Дрогобич Видавнича фірма «відродження» 2006



Сторінка11/20
Дата конвертації19.02.2016
Розмір3.97 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   20

Василь Ясенко-“Дмитро“, 1910 р. н. за професією вчитель. Обласний провідник ОУН.

Іван Клим із західних теренів України, інженер, організаційний референт.

Богдан Мовчан, студент педагогічного інституту. Як член обласного проводу був відповідальний за Мелітопольський окружний провід.

Борис“, член обласного Проводу.





Схема організаційної структури Запорізького обласного Проводу ОУН у 1941–1944 рр.
1. До складу районого проводу входить два підрайонні проводи,

а до підрайонного – 2–3 сільські первинні осередки.

2. (1), (2) – не розконспіровані райони Бердянського окружного проводу

Ілля“, член обласного Проводу. Керував освітньою працею вчителів. На лівій руці не мав кисті.

Треба відзначити, що організувати підпілля ОУН в умовах німецької окупації було нелегким завданням. Але організатори усвідомлювали, що центральні й східні області України є вирішальним тереном боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу. Вони зуміли організувати місцеве населення й заручитися його підтримкою.

Характерно, що до ОУН належали не тільки українці, але й представники національних меншин: росіяни, білоруси, греки та інші.

Михайло Вінтонів зі своєю групою за короткий час зумів організувати в Мелітополі міський та окружний Проводи ОУН. Про цей період і про Михайла Вінтоніва у своїх спогадах учасник тих подій Микола Сливка (Буревій) згадує:

„Михайла Вінтоніва, Івана Молодія та мене направили до Мелітополя, де головою міста був українець-патріот, колишній член СВУ Іларіон Курило-Кримчак. Він влаштував кожного із нас на роботу до міської Управи й забезпечив документами на чужі прізвища. Так я став Миколою Семеновичем Буревієм.

Наше завдання полягало у створенні розширеної мережі ОУН, про що ми мали відзвітувати крайовому провідникові Південного краю. За період із 1941 по 1943 рік чимало інтелігенції нами було залучено до ОУН і під керівництвом новоствореного Проводу ОУН вони проводили активну підпільну боротьбу як проти німецьких окупантів, так і проти московсько-комуністичної пропаганди та агентури НКВС. Нами також були зорганізовані спеціальні збройні групи, результат діяльності яких уже незабаром відчули на собі наші вороги і різного роду провокатори.

У 1943 році із Дніпропетровська до нас у село Костянтинівку Мелітопольського району приїхав представник крайового Проводу „Степан“, який мав провести нараду. Не встигла вона закінчитись, як в село наскочили німці. Зав’язалася перестрілка, в якій загинув один із гестапівців, а з нашого боку – дружина господаря квартири Петра Шевченка, їхній син Василь, Михайло Вінтонів, а також сам „Степан“. Я на нараді присутнім не був. Пізнішим розслідуванням так і не вдалося встановити, що ж причинило той напад гестапо – випадковість чи запроданство“ (Михайло Луцик. З витоків ОУН).

З наближенням фронту від Москви каральні органи СССР намагалися якнайшвидше проникнути в залишені німцями населені пункти і з допомогою своєї розширеної агентури заарештувати членів самостійницького підпілля. Уже в середині лютого 1944 р. контррозвідка „СМЕРШ“ (смерть шпигунам) повідомляла під грифом „совершенно секретно“: „Всем начальникам ОКР „СМЕРШ“, корпусов, дивизий, бригад 173-АЗСП 6-й Армии. Нами вскрыта контрреволюционная организация украинских националистов „ОУН“ в пос. Павло-Кичкас Орджоникидзевского района Запорожской области…“

За допомогою Управління СБУ в Запорізькій області я знайшов у колишніх засекречених архівах КГБ кримінальні справи членів Організації Українських Націоналістів, які діяли на терені Запорізької області, були виявлені й заарештовані гітлерівською службою СД та органами КГБ.

Нагромаджена інформація про членів підпілля ОУН згрупована за районними центрами, у яких вони перебували в підпіллі.

Районні центри розташовуються за абеткою. За таким же порядком подаються й персоналії. Для кожного району окрема порядкова нумерація.



I. БЕРДЯНСЬКИЙ РАЙОН
Зі споминів учасника похідної групи до Запорізької області Миколи Сливки („Буревія“) і показання під час слідчого процесу Івана Молодія, який був заарештований на території Польщі 1948 р., довідуємося, що Запорізьким обласним проводом ОУН був скерований у Бердянськ Володимир Федосів із групою 6 осіб (імена їхні невідомі) для організації окружного Проводу ОУН.

Однак у розсекречених кримінальних справах про Бердянський окружний Провід тільки згадується. Це свідчить про те, що: або кагебістам не вдалося розкрити мережу підпілля ОУН на терені Бердянського району, або кримінальні справи переслані до центрального архіву КГБ в Москві, за винятком справ на двох членів самостійницького підпілля.

1. Войтович Іван Якович народився 1915 р. в с. Борисівка Бердянського району Запорізької області, освіта 7 класів, українець. Під час німецької окупації працював бухгалтером у Бердянську. Навесні 1943 р., будучи членом ОУН, поїхав на Волинь і вступив до Української Повстанської Армії, де працював у штабі українських націоналістів у селі Вільхівка Горохівського району Волинської області.

Войтович І. Я. заарештований 7 липня 1945 р. відділом контррозвідки СМЕРШ Уральського військового округу як учасник УПА. Основою для арешту послужили свідчення свідків. Засуджений за ст.ст. 54-1а і 54-11 на 5 років ІТЛ (ісправітєльно-трудових лагєрєй). Покарання відбував в Усольську, а після закінчення терміну був переведений до Красноярська в розпорядження УМГБ для подальшого заслання.

2. Соловей Григорій Купріянович, народився 1910 р. в с. Григорське Комишувахівського району Запорізької області, росіянин, безпартійний, освічений, дизеліст-механік. Під час німецької окупації працював на посаді санітарного інспектора у міській управі. Був учасником Організації Українських Націоналістів, яка діяла в Бердянську. За завданням ОУН проводив націоналістичну роботу серед працівників бердянської поліції, підготовляючи їх до повстанського руху.

Заарештований 24 серпня 1945 р. Під час слідства – до документального підтвердження з місця народження із Росії про його національність – слідчі не вірили, що він, будучи росіянином, є членом ОУН.

Засуджений 27 березня 1946 р. Особливою нарадою при МВД СССР як учасник ОУН на 5 років каторги і як особливо небезпечний злочинець мав відбувати покарання в „особом лагєре“ МВД.

II. ВАСИЛІВСЬКИЙ РАЙОН
1. Кабаченко Омелян Васильович, народився 1897 р., українець, мешканець хутора Луговий Василівського району Запорізької області, колгоспник, безпартійний, освіта – 2 класи.

У липні 1941 р. вступив на курси пропагандистів Організації Українських Націоналістів, по закінченні яких був скерований центром ОУН для пропагандивної праці в Запорізьку область. Протягом двох років проводив агітацію серед населення за збройне відокремлення України від СССР.

11 січня 1944 р. засуджений військовим трибуналом 3-ї гвардійської армії до найвищої міри покарання – розстрілу. Вирок остаточний і оскарженню не підлягав.

2. Ломейко Онисим Андрійович, народився 1904 р. в с. Орлянське Василівського району Запорізької області і там же працював у колгоспі. Українець, безпартійний, освіта початкова.

У липні 1941 р. О. Ломейко закінчив семінар пропагандистів ОУН. Повернувшись додому, розповсюджував націоналістичні листівки, проводив пропаганду ідей відокремлення України від Росії і створення Української Самостійної Соборної Держави. До організації залучив односельця Федора Бойка.

Засуджений Онисим Ломейко 21 січня 1944 р. військовим трибуналом до найвищої міри покарання – розстрілу з конфіскацією майна. Вирок був остаточний і оскарженню не підлягав.

3. Оникієнко Лідія Никифорівна, народилася 1925 р. в селянській родині села Щербаки Василівського району Запорізької області, українка, безпартійна, освіта середня спеціальна, працювала дільничним зоотехніком в с. Повча Рівнеської області, де була залучена до Організації Українських Націоналістів і стала співпрацювати зі Службою Безпеки ОУН під псевдонімом „Марія“. Заарештована в рідному селі 10.07.1950 р. за ст. ст. 54-1а, 54-11 КК УРСР на 10 років каторги і 5 років позбавлення прав.

Строк відбувала в „лаготделении“ № 19 Магаданського табору, працюючи лісорубом. Після відбуття покарання проживала в с. Камінське Василівського району. Реабілітована.



III. МІСТО ЗАПОРІЖЖЯ
Із доступних кримінальних справ маємо дуже мало інформації про міський провід ОУН м. Запоріжжя. Можемо тільки здогадуватися, що органам МВД-КГБ не вдалося розкрити організаційну мережу міської ОУН. Приходимо до такого висновку тому, що один із провідників міської організації Гнат Гребенюк був виявлений і заарештований КГБ тільки в липні 1949 р. і під час слідства та допитів не видав організаційних таємниць. А члени міського Проводу Крилан, „Богдан“ та інші не виявлені КГБ. Однак в одній із частин міста, в селищі Павло-Кічкас, був розкритий осередок самостійницького підпілля, до якого входили такі члени ОУН:

1. Бабак Іван Семенович, народився 1889 р. в місті Запоріжжі в родині робітника, українець, безпартійний. Працював в ОУН під керівництвом Г. Гребенюка та „Богдана“.

Заарештований контррозвідкою „СМЕРШ“ 6-ї Армії 21 лютого 1944 р. і засуджений за ст.ст. 54-1а, 54-11 до 8 років каторжних робіт.

2. Бірковський Павло Омелянович, член міського Проводу ОУН. Працював інспектором відділу народної освіти в районній Управі нової частини Запоріжжя. Заарештований влітку 1943 р. німецькою службою СД. Подальша його доля невідома.

3. Бойненко (ім’я та по батькові невідомі), працював директором ринку в новій частині міста Запоріжжя. Був організаційним референтом проводу міської ОУН. Улітку 1943 р. заарештований німецькою службою СД за приналежність до ОУН. Подальша його доля невідома.

4. Буйненко Микола Никифорович, народився 1909 р. в селищі Павло-Кічкас м. Запоріжжя, українець, із робітничої родини, безпартійний, освічений, керівник підпільного осередку в селищі Павло-Кічкас. Працював під керівництвом члена міського Проводу „Богдана“.

Заарештований контррозвідкою „СМЕРШ“ 6-ї Армії в лютому 1944 р. Засуджений за ст.ст. 54-1а, 54-11 до 10 років каторги і 5 років позбавлення прав.

5. Гребенюк Гнат Степанович, народився 1907 р. в м. Новомосковську Дніпропетровської області, українець, безпартійний. Проживаючи в Запоріжжі, працював завідувачем ЗАГСУ. Був провідником міської ОУН. Співпрацював з редакцією газети „Нове Запоріжжя“, писав вірші й дописи патріотичного змісту.

Заарештований 27 липня 1949 р. у м Львові, де мешкав на вул. Котельна, 8. Працював майстром виробничого навчання.

Засуджений на 25 років каторги і 5 років позбавлення прав, за статтями 54-1а, 54-10 ч. 2, 54-11 КК УРСР.

6. Левченко Михайло Денисович, народився 1909 р. в селищі Павло-Кічкас міста Запоріжжя, українець, безпартійний, з вищою освітою. У лютому 1943 р. вступив до ОУН і став одним із активістів організації: агітував за Самостійну Україну, поширював націоналістичну літературу.

Засуджений військовим трибуналом на 8 років каторги і 5 років позбавлення прав.

7. Медяник Іван Юхимович, народився 1910 р. в селі Воздвиженка Гуляйпільського району Запорізької області. Під час німецької окупації працював у Запоріжжі. Вступив до ОУН у 1942 році. Мав тісний зв’язок з провідником Борисом Криланом. Залучав до ОУН нових членів, був активістом у боротьбі проти гітлерівського й сталінського режимів.

Засуджений 25 листопада 1944 р. на 10 років каторги і 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна.

8. Мовчан Богдан, член обласного Проводу ОУН Запорізької області. Згадується в багатьох кримінальних справах як організатор самостійницького підпілля ОУН під стягом Степана Бандери в м. Запоріжжі. За деякими свідченнями, заарештований німецькою службою СД. Подальша його доля невідома.

9. Пономаренко Анатолій Іванович, народився 1916 р., мешканець селища Павло-Кічкас міста Запоріжжя, українець, із робітничої родини. Колишній лейтенант совєтської армії. Заарештований 21 лютого 1944 р. контррозвідкою „СМЕРШ“ 6-ї армії за приналежність до ОУН.

Засуджений військовим трибуналом за ст.ст. 54-1а, 54-11 на 6 років каторжних робіт і 5 років позбавлення прав.

10. Мороз Пилип Леонтійович, народився 1902 р. в с. Леніно Привольнянського району Миколаївської області у свідомій і заможній українській родині, освічений, безпартійний, працював бухгалтером у конторі „Заготсіно“, а потім начальником фуражного відділу „Заготзерно“ у м. Запоріжжі, що давало йому змогу їздити по районах області.

На початку 1942 р. вступив до ОУН і мав постійний зв’язок із членами міського та обласного проводів ОУН. Маючи підпільну друкарську машинку, друкував листівки націоналістичного змісту. Підпорядковувався безпосередньо Борису Крицану, який часто бував у його домі.

У березні 1943 р. заарештований німецькою службою СД і відправлений до Мелітопольської тюрми, де познайомився в камері з Миколою Сливкою-“Буревієм“. З допомогою бургомістра Мелітополя Іларіона Курила-Кримчака, який був членом ОУН, йому з друзями вдалося втекти із тюрми.

Засуджений Мороз П. Л. радянським військовим трибуналом на 20 років каторги і 5 років позбавлення прав. Покарання відбував у Воркуті.

11. Савченко Василь Петрович, народився 1917 р. в селищі Павло-Кічкас м. Запоріжжя, українець, безпартійний, за фахом слюсар. У 1943 р. втік із німецького полону й переховувався в Запоріжжі. У лютому 1943 р. вступив до ОУН. У вересні 1943 р. заарештований німецькою службою СД за приналежність до ОУН, але по дорозі до тюрми йому вдалося втекти. Восени 1944 р. вступив до совєтської армії, де був заарештований контррозвідкою „СМЕРШ“ і засуджений військовим трибуналом 23.12.1945 р. на 10 років каторги і 5 років позбавлення прав.



IV. МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН
У жовтні 1941 р. Запорізький обласний Провід ОУН, який очолив Василь Ясенко-“Дмитро“, послав групу на чолі з Михайлом Вінтонівим у Мелітопольський район. У складі групи були: Микола Сливка (він же „Буревій“), Іван Молодій, Володимир Говоруха, Омелян Кабаченко.

Група отримала завдання організувати самостійницьке підпілля Організації Українських Націоналістів під прапором Степана Бандери на Мелітопольщині, а також у Михайлівському, Якимівському та Веселівському районах.

Після прибуття групи до Мелітополя було проведено в селах району і в Мелітополі збори вчителів-патріотів і після відбору кандидатур організовані міський та окружний Проводи ОУН. До складу Мелітопольського окружного Проводу ввійшли:
Леонід Фоменко, інженер, провідник окружного Проводу.

Іван Молодій, організаційний референт.

Михайло Вінтонів-„Михась“, член окружного Проводу.

Іларіон Курило-Кримчак, педагог, член ОП.

Микола Сливка-„Буревій“, член ОП.

Володимир Хабалій, член ОП.
Окрім того, 1942 р. в Мелітопольському агроземельному училищі Юрієм Курилом, сином Іларіона, був організований осередок молодіжної Організації Українських Націоналістів під офіційною назвою „Козаки“. Члени молодіжної групи ОУН видавали підпільно рукописний літературний журнал „Український колос“, в якому члени ОУН поміщали свої статті й вірші націоналістичного змісту. Члени групи розповсюджували серед свідомої молоді Програму ОУН: 10 заповідей українського націоналіста, націоналістичні антинімецькі листівки. Вимагали від педагогів викладання дисциплін українською мовою.

Подаємо інформацію про учасників самостійницького підпілля, які звинувачувалися в приналежності до ОУН.

1. Артюхова Надія Василівна, мешканка села Новомиколаївка Мелітопольського району. Працювала фельдшером у лікарні. Вступила до ОУН 1942 р. Виконувала завдання зв’язкової. Носила передачі до тюрми заарештованим німцями членам ОУН. З наближенням східного фронту відступила в невідомому напрямку і подальша доля її невідома.

2. Борисенко Олексій Йосипович, народився 1912 р. в Сибіру. 1930 р. переїхав до Мелітополя, де 1933 р. одружився. 20 грудня 1942 р. вступив до ОУН і став активістом підпільної праці.

1944 р., коли фронт пройшов через Мелітополь, О. Борисенка мобілізували до совєтської армії. Через декілька днів він загинув у районі села Котищеве Запорізької області.

3. Борсук Сильвестр Романович, вступив до ОУН 6 лютого 1943 р. Проводив агітацію проти гітлерівського й сталінського режимів. Заарештований влітку 1947 р. На суді повністю відмовився від попереднього зізнання про залучення до ОУН нових членів і про заготівлю зброї для організації. Засуджений на 7 років каторги і 5 років позбавлення прав.

4. Буценко Пилип Григорович, мешканець м. Мелітополя. Працював двірником. Член ОУН з 1941 р. Мав трикімнатну квартиру в центрі Мелітополя, яка служила явочною для підпільників. Подальша його доля невідома.

5. Вінтонів Михайло, член похідної групи ОУН на Південь, яка прибула до Запоріжжя у жовтні 1941 р. Разом з іншими членами групи був скерований до м. Мелітополя для організації мережі ОУН. З допомогою Курила-Кримчака М. Вінтоніва було формально влаштовано перекладачем у лісництві. Ця посада дозволяла вільно їздити по селах і проводити агітаційно-підпільну роботу ОУН. Керував всією організаційною роботою на Мелітопольщині до 1943 р.

На початку 1943 р. із Дніпропетровська до Мелітополя приїхав представник крайового Проводу „Степан“ для організації наради. Нарада відбувалася в с. Костянтинівці. Не встигла вона закінчитися, як на будинок наскочили гестапівці. Зав’язалася перестрілка, в якій загинули: Михайло Вінтонів, провідник „Степан“, дружина господаря будинку Петра Шевченка та їхній син Василь. З боку гестапівців – один фашист.

6. Гармаш Борис, народився в с. Семенівці Мелітопольського району. Працював директором школи в селі Вознесенівка. Член ОУН з листопада 1941 р. Закликав учителів школи вкласти свою частку праці у створення Самостійної України, бо це їхній святий обов’язок як української інтелігенції, щоб виховна робота була насичена українським націоналізмом. Подальша доля його невідома.

7. Гармаш Сергій Олексійович, народився 1913 р. в с. Успенка Гуляйпільського району Запорізької області, українець, із родини селянина-середняка, з вищою освітою, безпартійний.

Проживаючи в с. Семенівка Мелітопольського району, вступив до Організації Українських Націоналістів міста Мелітополя. Проводив агітацію серед населення, щоб зі зброєю боротися за Самостійну Україну. Заарештований 22 грудня 1943 р. контррозвідкою „СМЕРШ“ 3-ї гвардійської армії. На допитах назвав провідників тільки по псевдах. Залучених до первинного осередку ОУН нікого не назвав.

Засуджений 15 квітня 1944 р. військовим трибуналом на 10 років каторги і 5 років позбавлення прав.

8. Дмитренко Василь Потапович, мешканець Мелітополя, з вищою освітою, працював директором залізничної школи в Мелітополі. Вступив до Організації Українських Націоналістів у листопаді 1941 р. На допитах згадується як активний член ОУН, але кримінальної справи на нього не виявлено. Можливо, до рук кагебістів він не потрапив.

9. Зінченко Василь Іванович, працював учителем в с. Вознесенка Мелітопольського району. Член ОУН із грудня 1941 р. Заарештований німецькою службою СД 1942 р. і розстріляний за приналежність до Організації Українських Націоналістів.

10. Коломієць Михайло Федорович, народився 1912 р. в с. Костянтинівка Мелітопольського району у бідній селянській родині. Там же працював токарем. Заарештований НКВД 2 листопада 1943 р. за приналежність до ОУН. Із Мелітопольської тюрми відправлений у спецтабір (м. Сталіно) для „подальшої фільтрації“.

11. Кондуфор Катерина Пилипівна, народилася 1903 р., українка, з вищою освітою. Працювала вчителькою в школі с. Вознесенка. Заарештована в жовтні 1944 р. Засуджена за приналежність до ОУН 27 грудня 1944 р. військовим трибуналом НКВД Запорізької області в м. Запоріжжі за ст.ст. 54-1а, 54-10 ч. II КК УССР на 10 років каторги і 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна.

12. Кононенко (ім’я й по батькові в кримінальних справах не вказано), мешканець Мелітополя. Працював директором горілчаного заводу. Член ОУН з весни 1942 р. Перед наближенням фронту виїхав з міста в невідомому напрямку. На допитах у катівнях НКВД фігурує його прізвище як активіста Організації Українських Націоналістів. Подальша його доля невідома.

13. Курило-Кримчак Іларіон Павлович, народився 1903 р. в с. Вознесенка Мелітопольського району, українець, освіта вища, бджоляр, бургомістр Мелітополя з березня 1942 р. по вересень 1943 р. Член Організації Українських Націоналістів з осені 1941 р. Будучи на посаді бургомістра, допомагав заарештованим німецькою службою СД втекти із тюрми, видавав членам ОУН посвідчення й документи на прибрані прізвища.

Засуджений військовим трибуналом до найвищої міри покарання – розстрілу.

14. Курило Марія Мойсеївна, народилася 1902 р. в с. Возенсенка. Дружина Курила-Кримчака. Працювала завідувачкою школи № 2 в рідному селі. Заарештована в жовтні 1944 р. На допитах поводилась мужньо й гідно. Ось тільки декілька її відповідей на запитання слідчого.

Запитання: „Яких політичних поглядів був ваш чоловік!“

Відповідь: „Мій чоловік був українським націоналістом!“

Запитання: „Ви поділяли його погляди?“

Відповідь: „Так, я повністю поділяла його погляди! Я також українська націоналістка“.

Засуджена 5 листопада 1944 р. військовим трибуналом НКВД в м. Запоріжжі за ст. 54-1а КК УССР на 10 років каторжних робіт і 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна.

15. Курило Юрій Іларіонович, народився 1925 р. в с. Новоолександрівка Василівського району Запорізької області в українській свідомій родині, безпартійний, з середньою освітою.

Будучи активним членом ОУН, проводив серед молоді виховну роботу в дусі націоналістичних ідей, розповсюджував націоналістичну літературу, яку отримував від членів окружного Проводу. Восени 1942 р. створив у с. Вознесенка і в Мелітопольському агроземельному училищі молодіжну Організацію Українських Націоналістів під офіційною назвою „Козаки“, до складу якої залучив багато молоді. Писав патріотичні вірші, в яких розкривав реакційну сутність комуністичної ідеології, викривав злочинні дії комуністів супроти українського народу. У підпільному рукописному журналі „Український колос“ і газеті „Мелітопольський край“ публікував свої вірші: „Кочовий уряд“, „Геніальний стратег“, „Заграй, кобзарю“ та інші.

Восени 1943 р. мобілізований до совєтської армії, де був заарештований 20 січня 1945 р. і засуджений військовим трибуналом за ст.ст. 54-1а, 54-10 ч. II 54-11 КК УССР на 20 років каторги і 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна.

Юрій Курило помер 13 листопада 1977 р. на 52 році життя в Запорожжі.

16. Кучинський Борис, народився 1923 р. в національно свідомій родині. Його батько служив в армії Симона Петлюри. Мешканець села Василівка, вчився у Мелітопольському агроземельному училищі. Вільно володів німецькою мовою. Член ОУН з 1941 р. 1942 р. очолив керівництво молодіжною організацією ОУН в агроземельному училищі. Органами НКВД–МГБ не виявлений.

17. Ліщина Ніна Іванівна, народилася 1925 р. в с. Вознесенка Мелітопольського району Запорізької області, українка, безпартійна, з середньою освітою. Заарештована 5 березня 1945 р. Засуджена 16 квітня 1945 р. за ст. 54-1а на 10 років каторжних робіт і 5 років позбавлення прав за приналежність до ОУН.

18. Мілоненко Яків Васильович, народився 1913 р. в с. Іванівка Лакського району Кримської області в українській селянській родині. До арешту проживав у Мелітополі Запорізької області, вул. Дзержинського, 174. Працював шофером, безпартійний. Поранений на фронті, потрапив до німецького полону і до грудня перебував у госпіталі.

Повернувшись до Мелітополя, вступив до Організації Українських Націоналістів і став активістом підпілля: залучав до організації своїх знайомих, розповсюджував листівки із закликом ставати до боротьби за Самостійну Україну.

Заарештований 28 липня 1947 р. і засуджений за ст.ст. 54-1а, 54-11 на 10 років каторги і 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна.

19. Молодій Іван Іванович, народився 1919 р. в с. Піскоровищі Синівської волості Ярославського повіту (Польща), українець, безпартійний, з освітою 7 класів. До арешту працював у сільському господарстві в рідному селі. Із жовтня 1949 по березень 1943 р. як член похідної групи перебував у Мелітополі.

Засуджений 1944 р. на 7 років позбавлення волі, але 25 серпня 1948 р. відбувся повторний суд військового трибуналу МВД, який засудив Молодія І. І. на 25 років каторги і 5 років позбавлення прав за те, що був одним із організаторів самостійницького підпілля ОУН на Мелітопольщині.

20. Ніколаєнко Опанас Кирилович, народився 1899 р. в с. Іванівка Запорізької області, українець, безпартійний, з вищою педагогічною освітою, вчитель української мови і літератури. Проживав у Мелітополі, вул. Дзержинського, 53. Під час німецької окупації працював директором середньої школи № 4, а з січня 1942 р. – інспектором міських шкіл при відділі культури й народної освіти Мелітопольської міської Управи.

Засуджений 28.07.1944 р. військовим трибуналом Мелітопольського гарнізону за ст. 54-1а за приналежність до ОУН до найвищої міри покарання – розстрілу. Вирок остаточний і оскарженню не підлягав.

21. Павленко Анатолій Іванович, народився 1921 р. в м. Приазовську Запорізької області, українець, безпартійний, з вищою освітою. У роки війни проживав в с. Нововасилівка Запорізької області. Працював викладачем української мови в сільській школі. Вступив до молодіжної Організації Українських Націоналістів, яка діяла в Мелітопольському агроземельному училищі. Писав патріотичні вірші, які публікував у підпільному журналі „Український колос“, а також у місцевій газеті „Мелітопольський край“. У віршах закликав молодь боротися за Самостійну Україну, вихваляв Симона Петлюру й Степана Бандеру.

За вироком Запорізького обласного суду 30 вересня 1946 р. засуджений на 10 років каторжних робіт і 5 років позбавлення прав.

22. Передерій Григорій Васильович, народився 1924 р. в м. Мелітополі, українець, освіта середня, безпартійний, до 1944 р. проживав у Мелітополі, вул. Продольна, 56. Член ОУН з грудня 1942 р. Навчаючись у Мелітопольському агроземельному училищі, організував із знайомих та друзів групу ОУН, яка офіційно називалася „Козаки“. Випускав рукописний журнал „Український колос“, в якому під псевдами „Кобза“ і „Дерій“ друкував патріотичні вірші. Співпрацював із редакцією газети „Мелітопольський край“. Після закінчення училища переїхав до Херсона і влаштувався коректором в редакції „Голос Дніпра“. У зв’язку з наступом совєтської армії виїхав до Тернополя. Заарештований у Коломиї 8 травня 1948 р. Засуджений військовим трибуналом на 10 років каторжних робіт і 5 років позбавлення прав.

У 1982 р. в реабілітації відмовлено через його вірш, який був опублікований 29 липня 1942 р. в газеті „Мелітопольський край“, число 59-/69/:

1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   20


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка