Дрогобич Видавнича фірма «відродження» 2006



Сторінка20/20
Дата конвертації19.02.2016
Розмір3.97 Mb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20

ВІН БУВ ПОЕТОМ ЛЮДСЬКИХ ДУШ…
Не думала що, повертаючись вкотре до такої яскравої особистості, як Тарас Шевченко, я відкриваю для себе його новий образ – велику Душу співця народу. Раніше він для мене сприймався (думаю, як і для багатьох інших) просто як поет-Кобзар, незламний патріот своєї землі, борець проти кріпацтва.

Ми вживали загальні, відомі всім слова про поета, не усвідомлюючи до кінця їхньої суті. Однак настав для мене час побачити „другу сторону медалі“.

Роки йдуть. Я дорослішаю. І вже прочитаний мною „Кобзар“ сприймається по-іншому. Я розумію, що проблеми, з якими я зіткнулась тепер, тривожать мою душу, змушують мене робити вибір, приймати власні рішення в дорослому житті. Для цього потрібен сильний, витривалий характер, знання.

Тепер я усвідомлюю, наскільки треба бути сильним, щоб подолати труднощі, які нас підстерігають у житті: заздрощі, зухвалість, підступність, зрада, єхидні насмішки. Правда, приходить це не від мудрих, а від обмежених, тупих людей.

Шевченко – це епоха. Божою милістю на світ з’явився геній, який зберіг дух України, зберіг народ як націю – він творив українською мовою.

Тепер я переконалась у непересічності, неординарності цієї особистості. То була мить пізнання людини. Мить спорідненості з чужою душею. Я зрозуміла його, і водночас він залишається для мене нерозгаданим.

Тарас Шевченко – людина-гігант, могутній велет духу, якого колихала в дитинстві матінка-природа. Це живий, безсумнівний приклад того, як може виховати земля. І, безумовно, вона віддала своєму синові найпотужнішу міць, свої живильні соки.

Життєва драма Шевченка розпочалася одразу з його приходом на цей світ. Вперше, що побачили його світлі, розумні очі – закріпачену, втомлену постать матері. Повітря, яке він вдихнув з першим криком, було невільницьким, закатованим. Кріпацтво навіки залишило рану у серці поета, він назавжди зненавидів будь-які вияви насильства над людською свободою.

Молодий хлопець тяжко пережив смерть батьків, він залишився сиротою серед жорстоких людей. Не було кому приголубити його. А мачуха безжально била його за найменшу провину. Тому єдиною втіхою залишалася для Тараса природа. Рідна земелька, з якою він перебував у нерозривному зв’язку, наділила його шляхетними рисами характеру, влила в його душу потужний струмінь любові до Батьківщини, жадоби до волі фізичної і духовної. Я не можу збагнути ще й досі великої прихильності та любові Шевченка до рідної землі та народу. Сучасне покоління виховане на інших засадах, і ми можемо спостерігати, які люди живуть нині і творять майбутнє. Це люди, здебільшого зациклені на власних інтересах та потребах, які неспроможні думати та піклуватися про інших, а що більше, виявляти любов до рідного коріння. Такий великий контраст між сучасністю і минулим.

Ніхто, навіть сам Шевченко, не підозрював, яку місію довірили йому люди. ХІХ століття – важкий період для народу, для суспільства. На тлі насильства і жорстокості з’являється могутня постать, яка прикладом власного подвижницького життя сказала людям: „Ось так любіть! Будьте вірні своїй землі, не зраджуйте рідним традиціям і матимете в нагороду світле майбутнє!“ Владним персонам не сподобався такий заклик, вони постановили знищити того, хто діє проти їхніх правил. Арешти, заслання, казарма, заборона писати, малювати. Здавалося, що така зловорожа сила вб’є порив до волі, вогонь агресії та насильства спалить будь-які людські прагнення та мрії. Та не так сталось. Не для того він прийшов на землю, щоб скоритися, ні навпаки – поет своїм могутнім словом розірвав невільницькі кайдани. Його заклики, слова протесту й боротьби до нині викликають судоми у людей, які ще сплять духом. У нього відібрали все, скували його волю, обмежили його здібності. Та не змогли вони вирвати з його душі образ неньки України, не змогли примусити його забути рідну мову. Не маючи нічого, будучи самотнім та покинутим, він співав пісні, які лунали в холодній казармі і пробуджували спогади про найрідніше, найдорожче.

Шевченко був надзвичайно сильною, вольовою натурою. Він не лише постав переді мною як месія, син свого народу, але і як непересічна людина, що зуміла просто й доступно передати поколінням духовні надбання предків, повернути їхню первинну цінність, дати силу здолати духовних агресорів, повернути значення рідних традицій, відчуття гідності за наше походження.

ЗМІСТ
„А ти ще не їло“ 3

До світлих вершин комунізму 6

Потебенько захопився курячими яйцями 8

Роттердам більше не повториться 9

До волі через тортури, тюрми і Сибір 10

У Трускавець з-за океану – навіки 12

Хто вбивав вчителів 13

Старуня – село моє рідне 16

З боями через смертну камеру, Воркуту – у вічність 17

Що вам скаже Роман Макомацький? 19

Чи схаменетеся? 22

Чарівник сопілки в казковій квартирі 26

Святкуємо по-трускавецьки 28

Не зневажайте українську солов’їну мову 30

23 учасники бойових дій УПА 42

Старунські соціал-демократи 43

На совісті і честі журналістів 48

За Юдині срібняки 51

Завдячуючи панові Ігореві 55

Папузі – по заслузі 56

Про „визволителів“ і „визволених“ 58

Кати народу за народ 60



Анатолій Власюк. Колишній політв’язень і вчитель пише книгу 64
Марія Дмитренко. Михайлик. Оповідання 77

Галина Онуфрик. „Для вас мій спомин, молоді“ 112

Василь Маркович. Підпілля ОУН в Запорізькій області 147

Василь Ромащук. Спогади поручника „Чорноти“. Нарис 179

Петро Сов’як. Загублені орієнтири 216

Богдан Шкільник. Ми – України діти 241

До Івана Франка 242

„О Україно, рідна ненько…“ 243

Прохання на прощання 244

Матері 245

Колискова 246

Мрія 247

Оксано-Маріє 248

„Ген за обрієм стелиться шлях…“ 249

Оксаночці 250

Казкове кохання 251

„Поміж синіх гір в самоті блукаю…“ 252

Маленькій 252

Неньці миленькій 253

Де ти? 254

„Твій корабель кудись несе…“ 255

Причастя 256

Балада про кохання 258

Балада про кохання 260

Спомин 262

„Лише для тебе в синій далині…“ 263

„Я тебе на вікні намалюю… 264

61 день народження 265

Горобина команда 266

Лисичка 267

Людмила Солод. Трускавець 268

Мова 269


„Час невпинно летить в далечінь…“ 269

„Розкажу, що в дитинстві чула…“ 270

Мама 271

„Людино! Боже твориво, живи!..“ 271

Ромашки 272

Подих весни 273

„На старт! Розслабся і зразу зберись…“ 273

„Чужі страждання… Посміхався…“ 274

Україна 275

Зрадник 275

Матір 276

„У 30-ті роки стихійного не було лиха…“ 277

„Шатують зорі небозвід…“ 278

„В обличчя дихнула весна…“ 279

Бойківчанка 279

Василь Генсьор. За об’єднання 280

Сумні вірші 281

„Сум великий у родині…“ 282

„Стоїть верба над річкою…“ 284

„Схаменіться, люди добрі…“ 285

„Коло хати у садочку…“ 286

„О Покрово наша ненько…“ 287

„О Ісусе, Божий Сину…“ 288

„Думи мої, думи мої,…“ 289

Щедрівка 290

Коляда 291

Постановка 292

Вертеп 294

Катерина Лівацька. Поетичний світ Василя Генсьора 297

Іванна Попадинець. Сонячний промінчик 298

Не дивуйся мені… 299

Солов’їна мова 300

Останній танець 301

Я вірю 302

У ніч на Андрія 303

Колискова 304

Марія 305

Рідна мова 306

Лист до Св. отця Миколая 307



Наталка Барабаш. „Я намалюю Україну…“ 309

Шевченкове слово 310

Про найдорожче 311

Тарасовим нащадкам 312



Юлія Гриньків. Святе Причастя 313

Різдво 314

Благовіщення 314

Великдень 315

Життя митрополита Андрія 315

Святий Миколай 316

До Богородиці 317

Писаночка 317

Посвята митрополитові Йосифу Сліпому 318

Матері Божій Грушівській 319

Соната 320

„Прилетіла ластівочка…“ 320

Тобі, люба мамо! 321

Калина 321

Ранок моєї Батьківщини 322

Балада про повстанців 322

Кобзарева пісня 323

Квітучий курорт 324

Трускавець – моя колиска 325

Зима 326


Першій вчительці 327

Моя Україна 328

Мамуся 329

Верби 330

Шевченкові 331

Осінь 331

Героям УПА 332

Єлизавета Палінська. Пісня про Трускавець 333

Пісня про Львів 334

Ода Україні 335

Шануймо незалежність 336



Марія Пурій. „Стоїть високий дуб у пишному вбранні…“ 338

Чорнобиль 339

„На різних берегах життя…“ 340

Вечір 340

„Намисто розірвалось у черешні…“ 341

Вишнева заметіль 341



Марія Гулько. Борцям за волю України 342

Шевченкові 343

Ми – живі! 344

Шевченко очима дітей XXI століття 345



Анна Микитяк. „О краю мій рідний, Україно моя…“ 345

Ярина Нагурна. Пам’ять Тараса Шевченка 346

Тарас Альберда. Пам’ять поету 347

Христина Маруняк. Тарасові Шевченкові 348

Соломія Павлик. Україні 349

Анна Кемінь. Вічно живий! 349

Іванна Романів. Україно моя! 350

Леся Кулич. Життя Тараса 351

Марія Лепак. Тихий вечір 352

Ірина Галатін. Україна 353

Мілена Черняк. Усе життя у дружбі з ним… 354

Антон Гарванко. Життєва драма Тараса Шевченка 355

Ірина Антоник. Героїчне минуле українського народу
у творчості Тараса Шевченка 356

Інна Болдирєва. Він був поетом людських душ… 359

ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЄ ВИДАННЯ


Дмитро Ців’юк
Про друзів і ворогів України
Публіцистика

Проза

Спогади

Поезія

Ілюстрації до оповідання Марії Дмитренко „Михайлик“


Мирона Левицького та Василя Залуцького
Редактор видання

Ярослав Радевич-Винницький
ВФ «Відродження» заснована 21 листопада 1991 р.

Петром та Олександром Бобиками, Василем Іванишиним

Президент фірми Василь Іванишин

Головний редактор Ярослав Радевич-Винницький

Директор фірми Ігор Бабик

Коректор Наталя Мусійчук

Підписано до друку 17.06.2006.

Формат 60х841/16. Папір офс. № 1 (текст). Гарнітура SchoolBook.

Офсетний друк. Умовн. друк. арк. 21,47. Обл.-вид. арк. 16.81


Видавнича фірма «Відродження»

82100, м. Дрогобич, вул. Т. Шевченка, 2.

Для листів: аб/с 10480, м. Львів-49, 79049.

http://www.vidrodzhenia.org.ua

Тел.: (03244) 2-17-94, факс: 3-72-93. Тел./факс: (032) 240-59-39
Поліграфічна фірма «Коло»

82100, м. Дрогобич, вул. Бориславська, 8.

Тел.: (03244) 2-90-60

Ців’юк Дмитро

Ц56 Про друзів і ворогів України.– Дрогобич: ВФ «Відродження», 2006.– 368 с., з іл.

ISBN 966-538-175-X

У збірнику вміщено публіцистичні, мемуарні, прозові і поетичні твори авторів, які жили і живуть у різний час і в різних обставинах, але всіх їх єднає палка любов до України, бажання прислужитися їй словом і ділом.

Видання адресоване широкому колу читачів, не байдужих до українського минулого і сьогодення.
УДК 821.161.2-92

ББК 84.4УКР-4



Спонсори видання:

___________________
Петро Грицак – м. Богородчани

Олег Пурій – м. Трускавець

Наталія Міштурак – м. Трускавець

Роман і Богдан Данилюки – м. Надвірна

Василь Ців’юк – с. Старуня Богородчанського району

Іван Пона – м. Нововолинськ

Костянтин Нікітенко – м. Донецьк

Іванна Попадинець – м. Львів

Микола Дребот – с. Лоєва Надвірнянського району

Мирослава Лазорів – с. Старуня Богородчанського району

Ярослав Кріцак – с. Монастирчани Богородчанського району


1 НКВД-енкаведист, або МВД-емведист – большевицька поліція. НКВД – „Народный комиссариат внутренних дел“, пізніше МВД – „Министерство внутренних дел“).

2 „Котіки“ – зимові шапки, „рубаха-рубашка“ – сорочка, ношена на московський спосіб поверху.

3 „Емпі“ – машиновий (автоматичний) пістоль.

4 Ади – говіркове слово, те саме, що „а диви“.

5 Мазярі, анцихристи, босяки – народні назви большевиків.

6 Колиба – лісова хатина.

7 „Станиця“, „кущ“ – таємні підпільні назви. Звичайно одно село творило станицю, а кілька сіл-станиць творили кущ.

8 Кур’єри – посланці, зв’язкові.

9 Маркітність – невдоволення.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка