Довідка На початку січня 1918 р розпочався останній етап Української національно-демократичної революції



Сторінка11/12
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.7 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

Учитель. Коли ж тризуб став національним символом народу? За найдавнішими переказами тризуб і жовто-блакитна барва були символами легендарної Атлантиди, і нібито їх шанували наші пращури, нащадки атлантів. Чи ймовірно це?

У древніх греків тризуб був знаряддям бога морів та мореплавства Посейдона.



Учениця. Атлантиду, як твердять легенди, затоплену водами моря, заховав на морському дні Посейдон (котрий і зараз вірний своїй символіці голубе вбрання і золотий тризуб). Як відомо, українські землі не заливалися водами морів і океанів. Навіть якщо міфи не відбивають реальності і жодної Атлантиди не було ніколи, все одно — тризуб, за свідченням археологічного аналізу наскельних знаків, гончарних виробів, зброї, монет, прикрас та інших матеріальних знахідок, з найдавніших часів шанувався в Україні як могутній магічний знак життєстворення.

Учень. Після занепаду Скіфської держави тризуб і надалі існує в Причорномор'ї. Традиція саме цих знаків Північного Причорномор'я і знайшла продовження в тому, що тризуб визнано національним символом України.

Учитель. Яка ж історія Державного Прапора України?

Яким був прапор великого князівства Київського — достовірно сказати важко. Одна з перших згадок про синьо-жовтий прапор стосується XV століття, а саме великої битви під містечком Грюнвальдом у Німеччині між німецькими рицарями та об'єднаними військами Польщі та Литви, серед яких були й українські галицькі полки.

Вони виступали під прапором, тло якого було синього кольору, а лев, що спирається на скелю, — жовтого. Синій і жовтий кольори поєднували також і на деяких козацьких прапорах.

Учениця. Синя і жовта барви найчастіше трапляються в козацькому одязі часів Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького (16481654 рр.), а пізніше — в одязі гайдамаків за Коліївщини.

У жовтні 1848 року Головна Руська Рада у Львові ухвалила символами українського народу герб Романовичів — золотого лева на блакитному полі і похідне від нього жовто-синє сполучення кольорів прапора. Порядок кольорів не був установлений, тому вживали як жовто-сині, так і синьо-жовті та їх поєднання.

Жовто-сині прапори використовували українські січові стрільці. 22 березня 1918 року Центральна Рада в Києві ухвалила закон про Державний прапор Української народної Республіки — жовто-блакитний. Вибір кольорів був умотивований такими міркуваннями: символами України є чисте небо — символ миру (синій колір) та пшеничне поле — символ достатку (жовтий колір).

Але у березні 1919 р. прапором Української радянської соціалістичної республіки стає червоне полотнище із золотими ініціалами.



Учень. А 21 листопада 1949 р. Президія Верховної ради української республіки ухвалила новий прапор: горизонтальні смуги: червона і блакитна. На верхній червоній смузі — золотаві схрещені серп і молот, над ними п'ятикутна червона зірка. Така символіка невластива давнім історичним кореням.

І ось 28 червня 1996 року о 9 год. 19 хв. було прийнято Конституцію України, де записано (зачитується частина ст. 29 Конституції України, що стосується Державного прапора України). Державний прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смут синього і жовтого кольорів.



Учитель. Кожен із нас неодноразово чув слово «гімн». А чи замислювалися ви — для чого різні держави мають свої національні гімни? Що означає слово «гімн»? Коли з'явились гімни і чому?

Учениця. Гімн (у перекладі з грецького похвальна пісня) — тепер урочиста пісня, що є символом державної єдності. У стародавній Греції ними возвеличували богів і героїв.

Гімн в міждержавних відносинах відіграє роль візитної картки держави. Кожна людина повинна знати гімн своєї держави, усвідомлювати і пишатися величчю і минулого і майбутнього свого народу.

В основу сучасного державного гімну України покладено мелодію пісні XIX ст. Михайла Вербицького на слова Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна», якій вже 140 років. Ця пісня була також давнім гімном Української Народної Республіки. Нині вона знову стала загальновизнаним всеукраїнським гімном.

Учитель. Під час проведення офіційних церемоній та урочистих заходів обов'язково вноситься і виноситься Державний Прапор України і звучить мелодія Державного Гімну «Ще не вмерла Україна».

Під час цієї церемонії поводження дітей і дорослих повинно бути особливим. Припиняється будь-яке переміщення та розмови, всі присутнім, бажано прикласти руку до серця, повернутись обличчям до Державного Прапора України, стояти струнко. Військові віддають честь Державному Прапору.



2-й ведучий. Ви — майбутнє України. Тож своїми знаннями, здобутками підносьте її культуру, своїми досягненнями славте її. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю так, як заповідав великий Тарас, бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народ і його мелодійну мову. Шануймо себе і свою гідність, і шановані будемо іншими.

Нехай щоденним вашим гаслом будуть слова:



Не дуріте самі себе,

Думайте, читайте.

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Учень.

Все, що мріялось віками,

Сповнилось, настало!

«Ще не вмерла Україна», —

Гордо прозвучало.

(Звучить Державний Гімн України).

Козацька берегиня
Читець.

Було колись — в Україні

Ревіли гармати;

Було колись — запорожці

Вміли панувати.

Панували, добували

І славу і волю.

Ведучий. З давніх-давен людям відомо: «дерево життя»— це гілочка, на якій ростуть три листочки. Перший листочок — символ минулого часу, другий — сучасного, а третій — майбутнього. Зображення «дерева життя» зустрічається на каменях далеких часів і свідчить, що люди ще в сиву давнину знали про нерозривний взаємозв'язок минулого, сучасного і майбутнього. Як це розуміти? А так, що теперішнє—це наслідки минулих подій. А в тому, що відбувається зараз, народжується майбутнє.

Ведучий. Історія народу, як і життя людини, має героїчні, трагічні, щасливі і нещасливі сторінки. Оскільки в героїчному найбільше виявляється національний характер народу, його душевна краса, талант, то ці сторінки історії особливо хвилюють і викликають почуття національної гордості. В історичному минулому українського народу була неповторна І легендарна Запорізька Січ. Це про неї М.В.Гоголь у своєму творі «Тарас Бульба» писав: «Так ось вона, СІч. Ось те гніздо, звідки вилітають усі ті горді і дужі, як леви! Ось звідки розливається воля й козацтво на всю Україну!»

Ведучий. Запорізька Січ! Козацтво... Найлегендарніше минуле українського народу, його святиня. Синонім свободи, людської і національної гідності, талановитості.

Читець.

Єдина воля володіє світом,

Веде в майбутнє нас єдиний шлях,

Ми умремо з єдиним заповітом

В непереможних і міцних серцях.

Врятує вроду і себе людина,

Життя зросте над попелом руїн,

Велика мрія, мудра і єдина,

Недарма дзвонить у всесвітній дзвін.

Віки летять, а в неозорім морі

Єдине сонце для землі горить,

І всі колись з'єднаються в просторі—

Людина, звір, і квітка, і блакить.

Звучить фонограма.

Ведучий. Та хто ж вони, ці козаки? Мабуть, через віки ви відчули шелест козацьких знамен, брязкіт козацької зброї, стогін української землі від копит навали ординців, бій, як блискавка, як межа між життям і смертю, між минулим і майбутнім нашого народу.

Ведучий. Живучи в дикому степу чи на дніпровських островах, козаки байдужіли до звичних мирських радощів. Нехтували і добробутом, глузували з багатства, здавалося, навіть жіночі чари не мали над ними влади. У козака було дуже небезпечне життя, над ним повсякчасно кружляла смерть, тож мати дружину та дітей за таких обставин означало свідомо прирікати їх на загибель.

Читець.

Ой три шляхи широкії

Докупи зійшлися,

На чужину з України

Брати розійшлися.

Покинули стару матір,

Той жінку покинув,

А той — сестру, а найменший—

Молоду дівчину.

Ведучий. Як повідомляє Д. Яворницький, на одному Із запорозьких прапорів був зображений козак на коні, а під ним напис: «Козак куди хоче, туди й скаче, ніхто за ним не заплаче». Але, на жаль, помилялися козаки, бо у кожного була мати, були й сестри, кохані, наречені, були й дружини, діти. Вони плакали, виряджаючи козаків на Січ, у похід, чекали роками їх повернення, а не дочекавшись— знову чекали... Вели без чоло-віків домашнє господарство, ростили і виховували синів і знову проводжали їх услід за батьками.

Виходить дівчина.

Читець.

І десь там юрми, натовпи, там люди!

Там зорі в небі чисті, як ромен.

Ще жінка мужу падає на груди,

І діти тягнуть руки до стремен.

Жінки дорогу слізьми перемили.



Ведучий. Проводам козаків, прощанню сина з матір'ю, хлопця з дівчиною, чоловіка з дружиною присвячено багато народних пісень та літературних творів. Серед най-популярніших — «Гомін, гомін по діброві», «Їхав козак за Дунай», «За світ встали козаченьки».

Звучить пісня.

Ведучий. Мабуть, неможливо знайти людину, яка б не чула пісні «Реве та стогне Дніпр широкий», але не всі знають, що це тільки початок балади Т.Шевченка «Причинна», де на фоні бентежної природи відчувається страшна трагедія. Втративши надію дочекатися повернення козака, дівчина гине, а козак, повернувшись, від горя закінчує життя самогубством.

Читець.

Полюбила чорнобрива

Козака дівчина.

Полюбила—не спинила:

Пішов—та й загинув.

Якби знала, що покине,—

Була б не любила,

Якби знала, що загине,—

Була б не пустила...

Таку пісню чорнобрива

В степу заспівала,

Зілля-дива наробила—

Тополею стала.

Не вернулася додому,

Не діждала пари,

Тонка, тонка та висока

До самої хмари.

Ведучий. Пошана до матері, до бабусі, до сестри, що мала місце у сімейному вихованні хлопця —майбутнього козака—поступово переростала у пошану до дівчини, до майбутньої дружини. Це лицарство закоханого юнака з великою силою передано в українських ліричних піснях, в яких юнак, окрім звертання до коханої і найніжнішими і найпестливішими словами, заявляє про свою готовність завжди піклуватись про неї, бути захисником і опорою,

Я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки

Сам на руках донесу...

Ведучий. Постійна відсутність чоловіка-козака, що пішов на Січ, у похід або загинув, сприяла формуванню в української жінки незалежного характеру. Про пошану до жінки в козацькі часи говорить ЇЇ освіченість: більшість із них уміли читати і знали порядок церковних служб і церковні співи.

Ведучий. Незалежності української жінки в козацькі часи могла позаздрити дворянка будь-якої європейської країни. Оспівуючи славу козацьку, не можна не згадати, що першими «фермерами» в Україні були козацькі «мадонни». Звідки б узялася ота козацька сила без них, хліборобів-годувальниць?

Ведучий. Почуття гідності та поваги, що оточували українську жінку в козацькі часи, сприяли тому, що вона глибоко усвідомлювала значущість власного народу і вітчизни. З часів козаччини минуло більше як два століття. За цей час доля української жінки зазнала тяжких випробувань: кріпацтво, війни, голод, репресії. Але не втратила вона таких рис духовної краси як доброта, милосердя, щедрість, вірність, працелюбність, дотепність, веселість, співучість.

Придивіться уважніше до будь-якої дівчини чи жінки і побачите, що в кожній з них живе Роксолана і Маруся Чурай!



Сторінками Конвенції про права дитини.
Мета. Ознайомити батьків з основними положеннями Конвенції про права дитини.

Обладнання. Конвенція про права дитини; Конституція України; газетні та журнальні статті; вислови:

«Сьогодні діти -завтра народ.»

«Легше любити весь світ, ніж одну дитину»

(В. Сухомлинський).

«Кожна дитина має право на увагу, на ласку, на похвалу»

(Є. Аркін).

«Діти - живі квіти землі»

(М. Горький).

Що більше у дитини волі, то менше необхідності у покараннях. Що більше похвали, то менше покарань»

(Я. Корчак).
Хід бесіди

Вступне слово вчителя.

16 липня 1990 року назавжди залишиться в історії українського народу великим і пам'ятний днем. Україна здобула волю і незалежність. Перед усім світом постала держава з давньою славною історією, оригінальною духовною культурою, з своїми символами, мовою, чесними, працьовитими, миролюбними людьми - українським народом.

За 10 років існування суверенної України значно зріс авторитет нашої держави на міжнародній арені. Про це свідчить вступ України до Ради Європи, інтенсивний і плідний діалог з такими поважними міжнародними організаціями як Європейський Союз, Північноатлантична Асамблея, Центральна Європейська Ініціатива, а також двосторонні зв'язки в усіх регіонах світу. Важливим документом, який був схвалений Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1989 року, стала Конвенція про права дитини, ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року.

Сьогодні ми ознайомимося з основними принципами цього важливого документа і обговоримо ряд суттєвих питань, що стосуються дітей. Найперше, що ж таке Конвенція? Конвенція - це угода, договір між державами з приводу якого-небудь питання. А ратифікувати - означає затверджувати міжнародний договір.

Отже, 27 лютого 1991 року Верховна Рада України затвердила Конвенцію про права дитини, проголошену 20 листопада 1989 року Асамблеєю ООН. Проголошення і схвалення Цього важливого документа свідчить про те, що держави-учасниці дбають про своє майбутнє, готові вжити всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації, зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які є необхідними для її благополуччя.
Обговорення основних положень Конвенції

Про що ж говориться у цьому документі? Перед вами - текст Конвенції В статті 6 сказано, що кожна дитина має невід'ємне право на життя. Текст цієї статті близький до ст. 27 Конституції України, в якій сказано, що кожна людина мав невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений жіття. Обов'язок держави — захищати права людини. В Конвенції держави-учасниці: зобов'язуються забезпечити виживання і здоровий розвиток дитини. Зерніть увагу на ст. 7., де говориться, що дитина має право не розлучатися зі своїми батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідні з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованих закону і процедур що таке розлучення потрібне в інтересах дитини... Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати свої власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, які торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага відповідно до віку і зрілості.

А тепер поглянемо, чи завжди так у нашому житті. Бувають випадки. що батьки розлучаються, ніхто з них не рахується з думкою дитини щодо того, з ким вона хоче бути, кожен старається зробити так, як йому вигідно,, а від цього страждають діти, які часто втікають від одного з батьків » іншого, до бабусь і дідусів, а то й опиняються на вулиці.

Напевне, кожен з вас читав лист «Вустами немовляти», надрукований в газеті «Порадниця», в якому дівчина п'ятикласниця виливає біль своєї душі, просить допомоги. А суть в тому, що мати хоче розлучитися з батько;, який зраджує їй. Дівчинка любить своїх батьків, але робить висновок: «Якщо ми житимемо без тата, у нас у сім'ї буде спокій».

Або ще один випадок. Дівчинка кинулася з даху багатоповерхового будинку, в якому оселився її батько з новою сім'єю, залишивши їх з мамою та братиком без шматка хліба.

А скільки ми зустрічаємо випадків, коли матері чи батьки відмовляються від своїх дітей, залишаючи їх напризволяще. Напрошуються слова:

Чи я українець? Чи я окраянець?

З якого я краю і чий я окраєць?

Якої хлібини я крихта солона?

Якій нелюдинці я виходець з лона?

Яка мене мати на світ породила?

Без роду, без імені в люди пустила?

Лежав і мовчав я під небом високим,

І в небі відлунням пливли її кроки.

Світи оніміли у мить безнадії.

Матусю! Шевченкові плачуть Марії.

Всі покритки й наймички горді синами,

Ой, чули б Ви, мамо, як кликав я мами...

І нині я кличу: «Знайдися, Матусю!

За те, що вродила, тобі поклонюся!»



В Конвенції також сказано, що батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Але дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена свого сімейного оточення, має право на особливий захист і допомогу, які надаються державою. Держави-учасниці, які визнають і дозволяють існування системи всиновлення, забезпечують, щоб першочергово враховувалися інтереси дитини.

Та вдумаймося в слова відомого вченого Рубінштейна: «Найдорожчі і найкращі люди в дитини - це її батьки. Потреба в батьківській любові не тільки найміцніша із всіх людських потреб, а й найдовша».

Усі ми знаємо, що смертність в Україні перевищує народжуваність. Але, напевне, не всі знаємо про те. що Україна є своєрідним «рекордсменом» щодо дитячої смертності. За останні роки, як зауважила доктор медичних наук Ніна Марковська, вроджені вади, хвороби органів дихання та інші захворювання виривають із життя від семи до тридцяти відсотків малюків.

У статті 24 Конвенції сказано, що держави-учасниці визнають право дитини на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров'я і засобами лікування хвороб та відновлення здоров'я. Держави-учасниці вживають необхідних заходів для забезпечення необхідної медичної допомоги та охорони здоров'я всіх дітей.

- А чи серйозно відноситеся ви до періодичних медичних оглядів дітей?

- Чи приділяєте належну увагу режиму дня і харчування своєї дитини?

- Як реагуєте на шкідливі звички дітей - куріння, вживання алкоголю?

Чи знаєте про те, що Всесвітня організація охорони здоров'я повідомила, що куріння - це причина 20% смертей, а 0,25 л горілки для 12-13- річних дітей є уже смертельною дозою.



У статті 33 Конвенції сказано, що держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів, включаючи адміністративні, законодавчі й соціальні заходи, а також заходи в галузі освіти з тим, щоб захистити дітей від вживання наркотичних засобів і психотропних речовин. Ми з вами знаємо, що в Україні прийнята Постанова про заборону продажу тютюнових виробів дітям. Але дуже часто на місцях ми бачимо зовсім іншу картину. Виникає запитання: чому ми, дорослі, стоїмо осторонь цього? Ми завжди звикли в усьому звинувачувати державу. Так, сьогодні Україна й справді у великій скруті. Проте думаю, що на місцях, не чекаючи допомоги держави, можна також багато зробити. Відрадно, що ви серйозно віднеслись до організації гарячого харчування дітей в нашій шкільній їдальні. Адже це також один з важливих кроків у покращенні здоров'я наших дітей.

У статті 27 говориться, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення у межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, а держави-учасниці зобов'язуються у разі потреби надавати матеріальну допомогу. Але знову хочу звернути вашу увагу на ось такий лист-крик душі дитини: «Не хочу жити. Бо хочу їсти те, що рекламують по телевізору, що їдять мої багаті однокласники. Хочу жити не в гуртожитку, а нашій сім'ї ніколи не світить нормальна квартира...»

Звичайно, що листів з подібним змістом чимало. Хто допоможе цим розчарованим дитячим серцям? Звичайно ж ми, дорослі. В нашій країні створений Дитячий Фонд України, який займається захистом прав дітей у наш нелегкий час, працює з сімейними дитбудинками, надає найщирішу підтримку і допомогу знедоленим.



І все ж у вас, напевне, виникає запитання: що робити вам, щоб захистити дитину від подібного?

Я думаю, що найперше ми повинні огорнути її любов'ю, піклуванням, зробити все для того, щоб вона прагнула жити, а не іти з життя. Т. Харріс писав: «У світі сьогодення існує арифметика відчаю, де всі просять любові, але дуже мало тих, хто може її дати». Проте ми з вами, батьки, вчителі, повинні дати якнайбільше любові своїм дітям. Хоч це, напевне, нелегко. В. Сухомлинський в свій час зазначав: «Легше любити весь світ, ніж одну дитину».

В Конвенції також говориться про те, що кожна дитина має право на освіту, запроваджується безплатна і обов'язкова початкова освіта.

- Як ви відноситесь до того, що в Україні обов'язкова загальна середня освіта?

- Що думаєте з приводу тих змін, що відбуваються в наш час в галузі освіти?

- Які ваші думки з приводу 12-річного навчання?

У Конвенції говориться, що держави-учасниці зобов'язуються захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації і сексуального розбещення... забезпечують, щоб жодна дитина не була піддана катуванню чи іншим жорстоким, нелюдським або таким, що принижують гідність дитини, видам поводження або покарання.

Проте знову ж, аналізуючи пресу, ми неодноразово зустрічаємося з випадками, коли батьки застосовують найжорстокіші методи покарання дітей за ту чи іншу провину. Я вважаю, що це неправильно. Тому, що на зло дитина ще більше захоче відповісти злом.

- Які методи покарання застосовуєте в своїй сім'ї?

- Чи погоджуєтеся з тим, що тільки «бійкою» можна виправити помилки у поведінці своєї дитини?

- А, можливо, слід вдуматися в слова Я Корчака: «Що більше у дитини волі, то менше необхідності в покараннях. А що більше похвал, то менше покарань.»
Підсумок.

Ми зупинилися тільки на основних положеннях Конвенції. Варто також згадати і про право дитини на відпочинок і дозвілля, на свободу думки, совісті та релігії, право на доступ до інформації, на користування благами соціального забезпечення, включаючи соціальне страхування. Бачимо, що дитина повинна за всіх обставин бути серед тих, хто першим одержує допомогу і захист.

Великий педагог В. О. Сухомлинський колись зауважив: «Сьогодні діти - завтра народ!» Звичайно, діти - майбутнє нашої країни, і від їхнього фізичного розвитку, знань, вмінь залежатиме, якою буде наша Україна.

Якими сформуємо дітей фізично, морально - таке суспільство й матимемо. «Діти - живі квіти землі», - писав М. Горький. І як кожній квітці потрібні певні погодні умови для повного розквіту, так і нашим дітям потрібно створити необхідні умови для їх нормального життя. А це завдання нас з вами - батьків і вчителів.




Україно! Доки жити буду,

Доти відкриватиму тебе.
Довго нас недоля жерла,

Досі нас наруга жре;

Та ми крикнім:

Ще не вмерла,

Ще не вмерла і не вмре!

(І. Франко. «До великого моменту»)

Українська держава формувалась протягом тривалого часу в складних історичних та соціально-економічних умовах. Люди України віками творили свою державність, не раз виборювали її, і, на жаль, втрачали.

«Читати українську історію треба з бромом, — писав у 1918 р. прем'єр Української Народної Республіки Володимир Винниченко, — до того цс одна з нещасних, безруких, безпорадних історій, до того боляче, досадно, гірко, сумно перечитувати, як нещасна, зацькована, зашарпана нація тільки те й робила за весь час свого державного (чи, вірніше, напівдержавного) існування, що огризалася на всі боки: від поляків, руських, татар, шведів. Уся історія — безупинний, безперервний ряд повстань, війн, пожарищ., голоду, військових переворотів, інтриг, сварок, підкопування». (Литвин М. Р, Науменко К. Є. Історія галицького стрілецтва. Львів, 1991 р., с. 3).

І ось, нарешті, під час розпаду московської імперії, вже на нашій пам'яті, 16 липня 1990 року Верховна Рада України, найвищий орган держави, прийняла Декларацію про державний суверенітет України, а 24 серпня 1991 року проголосила Акт незалежності України, який був підтверджений всеукраїнським Референдумом

1 грудня 1991 року. Україна стала незалежною державою.

Любити, плекати її, зміцнювати могутність, забезпечувати неподільність території, дбати про недоторканість її кордонів — наш обов'язок.

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка