Дрогобич Видавнича фірма «відродження» 2006



Сторінка18/20
Дата конвертації19.02.2016
Розмір3.97 Mb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20

ОСТАННІЙ ТАНЕЦЬ
Заграли музики, йдемо завтра в бій!

Цей танець, мабуть, вже останній,

Дівчино, не плач, поки я живий –

Прощання буде на світанні.


Дивись, я веселий, танцюю, сміюсь,

Хоч серце стиснулось від болю.

Ніхто не вгадає, не знає ніхто,

Де чигає смерть над тобою.


…І бій розгорівся, жорстокий був бій!

Та куля ворожа не знала,

Що дівчина щиро кохала його, –

І хлопцю життя обірвала.


Що діялось в серці того юнака

Коли він ішов на завдання?

Чи думав про маму, про милу свою,

Чи, може, про танець останній.


Хто ж був той юнак чи Іванко, чи Гриць?

Хай скаже вам час невблаганний.

Проте кожен з них хотів бути і жить

І танцювать не „останній“.



Я ВІРЮ
Я вірю в те, що є Земля

І Землю пестить Сонце,

Тішить надрами її

Й дощем, що б’є в віконце.


Я вірю в те, що Небо є

І ясні зорі сяють,

Щасливих заколисують,

А скривджені – зітхають.


Вірю, що є День і Ніч,

І гори, і долини,

І благодать така на нас,

І радість, як в дитини.


З Божої ласки на землі

Пташки мостять гніздечка,

Щоби потомство вивести –

Відкладають яєчка.


Не йму я віри лиш у те,

Що колись сонце згасне,

Німою стане вся земля,

І згине все прекрасне.


І не співатимуть шпаки

Бузковою весною.

Назавжди стихнуть солов’ї

В садах і в чистім полю.


Не потече чиста вода

З струмочка у джерельце,

І не заграє більш скрипаль –

Нам не зворушить серце.


Бог спопелить усе-усе

За недовіру в Нього,

І знов залишиться Ковчег

І вибрані у ньому.


Тому ридати хочу я

І ще палкіш молитись,

Б’ючи поклони, день і ніч

Заступницю просити.


О Мати Божа, заступись,

Всехвальная Маріє,

Молися з нами і за нас –

Подай нам всім надію.



У НІЧ НА АНДРІЯ
Ворожили дівчаточка

У ніч на Андрія.

Того дня вже чекали давно:

– Любить, не любить,

Прийде, не прийде.
І все виглядали в вікно,

Очі всміхалися при ворожінні:

– Суджений мій ще прийде,

Збудуться мрії, буде весілля,

Двоє зіллються в одне.

КОЛИСКОВА
Мама тобі найдорожча –

Мама на світі одна,

І Україна нам мати –

Мати єдина вона.


Мати колиску гойдає

Із немовлятком і завжди

І колискову співає:

Спи ж, моя радість, засни.


Хай же вві сні оченята –

Чистії, мов озерця,

Зможуть побачити диво

В щасті – твоє майбуття.


Зможуть побачити світ твій

В різних його кольорах

І голубів поцілунки

У яблуневих садах.


Місяць з’явився у небі –

Стихли в садах солов’ї,

Нічка усіх покорила –

Сплять і дорослі, й малі.


Лиш над колискою мама

Ніжно говорить з дитям:

Спи, засинай, моя радість,

Я тобі нічку віддам.



МАРІЯ
Маріє, – тихесенько кличе Йосип старенький,

Маріє, – ніжно шепочуть Шевченка уста,

Маріє, – співають у школі і в храмі –

Марія! Марія! – мати Христа.


Марії, – звучить, як пісні солов’їні,

Що лунають в садах до самої зорі.

Вони працьовиті, невтомні, дбайливі,

Для добрих є добрі, для недобрих – чужі.


За плугом у полі ходили Марії,

Серпом жали хліб на широкім лану.

Марії всю ніч рушники вишивали,

А вранці знов босими йшли на росу.


Вони і коней осідлати уміли

І бачити вміли сирітство своє,

Вони дарувати уміли усмішку –

Любили дивитись, як сонце встає.


Чуєш, Маріє, як Тебе всі шанують,

В молитвах оспівують щиро Тебе.

Роки проходять, століття минають,

А ім’я Марія ніколи не вмре.


Хай славиться день той, коли ти вродилась,

Будуть родючими твої поля.

Хай квітнуть сади і шле сонечко промінь,

Щоб кожна Марія щаслива була.



РІДНА МОВА
Мова – молитва, сонячний зайчик –

Теплом своїм гріє, надію вселя.

Мова навчає, оберігає, правди шукає,

Шукає тепла.


Бабуня нам завжди рекла: Милі діти,

Як станете тільки на ніжки свої

То в лепеті своїм завжди повторяйте

Молитву до Бога удень і вночі.


Щоби захистив вас від злого діяння,

Зберіг вам дитинство і мову свою,

Щоби для вас дав щасливе зростання

І пісню, щоб славити землю святу.


Щоби рідна мова лилася з уст ваших,

Щоб завжди звучала у ваших піснях,

Щоб ви пам’ятали про матері мову,

І завжди була вона в ваших серцях.



ЛИСТ ДО СВ. ОТЦЯ МИКОЛАЯ
Святий Отче Миколаю,

Ти з’явився нам у сні:

Знають діти, що ти маєш

Подарунки чарівні.


Для Назарка й Святослава,

Для Мартусі, і Наталі.

Обіцяєм – будем чемні,

Бо ми діточки малі.


Подаруй нам, Миколаю,

Зошити і книжечки,

Щоб звикали до писання

Наші малі пальчики.


Поклади у свій мішечок

Кульки для ялиночки,

Шоколад із „Світоча“

Й носові хустиночки.


А ще тістечок медових

Із пшениці ярої,

Ой, як солодко і смачно

Буде і тобі, й мені.


Ти приїдеш, Миколаю,

Потягом чи на таксі?

Просим дуже – подарунки

Роздавай дітям усім.



Наталка Барабаш
Народилася 20 листопада 1989 року в Трускавці. Співпрацює з програмою дитячих передач Українського радіо. Завдяки їй назва рідного міста згадується в радіоефірі майже щомісяця – своєрідна реклама Трускавця. Наталка – постійна учасниця і переможниця багатьох літературно-художніх Всеукраїнських радіоконкурсів, член Центру Свободи слова. Її перемоги не є випадковими – це наполеглива праця з 6-річного віку. Ось і в 2002 році Наталії вдалося двічі, у червні і у вересні, перемогти в літературних конкурсах АТ „Оболонь“ і радіопрограми „Школяда“. У жовтні 2002 р. дівчинку визнав переможцем літературного конкурсу „Планета фантазії“ журнал „Соняшник“. За підсумками 2002 р. у грудні журнал „Яблунька“ відзначив Наталю як переможця у літературно-художніх конкурсах протягом року суперпризом (її вишиванку „Соловейко“ було надруковано на сторінках цього видання). У жовтні Наталку запросили взяти участь у літературному вечорі видавництва „Каменяр“.

У цей же час Наталка Барабаш посіла перше місце на деканальному (міському) рівні у конкурсі дитячої та юнацької творчості, присвяченому патріархові Йосифові Сліпому, – „Ісповідник віри“ – відразу у двох номінаціях: літературний і образотворчий; вона ж зайняла перше місце у літературній номінації на рівні Дрогобицько-Самбірської єпархії.

Наталя захищає честь свого міста не тільки на українських, а й на міжнародних теренах. Дівчинка добре вчиться, рейтинг 11,5, бере участь у предметних олімпіадах (на шкільному рівні три перших місця з географії, української мови та літератури, а також на міському рівні – перше місце з української мови та літератури, друге місце з географії).


* * *
Я намалюю Україну:

Позичу фарби у веселки я,

Щоб, подивившись на мою картину,

Казали: „Яка гарна ця земля!“

Я намалюю квіти навесні,

Сади у білому вбранні, неначе в сні,

І соловейка, що вернувся в Україну,

Щоби співати їй свої пісні…


Я намалюю літо красне:

Яка ж моя земля прекрасна!

Червоні маки, мальви, золоті лани,

І синьоокий Дніпр, і гори голубі…

Карпатську осінь намалюю золоту

І щедру українську коляду…

Я називаю тебе, Україно, єдиною,
Бо справді ти одна

Така на світі –

Ніжна і вродлива.

Мені в дарунок Богом ти дана!

Творцю за тебе ревно я молюся:

Нехай тобі він подарує знов:

Благії літа,

Многая,


І, звісно ж,

Надію, міцну Віру та любов!



ШЕВЧЕНКОВЕ СЛОВО
В далекій півночі,

на чужині

Прокинулись в душі його пісні.

В вишиваній сорочці,

Хустці, босе Рідне Слово

Прийшло вночі, постукало

й спитало кволо:

„Мене, сплюндроване і скривджене,

прийняти ти готовий?

Спокійного життя тобі не зможу дати…

Знущатись з тебе будуть,

Будуть катувати,

Любити будуть, будуть й проклинати,

І душу твою будуть розпинати!

Лише вінець терновий тобі зможу дати…“

З сльозою мовив:

„Рідна мати!

Мені від тебе серце відвертати?..

Готовий все життя тобі віддати…“

Рука взялася за перо –

І рідна материнська мова

розлилась

над світом загадковим:

Вона сміялась й плакала,

співала і стогнала,

Про біль і мрії українців людям сповіщала.

Так стала вільною кріпачка – Мова,

наша мати.

Талант Тараса їй зумів свободу дати.

І стало


Богом

віще Кобзареве Слово –

Дорогоцінним діамантом засіяла

Наша мова!




ПРО НАЙДОРОЖЧЕ
Рідна мова – то перше Причастя,

Молитва до Бога, проста свята.

То єдинеє справжнє щастя,

Що його нам дарує життя.


Рідна мова така милозвучна:

В ній я чую пісні солов’я,

Кожне слово її благозвучне,

Різнобарвне, як наша земля.


Світанкова моя, волошкова,

Ніжна і світлая, квітко моя!

Ти єдина така зорянкова,

Заквітчана надією добра!


Як же можна тебе не любити,

Таку вічну, таку молоду?

Чужоземцям як можна годити,

Ображаючи мову мою?!


Пісня мами і сонячне світло,

Слово Боже і ніжність земна.

Споконвічная щира молитва –

Українськая мова моя!



ТАРАСОВИМ НАЩАДКАМ
Ви кажете: нещасна доля, –

Гортаючи життя мого листки.

Так, довелося тяжко у неволі,

В солдатчині, на чужині…

Нелегко народитися закутим

І змалку нести чорні пута!

Робити тільки те, що наказали,

Терпіти, як неправедно карали.

І плакалося, і страждалося,

А інколи… і жити не бажалося.

Але ж страждання ті

навчили світ любити,

У Бозі жити і добро творити…

Хто не страждав і не терпів,

По-справжньому той не любив.

Хто милосердя в серце не прийняв,

Той сенс життя і щастя не пізнав!

І саме в муках страдницьких, на чужині,

Зродилися в душі моїй пісні,

За муки ті й моє терпіння

Господь подарував благословіння…

Хоч де б я був, я кожної хвилини

Так мріяв, марив про мою Вкраїну,

І кожним подихом її благословляв,

Найвищим щастям з нею бути я вважав…

А спробуйте те щастя зрозуміти,

Мої нащадки, вільні діти!

Шукаєте його ви десь, на чужині,

Тому не я нещасний, ні, –

а так хотілося б мені

Душі своєї скарб вам передати

І справжньої вам волі побажати…

Син Божий за любов розп’ятий був.

Хіба ж не волю чесний люд його здобув?!

І ви так Україну полюбіть, –

Любов її від злого захистить!



Юлія ГРИНЬКІВ
Народилася 16 травня 1992 року в Трускавці. Зараз навчається в 9-у класі СШ № 2.

Творчі здібності проявила в дев’ять років. Свої поезії присвячує Батьківщині, Матері, Богові. Неодноразово виступала на міських, обласних, всеукраїнських конкурсах, фестивалях авторської поезії. Нещодавно стала лауреатом українського конкурсу „Кришталевий Трускавець“. Дипломант Всеукраїнського конкурсу „Шевченко в моєму серці“, що проводився з ініціативи Всеукраїнського шевченківського фонду.

Юля – активна учасниця радіопередач на міському радіо, незмінна ведуча багатьох конкурсів, що проводяться в м. Трускавець.

Її вірші друкувались в багатьох поетичних збірках.



СВЯТЕ ПРИЧАСТЯ
Ввійшовши в храм, підношуся до Бога.

Молюся щиро, ставши на коліна.

І всі мої думки лише про Нього:

Отця, і Духа, й Бога-Сина.


В промінні сонце, в херувимській пісні,

У славі ангелів Господь наш сходить

І душу кожного, хто причастився в вірі,

Щедротами і ласками наповнить.


Святе Причастя – благодать небесна,

Святе Причастя – це Господня сила.

Це сам Христос, який іде до мене,

Щоби любов у моїм серці вічно жила.


РІЗДВО
Зірочка різдвяна в небі засвітила,

Радісну новину людям сповістила:

В місті Вифлеємі, в бідності, на сіні

Ісус народився, народився нині.


Матінка Пречиста його оповила,

„Спи, моє дитятко“, – йому говорила.

Ісус засинає, Марія леліє,

Маленькі ягнятка теплом своїм гріють.


Ангели злітають, Бога прославляють,

Царя рожденного в піснях величають

Складаємо ми українські колядки

І славим Ісуса – Святе Немовлятко.


БЛАГОВІЩЕННЯ
Жила у Лазареті діва.

Марія – дали їй ім’я,

Покірна, тиха і ласкава,

Служила Господу вона.


У день весняний, Богом даний,

Явився ангел їй з небес:

„Радуйся, о Благодатна,

Благословенна Ти в женах“.


І впала щиро на коліна…

Їй мовив ангел Гавриїл:

„Маріє, ти народиш сина –

Так Бог-Отець звелів“.


Назви дитятко це Ісусом –

Від Бога чудо всім,

Бо буде він Спаситель світу

І Божий славний Син!“



ВЕЛИКДЕНЬ
Пробудилась весна, заквітчалась земля,

Воскресіння Ісуса чекає вона.

Ангел з неба зійшов, гріб Господній відкрив.

Вийшов з гробу Христос у всій славі своїй.


Сталось чудо з чудес, мир нам Бог дарував

І спасіння з небес через сина зіслав.

„Мир вам, люди мої, – каже радо Христос:

Хай лиш Божа любов буде в серці у вас“.


Величаймо Христа, Воскресіння славім,

Бо він зло побідив, від гріха нас звільнив.

Вдармо в дзвони гучні, чує світ хай увесь,

Що Христос наш Воскрес, так направду Воскрес!




ЖИТТЯ МИТРОПОЛИТА АНДРЕЯ
Нам з неба скарб великий

Господь Всевишній дав.

Це – віра в Бога щира

І між людьми – любов.


А ця любов єднає

Із Господом серця.

З покірних уст лунає

Молитва до Творця.


Моливсь до Бога щиро

За віру, за людей,

За церкву українську

Митрополит Андрей.


Святі і вічні Тайни

Митрополит вділяв

Та іменем Господнім

Усіх благословляв.


Терпів хворобу й муки

У засланні тяжкім,

Але не зрадив церкву

Не став на шлях легкий.


Його велика віра –

Це приклад для життя!

Прослав, о Боже милий,

Вовік його ім’я!



СВЯТИЙ МИКОЛАЙ
Ніч чарівна настає.

Миколай думки читає,

Все він чує, все він знає:

Хто як вчиться, як читає,

Як малює, як співає,

Чи батькам допомагає.

Гляне він на нас із неба

Оком добрим і ласкавим

І попросить щиро Бога

Щоб був мир між нами.

Ми ж його не забуваймо

Й до церковці поспішаймо,

Щоб Бога хвалити,

Щоб щастя просити

Для всієї родини,

Для неньки України!


ДО БОГОРОДИЦІ
Я йду дорогою життя

І, хоч мала іще дитина,

Тебе, о Матінко свята,

В своє я серце запросила.


Маріє, Мати всеблага,

Не відкидай душі зітхання:

Нехай для Бога відкрива

Людина серце без вагання.


Молюсь за кожного із нас,

За рідну Україну милу,

Щоб Божа батьківська рука

Її від лиха боронила.


О зоре зір! Трояндо біла,

Взірець любові й чистоти,

Кріпи нас у Христовій вірі,

Щоб з Богом по життю іти.



ПИСАНОЧКА
Писаночка-крашаночка,

Мов дівчинка в віночку,

Одягла на свято

Вишиту сорочку.


Рідна матінка для мене

Її малювала,

Свою радість і надію

В писанку вкладала.


Зішли, Боже, щастя й долю

Усім дітям в світі.

А писаночка-крашаночка

Хай, як сонце світить.



ПОСВЯТА МИТРОПОЛИТОВІ ЙОСИФУ СЛІПОМУ
Дзвенять велично дзвони стоголосі,

У Божий храм скликають благозвучно

Серця молитву до небес підносять,

Щоб Бог перебував між нами вічно.


Ми вдячні Богові за милосердя,

Що маєм розум і бажання чисті,

Маємо віру і Святе Причастя,

Що нам дорога до небес відкрита.


Є провідник у нас на цій дорозі,

Владика Церкви, Ісповідник віри,

Слуга Господній – Патріарх наш Йосиф,

Що все життя моливсь за Україну.


Він закликав до єдності у Церкві

Воздвиг він храм науки і молитви,

Його душа, велична і терпляча,

Крізь терня до зірок простерла крила.


О Патріарше Йосифе, Пророче!

Моли Господа Бога за нас грішних.

Твій заповіт нетлінний нас з’єднає –

І зглянеться над нами Цар Всевишній.



МАТЕРІ БОЖІЙ ГРУШІВСЬКІЙ
У кожної людини на небесах є Мати,

Яка усіх нас любить і поміч подає.

Це – Матінка Пречиста, вона надія наша,

Вона нас у молитвах до Господа веде.


Підносимо ми руки і зі слізьми благаєм:

„Почуй нас, о Маріє, і поміч нам зішли.

Дай втіху і розраду, о Мати Всеблагая,

І під покров небесний своїх дітей прийми“.


Над хмарами стоїш Ти, Свята, у Божій Славі,

Пречудная Леліє, Зірниця в небесах.

А серце Твоє чисте і повне милосердя

Хай квітне, як троянда, у наших молитвах.


О пресвята Царице! З’явися тут, між нами,

Благослови, Маріє, і від гріха спаси.

Ми наші вірні душі Богу й Тобі вручаєм.

Врятуй нам Україну й до неба заведи!



СОНАТА
Зацвіла під вікном

Сніжно-біла черешня

І вихитує вітами ніжний танець.

Це Тобі, найрідніша,

Дарунок принесла

Це весна, це чудове життя, що іде.

Розквітають луги,

Зеленіють діброви…

Повертаюсь я знову на мамин поріг

І несу серця спів,

Перли слів і любові

І мелодію сонця складаю до ніг.

Рідна Мамо моя!

Це весняна соната

Лиш для Тебе у світі цілому звучить

За життя, що змогла Ти мені дарувати

Буду вдячна Тобі кожну мить.

* * *
Прилетіла ластівочка

Під твоє віконце –

Це весна вітає з святом

І дарує сонце,

Щоб моя матуся мила

Усміхалась щиро

І її добре серденько

Враз повеселіло.

Помолюсь я тихо Богу за тебе, рідненька.

Це від нього дар великий –

Найдорожча ненька.

ТОБІ, ЛЮБА МАМО!
Проліски білі,

Фіалки малі,

Троянди розкішні –

Усе на землі

Дарує тобі чарівниця весна,

Мамо, лелійко моя!


Сни кольорові,

Роси барвінкові,

Зоряні ночі,
Засіяні очі

Дарує тобі неповторне життя,

Мамо, веселко моя!
Спів соловейка у тихому гаю,

Мрію свою заповітну, що маю,

Віршів рядки ці

Присвячую я

Тобі, люба мамо,

Голубко моя!



КАЛИНА
Цвіте калина, аж в долині ясно,

І соловейко там щебече дзвінко,

Немов дівчина, заквітчалась рясно,

Мов одягла віночок українка.


Вже ягідки – червоні намистинки

Між листям пломеніють, виглядають.

Вони, мов крові козацької краплинки,

До єдності і волі закликають.


РАНОК МОЄЇ БАТЬКІВЩИНИ
Вже ранок барвистий постукав в вікно

І кличе в смарагдові далі.

В блакитну глибінь лине серце моє.

Все рідне мені, де не гляну!

Я вмиюсь росою, вклонюся землі,

Що сили дає мені змалку,

Землі яснолицій, батьківській святій –

Її не любить я не можу.

О земле вкраїнська! Колиско моя!

Тобою живу і втішаюсь.

Хай пісня велична і мова жива

Лунає від краю до краю.

Хай вільно живе Батьківщина моя,

Красою й людьми незрівнянна.

І сонце промінням своїм зігріва

Мою Україну кохану!



БАЛАДА ПРО ПОВСТАНЦІВ
Молилася Україна і синів благала,

Щоб звільнили її душу від чорної хмари,

Щоб звільнили рідну неньку від злої наруги

Та скинули з її плеч тюремні вериги.

Сини, мужнії повстанці, мольби ті почули

І за волю боротися піднеслися всюди.

Це вони за Україну йшли на смерть й тортури

Не лякали їх ні голод, ні тюремні мури.

А в очах бриніли сльози, і серця так бились,

Що „багаттям Прометея“ свій шлях освітили.

І горів усе життя їм вогонь любові,

Щоб ніколи не пролили братерської крові.

То ж довіку цей вогонь людям не згасити

Слава вояків УПА буде вічно жити!



КОБЗАРЕВА ПІСНЯ
Ходив кобзар по Україні,

А з ним хлопчина-поводир малий.

Носив старий бандуру за плечима

Ту віковічну, що й тепер звучить,

Що душу співом наповняє

І крізь віки несе до нас

Одвічну, світлу мрію предків –

Жадану волю, як дороговказ.

Є у бандури дужа пісня,

Якої голос не спинить.

Вона звучить і закликає:

„Україну свою любіть!

Садок вишневий коло хати

І церкву посеред села,

Рушник дівочий й рідну матір,

Що серце чисте вам дала“

Кобзар співа… А пісня лине

І кожна нота голосить,

Що Україна не вмирає,

Що Україна буде жить.



КВІТУЧИЙ КУРОРТ
В підгір’ї Карпат живописних,

У сяєві вранішніх сонць

Розкинулось зоряне місто –

Квітучий курорт Трускавець.


Тут сповнене дивом-снагою

Цілує повітря п’янке.

І життєдайним акордом

Зринає слово струнке.


Під небом бездонно-блакитним,

Як відблиск смарагдових рос,

Течуть джерела променисті,

Даруючи людям добро.


Багатством Карпатського краю

Чарує нас Мати-земля

Тож хай Трускавець процвітає,

Хай слава його окриля.



ТРУСКАВЕЦЬ – МОЯ КОЛИСКА
Зійшло вже сонце в милім моїм краї,

І день привітний усміхається з небес.

Свій день народження сьогодні зустрічає

Моє казкове місто – Трускавець!


Моя колиска – місто веселкове

У зелені дерев, у щебеті пташок.

Тут доброта сердець і щире тепле слово

Лікують багатьох – дорослих і діток.


Мій Трускавець! Твої джерельні води

Дають нам сили і рятують всіх.

Цвіти, мов сад, вплітай свої суцвіття

У славу української землі!




ЗИМА
Зимонька-цариця,

Гарна, білолиця,

Землю вкрила снігом,

Кришталевим дивом.


Сніг довкруг іскриться,

Міниться, сріблиться,

Наче тут танцює

Зимонька цариця.


Просяться у танець

Морозець і вітер.

І несуть в дарунок

Кришталеві квіти.


Все наче казкове

Ніжне, біло-чисте –

М’яке і пухнасте

У зими намисто.



ПЕРШІЙ ВЧИТЕЛЬЦІ
Як швидко й цікаво уроки летять –

І роки із ними невпинно.

Зустріли ви нас, як малих пташенят,

Нам двері відкрили гостинно.


У 1-А клас прийшли ми малі

І тільки сіли за парти,

Вслухались у ваші слова чарівні,

І з них ми навчились літати.


Розумними стали і виросли ми,

Та все ж нам щось сумно сьогодні,

Бо дзвоник останній у класі дзвенить

І в 5-ий нас кличе дорога.


Прийміть нашу вдячність і щирий уклін

За те, що навчили нас жити

Бажаєм Вам щастя і всіх благ земних –

Ми будем вас завжди любити.



МОЯ УКРАЇНА
Яка я щаслива дитина,

І більшого щастя не знаю,

Бо мій рідний дім – Україна,

Я тут народилась й зростаю.


Від батька і неньки навчилась

Я слів українських, ласкавих,

З дитинства я чую цю мову,

Співучу і ніжну, як мама.


Вона, мов та пташка крилата,

Літає по всій Україні

Я нею молюся до Бога –

Молитва до неба хай лине


Про мову, про Україну.

Шевченко – поет наш славний

Писав і всім серцем линув

У край свій прекрасний і давній.


О мово моя українська!

Я буду тебе плекати.

Я горда, що звусь українка

І мову мою не здолати


О мила моя Україно!

За тебе я Бога благаю

Цвіти, мов суцвіття калини,

Хай щастя тебе не минає!


1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка