Дошкільна освіта : професійний розвиток. Зміст Вступ 1



Сторінка4/5
Дата конвертації09.03.2016
Розмір1.11 Mb.
1   2   3   4   5

Структура ранкової гімнастики.

Однією із форм рухливої діяльності дітей в дитячому садку є ранкова гімнастика.

Вона в дошкільному закладі проводитися щодня перед сніданком, починаючи з першої молодшої групи й спрямована на розв'язок оздоровчих завдань. Вона є гарним засобом у профілактиці порушень постави, тому що ці порушення не придбали ще сталого характеру.Для ранкової гімнастики використовуються загальнорозвиваючі, стройові вправи й основні рухи. Загальнорозвиваючі вправи спрямовані на оздоровлення організму. Вони підбираються як для великих (руки, плечі, тулуб, ноги) так і дрібних м'язів (шия, кисті, пальці рук, стопи). Вправи можуть виконуватися без предметів, із предметами й на предметах, з різних вихідних положень (стоячи, сидячи, лежачи).Основні рухи (ходьба, біг, стрибки) використовуються для зміцнення серцево-судинної, дихальної систем.Стройові вправи застосовуються для раціонального розміщення дітей (побудова, перебудування, повороти, розмикання, змикання). При доборі слід ураховувати те, що вправи повинні бути простими й доступними, не викликати великої витрати м'язової й нервової енергії (складні вправи викликають негативну реакцію у дітей). Важливо, щоб вправи були різноманітними по видах рухів і впливали на різні групи великих м'язів (плечі, спина, живіт, ноги). Рухи для дрібних груп м'язів (пальці, кисті, стопи) окремо давати не рекомендується у зв'язку з їхнім незначним фізіологічним ефектом. Тому їх поєднують із вправами для розвитку більших м'язових груп. Для дітей дошкільного віку корисно давати вправи імітаційного характеру (рухи тварин, птахів, машин, тощо).Ранкову гімнастику слід різноманітити вправами із предметами: прапорці, стрічечки, м'ячі, гімнастичні палки, обручі, гантелі, що допомагає правильно й цілеспрямовано виконувати рухи, підвищує інтерес до гімнастики.

Комплекси для ранкової гімнастики складаються із вправ, освоєних дітьми на физзанятиях, це скорочує час пояснення й показ і підвищує якість виконання вправ. Слід ураховувати стан здоров'я, рівень фізичного розвитку й підготовленості дітей, а також місце проведення гімнастики. Один комплекс виконують два тижні.

Для підвищення фізичного навантаження й підтримки інтересу в дітей до ранкової гімнастики через кілька днів припустиме ускладнення вправ, зміна темпу, збільшення кількості повторень, заміна образів для наслідування.

При виконанні ранкової гімнастики необхідно забезпечити правильне фізичне, психічне й емоційне навантаження.Фізичне навантаження зростає поступово й найвищої величини досягається під час стрибків і перегонів, знижуючись до кінця ранкової гімнастики. На пояснення, показ вправ, роздачу й збір інвентарю, перебудування йде мало часу, а фізичне навантаження збільшується за рахунок збільшення кількості повторень кожного руху, темпу їх виконання й зменшення інтервалу між вправами й тривалості ранкової гімнастики.Психічне навантаження буває найчастіше майже завжди помірним через використання знайомих дітям вправ.

Вихователь, правильно чергуючи вправи, викликаючи гарний настрій, даючи достатнє навантаження, використовуючи музичний супровід, створює інтерес у дітей до ранкової гімнастики, тобто створює позитивне емоційне навантаження.Складання комплексів ранкової гімнастики виходять з педагогічних завдань з урахуванням віку дітей, фізичної підготовленості, форми роботи. Слід використовувати наступні педагогічні поради:

1. До комплексу входять справи для різних частій тіла, необхідних для розвитку різних фізичних якостей.

2. Приділяти увагу вправам на формування правильної постави, закріплення зводу стоп та диханню.

3. Вправи для різних мішечних груп чергуються для попередження втомлення (вправи для тулуба, ніг, знов для тулуба але іншого характеру)

4. Навантаження поступово зростає при послідовному включенні різних частин тіла.

5. Спочатку виконуються вправи прості за структурою, потім - які вимагають значних зусиль.

6. Комплекс ранкової гімнастики спрямован на оздоровлення організму.

Дітей першої молодшої групи на початку навчального року перед виконанням вправ не шикують: діти ходять, бігають групою, у розсипну. Із другої половини року ранкова гімнастика починається з побудови в колону по одному або в шерегу.

Дітей молодшого віку будують у коло, у розсипну. Дітей п'ятого року життя (тобто середня група) перебудовують у колону по 3,4. У всіх вікових групах ранкова гімнастика проводитися за певною схемою. Починається вона з шикування в колону по одному ( у другій молодшій групі дітям допомагає вихователь статі один за одним).

Проводитися нетривала енергійна ходьба (30-50 сек). Вихователь стежить за поставою; діти тримаються рівно, без напруги, не опускають голови, роблять мах руками. Ходьбу доцільно проводити при наявності ритмічного супроводу або рахунку: раз, два, три, чотири.

Це виробляє чіткий ритм шагів під час ходьби. Корисно змінювати швидкість ходьби - від повільної до швидкої й навпаки, з прискоренням та уповільненням, діти не повинні човгати ногами, голову слід тримати прямо, дихати через носа. При ходьбі з високим підійманням колін використовується імітація (лошаки, чаплі, як солдати). Вихователь виправляє помилки не припиняючи ходьби. Для профілактики плоскостопості проводитися ходьба на носках ("лисичка"), на п'ятах, на внутрішній та зовнішній сторонах стопи („ведмежатко"). Така ходьба триває 20-25 секунд, чергуючись зі звичайною ходьбою. Біг під час ранкової гімнастики проводиться в колоні по одному (на місці, з просуванням у різних напрямках і в розсип). Виконується в середньому темпі й чергується з ходьбою.

Тривалість бігу залежить від віку дитини: молодшого віку 10-20, 15-25 секунд, старшого віку 20-30 секунд.

Вихователь слідкує, щоб діти бігали на носках, піднімаючи вище коліна, дихали через ніс. Іноді використовується імітація (літаки, птахи), тощо.

Після бігу й ходьби виконують 1-2 вправи для рук і плечового поясу для заспокоєння організму. Вправи розташовують у такій послідовності:

1. Вправи для рук, плечового поясу та спини; слід звертати увагу на дихання.

2. Для тулуба та ніг:

- повороти, нахили в сторони, уперед;

- вправи для ніг для розвитку функції рівноваги (махи ніг);

- нахили тулуба вперед стоячи чи стоячи на колінах;

- вправи для ніг та живота лежачи на спині, сидячі;

- вправи для тулуба лежачі на животі;

- вправи для ніг (присідання й стрибки, біг чередується з ходьбою), тобто 1-2 вправи для м'язів рук і плечового поясу, 3-5 вправ для зміцнення м'язів живота, спини, ніг.

Загальнорозвиваючі вправи слід проводити з різних вихідних положень (стоячи, сидячи, лежачи). Вправи для великих груп м'язів поєднується в старшому віці з рухами для м'язів шиї, кисті, пальців, ступні (стискувати кисті в кулаці й розтуляти їх, перекочуватися з п'ятки на носок).

Вправи слід давати в різному темпі (2-3 рази в середньому; 3-4 рази у швидкому; 2-3 рази в повільному темпі).Загальнорозвиваючи вправи виконуються як з предметами, так і без них. Їх використання сприяє зацікавленості в дітей, розвитку рухливих якостей та дрібної моторики пальців рук, стопи; дає можливість закріплювати навички поводження з предметами та орієнтування в просторі.

Так, використання кубиків (молодший вік) розвиває просторові орієнтири; султанчиків - прагнення виконувати вправу красиво, плавно; м'ячів - координацію, рухову реакцію, орієнтування в просторі; гімнастичних палок - силу й координацію рухів пальців, збільшують фізичне навантаження на крупні групи м'язів, м'язів кисті та передплечів; скакалок - фізичні якості, ритмічність рухів, формує стопу, закріплює кисті рук.

Після виконання загальнорозвиткових вправ використовують різні види стрибків: стрибки на одній та двох ногах з просуванням у різних напрямках (по колу, у різні сторони, уперед, назад); перескакують через предмети (палиці, кубики, обручі). Стрибки чергуються з напівприсіданням, ходьбою. Кількість стрибків виконується дітьми старшого віку 20-30 разів: 6-8 стрибків підряд чергуються з ходьбою, повторюючи 3-4 рази. У молодшому віці використовуються імітаційні рухи („м'ячик", „зайка", „білочка").

Закінчується гімнастика короткотривалим бігом у середньому темпі (25-40 секунд залежно від віку), що змінюється повільною ходьбою (30-50 секунд). Під час ходьби в кінці ранкової гімнастики слід давати вправи на дихання з рухами рук (підняти руки через сторони вгору й повільно опустити вниз, імітаційні рухи, перекочування з п'ятки на носок) для сприяння швидшому приведенню організму дітей у спокійний стан. Під час виконання загальнорозвиваючих вправ дітей привчають правильно дихати через ніс, не затримувати подих; погоджувати фази подиху з рухами.

Вдих відповідає рухам, які розширюють грудну клітку й випрямляють тулуб, коли м'яза тулубу не напружені, грудна клітка розправлена - при випрямленні тулуба, розгинання ніг, відведення плечей назад, не піднімаючи їх, відведенні рук вгору в сторони нижче плечей, долонями нагору, відведення прямих рук назад, руки на поясі. Видих відповідає рухам, які звужують грудну клітку, тобто зменшують поверхність тіла. Видих треба робити при поворотах, нахилах, присіданні, русі рук униз, згинанні ніг.

Значну м'язову напругу доцільно поєднувати з видихом, а вдих робити у вихіднім положенні. Якщо при виконанні вправи немає чітко обумовлених фаз вдиху й видиху дихати треба рівномірно й у довільній формі.Темп подиху повинен бути спокійним, не частим, а видих - трохи триваліше вдиху. Повний видих звільняє легені від відпрацьованого повітря, що підсилює вдих рефлекторно.Тривалому видиху сприяє проголошення деяких звуків: голосних у (ту-у-у-у, ау-у-у-у, у-у-у-ур), а (ка-а-а-а-р, ква-а-а-а, вни-и-и-и-з) приголосних ш (ш-ш-ш шипіння змії), ж ( ж-ж-жук), з (з-з-з-комар). с (тс-с-с тихо).Однак проголошенням слів і звуків не слід зловживати, тому що видих при цьому проводитися не через ніс, а через рот.Вихователь повинен стежити, щоб діти не затримували дихання й дихали через ніс, підсказував їм, коли доцільно виконувати вдих і коли - видих. Після кожної вправи слід робити велику паузу (10-15 секуд) для відпочинку та врегулювання дихання, під час якої вихователь пояснює наступну вправу.Існує три типи подиху: грудний, черевний, змішаний.

При грудному подиху під час вдиху грудна клітка розширюється в передньому, задньому й бічних напрямках; при видиху - ребра опускаються, обсяг грудної клітки зменшується.

При черевному подиху вдих здійснюється за рахунок скорочення й опускання діафрагми. Обсяг грудної клітки збільшується зверху вниз, а видих здійснюється за рахунок піднімання діафрагми й зменшення обсягу грудної клітки. При вдосі - випинається передня стінка живота, при видиху вона втягується.

При змішаному типі подиху вдих і видих відбувається при збільшенні й зменшенні обсягу грудної клітки, у всіх напрямках - уперед - назад, в

сторони й зверху вниз. Цей тип подиху найбільш природній у дорослих і дітей у повсякденнім житті й при виконанні вправ, але без спеціального навчання звичайно він недостатньо повний. Грудний і черевний типи подиху існують спеціально для зміцнення, тренування дихальних м'язів, розвитку рухливості.Комплекс ранкової гімнастики складається з 3-5 вправ для дітей молодшого віку, 5-6 вправ для середнього віку, 6-8 вправ для старшого віку.

Повтор вправ у молодшому (середньому) віці 4-8 разів, у старшому віці 8-12 разів. Складні вправи повторюються 4-6 разів, простіші вправи 8-12 разів.

Тривалість ранкової гімнастики 6-9 хвилин у молодшому віці, 8-12 хвилин у старшому віці. Вихователь повинен готуватися до проведення ранкової гімнастики. Він повинен чітко й виразно пояснити й показати всі вправи, знати скільки раз і в якому темпі їх треба повторювати. Показувати слід правильно й красиво тому, що діти копіюють дорослих.Під час показу використовувати „дзеркальний" засіб. Слід також звертати увагу на вихідне положення, бо неправильне його використання шкодить виконанню всієї вправи. Пояснення, вказівки вихователя повинні бути короткими.

Заздалегідь продумувати роздачу та збір інвентарю (покласти на стільці, на підлогу, підставити кошики, підставки). Слід привчати дітей як брати, тримати предмети, класти їх на місце після використання.

Вихователь використовує наочні, словестні та практичні методи й прийоми навчання. Спочатку називає вправу, перевіряє готовність дітей, їх вихідне положення, потім вправа показується з одночасним поясненям та виконується дітьми. Вказівки вихователь дає по ходу виконання вправ, що розвиває в дітей ритм і темп, допомагають одночасно починати та закінчувати вправу. Оцінка діяльності дітей у більшості випадків індівідуальна й несе позитивний характер. Використання рітмичного супроводу (музики) сприяє чіткому й вразному виконанню вправ. Під музику користно замінювати або доповнювати рахунок спрямованими вказівками в такт музики, наприклад: раз- два- руки вгору, три- чотири - руки вниз.

Старших дітей зацікавлює й активізує проведення вправ із застасуванням змагання на краще виконання між окремими вихованцями, колонами.

Комплекси ранкової гімнастики розучують на занятті й змінюються через 2 тижні. Повторюючи вправи можливі зміни, ускладнення, заміна вихідного положення тулубу, рук, ніг. Навантаження комлексу може змінюватися в залежності від вихідного положення, кількості вправ та їх повторів, темпу, амплітуди, ускладнень структури вправ, характеру використуємих предметів. Можливі повтори комплексів протягом року, при цьому підвищуються вимоги до якості виконання вправ.Якщо дитина хворіла, то тимчасово можуть бути протипоказання фізичних вправ.

Які варіанти проведення ранкової гімнастики існують:

1. Традиційна з використанням загальнорозвивальних вправ. У ввідній частині організується ходьба, спокійний біг та перешикування для виконання загальнорозвивальних вправ. В основну частину включаються загальнорозвивальні вправи в кількості 3-8 у залежності від віку дітей чи інші види фізичних вправ - танцювально- ритмичні, хороводні, рухливі ігри. На прикінці основної частини даються інтенсивні вправи для навантаження (стрибки, біг). У заключній частині проводитися ходьба чи малорухлива гра.

2. Ігрового характеру. До цієї гімнастики включається 2-3 рухливі гри різної інтенсіивності чи 5-7 загальнорозвивальних вправ імітаційного характеру.

3. З використанням смуги перешкод, яка пропонує вправи з поступовим збільшенням навантаження, ускладнювати рухливі завдання, включаючи різні види рухів зі збільшенням числа повторів та темпу, змінювати фізкультурний інвентар. Можливо складати різні смуги перешкод з використанням різноманітних модулів.

4. З включеням оздоровчих перебіжок на повітрі підгрупами 5-7 дітей. Зпочатку коротка розминка з 3-4 впарв загальноровивального впливу. Потім проводитися перебіжка в середньому темпі довжиною 100-200-300 м 1-2 рази, у чередуванні з ходьбою з урахуванням індивідуальних можливостей дітей та період року. У кінці проводяться дихальні вправи.

5. З використанням простіших тренажерів .



Укладач Олена Олександрівна Строганова завідувач ДНЗ № 52 м. Луганська

6.Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку в образотворчій діяльності.

Враження, отримані в дошкільному дитинстві, відкладаються (у пам'яті на все життя і зумовлюють подальший розвиток людини. Адже основи майбутньої творчої особистості зароджуються саме під час емоційного сприйняття дитиною навколишньої дійсності.

Зі своїми переживаннями дитина завжди звертається до дорослих. Будь-що, побачене вперше, відчуте як диво, породжує тисячі запитань, на які дитина негайно потребує відповіді. Разом з відповіддю ми передаємо дитині свою естетичну оцінку, яка є для неї еталоном сприйняття навколишнього світу.

Отже, дитина сприймає світ через призму нашого світосприйняття. Саме своєю здатністю помічати красу, відчувати й емоційно переживати її ми і в дитині пробуджуємо здатність сприймати прекрасне.



Організація образотворчої діяльності з дітьми дошкільного віку на заняттях та в повсякденній діяльності.

Зображувальна діяльність має величезний потенціал для естетичного та творчого розвитку дітей. Завдання вихователя дошкільного закладу — максимально реалізувати цей потенціал. Заняття з малювання необхідно проводити так, щоб кожне з них стало для дітей зустріччю з прекрасним — з природою, людиною, світом мистецтва. Для цього у структуру заняття обов'язково потрібно включити хвилинки милування, під час яких залучаємо до сприймання об'єкту милування всі органи чуття дітей. Так діти мають змогу найбільш повно відчути красу й отримати естетичне задоволення. Чим більше органів чуття беруть участь у сприйманні навколишнього світу, тим повнішими будуть уявлення, глибшим пізнання.

Заняття з малювання в дошкільному закладі мають стати зустріччю з красою, донести до дітей багатство її прояву в природі, мистецтві, в людях та їхніх витворах. Необхідно створювати такі умови для сприйняття краси, щоб вона вразила дитину, пройшла крізь усі органи відчуття, викликала радість, насолоду натхнення. Назавжди залишила свій слід у душі. Так, використання діапозитивів замість репродукцій допоможе створити ефект присутності. Коли в темному приміщенні, де нічого не відволікає увагу дитини, на великому екрані з'являється яскрава картина природи з величезними дубами, то відразу виникає бажання війти в цю чарівну діброву. Допоможіть малюку зробити перші кроки. Якусь хвилинку обов'язково присвятіть тиші. У сприйнятті краси не можна поспішати, неспішність виключає байдужість. Будь-яке захоплення починається з мовчазного споглядання, адже мовчанням іноді можна сказати більше, ніж словами. Потім запропонуйте дітям вдихнути цю красу на повні груди, щоб вона потрапила в найглибші закутки душі. Порадьте дітям прислухатися до себе: "Відчуваєш? Ти став трохи іншим, тебе переповнюють нові почуття.Спробуй передати їх

словами".Із дитячих вуст злітатимуть слова захоплення. Допоможіть їм знайти в словнику насичені вдячністю красі слова: Гарно! Чудово! Надзвичайно! Дивовижно! тощо. Лише тепер дошкільнята перебувають на рівні глибокого сприйняття. Вони здатні поринути у світ краси. І Вам, шановні колеги, надається щастя першовідкривача - поступово ввести відкриті душі дітей у цей світ. Запропонуйте вдихнути і відчути пахощі повітря, якими насичений весняний краєвид; одержати насолоду від солодкого аромату квітучої вишні; обійняти очима ніжність весняних кольорів", простягнути долоні до світла і відчути тепло сонячних променів.

Заняття із зображувальної діяльності розглядаємо як форму спілкування педагога з дітьми. Вони здебільшого проводяться з підгрупою вихованців і можуть бути теоретичними, практичними, творчими. Головна увага при цьому приділяється опрацюванню з дітьми малюнка для досягнення його образно-естетичної виразності. Сприймаючи красу, не можна поспішати. Будь-яке захоплення починається з мовчазного споглядання, адже мовчанням іноді можна сказати більше, ніж словами. Тому під час споглядання репродукції пейзажу пропонуємо дітям «увійти» у зображення: уявити себе у цьому місці, озирнутися навколо, вдихнути і відчути пахощі, якими насичене, скажімо, весняне повітря; увібрати очима ніжність весняних кольорів; простягнути долоні до світла і відчути тепло сонячних променів...

Радимо дітям прислухатися до себе: «Відчуваєш? Ти став трохи іншим, тебе переповнюють нові почуття. Спробуй передати їх словами». З дитячих вуст злітають слова захоплення. Але часто дітям, особливо молодшого дошкільного віку, складно висловити свої почуття. Тому допомагаємо малюкам підібрати слова, які передають захоплення, позитивні емоції, естетичні почуття, що переживає дитина під час споглядання прекрасного: «Гарно! Чудово! Надзвичайно! Дивовижно!..»Під час розглядання натури навчаємо дітей сприймати звичайні речі очима художника. Завітав до групи гарбуз — і зустріч перетворюється у справжню казку, герой якої красується перед дітьми щедрими формами, яскравими оранжевими шатами й оптимістичним хвостиком. Милування цим красенем організовуємо так, щоб відкрити дітям таємниці його характеру, настрою, цікавих мандрівок. Ще мить — і групова кімната сповнюється соковитим голосом і веселим реготом гарбуза: це педагог веде емоційно забарвлений діалог з дітьми від імені веселого гостя. Під час такого «спілкування» з натурою вчимо дітей висловлювати свої враження від споглядання, наголошуючи на ознаках, які найбільше сподобалися.

Технології спілкування визначаються, зважаючи на інтереси і потреби дітей. Адже в дошкільному віці провідними є потреби: у спілкуванні (інтелектуально-розвивальне спілкування з педагогом), діяльності (дії з зображувальними матеріалами), визнанні (самовираження, самореалізація, самоствердження). Дослідження свідчать: у цьому віці переважає поверховий, суто емоційний інтерес, здебільшого нестійкий. Хоча не можна заперечувати і наявності пізнавально-когнітивного та художньо-інтелектуального рівнів інтересу. Це зобов'язує більше уваги приділяти змісту спілкування з дітьми під час занять з образотворчої діяльності.. У традиційних методиках інтерес до розвитку зображувальної діяльності підтримують доволі часто штучно. Йдеться про різноманітні «сюрпризні моменти», ігрові прийоми, наприклад, уведення ігрових персонажів, що іноді заважають дітям зосередитися на створенні образу. Досвід та експерименти доводять, що діти, особливо старшого дошкільного віку, потребують серйознішого спілкування, їм подобаються «філософські» бесіди, спільні з педагогом роздуми, відкриття, подорожі, спостереження, обговорення.

Відповідно процес навчання на заняттях із зображувальної діяльності має будуватися так, щоб у дітей формувалися необхідні вміння і навички, куди входять техніка малювання, формоутворювальні рухи, узагальнені способи дій і регуляції рисувальних рухів. Однак навчання графічних умінь не самоціль, а засіб естетичного розвитку; позитивні емоції, які відчуває дитина від того, що вона зуміла зобразити задумане, поглиблює естетичні почуття, допомагає позбутися скутості в роботі. Невміння ж викликає негативні емоції і, як наслідок, — відмову від зображувальної діяльності.

Образи дійсності і мистецтва збуджують і збагачують дитячу фантазію, а втілення їх у малюнок і гру за допомогою виражальних засобів, якими діти оволоділи під керівництвом педагога, закріплює, уточнює ці образи, перетворює їх в основу для формування інших, іще багатших і різноманітніших.

Ознайомлення з художнім приладдям та матеріалами

Від того як ставиться дитина до маленької речі, залежить її ставлення до великого світу.Необхідно навчити дітей змалечку бачити за кожною річчю її історію, характер, якусь таємницю. Тож і навчання малюванню починається з ознайомлення дітей із художнім приладдям та матеріалами. На заняттях «Подорож до майстерні художника», «Пензлик та його друзі», «Таємниця акварелі» діти молодшого дошкільного віку дізнаються про олівці, гуаш, акварель, пензлик, звичайну та воскову крейду тощо. Для такого ознайомлення відводимо значну частину заняття, достатню для того, щоб діти відчули характер художнього матеріалу, пізнали його особливості, розглянули, торкнулися, пофантазували і випробували у малюванні. До малювання необхідно підготувати руку, щоб її рухи були впевнені, вільні і точні. Тому на заняттяхдоцільно використовувати такі сенсомоторні вправи, як «Пензлик танцює», «Пензлик стрибає», «Олівець на прогулянці» тощо.

Цінність цих вправ полягає не лише в тому, що в дитини формується особливе поетичне ставлення до приладдя художника, яким вона користуватиметься, а в тому, що вона починає небайдуже ставитися до всього, що її оточує. Головне - під час таких зустрічей має відбуватися неспішне зацікавлене спілкування. Дитина ще не користується пензлем, але вона вже з ним "спілкується", довіряє йому і трепетно ставиться до його таємниці: як йому подобається мандрувати аркушем, чого він не любить, чого боїться, чого чекає...Цю таємницю складають правила користування пензлем. У такому спілкуванні дитина і пензлик стають друзями, відчувають одне одного. Спокійне, добре, трохи казкове, воно не залишить малюка байдужим, допоможе йому чутливіше реагувати на зовнішній світ, тонше сприймати його(Л. Шульга).

Під час занять із дітьми середнього дошкільного віку ми поглиблюємо їхні знання про властивості вже знайомих матеріалів, а також ознайомлюємо із новими — пастеллю та вугликом («Світ пастелі», «Народження вуглика»). Продовжуємо формувати у дітей навички роботи з художнім приладдям. Діти середнього дошкільного віку продовжують спілкуватись із олівцями, гуашшю, аквареллю, пензликом, крейдочками, фломастерами.. Зустріч із новим художнім матеріалом відкриває дітям таємницю його народження. Звичайна гілочка, зачарована веселим таночком яскравого полум'я, приймає щедрий подарунок вогню - оксамитову чорну сукеночку і перероджується у вуглик. Тендітний, крихкий і тоненький, він ніжним поскрипуванням об аркуш прохає дітей торкатися його обережно, не натискувати на нього, щоб не зламати і не спричинити йому біль. Порівняння чорного оксамиту вуглика з першими вісниками весни - шпаками - лягає пташиним польотом на весняну палітру акварелі, і діти стають свідками нового дива - дружби різнобарвної прозорої акварелі і насиченого таємницею вугілля.

Діти старшого дошкільного віку вже впевнено працюють із художнім приладдям та різними матеріалами: радісно вітаються з пензликом, із насолодою дарують прозору воду акварелі, ніжно тримають пальцями пастель. Тому під час першої зустрічі з тушшю вони можуть порівняти її властивості з іншими художніми матеріалами. На занятті «Зустріч з тушшю» діти із захопленням спостерігають за народженням дивовижної плями і перетворюють її на уявлений образ — тваринку, квіточку тощо.

Кожен предмет для них не лише засіб зображення, а жива істота, для якої малювання - це саме життя. Перша зустріч із тушшю демонструє старшим дошкільникам надзвичайність фарби. Крізь скло флакона-будиночка діти милуються густим, насиченим кольором туші, намагаються відчути її настрій, співчувають самотності, дізнаються про її таємницю. З радістю діти зустрічають ручку з металевим пір'ям, запрошують туш на прогулянку, милуються її тонесенькими і товстими лініями на білому папері. Діти із захопленням спостерігають народження дивовижної плями і активно перетворюють її на уявлений предмет. Спілкування дітей з художнім матеріалом дарує радість натхнення і перетворює малювання в процес насолоди. При ознайомленні дітей з матеріалами перед вихователем стоїть мета одушевити предмети, з якими працює художник, познайомити дітей з особливостями художнього матеріалу: із чого виготовлені, з яких частин складаються, чим відрізняються і т. д., установити відношення між художнім матеріалом і навколишнім світом, познайомити з технікою малювання, оволодіти культурою відносин із художнім матеріалом, розвивати уяву в процесі спілкування з художнім матеріалом

Починаючи малювати, дитина входить у новий світ взаємин. Фарби, пензлі, папір, олівці для неї - не просто засоби зображення. Вони - добрі друзі, які допомагають передати настрій, стан душі маленького художника. Від того, як ставиться дитина до маленької речі, залежить її ставлення до великого світу. Необхідно змалечку навчити дітей бачити в предметі історію його життя, характер, таємницю.

1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка