Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №24 «Вогник» ім. В. О. Сухомлинського комбінованого типу Формування національної свідомості засобами музейної педагогіки



Сторінка1/4
Дата конвертації08.03.2016
Розмір0.62 Mb.
  1   2   3   4
Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №24 «Вогник» ім. В.О.Сухомлинського комбінованого типу

Формування національної свідомості засобами музейної педагогіки

(Матеріали творчої групи)


м.Кіровоград, 2014


Формування національної свідомості засобами музейної педагогіки (матеріали творчої групи)/ Упор. Ніколаєнко Т.Д.

Посібник містить матеріали творчої групи ДНЗ з проблеми «Формування національної свідомості засобами музейної педагогіки».

Основною метою посібника є надання методичної допомоги вихователям щодо проведення занять з використанням експонатів етнографічної кімнати-музею «Бабусина світлиця»

Зміст:
1. Передмова………………………………………………………4

2.Положення про етнографічну кімнату-музей ……………….10

3.Тематика музейних занять……………………………………..13

4. Конспекти занять:

- Розглядання українського одягу (молодша група)……………16

- Мандрівка до бабусиної оселі (середня група)………………..18

- В гостях у гончаря (середня група)…………………………….25

- До бабусі на гостину(середня група………………………........30

- Родина і родинні стосунки (середня група)……………………38

- Мамина турбота (средня група)……………………………… 42

- Мандрівка бабусиною світлицею (старша група)……………..52

- У гості до бабусі Палажки (страша група)…………………….60

- Баббусині ласощі (старша група)……………………………….66

- Чарівна вишиванка (старша група)……………………………..70

5. Використана література………………………………………..79





Передмова.
Василь Олександрович вважав народну педагогіку вираженням духовного життя народу. Говорив, що справжнє трудове життя має починатись у роки дитинства: «Народна педагогіка, яка знає чарівну силу праці, відкрила перед нами джерела виховної мудрості. Ми переконалися, що тепер завдяки праці, в якій є піт і мозолі, і втома, людське серце стає чуйним, ніжним» (т.2-с.554)

«У невичерпному джерелі народної моралі нам треба черпати духовну енергію справжньої людяності, дружби і товариськості, справжнього братства вільних людей» (Сухомлинський В.О. «Батьківська педагогіка» -К., 1978. –с.132).

Музей в сучасному суспільстві – це не лише науково-просвітницький заклад, але й центр культури, який розв’язує завдання розвитку, навчання і виховання особистості. Музейні експонати мають унікальну особливість: впливати одночасно на інтелектуальні, вольові та емоційні сторони особистості дитини. Саме музей дає змогу довести до дітей різноманітність способів, за допомогою яких можна ознайомитися з надбанням культури, сформувати у них стійку потребу отримувати естетичну насолоду від творів мистецтва, поповнювати свої знання про видатних людей, історичні події тощо.

Вже багато років в дошкільному закладі діє етнографічна кімната «Бабусина світлиця», яка постійно поповнюється різноманітними експонатами старовини. Збагативши предметно-розвивальне середовище дошкільного закладу такою складовою, музей, ми розширили навчально-виховний простір, ігрові форми роботи з дітьми.

В нашій етнографічній кімнаті «Бабусина світлиця» є багато цікавих експонатів: гребінка, веретено, глечики, макітри, лопата для подання хліба в піч, рушники, килими;

макети української печі, колиски, скрині, мисника тощо. В етнографічній кімнаті є свій шлях, свої можливості впливати на свідомість дитини, свої завдання:



  • ознайомлювати дітей із історією та культурою українського народу, формувати національну самосвідомість;

  • виховувати повагу до рідної історії та культури, гордість за приналежність до українського народу;

  • виховувати толерантне ставлення до культурних та історичних надбань свого народу, прищеплювати культуру спілкування;

  • стимулювати в дітей та їхніх батьків естетичну потребу в духовному зростанні;

  • формувати початкові уявлення про інтеграцію України в єдиний європейський освітній, політичний та економічний простір;

  • сприяти підвищенню рівня інтелекту, розвитку творчих здібностей дітей.

Музей як засіб пізнання світу має великий потенціал для особистісного розвитку дитини. У ході освітнього процесу в межах музейної педагогіки наші вихованці набувають різних умінь та навичок: сприймати і відтворювати художні образи, висловлювати самостійні судження, інтерпретувати зорові образи тощо.

Ще один напрям музейної педагогіки – формування в дитини єдності пізнавального, естетичного та дієво-практичного компонентів особистості. Акцент на дієво-практичному компоненті особливо важливий, він пов’язаний з процесом переходу від бачення краси до її активного втілення в різних формах життєдіяльності дитини. Дитина набуває навичок активного творчого ставлення до світу..

Музейна педагогіка в нашому дошкільному закладі – це творча діяльність усіх педагогічних працівників, завдяки якій цей напрям успішно розвивається в нас уже протягом багатьох років.

Приємно відзначити, що така діяльність захоплює педагогів, духовно збагачує та розвиває дітей, подобається батькам, вносить радість у повсякденне життя.

На сьогодні в нашому дошкільному закладі створено цілісну систему роботи на засадах музейної педагогіки. Творча група розробила систему занять в етнографічній кімнаті, зібрано чимало практичних матеріалів роботи з дітьми: конспекти занять, сценарії свят, розваг тощо. Вихователем-методистом дані методичні рекомендації по використанню експонатів музею. Вихователі та музкерівники разом планують усю роботу в межах музейної педагогіки.

Заняття із використанням експонатів обов’язково передбачають практичну діяльність дітей, яка знаходить своє вираження в дитячих малюнках, таночках, власних казках тощо. Такі заняття пробуджують у дітей творчу активність, вдосконалюють образне мислення, зв’язне мовлення дітей. Завдяки заняттям у музеї наші вихованці стали більш активним та ініціативним, емоційними і впевненими у собі. У них зріс інтерес до театралізованих ігор, мовлення стало виразнішим, значно збагатився словниковий запас.

Ми вчимо дітей дбайливо ставитися до музейних експонатів, а відтак і до предметного світу в цілому: до особистих речей, книг, іграшок, що дуже актуально в наш час. Культура бережливості щодо творінь людських рук – реальна протидія споживацькому ставленню до життя.

Завдяки музейній педагогіці ми маємо змогу ефективно формувати в кожного вихованця здатність до творчості, розвивати уяву дітей, їхню фантазію, навички продуктивної діяльності (малювання. ліплення, аплікація) та самостійності.

Полюбивши й засвоївши цінності музейного простору, надалі діти стануть вдячними відвідувачами музейних залів і культурних заходів, а отже – інтелігентними, добре вихованими й освіченими людьми.

МАЛЮК В ЕТНОГРАФІЧНІЙ КІМНАТІ
Навчально-виховний аспект народознавства полягає в тому, аби ще з дошкільного віку діти розумом і серцем глибоко пройнялися національним духом, способом мислення і буття рідного народу, прилучилися до його культури. Унікальну можливість реалізувати народознавчі завдання дає музей.

Відвідування етнографічної кімнати потребує попередньої підготовки і не може бути спонтанним.






Алгоритм відвідування кімнати-музею











Знайомство з етнографічною кімнатою почніть ще в групі: налаштуйте дітей на екскурсію, подорож.

Оглядаючи той чи інший експонат, предмет, композицію, обмінюйтесь з дітьми думками. Бажано, щоб тривалість таких занять не перевищувала 30хв, а розповідь вихователя повинна бути доступна і чітка для дітей дошкільного віку.

Педагог може вибирати теми, виходячи з можливостей рівня розвитку своїх вихованців. В ході роботи необхідно використовувати багато мовленнєвого матеріалу, золоті зерна народної мудрості (вірші, казки, загадки, легенди, заклички, прислів’я, потішки), записи музичних творів, малюнки дітей, вироби з природного матеріалу тощо.

Чим більший обсяг матеріалу для вивчення, тим більша необхідність у застосуванні інших видів діяльності: мовленнєвої, образотворчої, театралізованої тощо.

Заняття в етнографічній кімнаті повинні проходити в ігровій формі «Занурення в культуру», коли дитина і педагог входять у реконструйований інтер’єр та переносяться у творчий простір. Протягом усього заняття діти повинні «прожити» певну тематичну ситуацію. Особиста участь кожної дитини, емоційний вплив, пов’язаний із «зануренням», атмосфера почуттів, співпереживання прикрасять отримані знання особистими емоціями дитини, перетворять їх у світосприймання, світобачення, історичну свідомість.

Важливе місце в роботі міні-музею займають заняття для розвитку зв’язного мовлення. На таких заняттях можливо приділити велику увагу підготовці юних екскурсоводів (вчити говорити грамотно, зрозуміло, красиво, чітко, виражати у мові певні думки та почуття. Можна використати такі прийоми, як опис, коментування, опитування, літературний монтаж тощо.

В етнографічній кімнаті потрібно навчати дітей етикету, дбайливо ставитись до музейних експонатів, а відтак і до предметного світу в цілому, до творінь людських рук.

Дорослому варто орієнтуватися на стан дітей, уміти підтримувати їх пізнавальний інтерес. На заняттях важливим є ефект випадковості, сюрпризу, але разом із тим треба зберігати серйозне ставлення до того, що відбувається: будь-яка інформація має бути достовірною.

До проведення занять діти повинні залучити батьків. Саме співпраця з ними дозволить збагатити предметно-розвивальне середовище музею, провести краєзнавчо-пошукову роботу. Така робота зміцнює відносини між дітьми, педагогами і батьками.

Робота в етнографічній кімнаті захоплює педагогів, духовно збагачує та розвиває дітей, подобається батькам, вносить радість у повсякденне життя.



Положення

про етнографічну кімнату-музей «Бабусина світлиця» дошкільного навчального закладу №24 «Вогник» ім. В.О.Сухомлинського


1. Загальні положення
1.1 Етнографічна кімната-музей «Бабусина світлиця» є структурним підрозділом дошкільного навчального закладу №24 «Вогник» ім. В.О.Сухомлинського м. Кіровограда.

  1. Кімната-музей у своїй діяльності керується Законами України «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-ХІІ, «Про музеї та музейну справу» від 29.06.1995 № 249/95-ВР, нормативно-правовими документами Міністерства освіти і науки України, Міністер­ства культури і туризму України з питань діяльності музеїв, цим Положенням про музей, за­твердженим керівником навчального закладу.

  2. Кімнату-музей організовують з метою розширення освітнього простору дошкільно­го навчального закладу; залучення дітей, батьків та педагогів до пошукової, краєзнавчої, художньо-естетичної роботи; виховання шанобливого ставлення до традицій, звичаїв, ремесел українського народу; формування потреби не лише зберігати духовні скарби народу, а й при­множувати їх.

1 4- Профіль і функції кімтати-музею визначаються завданнями дошкільного навчального закладу
2. Основні завдання музею


  1. Основними завданнями кімнати-музею є:

  • здійснювати за допомогою музейних засобів освітню діяльність з виховання, навчан­ня та розвитку дітей;

  • ознайомлювати з історією і культурою українського народу шляхом зібрання, вивчен­ня і зберігання музейних предметів;

  • організовувати культурно-просвітницьку, методичну, інформаційну і виховну діяль­ність, дозволену законом.

  1. Кімната-музей проводить дослідницьку роботу відповідно до його виду; систематично поповнює свій фонд; забезпечує їхнє збереження; створює і поповнює стаціонарні експозиції та виставки.

3. Створення та ліквідація музею


  1. Організація кімнати-музею в дошкільному навчальному закладі є результатом дослід­ницької й екскурсійної роботи педагогів, дітей та їхніх батьків.

  2. Кімнату-музей створено за ініціативи педагогів дошкільного навчального закладу, за участі вихованців та їхніх батьків.

  3. Засновником кімнати-музею є дошкільний навчальний заклад № 24 м. Кіровограда.

  4. Діяльність музею регламентується цим Положенням.

  5. Обов’язковою умовою створення кімнати-музею є:

  • музейний актив серед педагогів та батьків;

  • зібрані музейні предмети;

  • приміщення й обладнання для зберігання та експонування музейних предметів;

  • Положення про міні-музей, затверджене відповідно до чинних правил.

4. Керівництво музеєм


  1. Загальне керівництво діяльністю кімнати-музею здійснює завідувач закладу. Він призна­чає відповідального за збереження музейного фонду та його поповнення, який вирішує питан­ня дислокації міні-музею та режиму його роботи; затверджує план роботи міні-музею; сприяє організації та проведенню навчальних, виховних, методичних та інших заходів на базі міні- музею.

  2. Виконавчим органом кімнати-музею є творча група. Її кількісний склад визначається ха­рактером і обсягом роботи міні-музею. Творча група вирішує питання включення до фондів музею пам’яток історії, культури і природи, які надійшли під час комплектування; обговорює та подає на затвердження плани роботи; звітує про пошукову, дослідницьку роботу.).

5. Господарське утримання і фінансування
6.1. Міні-музей у своїй роботі використовує навчальне обладнання, кабінет та інше май­но навчального закладу. Витрати, пов’язані з пошуковою роботою, придбанням інвентарю, об­ладнання, технічних засобів та оформлення міні-музею, проводиться за рахунок залучення позабюджетних коштів.

ТЕМАТИКА МУЗЕЙНИХ ЗАНЯТЬ
Група раннього віку


  • Моя сім’я (мама, тато, братик, сестра, дід, баба)

  • У бабусиній світлиці (предмети домашнього вжитку, правила користування)

  • Горіхова скриня (народні ігри)

  • Подаруємо калиноньці червоні намистинки (малювання пальцями без допоміжних матеріалів)

  • Колисала мене мати (українські народні пісні, колисанки, підспівування, гра на музичних інструментах)

  • Одягни ляльку (український костюм)

  • Лялька в українському вбранні (лялька, українське вбрання


Молодша група


  • Хата моя, біла хата (народні традиції, її прикрашення)

  • Хустка – український оберег (декоративний розпис)

  • Розглядання українського одягу (назви, малювання намиста)

  • Українська іграшка (українська народна іграшка)

  • Віночок (дівочий оберіг)

  • У бабусиній світлиці (житло, предмети побуту)

  • Писанка-крапанка (види розпису писанок)

  • Колихала мене мати (колисанки, українські народні пісні, культ матері)

  • До бабусі на обід (традиційні українські страви, правила поведінки)

  • Коза рогата (українські народні ігри)

  • Чарівні вишиванки (прикрашення одягу)

  • В гостях у бабуся (предмети домашнього вжитку, українські страви)


Середня група


  • Мандрівка до бабусиної оселі (житло, предмети побуту)

  • Бабусина хата (інтерєр, колискові)

  • Мамина турбота (українська народна творчість, страви української кухні);

  • В гостях у гончаря

  • Родина, родинні стосунки. Символи родини (світлиця, піч, вінок)

  • До бабусі на гостину (українська оселя, обереги-символи)

  • У бабусиній скрині (український народний одяг)

  • Ой на плоті, на кілочку (український посуд)

  • В гостях у майстрів (кераміка, вишиванки)

  • Великдень (розпис писанок, випікання паски)

  • Віночок (дівочий оберіг)

  • Сопілка з маминої калини (дерева-символи українського народу, інструменти)

  • Колишися, колисонько (колискові пісні, знайомство з колискою)

  • В гостях у дядька Панаса (українські народні ігри)

  • Наша мова барвінкова (фольклорні жанри українською мовою, інтер’єр)


Старша і підготовча група


  • Бабусині ласощі (українські страви)

  • Чарівна вишиванка (краса українських вишивок)

  • Побут української хати (піч, рушники, посуд)

  • В українській світлиці (предмети побуту, національна кухня)

  • Мандрівка бабусиною світлицею (житло, предмети побуту)

  • В гості до бабусі Палажки (українські звичаї, старовинні речі вжитку)

  • Україна славиться майстрами (народні ремесла: гончарі, різьбярі, ковалі, вишивальниці, ткалі, лозоплетіння)

  • Різдво Христове (звичаї українського народу)

  • Великдень (паска, писанка, крашанка)

  • Українські народні казки про тварин (народне слово)

  • Народна іграшка (її різновиди, значення в житті українського народу)

  • Хліб наш насущний (обряди, повязані з ним)

  • Я візьму свій рушник (українські орнаменти)

  • Народження дитини (хрещення, купання)

  • Тарас Шевченко – син України (доля українського народу)

  • Культура поведінки в сім’ї (шанобливе ставлення до батьків, старших членів родини)

  • Бабусин посуд (декоративно-ужиткове мистецтво)

  • В бабусиній скрині (український одяг)

  • Традиції українського народу (спадщина обрядова, традиційна)

  • Народна мудрість (прислів’я, приказки, заклички)


РОЗГЛЯДАННЯ УКРАЇНСЬКОГО ОДЯГУ

(інтегроване заняття для молодшої групи)
Мета дати дітям уявлення про український одяг, навчати правильно називати предмети українського одягу, вдосконалювати уміння правильно вживати іменники з прийменниками, навчати співвідносити за кольором і розміром предмети одягу, закріплювати навички малювати круглі форми (намисто). Розвивати зв’язне мовлення, орієнтації у просторі, дрібну моторику пальців рук, увагу. Виховувати естетичний смак, уміння слухати інших, бажання допомагати іншим.

Словник: збагачувати словник іменниками: сорочка, спідниця, шаровари

Обладнання:.лялька в українському вбранні, козак, намисто, папір з намальованими ниточками, пензлі. жовта та червона фарба, вода, серветка, площині силуети ляльок та одяг для них.

Хід заняття:

(Заняття проводиться підгрупою в Бабусиній світлиці.Заносять ляльки в українському вбранні)

- Доброго дня! Мене звати Марійка.

- А мене Іванко. А вас?

(діти знайомляться).

- Подивіться, яка красиві лялька-дівчинка та лялька-козак.

- У що вони одягнені?

- Що вони взули на ніжки?

- Що одягнули на голівку?

- Що у дівчинки на шиї? (намисто)

- Ця прикраса оберігає Марійку від застуди, злої напасті. Це оберіг дівочий.

- У наших Марійки та Іванка багато друзів українців. Давайте допоможемо їм одягнути своїх друзів в українські костюми.

Дидактична гра «Одягни ляльку»

Пропоную дітям на площинні фігури дівчинки та хлопчика одягнути сорочку, спідницю, шаровари, чобітки,віночок зі стрічками.

Коли одягнули дівчинку в українське вбрання, запитую

- Хто ти, дівчинко маленька?

Від імені дівчинки розповідаю вірш:

Я – україночка від року,

Землі цієї краплинка.

Я – доля рідного народу,

його дитина –українка.

- Хто ти, хлопчику маленький?



так само від імені хлопчика розповідаю:

Українець я маленький,

Україна – край рідненький,

Вірний син свого я роду,

Українського народу.

- Я – українка, ти – українець, ми всі – українці.


- Лялька Марійка чомусь засмучена, бо у її подружок немає такого красивого намиста, як у неї.

Розповідь вихователя.

Намистинки схожі на ягоди калини. А це оберіг українських дівчаток, краса та врода, здоров’я та сила.

Пропоную дітям, щоб лялька Марійка не засмучувалася, намалювати намистинки так, як вони і нанизували їх, чергуючи червоні та жовті намистинки.

Показую прийоми малювання. Використовую в роботі такі прийоми малювання: малювання кінчиком пензля, з’єднування прямої лінії в кільце та розфарбовування.

Самостйна робота дітей.

Лялька Марійка з іІванком розглядаю роботи та дякують дітям за таке чудове намисто для їх друзів – українок.

Гості прощаються і йдуть.
Підведення підсумків.
МАНДРІВКА ДО БАБУСИНОЇ ОСЕЛІ

(заняття для середньої групи)

Мета. Поглибити і розширити знання дітей про українське житло, предмети побуту та їх призначення; розвивати інтерес до історії українського народу; виховувати повагу до народних традицій.

Словник. Сіни, ступа, кочерга, рогачі, долівка, сволок.

Обладнання. Приміщення, оформлене як українська хата; малюнок ступи, пензлики, фарби (гуаш), вода, макет печі; спечений хліб із ягідками калини; віночок з верби, записи пісень «Смерекова хата», «Моє рідне село».

Вихователь. Діти, до садочка надійшов лист. Давайте прочитаємо, хто і що нам написав (читає листа).

«Добрий день, любі дітки. Приходьте до нас у гості. Ми на вас чекаємо. До побачення. Бабуся Палажка і дід Панас».

— Ну що, йдемо у гості?

(Звучить запис пісні «Смерекова хата». Діти заходять до етнографічної кімнати. Назустріч їм бабуся Палажка. Вітаються).

Баба Палажка. Заходьте, гості дорогі! Я дуже рада вас бачити у своїй хаті. Як говорить народне прислів'я: веселий гість — дому радість. Ось і я хочу, щоб у мене в хаті було радісно від ваших голосів. Сьогодні я запрошую вас у мандрівку по своїй оселі. Як називається моя оселя? (Хата).

Діти, для чого будується хата? Але хата не тільки місце проживання. У кожній хаті є свої життєві правила, звичаї, традиції. У кожній хаті повинні бути спокій і любов. У таку хату і гості йдуть із радістю.

Кожна хата починається із сіней. Це таке невелике приміщення, у якому можна зберігати коромисло, деякі знаряддя праці, побутові речі. Ще сіни служать для збереження тепла у хаті взимку. Тут зберігають і ступу.

Вихователь. Бабусю, а що таке ступа?

Баба Палажка (показує ілюстрацію). Ось погляньте, це такий дерев’яний предмет, у якому товчуть (розбивають) мак, просо, гречку. Назва «ступа» походить від слова ступати. Ступу робили зі стовбура товстого дерева. Відрізали частину стовбура, видовбували посередині заглибину (ямку), оббивали ступу в середині залізом. Зверху закріплювали товсту колоду з наконечником, теж оббитим залізом. Цей наконечник опускається в заглибину і б'є по зерну, яке засипають у неї. А ось у мене настояний товкач (макогін), яким товкли мак, картоплю тощо.

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка