижує інтерес до гри. Рухи можливо показувати перед і в ході гри самому вихователеві або підготовленій дитині. Пояснення супроводжується показом: як стрибає зайчик, як йде лисичка, як проходить ведмідь для дітей молодшого віку. Успішне проведення гри залежить від розподілу ролей: не можна доручати провідну роль одним і тим ж активним дітям, треба поступово підводити до цих ролей і соромливих дітей.

У молодшому віці спочатку вихователь бере на себе виконання провідної ролі.І, тільки коли малята освояться з грою, доручають цю роль дітям. Ще під час пояснення педагог призначає ведучого і ставить інших гравців на свої місця, але може використовувати і лічилки. Для дітей старшого віку є кілька способів визначення ведучого.Якщо гра нова, то вихователь вибирає саму активну дитину, а потім інших дітей. Ведучого можуть вибирати і самі діти або за допомогою лічилки (1-2-3 ведучим будеш ти). Дітям цього віку пояснюють гру, розподіляють ролі і розміщують дітей. Групувати дітей треба сильних і слабших, особливо якщо це елементи змагання. Розмітити майданчик можна заздалегідь, або під час пояснення і розміщення гравців. Інвентар, атрибути надають перед грою або кладуть в певні місця і діти беруть їх по ходу гри.

П'яте - керівництво ходом гри. Пояснивши правила гри, вибравши ведучого і розмістивши дітей, вихователь переходить до проведення гри. Гра починається за умовним сигналом (помах прапорця, удар в бубон, музичний акорд). В грі сюжетного характеру, де немає змагального моменту, не обов'язкові чіткі команди. Можна сказати: «Гру почали»; «1-2-3 початок гри». Вихователь уважно стежить за ходом гри, поведінкою дітей, робить зауваження тим, хто допускає помилки або порушує правила. Але робити це треба акуратно, не заважати ходу гри і не зупиняти дітей. Зупиняється гра у разі, коли більшість гравцівь допускають грубі помилки і потрібне додаткове пояснення гри. Педагогу не слід захоплюватися вказівками, це може знизити позитивні емоції від гри. Вихователь підказує доцільність виконання рухів - змінити напрямок, непомітно проскочити, швидко зупинитися. Не допускаються і тривалі статистичні пози - присівши, стійка на одній нозі, руки вгору. Дорослий спостерігає за загальним станом і самопочуттям кожної дитини. Особливої уваги вимагають малоактивні й ослаблені діти. Їм потрібна обов'язково підтримка при рівновазі, похвала перед виконанням стрибка, щоб дитина відчувала себе більш впевнено.

Важливим моментом у керівництві рухливими іграми є дозування фізичного навантаження. Діти захоплюються грою і забувають про втому. Тому треба вчасно знизити навантаження або зупинити гру. Використовуються такі методичні прийоми: зменшують тривалість гри, кількість повторень, зменшують майданчик для гри, зменшують дистанцію для бігу, зменшують складність дій, вводять короткочасні паузи для відпочинку.

Тривалість гри залежить від педагогічних завдань, умов, в яких вона проводиться (заняття, прогулянка); від кількості та віку дітей. Ігри великої рухливості проводяться 3-4 рази, більш спокійні - 4-6 разів. Паузи між повтореннями - півхвилини. Під час паузи можна вимовляти слова тексту гри. Загальна тривалість рухливої гри збільшується з 5 хвилин у молодшому віці до 15 хвилин в старшому віці. Шосте - закінчення гри. Її підсумки.Закінчення гри не повинно бути несподіваним для дітей - не слід викликати негативної реакції дітей. Якщо в грі немає чіткого закінчення, її можна зупинити після зміни ведучого. При грі командами учасників гри попереджають про кількість її повторень.У молодшому віці вихователь закінчує гру пропозицією перейти до видів діяльності більш спокійного характеру. У старшому віці підводяться підсумки: повідомляється результат гри, відзначаються ті, хто правильно виконував рухи, виявляв спритність, швидкість, кмітливість, дотримувався правил, виручав товаришів. Аналізується що і як вдалося виконати для досягнення успіху в грі. Слід вказати і на допущені помилки, негативні сторони поведінки окремих дітей.

Підведення підсумків повинно проводитися в цікавій формі, щоб викликати бажання наступного разу грати ще краще. До обговорення залучаються всі діти.

У змішаній групі провідну роль виконують старші діти. Вихователь регулює фізичне навантаження, зменшуючи його для молодших дітей. Більш складні ігри проводяться окремо зі старшими дітьми на прогулянці. Будь-яку гру потрібно проводити жваво й цікаво, тільки тоді вона буде ефективним засобом фізичного виховання.

Які ж особливості подання та проведення рухливих ігор у вікових групах.

З дітьми 3-4 років ігри проводяться на зрозумілому матеріалі. Їх приваблює сам процес руху: їм цікаво бігати, наздоганяти, кидати предмети. Гра містить 1-2 основних рухів. Дорослий бере участь у грі, показує, як виконувати рухи. Ігри підбираються прості, з обов'язковим чергуванням відпочинку і рухів. Зміст їх - цікаве завдання: «Доженемо м'яч», «Біжи до мене». Основними рухами є біг короткочасний, ходьба, нескладні стрибки з подальшим відпочинком. У цих іграх 1-2 правила, роль майже завжди одна і ведучим виступає вихователь. Ігри повторюють протягом року, поступово їх ускладнюючи. Це вдосконалює навички дітей.Діти молодшого віку емоційно сприймають ігрові образи – стрибати, як зайчик; пройти тихо, як лисиця; змахуючи руками, як пташки.

Тривалість гри середньої і великої рухливості не перевищує 6-8 хвилин при проведенні кожної 3-5 разів. Нестійка поведінка і швидка збудливість дітей вимагають від педагога спокійного, бадьорого тону. Гру проводити весело, намагатися зацікавити дітей. У середній групі діти починають цікавитися результатами своїх дій: точно потрапити в ціль, легко перестрибнути через «калюжу» Їм подобається наздоганяти один одного, тікати від ведучого. Зрослі можливості дозволяють підбирати ігри з метанням («Хто далі кине»), стрибками («Жаба»), лазіння («Переліт птахів»). Але не слід проводити ігри зі складними видами рухів (лазіння, стрибки) до тих пір, поки діти не оволодіють ними, тобто спочатку навчають правильно виконувати рухи, а потім проводять гру. Невміння дітей даного віку розподіляти свої сили вимагає від вихователя уважного ставлення до регулювання навантаження під час гри. Загальна тривалість рухливої гри не більше 8-10 хвилин.

У вихованців старшої групи руховий досвід багатше, що дає можливість використовувати в іграх різноманітні рухи - лазіння по сходах («Переліт птахів»), кидання і ловіння м'яча («Цілься краще»), стрибки («Вудка»). Діти частіше використовують в іграх м'ячі, скакалки, обручі. Діти оцінюють ігрові дії: влучив у ціль, докинув до вказаного місця. Ігри з предметами в основному індивідуальні і дають можливості для виконання різноманітних рухів, менше втомлюють, та викликають великий інтерес. Старших дошкільників цікавлять ігри з елементами змагань: „хто швидше прибіжить”, „хто більше зловить гравців”. З ними проводяться ігри естафетного характеру («Чия ланка швидше збереться», «Хто швидше до прапорця»). Успіх гри залежить від правильної організації дітей. Перед поясненням нової гри потрібно повторити складні для дітей рухи. Важливим у керівництві грою для вихователя є дозування рухів - біг з максимальною швидкістю, лазіння, стрибки. Тривалість безперервного бігу зі швидкістю вище середнього повинна бути не більше 20-25 секунд за одне повторення гри. Кількість повторень залежить від її змісту і не повинна перевищувати 4-6 разів. Між повторами гри проводити короткі паузи для відпочинку дітей. Загальна тривалість гри 10-15 хвилин. Загальна подовженість рухливих ігор, фізичних вправ для дітей молодшого віку – 35-45 хвилин; для дітей старшого віку – 45-60 хвилин.Рухлива гра - одне з найважливіших засобів всебічного виховання дітей- дошкільників. Активна рухова діяльність ігрового характеру і надані нею позитивні емоції підсилюють усі фізіологічні процеси в організмі, поліпшують роботу всіх органів і систем. Рухливі ігри використовуються в дитячому саду як самостійна форма роботи з фізичного виховання. Вони проводяться з усіма дітьми одночасно на денній, вечірній прогулянці. Діти грають невеликими групами вранці, у перервах між заняттями. Вранці в теплу пору року рекомендуються гри з фізпособіямі та іграшками (м'ячі, обручі, класи). Діти об'єднуються в невеликі підгрупи і грають самостійно. У перервах між заняттями проводяться ігри середньої і малої рухливості «Зроби фігуру», «Зроби, як я». Ці ігри повинні бути добре знайомі дітям, тому що їх призначення - активний відпочинок. Ігри для денної прогулянки підбираються з урахуванням попередньої діяльності. Якщо заняття були з нерухомою позою, що вимагають зосередженості - проводяться ігри більш рухливого характеру на початку прогулянки: одна - з великим навантаженням («Мисливці та зайці»), друга - більш спокійна («День і ніч»). Після фізкультури, музичного заняття проводяться ігри середньої рухливості («Совушка»). На вечірній прогулянці корисно організовувати ігри великої та середньої рухливості з участю всіх дітей.

Завжди треба враховувати інтереси, схильності і бажання дітей, заохочувати їхню творчу самостійність у виборі і організації гри.

1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка