Довідка На початку січня 1918 р розпочався останній етап Української національно-демократичної революції



Сторінка1/12
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.7 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
В С Т У П
Виховання дітей та молоді — одна з основних функцій суспільства, через яку передається від покоління до покоління життєвий досвід, багатство знань і культурна спадщина народу.

Досвідчені учителі добре знають, що зазвичай виховує дитину не стільки сам захід, скільки підготування до нього. Розучуючи репліки, тематичні вірші, учень мимоволі переймається темою заходу, усвідомлює її важливість. Саме тому у даному посібнику подаються виховні заходи на різну історичну тематику. Розучуючи ролі, виготовляючи власноруч декорації та костюми, школярі отримують чудову нагоду виявити особисті таланти, відчути свою необхідність у вирішенні того чи іншого виховного питання. Переважна більшість запропонованих сценаріїв побудована таким чином, щоб у заходах могли брати участь не лише дійові особи, але й усі глядачі: висловлюванні особистої думки на запитання, у різноманітних іграх.

Даний посібник стане у пригоді вчителям історії, класним керівникам, педагогам-організаторам.

На Аскольдовій могилі поховали їх…
Історична довідка

На початку січня 1918 р. розпочався останній етап Української національно-демократичної революції.

6 січня радянські війська з Харкова і Лозової розгорнули наступ у північно-західному напрямку на Полтаву і Київ. На столицю спрямувалося вістря наступальних операцій армійських груп із півночі. Було забезпечено вирішальну перевагу в силах і засобах. Радянські війська діяли рішуче і нещадно, прагнучи деморалізувати противників. Перед захопленням Полтави М. Муравйов оголосив: «Я дав Наказ вирізати всіх оборонців місцевої буржуазії». Чим ближче наближалися війська до Києва, тим жорстокішим ставали методи ведення війни.

На Київ наступали в основному російські радянські війська. Участь у поході кількох українських частин Ю. Коцюбинського, який був призначений головнокомандуючим усіма військами УНР, хоча ніякого впливу на прийняття рішень не мав, повинно було засвідчити, що на Київ наступають українські радянські сили, а не російські війська. Наступ просувався досить швидко, і за допомогою місцевих більшовиків були послідовно захоплені Полтава, Костянтиноград, Ромодан, Лубни, Лохвиця, Гребінка.

У цей час Московський загін особливого призначення під командуванням Знаменського зайняв Глухів і Кролевець, а частини Берзіна — Бахмач і Конотоп. У Бахмачі всі три армійські групи — Берзіна, Знаменського і Муравйова — з'єдналися під загальним командуванням останнього. Залізничний шлях зв'язував Бахмач із Києвом. Саме вздовж цього шляху і продовжили наступ об'єднані радянські сили. Зупинити їх було нікому. Головні сили, підпорядковані Центральній Раді, були зосереджені на Правобережжі, де стримували наступ на Київ фронтових збільшовизованих частин російської армії. Лише під станцією Крути на прогоні Бахмач — Ніжин нашвидкуруч зібраний загін під командуванням сотника Омельченка, який складався із 300 студентів, гімназистів-старшокласників і військових курсантів спробував перекрити шлях радянським військам. Більшість із них загинули. Ті, кому вдалося вціліти, розібрали колію і зуміли на декілька днів затримати наступ. Сталося це 16 січня 1918 року.

17 березня 1918 р., коли більшовики залишили Київ, а в столиці знову перебувала Центральна Рада, тіла 27 юнаків, які загинули в бою під Крутами, були перевезені до Києва і перепоховані на Аскольдовій горі.



Крути ввійшли в історію України як символ національної честі.

1-й читець.

І знов, у котрий це вже раз,

Зійшлися ми в одній родині,

Щоб пом'януть той славний час,

Коли в офіру Батьківщині

Себе принесли кращі з нас.

Нема любові понад ту,

Що окропила кров'ю Крути,

І ту гарячу кров святу

Повік Вкраїні не забути.

2-й читець.

Руки мліли з імперськими путами,

Вкотре ми схотіли порвати.

Впали ми героїчно під Крутами,

Щоб воскреснуть тепер і встати.

3-й читець.

Спливуть часи, мов наводки дніпрові,

Одвічну мрію здійснить Україна.

Й під Крутами, на плитах мармурових,

Про вас лунатиме пісня соколина.

(Лунає пісня «Слава героям Крут»).

4-й читець.

Вони лежать навіки молоді,

Ставні й веселі, з усміхом щасливим,

Готові чути поклик, як тоді,

Коли на бій ішли з бадьорим співом.

Сумні батьки й жалобні матері,

Минувши повз Аскольдову могилу,

Мовчазно зрять, як страдницькій порі

Журба вербу вколисує похилу.

Лихі вітри, гойдайте верховіть

Живого свідка бойових крутянців!

Та не турбуйте корені, не гніть

Святих дерев, що знали новобранців.

Безвусі, юні, вічно молоді,

Ви клали голови за рідний Київ,

Скріпивши крок державницькій ході,

Вписавши подвиг у свободи вияв.

Яр Славутич

5-й читець.

Як сніги покривають землю, .

Як нам білим встелять путь

Спом'янемо тую славу,

Що осталась нам з-під Крут.

Не шукайте Термопілів,

Тільки Крути спогадай,

Де спартанці-українці

Полягли за рідний край.

Триста юних одчайдухів,

В сто крат більший був там враг,

Не вступились, не подались,

Всі лягли там на полях.

П. Тичина

1-й читець.

Це правда: кров з каміння може змити дощ,

Червону фарбу хустина може стерти,

Але наймення ваші, багряніші від рож

Горять у просвіті на плитах незатертих.

2-й читець.

Супроти чужої навали,

Супроти смерті — в стужу, сніг,

Ось тут вони, ось тут стояли.

І всього жменя — триста їх.

1-й учень. Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, снить у знаних і безіменних могилах, розкиданих по рідній і чужій землі, — присвячується.

2-й учень. Цвіту нашого народу, його славним синам і дочкам, які у розквіті своїх духовних і фізичних сил віддали молодість і найдорожче, що є в кожного з нас, життя, — присвячується.

3-й учень. Тим, кого в умовах більшовицької тиранії ми повинні були забути і викреслити зі своєї нам'яті та історії, героям, які полягли в страшному бою під Кругами — присвячується.

4-й учень. У 1917 році в Росії відбулася Лютнева революція. Розпочався розпад «тюрми народів» У березні зароджуються паростки молодої Української держави.

5-й учень. У важких умовах економічного хаосу, політичної боротьби різних партій, не зважаючи на постійні дії провокаційних антиукраїнських сил, Центральна Рада приймає ряд законодавчих актів, що призвело до проголошення незалежної України.

6-й учень. Через віки, через страждання й муки, з мільйонами жертв йшла Україна до жаданої волі, проголошеної 22 січня 1918 року IV Універсалом.

(Лунають дзвони (фонозапис), звучать слова. «Всюди воля! Всюди слава! Повернулась нам держава! Бог Всевишній дав її піднімаймось із руїн!». Входять двоє учнів у чорних костюмах).

1-й учень. Народе України! Твоєю силою, волею, словом утворилася на українській землі вільна Українська Народна Республіка. Здійснилася давня мрія твоїх батьків, борців за волю і право робочого люду!

2-й учень. Та у важку годину народилася воля України. Чотири роки жорстокої війни обезсилили наш край і народ. Фабрики не виробляють товарів, залізні дороги розбиті, страшена інфляція. Кількість хліба зменшується. Настає голод.

1-й учень. А тим часом петроградський уряд Народних Комісарів оголосив війну Україні, щоб повернути Українську Республіку під свою владу, і посилає на наші землі свої війська, які грабують селян, убивають невинних людей і сіють анархію.

2-й учень. Для того, щоб привести свій край до ладу, закріпити революцію і нашу волю, ми, Українська Центральна Рада, оповіщаємо всіх громадян України: «Віднині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу. Всіх громадян самостійної Української Народної Республіки зазиваємо непохитно стояти на сторожі добутої свободи і прав нашого народу й усіма силами боронити свою долю від усіх її ворогів».

(Лунає пісня «Встань, Україно, з колін»).

3-й учень. Проголошення самостійної України стало «кісткою в горлі» російського керівництва.

(У мікрофон чути голос: «Нам необходимо возвратить Украйну России, без Украины нет России. Без украинского угля, хлеба, соли, Черного моря Россия существовать не может, она задохнется.

Отправляясь в Украйну, помните, что для достижения своей цели все средства одинаково хороши. Ни на одну минуту не забивайте, что Украйна должна быть нашей. Желаю вам полного успеха».

Троцкий).

4-й учень. Та за словами не стало й діло. 30-тисячне військо більшовиків під командою О. Антонова та царського полковника М. Муравйова рушило в Україну.

5-й учень. Січень. 1918 рік. Ситуація на нашому північному фронті склалася дуже несприятлива. Армія під проводом Муравйова наближалася до Києва. Всі боєздатні війська були відправлені на фронт.

6-й учень. Але ситуація на фронті вимагає свіжих військових частин. Із відома Секретаріату у військових справах на фронт відправляють студентський курінь із курсантів військового училища і студентської молоді. Найстаршому з них було — 23, наймолодшому — 15.

1-й учень. Більшість із них жодного разу не тримала рушниці в руках, не бачила війни у вічі.

2-й учень. Треба вважати, що ті, хто посилав студентський курінь, були певними, що буде підтримка іншої військової частини. Але сталося не так...

1-й читець.

Над Крутами круки

Під круками Крути

Зійшлося юнацтво,

Щоб волю здобути.

Сніги зледенілі

І темінь іскриста

За Крутами в скруту

Зійшлося їх триста.

Білим снігом мело,

Чорним громом гуло,

Їх там триста як скло,

Їх там триста як скло.

Під круками Крути

Під Крутами круки

Заклякли, як колоди

Зморожені руки.

Настелено в полі

Кривавої вати,

Щоб їм молоденьким

Переночувати.

Білим снігом мело,

Чорним громом гуло,

Їх там триста як скло,

Їх там триста як скло.

Моя Україно,

Мій Києве-княже

Ця юнь безборонна

За тебе поляже.

Щоб ми їх посвяти

Не смівши забути,

Своїм воскресінням

Помстились за Крути.

Б. Стельмах

3-й учень. 29 січня ешелони Червоної армії підійшли до станції Крути і висадили десант. Певно, їм було відомо, що якась українська частина зайняла позиції під станцією Крути і перегородила їм шлях на Київ.

4-й учень. О 10 годині ранку розпочався наступ більшовицьких військ. Мороз. Вітер. На місцевості не було жодного укритгя. Юнаки лежали на голому снігу.

5-й учень. Не відкриваючи вогню, загони широкою лавою пішли на курінь.

Зав'язалася перестрілка. Серед юнаків були перші жертви, які нерухомо лежали на снігу. Чути стогони поранених, але українці з рідкісною впертістю і відвагою боролися далі. Ніхто з них не думав про відступ, усі продовжували лежати і стріляти, хоча небезпека оточення була вже очевидною.



6-й учень. Ворожий обхід лівим і правим крилом зімкнувся. Відступати було пізно. Напівзамерзлі юнаки з великими труднощами володіли зброєю, а ноги, які зовсім заклякли, відмовлялися рухатися.

1-й учень. Із останніх сил боронилася молодь від ворога, який на короткій дистанції розстрілював її, а потім почав колоти багнетами.

...Близько 15 години все скінчилося, на снігу лишилися трупи юнаків...



2-й учень. Під Крутами в бою полягло 300 студентів і 10 старшин.

2-й читець.

Як сніги покриють землю

Рядном білим, — не забудь

Спом'янути тую славу,

Що лишилась нам з-під Крут.

Триста юних отчайдухів...

Стократ більший був там враг, —

Не вступились, не подались,

Всі лягли там на полях.

Вічну славу здобували

Україні біля Крут,

Не забудь героїв триста,

Спом'яни їх, не забудь.

Д. Гавриш

(Гасне світло. На сцену. виходить група юнаків та дівчат і запалюють свічки).

3-й читець. Під Кругами полягли студенти: Попович, Шульгін, Божинський, Дмитерко, Пурік, Шерстюк, Борзенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сірук...

4-й читець. Гімназисти: Соколовський, Тарновський, Ганкевич, Ігнаткевич, Пінський, Сотник, Омельченко та багато інших.

1-й читець.

На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять учнів-українців,

Славних, молодих...

На Аскольдовій могилі

Українській цвіт! —

По кривавій, по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадника рука? —

Квітне сонце, грає вітер

І Дніпро-ріка...

На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай! —

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих, —

На Аскольдовій могилі

Поховали їх.

О. Яворська

3-й учень. Нехай пам'ять про наших героїв, які загинули під Кругами, буде вічною.

4-й учень. І нехай їхня смерть буде для нас прикладом, як треба любити свою Батьківщину.

(Група відходить, гаснуть свічки, спалахує світло).
2-й читець.

Народе мій, для всіх завжди відкритий

Не вір, що воля з'явиться сама,

Не дай себе підступно обдурити,

Мовляв, дороги іншої нема,

Як знову йти до старшого нам брата

Просить своє... й на весь світ працювать,

Не дай себе до нитки обідрати,

Зумів же двічі пута розірвать.

Не вір невтомним брехунам пихатим.

На жаль, такі синочки в тебе є,

Що все на світі ладні обібрати,

Купити, перезрадити, продати,

Священну волю навіть розіп'яти,

Покривдить рідну матір, осміяти,

Щоб тільки крісло втримати своєю

Народе мій, великий, український,

Як буде в тебе воленька свята,

То буде й коровай, і мед по вінця,

Не зразу, та на вічнії літа.

5-й учень. Страшно вмерти, але ще страшніше загинути марно. Минугь роки, десятки рокій, століття — пам'ять про юнаків-героїв не згине вовік. Вона світитиме не тільки українцям, усім, обраним Богом людям, які покладають своє життя во ім'я брата свого.

Для нас могила ця лишиться на віки полум'ям віри, вона дала нам незабутнє минуле. У хвилини відчаю, у хвилини занепаду, в хвилини знесилля будуть приходити до неї старі й малі, щоб підживитися тим святим вогнем ентузіазму, який палатиме тут і під камінним хрестом.

...Цей день стане днем усієї шкільної молоді України. З року в рік тут складатимуть братську присягу ті, хто повинен переступити поріг життя...

(Учень зачитує уривок із траурної промови письменниці й громадського діяча Людмили Старицької-Черняхівської на похоронах студентів, які загинули під Крутами).



3-й читець.

Нехай ім'я Твоє святиться,

Ті жертви, труд і кров,

Батьківська земле, Україно,

Для тебе вся любов.

Нехай буде навіки слава,

Батьківщино, Тобі

І тим усім синам твоїм,

Що впали в боротьбі.

Світи ж нам Сонце наше ясне,

І золоти колосся нив,

Щоб жили вільні ми і щасні,

А Бог щоб нас благословив.

(Усі разом співають Гімн України «Ще не вмерла Україна»).

Волі народної дзвін
(Літературно-музична композиція в пам’ять про загиблих під Крутами)

Шкільний зал прибраний квітами і рушниками, вишитими червоним і чорним кольорами. У центрі сцени прикрашений калиною і чорними стрічками плакат з датою: 29 січня 1918 року, а нижче слова відомої пісні українських січових стрільців:

Ви за свободу гинули без скарги

Серед пожеж і руїн.

Вічна вам пам'ять, вічна вам слава

І наш доземний поклін.

Під плакатом на столі хліб-сіль і свічки. Біля столу учень, він тримає національний стяг, перевитий чорною стрічкою.

Лунає траурний дзвін. Звучить фонограма журного речитативу-голосіння. Поволі гасне світло.

Голос поза сценою (чоловічий). Історія знає багато жертв в ім'я ідеї, але аналогічної Крутам не було.

У часи хрестових походів відвойовувати Єрусалим ішли охоплені ентузіазмом діти. Вони гинули зі світлою вірою в Царство небесне і вічне життя. Билися до загину впевнені у своїй перемозі юнаки Греції та Риму.

А що було у нас, під Крутами? Хто були ті юні завзятці? Чи вірили вони у свої сили? Чого прагнули гімназисти 6, 7, 8-х класів і молоді студенти, що не визнавали війни і смертної кари, засуджували будь-яке насильство, а тим паче — вбивство?

Коли вдарив останній час молодої України, вони — 300 юнаків — пішли проти 13000 більшовиків. Сподівались засипати своїми тілами повінню прорвану гатку. І полягли всі...Чи ж вони не відали, проти кого йшли?



Голос поза сценою (жіночий). У наших предків був звичай у день поминання могили мертвих встеляти квітами і запалювати на них свічки. Тож нехай наш зал сьогодні, 29 січня, стане поминальним храмом.На сцену виходять троє дівчат і троє хлопців у чорному, дівчата запалюють свічки.

Перший хлопець. 7 листопада 1917 року Центральна Рада, виконуючи волю українського народу, проголосила Українську Народну Республіку. А вже через три дні, 10 листопада 1917 року, у Петрограді було прийнято рішення послати армійські частини для придушення «контрреволюції» на півдні Росії. До контрреволюції віднесли і Центральну Раду, оскільки вона, на думку Раднаркому, мала буржуазний характер. Про це прямо було сказано у зверненні Раднаркому від 26 листопада 1917 року «До всього населення»: «Буржуазна Центральна Рада Української Республіки, що веде боротьбу проти Українських Рад, допомагає Капедіну стягувати війська на Дон, заважає Радянській владі спрямувати необхідні військові сили по землі братерського українського народу для придушення каледінського заколоту».

Так розпочалася війна Радянської Росії із законною владою в Українській Народній Республіці, а фактично — з незалежністю українського народу.



Другий хлопець. Раднарком оголосив в Україні стан облоги і зобов'язав місцеві революційні гарнізони «діяти з усією рішучістю проти ворогів народу, не чекаючи ніяких вказівок зверху». На виконання наказу Леніна главковерх М.В. Криленко 16 грудня 1917 року видав наказ №80 по армії і флоту про боротьбу з Центральною Радою. Таким чином, в Україні розгорнулися три революційні армії російських радянських військ.

Першою революційною армією командував колишній царський підполковник, лівий есер М.О. Муравйов, який 5 січня 1918 року повідомив з України В.О. Антонову-Овсієнку: «Наказав нещадно вирізати всіх захисників місцевої буржуазії».



Третій хлопець. 17 грудня 1917 року Центральна Рада отримала радіограму від більшовицького Раднаркому з ультимативною вимогою «зректися спроб дезорганізації спільного фронту», «без згоди верховного головнокомандуючого Раднаркому не пропускати жодного війська, що йде в бік Дону й Уралу», «надавати допомогу радянському війську в боротьбі з контрреволюційним повстанням Каледіна», «припинити будь-які спроби роззброювання радянського війська й червоної гвардії в Україні». Великодержавний ультиматум було відхилено. Тоді 30-тисячна більшовицька армія під командуванням Антонова-Овсієнка розпочала проти УНР війну.

Спочатку гучно, а потім стишено лунає пісня «Ой у лузі червона калина».

Перша дівчина. Наприкінці грудня окуповано Харків, Полтаву, Чернігів. 8 січня 1918 року на Чернігівщину боротися проти окупантів вирушила військова школа в кількості 600 чоловік під орудою сотника Носенка. Разом з іншими вона боронила вузол Бахмач — Конотоп. Безперервні бої тривали до 28 січня.

Друга дівчина. А в Києві палицю в колесо національного воза встромляють збільшовизовані робітники військового заводу «Арсенал», піднявши в середині січня заколот проти Центральної Ради. Заколотники були приборкані. Та їм на допомогу поспішило сп'яніле від легких перемог шістдесятитисячне військо балтійських та чорноморських моряків. З цією навалою справитися не вдалося.

Третя дівчина. Останні дні січня 1918 року. Щоб стримати просування до Києва більшовицьких орд, був наспіх сформований і відправлений поїздом до Бахмача допоміжний курінь студентів — січових стрільців під командуванням сотника Омельченка.

29 січня вдосвіта поїзд із підмогою зупинився на станції Крути, де прибулі зустрілися із залишками гайдамаків, що відступали від станції Макашин. Тут зібралось юнкерів, студентів і гімназистів — 250 чоловік, гайдамаків і вільних козаків — 100, на всіх було три гармати сотника Семена Лощенка.



Дівчата і хлопці в чорному виходять. На сцену підіймаються 6 учнів, стають попарно.

Перший учень читає вірш Богдана-Ігоря Антонича «У січневе свято».

Рік вісімнадцятий — надії і тривоги —

Родився в куряві натхненних, віщих бур.

Не маки — це стяги квітчались на дорогах.

1 військо підіймалось на шляхах, мов мур.

Рік вісімнадцятий — тривоги і наді —

Здіймався в сяйві здійснених, прадавніх мрій,

І Київ, місто над містами, знов завії

І війни зустрічав, полки відважні й бій.

Нові бійці, нові поети виступали,

Вночі Грушевського хилилась голова,

Коли складав рядки нових універсалів

І змістом буряним запалював слова.

Такі близькі й далекі,

І найдорожчі, й надуживані найбільш:

Вона — одна і самостійна, правда й воля —

Слова, що палять і п'янять, мов темний хміль.

Горіння літ, що буйним спалахнули палом,

Коротку славу, що дзвеніла по землі,

Згадаймо мовчки й перед тінню днів минулих,

Задумавшись хвилину, чола похилім.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка