Довідка На початку січня 1918 р розпочався останній етап Української національно-демократичної революції



Сторінка12/12
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.7 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

Періоди становлення державності в Україні
Щодо встановлення державності в Україні виділяють такі періоди:

1) стародавній (з найдавніших часів до IX ст.);

2) київський і галицько-волинський князівський (882 — 1340 р.р.);

3) литовсько-польський (1340 — 1648 р.р.);

4) козацько-гетьманський (1648 — 1764 р.р.);

5) перебування у складі Російської та Австро-Угорської імперії (1764 — 1917р.р.);

6) розбудова української держави в 1917 — 1920 р.р.;

7) Україна в складі тоталітарної держави СРСР (1920 — 1989 р.р.);

8) Україна на шляху незалежності (після 1990 р.).

Коротка характеристика періодів становлення державності та головних історичних пам'яток правової культури України-Руси
У стародавній період виникла перша держава східних слов'ян — Руська земля (Київська Русь), що об'єднувала Київське, Чернігівське і Переяславське князівства, і центром якої був Київ.

Київська Русь відігравала помітну роль у міжнародному житті, особливо за князювання Ярослава Мудрого (1019 — 1054), бо захищала Європу від нападів східних кочівників.

На західних землях у цей час у результаті об'єднання Галичини і Волині утворилося Галицько-Волинське князівство. Столицею його спочатку був Галич, згодом — Холм, а з 1272 р. — Львів.

Найважливішою правовою пам'яткою часів України-Руси вважають «Руську Правду» («правда» тут означає закон). Цей закон забороняв смертну кару, захищав приватну власність, надавав широкі майнові права жінкам та ін.


Характеристика 4-го періоду
Ставши в 1648 році гетьманом, Богдан Хмельницький почав організовувати Українську державу. Важливі справи вирішувала козацька рада. Головна влада була зосереджена в руках гетьмана. При ньому була генеральна старшина: писар вів державну канцелярію, осавул заступав гетьмана у війську, обозний порядкував табором і гарматами, суддя вирішував різні справи. Гетьманською столицею був Чигирин, що біля Дніпра. Вся Україна була поділена на полки. Полк ділився на сотні. У містечках і селах правили отамани. У війську служили козаки, але під час війни мобілізовували селян та міщан.

Під козацькою владою Україна досить скоро набирала державності. Козаки і селяни поділили між собою, польські маєтки та розвели великі господарства. Міста збагатилися торгівлею. Зріс добробут простого люду. Народ склав пісню: "Ой немає краще, як в нас в Україні".

Визвольна війна 1648 — 1657 р.р., яку Богдан Хмельницький вів проти поляків, принесла значне полегшення українському народові. Але шляхта не могла забути свого панування в Україні. На кордоні збиралися польські війська. Щоб оборонити Україну від ворога, Хмельницький шукав союзників між сусідами. Так між Україною та Московською державою був підписаний Договір про військовий союз (1654 р.). Цей документ («березневі статті» та «жалувані грамоти» 27 березня 1654 р.) є найвизначнішою пам'яткою правової думки Української держави XVII століття. Він гарантував Війську Запорізькому самостійність:

■ у діяльності адміністрації та судочинстві;

■ у відносинах з іноземними державами;

■ у збиранні податків;

■ в утриманні 60 тисяч війська.

«Березневі статті» та «жалувані грамоти» підтверджували політичну і правову автономію України у складі Російської держави. Залишались чинними місцеве звичаєве право, польсько-литовське законодавство, магдебурзьке право, які поступово обмежувались, а згодом були ліквідовані царським урядом.

У 1709 році виступ Івана Мазепи проти московського війська закінчився поразкою. Тому народ у 1710 році обрав своїм гетьманом великого патріота України Пилипа Орлика, який був до того генеральним писарем. За його ініціативою було укладено першу Конституцію самостійної України (хоча Україна так і не стала тоді самостійною).
Основні положення Конституції:
■ державний суверенітет України;

■ панівна релігія — православ'я;

■ своєрідна конституційна монархія (гетьманат);

■ законодавча влада належала Раді, шо збирається тричі на рік;

■ незалежна судова влада.
Як бачимо, влада в Україні повинна була ділитися на три основні гілки: законодавчу, виконавчу і судову. За Конституцією Україна мала бути незалежною демократичною державою.
Характеристика 6-го періоду
Характеризуючи даний період, важливо розглянути Універсали Центральної Ради (їх було чотири).

I Універсал (25.06.1917 р.) проголошував Україну автономією у складі нової Російської держави.

II Універсал (16.07.1917) зазначав, що Україна визнає Всеросійські Установчі збори, які мають затвердити її автономію.

III Універсал (20.11.1917), прийнятий вже після Жовтневого перевороту, проголошував:

■ створення УНР;

■ скасування приватної власності;

■ 8-годинний робочий день;

■ демократичні свободи.

IV Універсал (22.01.1918) проголошував самостійність і незалежність України в той день, коли до Києва вже наближалася більшовицька «визвольна» армія Муравйова.
Характеристика 7-го періоду
Протягом радянського періоду Україна мала чотири Конституції, що були радше ідеологічними документами, аніж юридичними.

I Конституція УСРР була прийнята 10.03.1919 року і грунтувалася на вченні про соціалістичну революцію і диктатуру пролетаріату. Вся повнота влади належала Радам робітничо-селянських і солдатських депутатів.

II Конституція (15.05 1929 р.) прийнята у зв'язку з утворенням СРСР (1922 року 30 грудня) та прийняттям І Конституції СРСР.

III Конституція (1936 р.) затверджена XIV Всеукраїнським з'їздом Рад у зв'язку з прийняттям сталінської тези про перемогу соціалізму в СРСР.

IV Конституція була прийнята 20.06.1978 року позачерговою сесією Верховної Ради УРСР і проголошена Маніфестом комуністичного суспільства, оскільки було декларовано положення про побудову в СРСР «розвинутого соціалізму».

Тепер зупинимося коротко на характеристиці цього періоду загалом.

Союз Радянських Соціалістичних Республік виник 30 грудня,! 922 року згідно з договором про об'єднання Російської Федерації, України, Білорусії і Закавказзя. З одного боку, це завершило складний і суперечливий процес інтеграції окремих республік, які після краху Російської імперії здобули свою незалежність, але втратили її внаслідок внутрішніх суперечок й іноземного втручання, а з другого боку — утворення єдиної унітарної держави було логічним продовженням національної політики більшовиків.

Утворення нової держави в кордонах колишньої Російської імперії, але на комуністичних принципах, поставило перед її більшовицькими лідерами ряд складних проблем. Головна з них полягала в подоланні місцевого сепаратизму. Це здійснювалося ідеологічними методами: національні комуністичні партії поповнювалися місцевими кадрами; знищувалася культурна самобутність народів шляхом викорінення національних мов, релігій, традицій і звичаїв, які оголошувалися «пережитками феодального і первіснообщинного ладу», надавалися переваги одним народам за рахунок інших, тривав процес уніфікації культурного і соціального життя в республіках тощо. Отже, відбувалося ототожнення нової держави з колишньою Російською імперією.

Економічні перетворення в кінці 20-30-х років (індустріалізація, колективізація) здійснювалися в умовах встановлення політичної системи сталінізму, яка грунтувалася на: зміцненні режиму абсолютної влади Сталіна, підпорядкованого йому централізованого партійно-бюрократичного апарату, всіх важелів управління державою, всевладді каральних органів (ДПУ, НКВС). Безпосередньою причиною появи сталінізму було встановлення політичної диктатури комуністичної партії, ліквідація політичного плюралізму, опозиційних партій і рухів, демократичні інститути були знищені (Ради і громадські організації фактично перетворилися на придатки владних структур), а окрема людина позбувалася права реальної участі в суспільно-політичному житті.

СРСР був у 30-ті роки єдиною країною, що будувала соціалізм і називала себе соціалістичною. Вся радянська пропаганда була зорієнтована на показ переваг соціалізму над капіталізмом. Та насправді було інакше. Індустріалізація йшла штурмом, кошти на неї вилучалися з села. Новозбудовані підприємства не виконували планів. У селян забирали весь хліб, щоб продати за кордон, а про долю самих селян ніхто не дбав. У 1933 році після вилучення владою хліба в Україні почався голодомор. Мільйони людей вмирали, були випадки канібалізму.

Офіційна ж пропаганда була сповнена розповідями про успіхи. Це робилося, щоб приховати дійсність від світової громадськості. СРСР претендував на те, щоб бути передовою країною світу.

Отже, очевидним є разюче розходження між дійсністю та її зображенням в офіційній пресі. Воно було однобічним і брехливим.

Після смерті Сталіна (1953 р.) у країні настало відносно легше жити. Новий керівник Микита Хрущов засудив злочинну діяльність Сталіна, його одноосібне керівництво країною, звеличування його розуму та заслуг. Однак ніхто не збирався повернути владу народові, керувати продовжувала партія. На початку 60-х років партія запевнила, що молоде покоління радянських людей житиме при комунізмі, тобто комунізм буде побудовано у вісімдесятих роках. Основним правилом комуністичного життя буде: кожний працює за здібностями, а отримує за потребами. Для цього у черговий раз партія закликала людей напружитися, віддати всі сили боротьбі за це світле майбутнє. Хрущов задумав багато змін у країні (демократизація суспільства, перехід підприємств на госпрозрахунок, скоротити число партійних установ та ін.), але цьому опиралося чимало партійних працівників. Осіннього ранку 1964 року країна довідалася, що Микиту Хрущова звільнено з усіх партійних і урядових посад. На місце Хрущова було обрано Леоніда Брежнєва. Наступні 20 років нашої історії називають роками «застою». Усі зміни, запропоновані Хрущовим, було ліквідовано. Країна наповнилася гаслами, плакатами, що закликали будувати комунізм; в установах, заводах і на вулицях висіло безліч портретів партійних керівників.

У цей час промисловість країни не виготовляла необхідної кількості якісних товарів. За кошти від продажу нафти, деревини та інших природних багатств іншим країнам значна кількість товару купувалася за кордоном. Коли ж видобуток нафти та її продаж за кордон скоротився, полиці магазинів швидко спорожніли. Звіти про виконання і перевиконання планів виробництва подавалися з республік до Москви, навіть коли це суперечило дійсності. Більшість робітників, колгоспників, службовців не була зацікавлена у сумлінній праці, бо залежності між якістю роботи й оплатою не було. Тим, хто працював добре, і тим, хто байдикував, платили майже однаково. Через те гіршала дисципліна, дедалі більше майна, товарів розкрадалося.

У 1985 році до влади прийшло нове керівництво на чолі з Михайлом Горбачовим. Воно розуміло, що так далі жити не можна, отож і висунуло нові гасла: перебудова, гласність, демократія.
Характеристика 8-го періоду
Незважаючи на століття поневолення іншими державами, одвічною була мрія багатьох українців про незалежність своєї Вітчизни. І ось на початку 90-х років Україна домоглася самостійності. 16 липня 1990 року український парламент (Верховна Рада) прийняв Декларацію про державний суверенітет України. Це стало початком нового творення сучасної Української державності. У Декларації стверджувалося, що Україна буде мирною країною, добрим сусідом для всіх держав, шануватиме права всіх людей і народів.

Комуністична влада злякалася, що Україна справді стане незалежною. Задля збереження старих порядків і комуністичної імперії — СРСР, комуністи-реакціонери влаштували в серпні 1991 року в Москві змову проти народів. Та народи не бажали жити по-старому, під владою Москви. Змова зазнала поразки.

Після державного заколоту Україна рішуче пішла своїм шляхом. 24 серпня відбулося засідання Верховної Ради України. її рішенням в нашому краї було припинено діяльність комуністичної партії, яка була натхненником заколоту. На цьому ж засіданні, 24 серпня 1991 року, було прийнято Акт проголошення незалежності України. Він відкрив можливість самостійно будувати власне життя і увійти до співдружності європейських держав, від яких наш народ відірвала спершу царська імперія, а пізніше — комуністична.

4 вересня 1991 року Верховна Рада України прийняла ще одне історичне рішення — про встановлення над будинком Верховної Ради національного жовто-блакитного прапора та ліквідацію назви Українська Радянська Соціалістична Республіка. З того часу наша держава називається Україною. Безсмертна пісня «Ще не вмерла Україна» стала державним національним гімном.

1 грудня 1991 року відбувся референдум, аби підтвердити Акт проголошення незалежності України. Треба було остаточно переконати весь світ у своєму бажанні жити вільно, незалежно. Підсумки референдуму показали — наш народ обрав волю. Понад 90 відсотків населення, що взяло участь у референдумі, підтримали рішення Верховної Ради про незалежність. Україна стала вільною. Це зрозумів увесь світ.

До прийняття нової Конституції незалежної України мала чинність стара Конституція 1978 року зі змінами та доповненнями, внесеними Верховною Радою протягом 1990 — 1993 років. Офіційний проект нової Конституції був винесений на обговорення постановою Верховної Ради від 28 жовтня 1993 року. Тривалий час ішло обговорення. Відсутність нової демократичної Конституції України негативно впливала на забезпечення належного захисту прав і свобод людини в умовах кризового стану, була гальмівним чинником на шляху здійснення економічних, політичних і державно-правових реформ.

Конституцію незалежної України, незважаючи на тривале протистояння деяких політичних сил, було прийнято 28 червня 1996 року.

Конституція є Основним Законом України, який закріплює основи суспільного ладу, права і обов'язки громадян, державний устрій, систему діяльності державних органів та виборчу систему країни.

Згідно з новою Конституцією громадяни України мають гарантовані права і свободи, які можна класифікувати таким чином:

■ соціально-економічні (право на працю, відпочинок ч а ін.);

■ екологічні (обов'язок берегти природу, охороняти її багатства);

■ права, що стосуються культурного способу життя (право на освіту, свободу

творчості та ін.);

■ політичної діяльності (право участі в управлінні країною, свобода слова, друку, зборів, мітингів, право скарги, обов'язок оберігати інтереси держави, сприяти зміцненню її могутності й авторитету та ін.);

■ особистого життя (особиста недоторканність, захист честі та гідності, недоторканність житла, свобода совісті та ін.).

У Конституції сказано, що здійснення прав і свобод є невід'ємним від виконання громадянами своїх обов'язків. Захист Вітчизни є священним обов'язком кожного громадянина України.

У Конституції дається чіткий розподіл функцій між Президентом України, виконавчою і законодавчою владою. Україна зазначається як демократична, соціальна, правова держава. Існують форми власності: загальнодержавна, комунальна, колективна і приватна.

Україна, згідно з її Основним Законом, є загальнонародною державою, яка виражає волю й інтереси робітників, селян та інтелігенції, трудящих усіх національностей. Вся влада в Україні належить народові, який її здійснює через Ради народних депутатів.

Територія України є єдиною, неподільною, недоторканною і цілісною. На території України забезпечується верховенство її законів.

Складовою частиною України є Автономна Республіка Крим, В Україну входять також 24 області, міста республіканського підпорядкування Київ і Севастополь та інші міста, а також райони, селища і села. Єдиним органом законодавчої влади є Верховна Рада України. Главою держави і головою виконавчої влади України є її Президент. Кабінет Міністрів України (Уряд) є основним органом державної і виконавчої влади. Україна є членом Організації об'єднаних Націй з дня заснування цієї міжнародної організації (24 жовтня 1945 року).

Ми йшли до незалежності, спираючись на досвід і розум наших дідів і прадідів, нас надихали подвиги героїв, які захищали рідну землю:

Радійте, співайте пісні голосні,

Квітками заквітчуйте чола ясні,

Ридайте й смійтеся в сльозах,

Стрівайте воскреслі надії свої

Минули навіки дні чорних негод

Живе Україна і вільний народ...

0 Боже! Без меж:милосердя Твоє...

1 правда, о Боже, на світі ще є...

Недарма нам снились вони уночі,

Недарма ми гибли, до неї йдучи.

(Олександр Олесь)
Почалася нова велична сторінка в історії України. Настав час для праці, шоб квітла і мужніла рідна держава.

З М І С Т

Вступ………………………………………………………….…..1

На Аскольдовій могилі поховали їх…………………………….2

Волі народної дзвін…………………………………………...….9

Сценарій свята пам'яті українських січових стрільців……….16

Афганістан болить в моїй душі……………...……………...…21

Минуле стукає в наші серця…………………………...…..…..28

Розіп'ята душа на хресті всевишньої печалі……………..……38

Чорнобильські дзвони………………………………….………52

Тих днів не змовкне слава……………………………….……..62

Стати Європою, щоб бути Україною……………….…………70

Історія української державності…………………….…………76

Твої символи, Україно!...............................................................85

“Світе тихий, краю милий, моя Україно!”…………...…….…92

“Таємниці Бабиного Яру”………………………..……….……95

Все на світі можна вибирати сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину…………….…………97

Козацькі забави……………………………..…………..……..100

Мій край – моя історія……………………………..………….108

Козацька берегиня…………..……………………..…….……112

Сторінками Конвенції про права дитини……………….…..115

Україно! Доки жити буду, доти відкриватиму тебе……..….120




1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка