Дрогобич Видавнича фірма «відродження» 2006



Сторінка12/20
Дата конвертації19.02.2016
Розмір3.97 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   20

ПІснЯ про СталІна
Ой, на світі диво стало

Велике, уроче:

Прохмелився тато Сталін,

Горілки не хоче.

Ой, скликає мудрий тато

Верховную Раду

Та й дає він депутатам

Мудрую пораду:

– Ви сідайте на біду,

А я у коляску,

Ви тікайте на Урал,

А я на Аляску!


23. Передерій Микола Петрович, народився в с. Кизляр Мелітопольського району, українець, безпартійний, за спеціальністю інженер-економіст. Вступив до ОУН, навчаючись у Мелітопольському агроземельному училищі на початку 1943 р. Писав патріотичні вірші й оповідання: „Ой, як Ленін помирав“, „Народні оповідання“ під псевдом Микола Джеря і публікував у підпільному журналі „Український колос“ та міській газеті „Мелітопольський край“.

Із жовтня 1943 р. по листопад 1945 р. перебував у совєтській армії на фронті. Заарештований 5 листопада 1945 р. відділом контррозвідки „СМЕРШ“. Зважаючи на те, що Передерій М. П. брав участь у боях із німцями і був нагороджений орденами й медалями, він був засуджений 10.05.1946 р. трибуналом військ МВД за ст.ст. 54-1а, 54-10 ч. II і 54-11 КК УССР „тільки“ на 10 років каторги і 5 років позбавлення прав.

24. Позігун Іван Данилович, народився 1921 р. в с. Костроми Апостолівського району Дніпропетровської області, мешканець Мелітополя.

Працював у театрі контролером. Вступив до ОУН влітку 1942 р. й протягом двох років проводив антинімецьку й антибільшовицьку агітацію серед населення. Написав патріотичну п’єсу „Смерть за волю“, яка була поставлена на сцені театру. Писав вірші націоналістичного змісту й розповсюджував їх серед молоді.

За вироком військового трибуналу 4-го українського фронту 9 лютого 1944 р. засуджений до найвищої міри покарання – розстрілу.

25. Ротанчук Іван, мешканець села Новомиколаївка. Ставши членом ОУН, залучив до організації ще трьох осіб. Був керівником сільського осередку ОУН в селі Новомиколаївка. З наближенням фронту виїхав у невідомому напрямку і подальша його доля невідома.

26. Сливка Микола Семенович, „Буревій“, народився в с. Верхнє Синьовидне Сколівського району на Львівщині. Учасник похідних груп на Південь України. Восени 1941 р. направлений Запорізьким обласним Проводом Організації Українських Націоналістів до міста Мелітополя для організації мережі ОУН. З допомогою Курила-Кримчака влаштувався директором Мелітопольського українського театру під псевдо Микола Буревій. Перед наближенням фронту відступив на захід.

10 листопада 1944 р. заарештований НКВД біля міста Стрия як учасник УПА й засуджений Дрогобицьким військовим трибуналом у травні 1945 р. на 15 років каторжних робіт і 5 років позбавлення прав. В участі в похідних групах не був виявлений.

Покарання відбував у Норильську. Помер Микола Сливка-“Буревій“ у рідному селі 1997 р., залишивши спомини про підпільну працю в Мелітополі, що повністю збігаються зі свідченнями свідків на допитах, запротокольованих у кримінальних справах НКВД.

27. Сухіно-Фоменко Леонід Іонович-“Кривоніс“, народився 1913 р. в м. Каховка інженер-механік. До арешту проживав у Мелітополі, вул. Карла Лібкнехта, 155.

15 грудня 1942 р. за завданням провідника ОУН „Буревія“ організував групу „Українські партизани“, яка потім стала осередком ОУН під прапором Степана Бандери.

Під час німецької окупації працював на горілчаному заводі й очолював окружний Провід ОУН. Подальша доля його невідома.

28. Тараненко Любов Кузьмівна, народилася 1924 р. в Мелітополі, українка, безпартійна, з середньою освітою. Засуджена 16 квітня 1945 р. за ст. 54-1а за приналежність до ОУН на 10 років каторжних робіт і 5 років позбавлення прав.

29 Теравська Ніна Василівна, народилася 1909 р., українка, проживала в Мелітополі. Працювала на горілчаному заводі. Вступила до ОУН 20 грудня 1942 р. З наближенням фронту в 1944 р. евакуювалася у невідомому напрямку.

30. Твердохліб Григорій Іванович, народився 1924 р. в с. Аркадіївка Зборівського району. У роки війни проживав у Мелітополі. Вступив до ОУН у вересні 1942 р., навчаючись у Мелітопольському агроземельному училищі. Писав патріотичні вірші й публікував у підпільному журналі „Український колос“ та міській газеті „Мелітопольський край“.

Заарештований 26 лютого 1948 р. Засуджений 10.07.1948 р. як член Організації Українських Націоналістів на 10 років каторжних робіт і 5 років позбавлення прав.

31. Твердохліб Іван Андрійович, народився 1882 р. в с. Аркадіївка Згурівського району Полтавської області, українець, безпартійний, з початковою освітою.

18 листопада 1947 р. засуджений Мелітопольським ГО УМГБ за проведення агітації за Самостійну Україну на 7 років каторжних робіт і 5 років позбавлення прав.

На суді заявив: „Ні одна влада довго не існує у світі: була революція в Англії і провалилася, була у Франції Паризька комуна – також потерпіла крах. Наша жовтнева революція вже довго існує, але і їй прийде кінець… і буде створена Самостійна Україна!“

32. Шевченко Петро, працював агрономом в с. Костянтинівка Мелітопольського району. Член ОУН з листопада 1941 р. Провідник сільського осередку в с. Костянтинівка.

У будинку Петра Шевченка була підпільна явочна квартира. До нього приїжджали представники обласного проводу ОУН: Ясенко, „Борис“, „Богдан“. Навесні 1943 р., коли в домі відбувалася нарада окружного Проводу, будинок Шевченка оточила німецька жандармерія. Під час перестрілки був убитий один гестапівець, а з боку підпільників: Михайло Вінтонів, „Богдан“, „Борис“, господар дому Петро Шевченко і його син Василь.

33. Шевченко Василь, син Петра, член ОУН, мешканець села Костянтинівка. Загинув від куль гестапівців 1943 р. під час нападу гестапо на явочну квартиру, де відбувалася нарада окружного Проводу ОУН.

34. Шовкопляс Ганна Іванівна, мешкала в Мелітополі, працювала вчителькою в одній із шкіл міста. Вступила до Організації Українських Націоналістів у листопаді 1941 р. Її місце перебування каральним органам не відоме.

V. МИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОН
1. Гребенюк (ім’я та по батькові невідомі), колишній агроном колгоспу. Вступив до ОУН у жовтні 1941 р. і був призначений окружним Проводом провідником Михайлівського районного Проводу ОУН, який з весни 1942 р. був безпосередньо підпорядкований обласному Проводу ОУН.

2. Письменний Пилип Омелянович, народився 1906 р. в с. Велика Олександрівка Херсонської області. Із 1933 р. проживав у селі Вольнівка Михайлівського району Запорізької області, безпартійний, слюсар. В ОУН вступив у квітні 1942 р., давши присягу виконувати 10 заповідей українського націоналіста. Мав вогнепальну зброю. Активно проводив антифашистську й антикомуністичну пропаганду. Розповсюджував серед населення націоналістичну літературу. Працював у міському управлінні на посаді слідчого.

Заарештований органами КГБ 22 вересня 1945 р. і засуджений військовим трибуналом на 10 років каторжних робіт і 5 років позбавлення прав. Подальша його доля невідома.

3. Фесенко Олександр Кирилович, народився 1907 р. в с. Михайлівка цього району Запорізької області, безпартійний, освіта середня, працював економістом на Маріупольському коксохімічному заводі. З початком німецької окупації повернувся до рідного села, де зустрівся з керівником Організації Українських Націоналістів. У грудні 1941 р. став членом ОУН. У січні 1942 р. за завданням Проводу влаштовується в міськуправління на посаду начальника паспортного стола з метою створення там первинного осередку ОУН.

Заарештований 18.11.1944 р. контррозвідкою „СМЕРШ“ і засуджений на 5 років трудових таборів.

VI. ОРІХІВСЬКИЙ РАЙОН
1. Білан Федот Олексійович, працював під час німецької окупації на різних роботах. Заарештований німецькою службою СД за приналежність до Організації Українських Націоналістів. Подальша його доля невідома.

2. Войтаник Федір Андрійович, народився в с. Великий Хутір Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, українець, безпартійний, з вищою освітою, за фахом педагог і агроном. Член Оріхівської Організації Українських Націоналістів. Заарештований 25.11.1943 р. контррозвідкою „СМЕРШ“. Під час арешту у нього виявлена націоналістична література.

Засуджений військовим трибуналом за ст.ст. 54-1а, 54-11 КК УССР на 10 років каторжних робіт і 5 років позбавлення прав.

3. Кабанцев Василь Олександрович, мешканець міста Оріхова. Під час німецької окупації працював директором Оріхівської школи агроресурсів. Член ОУН з 1942 р. Перед наближенням совєтських військ відступив на Захід. Подальша доля його невідома.

4. Кайола Федір Андрійович, під час німецької окупації очолював відділ освіти в райцентрі Оріхів. Заарештований гестапо за приналежність до Організації Українських Націоналістів. Подальша доля невідома.

5. Коба Іван Харитонович, народився 1881 р. в Оріхові Запорізької області, українець, безпартійний, з початковою освітою, з родини бідних селян, за фахом рахівник, мав 9 дітей.

Заарештований 2 жовтня 1943 р. за участь в Організації Українських Націоналістів і як голова Оріхівської „Просвіти“. На допитах поводив себе мужньо. Помер у тюрмі міста Запоріжжя 31.05.1944 р., як зазначено в акті про смерть, „…от недостаточной сердечной деятельности“.

До арешту Коба І. Х. Проживав в Оріхові по вул. Карла Маркса, 9.

6. Нескоромний Олександр Антонович, народився 1898 р. в с. Мала Токмака Оріхівського району Запорізької області, українець, безпартійний, родом із заможних селян, працював майстром з ремонту годинників. Брав участь у створенні Організації Українських Націоналістів в Оріхові. У його квартирі в жовтні 1941 р. була проведена нарада за участю представників Центрального Проводу ОУН, вивчалася Декларація ОУН і звернення до селян, підписане Степаном Бандерою, а також вирішувалося питання висунення місцевих українців-патріотів в органи управління. Брав участь і в інших нарадах. Однак на допитах винним себе не визнав, хоч його звинуватили свідки: М. Л. Костенко, А. Л. Вечеря, А. А. Шимко, Д. Ф. Мостовий.

Заарештований О. А. Нескоромний 30.10.1943 р. контррозвідкою „СМЕРШ“ за приналежність до ОУН і засуджений 21 грудня 1944 р. військовим трибуналом на 5 років каторги і 3 роки позбавлення прав.

7. Педан Антон Кирилович, мешканець міста Оріхова. Заарештований німецькою службою СД як член Організації Українських Націоналістів і член Оріхівського районного Проводу ОУН. Подальша його доля невідома.

8. Сабодаш Федосій Іванович, мешканець Оріхова. Під час німецької окупації працював головою райспоживспілки. Член ОУН з 1942 р. Згідно з інформацією з архівних протоколів, евакуювався за кордон.

9. Федоренко Микола Васильович, приїхав до Оріхова з трьома представниками Центрального Проводу ОУН зі Львова і був призначений районним провідником ОУН в Оріхові як місцевий мешканець. Працював підпільно до наближення фронту. Подальша його доля невідома.

10. Шиян Олексій Феофанович, працював на залізниці в Оріхові. Заарештований німецьким гестапо за приналежність до Організації Українських Націоналістів. Подальша його доля невідома.



VII. ПОЛОГІВСЬКИЙ РАЙОН
1. Буланий Пилип Олексійович, народився 1902 р. в с. Воздвиження Гуляйпільського району Запорізької області, безпартійний, з середньою освітою. Із родини заможних хліборобів. Працював бухгалтером „Заготзерно“ в м. Пологи Запорізької області. Його батька 1931 р. більшовики репресували. У його квартирі переховувався провідник ОУН Кріцан.

Заарештований 25.11.1944 р. і засуджений військовим трибуналом на 10 років каторги і 5 років позбавлення прав.

2. Коваленко Олександр Олександрович, народився 1915 р. в с. Чапаївка Пологівського району Запорізької області, українець, безпартійний, з вищою освітою, за фахом агроном.

Вибравшись із німецького полону, вступив на курси пропагандистів ОУН, а по закінченні посланий у східні області України для проведення серед населення агітації й пропаганди націоналістичних ідей. Виїхав перед приходом совєтських військ.

Перебував у західній частині Німеччини до приходу американських військ, які його в 1945 р. репатріювали до Совєтського Союзу. Тут же 3 грудня був заарештований контррозвідкою „СМЕРШ“ і 11.12.1946 р. засуджений військовим трибуналом на 7 років позбавлення волі. Помер 1986 р. в м. Запоріжжі.

VIII. ПРИАЗОВСЬКИЙ РАЙОН
Замкевич Михайло Дмитрович, народився 1907 р. в селі Локачі Горіхівського району Волинської області в українській патріотичній родині, безпартійний, освіта – 4 класи. Член ОУН з 1935 р. Служив у польській армії в чині капрала. 1937 р. був засуджений польським судом за приналежність до ОУН. Під час розпаду Польщі вийшов на волю. 1941 р. заарештований і засуджений Особливою нарадою при НКВД СССР на 8 років каторги. Покарання відбув, після чого поселився в с. Приазов’я того ж району Запорізької області. Працював шевцем в артілі „Змагання“. Заарештований 5.11.1951 р. як учасник Організації Українських Націоналістів. На допитах своєї вини не визнав, хоч звинувачувався свідками: Шапіто М. І., Фрехман М. С., Панцерник Я. І. та ін. На допитах слідчий запитував: „Чи зустрічав він земляків, відбуваючи строк в м. Інта Комі АССР? З ким листувався, перебуваючи на каторзі і чого приїхав саме до Приазов’я? Яким транспортом і маршрутом їхав, де були пересадки, з ким зустрівся, приїхавши до Приазов’я? В якому населеному пункті встав з потягу, куди заходив, з ким зустрічався? У кого зупинився, хто заходив до нього? Які бесіди проводив серед населення й робітників артілі? Які мав завдання і т.д.“.

IX. ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОН
Лисий Степан Антонович, народився 1897 р. в с. Підлипне Конотопського району Сумської області, українець, безпартійний, освіта вища, за спеціальністю агроном, проживав у Ногайську (нині Приморськ) Запорізької області.

За антисовєтську діяльність 1937 р. був засуджений на 10 років ІТЛ (исправительно-трудовых лагерей) і 5 років позбавлення прав. Покарання відбув і повернувся в Україну. Працював завідувачем Приморського заготпункту „Сортнасіннєовоч“. Як член Організації Українських Націоналістів залучав нових членів і виступав на зборах про необхідність виходу України з СССР.

Засуджений Особливою Нарадою 28.07.1951 р. за приналежність до ОУН на виселення в Красноярський край під нагляд органів МГБ.

X. ТОКМАЦЬКИЙ РАЙОН
У листопаді 1941 р. в Токмаку була створена районна підпільна Організація Українських Націоналістів. Районним провідником призначений П. А., а його заступником Соломко Павло Михайлович, який одночасно очолив і міський Провід ОУН.

Уся робота міського Проводу ОУН проводилася в напрямку підготовки учасників підпілля до збройного повстання проти німецько-совєтських окупантів України, за створення Української Самостійної Соборної Держави.

На терені Токмацького району районний Провід з допомогою членів ОУН поширював серед населення націоналістичну літературу, проводив агітацію добувати зброю й готуватися до боротьби з окупантами. На випадок повернення більшовицької окупації – створювати партизанські групи. Однак протягом 1944 р. контррозвідці „СМЕРШ“ та органам НКВД вдалося виявити й заарештувати деяку частину підпілля, яка була засуджена військовим трибуналом НКВД Запорізької області в Запоріжжі.

1. Дзюба Іван Онисимович, народився 1904 р. в с. Волинка Сосинського району Чернігівської області в бідній селянській родині, українець, безпартійний, з вищою освітою.

У січні 1942 р. вступив до ОУН і став членом міського Проводу. Будучи активістом, проводив пропагандивну працю серед населення міста. На початку 1943 р. закінчив курси в місті Дніпропетровську і був призначений землевпорядником.

Заарештований контррозвідкою „СМЕРШ“ 13 січня 1944 р. Під час арешту в його домі виявлено тайник: три військові рушниці, пістолет „ТТ“ і 230 набоїв.

19.07.1944 р. військовий трибунал НКВД Запорізької області в м. Запоріжжі засудив Дзюбу Івана Онисимовича до найвищої кари – розстрілу з конфіскацією майна.

2. Винниченко Микола Семенович, народився 1904 р. в м. Токмак Запорізької області в українській робітничій родині. Маючи вищу освіту, працював статистом шкільного відділу міської управи. Вступив до Організації Українських Націоналістів у грудні 1941 р. Вивчав і роз’яснював Програму ОУН іншим членам. Залучив до ОУН Соломка й Курися.

Заарештований НКВД на початку 1944 р. і засуджений 19. 07.1944 р. військовим трибуналом НКВД Запорізької області в м. Запоріжжя на 15 років каторги і 5 років позбавлення прав.

3. Краснокутський Федір Йосипович, народився 1916 р. в м. Токмак Запорізької області в бідній селянській сім’ї. Службовець з вищою педагогічною освітою, українець, безпартійний, служив у совєтській армії з 1939 по 1940 рік. Під час німецької окупації працював учителем в школі № 8.

У лютому 1943 р. вступив до Організації Українських Націоналістів. Проводив виховання учнів в національно-патріотичному дусі, прищеплював любов до України.

19.07.1944 р. військовим трибуналом НКВД Запорізької області в м. Запоріжжі засуджений на 15 років каторги і 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна.

4. Курись Тихін Олексійович, народився 1889 р. в с. Хандиліївка Вишенського району Полтавської області. Рятуючись від голоду 1933 р., переїхав до м. Токмак, українець, безпартійний, робітник із початковою освітою, вдівець, виховував 5 дітей. Під час німецької окупації відкрив майстерню музичних інструментів. У січні 1942 р. вступив до Організації Українських Націоналістів, вивчав ідеологічні матеріали ОУН. У вересні 1943 р. отримав завдання від Проводу ОУН підготувати партизанську групу для чинення терактів проти совєтських партійних працівників.

Заарештований у січні 1944 р. контррозвідкою „СМЕРШ“ і засуджений військовим трибуналом НКВД Запорізької області в м. Запоріжжя на 20 років позбавлення прав з конфіскацією майна.

5. Миколаєнко Павло Микитович, народився 1904 р. в с. Камінний Міст Первомайського району Одеської області, мешканець селища Садове Токмацького району Запорізької області, безпартійний, українець, службовець з середньою освітою. Вступив до ОУН у грудні 1941 р., був членом міського Проводу ОУН.

Заарештований контррозвідкою „СМЕРШ“ в січні 1944 р. Військовий трибунал НКВД Запорізької області 19.07. 1944 р. засудив на 20 років каторжних робіт і 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна.

6. Сунітко Яків Вакулович, народився 1886 р. в с. Юрківка Звенигородського району Київської, тепер Черкаської області, мешканець м. Токмак Запорізької області, з середньою освітою, безпартійний, українець, засуджений у 1936 р. Покарання відбув.

Ще в 1917 р. Сунітко був членом української партії соціалістів-революціонерів (боротьбистів). 1930 р. був учасником повстанської організації УНР, за що й був засуджений. 1942 р. вступив до Організації Українських Націоналістів під стягом Степана Бандери. Серед населення проводив агітацію за Українську Самостійну Соборну Державу.

1943 р. отримав від Проводу завдання залишитися в тилу совєтської армії й організувати партизанські групи для боротьби проти совєтської влади.

19 серпня 1944 р. військовий трибунал НКВД Запорізької області визнав винним Снітка Я. В., згідно зі статтями 54-1а, 54-2, 54-11 КК УССР засудив його до найвищої кари – розстрілу з конфіскацією майна. Сім’ю засудженого вислали в Талди-Курганську область (Казахстан) терміном на 5 років. Майно конфіскували.

7. Соломко Павло Михайлович, народився 1904 р. в с. Крутьки Берклеївського району Полтавської області, мешканець міста Токмак Запорізької області. Із бідної селянської української родини, з вищою освітою, безпартійний.

У листопаді 1941 р. вступив до Організації Українських Націоналістів і як активний член ОУН був призначений провідником міського Проводу ОУН, а також членом районного Проводу. Павло Соломко створив 7 первинних осередків ОУН. Всю роботу міського Проводу проводив у напрямку підготовки членів ОУН до збройного повстання проти окупаційних гітлерівсько-сталінських режимів і за створення Української Самостійної Соборної Держави.

Будучи директором школи № 3 м. Токмак, а пізніше начальником сільгоспвідділу міської управи, постійно проводив агітацію за національну ідею серед вчителів, учнів старших класів і населення.

Перед відступом німецьких окупантів Соломко П. М. отримав від Проводу завдання залишитися в м. Токмак, очолити районний Провід ОУН і створити в тилу совєтської армії партизанські групи, які зі зброєю в руках будуть проводити боротьбу проти партійних совєтських керівників.

19.07.1944 р. військовий трибунал НКВД в м. Запоріжжі у складі: голови майора юстиції Дяченка, членів: капітана держбезпеки Пушкіна, молодшого лейтенанта д/б Єрецького з секретарем Поповою без участі звинувачуваного і захисту в закритому судовому засіданні засудив Соломка Павла Михайловича на розстріл з конфіскацією майна, а сім’ю вислали в Талди-Курганську область (Казахстан) терміном на 5 років.

8. Чухрій П. А., провідник Проводу ОУН Токмацького району, організатор підпілля ОУН в м. Токмаку і Токмацькому районі. У кримінальних справах згадується тільки його прізвище з ініціалами. Місце його перебування органам НКВД не було відоме.

9. Шуваров Михайло Кирилович, народився 1909 р. в с. Красне Дніпропетровської області, мешканець м. Токмак Запорізької області. Походив з бідної української родини, службовець із вищою педагогічною освітою, безпартійний. Член ОУН від грудня 1941 р. Активно проводив агітацію за Самостійну Україну. Залучав до Організації Українських Націоналістів нових членів (Краснокутський та ін.). Заарештований в січні 1941 р.

19.07.1944 р. військовий трибунал НКВД Запорізької області засудив його на 20 років каторжних робіт і 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна. Сім’ю засудженого вислано в Казахстан, а майно конфісковано.


XI. ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОН
У грудні 1941 р. в м. Чернігівка Запорізької області був створений районний Провід Організації Українських Націоналістів. Провідником призначений активіст підпілля, вчитель за професією Петро Григорович Корж, а його заступником, організаційним референтом –Трохим Васильович Бесалий, учитель, який працював на посаді завідувача районного відділу народної освіти. Протягом 2-х місяців у районі була створена розширена мережа первинних осередків.

З повторною окупацією Чернігівського району совєтськими військами контррозвідкою „СМЕРШ“, каральними органами НКВД, МГБ були частково виявлені й заарештовані члени районного Проводу і члени ОУН, які на допитах поводилися мужньо і з гідністю. Кадебістським сатрапам не вдалося викрити всіх членів ОУН.

У Запорізькому обласному державному архіві виявлені кримінальні справи на 14 членів ОУН, які діяли на терені Чернігівського району.

1. Безсалий Трохим Васильович, народився 1896 р. в бідній українській селянській родині у с. Велика Михайлівка Чернігівського району Запорізької області. Під час німецької окупації мешкав у Чернівці, де працював учителем у школі, мав вищу освіту, безпартійний. У грудні 1941 р. вступив до Організації Українських Націоналістів і став членом Проводу ОУН Чернігівського району.

У цей час Безсалий Т. В. призначається завідувачем відділу народної освіти Чернігівської районної управи. Він організовує навчально-виховну роботу в національно-патріотичному дусі. Серед вчителів поширював націоналістичну літературу, вимагав від них викривати на уроках антигуманний зміст комуністичної ідеології. Був активним співпрацівником редакції газети „Нове життя“.

13 вересня 1944 р. військовий трибунал Запорізького гарнізону виніс вирок: „Безсалого Трохима Васильовича подвергнуть высшей мере уголовного наказания – расстрелу с конфискацией всего имущества. Приговор окончательный и касационному обжалованию не подлежит“.

2. Берко Григорій Мойсейович, народився в с. Токмачани Чернігівського району Запорізької області, українець, безпартійний, освіта – 8 класів. За національно-патріотичні переконання двічі засуджений: у 1924 і 1933 роках. Покарання відбув. У совєтській армії перебував із липня по жовтень 1941 р. У грудні повертається додому і вступає до Організації Українських Націоналістів, очолює сільський осередок. Разом із районним провідником ОУН П. Г. Коржем обговорювали питання підготовки до збройного повстання проти окупаційної влади і створення Української Самостійної Соборної Держави.

13 вересня 1944 р. військовий трибунал Запорізького гарнізону в складі:

голови, гвардії майора юстиції Вострикова, членів: капітана юстиції Шакитського, молодшого лейтенанта Самкаєва з секретарем ст. лейтенантом юстиції Томаковим, без участі сторін звинувачення і захисту в закритому судовому засіданні виніс вирок: „Берко Григория Мойсеевича подвергнуть высшей мере уголовного наказания – расстрелу с конфискацией всего имущества. Приговор окончательный и касационному обжалованию не подлежит“.

3. Грищенко Никифір Федорович, народився 1907 р. в с. Новогригорівка Чернігівського району Запорізької області, безпартійний, з освітою 3 класи початкової школи. З 29 вересня по 5 жовтня 1941 р. перебував у совєтській армії. У грудні 1941 р. вступив до Організації Українських Націоналістів і брав активну участь у підпільній праці. Для проведення підпільних зборів і нарад надавав свою квартиру.

13 вересня 1944 р. засуджений військовим трибуналом запорізького гарнізону НКВД на 10 років каторги і 5 років позбавлення прав.

4. Дмитренко Сергій Семенович, народився 1883 р. в с. Новогригорівка Чернігівського району Запорізької області, безпартійний, українець, освіта 3 класи. За національно-патріотичні переконання був засуджений Дніпропетровським судом у 1937 р. на три роки позбавлення волі. Покарання відбув, але під наглядом НКВД перебував.

У грудні 1941 р. Дмитренко вступив до Організації Українських Націоналістів. Був призначений старостою сільської управи.

Військовий трибунал Запорізького гарнізону НКВД 13 вересня 1944 р. засудив Дмитренка Сергія Семеновича на 20 років каторги з позбавленням прав на 5 років і конфіскацією майна.

5. Зиза Терентій Єлизарович, народився і мешкав в с. Новогригорівка Чернігівського району Запорізької області, українець, безпартійний, з початковою освітою. Під час німецької окупації працював старостою села до 1943 р. У січні 1942 р. вступив до Організації Українських Націоналістів і разом з іншими членами ОУН проводив агітацію проти німецько-московських окупантів за побудову Самостійної України.

13 вересня 1944 р. військовий трибунал Запорізького гарнізону НКВД засудив Зизу Терентія Єлизаровича на 20 років каторги і 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна.

6. Ковбаса Харитон Павлович, народився 1893 р. в с. Новогригорівка Чернігівського району Запорізької області, українець, безпартійний, з початковою освітою. Засуджений судом Чернігівського району 1933 р. на три роки позбавлення волі. Після відбуття покарання працював у колгоспі.

1938 р. повторно засуджений на один рік позбавлення волі. Покарання відбув і тоді виявилося, що засудили його помилково.

У грудні 1941 р. вступив до Організації Українських Націоналістів і став активістом підпільної праці на селі.

У 1944 р. військовий трибунал Запорізького гарнізону НКВД засудив його на 20 років каторги і 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна.

7. Корж Петро Григорович, народився 1912 р. в с. Суроко Михайлівського району Запорізької області. Під час німецької окупації проживав у с. Сисикулок Чернігівського району Запорізької області. Здобув середню освіту, безпартійний. У совєтській армії перебував з липня по жовтень 1941 р. У місті Чернігові потрапив у полон. У грудні, вибравшись із полону, почав створювати первинні осередки ОУН у селах Чернігівського району. У результаті активної праці в семи населених пунктах були створені первинні осередки ОУН з кількістю від 3 до 12 чоловік.

Як провідник районного Проводу ОУН Корж залучив до організації 36 членів. Працюючи легально вчителем у школі, виховував дітей у національно-патріотичному дусі, розповсюджував із допомогою завідувача народного відділу освіти по школах націоналістичну літературу. Крім того, Корж був активним співпрацівником редакції обласної газети „Нове життя“, де публікувалися його статті антисовєтського змісту.

13 вересня 1944 р. військовий трибунал Запорізького гарнізону НКВД засудив Коржа Петра Григоровича до найвищої міри покарання – розстрілу з конфіскацією майна, а сім’ю вислали на поселення в Казахстан.

8. Новиков Володимир Андрійович, народився 1915 р. в с. Стрельно в Білорусії, білорус. Під час німецької окупації працював учителем в Чернігівці Запорізької області. У грудні 1941 р. вступив до Організації Українських Націоналістів. Серед учителів у школі проводив агітацію проти окупантів України, за побудову Української Самостійної Соборної Держави.

Засуджений військовим трибуналом Запорізького гарнізону НКВД 13 вересня 1944 р. на 10 років каторги і 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна.

9. Тихий Тимофій Юхимович, народився 1885 р. в с. Новогригорівка Чернігівського району Запорізької області, де й проживав до арешту. З української родини, безпартійний, з початковою освітою. За національно-патріотичні переконання у 1938 році був засуджений на 2 роки позбавлення волі. Після відбуття покарання був мобілізований до совєтської армії і відправлений на фронт. Потрапивши в полон, повернувся в рідне село і почав працювати бригадиром у сільській громаді.

У грудні 1941 р. вступив до Організації Українських Націоналістів. Проводив агітацію за самостійну Україну, розкривав злочини, натворені комуністами в Україні.

13 вересня 1944 р. засуджений військовим трибуналом Запорізького гарнізону НКВД на 10 років каторги і 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна.

10. Томащук Степан Йосипович, народився 1912 р. в с. Підгірні Грубешівського району Люблінської області в бідній українській родині. 1946 р., коли ця область перейшла до Польщі, був переселений в с. Олександрівку Чернігівського району Запорізької області. За участь в ОУН і УПА засуджений на три роки ІТЛ (исправительно-трудовых лагерей).

11. Федчун Василь Порфирович, народився 1883 р. в с. Сосик-Кулак Чернігівського району Запорізької області, українець, безпартійний, з початковою освітою. У листопаді 1941 р. обраний старостою села. У грудні 1941 р. вступив до Організації Українських Націоналістів і брав активну участь у підпільній праці.

13 вересня 1944 р. Федчун Василь Порфирович засуджений військовим трибуналом Запорізького гарнізону НКВД на 10 років каторги і 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна.

12. Чемерис Іван Карпович, народився 1903 р. в с. Бегім-Текран Чернігівського району Запорозької області, українець, безпартійний, мешканець Хутора Пірча Чернігівського району. У березні 1942 р. вступив до Організації Українських Націоналістів, брав участь у підпільній праці.

Засуджений військовим трибуналом Запорізького гарнізону НКВД 13 вересня 1944 р. на 10 років каторги і 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна.

13. Чумак Василь Степанович, народився 1898 р. в с. Новогригорівка Чернігівського району Запорізької області, українець, безпартійний, освіта початкова.

У грудні 1941 р. вступив до Організації Українських Націоналістів, де був призначений головою первинного осередку, проводив збори, бесіди про необхідність боротьби проти гітлерівських і сталінських загарбників.

Засуджений військовим трибуналом Запорізького гарнізону НКВД 13 вересня 1944 р. на 10 років каторги і 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна.


1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   20


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка