Дозвольте відрекомендуватися. Я єгорова-Москалік Вікторія Вікторівна, вчитель української мови та літератури кз «Лисичанська загальноосвітня школа І ііі ступенів №7»



Скачати 176.99 Kb.
Дата конвертації16.03.2016
Розмір176.99 Kb.
Вступ

Дозвольте відрекомендуватися. Я – Єгорова-Москалік Вікторія Вікторівна, вчитель української мови та літератури КЗ «Лисичанська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів № 7». Педагогічний стаж – 8 років, досвід роботи класного керівника – 8 років. Зараз я – класний керівник 10 – А класу.

Усім відомо, що в році 12 місяців, 52 тижні, 365 діб. Для всіх Новий рік починається 1 січня й закінчується 31 грудня, а для мене вже вісім років початок нового року – 1 вересня, а кінець – 30 травня, і мій навчальний рік триває 34 тижні, протягом яких проводиться велика робота з виховання й навчання моїх дітей.

Дата народження мого класу – 1 вересня 2007 року, а дата випуску – червень 2014. Клас невеликий за чисельністю – 17 учнів, а це 8 хлопців і 9 дівчат.

Зважаючи на невеликий досвід роботи, мене повсякчас хвилює питання: як виховати в дитині гарні якості? Як навчити її прийомам збереження здоров’я, поваги до власної гідності? Як виховати справжню особистість? Як навчити дітей порозумітися один з одним? Над цією проблемою я працюю в тісній співпраці з психологічною службою школи, з педагогічним колективом і, звісно, з батьками учнів.

Усі найкращі якості закладені в дитині від народження: безпосередність, допитливість, скромність, відвага, співчуття, співпереживання, жага до справедливості. Допомогти дитині зрозуміти їх цінність, розвинути й укріпити – ось спільна задача для класного керівника та батьків.

У своїй роботі я виходила з твердого переконання в тому, що навряд можна знайти батьків, які не хочуть, щоб їх діти зростали здоровими, успішними й щасливими. І це прагнення батьків – основний ключ до успішної співпраці. Потрібно тільки цей ключ дібрати. І у мене це непогано виходило раніше, сподіваюся, що виходитиме й надалі.

Мета моєї роботи як класного керівника співвідноситься з метою роботи школи, і в той же час втілюється розв’язання конкретних задач, пов’язаних з конкретним класним колективом.

Спираючись на методичну, науково-правову базу, досвід видатних педагогів, також у результаті обміну досвідом на шкільних семінарах класних керівників, курсах підвищення кваліфікації, шляхом вивчення сімей учнів мого класу я визначила форми й методи виховної роботи, що необхідні для досягнення мети й задач, сформульованих мною у виховній роботі.

Виховна робота в класі здійснюється за кількома основними напрямами. За кожним напрямом обов’язково поставлені відповідні виховні задачі, які розв’язуються шляхом добору різних форм і методів у відповідності до змісту роботи.

У тісній взаємодії з психологом школи вдалося визначити, що в класі достатньо високий рівень шкільної комфортності, позитивна динаміка рівня вихованості.

Радує й те, що за результатами соціометрії мої десятикласники показують гарну згуртованість колективу (діти дають позитивну оцінку один одному).

Спираючись на власний досвід, я визначила принципи, пріоритетні для побудови навчально-виховного процесу класу.

Виховна система класу не повинна бути закритою системою з максимально обмеженими зв’язками і відношеннями. Лише відкритість дозволяє їй ефективно діяти й розвиватися. Тому я вважаю необхідним піклуватися про укріплення зв’язків класу з однолітками з інших навчальних колективів, про формування міжвікових відносин у школі й за її межами.

Моя робота не обмежується лише школою та рамками навчального року. Я працювала вихователем в літньому таборі, організовую туристичні походи та екскурсії. Вважаю, що такі форми роботи сприяють різносторонньому розвитку особистості. Це й комунікативна компетенція, й почуття відповідальності один за одного, це внутрішня культура (культура поведінки в автобусі, музеї, театрі та ін.), це й екологічна культура, а також налагодження стосунків між учнями в колективі.

Моєю основною задачею є прищеплення дітям навиків самоорганізації. Вважаю, що для виховання всебічно розвиненої особистості необхідно надати кожному можливість для самореалізації. Без особистості немає колективу, є натовп.

Виходячи з цього, свою діяльність будую, поєднуючи різні форми роботи, щоб кожна дитина мала можливість спробувати свої сили, знайти себе.

Самоврядування в класі організовується з урахуванням взаємовідношень учнів: як діти ставляться один до одного, кого поважають, кого вважають лідером. Виходячи з цього, учні самі розподіляють обов’язки в класі. Діти роблять те, що їм цікаво, те, що у них виходить. А _, тим більше, що завжди є у кого запитати, з ким порадитися. Діти навчилися оцінювати свої можливості, тому, в залежності від того, в якому заході потрібно проявити себе, вони пропонують учасників, але разом з тим і самі не залишаються поза участю. У класі ведеться моніторинг корисних справ, в ньому враховується все. Тому в будь-якому заході є учасники, є ті, хто допомагає у підготовці, є активні вболівальники, немає тільки байдужих - і це добре!

А результат не примушує на себе чекати: грамоти, дипломи, призи, а найголовніше – чудові люди – майбутнє нашої Батьківщини.

Я насправді щасливий учитель, щасливий класний керівник. Я впевнена, що мої учні обов’язково стануть прекрасними людьми й спеціалістами.

Педагогіка співробітництва, що застосовується в начально-виховному процесі, є тим сприятливим середовищем, в якому здатна сформуватися особистість громадянина, що володіє високим рівнем компетенцій, готова до успішного самовизначення у сучасному світі.

Л. М. Толстой стверджував, що «Виховання дітей є лише самовдосконалення вихователя».


Узагальнення досвіду роботи з гендерного виховання

Зміни, які відбулися в другій половині ХХ ст. у розподілі статевих ролей у соціальній, сімейній та професійній сферах, ствердження позицій гендерної теорії та позитивний ефект від її застосування в різних галузях суспільного знання зумовили використання гендерного підходу в освітній сфері.

Проблема гармонізації взаємостосунків між чоловіком та жінкою є сьогодні надзвичайно важливою в усьому світі, і вона не могла мене не зацікавити. Зростали діти, змінювалося ставлення дівчат до хлопців, хлопців до дівчат, батька до матусі, батьків до бабусь та дідусів і т. д.. Це обумовлено втратою ціннісного ставлення до чоловіка та жінки, все частішим виявом агресії замість любові, підміною сили грубістю та хамством, скромності – безстидством і розбещеністю.

Аналіз сучасної соціокультурної ситуації свідчить про те, що проблема є як соціальною, так і індивідуальною. Молоді люди через недостатньо розвинуті якості мужності (маскулінності) зазнають труднощів під час служби в армії, при вступі до шлюбу виявляються нездатними виконувати обов’язки в сім’ї, нести відповідальність за сім’ю та виховання дітей; представниці жіночої статі у зв’язку з недостатньо розвинутими якостями жіночості (фемінінності) не здатні підтримувати тепло сімейного вогнища, створювати позитивний емоційний настрій у сім’ї, раціонально й уміло вести домашнє господарство, уникати сімейних конфліктів.

Але мені хотілося б, щоб діти оминули ці проблеми в майбутньому, тому що головним для дитини є сім`я: спочатку та, в якій вони зростають, а потім і та, яку вони створять самі.

На основі чисельних досліджень учені дійшли висновку, що в сучасному житті орієнтуватися лише на біологічну приналежність людини не можна.

Держава прагне підняти планку демократії, дотримуючись при цьому якихось принципів, де права чоловіків і жінок стають рівними у всіх сферах життя. І лише виховання, побудоване на рівноправ'ї, допомагає сформувати правильну свідомість громадян. Толерантність, критичне мислення і незалежність мають бути властиві сучасному суспільству.

Такі якості важко виховати в учнях без гендерної освіти. Вона побудована на принципі рівноправ'я і можливостей людини, незалежно від її статі, ставитися до людей правильно. Зараз це однокласники, інші однолітки, вчителі і батьки. В майбутньому це колеги або однокурсники, сусіди або друга половинка. Та хто завгодно – людина, вихована на гендерній основі вміє поводитися в суспільстві правильно. Особливо, якщо на початку свого життєвого шляху учень спирався в своїх кроках на вчинки дорослих, вчителів, і на те, чого його навчали педагоги та батьки.



Головне завдання гендерного виховання - виховати належне ставлення між дітьми протилежної статі. Й дуже часто це призводить до зміни всього світогляду в свідомості школяра, до готовності здійснювати правильні вчинки, стверджувати себе як індивіда, не порушуючи права інших, а також виробляти активну громадську позицію.

Не менш важливим питанням, що випливає вже при навчанні, є пошук нових шляхів викладу матеріалу, наведення прикладів, які допоможуть хлопцям і дівчатам розуміти всі важливі аспекти. Адже ні для кого не секрет, що сучасне покоління дорослішає в рази швидше попереднього.

У моєму класі гендерна освіта в першу чергу направлена на подолання гендерних стереотипів. Юнак та дівчина, чоловік та жінка – це не дві протилежності. Це всього лише дві різні статі, але одного роду – люди. А тому це повинно не заважати, а навпаки сприяти розвиткові кожного хлопчика і дівчинки.

Метою гендерної діяльності з гендерного виховання у класі є розвиток мотивації до обговорення проблемних ситуацій. Організація гендерної діяльності учнів підвищує ефективність виховного процесу, сприяє

формуванню гендерної культури школярів.

Зараз я виділяю такі напрямки роботи з дітьми з доповнення й розширення можливостей їх соціалізації, альтернативні суто гендерному підходу:

– доповнення зон самореалізації дітей (заохочення дівчат до занять спортом, а хлопчиків – до самообслуговування);

– організація досвіду рівноправного співробітництва хлопчиків і дівчаток у спільній діяльності;

– зняття традиційних культурних заборон на емоційне самовираження хлопчиків, заохочення їх до вираження почуттів;

– створення з дівчатками досвіду самозаохочення й підвищення самооцінки (технологія щоденника з фіксуванням успіхів);

– створення умов для тренування міжстатевої чутливості (через театралізацію, обмін ролями);

– залучення обох батьків (а не лише матерів) до виховання дітей (батьківські збори, індивідуальні бесіди).

Чому саме зараз для мене гендерне виховання стає пріоритетним? В 10 класі діти починають замислюватися над власним життям, у них виникає перше почуття кохання та перші спроби побудувати стосунки, з досвіду яких, можливо, вони потім будуватимуть своє особисте життя, свою родину. Гендерний підхід дає людині більшу свободу вибору і самореалізації, допомагає бути достатньо гнучким і вміти використовувати різні можливості поведінки. Гендерне виховання дозволяє сформувати уявлення про те, що стать не є основою для дискримінації в будь-якій сфері життя й дає можливість моїм учням здійснити вільний вибір шляху і форм самореалізації.

Здійснити гендерний підхід у вихованні дітей – означає ставити особистість й індивідуальність дитини в розвитку й вихованні вище традиційних рамок статі.

У своїй роботі намагаюся керуватися основними принципами гендерного виховання:



  1. Немає статевовідповідних  видів людської діяльності, освоєння

будь-якого виду занять залежить від індивідуальних інтересів, здібностей, мотивації діяльності.

  1. Чоловік і жінка відіграють однаково вагомі ролі в сім’ї та вихованні дитини.

  2. Хлопчики й дівчатка, чоловіки й жінки мають рівні можливості для кар’єрного зростання, а також  для оволодіння трудовими вміннями та навичками.

  3. У вихованні дітей слід виходити з тези про рівні здібності та рівні можливості статей та їхніх життєвих сценаріїв на майбутнє; майже всі професії дорослих можуть здобувати як дівчата, так і хлопці.

  4. Неприпустимо протиставляти дітей за статевою ознакою в різних сферах життєдіяльності, іграх, навчанні, планах на майбутнє тощо; хлопчики й дівчатка мають багато подібного і небагато відмінного.

  5. Важливо розвивати вміння дітей протистояти стереотипам і статевотипізованим очікуванням, усвідомлювати, що їх прийняття може стати перепоною на шляху до самоздійснення.

  6. Потрібно підтримувати дружнє співіснування  статей під час гендерно нейтрального виховання, орієнтованого на розвиток індивідуальних інтересів, нахилів та здібностей, на базі виконання однакових соціальних ролей, залучення до спільних видів діяльності.

  7. Потрібно відмовитися від диференційованого, обмежувального підходу до виховання дитини залежно від її статі, від нав’язування традиційних очікувань на користь її особистісного, індивідуалізованого розвитку.

Урахування вікових та індивідуальних особливостей школярів

передбачає добір доцільного змісту, методів, форм та відповідних виховних технологій:



  • навчально-виховних (формування необхідних знань та умінь, стійких поведінкових норм);

  • особистісно-орієнтованих (створення ситуацій взаємодії);

  • інтерактивних технологій та активних форм та методів роботи;

  • культурологічних;

  • дитиноцентричних (основа виховного процесу — створення умов для розвитку дитини);

  • соціоорієнтованих.

Для кожної вікової категорії прийнятними є використання індивідуальних (консультації, проекти) групових (тренінги, дискусії, дебати, ділові та рольові ігри), колективних (проекти, відео-уроки, конференції) форм діяльності.

Модель роботи класного керівника з гендерного виховання

  1. Організація моніторингу стану взаємин хлопців і дівчат у класі.

  2. Створення банку даних сучасних форм роботи з формування гендерної культури учнів ті батьків.

  3. Планування роботи з учнями та батьками.

Форми й методи роботи:

  • виховні години;

  • зустрічі з цікавими людьми;

  • участь в акціях, конкурсах;

  • узагальнення досвіду, створення банку даних.

  • відвідування сімей учнів;

  • залучення батьків до шкільного самоврядування;

  • батьківські збори;

  • індивідуальні тематичні консультації.

  •   казкотерапія;

  •   арт-терапія;

  • інтерактивні тренінги;

  • заняття, направлені на розвиток терпимості, сердечності, чуттєвості;

  • аналіз літературних творів, відеороликів;

  • дитяче філософствування про добро та зло у житті людей, про покращення життя в цілому;

  • завдання, направлені на глибоке переживання тієї чи іншої ситуації;

  • бесіди, які навчать дитину мріяти і свої і мрії втілювати у життя.

Звісно, що гендерне виховання допомогло розв’язати проблему стосунків між хлопцями та дівчатами. У 7 та 8 класах, в період найбільш бурхливого розвитку дітей, в моєму класі існувала проблема: хлопці та дівчата існували окремими групами в колективі, і майже ніщо не могло їх об’єднати. Включивши у свою роботу гендерне виховання, стосунки між дівчатами й хлопцями значно покращилися.

Очевидно, що виховання дітей з урахуванням їх гендерних особливостей багато в чому залежить від індивідуальних особливостей кожного, залежатиме від тих зразків поведінки чоловіків та жінок, з якими дитина постійно стикається вдома. Тому я вважаю, що здійснювати виховання за цим напрямом необхідно, навчаючи й батьків гендерної освіти.



Реалізація гендерного виховання з батьками учнів

Ребенок учится тому,

что видит у себя в дому.

Родители пример ему.

Кто при жене и детях груб,

кому язык распутства люб,

пусть помнит, что с лихвой получит

от них все то, чему их учит.

С. Бранд

 

Цей вірш яскраво характеризує виховання в сучасній сім`ї.



Роль сім`ї у формуванні особистості визначається залежністю: яка родина – такою й виросте людина, що у ній виховується. Сім`я й дитина – дзеркальне відображення один одного. Гендерне виховання в родині полягає у цілеспрямованому створенні умов, що сприяють ідентифікації особистості як представника певної статі, закріплення гендерних ролей.

У своїй роботі з батьками учнів намагаюся не лише дати відповідні знання, навчити практично їх використовувати у вихованні дітей, а, насамперед, сприяти оптимізації процесу формування творчого гармонійного його розвитку.

Робота з сім`єю по формуванню гендерної культури учнів організовується на основі вивчення й аналізу умов життя, виховання дитини, моніторингу внутрішньо сімейних відносин.

Зміст роботи з батьками полягає в наступному:



  1. Підвищення психолого-педагогічних знань батьків (лекції, тренінги, індивідуальні бесіди).

  2. Залучення батьків до навчально-виховного процесу (батьківські збори, зустріч зі шкільним психологом, лікарем).

Форми й методи роботи спрямовані на підвищення педагогічної культури батьків в області гендерного виховання, на зміцнення взаємодії школи та сім`ї, на посилення її виховного потенціалу.

У своїй роботі застосовую три групи форм роботи з сім`єю.



  1. Інтерактивні: анкетування, діагностика, дискусії, «круглі столи», вечори питань і відповідей, консультації спеціалістів, ділові та рольові ігри.

  2. Традиційні: батьківські збори, групові та індивідуальні консультації, бесіди, сімейні спортивні та інтелектуальні змагання.

  3. Просвітницькі: випуск бюлетенів, інформаційних листівок, стенди й куточки для батьків.

Але, не зважаючи на різноманітність форм і методів роботи з батьками, основною все ж таки залишаються батьківські збори, головним призначенням яких є узгодження, координація й інтеграція зусиль родини у створенні умов для розвитку духовно багатої, морально чистої, фізично здорової особистості дитини.

Для підвищення гендерної культури дітей і батьків найкраще використовувати такі види батьківських зборів:



  • тематичні, присвячені обговоренню найбільш актуальних й складних питань статевого виховання («Виховання насиллям в родині», «В родині підростає донька», «Яка дощечка, така й стружка, яка мати, така й дочка», збори мам, збори татусів)

  • збори-практикуми, спрямовані на засвоєння батьками конкретних прийомів й методів сімейного виховання («Виховання у хлопців соціальної ролі чоловіка», «Формування системи цінностей кохання й дружби у підлітків», «Діти бачать, діти повторюють»).

Я впевнена, що батьки, яких я змушу хоч трошки замислитися, який приклад у стосунках вони показують дитині (у ставленні до сина або доньки, у стосунках між собою та своїми батьками), навчатимуть її, забезпечать побудову майбутньої міцної люблячої родини для своєї дитини. Недарма в народі кажуть: «Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі!»



Висновок

Роботу можна вважати успішною, якщо вона приносить серйозний результат. В цьому навчальному році я продовжу роботу з гендерного виховання, бо її результатом є подолання найголовнішої проблеми – міжособистісні стосунки в класному колективі.



Впроваджувати гендерне виховання мені допомагали різні форми роботи:

  1. На батьківських зборах, що проводилися за участю дітей, я використовувала групову роботу «Гендерне колесо», в якій у різних життєвих ситуаціях уявляли себе батьками, а батьки – учнями. Тим самим діти відчули себе на місці батьків, коли вони втомлені повертаються з роботи, маючи ще купу домашніх проблем, а батьки змогли уявити себе на місці дитини, яку вони сварять через погану оцінку, забруднений одяг т. ін.;

  2. На одній з виховних годин я запропонувала дітям познайомитися з поняттям «стереотип». Щоб краще зрозуміти це поняття, їм пропонувалася вправа. (Заздалегідь було заготовлено два однакових малюнки, які потрібно прикріпити на дошці)



  • Перед вами два малюнки: хлопчик і дівчинка. Вони загорнуті в однакові пелюшки. Чи можемо ми сказати, хто з них хлопчик, а хто дівчинка? Ні? Чому? А що треба зробити, щоб ми чітко знали, хто є хлопчик, а хто – дівчинка?



  • А тепер? Можна? Чому? (Робимо підсумок про те, що це і є стереотип – у хлопчика має бути блакитна пелюшка, у дівчини – рожева.)

(Можна продовжити цю роботу, використовуючи дитячі іграшки)

  • Наші малюки ростуть. Батьки купують їм іграшки. Які іграшки купують дівчаткам, а які хлопчикам? (Діти добирають: хлопчику – машинки, м’яч, роботів, а дівчинці – ляльок, собачок тощо)

  • А чи буває так, що дівчинка грається з машинками? А є серед дівчат ті, що хочуть у подарунок робота? А хіба хлопчики не люблять м’яких іграшок?

  • От вам і другий стереотип: хлопчикам дарують машинки, роботів, м’ячі, а дівчатам – м’які іграшки, ляльок. Хоча, насправді, не всі дівчата проти гри у футбол, а хлопці не відмовилися б отримати у подарунок м’яку іграшку.

  1. Доцільно також використовувати інтерактивну вправу «Мікрофон».

На дошці дві колонки – «Хлопці», «Дівчата». Діти по черзі називають ігри, в які грають хлопці, а в які дівчата.

  • Як ви вважаєте, чого навчиться дівчинка, граючись з ляльками? А хіба хлопцю не треба бути турботливим батьком?

  • Хлопці люблять гратися з машинками? А що, тільки чоловіки їздять на машинах? А жінки?

  1. Цікавою і корисною є робота в группах. Клас потрібно об`єднати в 4 групи. Роздати комплекти карток, на яких написані риси характеру, притаманні чоловікам та жінкам. Пропонуться скласти портрет ідеального чоловіка та жінки. Учні клеять картки з рисами на лист паперу під заголовком «Чоловік» або «Жінка». Листочки з наклеєними рисами вивішую на дошку. Далі пропоную поміняти заголовки місцями. Над чоловічими рисами – «Жінка», над жіночими – «Чоловік».

  • Які проблеми виникнуть у людини в нашому суспільстві, яка народилася і виросла з такими рисами? Чи легко жити, якщо тебе вважають «неправильним»? А чи стала така людини гіршою?

  1. Ефективно діє вправа, коли я пропонувала учням розробити правила виховання дітей, щоб хлопчики з дівчатками були вільними від гендерних стереотипів і виросли щасливими, реалізованими людьми. Результат був таким:

  • В цьому суспільстві кожен вибирає справу на свій смак, незважаючи на те, хто він – хлопець чи дівчина.

  • Батьки мають купувати іграшки, виходячи з нахилів та інтересів дитини, а не тому, що вона хлопчик або дівчинка.

  • Хлопчики та дівчата грають разом у спільні ігри.

  • Дорослі мають слідкувати за собою, пам’ятаючи, що дитина за ними спостерігає.

Невід’ємною частиною своєї роботи вважаю впровадження гендерного виховання не лише у виховній, а й у навчальній роботі. Так у 9 класі, вивчаючи інформатику, клас був поділений на групи за гендерним принципом: хлопчики/дівчатка, що дало змогу, враховуючи психологічні особливості, підвищити якість знань з предмету та успішність учнів на уроці.

Відвідуючи уроки своіх коллег, що проводяться у моєму класі, пропоную їм також звертати увагу на гендерний аспект (звертання до учня, вираження емоцій, дотик до учня з метою заохочення, реакція на викрики з місця). З собою беру експертну карту для проведення гендерної експертизи уроку.



d:\школа\разное\кл. кер\конкурс\001.jpg

Для того, щоб проаналізувати проведену роботу з цього напряму я використовувала:



  • тестування за методикою С. А. Будассі;

  • опитування міжособистісних відносин В. Шутца (див. додатки);

  • анкета «Погляд на себе» (див. додатки);

  • анкета «Вплив моїх батьків на моє виховання»;

  • дівчатам було запропоновано написати есе на тему здорового способу життя.

Кількісні зміни у рівнях сформованості гендерної вихованості школярів до та після впровадження гендерного виховання засвідчили ефективність напряму для учнів: підвищився достатній рівень гендерної вихованості та знизився низький.
Покращилися й стосунки між батьками та дітьми, бо вони помалу навчаються розуміти один одного.

Я хочу, щоб мої учні мали гармонійне й щасливе життя. На мою думку, єдиний шлях до цього дуже простий: мінімум заборон. Якщо хлопець бажає грати на скрипці, займатися живописом, не треба ламати його, намагаючись виховати іншого Чака Норріса. У той же час, якщо дівчинка обожнює ляльок, стрічечки й рожеві черевички, треба надати їй можливість реалізувати себе саме в цьому.



Отже, тільки використовуючи основи гендерного виховання, навчаючи батьків та дітей міжособистісним стосункам, можна забезпечити гармонійний розвиток та існування українських сімей. А міцна любляча родина, як відомо, це майбутня міцна забезпечена держава, в якій кожний буде щасливим.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка